П-Г.1-218-113-97. Технические правила ремонта и содержания автомобильных дорог общего пользования Украины

Для работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту)
необходимо авторизоваться.

Войти в Личный кабинет

Бесплатные документы Ошибка в документе Заказать документ

Сервис содержит 19109 бесплатных документов, которые доступны зарегистрированным пользователям. Регистрируйся бесплатно >>>


  • Информация о документе
  • Ссылки на документы
  • Ссылки из других документов
Наименование документаП-Г.1-218-113-97. Технические правила ремонта и содержания автомобильных дорог общего пользования Украины
Дата принятия26.09.1997
СтатусНедействующий
Новый документП-Г.1-218-113:2009
Вид документаПравила
Шифр документаГ.1-218-113-97
РазработчикГосударственное агентство автомобильных дорог Украины (УкрАвтоДор)
Принявший органГосударственное агентство автомобильных дорог Украины (УкрАвтоДор)


В данном документе нет ссылок на другие нормативные документы.


Другие нормативные документы не ссылаются на данный документ.

           УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА КОРПОРАЦІЯ ПО БУДІВНИЦТВУ,
              РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
                           "УКРАВТОДОР"
                          П Р А В И Л А
                        26.09.1997  N 190
                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Голова Української державної
                                      корпорації "Укравтодор"
                                      В.О. Герасимчук
                                      Наказ N 190 від 26.09.97 р.
 
                         Технічні правила
             ремонту та утримання автомобільних доріг
                 загального користування України
                         П-Г.1-218-113-97
 
                              Зміст
     1. КЛАСИФІКАЦІЯ РОБІТ З РЕМОНТУ  ТА  УТРИМАННЯ  АВТОМОБІЛЬНИХ
ДОРІГ
     1.1. Класифікація, робіт з ремонту та утримання автомобільних
доріг
     1.2. Капітальний ремонт
     1.3. Середній ремонт
     1.4. Поточний ремонт та утримання
     2. ОСНОВНІ  ВИМОГИ  ДО   ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО   СТАНУ
АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО ПОКАЗНИКІВ
     2.1. Загальні положення
     2.2. Вимоги до стану земляного полотна
     2.3. Вимоги до дорожнього одягу та покриття
     2.4. Вимоги   до   експлуатаційного    стану    штучних    та
водовідвідних споруд.
     2.5. Вимоги до стану інженерного обладнання доріг та  засобів
інформаційного забезпечення руху
     2.6. Вимоги до стану смуги відводу
     2.7. Основні  положення  оцінки  транспортно-експлуатаційного
стану автомобільних доріг
     2.8. Планування   дорожньо-ремонтних   робіт  та  міжремонтні
строки служби дорожніх одягів і покриттів
     3. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
     3.1. Загальні вимоги
     3.2. Облік і аналіз дорожньо-транспортних пригод.
     3.3. Дорожні знаки
     3.4. Розмітка автомобільних доріг
     3.5. Огородження дорожні" напрямні пристрої
     3.6. Освітлення автомобільних доріг
     4. ПОТОЧНИЙ  РЕМОНТ  І  УТРИМАННЯ  ДОРІГ У ВЕСНЯНИЙ,  ЛІТНІЙ,
ОСІННІЙ ПЕРІОДИ
     4.1. Загальні положення
     4.2. Утримання смуги відводу
     4.3. Утримання  і  поточний  ремонт   земляного   полотна   і
водовідвідних споруд
     4.4. Утримання і поточний ремонт дорожнього одягу перехідного
типу і ірунтових доріг
     4.5. Утримання і поточний ремонт бруківок
     4.6. Утримання і поточний ремонт удосконалених покриттів
     4.7. Утримання і поточний ремонт асфальтобетонних покриттів
     4.8. Утримання і поточний ремонт цементобетонних покриттів
     5. ЗИМОВЕ УТРИМАННЯ ДОРІГ
     5.1. Загальні положення
     5.2. Снігозахист доріг
     5.3. Снігоочистка доріг - активний снігозахист
     5.4. Боротьба із зимовою слизькістю
     5.5. Організація зимового утримання доріг
     6. РЕМОНТ ЗЕМЛЯНОГО ПОЛОТНА І ВОДОВІДВІДНИХ СПОРУД
     6.1. Середній ремонт
     6.2. Капітальний ремонт
     7. РЕМОНТ ДОРОЖНІХ ПОКРИТТІВ
     7.1. Гравійні і щебеневі покриття.
     7.2. Бруківки
     7.3. Щебеневі  і  гравійні  покриття,  оброблені  органічними
в'яжучими матеріалами
     7.4. Асфальтобетонні покриття
     7.5. Цементобетонні покриття
     7.6. Розширення дорожнього одягу і покриттів
     8. РЕМОНТ ТА УТРИМАННЯ ШТУЧНИХ СПОРУД
     8.1. Загальні положення
     8.2. Підходи, підмостове русло, регуляційні і укріпні споруди
     8.3. Мостове полотно
     8.4. Залізобетонні і сталезалізобетонні прогонові будови
     8.5. Опори мостів
     8.6. Кам'яні і бетонні мости
     8.7. Дерев'яні мости
     8.8. Шлюзні та переливні мости
     8.9. Наплавні мости та паромні переправи.
     8.10. Водопропускні труби
     8.11. Пропуск льодоходу і високих вод
     9. ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
     9.1. Загальні положення
     9.2. Декоративне озеленення
     9.3. Снігозахисні насадження
     9.4. Протиерозійне озеленення,  укріплення  укосів  земляного
полотна та виїмок
     9.5. Реконструкція   придорожнього  озеленення  автомобільних
доріг
     9.6. Організація розсадників
     9.7. Догляд за насадженням, боротьба з шкідниками і хворобами
рослин та небажаною деревно-чагарниковою рослинністю.
     9.8. Благоустрій доріг
     10. ТЕХНІЧНИЙ  ОБЛІК  ТА ПАСПОРТИЗАЦІЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА
ДОРОЖНІХ СПОРУД
     10.1. Загальні положення
     10.2. Порядок проведення технічного обліку та паспортизації
     11. ОХОРОНА  НАВКОЛИШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА,  ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
БЕЗПЕКИ РУХУ, ОХОРОНИ ПРАЦІ В МІСЦЯХ ВИКОНАННЯ РОБІТ
     11.1. Загальні положення
     11.2. Правила забезпечення безпеки руху  в  місцях  виконання
робіт
     Додаток А. Інструкція по забезпеченню безпеки дорожнього руху
в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах
     Додаток Б.  Книга моста шляхопроводу)
     Додаток В. Періодична система грунтів
     Додаток Г. Перелік документів, на які є посилання у Технічних
правилах ремонту та утримання автомобільних доріг
 
                1. КЛАСИФІКАЦІЯ РОБІТ З РЕМОНТУ ТА
                  УТРИМАННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
                1.1. Класифікація робіт з ремонту
                та утримання автомобільних доріг.
     1.1.1. Роботи з ремонту та утримання  автомобільних  доріг  і
дорожніх споруд розподіляються на капітальний, середній ремонти, а
також поточний ремонт, утримання.
                     1.2. Капітальний ремонт.
     1.2.1. Завданням капітального ремонту є відновлення,  а також
підвищення транспортно-експлуатаційних  якостей  доріг  і  споруд,
приведення   їх   геометричних   параметрів,  міцнісних  та  інших
технічних характеристик згідно з вимогами діючих  правил,  норм  і
стандартів  відповідно до категорії дороги,  а також з урахуванням
дорожніх умов і інтенсивності руху.
     Капітальний ремонт проводиться комплексно по всіх елементах і
спорудах дороги на  ділянці,  що  ремонтується,  і  виконується  у
відповідності з проектно-кошторисною документацією,  розробленою у
встановленому порядку.
     1.2.2. По земляному полотну та водовідводу:
     - виправлення земляного полотна  відповідно  до  категорії  і
значимості дороги, що ремонтується;
     - ліквідування ділянок,  що виникли внаслідок  руйнувань,  та
інші роботи, що забезпечать стійкість земляного полотна;
     - відбудова,  перебудова діючих,  улаштування нових споруд із
водовідводу,  осушування,  берегозахисту та протиерозійних споруд,
"зливної" каналізації;
     - улаштування земляного полотна та водовідводу на майданчиках
для зупинки  та  стоянки  автотранспорту,  тротуарах,  пішохідних,
велосипедних  доріжках,  на в'їздах,  під'їздах,  розв'язках,  при
перехрещеннях автомобільних доріг;
     - рекультивація  грунту  дорожніх  резервів  після закінчення
виконання робіт.
     1.2.3. По дорожньому одягу:
     - підсилення і  розширення  дорожнього  одягу  у  межах  норм
відповідно   до   категорії,   що   встановлена  для  дороги,  яка
ремонтується;
     - відновлення зношених верхніх шарів покриттів чи улаштування
нового покриття поверх старого дорожнього одягу;
     - заміна  всіх  шарів покриття (із збереженням чи підсиленням
основи);
     - повна заміна всього дорожнього одягу.
     1.2.4. По штучних спорудах:
     - повна  чи  часткова  перебудова   або   будівництво   нових
водоперепускних  труб,  а також мостів і шляхопроводів довжиною до
60 м;
     - підсилення та розширення мостів і шляхопроводів;
     - заміна, відбудова прогонів, опор;
     - відновлення   та   улаштування   підпірних  стін,  галерей,
захисних укріплень і регуляційних споруд;
     - відновлення, влаштування тунелів.
     1.2.5. По дорожніх пристроях,  обстановці,  упорядкуванню  та
безпеці руху:
     - архітектурне оформлення  і  благоустрій  доріг  чи  окремих
ділянок;
     - влаштування постів ДАІ;
     - влаштування  та  обладнання  пунктів  механізованого обліку
руху,  водомірних постів та  інших  пристроїв,  що  необхідні  для
вивчення стану доріг чи їх окремих елементів.
                      1.3. Середній ремонт.
     1.3.1. Завданням середнього ремонту є відновлення  необхідних
транспортно-експлуатаційних показників  проїзної частини (рівності
та шорсткості удосконалених капітальних та полегшених покриттів  і
доведення  коефіцієнта  зчеплення  до  встановлених нормативів для
забезпечення безпечних умов руху автотранспорту).
     Середній ремонт виконується на підставі проекту або кошторису
робіт, що складений на підставі дефектного акта.
     1.3.2. По земляному полотну та водовідводу:
     - виправлення  пошкоджень  водовідвідних   споруд,   захисних
укріплень, регуляційних споруд, прочистка водовідвідних канав;
     - виправлення руйнувань земполотна;
     - підсипка, зрізування і планування узбіч;
     - усунення окремих пошкоджень  на  невеликих  по  протяжності
спучених та перезволожених ділянках;
     - засівання травою укосів  грунтового  насипу  та  резерву  з
проведенням   необхідних   агротехнічних   заходів  (по  створенню
стійкого дернового покриття).
     1.3.3. По дорожньому одягу:
     - улаштування шорстких поверхневих  обробок  та  інших  шарів
зносу на всіх типах покриттів;
     - відбудова, перебрукування окремих ділянок бруківок;
     - заміна   та   вирівнювання   окремих  плит  цементобетонних
покриттів;
     - влаштування  віражів  на  кривих,  що  небезпечні  для руху
автотранспорту.
     1.3.4. По штучних спорудах:
     - повна чи часткова перебудова або будівництво  нових  мостів
та шляхопроводів довжиною до 42 м;
     - повна чи часткова перебудова водовідвідних труб;
     - обробка антисептиками, фарбування, нанесення шару захисного
покриття прогонових споруд, опор;
     - усунення дефектів,  ремонт та відбудова тіла опор,  укісних
стінок, шафових стінок;
     - відбудова,  ремонт,  здовження,  заміна  деяких  кілець  та
оголовків труб, ремонт ізоляції труб та стиків;
     - повна  чи часткова заміна дорожнього покриття та тротуарів,
відбудова і заміна перехідних  плит,  тротуарних  блоків,  огорож,
поручнів, бордюрів, деформаційних швів та їх елементів;
     - ремонт гідроізоляції проїзної частини.
     1.3.5. По  дорожніх пристроях,  обстановці,  упорядкуванню та
безпеці руху:
     - архітектурне  та  художнє оформлення елементів облаштування
доріг,    розв'язок,    майданчиків     відпочинку,     автобусних
зупинок, оглядових майданчиків, зупинок, історичних місць та інших
об'єктів;
     - улаштування  чи  перебудова  тротуарів  довжиною  не більше
500 м, на ділянках у населених пунктів;
     - улаштування  огорож  на  окремих  ділянках,  відновлення та
встановлення нових дорожніх знаків;
     - ремонт в'їздів, переїздів і літніх доріг;
     - рубки догляду,  відновлення  декоративних  і  снігозахисних
якостей   лісових   смуг,   виготовлення  переносних  засобів  для
снігозахисту (снігоутримуючі  щити,   огорожі,  сітки),  ремонт  і
будівництво притрасових баз для матеріалів проти ожеледиці.
                1.4. Поточний ремонт та утримання.
     1.4.1. Завдання поточного ремонту  доріг  та  інших  дорожніх
робіт полягає у підтриманні їх транспортно-експлуатаційних якостей
шляхом  усунення  незначних  пошкоджень,  що  виникли  в   процесі
експлуатації,  а також у постійному догляді за дорогою,  шляховими
спорудами та смугою відводу,  утриманні їх у  чистоті  і  порядку,
виявленні перешкод дорожнього руху та забезпечення їх усунення.
     Склад основних робіт з поточного ремонту і утримання наведено
нижче.
     1.4.2. По земляному полотну і водовідводу:
     - усунення окремих пошкоджень грунтового насипу та виїмок;
     - підсипка,  зрізування  і  планування   узбіч   на   окремих
ділянках;
     - полагодження водовідвідних споруд,  захисних укріплень,  та
регуляційних споруд, виправлення і планування резервів;
     - у місцях руйнування, планування укосів насипів та виїмок із
підсипкою грунту і засіванням трав;
     - попередження,  усунення чи  ослаблення  впливу  зливних  та
талих  вод  на грунтовий насип шляхом забезпечення безперешкодного
пропускання зливних та талих вод по поверхні грунтового  насипу  і
водовідвідних канав;
     - планування укосів,  насипів та виїмок без підсипки  грунту,
розчистка обвалів, зсувів, селевих виносів, осипів та каменепадів;
     - покіс трави,  вирубка  дерев,  кущів  на  узбіччі,  укосах,
бермах та тих, які обмежують бокову видимість.
     1.4.3. По смузі відводу:
     - покіс   газонних  трав  та  проведення  робіт  по  знищенню
бур'янів;
     - вирубка небажаних дерев та чагарників, що можуть спричинити
снігові заноси та обмежити бокову видимість;
     - засів  багаторічними  травами  розділювальної  смуги,  біля
майданчиків для зупинки та відпочинку;
     - вирощування  саджанців у лісорозсадниках та транспортування
їх до місць висадження;
     - посадка   та   догляд   за  декоративними,  снігозахисними,
протиерозійними насадженнями;
     - прибирання бруду, ліквідування застою води в низинах.
     1.4.4. По дорожньому одягу:
     - ліквідація вибоїн,  усунення осідань,  напливів,  зсувів та
інших деформацій  і  руйнувань,  відновлення  шорсткості  поверхні
вдосконалених  покриттів  на  невеликих  площах,  залив  тріщин на
асфальтобетонному   покритті,   ремонт   і   заповнення   швів   у
цементобетонних покриттях;
     - відновлення профілю гравійних покриттів,  а також грунтових
поліпшених доріг із додаванням кам'яних матеріалів;
     - своєчасна очистка дорожнього покриття та узбіч  від  снігу,
льоду, усунення слизькості покриття;
     - виконання робіт по  догляду  за  пучинними  та слабоміцними
ділянками доріг, відкриття і закриття повітряних воронок;
     - доведення коефіцієнта зчеплення до нормативного.
     1.4.5. По штучних спорудах;
     - полагодження невеликих пошкоджень деяких  елементів  споруд
(поручнів,   настилів,  стояків  та  підпірних  стінок,  дренажних
систем,  конусів,  ремонт кам'яної  кладки,  штукатурки  та  ін.),
руйнування захисних шарів, усунення деформацій, тріщин, розмивів;
     - фарбування металевих елементів мостів;
     - відбудова  та заміна тимчасових і перехідних мостиків через
канави;
     - полагодження невеликих пошкоджень наплавних мостів;
     - очистка мостів та труб підмосткових русел від бруду;
     - пропускання льодоходів та паводкових вод,  прибирання снігу
і льоду, відкриття і закриття отворів малих мостів та труб;
     - утримання та обслуговування наплавних мостів;
     - складання та розбирання тимчасових переправ і мостів.
     1.4.6. По  дорожніх пристроях,  обстановці,  упорядкуванню та
безпеці руху:
     - заміна  та установка відсутніх світлоповертальних елементів
дорожніх знаків і огорож,  полагодження пошкоджень і несправностей
елементів архітектурно-художнього оформлення та благоустрою доріг;
     - фарбування  обстановки  та  елементів  облаштування  доріг,
утримання  в  чистоті  та порядку автобусних зупинок,  майданчиків
відпочинку та ін.;
     - нанесення вертикальної та горизонтальної розмітки;
     - догляд за  дорожнім  освітленням,  за  технічними  засобами
регулювання і організації дорожнього руху,  за засобами технічного
зв'язку дорожніх установ,  а також догляд за дорожніми  пристроями
та обстановкою;
     - забезпечення водовідводу з  покриття  проїзної  частини  та
узбіч;
     - очистка   від   бруду   та   сміття   автобусних   зупинок,
майданчиків, павільйонів та ін.
     1.4.7. По  лінійних  і   підсобних   будівлях   та   спорудах
виробничого та службового призначення:
     - полагодження  штукатурки,  фарбування  і  побілка,  вставка
шибок,   ремонт   перегородок,  стін,  підлог,  стель,  покрівель,
перекриттів, вікон, дверей,  печей,  колодязів,  водопровідної  та
каналізаційної мережі, ліній зв'язку і електромереж;
     - систематичний догляд за лінійними будівлями виробничого  та
службового призначення, підсобними будівлями та спорудами (очистка
дахів, водозливних труб, жолобів, димарів, прочистка водопровідних
каналізаційних пристроїв та ін.), утримання в чистоті під'їздів до
цих споруд;
     - улаштування  артезіанських колодязів,  джерел питної води і
утримання їх у чистоті і порядку.
     1.4.8. По  зимовому  утриманню  доріг.  До  робіт по зимовому
утриманню відносяться:
     - виготовлення,     встановлення,    ремонт    та    демонтаж
снігозахисних пристроїв;
     - заготівля і складування фрикційних матеріалів (пісок, шлак,
кам'яні висівки) в суміші з солями кальцію, натрію та ін.;
     - проведення протилавинних заходів;
     - проведення заходів по  боротьбі  з  зимовою  слизькістю  та
ожеледицею;
     - влаштування снігових валів і траншей для затримування снігу
на придорожній смузі;
     - снігоочистка доріг,  їх  розчистка  від  снігових  заносів,
ліквідування  ущільненого  снігового  шару проїзної частини доріг,
прибирання і відкидання снігових валів з узбіч;
     - регулярна  очистка  від  снігу  і льоду автобусних зупинок,
павільйонів та майданчиків відпочинку та ін.
     1.4.9. Інші дорожні роботи:
     - облік руху на стаціонарних та тимчасових пунктах;
     - технічний  облік,  інвентаризація  та паспортизація доріг і
шляхових споруд, земель і лісових насаджень;
     - вартова і пожежна охорона доріг і шляхових споруд;
     - організація служби зв'язку;
     - організація дорожньо-патрульної служби;
     - заходи щодо організації дорожнього руху.
        2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ТРАНСНОРТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО
          СТАНУ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ
                         ЙОГО ПОКАЗНИКІВ
                     2.1. Загальні положення.
     2.1.1. Стан дороги визначається:
     - відповідністю встановленим,  нормативним  вимогам  основних
геометричних   параметрів   дороги   в   плані,   поздовжньому  та
поперечному профілях;
     - станом проїзної частини (дорожнього одягу та покриття);
     - станом земляного полотна та смуги відводу;
     - станом   елементів   інженерного   обладнання   дороги   та
інформаційного забезпечення руху;
     - станом штучних та водовідвідних споруд;
     - рівнем забезпечення безпеки руху;
     - станом зелених насаджень.
             2.2. Вимоги до стану земляного полотна.
     2.2.1. Земляне полотно повинне мати необхідну стійкість  щодо
впливу   місцевих   природно-кліматичних   факторів   та   до  дії
транспортних  навантажень.  Основним  проявом  цієї  стійкості   є
збереження стабільності його геометричних параметрів із часом, які
повинні відповідати вимогам будівельних норм.
     2.2.2. Поперечний  ухил  узбіч  залежно від типу укріплення і
кліматичних умов повинен становити: при засіві травами - 40%о, при
укріпленні  щебенем  із  використанням в'яжучих - 30-40 %о,  білим
щебенем або гравієм - 40-60 %о,  при укріпленні обдернуванням - не
більше 40%о.
     2.2.3. Укоси насипів та виїмок повинні бути стійкими  до  дії
місцевих  кліматичних факторів,  їх крутість повинна забезпечувати
безпечний з'їзд транспортних засобів в аварійних  ситуаціях.  Вони
повинні  забезпечувати  швидке  відведення  поверхневих вод,  бути
укріплені  з  урахуванням  типу  грунтів  та   умов   експлуатації
відповідно до вимог інструктивних документів.
           2.3. Вимоги до дорожнього одягу та покриття.
     2.3.1. Оцінка транспортно-експлуатаційних  якостей  одягу  та
покриття  повинна  базуватися на визначенні відповідності проїзної
частини вимогам руху та здатності зберігати  цю  відповідність  на
період  експлуатації.  При цьому вимоги до якості проїзної частини
включають   забезпечення   нормативного   рівня   таких   основних
показників:
     - міцності одягу;
     - рівності та зчіпних якостей;
     - відповідності типу покриття фактичному руху;
     - зношеності покриття;
     - рівня завантаження проїзної частини.
     2.3.2. Міцність   дорожнього  одягу  оцінюється  коефіцієнтом
запасу міцності (Км),  який визначається як відношення  фактичного
модуля пружності дорожньої конструкції в розрахунковий період року
(Еф) до модуля пружності (Ен),  який необхідно мати при  існуючому
русі на дорозі
                                  Еф
                            Км = ----,                       (2.1)
                                  Ен
     Дорожня конструкція  задовольняє  вимогам  по міцності,  якщо
Км >= Kmin. Значення Kmin  для одягів різних типів регламентуються
даними таблиці 2.1.
                           Таблиця 2.1.
              Мінімальні значення коефіцієнта запасу
               міцності нежорстких дорожніх одягів
 
------------------------------------------------------
|   Тип одягу та покриття   |  Категорія |  Значення |
|                           |   дороги   |    Kmin   |
|---------------------------+------------+-----------|
| Одяги капітального типу з | I, II, III |   0,95    |
| удосконаленим покриттям   |            |           |
|---------------------------+------------+-----------|
| Одяги полегшеного типу    |  III, IV   |   0,90    |
|---------------------------+------------+-----------|
| Одяги перехідного типу    |     IV     |   0,80    |
|---------------------------+------------+-----------|
| Одяги нижчого типу        |     V      |   0,75    |
------------------------------------------------------
     Фактичний модуль  пружності  дорожньої конструкції визначають
шляхом інструментальних випробувань у розрахунковий  (як  правило,
весняний)  період  року.  Необхідний модуль пружності визначають з
урахуванням розрахункового навантаження,  інтенсивності та  складу
руху,      типу      покриття,      дорожньо-кліматичної     зони,
грунтово-гідрологічних умов  для  даної  ділянки  дороги  згідно з
діючою інструкцією по проектуванню нежорстких одягів (ВСН 46-83).
     Для дорожніх  одягів  із  цементобетонним  покриттям  у  ролі
показника міцності приймають величину розтягуючого напруження  при
згині   покриття.  У  цьому  випадку  умови  задоволення  міцності
визначають  відповідно  до  діючої  інструкції   по   проектуванню
жорстких дорожніх одягів.
     Міцність смуг укріплення на  узбіччях  повинна  забезпечувати
заїзд на них та зупинку автомобілів без руйнування покриття.
     2.3.3. Стан проїзної частини за рівністю оцінюється величиною
фактичного   показника   рівності,   що   одержаний за   допомогою
поштовхоміра  і  приведений   до   показника   базової   дорожньої
лабораторії  по  її  вимірюванню  або  величиною просвітів під 3-х
метровою рейкою.  При  експлуатаційній  оцінці  рівності  проїзної
частини  використовують  шкалу  у  відповідності  з  таблицею  2.2
рівності покриттів за показаннями поштовхоміра.
                           Таблиця 2.2.
                  Базові та допустимі показники
                 рівності проїзної частани доріг
 
-----------------------------------------------------------------
| Категорія | Інтенсивність |  Тип одягу  |  Показники рівності |
|  дороги   |     руху,     |             |   проїзної частини, |
|           |   авт/добу    |             |        см/км        |
|           |               |             |---------------------|
|           |               |             | базові |  гранично  |
|           |               |             |        |  допустимі |
|-----------+---------------+-------------+--------+------------|
|    I      | більше 9000   | капітальний |   65   |    90      |
|           |  7000-9000    | капітальний |   60   |    80      |
|-----------+---------------+-------------+--------+------------|
|    II     | більше 5000   | капітальний |   80   |    110     |
|           |  3000-5000    | капітальний |   70   |    100     |
|-----------+---------------+-------------+--------+------------|
|    III    | більше 2000   | капітальний |   110  |    150     |
|           |               | полегшений  |   140  |    170     |
|           |  1000-2000    | капітальний |   100  |    130     |
|           |               | полегшений  |   130  |    160     |
|-----------+---------------+-------------+--------+------------|
|    IV     |   500-1000    | полегшений  |   150  |    180     |
|           |    200-500    | перехідний  |   170  |    200     |
|-----------+---------------+-------------+--------+------------|
|    V      |    до 200     | перехідний  |   190  |    230     |
|           |               |   нижчий    |   230  |    300     |
-----------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка. Базові показники рівності  проїзної  частини  доріг
близькі  до  оптимальних  для  умов  України  і визначають високий
рівень експлуатації доріг.
     При проведені вибіркового контролю  невеликих  ділянок  доріг
рівність покриття контролюють 3-х метровою рейкою за методикою, що
викладена в СНиП 3.06.03-85 "Автомобильные дороги".
     Стан покриття  доріг,  що  знаходяться  в   експлуатації   по
рівності вважається задовільним, якщо граничне допустимі показники
рівності  дорожнього  покриття  при  контролі  триметровою  рейкою
відповідають  нижченаведеним  значенням  по  категоріях  доріг  (у
чисельнику  значення  просвітів  під  рейкою,  мм,  в   знаменнику
просвіти більше допустимих від загального числа, відсотки).
     Категорія дороги і тип
     дорожнього одягу                  мм/%
     I    Капітальний                  5/6
     II   Капітальний                  5/7
          Полегшений                   7/8
     III  Капітальний                  5/9
          Полегшений                   7/12
     IV   Капітальний                  7/14
          Полегшений                   10/15
     Келійність проїзної частини експлуатованих доріг та поперечна
хвилястість недопустима,  а та,  що виникла,  підлягає  терміновій
ліквідації.
     При прийманні одягів в експлуатацію (після  реконструкції  та
капітального ремонту) показники рівності покриттів при вимірюванні
поштовхоміром  не  повинні  перевищувати  нижченаведених  значень,
см/км
     Асфальтобетонне                   50
     Цементобетонне                    60
     Чорний щебінь із поверхневою
     обробкою                          80
     Щебеневе, гравійне                120
     Бруківка                          140
     2.3.4. Стан проїзної частини за зчіпними якостями  оцінюється
коефіцієнтом  зчеплення,  який  визначається  згідно  з  методикою
виконання вимірювань причіпним пристроєм типу  ПКРС  при  вологому
покритті   проїзної   частини.  При  цьому  допустимий  коефіцієнт
зчеплення  автомобільного  колеса  з  дорожнім  покриттям  повинен
забезпечувати   безпечні   умови  руху  при  дозволеній  правилами
дорожнього руху швидкості і бути не  менше  ніж  0,3
при  його  вимірюванні  динамометричним причепом (ПКРС-2У) з шиною
без рисунку протектора (гладка шина).
     Час, необхідний  для  усунення причин,  що  знижують   зчіпні
якості покриття, установлюють із моменту їх виявлення і не повинен
перевищувати згідно з ДСТУ 3587-97):
     - усунення слизькості покриття,
       що викликано зносом шорсткої
       поверхні покриття                       - будівельний сезон
     - усунення слизькості, що
       викликана випотіванням
       органічних в'яжучих                     - 4 доби
     - усунення слизькості
       очищенням покриття від
       забруднення                             - 1 доба
     2.3.5. Відповідність типу покриття фактичному руху оцінюється
коефіцієнтом відповідності типу покриття.
     Він визначається     як    відношення    фактичної    добової
інтенсивності  руху   на   смузі   проїзної   частини   (Nдф)   до
інтенсивності   руху   (Nа),  яка  допустима  для  існуючого  типу
покриття:
                                  Nдф
                            Кв = -----,                      (2.2)
                                   Nа
     Існуюче покриття  відповідає  фактичному  руху  на дорозі при
Кв <= 1.   При  Кв > 1  покриття   необхідно   замінити  на  більш
капітальний тип або збільшити ширину проїзної частини.
     Допустимі значення  інтенсивності  руху  для   різних   типів
покриттів,  виходячи з прийнятих СНиП 2.05.02-85 та ВСН 46-83 норм
інтенсивностей руху для різних категорій доріг, складають:
     - асфальтобетон марки I                - 4000 авт/добу
     - асфальтобетон марки II               - 2000 авт/добу
     - чорно-щебеневі                       - 2000 авт/добу
     - щебеневі (способом заклинювання)     - 600 авт/добу
     2.3.6. Стан  покриття  за  зношеністю  оцінюють  коефіцієнтом
зношеності   покриття   (Кзн),   Він  визначається  як  відношення
фактичної  товщини  зношеної  частини  покриття  (h)  до  гранично
допустимої товщини зносу (Н), мм:
                                    h
                             Кзн = ---,                      (2.3)
                                    Н
     Покриття за  станом  зносу відповідає експлуатаційним вимогам
при Кзн < 1. Гранично допустимі товщини зносу покриттів складають:
для асфальтобетонних - 10 мм; поверхневої обробки - 0,6 початкової
товщини шару; чорнощебеневих - 25 мм; щебеневих - 40 мм, гравійних
- 60 мм.
     2.3.7. Ступінь завантаження проїзної частини  рухом  оцінюють
рівнем завантаження ().  Він визначається як відношення фактичної
інтенсивності (Nфл) в авт/год (приведеної до легкового автомобіля)
до пропускної здатності (Р) в легкових автомобілях за годину:
                                 Nфл
                            Z = -----,                       (2.4)
                                  Р
     Значення рівня   завантаженості   не   повинні   перевищувати
наведених у таблиці 2.3.
                           Таблиця 2.3.
             Допустимі значення рівня завантаженості
 
---------------------------------------------------------
|                                        |  Допустиме   |
|  Характеристика доріг та їх перегонів  |  значення Z, |
|                                        |  не вище     |
|----------------------------------------+--------------|
| Під'їзди до аеропортів, залізничних    |     0,5      |
| станцій, морських та річкових          |              |
| причалів (дороги категорій Iа, Iб, II) |              |
|----------------------------------------+--------------|
| Позаміські автомагістралі категорії Iа |     0,6      |
|----------------------------------------+--------------|
| Магістралі, обхідні та кільцеві дороги |     0,65     |
| великих міст                           |              |
| (дороги категорій Iб, II, III)         |              |
|----------------------------------------+--------------|
| Автомобільні дороги II та              |     0,7      |
| III категорій                          |              |
---------------------------------------------------------
              2.4. Вимоги до експлуатаційного стану
                 штучних та водовідвідних споруд.
     2.4.1. Експлуатаційний стан штучних  споруд  визначається  за
спроможністю споруди пропускати рух транспорту відповідно до:
     - технічного стану конструкції;
     - вантажопідйомності;
     - відповідності габариту споруди чи довжини труби умовам руху
по дорозі;
     - умов пропуску води трубою чи під  мостом  і  оцінюється  за
числовим значенням   відповідних   показників,   що   наведені   у
таблиці 2.4. Ці показники необхідно використовувати для визначення
необхідності   введення   обмеження   руху   для   автотранспорту,
встановлення  режиму   експлуатації   споруди,   її   ремонту   чи
реконструкції.
     Для шляхопроводів та  естакад  додатково  проводиться  якісна
оцінка, яка враховує:
     - можливість огляду ситуації за шляхопроводом;
     - відповідність   підмостових   габаритних   розмірів  діючим
нормативам;
     - виключення наїзду транспортних засобів на проміжні опори;
     - фактичний стан транспортних огороджень та їх  відповідності
діючим нормативам.
     Якісна оцінка повинна робитись  і  щодо  впливу  транспортної
споруди  на  екологію навколишнього середовища (забруднення водних
басейнів, застій поверхневих вод, ерозія грунту та ін.).
     2.4.2. Числові  значення  коефіцієнтів  технічного стану (К1)
споруд приймають за даними автоматизованої  інформаційно-пошукової
системи ДІПС "Міст" (або згідно з інструкцією до її наповнювання).
     Відповідність вантажопідйомності  споруди   встановлюють   за
геометричними  параметрами  та фізико-технічними характеристиками,
визначеними в натурі з урахуванням наявних пошкоджень та  дефектів
і  оцінюють коефіцієнтом  вантажопідйомності Кд2 - співвідношенням
фактичної  несучої  здатності  конструкції  по  найбільш  слабкому
елементу до нормативної.
     Показник умов руху транспорту (К3) визначається як відношення
ширини  проїзду  по  споруді до ширини земляного полотна за межами
мостового переходу.
     Показник умов пропуску води оцінюють коефіцієнтом отвору (К4)
- відношенням площі фактичного  отвору  мосту,  який  визначається
замірами живого перетину при рівні високих вод, до розрахункового.
Якщо розмиви русла та підмиви укосів і конусів у натурі  відсутні,
значення К4 приймається рівним одиниці.
     2.4.3. Залежно від значень показників експлуатаційного  стану
встановлюють  режими  експлуатації  штучної  споруди відповідно до
таблиці 2.4.
                           Таблиця 2.4.
                Режими експлуатації штучних споруд
 
------------------------------------------------------------
|     Показник     |  Режими експлуатації штучних споруд   |
| експлуатаційного |---------------------------------------|
|      стану       | нормальний | посилений | надзвичайний |
|------------------+------------+-----------+--------------|
|       К1         |   >= 0,9   |  0,8-0,7  |    <= 0,6    |
|------------------+------------+-----------+--------------|
|       К2         |   >= 0,8   |  0,7-0,6  |    <= 0,5    |
|------------------+------------+-----------+--------------|
|       К3         |   >= 0,8   |  0,7-0,6  |    <= 0,5    |
|------------------+------------+-----------+--------------|
|       К4         |   >= 0,7   |  0,6-0,5  |    <= 0,4    |
------------------------------------------------------------
     При нормальному  режимі експлуатації за спорудою встановлюють
догляд,  виконують роботи  з  поточного  ремонту;  умови  руху  не
обмежуються.
     При посиленому  режимі  експлуатації   потрібно:   скорочення
термінів   між   періодичними  оглядами,  виконання  поточного  та
середнього ремонтів;  спорудження  траверс  для  захисту  дамб  та
укріплення  дна біля опор;  часткове обмеження руху (по швидкості,
габаритних розмірах,  масі) чи інші спеціальні  (у  тому  числі  й
організаційні) заходи для забезпечення її безпеки в залежності від
співвідношення фактичних показників К1-К4.
     При надзвичайному  режимі  експлуатації  стан  споруди   стає
близьким  до  аварійного  і  різко порушуються умови безпеки руху.
Обмежується  рух  по  споруді  чи  під   нею,   і   встановлюється
безперервний нагляд за станом аварійних конструкцій,  здійснюються
тимчасові заходи по запобіганню аварії.  Встановлення цього режиму
вказує  на необхідність виконання термінового капітального ремонту
чи реконструкції споруди.  За рішенням спеціалізованої організації
(мостовипробувальна  станція,  лабораторія  та ін.) рух по споруді
може бути припинений на підставі обстежень та розрахунків згідно з
ІН В 3.2-218-03449261-036-96.
           2.5. Вимоги до стану інженерного обладнання
        доріг та засобів інформаційного забезпечення руху.
     Основними об'єктами інженерного обладнання доріг є будівлі та
споруди   дорожньо-експлуатаційної   служби  (комплекси  дорожньої
служби,   автопавільйони,   зупиночні    майданчики,    майданчики
відпочинку  та  огляду  транспорту,  огородження  та  інші споруди
пасивної безпеки  дороги),  будівлі  та  споруди  автотранспортної
служби  (автостанції,  станції та пункти технічного обслуговування
автомобілів,  автозаправні станції і т. ін.)   та  об'єкти  служби
сервісу.   Засоби   інформаційного  забезпечення  руху  включають:
технічні засоби організації  дорожнього  руху  (дорожні  знаки  та
показники,  розмітка проїзної частини, світлофори, елементи систем
автоматизованого управління рухом),  напрямиі пристрої, освітлення
доріг,  спеціальні  зелені  насадження  і т.  ін.,  вимоги до яких
указані в розділі 3.
               2.6. Вимоги до стану смуги відводу.
     2.6.1. Ширина   смуги  відводу  повинна  відповідати  вимогам
СН 467-74 (Нормы отвода земель для автомобильных дорог).
     2.6.2. Трубопроводи,  повітряні лінії та підземні кабелі,  що
знаходяться в  межах  смуги  відводу,  повинні  розташовуватися  з
урахуванням   можливого  розширення  земляного  полотна,  а  також
озеленення доріг.
     2.6.3. Трубопроводи,  що перетинають земляне полотно, повинні
бути прокладені під  близьким  до  прямого  кутом  в  трубі-кожусі
(обоймі), що запобігає пошкодженню полотна під час вибуху і витоку
газу, а також від розмивання водою з водопроводу або каналізації.
     2.6.4. Висота підвіски телефонних та телеграфних проводів над
проїзною частиною повинна бути не  менше  5,5  м;  (в  теплу  пору
року).
     Вертикальна відстань   від   проїзної   частини   до    ліній
електропередач повинна бути не менше: при напрузі до 100 кВ - 7 М,
до 150 кВ - 7,5 м, до 220 кВ -- 8 м, до 330 кВ - 8,5 м і до 500 кВ
- 9 м.
     2.6.5. Не  допускається  розміщення  зелених   насаджень   на
відстанях,  що відрізняються від зазначених в п. 9.2.2 Правил; ті,
які розміщені ближче, підлягають вирубанню або огородженню.
     У межах  смуги відводу необхідно регулярно проводити скошення
трави,  вирубування чагарнику на узбіччях і укосах  та  заходи  по
додержанню чистоти.
     Для забезпечення  відповідності  лісових   насаджень   своєму
призначенню  має  проводитись  регулярний  догляд за ними, в т. ч.
боротьба зі шкідниками сільськогосподарських культур.
     2.6.6. Виділення  та закріплення земель під смугу відводу,  а
також їх використання здійснюється  у  відповідності  з  Земельним
кодексом України.
                  2.7. Основні положення оцінки
                транспортно-експлуатаційного стану
                       автомобільних доріг.
     2.7.1. Структура робіт по оцінці стану автомобільних доріг.
     Оцінку автомобільних доріг здійснюють для визначення  ступеня
відповідності їх транспортно-експлуатаційного стану наведеним вище
вимогам та обгрунтування і планування на цій  основі  раціональної
системи дорожньо-ремонтних робіт.
     Роботи по оцінці стану доріг включають:
     - поточні   огляди,   які  здійснюються  інженерно-технічними
працівниками ланки дорожньої служби (майстрами, виконробами);
     - періодичні   огляди  дороги  та  її  елементів  керівниками
дорожньої служби (головними інженерами та т. п.);
     - сезонні  огляди,  що  виконуються комісіями,  затвердженими
керівництвом вищестоящих організацій (упрдорів,  обласних дорожніх
управлінь та ін.);
     - спеціальні  обстеження,  які  виконуються  спеціалізованими
організаціями   (дорожньо-  та  мостовипробувальними  станціями  і
лабораторіями, науково-дослідними організаціями і т. ін.), а також
відомчими комісіями.
     Огляди виконують,  як  правило,  візуально  і  за   допомогою
найпростіших  вимірювальних  інструментів  та портативних приладів
(метр, похиломір, рівень і т. ін.).
     Обстеження проводять, як правило, комплексно, з використанням
спеціальних приладів і оснащення, за допомогою пересувних дорожніх
лабораторій.
     2.7.2. Комплексні обстеження включають оцінку  та  визначення
певного   переліку  технічних  характеристик  та  показників,  які
характеризують транспортно-експлуатаційний рівень ділянки дороги в
цілому.
     При комплексних обстеженнях проводять:
     - оцінку   геометричних   параметрів   доріг   (за  допомогою
спеціалізованих комплексів типу "Траса",  портативних прогиномірів
типу КП-135 чи КП-206, дорожнього далекоміра КП-213, встановленого
на автомобілі, а також геодезичних приладів);
     - оцінку   стану  земляного  полотна  і  системи  водовідводу
(проводять візуально та лабораторно);
     - оцінку  міцності  дорожніх  одягів  (за допомогою жорсткого
штампа,  навантаженням одягу  колесом  розрахункового  автомобіля,
квазістатичним    навантаженням   одягу   колесом   розрахункового
автомобіля  чи  динамічним  навантаженням  одягу  з  використанням
важільного   прогиноміра  КП-204  чи  високоточного  нівеліра  або
установки УНК-4 для масової діагностики міцності одягу);
     - оцінку рівності проїзної частини (за допомогою змонтованого
в  автомобілі-лабораторії  поштовхоміра  конструкцій  ХАДІ,  КАДІ,
ТХК-2 або їх модифікацій);
     - оцінку зчіпних  якостей  проїзної  частини  (здійснюють  за
допомогою  причіпної  установки  ПКРС-2У  або портативних приладів
ППК-МАДІ,  МП-3, РКС-КАДІ, показання яких зведені до показань ПКРС
чи  з  достатньою  для  виробництва  точністю  по гальмовому шляху
автомобіля);
     - оцінка  технічного  стану  штучних  споруд  включає поточні
огляди,  періодичні огляди  та  спеціальні  обстеження.  Склад  та
характер  робіт  по кожному виду оглядів та обстежень встановлюють
відповідно  до  діючих  нормативних  документів.  Поточні   огляди
здійснюють  майстри  по  мостах  (тунелях),  періодичні - оглядові
комісії,  які  створюються  в  установленому  порядку.  Спеціальні
обстеження   мостів   та   тунелів   виконують  спеціалізовані  та
науково-дослідні організації.
     При поточних та періодичних оглядах визначають загальний стан
споруди  та  виявляють  дефекти,  які  необхідно  ліквідувати.   В
необхідних  випадках  виконують контрольні інструментальні виміри.
Результати  поточного  та  періодичного  оглядів  є  основою   для
планування   ремонтних   робіт,   підготовки  споруд  до  пропуску
льодоходу  та  паводку,  організації  тривалих   спостережень   за
розвитком   дефектів,   тимчасового  обмеження  руху,  організації
охорони споруди та визначення необхідності проведення  спеціальних
обстежень.
     Поточні огляди виконують не рідше  таких  строків:  дерев'яні
мости,  наплавні мости - 1 раз у кварталі;  залізобетонні, бетонні
та кам'яні мости і труби - 1 раз на півріччя;  металеві мости  при
плюсових  температурах  -  1 раз на півріччя,  при температурах до
мінус 20 град. C - 1 раз в місяць,  при температурах  нижче  мінус
20 град. C - щоденно; тунелі - 1 раз в місяць.
     Періодичні огляди споруд здійснюють раз на рік після  проходу
паводкових вод, після ремонту конструкцій, після землетрусів силою
більше 5 балів та після інших стихійних явищ, які можуть викликати
великі руйнування,  а також на спорудах з посиленим і надзвичайним
режимом експлуатації.
     Спеціальні обстеження  здійснюють  для  визначення  фактичної
вантажопідйомності  споруди  або  надійності її окремих елементів.
Вони  можуть  включати  випробування   споруд,   які   проводяться
спеціалізованими   організаціями.  Такі  обстеження  проводять  на
основі висновків за результатами поточних та періодичних  оглядів,
а також у плановому порядку в такі строки: дерев'яні мости - 1 раз
на 5 років;  металеві мости - 1 раз на 7 років;  тунелі - 1 раз на
5 років.
     Споруди, у  яких  у  результаті оглядів та обстежень виявлені
дефекти,  що  несумісні  з  подальшою  їх   експлуатацією   (тобто
вимагають заборони руху), необхідно вважати аварійними.
     Усі основні характеристики споруд та дані  про  їх  технічний
стан  повинні  бути  занесені в документацію по технічному обліку,
склад  якої   визначено   Типовою   інструкцією   по   обліку   та
паспортизації автомобільних доріг.
     Під час оцінки стану інженерного обладнання  доріг  (зупинки,
автопавільйони, майданчики відпочинку, стоянки автомобілів, засоби
пасивної безпеки доріг і  т. ін.)  виявляють  руйнування  та  інші
дефекти,  які утруднюють їх експлуатацію або погіршують естетичний
вигляд дороги.
     Під час   оцінки   стану   транспортних  дорожніх  огороджень
виявляють руйнування,  надійність установки стояків  та  кріплення
всіх елементів огороджень,  ступінь їх забруднення та корозування.
При оцінці стану засобів інформаційного забезпечення руху в  першу
чергу   перевіряють   їх   наявність   у  передбачених  місцях  та
відповідність проектам і погодженим з  Державтоінспекцією   схемам
організації   дорожнього   руху,   а  також  наявність  механічних
руйнувань стояків та щитів і умовних  зображень  на  них,  ступінь
забрудненості  поля  знаку.  Стан елементів інженерного обладнання
доріг має відповідати вимогам, наведеним у розділі 3.
             2.8. Планування дорожньо-ремонтних робіт
                   та міжремонтні строки служби
                   дорожніх одягів і покриттів.
     2.8.1. При    плануванні    ремонтно-експлуатаційних    робіт
використовують  два  види  планів  -  перспективний   і   поточний
(річний).  Провідну  роль  в  плануванні повинні мати перспективні
плани, оскільки тільки вони спроможні комплексно і взаємоузгоджено
визначати  поточні  та  стратегічні  задачі  ремонту  та утримання
доріг.
     2.8.2. При плануванні перспективних та річних обсягів  робіт,
фінансових  та  матеріально-технічних  ресурсів  на їх виконання в
масштабі обласних управлінь  доріг  та  упрдорів  слід  керуватися
нормами   міжремонтних   строків   служби   одягів  та  покриттів,
наведеними в таблицях 2.5.  та 2.6.  У  випадку,  коли  коефіцієнт
зчеплення покриття проїзної частини є меншим показника, наведеного
в пп.  2.3.4 даних Правил - ремонт  покриття  відповідних  ділянок
повинен виконуватись невідкладно.
 
 
                           Таблиця 2.5.
        Норми міжремонтних строків служби дорожніх одягів
                    (для капітального ремонту)
 
---------------------------------------------------------------------------------
|                       | Категорія | Інтенсивність | Строки служби в роках для |
|     Тип покриття      |  дороги   |     руху.     |  дорожньо-кліматичних зон |
|                       |           |   авт/добу    |---------------------------|
|                       |           |               |    II   |  III  |   IV    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
|          1            |     2     |        3      |    4    |   5   |    6    |
|-------------------------------------------------------------------------------|
|                        Дорожні одяги капітального типу                        |
|-------------------------------------------------------------------------------|
| Цементобетон          |     I     |  більше 7000  |    18   |   20  |   21    |
|                       |    II     |   3000-7000   |    21   |   23  |   25    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Асфальтобетон         |     I     |  більше 7000  |    11   |   12  |   14    |
| I марки               |    II     |   3000-7000   |    12   |   14  |   16    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Асфальтобетон         |   III     |   1000-3000   |    14   |   15  |   16    |
| II марки              |           |               |         |       |         |
|-------------------------------------------------------------------------------|
|                        Дорожні одяги полегшеного типу                         |
|-------------------------------------------------------------------------------|
| Асфальтобетон         |   III     |   1000-3000   |    13   |   14  |   15    |
| III марки             |    IV     |    500-1000   |    14   |   15  |   16    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Дьогтебетон           |   III     |   1000-3000   |     9   |   11  |   12    |
|                       |    IV     |    500-1000   |    10   |   12  |   14    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Кам'яні матеріали,    |   III     |   1000-3000   |     8   |    9  |   10    |
| оброблені органічними |    IV     |    500-1000   |    10   |   11  |   12    |
| в'яжучими способом    |           |               |         |       |         |
| просочування          |           |               |         |       |         |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Кам'яні матеріали,    |    IV     |    500-1000   |     9   |   10  |   11    |
| оброблені органічними |           |    100-500    |    10   |   12  |   12    |
| в'яжучими змішуванням |           |               |         |       |         |
| на дорозі             |           |               |         |       |         |
|-------------------------------------------------------------------------------|
|                        Дорожні одяги перехідного типу                         |
|-------------------------------------------------------------------------------|
| Щебеневі та гравійні  |    IV     |   менше 1000  |     5   |    6  |    6    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Грунт, укріплений     |  IV, V    |   менше 1000  |     6   |    6  |    6    |
| в'яжучим              |           |               |         |       |         |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Бруківка              |  IV, V    |   менше 1000  |    15   |   16  |   16    |
|-----------------------+-----------+---------------+---------+-------+---------|
| Кам'яні матеріали     |    IV     |   менше 1000  |     6   |    6  |    7    |
| невисокої міцності,   |           |               |         |       |         |
| укріплені в'яжучими   |           |               |         |       |         |
---------------------------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка. В  умовах  Карпат  при проходженні дороги на висоті
більше 500  м  над  рівнем  моря  норму  служби  дорожнього  одягу
необхідно знижувати на десять відсотків.
                           Таблиця 2.6.
            Норми міжремонтних строків служби дорожніх
                покриттів (для середнього ремонту)
 
---------------------------------------------------------------------
|                       | Інтенсивність | Міжремонтні строки служби |
|     Тип покриття      |     руху.     |  покриття для дорожньо-   |
|                       |   авт/добу    | кліматичних зон, в роках  |
|                       |               |---------------------------|
|                       |               |    II   |  III  |   IV    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
|          1            |       2       |    3    |   4   |    5    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Цементобетонне        |  більше 7000  |    6    |   7   |    8    |
|                       |   3000-7000   |    8    |   9   |   10    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Асфальтобетонне       |  більше 7000  |    3    |   4   |    4    |
|                       |   3000-7000   |    4    |   5   |    5    |
|                       |   1000-3000   |    5    |   6   |    6    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Покриття із кам'яних  |   1000-3000   |    4    |   5   |    5    |
| матеріалів,           |  менше 1000   |    5    |   6   |    6    |
| оброблених бітумами   |               |         |       |         |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Покриття із кам'яних  |   1000-3000   |    3    |   3   |    4    |
| матеріалів,           |  менше 1000   |    4    |   4   |    4    |
| оброблених дьогтями   |               |         |       |         |
| та смолами            |               |         |       |         |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Поверхнева обробка    |   3000-7000   |    3    |   3   |    3    |
| на покриттях          |   1000-3000   |    4    |   4   |    4    |
| удосконалених типів   |  менше 1000   |    5    |   5   |    5    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Щебеневі та гравійні  |  менше 1000   |    2    |   2   |    3    |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Кам'яні матеріали     |  менше 1000   |    3    |   3   |    3    |
| низької міцності,     |               |         |       |         |
| укріплені в'яжучим    |               |         |       |         |
|-----------------------+---------------+---------+-------+---------|
| Бруківка              |  менше 1000   |    5    |   6   |    7    |
---------------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка 1.  При використанні вапнякового щебеню норму строку
служби покриття слід знижувати на двадцять п'ять відсотків.
     Примітка 2. Норма строку служби покриття, відновленого шляхом
термопрофілювання,  зменшується  на  двадцять  відсотків,   шляхом
терморегенерації та термопластифікації-на 10-15%.
     Примітка 3.  В умовах Карпат при проходженні дороги на висоті
більше  500  м над рівнем моря,  норму строку служби покриття слід
знижувати на десять відсотків.
 
     2.8.3. Міжремонтний строк служби одягу (покриття) - це період
в  роках  від  здачі дороги в експлуатацію до першого капітального
(середнього) ремонту або між  суміжними  капітальними  (середніми)
ремонтами.
     До кінця міжремонтного строку служби одяг вичерпує можливість
забезпечувати  вимоги  до  міцності і потребує проведення робіт по
його підсиленню,  або перебудови (капітальний ремонт).  За  період
міжремонтного  строку  служби  покриття  проїзна  частина  втрачає
необхідні рівність та зчіпні якості,  зношується покриття, виникає
необхідність  у  відновленні  транспортно-експлуатаційних  якостей
проїзної частини  шляхом  ремонту  чи  заміни  покриття  (середній
ремонт).
     2.8.4. Обсяги  ремонтно-експлуатаційних робіт визначаються на
підставі розроблених програм розвитку,  удосконалення,  ремонту та
утримання  у  безпечному  стані  доріг  з урахуванням міжремонтних
строків служби дорожнього одягу.
     2.8.5. При  плануванні   робіт   по   ремонту   і   утриманню
автомобільних доріг у першочерговому порядку необхідно передбачати
заходи щодо безпеки дорожнього руху на  основі  обліку  і  аналізу
дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), результатів обстежень і
огляду  автомобільних  доріг  і,   передусім,   на   аварійних   і
небезпечних ділянках та місцях концентрації ДТП.
 
 
                3. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І БЕЗПЕКИ
                         ДОРОЖНЬОГО РУХУ
                      3.1. Загальні вимоги.
     3.1.1. Дорожньо-експлуатаційні  організації,   що   виконують
роботи  по  ремонту  та  утриманню дорожніх об'єктів (автомобільні
дороги  загального  користування  з  усіма  розміщеними   на   них
спорудами)  в  межах  смуги  відводу,  вживають  всіх  заходів  по
організації і забезпеченню безпеки руху автотранспорту і пішоходів
на підставі вимог діючих правил, норм та стандартів, що стосуються
забезпечення   безпеки   дорожнього   руху   згідно    з    чинним
законодавством України.
     3.1.2. Основою    планування   заходів   по   організації   і
забезпеченню безпеки руху є:
     - народногосподарське значення автомобільних доріг;
     - інтенсивність, склад та швидкісні режими руху;
     - результати щомісячного аналізу дорожно-транспортних пригод;
     - результати  комісійних  обстежень  стану  доріг та дорожніх
споруд;
     - комісійні  науково  обгрунтовані пропозиції щодо ліквідації
місць та ділянок концентрації ДТП;
     - приписи Державтоінспекції МВС України.
     При плануванні  реконструкції,  капітального  та  інших видів
ремонту автомобільних доріг у першу чергу передбачають  заходи  по
ліквідації аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації ДТП,
а також ділянок із найбільш несприятливими умовами  з  точки  зору
забезпечення безпеки руху.
     3.1.3. Для  виконання  заходів  по  оргазації та забезпеченню
безпеки  руху   створюються   спеціалізовані   служби   згідно   з
"Положенням про спеціалізовані служби організації дорожнього руху"
(Затверджено     спільним      наказом    МВС,     Мінтрансу    та
Держжитлокомунгоспу    від    31  грудня  1993 р.    N  859/550/86
.
     Основними завданнями їх діяльності є:
     - здійснення заходів  щодо  розробки і впровадження  цільових
державних   та   регіональних  програм  удосконалення  організації
дорожнього руху;
     - виявлення та усунення недоліків,  що призвели до появи,  на
автомобільних  дорогах  місць  концентрації  дорожньо-транспортних
пригод;
     - розробка  та  впровадження  проектів  і  схем   організації
дорожнього    руху    з    застосуванням   технічних   засобів   і
автоматизованих систем його регулювання;
     - контроль за виконанням законів, правил, норм і стандартів з
безпеки дорожнього руху.
     Згадані спеціалізовані     служби    дорожньо-експлуатаційних
підприємств організовують розробку і поновлення проектів  та  схем
організації  дорожнього  руху  та заходів щодо усунення недоліків,
які   призвели   до    появи    місць    (ділянок)    концентрації
дорожньо-транспортних      пригод;      забезпечують      належний
експлуатаційний  стан  дорожніх   знаків,   інформаційних   щитів,
дорожніх  огороджень  і  напрямних  пристроїв,  наносять розмітку;
складають поточні та  перспективні  плани  впровадження  технічних
засобів  організації  дорожнього  руху  відповідно  до розроблених
проектів  та  схем  організації   дорожнього   руху   і   приписів
Державтоінспекції;  утримують  автомобільні  дороги  у  стані,  що
відповідає встановленим вимогам по забезпеченню безпеки дорожнього
руху;   виявляють   перешкоди   дорожнього  руху  та  забезпечують
своєчасне  їх  усунення,  а  у  разі  неможливості  -  невідкладно
позначають   відповідними   дорожніми   знаками,  огороджуючими  і
напрямними засобами, згідно з вимогами ІНУВ 3.2-218-051-95.
     3.1.4. Власники   доріг  або  уповноважені  ними  органи,  що
здійснюють  експлуатаційне  утримання  дорожніх  об'єктів,   мають
право:
     - вимагати  від  користувачів  дорожніх  об'єктів  дотримання
чинних законодавчих актів стосовно дорожнього руху,  цих правил та
правил користування дорожніми об'єктами і їх охорони;
     - за   погодженням   з   Державтоінспекцією   обмежувати  або
закривати рух при виконанні робіт в  смузі  відводу  автомобільних
доріг,   якщо   це   загрожує  безпечному  чи  безаварійному  руху
транспорту  і  пішоходів,  на  підставі  ордера,  який   видається
відповідним дорожнім органом. В ордері викладаються умови закриття
або  обмеження  руху,  порядок  інформування  про   це   учасників
дорожнього руху, заходи  щодо  безпеки  дорожнього  руху  і строки
проведення   робіт.   Порушення   цих   вимог   тягне   за   собою
відповідальність виконавця робіт у встановленому порядку;
     - обмежувати або забороняти рух без ордера лише  у  випадках,
пов'язаних   із  стехійними  явищами,  а  також  при  необхідності
виконання аварійних робіт,  про що повідомляється місцевим органам
державної  виконавчої  влади,  органам  місцевого самоврядування і
Державтоінспекції МВС України;
     - обмежувати  або  забороняти  роботи,  якщо  не  виконуються
обумовлені в ордері технічні  умови  на  їх  проведення  або  коли
виникає загроза безпеці дорожнього руху;
     - за погодженням з  Державтоінспекцією  МВС  України  вносити
оперативні зміни в організацію дорожнього руху.
     3.1.5. При   виконанні   робіт   по   ремонту   і   утриманню
автомобільних    доріг   дорожньо-експлуатаційні   організації   у
першочерговому порядку здійснюють заходи щодо  безпеки  дорожнього
руху,  передусім  на  аварійних  і небезпечних  ділянках та місцях
концентрації ДТП, а також у відповідності з існуючим планом.
     3.1.6. На період виконання робіт по реконструкції, ремонту та
утриманню  автомобільних  доріг  виконавець  повинен  вжити   всіх
заходів  щодо забезпечення безпеки дорожнього руху у відповідності
до  вимог  діючих  правил,  норм  та  стандартів,  що   стосуються
забезпечення    безпеки    дорожнього   руху   та   погодженим   з
Державтоінспекцією проектом (схемою) організації  руху  на  період
проведення робіт.
     Організація руху транспорту та пішоходів в  місцях  виконання
робіт на дорогах визначається "Інструкцією по забезпеченню безпеки
дорожнього  руху   в   місцях   проведення   дорожніх   робіт   на
автомобільних дорогах" (ІНУВ.3.2-218-051-95) - додаток А.
     3.1.7. Дорожня техніка повинна бути обладнана у відповідності
до вимог Правил дорожнього руху, норм та стандартів,
що  стосуються   безпеки   дорожнього   руху,   правил   технічної
експлуатації,   інструкцій   підприємств-виготовників   та   іншої
нормативно-технічної  документації,  мати  відповідний  колір   та
пофарбування.
                       3.2. Облік і аналіз
                  дорожньо-транспортних пригод.
     3.2.1. Дорожньо-транспортна  пригода  - це подія,  що сталася
під час руху транспортного  засобу  та  призвела  до  загибелі  чи
поранення людей або до матеріального збитку.
     3.2.2. Дорожньо-транспортні пригоди за видами поділяються на:
     - зіткнення;
     - перекидання;
     - наїзд на транспортний засіб, що стоїть;
     - наїзд на перешкоду;
     - наїзд на пішохода;
     - наїзд на велосипедиста;
     - наїзд на гужовий транспорт;
     - наїзд на тварин;
     - падіння пасажира;
     - падіння вантажів.
     3.2.3. Порядок   їх  обліку  визначається  діючими  Правилами
обліку  дорожньо-транспортних  пригод,  затвердженими   Постановою
Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1993 р. N 595
та відповідними інструкціями, вказівками та роз'ясненнями.
     3.2.4. В   дорожньо-експлуатаційних  організаціях  підлягають
обліку всі ДТП,  в тому числі з матеріальним  збитком,  скоєні  на
автомобільних дорогах,  що обслуговуються ними. Облік і щомісячний
лінійний, з наростаючим підсумком аналіз ДТП,  проводиться з метою
встановлення  незадовільних  дорожніх умов,  виявлення недоліків в
організації дорожнього руху,  які впливають або  сприяють  скоєнню
ДТП,  та  вжиття заходів щодо їх усунення.  Результати аналізу ДТП
використовуються для розробки заходів по підвищенню безпеки  руху,
а   також   при  техніко-економічному  обгрунтуванні  необхідності
реконструкції    і     ремонту     окремих     ділянок     дороги.
Дорожньо-експлуатаційними  організаціями  беруться  також на облік
усі дорожньо-транспортні пригоди за участю  транспортних  засобів,
власниками  яких вони є,  незалежно від місця скоєння пригоди,  її
наслідків  і  вини  водіїв.  Облік,  аналіз  та  розробка  заходів
ведеться  працівниками  служби  безпеки руху або іншими посадовими
особами, на яких покладено ці обов'язки наказом по організації.
     3.2.5. Дорожньо-транспортні  пригоди,  скоєнню  яких  сприяли
незадовільні  дорожні  умови,  реєструються  в  окремому   журналі
(книзі).
     Дорожні організації про кожну таку пригоду,  в тому  числі  з
матеріальним  збитком,  надсилають  повідомлення органу,  до сфери
управління якого  вони  належать.  Форма  повідомлення  і  журналу
(книги)  встановлюється  органом,  якому  подається  повідомлення.
Журнал  (книга)  повинен   бути   пронумерований,   прошнурований,
скріплений  печаткою  і  зберігатися  протягом  трьох  років з дня
останнього запису.  Дорожні організації звіряють із даними органів
внутрішніх   справ  відомості  про  дорожньо-транспортні  пригоди,
скоєнню яких сприяли незадовільні дорожні  умови,  до  5-го  числа
місяця, що настає за звітним.
     3.2.6. Згідно  з  "Єдиними  правилами  ремонту  і   утримання
автомобільних   доріг,   вулиць,   залізничних  переїздів,  правил
користування ними та охорони" (затвердженими  Постановою  Кабінету
Міністрів    України    від   30.03.94   р.   N  198 
дорожньо-експлуатаційні   організації    зобов'язані    разом    з
Державтоінспекцією     брати     участь     в     огляді     місць
дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких
вони сталися, та усувати виявлені недоліки.
     Віднесення ДТП  до  таких,  що  сталися  через   незадовільні
дорожні  умови,  покладено  на  судові організації по кримінальних
справах у випадках ДТП,  що спричинили поранення чи загибель людей
та   на   органи  Державтоінспекції  у  справах  адміністративного
провадження  (ДТП  з  матеріальними   збитками   при   відсутності
пострадалих).
     3.2.7. Під  час  обстеження  місця  ДТП  і вивчення причин їх
скоєння  співробітники   дорожніх   підрозділів,   що   здійснюють
розслідування ДТП,  визначають параметри елементів плану і профілю
дороги (ширину проїзної частини і узбіч,  радіус кривої  у  плані,
габарит  мосту  або  шляхопроводу,  радіус  вертикальної  кривої і
величину поздовжнього ухилу,  величину ухилів поперечного  профілю
та  ін.  на ділянці 200-300 м,  а також проводять необхідні виміри
рівності покриття та коефіцієнта зчеплення,  відстані видимості  у
плані і профілі, видимості дорожніх знаків та ін.).
     При вивченні  дорожніх  умов  на  місці  ДТП   встановлюється
наявність  необхідних  дорожніх знаків,  транспортних і пішохідних
огороджень, тротуарів і велосипедних доріжок, зелених насаджень та
інших  елементів  дороги,  а  також  відмічаються  недоліки  в  її
утриманні,  розроблюються   конкретні   заходи   щодо   поліпшення
експлуатаційного стану ділянки дороги.
     Порядок та умови обстеження місць ДТП та аналіз дорожніх умов
регламентується відповідним Галузевим стандартом України.
     3.2.8. На підставі виконаного аналізу ДТП виявляють ділянки і
місця   концентрації  ДТП.  Порядок  визначення  місць  і  ділянок
концентрації ДТП,  розробки,  реалізації заходів  щодо  підвищення
безпеки  руху  викладено  у  відповідних  нормативних  документах,
погоджених з Державтоінспекцією.
                       3.3. Дорожні знаки.
     3.3.1. Дорожні  знаки  розміщують  на автомобільних дорогах з
метою забезпечення безпеки руху транспортних засобів і  пішоходів,
для  інформування  користувачів  доріг  про умови і режими руху на
дорозі і їх орієнтування.
     3.3.2. Знаки,   що   встановлюються   на   дорогах,   повинні
відповідати вимогам ДСТУ 2586-94 "Знаки  дорожні".  Дорожні  знаки
підрозділяються на 7 груп, кожна з яких має свою форму (трикутник,
восьмикутник, коло, квадрат і три види прямокутників).
     Вони мають чотири типорозміри:  I - малого,  II - середнього,
III - великого,  IV - дуже великого для  встановлення  на  дорогах
різних категорій. В таблиці 3.1 вказані типорозміри окремих знаків
і умови їх застосування.
     3.3.3. Групи  знаків,  їх  кількість  і  місце   встановлення
визначають  схеми  організації дорожнього руху,  що розробляються,
затверджуються    дорожньо-експлуатаційними    організаціями     і
узгоджуються з органами Державної автомобільної інспекції України.
     3.3.4. Дорожні знаки (за винятком кілометрових)  установлюють
зображенням  назустріч руху з правого боку дороги на спеціальних і
єдиних для даної дороги (маршруту) стояках. Заборонні, наказові та
інформаційно-вказівні   знаки   і  знаки  пріоритету  можуть  бути
установлені над проїзною частиною на портальних, консольних опорах
або на тросах-розтяжках.
                           Таблиця 3.1.
          Розміри окремих дорожніх знаків (типорозміри)
                    та правила їх застосування
 
-------------------------------------------------------------------------------
| Типорозмір | Основні розміри знаків, мм |        Застосування знаків        |
|   знаків   |----------------------------+-----------------------------------|
|            |   трикутних   |  круглих   | поза населеними |   у населених   |
|            |               |            |   пунктами      |     пунктах     |
|------------+---------------+------------+-----------------+-----------------|
|     I      |      700      |    600     | дороги з однією | дороги з однією |
|            |               |            |     смугою      |     смугою      |
|------------+---------------+------------+-----------------+-----------------|
|     II     |      900      |    700     | дороги з двома  | дороги з двома  |
|            |               |            |    і трьома     |    і більше     |
|            |               |            | смугами, а також|     смугами     |
|            |               |            | автомагістралі  |                 |
|------------+---------------+------------+-----------------+-----------------|
|    III     |      1200     |    900     | дороги з        |                 |
|            |               |            | чотирма і більше|                 |
|            |               |            | смугами, а також|                 |
|            |               |            | автомагістралі  |                 |
|------------+---------------+------------+-----------------------------------|
|     IV     |      1500     |    1200    |         ремонтні роботи на        |
|            |               |            |     автомагістралях, небезпечні   |
|            |               |            |    ділянки (у разі обгрунтування  |
|            |               |            |  доцільності застосування знаків) |
-------------------------------------------------------------------------------
     В небезпечних місцях попереджувальні,  заборонні знаки, знаки
пріоритету  і  вказівні  знаки  "Пішохідний  перехід" повинні бути
дубльовані (повторені на одному перпендикулярі до  осі  дороги)  з
лівого боку дороги, на розділювальній смузі або острівці.
     3.3.5. При  установленні  на  одній опорі декількох знаків по
горизонталі або по вертикалі черговість їх  розташування  відносно
краю проїзної частини або зверху униз має бути такою:
     - пріоритету;
     - попереджувальні;
     - наказові;
     - заборонні;
     - інформаційно-вказівні;
     - сервісу;
     - таблички до дорожніх знаків.
     При розміщенні на одній опорі знаків однієї групи  черговість
їх розташування визначають нонером знаку у групі.
     3.3.6. Стояки дорожніх  знаків  на  дорогах  вищих  категорій
розташовують  за узбіччям на присипних бермах або на укосах виїмок
(рисунки 3.1,  3.2,  3.3,  3.4).  Стояки знаків,  установлених  на
розділювальній  смузі  або острівці,  розташовують не ближче 1,5 м
від краю проїзної частини.
                           Рисунок 3.1.
     Розташування дорожніх   знаків   на   присипній  бермі:  а  -
стандартних; б - індивідуального проектування.
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 3.2.
     Розташування дорожніх знаків  на  відкосі  виїмки  (а)  і  за
кюветом у нульових позначках (б)
     (Графічне зображення не надається)
     Стояки портальних,  консольних  опор,  а  також  стояки   для
тросів-розтяжок  розташовують  не  ближче  4  м  від краю проїзної
частини за узбіччям і  не  ближче  3  м  при  установленні  їх  на
розділювальній смузі або острівці.  Стояки захищають транспортними
бар'єрними  огородженнями   згідно   з   вимогами   ДСТУ   2735-94
"Огородження дорожні і напрямні пристрої" (рисунок 3.3).
     При виборі  місця  установлення   стояка   дорожнього   знака
враховують  вимоги  забезпечення  видимості  усієї  його  лицьової
поверхні у будь-який час доби на відстань не менше 100 м.
     3.3.7. При  монтажі  знаку  дотримуються  вимог  ДСТУ 2586-94
"Знаки дорожні.  Загальні технічні  умови.  Правила  застосування"
щодо  відстаней  як  по горизонталі (від брівки узбіччя або кромки
проїзної частини до краю знака),  так і по вертикалі (від поверхні
дорожнього покриття до нижньої грані знака).  За межами населеного
пункту знак розташовують на висоті від 1,5 до 2,2 м;  у населеному
пункті при встановленні на стояки - на висоті від 2 до 4 м.
     Несучі конструкції портальних і консольних опор, а також трос
розтяжку  розміщують  таким  чином,  щоб  відстань  нижнього  краю
прикріпленого до  них  знака  до  поверхні  проїзної  частини була
5-6 м. У межах охоронної зони  високовольтних ліній електропередач
установлювати   знаки   на   портальних,   консольних   опорах   і
тросах-розтяжках заборонено.
     3.3.8. Дорожні  знаки  і  таблички  повинні  виготовлятися  з
світлоповертальною   поверхнею   або   з   внутрішнім  (зовнішнім)
індивідуальним      або      загальним       освітленням.       На
інформаційно-вказівних   знаках  "Попередній  покажчик  напрямку",
"Покажчик  напрямків",  "Покажчик  відстаней",  "Назва   об'єкту",
установлених  не  на  автомагістралях,  допускають  виконувати фон
знаків не з світлоповертальних матеріалів.
     3.3.9. Знаки,  установлені  на дорозі послідовно (за винятком
знаків,  установлених  на  перехресті),  розташовують  за   межами
населених пунктів на відстані не менше 50 м, а в населених пунктах
не менше 25 м один від одного.
     3.3.10. Дорожні  знаки повинні установлюватися з правого боку
дороги поза проїзною  частиною  та  узбіччям,  крім  випадків,  що
спеціально  обумовлені ДСТУ 2586-94.  На дорогах із двома і більше
смугами для руху в  одному  напрямку  знаки  повинні  дублюватись.
Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі,  а
у разі її відсутності - на лівому боці дороги,  якщо  для  руху  у
зустрічному  напрямку є не більше ніж дві смуги,  або над проїзною
частиною, якщо не забезпечується видимість знака, установленого на
лівому боці дороги, а також якщо для руху у зустрічному напрямку є
три смуги і більше.
     3.3.11. Відстань  від  краю проїзної частини,  а за наявності
узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї  краю
знака,    установленого   збоку   від  проїзної  частини,  повинна
становити від 0,5 до 2 м,  а до краю інформаційно-вказівних знаків
5.45-5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58, 5.59, 5.61.1-5.61.5 - від
0,5 до 5,0 м.
     3.3.12. За   складних   умов  (біля  урвищ,  виступів  скель,
парапетів, тощо) допускається установлювати знаки на узбіччях. При
цьому  відстань  між  краєм  проїзної  частини і найближчим до неї
краєм  знака  повинна  становити  не  менше  ніж  1  м,  а  висота
установлення має бути не менше ніж 2 м.
     3.3.13. У разі  відсутності  огорожі  знаки,  розташовані  на
узбіччі,  а також на розділювальній смузі, повинні установлюватись
на безпечних  опорах  (згідно  з  ГОСТ  25459-82).  Верхній  обріз
фундамента  опори знака повинен бути виконаний урівень з поверхнею
узбіччя, розділювальної смуги або присипної берми.
     3.3.14. Стояки  для  знаків  виготовляють  з  матеріалів,  що
забезпечують  стійке  їх  положення  при  максимальному  вітровому
навантаженні.  Для  захисту  металевих  стояків  їх  поверхню,  що
безпосередньо стикається з грунтом,  два  рази  обмазують  гарячим
бітумом. Дерев'яні стояки обробляють бітумом, креозотом, соляровим
маслом або випалюють на довжину,  яка дорівнює глибині занурення у
грунт плюс 20 см.
     Занурення стояків  у   грунт   повинно   відповідати   діючим
стандартам; улаштування розеток з кольорового піску, цегляного бою
та інших матеріалів, а також садіння квітів біля стояків знаків не
дозволяється.
     3.3.15. Стояки  знаків  фарбують   у   сірий   колір   фарбою
(рис. 3.4).   Зворотній   бік   дорожнього  знаку,  елементи  його
кріплення, елементи портальних і консольних опор фарбують також  у
сірий колір.   Стояки   знаків,   установлених  на  дорогах  III-V
категорій дозволяється  фарбувати  цементним   молоком.   Елементи
портальних і  консольних опор для дорожніх знаків фарбують також у
сірий колір (рисунок 3.3).
     Стояки цих  опор знизу на висоту 2 м фарбують похилими (у бік
проїзної частини) білими і чорними смугами шириною 10 см так,  щоб
вони чергувалися (ДСТУ 2587-94).
                           Рисунок 3.3.
     Розташування портальної  (арочної)  опори  для  установки  до
рожніх знаків на дорогах вищих категорій
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 3.4.
     Забарвлення стояків дорожніх знаків
     (Графічне зображення не надається)
     3.3.16. Дорожні  знаки,  що  відносяться  до   перехресть   і
примикань  (рисунок  3.5) (окрім попередніх покажчиків напрямку на
дорогах)  установлює  дорожня  організація,  що  утримує   головну
дорогу,  а  при  однаковій категорії - організація,  що обслуговує
дорогу,  інтенсивність руху по якій є більшою,  ніж на дорозі,  що
перетинається  (примикає).  Установлюють  їх на відстані 300-900 м
від перехрестя (примикання).
     Безпосередньо в   місцях   відгалужень  транспортних  потоків
установлюють один знак "Покажчик  напрямку"  на  звичайній  опорі.
Портальні і консольні опори розміщують там, де перехідно-швидкісна
смуга досягає повної ширини.
     Перехрестя автомобільної  дороги  з залізницею в одному рівні
обладнують  попереджувальним  знаками  "Залізничний   переїзд   із
шлагбаумом" 1.27.  та "Залізничний  переїзд без шлагбаума" 1.28. і
додатковими  знаками   "Наближення   до   залізничного   переїзду"
1.31.1-1.31.6.
     Знаки 1.27.  і  1.28.  повинні  установлюватись  перед  всіма
залізничними  переїздами:  1.27.  -  перед обладнаними шлагбаумом;
1.28.  - перед не обладнаними  шлагбаумом.
     Знаки 1.27.  і 1.28. повинні дублюватись на дорогах із трьома
і  більше смугами для руху в обох напрямках,  а також на дорогах з
однією або двома смугами для- руху в обох напрямках, якщо відстань
видимості  переїзду поза населеними пунктами менша між 300 м,  а в
населених пунктах - менша ніж 100 м.
     Якщо автомобільна дорога  перетинає  переїзди,  відстань  між
якими  становить  менше  ніж 50 м,   знаки 1.27.  і 1.28.  повинні
установлюватись тільки перед першим переїздом,  а в інших випадках
- перед кожним переїздом.
     Якщо автомобільна дорога  проходить  паралельно   залізничній
колії на відстані від 20 до 50 м,  то  на дорозі, що перетинає їх,
потрібно додатково установлювати знак 1.27.  або 1.28. з табличкою
7.1.1.  Якщо  відстань  між залізничною колією і дорогою становить
менш ніж 20 м,  то знаки 1.27.  і 1.28.  з  табличкою  7.1.3.  або
7.1.4. повинні бути установлені на відстані не менш ніж 50 м перед
перехрестям з дорогою, яка веде в бік переїзду.
     Перші попереджувальні   і  додаткові  знаки  установлюють  на
відстані 150 - 300  м  від  ближньої  рейки,  потім  на  однаковій
відстані  між основними і дублюючими знаками розміщують додатковий
знак  1.31.2.  (1.31.5.)   і   на   відстані   50   м   -   другий
попереджувальний  знак  і  третій  додатковий  -  з  однією смугою
1.31.3. (1.31.6) знаки. (Рисунок 3.5).
                           Рисунок 3.5.
     Установка дорожніх  знаків на перехресті автомобільної дороги
з залізницею в одному рівні
     (Графічне зображення не надається)
     3.3.17. Якщо  на  залізничному  переїзді  без шлагбаума водію
автомобіля,  що знаходиться на відстані 50 м від ближчої рейки, не
видно   поїзда,   на   відстані  400  м  від  переїзду,  то  треба
установлювати знак "Проїзд  без  зупинки  заборонено"  підвищеного
типорозміру на відстані не ближче 10 м від крайньої рейки.
     3.3.18. Великогабаритні та великовагові вантажі  перевозяться
відповідно  до  "Інструкції  про  перевезення  великогабаритних та
великовагових вантажів автотранспортом" (затверджена МВС СРСР  від
24.02.77 N 53). Перед всіма мостами і шляхопроводами розрахованими
для руху неконтрольованих вантажів з фактичною масою  менше  30  т
установлюється   знак   "Рух  транспортних  засобів,  маса  котрих
перевищує ... заборонено".
     Вказівки по обмеженню маси на знаках перед мостами,  що мають
пошкодження  несучих  елементів,   установлюють   спеціалісти   за
результатами  спеціального  огляду  споруди.  На  мостах з різними
прольотами показники на знаках призначають за найменшим значенням.
     3.3.19. Якщо  фактична  маса  транспортного  засобу перевищує
параметри  неконтрольованого   навантаження  (< 30 т),    але   не
перевищує значень, вказаних у табл. 3.2, то дорожня організація на
підставі технічного стану штучної споруди узгоджує  пропуск  цього
навантаження.
                           Таблиця 3.2.
 
------------------------------------------------------------------------
|   Розрахункове  |      Наднормативне навантаження     | База, м менш |
| навантаження на |-------------------------------------|              |
|      міст       | загальна фактична | Осьова вага ТС, |              |
|                 |   маса, т більш   |   більш         |              |
|-----------------+-------------------+-----------------+--------------|
| Н-8 і НГ-30     |        30         |       7,6       |      4,0     |
|-----------------+-------------------+-----------------+--------------|
| Н-10 і НГ-60    |        60         |       9,5       |      5,0     |
|-----------------+-------------------+-----------------+--------------|
| Н-13 і НГ-60    |        60         |        12       |      5,0     |
|                 |                   |        16       |              |
|-----------------+-------------------+-----------------+--------------|
| Н-18 і НК-30    |        80         |        20       |      3,6     |
|-----------------+-------------------+-----------------+--------------|
| Н-30 і НК-80,   |        80         |        20       |      3,6     |
| А-11            |                   |                 |              |
------------------------------------------------------------------------
     Якщо хоча б один з  параметрів  навантаження  перевищує  дані
таблиці   3.2.   -   навантаження  відноситься  до  наднормативної
категорії і пропуск  його може  бути  здійснений  після  виконання
підготовчих робіт.
     3.3.20. На підходах до мостів і шляхопроводів,  габарити яких
менші  чи  дорівнюють ширині проїзної частини,  установлюють знаки
"Звуження дороги".
     На мостах або шляхопроводах,  де габарити менше 6 м, має бути
організований однобічний рух за допомогою знаків  пріоритету.  При
довжині   мосту   більше  200  м  або  при  відсутності  видимості
використовують світлофори,  які установлюють на відстані  20-30  м
від початку мосту.  Перед ділянкою дороги, рух на якій регулюється
світлофором, установлюють знаки "Світлофорне регулювання".
     Якщо габарит  мосту,  шляхопроводу  або  тунелю  менше 3,5 м,
перед ними установлюють знаки "Рух  транспортних  засобів,  ширина
яких перевищує ...  м, заборонено", на яких вказують дійсну ширину
проїзної частини споруди мінус 0,2 м.  Попереджувальний знак  "Рух
транспортних засобів,  ширина яких перевищує ...  м, заборонено" з
вказанням напрямку об'їзду можна також установлювати за найближчим
перехрестям, перед тунелем, мостом.
     3.3.21. На фасадах шляхопроводів і на мостах з їздою  понизу,
що  мають верхні в'язі,  слід установлювати знак "Рух транспортних
засобів,  висота яких перевищує ... м,  заборонено",  який  вказує
дійсну висоту проїзду мінус 0,3-0,4 м.
     При висоті проїзду менше 4,5 м рекомендується перед  спорудою
на відстані 50-80 м  установлювати габаритні ворота із знаком "Рух
транспортних засобів,  висота яких перевищує ... м,  заборонено" і
необхідними додатковими табличками.
     Знак "Рух транспортних засобів,  висота яких перевищує ... м,
заборонено"  установлюється  також перед ділянкою дороги,  на якій
організовано  об'їзд  шляхопроводу.  На  стрілці   знака   "Об'їзд
перешкоди", установленому на ближчому від шляхопроводу перехресті,
наносять символ  знаку  "Рух  транспортних  засобів,  висота  яких
перевищує ... м, заборонено".
     3.3.22. На підходах до кривих,  радіус яких менше ніж 500  м,
установлюють попереджувальні знаки "Поворот ліворуч", або "Поворот
праворуч".
     Знаки "Декілька   поворотів"  повинні  установлюватись  перед
двома і більше кривими в плані, що ідуть одна за одною, і відстань
між якими менш ніж 300 м.
     Відстань між  сусідніми  кривими  в  плані  визначається  між
кінцем попередньої і початком наступної кривої.
     У разі наявності трьох і більше кривих у плані, що йдуть одна
за одною,  із знаками "Декілька поворотів" потрібно  застосовувати
табличку "Кількість поворотів" з зазначенням кількості кривих.
     Допускається зазначати кількість поворотів  на  самих  знаках
"Поворот праворуч", "Поворот ліворуч".
     Якщо не   виконуються   вимоги   по   забезпеченню  видимості
зустрічного автомобіля на кривій,  незалежно від величини радіусу,
установлюють  знаки  "Поворот  ліворуч",  "Поворот праворуч",  або
"Декілька поворотів" і "Обгін заборонено".
     3.3.23. На  ділянках  доріг  із   вертикальними   кривими   і
вираженим   ухилом   у   першу   чергу   визначають   необхідність
установлення знаків "Крутий  спуск"  або  "Крутий  підйом".  Знаки
установлюють  при довжині ділянки на схилі за відповідної величини
схилу більшої, ніж зазначено:
     Схил, %                                Довжина схилу, м
       40                                         600
       50                                         450
       60                                         350
       70                                         300
       80 і більше                                270
     3.3.24. Якщо на  ділянці  дороги  робиться  ремонт  і  об'їзд
здійснюють  транспортом  по  гравійному  або  щебеневому покриттю,
перед  ділянкою  обїзду  установлюють  знак  "Викидання   кам'яних
матеріалів" з табличкою "Зона дії".  Такі ж знаки при необхідності
установлюють на дорогах з гравійним і щебеневим  покриттям  і  при
улаштуванні поверхневих обробок.
     3.3.25. Роботи   по   утриманню  і  ремонту  дорожніх  знаків
виконують протягом  всього  року.  Знаки  ремонтують  переважно  у
майстернях  або  на заводі-виробнику.  При знятті дорожнього знака
для ремонту на його місце негайно установлюють інший знак.
     3.3.26. До складу робіт по утриманню дорожніх знаків входять:
очищення   поверхні  знаку  і  стояків  від  пилу:  бруду,  снігу,
фарбування тильного боку знака і  перефарбування  стояків;  заміна
або  підтягування  болтів кріплення знаків і стояків;  випрямлення
або заміна стояків;  випрямлення щитів;  заміна  джерел  світла  у
підсвічуваних  об'ємних  знаках.  Необхідність  виконання робіт по
утриманню знаків визначають після  перевірки  їх  стану,  яка  має
здійснюватися весною, на початку осені і взимку.
                3.4. Розмітка автомобільних доріг.
     3.4.1. Дорожня розмітка - це лінії, написи та інші позначення
на   проїзній   частині   (з  удосконаленим  покриттям)  бордюрах,
елементах дорожніх споруд,  обстановці  доріг,  що  застосовуються
самостійно  і  у  поєднанні  з дорожніми знаками або світлофорами,
виконані відповідно до ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня".
     Розмітка поділяється    на   дві   групи:   горизонтальну   і
вертикальну.
     До горизонтальної   розмітки   (рис. 3.6 а)  належать  лінії,
написи,  стріли та інші позначення. Вона поділяється на поздовжню,
поперечну  та  інші види і наноситься на поверхню проїзної частини
доріг з удосконаленим покриттям.
     До вертикальної розмітки (рис. 3.6 б)  належать лінії (смуги)
і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та
інженерне    обладнання    автомобільних    доріг,     а     також
світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях.
     Основне призначення   дорожньої   розмітки   -   забезпечення
візуальної  орієнтації  учасників  дорожнього  руху   при   виборі
траєкторії,  напрямку  і  режимів  руху  в різних дорожніх умовах.
Видимість розмітки  повинна  відповідати  вимогам,  що  подані   в
табл. 3.3.
                          Таблиця  3.3.
              Нормативні значення відстані видимості
           дорожньої розмітки вдень і в темну пору доби
 
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
|                  | Максимально |   Відстань видимості горизонтальної відмітки, м   |  Відстань    |
|                  | дозволена   |---------------------------------------------------|  видимості   |
|                  |  швидкість  |     поздовжньої     |  поперечної  |  інших видів | вертикальної |
|                  |  легкових   |---------------------+--------------+--------------| розмітки, м  |
|  Класифікація    | автомобілів,| вдень |   в темну   | вдень | в    | вдень | в    |--------------|
|     доріг        |   км/год    |       |  пору доби  |       | тем- |       | тем- | вдень | в    |
|                  |             |       |-------------|       | ну   |       | ну   |       | тем- |
|                  |             |       | крім | кра- |       | пору |       | пору |       | ну   |
|                  |             |       | кра- | йо-  |       | доби |       | доби |       | пору |
|                  |             |       | йо-  | вої  |       |      |       |      |       | доби |
|                  |             |       | вої  |      |       |      |       |      |       |      |
|------------------+-------------+-------+------+------+-------+------+-------+------+-------+------|
| Дороги           |             |       |      |      |       |      |       |      |       |      |
| загального       |             |       |      |      |       |      |       |      |       |      |
| користування:    |             |       |      |      |       |      |       |      |       |      |
|------------------+-------------+-------+------+------+-------+------+-------+------+-------+------|
| - автомагістралі |      130    |  200  |  145 |  185 |  200  |  200 |  200  |  190 |  200  |  190 |
|------------------+-------------+-------+------+------+-------+------+-------+------+-------+------|
| - інші дороги    |      90     |  135  |  100 |  110 |  135  |  115 |  135  |  120 |  135  |  120 |
|------------------+-------------+-------+------+------+-------+------+-------+------+-------+------|
| - дороги в межах |      60     |   90  |  70  |  60  |  70   |  60  |   90  |  70  |  90   |  70  |
| населених        |             |       |      |      |       |      |       |      |       |      |
| пунктів          |             |       |      |      |       |      |       |      |       |      |
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
     3.4.2. Розмітка       повинна      виконуватись      фарбами,
термопластичними масами або іншими зносостійкими матеріалами.
     На дорогах державного значення горизонтальна розмітка повинна
бути    світлоповертальною,    а    на    інших    -     переважно
світлоповертапьною.
     Для розмітки можуть використовуватись також місцеві матеріали
(фарфоровий дрібняк,  фаянсовий бій,  ситал та ін.),  що за своїми
техніко-експлуатаційними   властивостями   відповідають    вимогам
технічних умов.
     Розмітка, що  виконана  термопластичними  масами,  не повинна
виступати над проїзною частиною більше ніж на 3 мм.
     В першу  чергу  нанесення  розмітки  необхідно  виконувати на
найбільш  небезпечних  ділянках  доріг  (перехрестя  і  примикання
доріг,  криві з недостатньою видимістю,  підйоми і спуски,  мост і
шляхопроводи, залізничні переїзди та ін.).
     Схема розмітки має повністю відповідати розташуванню дорожніх
знаків і світлофорів.
     3.4.3. Розмітку  з  довговічних матеріалів слід виконувати на
ділянках доріг з удосконаленим  типом  покриття  у  стані,  що  не
потребує ремонту до кінця терміну служби розмітки.
     3.4.4. У місцях дорожніх робіт, а також у місцях, де потрібно
ремонтувати  покриття,  може  бути  нанесена  тимчасова розмітка з
матеріалів з низькою зносостійкістю.
                           Рисунок 3.6.
     Різновидності   дорожньої    розмітки:   а  - горизонтальної;
б - вертикальної
     (Графічне зображення не надається)
     3.4.5. Розмітку   фарбою   та   термопластиком  виконують  за
допомогою машин для розмітки у відповідності  з  доданими  до  них
інструкціями з урахуванням рекомендованих норм витрат матеріалів і
додержанням температурного режиму.
     При розмітці   доріг  термопластиком  орієнтовна  норма  його
витрат складає 600 кг на 1 км суцільної лінії при її ширині 10 см.
У цьому випадку норма витрат нітроепоксидної емалі - 56 кг.
     3.4.6. Розмітку  з  місцевих  матеріалів  з   білого   щебеню
і дрібняку роблять  за методом поверхневої обробки.  При цьому для
забезпечення   зчеплення   матеріалу    розмітки    з    покриттям
використовують бітум БНД 90/130 або БНД 130/200.
     3.4.7. Для   поліпшення  зчеплення  фарфорового  дрібняку   з
в'яжучим використовується  як  активатор  вапно  гідратне  (сорт 1
або 2), портландцемент марки 400-600 у  кількості  2-3%  від  ваги
дрібняку, а також поверхнево-активні речовини.
     3.4.8. Розмітку  виконують   машиною,   обладнаною   бітумним
котлом,  бункером  для  дрібняку  і  вузлом  нанесення.  До складу
спеціалізованої ланки,  що виконує роботи  по  розмітці  покриття,
входить   машина  для  нарізання  борозенки,  на  асфальтобетонних
покриттях,  а на покриттях з  поверхневою  обробкою  можна  і  без
нарізання борозенки.  В борозенку подають гарячий в'язкий бітум за
встановленою  нормою,  засипають  дрібняк   заданих   розмірів   і
ущільнюють котком. Рух відкривають після застигання в'яжучого.
     3.4.9. Нанесення на покриття написів і символів  здійснюється
за  допомогою  спеціально  виготовлених  для  цієї мети шаблонів і
ручних  фарборозпилювачів.   При   використанні   з   цією   метою
пластобетонів їх розподіляють на покритті по шаблонах за допомогою
шпателів.
     3.4.10. Розмітку,  виконану фарбою, слід поновлювати, якщо її
знос на будь-якій ділянці довжиною  30  м  складає  більше  десяти
відсотків,  а  термопластиком  -  більш  п'ятидесяти  відсотків за
площею,  а також і при меншому зносі, якщо неможливо визначити вид
розмітки.
     3.4.11. Стан  розміток  на   дорогах   необхідно   перевіряти
щоквартально. Якщо пошкоджена ділянка розмітки може дати помилкову
інформацію  (наприклад,  порушення  суцільної  смуги)  її   ремонт
проводять негайно.
     3.4.12. Розмітка   на   мостах   та   шляхопроводах   повинна
відповідати загальним вимогам розмітки на дорогах.
          3.5. Огородження дорожні і напрямні пристрої.
     3.5.1. Огородження дорожні і напрямні пристрої установлюються
згідно  з  вимогами  ДСТУ  2735-94 "Огородження дорожні і напрямні
пристрої" і поділяються на дві групи:
     Перша група  -  огородження  бар'єрного та парапетного типів,
призначені для запобігання вимушеним з'їздам транспортних  засобів
із    земляного   полотна   дороги,   проїзної   частини   мостів,
шляхопроводів,  естакад,  зіткненню із  зустрічними  транспортними
засобами,  наїздам на масивні предмети та споруди, які розташовані
у смузі відводу дороги.  Висота огородження - 0,75- 0,8 м (рисунок
3.7 а).
     Друга група - сітки,  конструкції поручневого типу і т.  ін.,
призначені  для упорядкування руху пішоходів та запобігання виходу
на проїзну частину диких і свійських тварин.  Висота огородження -
0,8-1,5 м.
     3.5.2. Напрямні пристрої поділяються на  напрямні  стовпчики,
тумби  із  штучним  освітленням  або світлоповертальною поверхнею,
напрямні острівці.
     Напрямні стовпчики   і   тумби  призначені  для  забезпечення
видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних  перешкод  у  темну
пору   доби  та  за  несприятливих  метеорологічних  умов.  Висота
напрямних стовпчиків і сигнальних тумб - 0,75-0,8 м.
     Напрямні острівці    призначені   для   розподілювання   руху
транспортних потоків за напрямками.  Підняті над проїзною частиною
острівці повинні бути заввишки 0,1-0,15 м.
     3.5.3. Установлення   дорожніх   огороджень    і    напрямних
пристроїв,  а також відповідальність за їх правильне розміщення та
експлуатацію покладається на  власників  автомобільних  доріг  або
уповноважених   ними   органів  у  сфері  дорожнього  руху  чи  на
організацію, яка виконує роботи на дорогах.
     3.5.4. Дорожні   огородження   першої  групи  поділяються  на
бар'єрні і парапетні.  Бар'єрні огородження,  у свою чергу, можуть
бути:
     - металеві з прокату  спеціального  профілю;  установлені  на
металевих стояках (рисунок 3.7. а), ГОСТ 26804-86;
     - гнучкі  тросові  огородження  на   залізобетонних   стояках
(рисунок 3.7. б), відповідно ДСТУ 2734-94.
     Парапетні огородження являють собою стінки,  з розривами  або
отворами, з монолітного або збірного залізобетону.
     Правила використання дорожніх огороджень  та  вимоги  безпеки
дорожнього руху при їх застосуванні обумовлені ДСТУ 2735-94.
     3.5.5. Огородження першої групи можуть бути установлені:
     - на мостах, шляхопроводах, естакадах;
     - на підходах до штучних споруд у межах довжини ділянок доріг
з  висотою  насипу  3 м і більше,  а якщо висота насипу менша - на
відстані не менше ніж 18 м  у  кожний  бік  від  початку  і  кінця
перехідної плити споруди;
     - на центральній  розділювальній  смузі  автомобільних  доріг
поза населеними пунктами, якщо ширина цієї смуги менша ніж 5 м;
     - на узбіччях і тротуарах, якщо висота насипу:
     - 3 м і більше;
     - 2,5 м і більше на ділянках із поздовжнім ухилом понад сорок
відсотків  або  на  ввігнутих  кривих  у поздовжньому профілі,  що
сполучають  зустрічні  ухили  з  алгебраїчною  різницею  п'ятдесят
відсотків і більше;
     - 2 м і більше на ділянках кривих у плані радіусом ніж 600 м;
     - на  узбіччях і тротуарах доріг,  які розташовані паралельно
залізничним коліям,  болотам  та  водним  потокам  глибиною  понад
1,5 м, ярам та гірським ущелинам,  на  відстані  до  35 м від краю
проїзної частини;
     - на  узбіччі  або розділювальній смузі доріг поза населеними
пунктами біля опор шляхопроводів  та  освітлення,  консольних  або
рамних  опор  інформаційно-вказівних  дорожніх  знаків,  дерев які
розташовані менше ніж на 4 м від краю проїзної частини;
                           Рисунок 3.7.
     а - огородження з металу спеціального профілю
     б - трьохтросові огородження на залізобетонних стояках
     (Графічне зображення не надається)
     - у   разі   необхідності   на   узбіччях,    тротуарах    та
розділювальних смугах аварійно-небезпечних ділянок доріг та місцях
концентрації дорожньо-транспортних пригод;
     - на розділювальній смузі віднесених лівих поворотів;
     - на узбіччях,  тротуарах та розділювальних смугах, коли інші
технічні   рішення   щодо   забезпечення  безпеки  руху  неможливо
здійснити.
     3.5.6. Пішохідні  огородження  (друга  група)  -  поручневі і
сітчасті і т. ін. при  цьому  поручневі  огородження  можуть  бути
виконані як з металу (труб, профільованих стрічок та ін.), так і з
дерев'яних брусів,  і  в  останньому  випадку  вони  повинні  бути
ретельно грунтовані та пофарбовані.
     Стояки для поручневих  і  сітчастих  огороджень  можуть  бути
виконані з різних матеріалів в залежності від місцевих умов.
     3.5.7. Огородження другої групи повинні встановлюватись:
     - на центральній чи боковій розділювальній смузі завширшки не
менш ніж 1 м навпроти зупинок маршрутних  транспортних  засобів  у
межах  зупиночного  майданчика  і  на  відстані не менш ніж 50 м у
кожний бік за його межі;
     - на тротуарах у транспортному тунелі;
     - біля пішохідних переходів на відстані не менш ніж  50  м  у
кожний   бік   пішохідного   переходу  на  тротуарі,  узбіччі  або
розділювальній смузі,  на розділювальних смугах  віднесених  лівих
поворотів (у разі необхідності);
     - на тротуарах,  узбіччях або  розділювальних  смугах,  де  з
урахуванням  забезпечення  безпеки  руху  необхідно заборонити рух
пішоходів через проїзну частину дороги.
     3.5.8. Напрямні  та утримуючі пристрої огороджень можуть бути
виготовлені  з   залізобетонних   балок   спеціального   перерізу,
металевого  профілю,  тросів,  які  закріплюються на стояках через
компенсатори.
     Компенсатори конструктивні     елементи    огороджень,    які
призначаються для погашення енергії удару при наїзді автомобіля  з
метою  зведення  до  мінімуму  пошкоджень  транспортного  засобу і
огородження.
     3.5.9. Дорожні огородження та напрямні стовпчики повинні бути
обладнані світлоповертальними     елементами     відповідно     до
ДСТУ 2587-94.
     3.5.10. При   використанні   тросових   огороджень,   правила
застосування  яких  викладено  в ДСТУ 2734-94 "Огородження дорожні
тросового типу",  максимальна довжина пліті  сталевих  канатів  не
повинна   перевищувати  50  м.  Для  пліті  тросового  огородження
довжиною 15-50 м виконується сезонне регулювання провісів. Сезонне
регулювання  провисання  полягає  в  зміні  стріли  провисання  на
необхідну  величину  відповідно  до   мінімальної   (максимальної)
температури  за СНиП 2.01.01-82 (у квітні виконується відпущення).
Величина провисання тросів огородження в одному  прогоні  довжиною
5 м після регулювання навесні і восени наведена в табл. 3.4, 3.5.
 
 
                           Таблиця 3.4.
                  Припустимі величини провисання
               після весняного підтягування тросів
 
------------------------------------------------------------------------------------
| Температура, град. C |  0 - 5  | 6 - 10  | 11 - 15 | 16 - 20 | 21 - 25 | 26 - 30 |
|----------------------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
| Величина провисання, | 15 - 37 | 39 - 46 | 47 - 53 | 54 - 58 | 59 - 63 | 64 - 68 |
|        мм            |         |         |         |         |         |         |
------------------------------------------------------------------------------------
                           Таблиця 3.5.
                  Припустимі величини провисання
               після осіннього відпускання тросів.
 
---------------------------------------------------------------------------------------------------
|   Область та регіон    |       Величина провисання (мм) при температурі повітря., град. C       |
|       України          |------------------------------------------------------------------------|
|                        | 10 ... 6 | 5 ... 0 | -1 ... -5 | -6 ... -0 | -11 ... -15 | -16 ... -20 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Вінницька, Рівненська, |          |         |           |           |             |             |
| Сумська, Харківська    | 70 - 63  | 62 - 58 |  57 - 54  |  53 - 50  |   49 - 50   |    44 - 39  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Волинська,             |          |         |           |           |             |             |
| Дніпропетровська,      |          |         |           |           |             |             |
| Запорізька,            |          |         |           |           |             |             |
| Івано-Франківська,     |          |         |           |           |             |             |
| Одеська, Тернопільська,|          |         |           |           |             |             |
| Чернігівська           | 65 - 62  | 61 - 57 |  56 - 53  |  52 - 48  |   47 - 42   |    41 - 37  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Луганська              | 70 - 67  | 66 - 63 |  62 - 59  |  58 - 55  |   54 - 51   |    50 - 46  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Донецька, Полтавська,  |          |         |           |           |             |             |
| Черкаська              | 67 - 64  | 63 - 59 |  58 - 55  |  54 - 51  |   50 - 46   |    45 - 40  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Житомирська,           |          |         |           |           |             |             |
| Кіровоградська         | 65 - 62  | 61 - 58 |  57 - 53  |  52 - 49  |   48 - 43   |    42 - 38  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Закарпатська           | 60 - 57  | 56 - 52 |  51 - 47  |  46 - 41  |   40 - 35   |    34 - 28  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Київська, Херсонська,  |          |         |           |           |             |             |
| Хмельницька,           |          |         |           |           |             |             |
| Чернівецька            | 63 - 80  | 59 - 55 |  54 - 51  |  50 - 46  |   45 - 40   |    39 - 34  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Автономна Республіка   |          |         |           |           |             |             |
| Крим, Миколаївська     | 62 - 58  | 57 - 53 |  52 - 49  |  48 - 44  |   43 - 38   |    37 - 31  |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Львівська              | 64 - 61  | 60 - 56 |  55 - 52  |  51 - 47  |   46 - 41   |    40 - 35  |
---------------------------------------------------------------------------------------------------
     3.5.11. Тип  огороджень вибирають з урахуванням інтенсивності
руху,  геометричних  параметрів  дороги,  розмірів  розділювальних
смуг,  наявності   на  ній елементів дорожніх споруд,  кліматичних
умов району прокладання дороги.
     3.5.12. Огородження першої групи повинні бути розташовані:
     - із зовнішнього боку запобіжної смуги мостів, шляхопроводів,
естакад на відстані не менш ніж 1 м від краю проїзної частини;
     - у разі відсутності перешкод - на осі розділювальної смуги;
     - на відстані 0,5 м від лицьової поверхні бордюру;
     - за наявності на розділювальній  смузі  опор  шляхопроводів,
освітлення,  консольних  або  рамних  опор  інформаційно-вказівних
дорожніх знаків - паралельно осі розділювальної смуги, на відстані
не менш ніж 1 м від краю проїзної частини;
     - на узбіччі - огородження бар'єрного типу - на відстані 1  м
від  краю  земляного полотна,  а огородження парапетного типу - на
відстані 05 м;
     - за  наявності  на  узбіччі опор шляхопроводу та освітлення,
інформаційновказівних дорожніх знаків, огородження бар'єрного типу
-  на  відстані  не  менш  ніж  1 м від краю проїзної частини і не
ближче  1  м  від  перешкоди,  а  огородження  парапетного  типу -
відповідно на відстанях 1 м і 0,5 м.
     3.5.13. Огородження другої групи повинні бути розташовані:
     - на  відстані  не  менш  ніж  0,3  м  від  лицьової поверхні
бордюру;
     - на  розділювальній смузі абоузбіччі на відстані не менш ніж
1 м від краю проїзної частини.
     3.5.14. При ширині розділювальної смуги 3-4 м на ділянках, що
заносяться снігом,  доцільно установлювати огородження парапетного
типу;  кінцеві елементи цих огороджень слід сполучати з  поверхнею
розділювальної смуги і позначати вертикальною розміткою, виконаною
з світлоповертальних матеріалів.  На розділювальних смугах шириною
5-6 м,  на ділянках, що не підлягають снігозанесенню, дозволяється
також установлювати металеві огородження спеціального профілю.
     Якщо на розділювальній смузі розташовані опори шляхопроводів,
стояки штучного  освітлення,  дорожні  знаки,  то  їх  огородження
повинні відповідати вимогам ДСТУ 2735-94.
     3.5.15. Стояки  дорожніх  огороджень  можуть виготовлятися із
залізобетону та металу.
     Стояки заглиблюють   на  100-105  см  в   залежності  від  їх
віддаленості від краю  земляного  полотна,   умов   руху,   складу
транспортного  потоку.  На  мостах  і  шляхопроводах  стояки або є
частиною елементів прольотної будови,  або кріпляться до закладних
деталей блоків цієї будови.
     У разі  відсутності  на   розділювальній   смузі   перешкоди,
огородження  розташовуються  у  середній  її  частині,  при  цьому
поздовжні елементи огородження закріплюються з обох боків стояків.
     З метою  забезпечення безпеки у торці огороджень установлюють
кінцеві елементи, що мають світлоповертальну поверхню.
     3.5.16. У районах,  де  можливе  снігозанесення,  при  ширині
розділювальної   смуги   3,5   м  і  більше  установлюють  тросові
огородження, що мають підвищену пружність при наїзді транспортного
засобу.
     Якщо відсутні огородження з сталевих профільованих планок або
тросові, на розділювальній смузі допускається установлення збірних
залізобетонних  огороджень.  На  дорогах  I-II категорій необхідно
обов'язково  передбачати  планову   заміну   тросових   огороджень
бар'єрними металевими огородженнями за ДСТУ 2735-94.
     3.5.17. Напрямні стовпчики повинні установлюватись на дорогах
без   штучного   освітлення   за   умови,   коли  не  потребується
установлення огороджень першої групи:
     - у межах кривих у поздовжньому профілі і на підходах до  них
(по  три  стовпчики  з  кожного боку  дороги) - на відстанях,  які
зазначені в таблиці 3.6 та на рис. 3.8 а;
                           Таблиця 3.6.
               Залежність відстані між стовпчиками
                від радіусу вертикальних кривих, м
 
----------------------------------------------------------------
| Радіус кривої  |   Відстані між   | Відстань між стовпчиками |
| в поздовжньому |  стовпчиками в   | на підходах до кривої, м |
|  профілі, R    | межах кривої, L0 |--------------------------|
|                |                  |   L1   |   L2   |   L3   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|      100       |         5        |   8    |   17   |   34   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|      200       |         7        |   12   |   23   |   47   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|      300       |         9        |   15   |   30   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|      400       |        11        |   17   |   33   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|      500       |        12        |   19   |   37   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     1000       |        17        |   27   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     2000       |        25        |   40   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     3000       |        30        |   47   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     4000       |        35        |   50   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     5000       |        40        |   50   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
|     6000       |        45        |   50   |   50   |   50   |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 8000 і більше  |        50        |   50   |   50   |   50   |
----------------------------------------------------------------
     - у межах кривої в  плані  і  на  підходах  до  неї  (по  три
стовпчики з кожного боку),  якщо висота насипу не менш ніж 1 м,  -
на відстанях, які зазначені в таблиці 3.7. та рис. 3.8 б;
     - на  підходах  до кривих на перехрестях - по три стовпчики з
обох боків головної дороги, які встановлюють на відстані 10 м один
від одного;
     - на ділянках доріг,  які розташовані паралельно  залізничним
коліям,  болотам,  водним потокам,  ярам та гірським ущелинам,  на
відстані від 35 м до 50 м від краю проїзної частини - через  кожні
25 м;
     - на підходах до дорожніх огороджень першої групи  -  по  три
стовпчики з обох боків, які встановлюють на відстані 10 м один від
одного;
     - біля  водопропускних труб - по одному з кожного боку дороги
вздовж осі труби.
                           Таблиця 3.7.
               Залежність відстані між стовпчиками
                  від радіусу кривих у плані, м
 
--------------------------------------------------------------
|               | Відстані між | Відстань між стовпчиками на |
|               | стовпчиками  |     підходах до кривої      |
| Радіус кривої |   в межах    |                             |
|  в плані, R   |   кривої,    |                             |
|               |--------------+-----------------------------|
|               |   L0  |  L1  |   L2   |    L3   |    L4    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|  20 і менше   |   3   |  6   |   6    |    10   |    20    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     30        |   3   |  6   |   7    |    11   |    21    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     40        |   4   |  8   |   9    |    15   |    31    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     50        |   5   |  10  |   12   |    20   |    40    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     100       |   10  |  20  |   25   |    42   |    50    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     200       |   15  |  30  |   30   |    45   |    50    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     300       |   20  |  40  |   36   |    50   |    50    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     400       |   30  |  50  |   50   |    50   |    50    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
|     500       |   40  |  50  |   50   |    50   |    50    |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 600 і більше  |   50  |  50  |   50   |    50   |    50    |
--------------------------------------------------------------
     3.5.18. Напрямні стовпчики повинні установлюватись на узбіччі
на  відстані  0,35  м  від  бровки  земляного  полотна,  при цьому
відстань від краю проїзної частини до стовпчика повинна  становити
не менше 0,75 м. Стовпчики позначають похилою, під кутом 30 град.,
чорною смугою шириною 15 см (у верхній частині) у відповідності до
вимог стандарту   "Розмітка   дорожня".  До  напрямних  стовпчиків
прикріплюють   світлоповертальні  елементи   розмірами  4 x 10 см,
червоного кольору  -  назустріч  руху,  жовтого  або  білого  - із
зворотнього боку,  а  самі  стовпчики   фарбують   білою   фарбою.
Цементобетонні стовпчики,  установлені  на дорогах III-V категорій
дозволяється фарбувати цементним молоком.
     3.5.19. Роботи по утриманню дорожніх огороджень  і  напрямних
пристроїв полягають  у  своєчасній  заміні  і  ремонті пошкоджених
елементів, очищенні їх від пилу і  бруду,  заміні  і  підтягуванні
болтів кріплення, фарбуванні.
     Залізобетонні стояки  дорожніх  огороджень,  установлені   на
дорогах III-V категорій дозволяється фарбувати цементним молоком.
     Виявлені механічні  пошкодження  і  руйнування   мають   бути
негайно (протягом  1  доби  з  моменту  виявлення)  усунені шляхом
виконання ремонтних  робіт   на   місці   або   заміні   елементів
огороджень, що підлягають ремонту.
     При заміні елементів вони мають відповідати вимогам технічних
умов на виготовлення або проектно-технічній документації.
     При заміні  окремих   пошкоджених   стовпчиків   та   стояків
огороджень їх треба фарбувати таким же матеріалом, як і сусідні.
               3.6. Освітлення автомобільних доріг.
     3.6.1. Освітлення   автомобільних   доріг  сприяє  підвищенню
безпеки руху,  воно  має  забезпечувати  максмальну   комфортність
водіям транспортних  засобів під час руху в темний час та в умовах
недостатньої видимості;  на ділянках доріг із складними умовами та
режимами руху.
                           Рисунок 3.8.
     Розміщення напрямних стовпчиків на ділянках кривих
     а - встановлення стовпчиків на ділянках вертикальних кривих
     б - встановлення стовпчиків на ділянках горизонтальних кривих
     (Графічне зображення не надається)
     3.6.2. Стаціонарне     електричне     освітлення    необхідно
передбачити на  дорогах  I  та  II  категорії  в  межах  населених
пунктів,  на  транспортних  розв'язках в різних рівнях і з'їздах з
них,  на кільцевих  розв'язках  в  одному  рівні,  в  транспортних
тунелях,  на  залізничних переїздах,  на перехрестях доріг I та II
категорірії між собою,  в межах  віднесених  лівих  поворотів,  на
автобусних зупинках в населених пунктах.
     3.6.3. Як виняток,  на дорогах I  та  II  категорії  в  межах
населених  пунктів  за  умови  встановлення  вздовж країв проїзної
частини та по її  осі  пішохідних  огороджень,  наявності  з  двох
сторін  тротуарів  чи  пішохідних доріжок,  які обладнанні штучним
освітленням,  освітлення  дороги  влаштовується  тільки  в  місцях
обладнаних, пішохідних переходів та перехресть.
     3.6.4. Середня  освітленість  покриття  автомобільних   доріг
повинна  бути  не  менше  20  лк,  тротуарів  -  4 лк,  пішохідних
переходів та перехресть - 20 лк.
     3.6.5. Опори  освітлення,  як правило,  слід розташовувати за
краєм земляного полотна.  У виключних випадках,  за погодженням  з
УДАІ  МВС  України  допускається  розміщення  опор  освітлення  на
узбіччях доріг.  У цьому  разі  необхідно  їх  огороджувати  таким
чином,  щоб  відстань  від  краю  проїзної  частини до огородження
складала не менше 1 м.
     Допускається розташовувати опори освітлення на розділювальній
смузі  при  її  ширині  не  менш  5  м,  у цьому разі їх необхідно
захищати від наїзду автомобілів  огородженнями,  які  установлюють
на розділювальній смузі  на  відстані  не  менше  1 м  від  кромки
проїзної частини.
     З.6.6.До обов'язків дорожньої служби належить:
     - виявлення  небезпечних  ділянок  доріг,  на  яких необхідно
влаштовувати стаціонарне освітлення;
     - надання    організаціям,    що   проектують   освітлювальне
обладнання,  необхідних  даних  для  виконання  проектних   робіт;
узгодження   проекту   прокладання   електромереж  і  установлення
освітлювальних опор;
     - забезпечення   на   освітлених   ділянках   доріг   високих
світлотехнічних характеристик дорожніх покриттів;
     - розширення,   при   необхідності,   земляного  полотна  або
улаштування присипних берм  для  установлення  опор,  а  також  їх
захист від можливого наїзду автомобілів огородженнями;
     - створення необхідних умов для організацій,  що обслуговують
освітлювальне обладнання.
               4. ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ І УТРИМАННЯ ДОРІГ
               У ВЕСНЯНИЙ, ЛІТНІЙ, ОСІННІЙ ПЕРІОДИ
                     4.1. Загальні положення.
     4.1.1. Роботи  з  поточного  ремонту  та  інші дорожні роботи
мають  за  мету  систематичне  підтримування  у  працездатному   і
безпечному  для  руху  стані  всіх конструктивних елементів доріг,
попередження  та  виправлення  результатів  впливу  на  дорогу  та
дорожні споруди різних природних факторів і навантажень.
     4.1.2. Склад  та  характер  робіт  з  утримання  і  поточного
ремонту доріг залежить від пори року, місцевих погодно-кліматичних
умов,  типу  дорожнього  покриття,  характеру  руху  і  ряду інших
факторів.  У кожну пору року роботи з поточного ремонту  доріг  та
інші  дорожні роботи мають свої особливості,  зумовлені,  головним
чином,  характером  комплексного  впливу   погодних   факторів   і
автотранспорту на дорогу у цей період.
     4.1.3. Покриття  проїзної  частини не повинно мати просідань,
вибоїв,  напливів або деформацій,  що утруднюють рух  транспортних
засобів, з    дозволеною   Правилами   дорожнього   руху   України
 швидкістю.
     Стан покриття  проїзної  частини  та  інших  елементів дороги
повинні перевірятися постійно.
     Негайно після  виявлення  вищезазначених  пошкоджень  повинні
бути установлені відповідні попереджувальні дорожні знаки, а також
введено  обмеження швидкості руху на період ліквідації пошкодження
проїзної частини відповідно до термінів, зазначених у таблиці 4.1.
     Граничне допустимі  пошкодження  площі  покриття,   а   також
терміни їх   ліквідації   для   автомобільних  доріг,  наведені  в
таблиці 4.1.
                           Таблиця 4.1.
 
------------------------------------------------------------
| Категорія | Пошкодження (ямковість)  | Термін ліквідації |
|   доріг   | на 100000 кв. м покриття,|  пошкоджень, діб  |
|           |  кв. м не більше         |     не більше     |
|-----------+--------------------------+-------------------|
|     I     |        0,3 (1,5)         |        1 (5)      |
|-----------+--------------------------+-------------------|
|    II     |        0,5 (3,0)         |        1 (5)      |
|-----------+--------------------------+-------------------|
|    III    |        1,0 (5,0)         |        3 (7)      |
|-----------+--------------------------+-------------------|
|  IV - V   |        3,0 (7,0)         |        5 (10)     |
------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка 1.   У   дужках   наведені  значення  руйнувань  для
весняного та осіннього періодів.
     Примітка 2.   Терміни  ліквідації  пошкоджень  зазначені  для
будівельного сезону, що визначається погодно-кліматичними умовами,
наведеними в СНиП 3.06.03-85 по конкретних видах робіт.
     Примітка 3. Вимоги до експлуатаційного стану проїзної частини
поширюються на з'їзди з них у межах радіусу заокруглення.
     4.1.4. Граничні розміри окремих просідань,  вибоїн не повинні
перевищувати  по  глибині  4 см для доріг I-III категорії і 6 см -
для інших категорій.
     Граничні напливи не повинні  перевищувати  висоту  2  см  для
доріг I-III; 4 см - для інших категорій.
     4.1.5. Відновлення  дорожнього одягу у разі розриття проїзної
частини  доріг  необхідно  здійснювати  негайно  після  засипки  і
ущільнення грунту в розритті.
     4.1.6. Своєчасне  і  якісне  виконання  робіт  з  утримання і
поточного  ремонту   доріг   забезпечує   нормальні   умови   руху
автотранспорту,       уповільнює      процес      зниження      їх
транспортно-експлуатаційних показників.
                   4.2. Утримання смуги відводу
     4.2.1. Роботи   з  утримання  смуги  відводу  мають  за  мету
підтримувати її в  чистоті,  забезпечувати  водовідвід,  проводити
роботи з протипожежних ходів,  підтримувати розташовані в її межах
літні шляхи,  а також організовані з'їзди  з  дороги  в  належному
стані,    вести    догляд    за   декоративними,   снігозахисними,
протиерозійними насадженнями.
     4.2.2. Бур'яни на смузі відводу скошують до періоду цвітіння.
Хімічні  засоби  (гербіциди)  призначаються  і  застосовуються  за
дозволом   районної санепідемстанції.  Кущі,  розташовані  поблизу
дороги,  які можуть викликати снігові заноси,  а  також  обмежують
видимість (в плані і бокову), вирубують.
     4.2.3. Примикання,  перехрестя   залізничних,   автомобільних
доріг  і  інших  комунікацій з діючими автомобільними дорогами,  а
також  прокладання   повітряних   мереж,   підземних   кабелів   і
трубопроводів  різного  призначення  на  смузі  відводу  виконують
згідно з вимогами діючих  нормативів  після  узгодження  проектної
документації     із     відповідними     дорожньо-експлуатаційними
організаціями та Державтоінспекцією МВС України.
                 4.3. Утримання і поточний ремонт
            земляного полотна і водовідвідних споруд.
     4.3.1. Роботи  з  утримання  і  поточного  ремонту  земляного
полотна спрямовані на збереження його поздовжнього та  поперечного
профілю,  постійне  підтримування  у  робочому стані різноманітних
водоприймальних,  водопровідних  і  водопропускних  пристроїв,  що
забезпечує  належну надійність земляного полотна,  узбіч і укосів.
Особливу увагу дорожньо-експлуатаційна  служба  повинна  приділяти
ділянкам  з  несприятливими  грунтово- і гідрологічними умовами і,
особливо,  на пучинонебезпечних місцях, на болотах і у місцевостях
з штучним зрошенням.
     4.3.2. Головними вимогами по утриманню і поточному ремонту за
періодами року є:
     - у весняний період необхідно уникати і максимально знижувати
перезволоження  грунтів  земляного  полотна  талими  і  грунтовими
водами;
     - у  літній  період  необхідно виконувати роботи по догляду і
ремонту  конструктивних  елементів  земляного  полотна   (узбіччя,
укоси, водовідвід), усуванню незначних деформацій і пошкоджень;
     - в осінній  період  необхідно  попереджувати  перезволоження
земляного полотна атмосферними опадами.
     4.3.3. Весняний  період  особливо відзначається несприятливим
впливом природних факторів, в результаті чого виникають умови, які
сприяють максимальному зволоженню земляного полотна.
     Дорожньо-експлуатаційна служба  повинна  своєчасно   виявляти
місця застою води, замулення, проводити очистку узбіч від снігу та
льоду,  виконувати роботи,  що забезпечують швидкий  відвід  талих
вод,  своєчасно  видаляючи  невеликі  перешкоди і зруйнування,  що
заважають  стоку.  Додатково  на  узбіччях  влаштовують  поперечні
дренажі,  прорізи  завширшки  0,25 - 0,5 м,  що забезпечує швидкий
відвід води при  розмерзанні  грунту  під  дорожнім  одягом  і  на
узбіччях.
     Прорізи виконують  на  глибину  дорожнього  одягу  у  вигляді
шахівниці з відстанню між ними не більше 4 м,  надаючи дну прорізу
ухил не менше 40%о.  Ці  ділянки  для  забезпечення  безпеки  руху
огороджують відповідними дорожніми знаками та огородженням.
     На укосах виїмок,  які мають вихід  грунтових  вод,  доцільно
проводити  очистку  їх  поверхні  від  снігу  з видаленням за межі
виїмки.  Сніг необхідно видалити також з поверхні укосів, особливо
з північного боку.
     В кінці весняного періоду,  коли  грунт  підсохне,  виконують
такі роботи:
     а) засипку грунтом окремих вибоїв,  колій і інших  пошкоджень
на поверхні узбіч;
     б) заповнення  грунтом  промоїн,  ям  і  провалів  на  укосах
насипів і виїмок;
     в) планування і ущільнення грунтів узбіч;
     г) планування  укосів насипів і виїмок для усунення невеликих
пошкоджень;
     е) відновлення пошкодженого покрову укосів і узбіч (якщо вони
укріплені травою).
     На укріплених  узбіччях  при відновленні деформованих ділянок
застосовують матеріали, аналогічні тим, які застосовувались для їх
укріплення.
     Грунтові узбіччя, які складаються з важкосуглинистих грунтів,
доцільно зміцнювати піщаним грунтом.
     4.3.4. У літній період виконують роботи по скошуванню трав  і
дрібної порості на узбіччях, укосах, водовідвідних канавах і смузі
відводу,  забезпечують  умови  швидкого  стоку  води  у  подальший
осінній період.  До початку інтенсивних осінніх атмосферних опадів
вся система дренажу і водовідводу повинна знаходитись  у  робочому
стані,  укоси і узбіччя повинні мати рівну поверхню і похили,  які
визначаються місцевими грунтовими і кліматичними  умовами.  Бокові
нагірні  водовідвідні  канави  і  лотки  поблизу пучинонебезпечних
ділянок до  закінчення  літнього  періоду  повинні  бути  ретельно
очищені і при необхідності заглиблені.
     4.3.5. В  осінній   період   дорожньо-експлуатаційна   служба
повинна  слідкувати  за  роботою дренажної і водовідвідної систем,
своєчасно  очищати  їх  від  замулювання  і  засмічування.   Перед
замерзанням грунту незакріпленні узбіччя треба спрофілювати, щоб у
зимовий період була змога  ефективно  виконувати  їх  очистку  від
снігу,  а  у весняний період забезпечувати належний водовідвід.  У
складних грунтових і  кліматичних  умовах,  особливо  на  ділянках
доріг,  схильних  до  виникнення  пучин,  в  осінній  період треба
забороняти з'їзд транспортних засобів на незакріплені  узбіччя.  У
цей  період,  як і весною,  дорожньо-експлуатаційна служба повинна
забороняти використання притрасових резервів для прогону чи вигону
свійських тварин.
        4.4. Утримання і поточний ремонт дорожнього одягу
               перехідного типу і грунтових доріг.
     4.4.1. Для ліквідації деформацій і  руйнувань  на  грунтових,
гравійних і покриттях з щебеню, спричинених рухом автотранспорту і
природними факторами,  необхідно проводити систематичні  роботи  з
утримання  і  поточного  ремонту  дорожнього  одягу.  Утримання  і
поточний ремонт цих покриттів складається  з  проведення  ямкового
ремонту,  прибирання  катуну,  усунення  хвиль,  гребінки і колій,
виправлення поперечного профілю періодичного профілювання з  метою
створення необхідного поперечного ухилу проїзної частини.
     4.4.2. Профілювання  виконують  у весняний,  літній і осінній
періоди. Кількість профілювань за сезон залежить від інтенсивності
руху, погодних умов і стану покриття.
     Перше профілювання  проводять  ранньою  весною  (після  сходу
снігу)  автогрейдерами чи грейдерами за один-два проходи по одному
сліду.  Розрівнювання і виправлення  профілю  гравійних  покриттів
можна виконувати металевими чи дерев'яними дорожніми прасками.
     Виконувати роботи  по  профілюванню  на  сухому  покритті  не
бажано.
     4.4.3. У   періоди   сильного   зволоження  проїзної  частини
грунтових доріг зливами  рух  на  дорогах  припиняють.  Рух  треба
відкривати  після  просихання  проїзної частини і розрівнювання її
поверхні, коли відносна вологість грунту дорівнює приблизно 0,7. У
тих  випадках  коли  рух  повністю  припинити  неможливо (збирання
врожаю, вивіз добрив і т. ін.), влаштовується патрульний нагляд за
утриманням дороги спеціалізованими ланками чи бригадами.
     Порядок обмеження або заборони руху на дорогах викладено в п.
3.1.4 даних Правил.
     4.4.4. Для  забезпечення  нормальних умов руху у сухий період
року  на  гравійних  і  грунтових  дорогах,  коли  це   економічно
обгрунтовано, проводять знепилювання.
     Види знепилюючих матеріалів,  норми їх використання і час дії
викладені  у  таблиці 4.2 (менші норми використання відносяться до
інтенсивності руху до 300 авт/доб., більші - від 300 авт/доб., час
дії знепилюючих матеріалів дається після першої обробки покриття).
При наступних обробках норму використання  знепилюючих  матеріалів
зменшують у два рази і проводять її при перших ознаках появи пилу.
                           Таблиця 4.2.
 
---------------------------------------------------------------------------------
|                   |         | Норми використання матеріалів  | Приблизний час |
|     Матеріали     | Одиниця | на 1 кв. м за типами покриття  |  знепилюючої   |
|                   | виміру  |--------------------------------|   дії, доба    |
|                   |         | грунтове | гравійне | щебеневе |                |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
|          1        |    2    |    3     |     4    |     5    |        6       |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Неорганічні       |         |          |          |          |                |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Порошкоподібний   |         |          |          |          |                |
| хлористий кальцій |   кг    | 0,4-0,5  | 0,3-0,4  | 0,2-0,3  |     25 - 40    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Зубер             |   кг    | 0,4-0,5  | 0,3-0,4  | 0,2-0,3  |     25 - 40    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Хлористий кальцій |         |          |          |          |                |
| лускоподібний     |    л    | 0,5-0,6  | 0,4-0,5  | 0,3-0,4  |     25 - 40    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Рідкий            |         |          |          |          |                |
| (концентрація 50%)|    л    | 0,8-1,0  | 0,6-0,8  | 0,5-0,7  |     15 - 25    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Карналліт         |         |          |          |          |                |
| (твердий)         |         |          |          |          |                |
| природний         |   кг    | 0,7-0,8  | 0,5-0,7  | 0,4-0,6  |     20 - 40    |
| збагачений        |   кг    | 0,5-0,6  | 0,4-0,5  | 0,3-0,4  |     20 - 40    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Технічна кухонна  |         |          |          |          |                |
| сіль (у вигляді   |         |          |          |          |                |
| розчину 40%       |         |          |          |          |                |
| концентрації)     |    л    | 0,9-1,4  | 0,8-1,1  | 0,6-1,0  |     15 - 25    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Морська вода чи   |         |          |          |          |                |
| вода з засолених  |         |          |          |          |                |
| озер              |    л    | 1,0-1,5  | 0,8-1,2  | 0,5-1,0  |      3 - 5     |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Органічні         |         |          |          |          |                |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Лігносульфонати   |         |          |          |          |                |
| технічні (50%     |         |          |          |          |                |
| концентрації)     |    л    | 0,9-1,1  | 0,8-1,0  | 0,7-0,9  |     20 - 30    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Сульфітний луг    |         |          |          |          |                |
| (10% концентрації)|    л    | 2,2-3,2  | 2,0-3,0  | 1,7-2,5  |     15 - 20    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| ССБ і СДБ         |    л    | 1,0-1,5  | 0,6-0,8  | 0,4-0,6  |     15 - 20    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Рідкі бітуми і    |         |          |          |          |                |
| дьогті            |    л    | 1,0-1,2  | 0,8-1,0  | 0,7-1,0  |     30 - 90    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Бітумні емульсії  |    л    | 1,5-2,0  | 1,2-1,5  | 1,0-1,3  |     30 - 90    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Топочний мазут    |    л    | 1,0-1,2  | 0,8-1,0  | 0,7-1,0  |     30 - 90    |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Відпрацьовані     |         |          |          |          |                |
| масла             |    л    | 1,5-2,0  | 1,2-1,5  | 1,0-1,3  |     30 - 90    |
---------------------------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка. Органічні   матеріали   (бітум,   дьогті   і   ін.)
застосовують  при  в'язкості за стандартним віскозимером не більше
25 секунд.
            4.5. Утримання і поточний ремонт бруківок.
     4.5.1. Роботи  по  утриманню  і  поточному  ремонту  бруківок
полягають в догляді  за  пучинними  і  слабкими  ділянками  доріг,
забезпеченні водовідводу,  усуненні  хвиль,  просідань  та   інших
дефектів на проїзній частині ямковим ремонтом.
     4.5.2. При  ямковому  ремонті  бруківок  площу  покриття,  що
підлягає ремонту,  розбирають,  камені  сортирують  за  розмірами.
Каміння,  яке застосовується при ремонті, повинно мати міцність на
стиск не менш як  500 кгс/кв. см.  Забруднений дренуючий (піщаний)
шар видаляють цілком чи частково,  випадку його заміни, дно корита
планують і виправляють водовідвідні  пристрої.  Потім  влаштовують
новий  дренуючий  шар  з  плануванням  і ущільненням.  Після цього
переходять до укладання каміння. При використанні колотого каменню
проводять   ретельне   клинцювання  і  осаджують  бруківку  легким
трамбуванням. Розсипають дрібний щебінь розміром 5-15 мм і мітлами
змітають його у шпарки між каменями бруківки.
     Трамбують бруківку механічними трамбівниками масою 25-30 кг.
     Після цього  розсипають  кам'яний  дрібняк розміром 5-15 мм і
знову трамбують.  Відремонтовані ділянки засипають крупним  піском
та дрібним гравієм.  На ділянках, що ремонтуються камінь укладають
в пісок таким чином,  щоб він підвищувався над краєм на 1-2 см для
запасу на осідання.  Відремонтовані ділянки трамбують проходами по
колу від країв до центру. При значному обсязі робіт відремонтовані
місця   після   розсипу   дрібного  щебню  і  першого  трамбування
ущільнюють котками.
     4.5.3. При   ремонті   країв  бруківки  спочатку  відновлюють
верстовий ряд з підсипкою до нього і ретельним ущільненням  грунту
з боку узбіччя.  Потім закладають зруйновані місця у відповідності
до  п  4.5.2.  Замість  вибракованого  після  розбирання  бруківки
каміння,  додається  нове  у  кількості,  що визначаєтья на місці.
Відремонтовані  ділянки  засипають  піском  чи  дрібним   гравієм,
перекриваючи  стару  бруківку  не менше ніж на 0,5 м.  Шар засипки
протягом двох-трьох тижнів підтримують у належному стані, змітаючи
пісок і, при необхідності, підсипаючи його.
                 4.6. Утримання і поточний ремонт
                     удосконалених покриттів.
     4.6.1. Весною,  у період максимального  зволоження  земляного
полотна,  особлива  увага  звертається  на  захист  покриттів  від
руйнування.  Дорожня служба за даними паспортів чи за результатами
оглядів  доріг повинна визначати максимально можливі навантаження,
які можуть бути дозволені на дорозі, що обслуговується.
     4.6.2. На слабких ділянках,  особливо де земляне полотно дуже
зволожено,   і  пучинних  місцях  проводять  тимчасові  заходи  по
збільшенню їх несучої здатності  шляхом  укладання  щитів,  хмизу,
дощок,   дренуючого   грунту  з  наступним  їх  прибиранням  після
просихання земляного насипу і дорожнього одягу.  При  неможливості
виконання  таких заходів чи недостатньої їх ефективності зменшують
інтенсивність   руху   автомобілів   великої   вантажопідйомності,
знижують  швидкість  чи зовсім закривають рух,  спрямовуючи його в
об'їзд.  При  виконанні  цих  заходів  слід  дотримуватись  діючих
"Єдиних  правил ремонту і утримання автомобільних доріг,  вулиць і
залізничних  переїздів,  правил  користування  ними  та  охорони",
затверджених Кабінетом  Міністрів  30  березня  1994  року  N  198
, та Інструкції ІНУВ.3.2-218-051-95.
     Ділянки, на  яких  рух  тимчасово  заборонено,  огороджують в
установленому порядку (п 3.1.6 цих Правил).
     4.6.3. Ямковий   ремонт   чорнощебеневих   і   чорногравійних
покриттів,   влаштованих  змішуванням  на  дорозі  і  просоченням,
проводять з використанням чорнощебеневих і чорногравійних сумішей,
в   яких   в'яжучими   є  бітум  або  дьогті.  У  деяких  випадках
використовують теплу або холодну асфальтобетонну суміш.
     4.6.4. Підготування покриттів до ямкового ремонту складається
з   вирубування   пневматичним  чи  електричним  інструментом,  за
позначеним контуром,  прямокутного обрису (з  перекриттям  2-4  см
незруйнованої частини покриття),  ретельного очищення і змазування
стінок вибоїн  рідким  в'яжучим  (якщо  потрібно,   розігріти   до
60 град. C) при температурі повітря не нижче 5 град. C.
     4.6.5. Ямковий  ремонт,  методом  просочення,  проводиться на
покриттях,  улаштованих цим методом,  при температурі  повітря  не
нижче плюс 5 град. C при використанні, як в'яжуче, швидкорозпадних
бітумних емульсій і не нижче  плюс  10  град. C   (сухої  поверхні
вибоїн) при використанні, як в'яжуче, в'язких бітумів БНД 130/200,
БНД 90/130,  розігрітих до температури 150-170  град. C,   дьогтів
Д-6,  Д-7,  розігрітих  до  температури 80-120 град. C  чи сумішей
нафтових бітумів з  кам'яновугільними  дьогтями  (вміст  одного  з
компонентів до 30%) розігрітих не вище 130 град. C,   або бітумних
мастик.
     4.6.6. На покриттях,  улаштованих методом просочення, вибоїни
глибиною  до  3  см  ремонтують  способом  прямого  і  зворотнього
просочення.
     При прямому   просоченні  в  підготовлену  вибоїну  укладають
чистий і сухий щебінь (гравій)  розміром  10-20  мм  у  кількості,
наведеній у   таблиці   4.3.,   розливають   в'яжуче  у  кількості
0,8-1,2 л/кв.  м на кожний сантиметр глибини вибоїни, розподіляють
кам'яний дрібняк  (гравій)  розміром  5-10  мм і ущільнюють котком
середньої ваги за 6-8 проходів по сліду, а при невеликих обсягах -
механічними чи ручними трамбівками.
     При зворотньому просочуванні спочатку  розливають  в'яжуче  у
кількості  0,8-1,2  л/кв. м   на  кожен сантиметр глибини вибоїни,
заповнюють  щебенем  розміром  10-20  мм  і  ущільнюють  до  появи
в'яжучого  на  поверхні,  після чого розподіляють кам'яний дрібняк
розміром 5-10 мм і остаточно ущільнюють.
                           Таблиця 4.3.
               Норми витрат щебеню куб. м/10 кв. м
             при ямковому ремонті способом просочення
 
-----------------------------------------
|                  | Глибина вибоїн, см |
| Розмір щебню, мм |--------------------|
|                  |  3   |  6   |  10  |
|------------------+------+------+------|
|     20 - 40      |   -  |  0,5 | 0,84 |
|------------------+------+------+------|
|     10 - 20      | 0,35 | 0,09 | 0,09 |
|------------------+------+------+------|
|      5 - 10      | 0,07 | 0,09 | 0,08 |
-----------------------------------------
     4.6.7. Вибоїни  глибиною  більш  3  см  ремонтують   тими   ж
способами і за технологією,  що викладена вище, тільки при ремонті
способом  просочення  їх  спочатку  заповнюють  щебенем  (гравієм)
розміром 20- 40 мм з розрахунку 0,6 куб. м на 10 кв. м і трамбують
доти, доки в'яжучий матеріал не з'явиться на поверхні.
     Після цього  розсипають щебінь розміром 10-20 мм з розрахунку
0,06-0,12 куб.  м на 10 кв.  м  і  ущільнюють  трамбуванням.  Далі
роблять  другий  розлив  в'яжучого,  розподіляють кам'яний дрібняк
розміром  5-10  мм  і   остаточно   ущільнюють   трамбуванням   чи
укочуванням.
     У деяких   випадках    використовують    гарячі    і    теплі
асфальтобетонні  суміши.   Технологія їх використання для ямкового
ремонту викладена при розгляді поточного ремонту  асфальтобетонних
покриттів.
                 4.7. Утримання і поточний ремонт
                   асфальтобетонних покриттів.
     4.7.1. Перелік робіт із  поточного  ремонту  асфальтобетонних
покриттів  має  значний  набір  робіт  із  ліквідації деформацій і
невеликих руйнувань. Суцільний ямковий ремонт виконують у весняний
період,  а  в  подальшому  -  за необхідністю.  Особливо ефективне
проведення ямкового ремонту в  холодну  пору  року,  що  запобігає
великим  руйнуванням  дорожнього  одягу і покриття,  хоча вартість
таких робіт трохи підвищується.
     Як тимчасовий  захід  ямковий  ремонт  дозволяється проводити
холодною асфальтобетонною  сумішшю,  гарячим  чи  холодним  чорним
щебенем належних розмірів.
     4.7.2. Вибоїну   готують  до  ремонту  шляхом  обробки  країв
пневматичним інструментом чи фрезою, а також застосовуючи розігрів
пальниками  інфрачервоного випромінювання.  Покриття улаштовують з
гарячих і теплих асфальтобетонних сумішей; аналогічних чи близьких
за складом до суміші, з якої улаштовано покриття, що ремонтується.
     4.7.3. Ямковий   ремонт   покриттів,  улаштованих  з  гарячих
асфальтобетонних  сумішей,   провадять,   як   правило,   гарячими
сумішами, приблизно того ж складу при температурі повітря не нижче
плюс 5 град. C.
     Теплі і холодні суміші застосовують також і при більш низьких
температурах. При цьому холодні суміші попередньо розігрівають.
     4.7.4. У  холодну  пору   при   температурі   повітря   нижче
5 град.  C,  коли  стаціонарні асфальтобетонні заводи не працюють,
застосовують гарячі   асфальтобетонні   суміші,   виготовлені    в
пересувних установках. Для їх виготовленя застосовують заздалегідь
заготовлені  суміші  в брикетах,  які розігрівають в установках до
робочої температури.
     Такі асфальтобетонні   суміші   доставляють   у   спеціальних
утеплених контейнерах,  укладають у підготовлену вибоїну, поверхня
якої суха та тепла, і ущільнюють.
     Асфальтобетон при  цих  температурах  можна   витримувати   в
утеплених контейнерах до 8 годин без погіршення його властивостей.
     Підготовку вибоїни   бажано   виконувати   з    застосуванням
пальників інфрачервоного випромінювання або інших розігрівачів.
     4.7.5. У  залежності від глибини підготовленої вибоїни гарячу
суміш укладають в один  чи декілька шарів:  при глибині вибоїни до
5 см - в один шар, при більшій глибині - у два.
     4.7.6. Ямковий  ремонт  вибоїн  глибиною  до  3  см виконують
дрібнозернистою,  а  при  глибині  до   5   см   з   використанням
крупнозернистої асфальтобетонної суміші.
     4.7.7. Ямковий   ремонт   вибоїн  глибиною  більш  ніж  5  см
виконують за наступною технологічною послідовністю:  краї  вибоїни
обрубують,  вичищають  від скиркованого матеріалу,  пилу та бруду,
дно і стінки змащують рідким бітумом (ГОСТ 11955-82)  і  проводять
пошарове укладання гарячих сумішей при температурі 140-160 град. C
У нижній шар укладають крупнозернисту суміш  і  ущільнюють,  після
чого укладають дрібнозернисту суміш у верхній шар.
     4.7.8. При      використанні     пальників     інфрачервоного
випромінювання вибоїну після очистки від  пилу  і  бруду  по  всій
площі   (до   1,5   кв.   м)  розігрівають  до  140-170  град.  C,
розкирковують розігріті краї вибоїн на  глибину  1,0-2,0  см,  дно
вибоїни  розпушують,  а  розкирковану  суміш  планують  по  дну  і
укладають нову суміш. Ущільнюють за 6-8 проходів по сліду.
     Складність роботи пальників інфрачервоного випромінювання при
низьких температурах повітря полягає в  необхідності  підтримки  в
балоні  необхідного тиску,  який забезпечує нормальну подачу парів
газу, що знаходиться в рідкому стані. У холодну пору приплив тепла
в  балон  із навколишнього середовища зменшується.  Для підвищення
випаровуючої здібності балони  перед  їх  використанням  необхідно
зберігати в теплому приміщенні.
     4.7.9. При  наявності  на  покритті  мережі  дрібних  тріщин,
спричинених недостатньою міцністю основи,  їх не закривають,  а на
площі, трохи більшій зруйнованого місця, ламають дорожнє покриття.
Після цього видаляють матеріал покриття основи і підстильного шару
і  влаштовують  нову основу і асфальтобетонне покриття з пошаровим
ущільненням.
     4.7.10. Для заливання тріщин застосовують такі матеріали,  як
рідкий   чи   розріджений  в'язкий  бітум  (з  подальшою  засипкою
висівками  розміром  0-5  мм  обробленими  бітумом)  і  спеціальні
мастики  -  суміші з бітуму,   мінерального  порошку і спеціальних
домішок (табл. 4.4.).
     Роботи по заливанню тріщин мають такі технологічні операції:
     - очистка тріщин від пилу і бруду сталевими  щітками,  фрезою
або металевими гаками;
     - заливання тріщин рідким чи розрідженим  бітумом,  отриманим
шляхом   додавання   гасу   до   в'язких   бітумів,  або  мастикою
(застосовують рідкі  бітуми  СГ  70/130,  СГ 130/200,  МГ 130/200,
МГ 70/130;  для  отримання  розріджених   бітумів   використовують
в'язкий бітум   БНД   200/300;   рідкі   розріджені  бітуми  перед
використанням розігрівають  до  80-100  град.  C,  а  мастики   до
150-170 град. C);
     - засипка оброблених бітумом тріщин висівками розміром 0-5 мм
для усунення налипання матеріалу до коліс транспорту.
     Тріщини заповнюють із  надлишком.  Після  видалення  надлишку
в'яжучого   або  мастики  тріщину  присипають  гарячими  кам'яними
висівками або піском.
     Тріщини завширшки більш як 5 мм розробляють смугою 10-15 мм з
кожного  боку  на  всю  ширину  деформованого  шару,  застосовуючи
спеціальні   фрези.   Розроблені   тріщини  ліквідують  аналогічно
ямковому ремонту.  При розчищенні тріщин на покриттях, раціонально
застосовувати розігрівачі інфрачервоного випромінювання.
                           Таблиця 4.4.
           Рекомендовані склади мастик, % для заливання
               тріщин на асфальтобетонних покриттях
 
--------------------------------------------------------------------------
|                  |                     Склади мастик                   |
|                  |-----------------------------------------------------|
|    Складові      |              Дорожньо-кліматична зона               |
|                  |-----------------------------------------------------|
|                  | II | II - III | III - IV | II | II - III | III - IV |
|------------------+----+----------+----------+----+----------+----------|
| Бітум БНД 90/130 | 60 |    60    |    60    | 80 |    70    |    50    |
| або БНД 60/90    |    |          |          |    |          |          |
|------------------+----+----------+----------+----+----------+----------|
| Мінеральний      | 25 |    25    |    20    | 10 |    25    |    35    |
| порошок          |    |          |          |    |          |          |
|------------------+----+----------+----------+----+----------+----------|
| Гумовий дрібняк  |  5 |     -    |     -    | 10 |     5    |     5    |
|------------------+----+----------+----------+----+----------+----------|
| Асбестовий       | 10 |    15    |    20    |  - |     -    |    10    |
| дрібняк          |    |          |          |    |          |          |
--------------------------------------------------------------------------
     4.7.11. Ділянки  покриття,  де  почали  з'являтися   невеликі
заглиблення  розміром  від  1  до  1,5  см  площею  до 1,5 кв.  м,
ремонтують,  застосовуючи розігріту дрібнозернисту асфальтобетонну
суміш.
     Поверхню покриття,  що ремонтується,  прогрівають на  глибину
1-2   см,  трохи  розпушують  і  розкирковують  край  заглиблення,
укладають в один шар гарячу суміш і  відразу  ретельно  ущільнюють
котками.
     4.7.12. Невеликі просідання і дрібні вибоїни глибиною до 2 см
ліквідують також способом поверхневої  обробки.  По  підготовленій
поверхні розливають    гарячий    в'язкий    бітум   у   кількості
0,7-1,0 л/кв. м  і розсилають чорний щебінь розміром  10-15 мм  із
розрахунку 0,11 куб. м/10 кв. м, ретельно ущільнюючи поверхню.
     4.7.13. При  невеликих  ізольованих  одна  від одної вибоїнах
суміш ущільнюють трамбівками чи ручними  вібротрамбівками,  а  при
значних площах  -  вібраційними  гладковальцьовими  котками  масою
4-10 т.  Ущільнення проводять від країв  до  середини,  при  цьому
поверхня ремонтованих  місць  після  ущільнення  має  бути нарівні
покриття. Після ущільнення  суміші  місця  сполучення  з  існуючим
покриттям вигладжують гарячою праскою.
     4.7.14. При  ямковому  ремонті  покриттів у холодну пору року
велику  увагу  приділяють  підготовці   вибоїн.   З   цією   метою
рекомендується      застосовувати      пальники     інфрачервоного
випромінювання.  При виконанні робіт в умовах  низьких  температур
вибоїну   попередньо   очищують   від  снігу  і  льоду,  висушують
пальниками інфрачервоного    випромінювання,    розігрівають    до
120-150 град. C на поверхні, фрезують краї по прямокутному контуру
і розпушують дно вибоїни.  Розпушену забруднену  суміш  видаляють,
при необхідності дно вибоїни   додатково  підігрівають  і  відразу
укладають асфальтобетонну суміш із робочою температурою.
     Для ремонту  покриттів  можна  застосовувати  гарячі,  теплі,
холодні,  а  також  модифіковані   асфальтобетонні   суміші.   При
невеликих   роз'єднаних   обсягах   робіт   добрі  результати  дає
застосування попередньо  приготовлених  брикетів  із  гарячих  або
теплих асфальтобетонних сумішей.
 
 
                 4.8. Утримання і поточний ремонт
                    цементобетонних покриттів.
     4.8.1. До складу робіт ло утриманню цементобетонних покриттів
влітку  входять роботи по профілактиці поверхні покриття від малих
руйнувань,  які  утворилися  під  впливом  атмосферної  вологи   і
розчинів  протиожеледних реагентів.  Для попередження їх утворення
роблять  гідрофобізацію  -  придання  поверхні   водовідштовхуючих
якостей.
     4.8.2. Для    гідрофобізації    використовують   розчини   на
органічних  речовинах,  а   також   водні   розчини   і   емульсії
кремнійорганічних сполук.
     Робочі гідрофобізуючі розчини  готують  звичайним  механічним
змішуванням   протягом   10   хвилин   рідких  чи  порошкоподібних
кремнійорганічних  гідрофобізаторів  із  співвідносною   кількістю
органічних розчинників чи води.
     Для нанесення  на  покриття  водних   розчинів   і   емульсій
кремнійорганічних сполук можуть бути використані  поливально-мийні
машини,  обладнані  розподільними   пристроями   з   забезпеченням
рівномірного розливу гідрофобізаторів із завданою витратою.
     Склад розчинів,  технологію їх приготування  і  нанесення  на
покриття приведено в окремих рекомендаціях.
     4.8.3. Ремонт швів та усунення тріщин,  ліквідація пошкоджень
кромок біля  швів,  граней  плит  і  окремих  руйнувань  поверхні,
усунення місцевих просідань роблять шляхом поточного ремонту.
     4.8.4. Поточний ремонт швів передбачає виправлення пошкоджень
бетону на кромках плит і на їх поверхні безпосередньо біля  кромки
шва,  очистку їх та заповнення мастикою.  При ліквідації тріщин їх
попередньо обробляють  скребками,  очищають,  а  потім  заповнюють
спеціальним розчином.
     4.8.5. При  появі  мережі  дрібних  тріщин  на  покритті його
поверхню слід обробити  кремнійорганічною  рідиною  134-342  М  чи
134-342,  що  виробляється  на  ВО "Кремнійполімер" м.  Запоріжжя.
Поверхня бетону має бути попередньо зволожена і очищена від пилу.
     4.8.6. Для заливання дрібних тріщин (шириною до 5  мм)  можна
використовувати   мастику  "Бутіслан  К"  (ТУ  204  УССР  330-91),
розріджену розчинником до робочої консистенції,  а також  матеріал
БЭЛМ-20   (ТУ   218  БССР  49-813).  Поверхню  тріщин,  заповнених
в'яжучим,  присипають піском. Заливання швів і тріщин шириною 5-25
мм    проводиться    у   залежності   від   категорії   дороги   і
дорожньо-кліматичної зони мастикою "Бутіслан  К",  якщо  потрібно,
розбавленою  розчинником,  бітумно-антикорозійною  сумішшю БАС (ТУ
6-10-1873-82)    та    сумішшю    полімерно-бітумною    СПБ    (ТУ
6-00-02046-69-02-90).
     4.8.7. Очищені  від  пилу  та  бруду  тріщини і шви заливають
мастиками в такій технологічній послідовності:
     - укладають за допомогою підручних засобів бавовняний шнур на
дно паза шва або тріщини з метою запобігання просочування  мастики
у тріщину;
     - тимчасово  заповнюють  паз  уздовж   його   довжини   іншим
бавовняним  шнуром діаметром трохи більшим,  ніж ширина паза,  щоб
запобігти попаданню  мінерального  порошку,  розподіленого  тонким
шаром  по  поверхні покриття на ширину 5-10 см з кожного боку паза
для полегшення видалення зайвої мастики;
     - видаляють із паза тимчасовий шнур;,
     - заливають паз шва або тріщини мастикою вище рівня  покриття
на  2-3  мм.  У  разі  просідання  мастики  її  доливають,  а самі
деформаційні шви або  оброблень  тріщини  заповнюють  мастикою  за
допомогою спеціальних заливальників;
     - зайву мастику, яка виступає над поверхнею тріщини, зрізають
шпичаком скребка або лопати.
     4.8.8. Раковини,  вибоїни, окремі незначні площі поверхневого
руйнування  заповнюють  цементо-  і   полімербетонними   сумішами,
торкретбетоном, а також сумішами на рідкому промисловому склі.
     В окремих  випадках  можливе  використання   асфальтобетонних
сумішей. Склад ремонтних сумішей підбирається для кожного окремого
випадку в залежності від матеріалів, що використовуються.
     4.8.9. Ремонт  покриття  матеріалами  на  основі  мінеральних
в'яжучих  (цементнобетонна  суміш,  суміш  на  рідкому  склі)  має
проводитись у теплу пору року при  температурі  повітря  не  нижче
5 град. C.   Полімерторкретбетонну    суміш    використовують  при
температурі повітря не нижче 15 град. C.
     Суміш укладають  на  очищену  від  пилу і бруду суху поверхню
бетону (цементобетонну суміш  укладають  на  попередньо  зволожену
поверхню).
     При використанні цементо- і полімербетонних сумішей  поверхні
покриття,  на  яких  є бітумні,  паливні та інші плями,  додатково
очищують.  Плями видаляють механічним  способом,  випалюванням  чи
хімічним  способом  -  обробкою  поверхні розчином (двадцять вісім
відсотків) соляної кислоти  з  розрахунку  0,4-0,5 л/кв. м.  Потім
покриття ретельно миють водою і просушують.
     4.8.10. При ремонті покриттів мають використовуватися дорожні
дрібнозернисті  (піщані),   звичайні   (щебеневі)   цементобетонні
суміші,   а  при  терміновому  ремонті  дозволяється  використання
швидкотвердіючих бетонів: дрібнозернистих бетонів, виготовлених на
рідкому    склі    за   спеціальною   технологією,   звичайних   і
дрібнозернистих бетонів на  глиноземному,  а  також  на  розширних
цементах.
     4.8.11. Для   ремонту   пошкоджень  глибиною  до  5  см  слід
використовувати дрібнозернистий (піщаний)  дорожній  цементобетон.
При  глибині  руйнування  більше  5  см  використовують  піщані чи
звичайні бетони з максимальним розміром щебеню до 20 мм.
     4.8.12. Перед  укладанням  цементобетонної  суміші  за  10-20
хвилин  на  підготовлену  поверхню тонким шаром наносять цементний
клей, приготовлений з пластифікованого цементу марки не нижче 500,
зі співвідношенням цемент-вода - 1,6-1,7.
     4.8.13. Для     прискорення    твердіння    знов    укладеної
цементобетонної  суміші   при   її   приготуванні   використовують
високоактивні дорожні цементи марки не нижче 500,  а також додають
у воду при змішуванні бетонної суміші  хлористий  чи  азотнокислий
кальцій (до 2% від маси в'яжучого).
     4.8.14. Для   ущільнення   бетонної   суміші   використовують
поверхневі  вібратори  і  віброрейки   (для   ущільнення   піщаних
цементобетонних   сумішей  -  поверхневі  вібратори  привантажують
вантажом масою 10-30 кг/кв. см),  глибинні   вібратори,   а  також
поєднання глибинної та поверхневої вібрації - спочатку глибинні, а
після поверхневі вібратори.
     4.8.15. При  глибині  руйнування  покриттів   більше   3   см
використовують також дрібнозернисті торкретбетони. Ремонтні роботи
з їх застосуванням виконуються за допомогою спеціального комплекту
устаткування.
     4.8.16. Поточний  ремонт  руйнувань у вигляді сколів кромок і
кутів плит,  раковин і вибоїв глибиною 5-15 мм виконують також  із
застосуванням  швидкотвердіючих  дрібнозернистих (піщаних) бетонів
на рідкому склі, склад яких (у % по масі) подано нижче:
     Натрієве рідке скло щільністю 1,38 г/куб. см *          - 13;
     Ферохромовий шлак саморозсипний *                      - 4-6;
     Гранульований доменний шлак тонкомелений
     питомою поверхнею 2500-3000 кв. см/г *               - 20-22;
     Пісок (модуль крупності більш 2, відносна
     вологість менш, ніж 5%)                              - 59-63.
 
_________________________
     *) Крім  указаних,  можливе  використання й інших матеріалів,
які мають у складі двокальцієвий силікат у будь-яких модифікаціях.
     4.8.17. Для  скорочення строків ремонту суху суміш зі шлаку і
піску заготовлюють заздалегідь і зберігають у  крафтмішках.  Рідке
скло розбавляють водою до щільності 1,38 г/куб. см (за аерометром)
і зберігають у металевих бочках,  флягах  чи  каністрах,  а  перед
виконанням робіт готують ремонтну суміш однорідної консистенції.
     4.8.18. При  виконанні робіт стінки вибоїн за 15-20 хвилин до
укладання  бетонної  суміші  мають  бути  змазані   тонким   шаром
грунтівного   розчину,   який   виготовляють  із  рідкого  скла  і
ферохромового шлаку у співвідношенні 1:2 по об'єму.
     4.8.19. Бетонну  суміш  виготовляють  безпосередньо   поблизу
місць   ремонту   у   пересувних   розчинно-   і  бетонозмішувачах
примусового змішування,  при цьому у змішувач засипають суху суміш
із   піску,  ферохромового  і  гранульованого  шлаків  і  змішують
протягом 1-2 хвилин.  Після чого при  безперервному  змішуванні  у
суміш поступово додають рідке скло,  продовжуючи змішування ще 2-3
хвилини.
     4.8.20. Рухливість  приготовленої  суміші  повинна  бути   не
більше 0,5 см і відповідати ГОСТ 5802-86.
     4.8.21. Межі  міцності  піщаного  бетону  на  рідкому склі на
розтяг при згині і стиску повинні бути в першу добу - не менше 4,5
та 20, на двадцять восьму добу - не менше 5,0 та 35 МПа.
     Випробування ведуть   на   зразках   -   балочках   розмірами
4 x 4 x 16 мм і їх половинках по ГОСТ 310.4-81.
     4.8.22. Виготовлену суміш рівномірно розподіляють кельмами та
дерев'яними прасками на 3-4 см вище поверхні покриття,  ущільнюють
ручними  чи  механічними  трамбівками  за два-три удари по кожному
сліду, а потім поверхневим вібратором.
     4.8.23. При  виконанні  робіт  необхідно  враховувати  строки
тужавлення ремонтного    складу.    При   температурах   у   межах
15-20 град. C  тужавлення суміші відбувається через  20-50  хвилин
після виготовлення.
     4.8.24. Для  термінового  ремонту  незначної  площі  покриття
використовують також полімербетонні суміші,  виготовлені на основі
епоксидного чи епоксидно-кам'яновугільного в'яжучого,  склад якого
подано нижче (вагових частин):
     Смола епоксидна                   - 100
     Затверджувач                      - 8-10
     Дибутилфталат                     - 20
     Органомінеральна суміш
     (щебінь 2,5-5 мм - 70%
     кварцевий пісок - 30%)            - 700
                    5. ЗИМОВЕ УТРИМАННЯ ДОРІГ
                     5.1. Загальні положення.
     5.1.1. Зимове  утримання  доріг  -  це  комплекс  робіт,   що
включають  снігозахист,  снігоочистку доріг та боротьбу із зимовою
слизькістю і забезпечують безперебійний рух автомобілів.
     5.1.2. Вимоги до рівня зимового утримання  встановлюються  на
основі     техніко-економічних     розрахунків    з    урахуванням
народно-господарського  та  адміністративного   значення   дороги,
оснащеності  дорожньо-експлуатаційної служби необхідними машинами,
обладнанням та матеріалами.
                     5.2. Снігозахист доріг.
     5.2.1. Снігозаносимість та види пасивного снігозахисту доріг.
     Ступінь заносності   доріг   снігом   залежить  від  багатьох
факторів,  з яких  основними  є:  обсяг  снігопереносу  та  напрям
дороги,  її  поперечний  профіль,  рельєф та рослинність прилеглої
місцевості.
     Дорожня служба   зобов'язана  виявити  снігозаносимі  ділянки
доріг,  встановлювати  причини  снігових  заносів,  розробляти   і
здійснювати   заходи   до   їх   зменшення  або  запобігання.  При
відсутності даних польових  спостережень  черговість  снігозахисту
ділянок визначають за ступенем заносності.
     Сильнозаносні    Нерозкриті виїмки, підвітряний укіс, який не
                      може вмістити весь  сніг,  котрий  приносять
                      завірюхи та снігопади.
     Седньозаносні    Розкриті виїмки,  напіввиїмки,  напівнасипи,
                      нульові місця та насипи висотою нижче Нп. *
     Слабкозаносні    Насипи висотою від Нп до Нн.**
 
_________________________
     Примітка. * Нп - середня багаторічна найбільша протягом  зими
висота снігового покрову в даній місцевості; м
     Примітка. **  Нн  -  висота  незаносного   насипу   в   даній
місцевості  при  підвищенні бровки насипу над розрахунковим рівнем
снігового покриву не менше 1,2 м для доріг першої категорії; 0,7 м
- для другої категорії; 0,6 м - для третьої категорії; 0,5 м - для
четвертої категорії; 0,4 м - для п'ятої категорії.
     Снігозахист доріг   забезпечують   за   допомогою   пристроїв
постійного та тимчасового типу.
     Снігозахист постійного типу полягає в створенні снігозахисних
лісових смуг.
     Снігозахист тимчасового   типу   полягає    в    застосуванні
снігозатримувальних  засобів  та пристроїв (переносних решітчастих
щитів,  тимчасових  валів,  траншей,  огорож  із  хмизу  та  інших
місцевих матеріалів).
     Комплексний снігозахист полягає  в  одночасному  застосуванні
снігозахисних   лісосмуг   у  сполученні  із  снігозатримувальними
пристроями тимчасового типу.
     Для захисту   окремих   ділянок   гірських  доріг  від  лавин
застосовують  лісонасадження  на  схилах,  комплекси   спеціальних
інженерних споруд або профілактичні заходи (штучне обвалення снігу
зі схилів різними методами).
     5.2.2. Способи    створення,    розміщення,    догляду     та
реконструкції   снігозахисних  насаджень  наведені в  гл. 9  даних
Технічних правил,  а нижче  наведені  особливості  снігозахисту  з
допомогою тимчасових пристроїв чи засобів.
     5.2.3. Тимчасові   снігозахисні   пристрої  установлюють  або
улаштовують на снігозаносних ділянках доріг,  які не мають  іншого
пасивного снігозахисту незалежно від обсягів снігопереносу.
     Рекомендовані конструкції дерев'яних,  хворостяних  щитів  та
плотів,  а  також  полімерних та скловолокнистих сіток наведені на
рисунках 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5.
                           Рисунок 5.1.
     Дерев'яні решітчасті  щити  різних  типів:  I  -  для  обсягу
снігоприносу більше 100 куб. м/м;   II - для  обсягу  снігоприносу
менше 100 куб. м/м.
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.2.
     Хворостяний щит
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.3.
     Пліт
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.4.
     Щит з дерев'яних планок, кріплених дротом
     а) загальний вигляд; б) щит у рулоні
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.5.
     Полімерні та скловолокнисті сітки
     а) полімерні сітки; б) скловолокнисті сітки
     (Графічне зображення не надається)
     Порядок розміщення  та  перестановки  щитів  в залежності від
обсягів снігопереносу дані на рисунку 5.6.
     Щити встановлюють  суцільною  лінією  паралельно  осі дороги,
прив'язуючи їх до кілків. Відстань між кілками повинна бути 1,9 м.
При  неможливості  установлення  щитів на кілки їх ставлять похило
один  до  одного,  міцно  зв'язуючи  верхні  кінці.  При   обсягах
снігопереносу  менше  50  куб.  м/м допускається установка щитів з
розривами в один щит не частіше, ніж через кожні три щити.
     Відстань від  дороги  до  ближнього  ряду щитів слід брати не
менше 15 висот щита.  Число рядів та  порядок  перестановки  щитів
встановлюють  в  залежності від обсягу снігоприносу (рисунок 5.6).
Щити піднімають шляхом перенавішування на опорах при їх  заповнені
снігом.
                           Рисунок 5.6.
     Розміщення та перестановка  дерев'яних  двометрових  щитів  в
залежності від обсягів снігоприносу:
     H - висота щита;
     V - швидкість вітру;
     W - обсяг снігоприносу.
     (Графічне зображення не надається)
     У характерних  місцях   плану   доріг   щити   рекомендується
встановлювати за схемами, наведеними на рисунках 5.7 - 5.12.
                           Рисунок 5.7.
     Снігозахист на кривій при скісному непрямі вітру
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.8.
     Снігозахист на кривій малого радіуса
     (Графічне зображення не надається)
                           Рисунок 5.9.
     Снігозахист на дільниці переходу з виїмки  до  снігозаносного
насипу
     (Графічне зображення не надається)
                          Рисунок 5.10.
     Снігозахист біля мосту
     (Графічне зображення не надається)
                          Рисунок 5.11.
     Снігозахист при виході дороги з лісу
     (Графічне зображення не надається)
                          Рисунок 5.12.
     Снігозахист нульових місць при скісному напрямі вітру
     (Графічне зображення не надається)
     У кінці  зимового  сезону  щити  та  опорні  частини  (кілки)
збирають,  в  разі  потреби  відновлюють,  складають  у штабелі та
зберігають на території до рожньої організації.
     Снігозахисні пристрої  з  полімерних  сіток  застосовують при
обсязі снігоприносу до 75 куб. м/м.   Рекомендована   просвітність
сітки 55%,  розмір вічка 30 мм x 30 мм при ширині перемичок 10 мм.
Рекомендована ширина рулона 1300 мм, довжина 20-30 м.
     Полімерні сітки встановлюють на заздалегідь укріплених опорах
на висоті 25-30 см над рівнем землі на відстані 55-60 м від бровки
земляного полотна (рисунок 5.13).
                          Рисунок 5.13.
     Закріплення снігозатримувальних полімерних сіток
     а) - сітка на металевих стояках; б) - стояк з металевої труби
24-30 мм;  1 - опорна шайба;  2 - упор;  3 - кріплення для  сітки;
4 - сталева труба.
     (Графічне зображення не надається)
     Снігові вали  роблять  у  придорожній   смузі   при   товщині
снігового  покриву 0,2-0,4 м з допомогою снігозбирачів (риджерів).
Висота снігових валів повинна бути не менше 1  м.  Для  затримання
снігоприносу обсягом 25 куб. м/м необхідно улаштування п'яти валів
на відстані не менше 15  м  від  земляного  полотна  з  інтервалом
12-15 м.
     При товщині  снігових  відкладів  понад   0,4   м   необхідно
влаштовувати   снігові   траншеї   за  допомогою  бульдозерів  або
двовідвальних снігоочисників.  Після заповнення траншей снігом  до
половини глибини проводиться їх прочищення (відновлення) проходами
машин по старому сліду.  Товщина снігу по дну траншеї повинна бути
не менше 5 см.
     Траншеї влаштовують на відстані не ближче 20 м від  земляного
полотна дороги з інтервалом 15-20 м. Снігомісткість однієї траншеї
складає біля 10 куб. м/м.
     5.2.4. Комплексний снігозахист.
     Комплексний снігозахист доріг передбачає оптимальне поєднання
заходів  по  захисту  доріг  від  снігових  заносів  із  допомогою
постійних  засобів  та пристроїв із затриманням снігу на прилеглих
до дороги полях.  Мета комплексного снігозахисту - затримати  сніг
на  полях  для підвищення врожайності сільгоспкультур та запобігти
сніговим відкладенням на дорозі.
     Заходи по  комплексному  снігозахисту  здійснюють  дорожні та
сільськогосподарські  організації  за   єдиним   планом.   Дорожні
організації  забезпечують  улаштування  снігозахисних  придорожніх
лісосмуг та вузьких снігозахисних лісосмуг у  полі,  установку  та
переміщення  тимчасових  снігозатримувальних засобів та пристроїв.
Сільськогосподарські організації  ущільнюють  сніговий  покрив  на
полях у поєднанні з улаштуванням снігових валів,  під час збирання
врожаю зберігають  уздовж  дороги  куліси  високостеблевих  рослин
(соняшник,  кукурудза,  сорго)  при  відстані  між  ними  15-25 м,
висаджують сади уздовж дороги.
     Снігомісткість комплексного      снігозахисту      визначають
підсумовуванням  снігомісткостей  всіх  застосованих  засобів   та
пристроїв.
     Найпростіший вид  комплексного   снігозахисту   -   поєднання
снігових валів та траншей з переносними гратчастими щитами.
         5.3. Снігоочистка доріг - активний снігозахист.
     5.3.1. Патрульна снігоочистка доріг.
     Патрульну снігоочистку  доріг  виконують  під  час  снігопаду
плужно-щітковими  снігоочисниками на базі автомобілів або колісних
тракторів  для  запобігання   формування   снігового   накату   та
забезпечення    безпечного    руху    транспортних    засобів   із
розрахунковими швидкостями.
     Найбільший ефект     досягається     при     роботі    загону
плужно-щіткових снігоочисників на ділянках довжиною  10-15  км  зі
швидкістю   30-40   км/год.  Снігоочисники,  розташовані  в  плані
виступами на половині ширини земляного  полотна  з  інтервалом  не
менше  40  м,  переміщують  сніг  від  осі дороги за межу проїзної
частини та узбіч.  Найближчий до узбіччя снігоочисник повинен бути
обладнаний боковим крилом для зсовування снігу за бровку земляного
полотна.
     Ділянки доріг,  що  йдуть  косогорами,  очищують послідовними
проходами снігоочисників від верхового укосу до низового.
     На снігозаносних    ділянках    до    проведення   патрульної
снігоочистки  необхідно  повністю  видалити   снігові   вали   або
розрівняти  їх  за  бровкою  земляного  полотна,  надаючи сніговій
поверхні похил не менше 1:8.
     Повна снігоочистка   на   автомобільних   дорогах  загального
користування здійснюється після закінчення снігопаду або заметілі,
крім  віднесених  до  категорії  стихійного  лиха,  і  не  повинна
перевищувати 8 годин.
     5.3.2. Очистка доріг від снігових заносів.
     Снігові заноси  найбільш  ефективно  розчищають  за допомогою
спеціальних снігоочисних та дорожніх машин загального  призначення
з  начіпним  обладнанням.  При товщині снігових відкладів до 0,2 м
очистку виконують плужними снігоочисниками  на  базі  автомобілів,
які   переміщують   сніг   у   вали,  котрі  прибирають  роторними
снігоочисниками.
     При товщині   снігових   відкладів   до  0,6  м  снігоочистку
виконують автогрейдерами  або  плужними  снігоочисниками  на  базі
колесних тракторів типу Т-150 К спільно з роторними.
     При товщині снігових відкладів до  1,2  м  заноси  розчищають
двовідвальними  плужними  снігоочисниками  на  базі тракторів типу
К-700  (К-701А)  або  бульдозерами  спільно  з  фрезерно-роторними
снігоочисниками.
     Для розчистки  снігових  заносів  товщиною   більше   1,2   м
застосовують    важку   високопродуктивну   техніку:   бульдозери,
фрезерно-роторні та фрезерні снігоочисники.
     При роботі  снігоочисної  техніки  на  гусеничному  ходу  для
захисту покриття рекомендується залишати  шар  снігу  товщиною  до
10 см, котрий потім видаляється  снігоочисниками на пневмоходу або
автогрейдерами.
     Високі снігові  вали  при  очистці  заносів слід віддаляти на
відстань не менше 15-20 м від бровки дорожнього полотна.
               5.4. Боротьба із зимовою слизькістю.
     5.4.1. Зимова слизькість проявляється в зниженні  коефіцієнту
зчеплення  колеса  з  покриттям,  на  якому утворилась ожеледь або
сніжно-льодовий накат, що викликає значне зниження безпеки руху.
     5.4.2. Боротьба  з  зимовою  слизькістю  включає  заходи   по
запобіганню  і  ліквідації  ожеледі  та  сніжно-льодового  накату:
профілактичну  обробку  покриття  для  запобігання   ожеледі   або
ослаблення  зчеплення  льоду  з покриттям;  розсипання фрикційного
матеріалу з  хімічними  речовинами  або  без  них  для  підвищення
коефіцієнту  зчеплення  колеса  із поверхнею покриття;  розсипання
хімічних  речовин  для  плавлення  снігу  та  льоду  з   наступним
видаленням за межі проїзної частини.
     5.4.3. Боротьбу  з  зимовою  слизькістю необхідно проводити в
першу чергу на аварійно-небезпечних ділянках; на ділянках з ухилом
більше 6%о; видимістю менше 350 м; радіусах в плані менше 600 м; в
межах населених пунктів;  на перехрестях в одному рівні;  в  межах
автобусних  зупинок;  на  штучних спорудах та підходах до них;  на
інших  ділянках,  де  може   виникнути   потреба   в   терміновому
гальмуванні.
     5.4.4. Запобігти  слизькості  або  послабити  сили  змерзання
льоду з покриттям  можна  за  рахунок  профілактичної  обробки  їх
кремнійорганічними  рідинами,  твердими хлоридами натрію,  кальцію
або магнію та улаштуванням покриття  з  протиожеледними  домішками
(хлоридами, гумовою крихтою та іншими речовинами).
     5.4.5. Кремнійорганічні   рідини  ГКЖ-12  та  ГКЖ-20  12%-ної
концентрації розливають   на   поверхні   покриття   в   кількості
0,3 л/кв.  м  за два тижні до настання осіннього дощового періоду.
Обробка покриття   кремнійорганічними   рідинами   зменшує    сили
змерзання льоду з покриттям в 2-3 рази та полегшує видалення льоду
плужно-щітковими снігоочисниками.
     5.4.6. Профілактичний розсип  твердих  хлоридів  у  кількості
20-40 г/куб. м  необхідно  виконувати за даними прогнозу ожеледиці
за 1-2 години до її утворення.
     5.4.7. Фрикційні матеріали в чистому вигляді малоефективні  і
застосовуються  тільки  на  дорогах  IV та V категорій.  Крупність
фрикційних матеріалів  не  повинна  перевищувати  5  мм,  а  вміст
глинистих  частинок  допускається  не  більше  10%.  Як  фрикційні
матеріали можна застосовувати середньо- та крупнозернистий  пісок,
відсів, шлаки та інші відходи промисловості.
     Норма розсипу фрикційних матеріалів на прямих ділянках дороги
з поздовжнім  ухилом  до  20%  складає  від  0,1 до 0,2 куб. м  на
1000 кв. м. На аварійно-небезпечних ділянках розсипають від 0,3 до
0,4 куб. м на 1000 кв. м.
     Для підвищення  ефективності  впливу  фрикційних   матеріалів
перед   розподілом  їх  рекомендується  нагрівати  до  температури
80-100 град. C.
     5.4.8. Хімічні  речовини  для  плавлення   снігу   та   льоду
застосовують  як  у чистому вигляді,  так і в суміші з фрикційними
матеріалами.  Чисті хімічні речовини необхідно  застосовувати  при
товщині  шару  льоду  до  2  мм,  а  також на аварійно-небезпечних
ділянках    доріг    при     відповідному     техніко-економічному
обгрунтуванні.
     5.4.9. Для  ліквідації  ожеледі  та  снігово-льодяного накату
можна використовувати такі хімічні реагенти:
     тверді -  хлористий натрій (технічна сіль),  каїніт природний
Стебниківського  калійного заводу,  хлористий кальцій лусковидний,
суміш   хлористого  натрію  та  кальцію  у  співвідношенні  88:12,
реагент-хлористий кальцій фосфатований;
     рідкі - хлористий магній, хлористий кальцій, хлористий натрій
(концентрацією не менше 20%),  рідкі відходи хімічних  виробництв,
що містять у собі солі.
     Хлориди зостосовують при таких температурах повітря:
     - технічна сіль (хлористий натрій) - до -12 град. C;
     - хлористий  кальцій  (лусковидний  і  фосфатований)   -   до
-35 град. C;
     - каініт природний - до -10 град. C;
     - розчини   хлористого   натрію,   хлористого  кальцію  -  до
-8 град. C.
     Норми розподілу  хлоридів  у  чистому  вигляді  та в суміші з
фрикційними матеріалами наведені в таблицях 5.1 та 5.2.
     5.4.10. Протиожеледні  матеріали   розсипають   по   поверхні
проїзної частини з допомогою спеціальних самохідних,  причепних та
навісних розподільників,  а також розподільників добрив типу РУМ-3
та  ін.  Для розливу рідких хлоридів застосовують поливально-мийні
машини.  Після розм'якшування  льодової  кірки  покриття  очищають
плужно-щітковими снігоочисниками або автогрейдерами.
                           Таблиця 5.1.
              Норми розподілу хлоридів (г/кв. м) при
               різних температурах повітря на 1 мм
                        товщини шару льоду
 
------------------------------------------------------------------------------------
|                    |              Температура повітря, град. C                   |
|     Реагенти       |-------------------------------------------------------------|
|                    | від 0 до -3 | від -4 до -6 | від -7 до -10 | від -11 до -20 |
|--------------------+-------------+--------------+---------------+----------------|
| Технічна сіль      |   15 - 20   |    20 - 30   |    40 - 50    |    50 - 250    |
|--------------------+-------------+--------------+---------------+----------------|
| Каїніт природний   |   40 - 60   |    80 - 120  |   120 - 190   |    50 - 250    |
|--------------------+-------------+--------------+---------------+----------------|
| Хлористий кальцій: |             |              |               |                |
| лусковидний        |   20 - 30   |    30 - 60   |    70 - 80    |       -        |
| фосфатований       |   25 - 35   |    35 - 65   |    60 - 80    |   270 - 300    |
|--------------------+-------------+--------------+---------------+----------------|
| Суміш хлористого   |             |              |               |                |
| натрію та          |             |              |               |                |
| хлористого кальцію |   15 - 25   |    25 - 30   |    40 - 60    |    70 - 170    |
| (88:12)            |             |              |               |                |
|--------------------+-------------+--------------+---------------+----------------|
| Розчини:           |             |              |               |                |
| хлористого натрію  |   60 - 110  |   110 - 160  |      170      |       -        |
| хлористого кальцію |   50 - 110  |   110 - 140  |      150      |       -        |
------------------------------------------------------------------------------------
                           Таблиця 5.2.
                      Норми домішок хлоридів
               до фрикційних матеріалів, кг/куб. м
 
---------------------------------------------------------------------------
|   Призначення   |                   |   Норма домішки при температурі   |
|    домішки      |    Вид домішки    |         повітря, град. C          |
|                 |                   |-----------------------------------|
|                 |                   | -2 |  -4  |  -6 |  -8 | -10 | -12 |
|-----------------+-------------------+----+------+-----+-----+-----+-----|
| Для закріплення | Хлористий натрій  | 40 |  50  | 60  | 65  | 80  | 85  |
| матеріалу на    | Хлористий кальцій | 55 |  75  | 95  | 120 | 130 | 160 |
| покритті        | Каїніт природний  | 90 |  120 | 155 | 180 | 220 | 310 |
|-----------------+-------------------+----+------+-----+-----+-----+-----|
| Для протидії    | Хлористий натрій  |  - |   -  | 40  |  -  | 55  | 60  |
| змерзанню       | Хлористий кальцій |  - |   -  | 50  |  -  | 65  | 70  |
| фрикційних      | Каїніт природний  |  - |   -  | 90  |  -  | 100 | 110 |
| матеріалів      |                   |    |      |     |     |     |     |
---------------------------------------------------------------------------
     5.4.11. Хлориди здійснюють  негативний  вплив  на  навколишнє
середовище. Каїніт природний менш агресивний, ніж хлористий натрій
чи хлористий кальцій,  та всі вони рекомендуються до  застосування
при додержанні норм витрат.
     5.4.12. Хлориди   спричиняють   корозію    металу,    лущення
цементобетонного  покриття  та  прискорюють  поверхневе руйнування
асфальтобетонного покриття.
     На нових  цементобетонних покриттях хлориди можна застосувати
через три роки після завершення будівництва або  через  один  рік,
якщо   вони  побудовані  з  додаванням  у  суміш  повітроутягуючих
домішок.
     Для боротьби   з   зимовою   слизкістю  бажано  застосовувати
інгібовані хлориди,   приготовлені   шляхом   додавання   хімічних
речовин-інгібіторів, що    зменшують    їх   агресивну   здатність
(таблиця 5.3.).
                           Таблиця 5.3.
                    Норми домішок інгібіторів
                     до хлоридів у % по масі
 
--------------------------------------------------------------------------
|        Інгібітор          | Хлористий | Хлористий |  Каїніт   | Розсіл |
|                           |  натрій   |  кальцій  | природний |        |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
|            1              |     2     |     3     |     4     |   5    |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
| Натрій кремнекислий 50%   |           |           |           |        |
| та натрій кремнефтористий |           |           |           |        |
| 50%                       |   2 - 3   |   2 - 3   |     -     |   -    |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
| Гексаметафосфат натрію    |     -     |   1 - 2   |     -     |   -    |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
| Подвійний суперфосфат     |     3     |     1     |     3     |   -    |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
| Одно- та двозаміщений     |           |           |           |        |
| фосфат натрію             |   3 - 5   |   5 - 7   |   3 - 5   |   1    |
|---------------------------+-----------+-----------+-----------+--------|
| Суперфосфат               |   3 - 5   |   5 - 7   |   5 - 7   |   -    |
--------------------------------------------------------------------------
     5.4.13. Тверді хлориди та інгібітори змішують із  фрикційними
матеріалами  на  майданчиках із твердим покриттям бульдозерами або
автогрейдерами.  Змішування виконують пошарово.  Готовий  матеріал
зберігають у штабелях під навісами.
            5.5. Організація зимового утримання доріг.
     5.5.1. Ефективність  зимового  утримання  доріг  залежить від
своєчасної підготовки до зимового  періоду.  Кожна  експлуатаційна
організація  повинна  розробити  детальний план зимового утримання
доріг.
     План зимового   утримання  доріг  повинен  бути  складений  з
урахуванням досвіду роботи в  попередні  роки  та  містити  графік
робіт,  обгрунтування  обсягів  снігоприносу,  схеми  захисту  від
снігових заметів,  черговість та строки очистки ділянок доріг  від
снігу  та ліквідації зимової слизькості,  склад загонів та порядок
роботи машин,  схему розміщення баз протиожеледних  матеріалів  та
розрахунок   їхньої  потреби,  порядок  організації  чергувань  та
оповіщення про несприятливі погодні умови та інші дані,  необхідні
для раціональної організації зимового утримання доріг.
     5.5.2. Заготівля    нових,    а    також    ремонт   існуючих
снігозатримувальних пристроїв повинні бути  закінчені  не  пізніше
ніж  за  місяць  до  їх  установлення.  Установку кілків необхідно
закінчувати до настання приморозків,  щитів після того,  як  земля
замерзне.
     5.5.3. Протиожеледні  хімічні речовини та фрикційні матеріали
завозять та перемішують влітку до настання дощового періоду.
     Потребу в протиожеледних матеріалах визначають розрахунком на
підставі даних про число днів із зимовою  слизькістю,  температури
повітря при ожеледі,  нормативних витрат протиожеледних матеріалів
певного типу на мережу доріг, які обслуговує дорожня організація.
     Орієнтовна питома  витрата фрикційних матеріалів для боротьби
з зимовою слизькістю наведена в таблиці 5.4.
     5.5.4. Машини та механізми,  що використовують  для  зимового
утримання   доріг,   повинні   бути   відремонтовані  та  повністю
підготовлені до експлуатації не менше ніж  за  місяць  до  початку
зимового періоду. Готовність машин до експлуатації фіксують актом,
який  підписує  комісія   в   складі   представників   виробничого
підрозділу, і вищестоящого органу.
     5.5.5. Дорожньо-експлуатаційні   організації   повинні   мати
заправні  пункти  з  постійним  десятиденним  запасом  палива   та
мастила, гаражі та місця для снігоочисної та розподільної техніки,
спеціальні приміщення для відпочинку та обігрівання людей.
     5.5.6. Перед  початком  зимового   періоду   з   водіями   та
робітниками   повинні   бути   проведені   заняття   по   навчанню
раціональним методам роботи.
     5.5.7. До  15  жовтня  проїзна  частина  доріг  повинна  бути
відремонтована,  узбіччя  сплановані.  Небезпечні  ділянки,  що не
мають чітких орієнтирів, позначають віхами.
     5.5.8. В   упрдорах  та  облавтодорах  створюють  оперативний
резерв  машин,  що  складається  з  роторних   (фрезерно-роторних)
снігоочисників   та   плужних   двовідвальних  снігоочисників  для
поновлення  проїзду   на   ділянках   снігових   заносів   великої
потужності.
     5.5.9. Усі дорожньо-експлуатаційні організації  повинні  бути
обладнані  радіозв'язком одна з одною та з дорожньою технікою,  що
виконує роботи по снігоочистці доріг та  розподілу  протиожеледних
матеріалів.
     5.5.10. Інформацію  про  умови руху на дорогах дорожня служба
систематично  доводить  до  відома   водіїв,   згідно   з   даними
інформаційно-аналітичної  системи корпорації "Укравтодор",  шляхом
установлення тимчасових дорожніх знаків, світлових табло, передачі
телефонограм  в  автогосподарства  та при необхідності організації
передачі інформації по місцевому радіо та телебаченню.
     5.5.11. Дорожня  служба   повинна   виконувати   систематичне
спостереження   та   вести   облік  у  журнальній  формі  основних
метеорологічних факторів,  що впливають на умови  руху  транспорту
(кількість  та  тривалість  хуртовин,  швидкість  та напрям вітру,
температура,  товщина снігового покриву та ін.).  Протягом  сезону
необхідно   систематично   проводити  виміри  сніговідкладів  біля
засобів снігозахисту.
     По результатах спостережень уточнюють план зимового утримання
доріг на наступний сезон.
 
                           Таблиця 5.4.
         Орієнтовна питома витрата фрикційних матеріалів
                для боротьби з зимовою слизькістю
                на автомобільних дорогах України в
                   куб. мна 1 км доріг за сезон
 
-------------------------------------------------------
|        Області і          |      Значення доріг     |
| Автономна республіка Крим |-------------------------|
|                           |    Державні   | Місцеві |
|---------------------------+---------------+---------|
|             1             |       2       |    3    |
|---------------------------+---------------+---------|
| Автономна республіка Крим | 8.61 - 10.84  |  3.62   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Вінницька                 | 14.3 - 18.25  |  6.5    |
|---------------------------+---------------+---------|
| Волинська                 | 5.48 - 9.72   |  2.86   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Луганська                 | 18.87 - 23.38 |  8.03   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Дніпропетровська          | 19.11 - 19.45 |  5.66   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Донецька                  | 19.78 - 21.59 |  5.4    |
|---------------------------+---------------+---------|
| Житомирська               | 7.89 - 12.5   |  3.69   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Закарпатська              | 8.73 - 11.93  |  3.95   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Запорізька                | 11.87 - 15.16 |  4.27   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Івано-Франківська         | 13.37 - 17.45 |  5.66   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Київська                  | 13.36 - 19.13 |  5.57   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Кіровоградська            | 12.71 - 14.37 |  4.81   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Львівська                 | 11.02 - 13.47 |  4.66   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Миколаївська              | 7.86 - 8.45   |  3.39   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Одеська                   | 7.17 - 10.03  |  3.25   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Полтавська                | 14.0 - 18.09  |  5.41   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Рівненська                | 8.69 - 11.78  |  3.34   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Сумська                   | 17.11 - 24.89 |  6.74   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Тернопільська             | 9.26 - 11.94  |  3.86   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Харківська                | 16.83 - 22.63 |  6.62   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Херсонська                | 6.07 - 7.78   |  2.43   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Хмельницька               | 9.86 - 11.46  |  3.92   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Чернігівська              | 9.15 - 18.0   |  3.99   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Черкаська                 | 14.08 - 16.19 |  4.76   |
|---------------------------+---------------+---------|
| Чернівецька               | 10.42 - 16.7  |  4.44   |
|---------------------------+---------------+---------|
| В середньому              | 12.75 - 15.74 |  5.16   |
-------------------------------------------------------
_________________________
     Примітка. Більші   значення   витрат   наведені   для   доріг
міжнародних маршрутів.
     5.5.12. Підрозділи   дорожньої   служби   повинні   мати    і
підтримувати  в  належному  стані  стаціонарні  та  тимчасові бази
протиожеледних матеріалів.
     5.5.13. Терміни  ліквідації  зимової  слизькості  на  100  км
довжини   обслуговування  доріг  загального  користування  повинні
орієнтовно складати у разі  середньорічної  добової  інтенсивності
руху, N авт/добу:
            N < 1000 - th < 15
     1001 < N < 3000 - th < 10
     3001 < N < 7000 - th < 7
            N > 7000 - th < 4
     Фактичні строки ліквідації зимової слизькості уточнюються  та
визначаються  індивідуально  для  кожного  низового  підрозділу  з
експлуатації доріг з урахуванням технічних параметрів ділянок,  що
обслуговуються,  їх  протяжності,  розміщення  без  протиожеледних
матеріалів,  механізмів,  що  використовуються,   заданого   рівня
забезпечення безпеки руху та погодно-кліматичних умов.
     5.5.14. Усунення  зимової  слизькості  здійснюється з моменту
виявлення до повної ліквідації.
                  6. РЕМОНТ ЗЕМЛЯНОГО ПОЛОТНА І
                       ВОДОВІДВІДНИХ СПОРУД
                      6.1. Середній ремонт.
     6.1.1. Середній   ремонт   земляного  полотна  і  водовідводу
проводять   із   метою   відновлення   проектних   експлуатаційних
характеристик    і   доведення   їх   до   відповідності   вимогам
автомобільного руху і місцевих кліматичних і гідрологічних умов.
     6.1.2. При виконанні робіт по  середньому  ремонту  проводять
суцільну  прочистку водовідвідних і нагірних канав,  швидкотоків і
перепадів,  придаючи  дну  поздовжній  ухил  не   менш   як   10%.
Найретельніша  увага  приділяється низовим ділянкам,  що найбільше
замулюються,  ділянкам,  де водовідвід ускладнений, а резерви, які
виконують роль випарюючих басейнів,  заболочуються. У цих випадках
інколи доцільно  частково  перебудувати  насип,  використовуючи  у
верхній  його  частині дренуючі грунти,  які не дуже знижують свої
фізико-механічні якості при зволоженні,  підняти висотні позначки,
забезпечуючи неможливість перезволоження грунтів стоячими водами.
     6.1.3. Ділянки водовідвідних канав,  швидкотоків і перепадів,
які  найчастіше  розмиваються  поверхневими   водами,   укріплюють
бруківкою,  бетонними плитами, нетканими синтетичними матеріалами,
щебенем,  просоченим цементним  розчином,  дерновими  килимами  та
іншими  засобами.  Укріплення  проводять  з  урахуванням швидкості
течії води, місцевих кліматичних умов і ступеня можливого розмиття
грунтів.  Для  укріплення водовідвідних канав можливе застосування
грунтових  сумішей,  виготовлених  із  використанням   органічних,
неорганічних  і  полімерних в'яжучих.  Роботи з укріплення,  вибір
матеріалів  і  механізмів  повинні  проводитись  за   спеціальними
розрахунками.  Укоси  водовідвідних  споруд  треба  укріплювати на
10-15 см вище максимального рівня води  за  весняної  повені.  Для
укріплення   надводної   частини   застосовують  сіяння  трав  або
обдерновування.
     6.1.4. Обдерновування    укосів    земляного    полотна     і
водовідвідних  канав повинно проводитись у вегетаційний період (до
1 жовтня).
     Смуги дерну  завширшки  менш  ніж  1 метр повинні врізатися в
укіс,  а більш широкі смуги  вкладаються  на  спланований  укіс  і
кріпляться до нього кілочками завдовжки 0,2 м та більш (не менше 8
кілочків на 1 кв.  м). Насіння травосумішей повинно висіватись при
товщині шару гумусового грунту не менш 3 см.
     6.1.5. Разом  із  ремонтом  відкритої  водовідвідної  системи
прочищають і  ремонтують  підземні  водостоки,  дренажні  вирви  і
прорізи.
     6.1.6. Узбіччя  грунтового насипу повинні мати рівну поверхню
з поперечним ухилом  у  бік  краю  насипу  40-60%о  при  зміцненні
висівом  трав і 50-60%о при зміцненні гравієм,  щебенем,  шлаком і
іншими місцевими матеріалами.  Поверхня узбіччя грунтового  насипу
повинна плавно переходити до проїзної частини дороги.
     6.1.7. Ремонт  незміцнених узбіч складається з їх планування,
підсипки і  ущільнення.  Зрізку  виконують  до  рівня  покриття  з
плануванням  і  додержуванням  заданого ухилу.  Якщо на узбіччях є
вода,  яка накопичилась у нерівностях,  то  до  початку  ремонтних
робіт   її   треба   спустити   і   видалити   мул.  Для  підсипки
використовують грунт, аналогічний грунту насипу.
     6.1.8. Для зміцненя узбіч треба широко застосовувати  місцеві
дорожньо-будівельні   матеріали.   Конструкція   зміцнення   узбіч
вибирається на основі розроблених типових альбомів  з  урахуванням
використання місцевих матеріалів.
     6.1.9. Технологічний  процес  виконання  робіт  із  зміцнення
узбіч складається з влаштування корита,  основи і покриття. Корито
вздовж  краю  проїзної  частини  влаштовують шляхом виборки грунту
смугою,  яка дорівнює  ширині  зміцнення,  глибиною  0,3-0,5 м   з
відвісними  стінками.  Роботи проводяться почергово з кожного боку
проїзної частини,  щоб рух на дорозі не припинявся,  у  тій  самій
технологічній  послідовності,  що при розширенні дорожнього одягу.
Частину  узбіччя,  що  залишилася  незміцненою  на  дорогах  I-III
категорій,  а  також  грунтові  узбіччя  на дорогах IV-V категорії
зміцнюють за допомогою засіву насінням травосумішей.
                     6.2. Капітальний ремонт.
     6.2.1. Капітальний ремонт  грунтового  насипу  виконують  для
приведення  техніко-експлуатаційних  показників  у відповідність з
вимогами автомобільного руху і природно-кліматичних умов.
     6.2.2. При розширенні земляного полотна   перевага  надається
односторонньому,  і  в окремих випадках,  при техніко-економічному
обгрунтуванні,  застосовується двостороннє  розширення.  Необхідно
враховувати,  що при використанні старого земляного полотна як при
односторонньому,   так    і    при    двосторонньому    розширенні
макронеоднорідність    нового    насипу   суттєво   зростає.   Для
забезпечення  необхідної   стійкості   і   працездатності   нового
спорудженого  земляного полотна необхідно старе земляне полотно до
1 м повністю розібрати чи розпушити вглиб не менш  як  на  0,5  м.
Тверді  вкраплення  після  зруйнування старого дорожнього покриття
використовувати у земляному полотні не рекомендовано,  тому  що  у
цьому  випадку  значно зростає показник макронеоднорідності,  який
знижує характеристики спорудженого насипу на 20-40%.  Використання
хоч  би  частково  старого  насипу  знижує  розрахункові показники
нового  насипу  на   20-25%   у   зв'язку   з   його   підвищенною
макронеоднорідністю.
     6.2.3. При    розширенні    земляного    полотна    необхідно
використовувати однорідні грунти і споруджений насип по висоті  не
повинен бути менше одного метра.
     6.2.4. Роботи   по  розширенню  виконують  за  технологічними
схемами,  які розробляються  для  кожного  конкретного  випадку  з
урахуванням місцевих умов.
     6.2.5. При  піднятті  висотних  позначок земляного полотна із
збереженням чи збільшенням ухилу укосів,  одночасно розширюють  їх
підошви.  У цих випадках із ділянок бічних резервів, що підлягають
засипці,  з  узбіч  і  укосів,  видаляють  гумусовий  шар  грунту,
розпушують  їх  поверхню  вглиб  не  менше  як на 0,5 м.  Підлягає
видаленню також старе дорожнє покриття.
     6.2.6. На ділянках дороги, де є небезпека виникнення пучин чи
де  вони  з'являлись  раніше,  при  капітальному ремонті необхідно
провести заміну суглинистих грунтів насипу такими, що не втрачають
своїх  міцнісних  якостей  при  зволоженні  на глибину їх зимового
промерзання;  створити ефективний відвід  поверхневих  вод  шляхом
планування  узбіч,  укосів і їх зміцнення,  одночасно забезпечуючи
надійну   працездатність   водовідвідних    споруд;    забезпечити
гідроізоляцію земляного полотна від проникнення,  поверхневих вод;
усунути вплив грунтових вод шляхом підвищення  висоти  насипу  або
улаштування  у  верхній  його частині капіляропереривистого шару з
міцних зернистих матеріалів.
     6.2.7. При високому рівні грунтових вод і  неможливості  його
зниження  необхідно влаштовувати додатковий шар підвалин із міцних
зернових добре фільтруючих матеріалів чи  осушити  верхню  частину
грунтового насипу і дренуючого шару за допомогою трубчастих дрен.
     6.2.8. На  ділянках  доріг,  яким  загрожують  зсувні  явища,
необхідно  передбачити   розвантаження   конусу   зсуву   і   його
закріплення в низовій  частині, а також інші профілактичні роботи,
до яких належать: перехоплення підземних вод штольнями, дренажами,
поверхневий     водовідвід,    влаштування    підпірних    стінок,
контрбанкетів, буронабивних паль.
     6.2.9. При  опливах  і  обваленнях  схилів  виїмок  необхідно
ліквідувати причини,  що зумовлюють їх виникнення. Це можуть бути:
вихід грунтових вод,  надлишкова крутість схилів,   недостатнє  їх
осушення та ін.
     Заходи з ліквідації і  попередження  цих  явищ  виконують  за
спеціально розробленими проектами укріплювальних робіт.
     6.2.10. Якщо  дорога  проходить  через заболочену місцевість,
для   попередження   надмірного   зволоження   грунтового   насипу
паралельно  її  осі за 6-8 м від подошви насипу прокладають канави
для відводу болотяних вод із забезпеченням іпоздовжмього ухилу  не
менш 10%о.  Роботи по покращенню водовідводу виконують за робочими
кресленнями.
     6.2.11. При  капітальному   ремонті   земляного   полотна   і
водовідвідних  споруд  використовують  грунти  з грунтовим номером
менше 80 згідно з класифікацією розробленою  ДержшляхНДІ  (додаток
В). Грунтовий номер характеризує верхню межу текучості грунтів.
     Використання місцевих   матеріалів   і   грунтів    особливих
різновидів (великоуламкові,  галькові,  гравелисті,  золи,  шлаки,
горілі    породи    і    т.    ін.)    має    бути    обгрунтовано
техніко-економічними розрахунками.
     Використання колоїдних    і    ультраколоїдних    глин     не
дозволяється.
 
 
                   7. РЕМОНТ ДОРОЖНІХ ПОКРИТТІВ
                7.1. Гравійні і щебеневі покриття.
     7.1.1. Середній   ремонт   гравійних  і  щебеневих  покриттів
полягає  у  поновленні  шару  зносу,  в  суцільному   вирівнюванні
поперечного профілю з додаванням  нового  матеріалу  в  об'ємі  до
500 куб. м на 1 км.
     Суцільне вирівнювання   гравійних   і   щебеневих   покриттів
здійснюють при наявності великої кількості нерівностей  у  вигляді
холій, хвиль і вибоїв чи при деформації поперечного профілю.
     Ремонтне профілювання    включає    киркування,    планування
поверхні,    розсип    додаткової   кількості   гравію   (щебеню),
профілювання  проїзної  частини,  полив   водою,   укочення.   При
виконанні    робіт    рекомендується   для   економії   матеріалів
використовувати прогрохочений скиркований з покриття щебінь.
     При ремонтному  профілюванні  з  додаванням  нового матеріалу
проїзну частину киркують на глибину найбільш характерних для  цієї
ділянки  дороги  вибоїв,  тільки  не менше ніж на 5 см.  При цьому
товщина покриття повинна  бути  не  менше  10-12  см;  при  меншій
товщині  киркують  тільки  пагорби  та  підвищення і краї проїзної
частини шириною близько 25 см.
     Для полегшення киркування і зменшення пилоутворення  покриття
поливають  водою  з  розрахунку  2 л/кв. м.   Після цього гравійні
(щебеневі) матеріали,  які заздалегідь  скирковані  і  укладені  у
валик  на узбіччі,  переміщують автогрейдером на проїзну частину і
планують по всій ширині покриття і ущільнюють.
     7.1.2. При  ремонті  покриттів  із  застосуванням  гравійного
матеріалу  різних  фракцій  спочатку  переміщують і розрівнюють по
його поверхні крупнозернистий гравій, після цього - більш дрібний.
Розподілений   матеріал   змішують   автогрейдерами  до  одержання
однорідної суміші,  потім збирають її у  валик.  Після  змішування
матеріалу поверхню проїзної частини профілюють, зволожують водою і
укочують котками масою 5-10 т, починаючи з її країв, переміщуючись
поступово до середини.
     Зовнішніми ознаками закінчення укочення є відсутність  сліду,
нерухомість  гравію  і  припинення  руху  хвиль попереду котка.  У
процесі укочення періодично перевіряють рівність і поперечний ухил
покриття.
     7.1.3. При  ремонті  щебеневого  покриття з додаванням нового
матеріалу   скиркований   щебінь   очищають,   переміщуючи    його
автогрейдером  з  однієї  половини  проїзної  частини  на іншу,  а
залишки брудного кам'яного дрібняку використовують для закріплення
узбіччя.  На  спланованій  поверхні додатково розсипають новий шар
щебеню,  змішують його  зі  старим  і  розрівнюють  відповідно  до
заданого поперечного профілю.
     Кам'яний матеріал  зволожують  і  ущільнюють  котками   масою
5-10 т,  починаючи  від країв покриття,  що ремонтується,  до його
середини за 3-5 проходів по сліду.  Спочатку  коток  проходить  по
краю проїзної  частини  на  половину  ширини  заднього  вальця і в
такому положенні  робить  3-5  проходів  із  кожного  боку.   Далі
укочення роблять смугами по 2-4 проходи,  перекриваючи кожну смугу
на половину ширини заднього вальця,  з  переходом  з  одного  боку
покриття   на   інший.  Перехід  котка  з  одного  боку  на  інший
дозволяється тільки поза межами ущільнення розсипу. Зупинка котків
на розсипу,  що ущільнюється, не дозволяється. Після цього роблять
розклинцювання,  використовуючи  щебінь  розміром   10-20   мм   у
кількості 1,15 куб. м на 100 кв. м покриття, і його ущільнення.
     Після клинцювання  щебеневого  покриття   розсипають   щебінь
розміром 5-10 мм у кількості 0,75 куб.  м на 100 кв. м і остаточно
ущільнюють.
     Ущільнення роблять    за    викладеною    вище   технологією,
використовуючи  спочатку  легкі,  а  потім  важкі   котки.   Після
закінчення  укочування  розсипають  кам'яні  висівки  або  дрібний
щебенистий матеріал в обсязі  1,0-1,5  куб.  м  на  100  кв.  м  і
ущільнюють  двома-трьома  проходами  котка  по  одному  сліду,  не
поливаючи водою.
     Для розсипу використовують розподільники кам'яного дрібняку.
     На відремонтоване покриття, щоб уникнути руйнувань, намітають
висівки (де це потрібно). Рух транспорту регулюють, його швидкість
обмежують  до  30  км/год.,  а в суху погоду періодично зволожують
поверхню покриття.
     7.1.4. При   капітальному   ремонті   гравійних  і  щебеневих
покриттів  проводять  їх  цілковите  відновлення   з   урахуванням
перспективної інтенсивності руху або улаштовують нове удосконалене
покриття,  використовуючи старе як основу.  Технологія улаштування
таких  покриттів  при  капітальному ремонті така ж сама,  як і при
новому будівництві.
                          7.2. Бруківки
     7.2.1. До середнього ремонту бруківок належить перебрукування
ділянок  дороги,  на  яких  деформації,  що утворилися,  неможливо
усунути ямковим ремонтом,  або улаштуванням тонкошарового покриття
способом подвійної чи потрійної поверхневої обробки.
     При перебрукуванні   старе   покриття   розбирають.   Каміння
сортують  за  розмірами забруднений піщаний шар замінюють повністю
або частково.
     7.2.2. Послідовність робіт при перебрукуванні така,  що після
попередньої  розборки  укладають  верстові  ряди  з  більш великих
каменів поперемінно довгим та коротким боком і підсипають узбіччя.
Після  укладання  версти  по  8-10 м з обох боків проїзної частини
виконують брукування.  Роботи проводять по  всій  ширині  проїзної
частини,  при  цьому брукування по краях повинно трохи випереджати
брукуванкя посередині.
     7.2.3. При брукуванні каміння підбирають по  висоті  і  площі
лицьової  частини  так,  щоб  більш великі були ближче до узбіччя,
поступово зменшуючись у розмірах до середини. Каміння з подовженою
лицьовою частиною укладають великим боком поперек дороги.
     7.2.4. Камені ставлять вертикально у підготовлене заглиблення
піщаної основи і осаджують із таким  розрахунком,  щоб  вони  були
заглиблені  у  пісок  на  третину своєї висоти.  Укладають їх,  по
можливості,  щільно,  з найменшими зазорами.  Мостити каміння  при
наявності  піску між стикованими боковими гранями не дозволяється.
Укладання  проводять  з  дотриманням  перев'язки  швів.  Наявність
поздовжніх швів допускається по довжині не більше двох каменів.
     Після цього по  поверхні  розподіляють  кам'яні  висівки  або
пісок    і   роблять   остаточне   ущільнення   спочатку   легкими
(чотири-п'ять проходів по одному сліду),  а потім важкими (два-три
проходи) котками.
     Не можна укочувати нерозклинцьовану і  неущільнену  бруківку.
Ущільнену  бруківку додатково засипають великозернистим піском або
кам'яними  висівками  і  відкривають  рух.   Розсипаний   матеріал
залишають  на  бруківці  протягом двох тижнів і підтримують його у
вологому стані.
     7.2.5. При капітальному ремонті  бруківок  виконують  роботи,
спрямовані на підвищення міцності дорожніх одягів.  До таких робіт
відносять суцільне перебрукування покриття з повною або  частковою
заміною  основи  на  окремих ділянках великої довжини,  перебудову
бруківок на спучених і слабких грунтах.  Найчастіше таке  покриття
використовують  як  основу  з улаштуванням нового удосконаленого з
застосуванням сучасних технологій.
                7.3. Щебеневі і гравійні покриття,
           оброблені органічними в'яжучими матеріалами
     7.3.1. До середнього ремонту щебеневих і гравійних покриттів,
оброблених в'яжучими матеріалами,  відносять  роботи  з  відбудови
шару  зносу  шляхом улаштування одиночної чи подвійної поверхневої
обробки  або  укладання   шару   зносу   з   асфальтобетонних   чи
чорнощебеневих сумішей.
     7.3.2. При  великій  кількості  вибоїв  глибиною більш 2 см і
значному пошкодженні профілю  на  покриттях,  улаштованих  методом
змішування на дорозі з органічними матеріалами, проводять суцільне
вирівнювання з додаванням чорногравійної чи чорнощебеневої  суміші
оптимального гранулометричного складу.
     7.3.3. Технологічний   процес   вирівнювання   включає   такі
операції:
     - суцільне   киркування  покриття  на  глибину  пошкоджень  і
рихління киркованого матеріалу;
     - розподіл    нового    матеріалу,    обробленого   в'яжучим,
перемішування його із старим, профілювання і ущільнення.
     7.3.4. На покриттях із  достатньою  рівністю,  зі  збереженим
поперечним   профілем,   рівномірним  зносом  і  наявністю  вибоїв
глибиною не більш 1-2 см,  шар зносу улаштовують або відбудовують,
частіш за все, одиночною поверхневою обробкою.
     При наявності нерівностей,  значної кількості тріщин і вибоїн
глибиною  більш  2  см шар зносу улаштовують подвійною поверхневою
обробкою за технологією, викладеною в п. 5.3.
     7.3.5. На покриттях, улаштованих методом змішування на дорозі
зі  слабоміцних  кам'яних  матеріалів,  можливе  використання  при
влаштуванні подвійної  поверхневої  обробки  щебеню  розміром   до
40 мм, що відповідає вимогам, викладеним п. 7.4.3 цих Правил.
     Щебінь такого  розміру   рекомендовано   використовувати   на
покриттях,  улаштованих  з  вивержених  і  метаморфічних  порід із
маркою за міцністю на роздавлювання у циліндрі при  водонасиченому
стані не нижче 400, осадкових - 600.
     Повторно, по  закінченні міжремонтного  строку   служби   для
середнього ремонту,  шорсткий захисний шар поновлюють, улаштовуючи
його  за  способом  одиночної  або,  при  необхідності,  подвійної
поверхневої обробки із щебеню рсзміром до 25 мм.
     7.3.6. Для відновлення шару зносу покриттів замість звичайних
поверхневих обробок використовують холодні асфальтобетонні суміші,
з  яких  улаштовують  килим  товщиною  1,5-2,0 см.  Укладання цієї
суміші виконують асфальтоукладачами,  з наступним укоченням легким
котком за 2-4 проходи по сліду.
     7.3.7. При   капітальному   ремонті   щебеневих  і  гравійних
покриттів, оброблених в'яжучими матеріалами, виконуються роботи по
підвищенню   міцності   дорожнього   одягу,   удосконаленню   його
конструкції  шляхом  потовщення  покриття  і,  при   необхідності,
розширення проїзної частини.
                  7.4. Асфальтобетонні покриття
     7.4.1. До   середнього   ремонту  асфальтобетонних  покриттів
належать роботи по поновленню захисних  і  шорстких  шарів  зносу.
Такі  шари  улаштовують  способом поверхневої обробки,  а також із
асфальтобетонних чи бітумомінеральних сумішей різних  складів.  На
покриттях  із холодного асфальтобетону захисні шари улаштовують із
аналогічних сумішей.
     7.4.2. Найбільше поширення мають шорсткі поверхневі  обробки,
які  влаштовують  улітку на сухому і достатньо прогрітому покритті
при температурі повітря не менше 15  град.  C,  використовуючи  як
в'яжуче бітум і дьоготь, а також дьогтеполімерні в'яжучі.
     7.4.3. Для  улаштування  поверхневих  обробок  використовують
щебінь вивержених і метаморфічних порід першого і  другого  класів
із  маркою  по  міцності не менше 1000 і зносом при випробуванні у
поличному барабані не більше 35%; з осадкових порід із  маркою  за
міцністю  не  менш  800  і  зносом  при  випробуванні  в поличному
барабані не більше 40%.
     Щебінь не  повинен мати пластинчатої (лещадної) або голчастої
форми більше 15,  а також слабких і вивітрених порід більше 5% від
маси. Морозостійкість щебеню повинна бути не нижче 50.
     Для поверхневих обробок  використовують  тільки  одновимірний
щебінь.  У  складі кожної фракції щебеню дозволяється вміст зерен,
що відрізняються розміром за  фракцією,  не  більше  5%.  Найбільш
широко використовується   щебінь,   який   має   розміри  5-10 мм,
10-15 мм, 15-20 мм і 20-25 мм, а в окремих випадках, при подвійній
обробці, до 40 мм.
     Кількість пилуватих  та  глинистих  часток  дозволяється   не
більше 0,7%, глини у грудках - не більше 0,15%.
     7.4.4. Шлаковий  щебінь,  що викоркстовується для поверхневих
обробок,  має бути стійким проти  всіх  видів  розпаду.  Кількість
слабких  зерен,  в  тому числі і з вогнетривкої цегли,  не повинна
перевищувати 3%. При виробництві шебеню не дозволяється змішування
шлаків,  що  мають  різні  показники,  за міцністю,  активністю та
стійкістю.
     7.4.5. Як  в'яжуче  при   улаштуванні   поверхневих   обробок
використовують бітуми марок БНД 200/300;  БНД 130/200;  СГ 70/130;
СГ 130/200; МГ 70/130; МГ 130/200 (ГОСТ 11955-82, ГОСТ 22245-90) і
дьогті марок    Д-6,    Д-7.    Температура   розливу   бітуму   -
140-160 град. C, дьогтю - 90-120 град C.
     У районах із жарким кліматом при використанні міцних кам'яних
матеріалів застосовуються  більш  в'язкі  в'яжучі.  У  районах  із
помірним   та   вологим   кліматом  і  при  використанні  кам'яних
матеріалів середньої міцності рекомендується використовувати  менш
в'язкі в'яжучі.
     На ділянках доріг,  що проходять у межах  населених  пунктів,
використовувати дорожні дьогті заборонено.
     Для приготування  чорного  щебеню  у  змішувальній  установці
використовують  рідкі  бітуми марок МГ 70/130,  СГ 70/130 і дьогті
марок  Д-3  і  Д-4,  а  також  в'язкі,  розріджені  до  необхідної
в'язкості.  Норма  витрат  в'яжучих на виготовлення чорного щебеню
дорівнює  0,8-1,2%  маси  кам'яних  матеріалів.  При  приготуванні
чорного  щебеню  методом змішування на дорозі використовують рідкі
бітуми марок МГ 40/170,  СГ 40/70 і  дьогті  Д-1,  Д-2,  Д-3.  Для
кращого   зчеплення   бітуму  з  поверхнею  покриття  і  кам'яними
матеріалами  використовують  поверхневоактивні   речовини   (ПАР),
активатори  і  в першу чергу дьогті.  Оптимальна кількість добавок
дьогтю в бітум,  як  ПАР,  встановлюється  в  кожному  конкретному
випадку по результатах лабораторного підбору.
     Для обробки щебеню  для  поверхневої  обробки  використовують
також  дьоггі  кам'яновугільні  високотемпературні і складені Д-2,
Д-3, Д-4, а також змішані ДС-4.
     7.4.6. Кам'яний    матеріал,    обробляється    в'яжучим    в
змішувальних  установках  з  примусовим та вільним перемішуванням.
Змішування закінчують після рівномірного обволікання  всіх  часток
плівкою   в'яжучого.   Орієнтовний  час  змішування  в  установках
примусового типу складає 45-90 сек.  Похибка дозування компонентів
чорного щебеню не повинна перевищувати за масою +-3%  для щебеню і
1,5%  для  в'яжучого.  Особливу  увагу  слід  приділяти   контролю
дозування  в'яжучого,  яке  повинно  утворювати  тонку  рівномірну
плівку на поверхні щебеню.
     При приготуванні  чорного щебеню з особливою ретельністю слід
витримувати   теплові   режими   компонентів,   що    з'єднуються.
Температура  нагріву в'яжучих із ПАР і кам'яних матеріалів повинна
бути на 20-30 град. C нижче температури в'яжучого без домішок.
     7.4.7. Виготовлений  чорний  щебінь  зберігають   улітку   на
відкритих,   спеціально  підготовлених  майданчиках,  забезпечених
водовідводом, або  під  навісом  у  штабелях  висотою  не   більше
1,5-2 м.  Чорний  щебінь,  який  використовується  у  гарячому або
теплому стані, вивантажують із змішувача на транспортний  засіб  і
доставляють безпосередньо до місця виконання робіт.
     7.4.8. Чорний  щебінь  приготовляють також методом змішування
на  спеціальному   майданчику   або   безпосередньо   на   дорозі,
використовуючи  автогрейдер.  При  цьому  чисті  кам'яні матеріали
формують  у  рівномірний  валик  шириною   1-1,5   м,   на   якому
розподіляють   автогудронатором   в'яжуче  у  встановленій  нормі,
перемішуючи за допомогою автогрейдера до  повного  і  рівномірного
обволікання  щебеню.  Чорний  щебінь  складають  на майданчику або
розміщають  уздовж  краю  проїзної  частини.  Поверхневу   обробку
доцільно  улаштовувати на наступний день (при приготуванні чорного
щебеню на проїзній частині).
     Норми витрат   в'яжучого   для  приготування  чорного  щебеню
приведені нижче.
     Розмір кам'яних         Витрати в'яжучого для приготування
     матеріалів, мм             чорного щебеню, % від маси
         5-10                              1,4-1,6
         10-15                             1,3-1,5
         15-20                             1,2-1,4
         20-25                             1,0-1,3
     7.4.9. Улаштовують     також    шари    зносу    з    гарячої
дрібнозернистої,  а також багатощебенистої асфальтобетонної суміші
товщиною  2,5-3,5  см.  Такі суміші укладають асфальтоукладачем на
заздалегідь підготовлене покриття.
     Його підготовка   включає   попереднє  вирівнювання  поверхні
шляхом ліквідації ямковості,  хвиль, просідань та інших деформацій
шляхом  укладання  гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші
біля 200 т на 1 км дороги.
     7.4.10. Для  поліпшення  якості  шарів  зносу  використовують
додатки    з    гуми   при   виготовленні   асфальтобетонних   або
гумобітумомінеральних  сумішей  з   уведенням   гумового   порошку
безпосередньо  у  змішувач,  або  розчиняють  у  бітумі (дрібняк і
порошок),  одержуючи   гумобітумне   в'яжуче.   На   його   основі
виготовляють гумобітумомінеральні суміші,  з яких влаштовують шари
зносу.
     Для виготовлення  гумобітумного  в'яжучого,  яке застосовують
також  при   влаштуванні   поверхневих   обробок,   використовують
подрібнену  гуму  марки  РД з розміром часток до 1 мм,  за складом
близьким до наданого  у  таблиці  7.1.,  і  що  відповідає  діючим
вимогам.
     Для виготовлення гумобітумних в'яжучих і сумішей на їх основі
використовують бітуми марок БНД 60/90, БНД 90/130, а також відсіви
дроблення  безперервної  гранулометрії  з   гірських   порід,   що
використовуються  у  вигляді щебеню в асфальтобетонних сумішах I і
II марки-типу А.  Вміст у них зерен фракцій від 25  до  5  мм  має
складати 20-30% від маси мінерального матеріалу і відповідати типу
Г для щільного асфальтобетону,  який  використовують  у  верхньому
шарі покриття.
                           Таблиця 7.1.
                     Склад гумового дрібняку
 
-----------------------------------------------------------
|             Найменування показників             | Норма |
|-------------------------------------------------+-------|
| Вміст текстилю, % не більше                     |   5   |
|-------------------------------------------------+-------|
| Вологість, % небільше                           |  1,5  |
|-------------------------------------------------+-------|
| Вміст чорних металів після магнітної сепарації, |       |
| % не більше                                     |  0,1  |
|-------------------------------------------------+-------|
| Крупність часток гумового дрібняку розміром     |       |
| 1 мм, % не менше                                |  96   |
| 1,5 мм, % не більше                             |   4   |
-----------------------------------------------------------
     7.4.11. Для  відновлення  шару  зносу покриття використовують
також холодні асфальтобетонні суміші,  з яких  улаштовують  килими
товщиною 1,5-2,0 см. Такі килими зносу улаштовують на покриттях із
холодного асфальтобетону і інших полегшених покриттях у теплу суху
погоду.  Температура  повітря під час виконання робіт повинна бути
вище  15  град.  C.  Перед  укладанням  суміші  поверхню  покриття
ретельно  очищають  від  пилу  і  бруду.  При необхідності роблять
підгрунтовку рідким в'яжучим за 2-3 доби до укладання суміші.  При
цьому суворо контролюють величину в'язкості, норму і рівномірність
розливу органічного в'яжучого,  тому що  зайва  його  кількість  і
велика в'язкість негативно впливає на якість улаштованого шару.
     Кількість укладеної суміші визначають за товщиною шару  зносу
з  урахуванням  коефіцієнту  ущільнення 1,6-1,7.  Орієнтовна норма
витрати складає 22-24 кг/кв. м на 1 см товщини.
     Суміш укладають,  як правило,  асфальтоукладачем із вимкнутим
вібробрусом.  Ущільнення рекомендують проводити середніми  котками
на пневматичних шинах (6-8 проходів по сліду),  або віброкотками -
спочатку без вібратора 3-4 проходи,  потім із включеним вібратором
6-8  проходів  по одному сліду.  Остаточне ущільнення відбувається
під впливом руху автомобілів.
     Для рівномірного  ущільнення  покриття здійснюють регулювання
руху по всій ширині проїзної частини і обмежують його швидкість до
30 км на годину.
     7.4.12. До  початку влаштування поверхневої обробки проводять
поточний ремонт покриття.  Потім покриття  ретельно  очищають  від
пилу і  бруду  і  при  необхідності підгрунтовують рідким в'яжучим
(СГ 40/70 або Д-1,  Д-2) у кількості 0,3-0,5 л/кв. м.  Покриття  з
чистою жирною поверхнею не підгрунтовують.
     7.4.13. На   підготовлене   покриття  розливають  в'яжуче  за
нормою,  вказаною у табл.  7.2.  Щоб  уникнути  перевищення  норми
витрат   в'яжучого  в  місцях  сполучення  сусідніх  розливів,  на
розподільну    трубу    гудронатора    установлюють     спеціальні
щітки-відсікачі.  Одразу після розливу в'яжучого рівномірним шаром
розсипають   щебінь   самохідними,   причіпними   або    віяловими
розподільниками, які монтують на автомобілях-самоскидах.
                           Тоблиця 7.2.
            Норми витрат бітуму і кам'яних матеріалів
 
---------------------------------------------------------------------
| Розмір кам'яних |  Норма витрат кам'яних   | Норма витрат бітуму  |
| матеріалів, мм  | матеріалів на 1000 кв. м | на 1 кв. м покриття, |
|                 |     покриття, куб. м     |          л           |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|        1        |             2            |           3          |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     5 - 10      |       9,3 - 10,5         |      0,7 - 0,8       |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     5 - 15      |       9,5 - 11,0         |      0,7 - 0,9       |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     10 - 15     |         11 - 12          |      0,8 - 0,9       |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     15 - 20     |         12 - 14          |      0,9 - 1,0       |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     15 - 25     |         13 - 15          |         1,0          |
|-----------------+--------------------------+----------------------|
|     20 - 25     |         14 - 16          |      1,0 - 1,2       |
---------------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка. При   використанні   білого   щебеню  норми  витрат
в'яжучого збшьшуються на 10-20%.
     За відсутністю розподільників,  чорний щебінь можна  укладати
автогрейдерами,  використовуючи щебінь більш великих розмірів, але
не крупніше 25 мм.
     Незалежно від способу розподілення кам'яних матеріалів одразу
починають ущільнення щебеню.  Маса котків і кільюсть  проходів  по
одному сліду залежить від міцності укладеного матеріалу.
     У процесі укочування  стежать  за  рівномірним  розподіленням
кам'яних матеріалів,  одразу виправляючи дефекти розсипу.  Кращого
ущільнюючого  ефекту  досягають   при   використанні   котків   на
пневматичних шинах.
     7.4.14. Для   недопущення   появи   на   поверхні    покриття
відокремлених  кам'яних  матеріалів  необхідно  частіше  проводити
підмітання щебеню-катуну та обмежити швидкість руху автотранспорту
до  30  км/год  (та  нижче)  протягом  10  діб  після  улаштування
поверхневої обробки.
     7.4.15. До робіт  із  капітального  ремонту  асфальтобетонних
покриттів відносять розширення дорожнього одягу і його підсилення.
При підсиленні існуюче покриття вирівнюють шляхом зрізання  хвиль,
напливів,  ліквідації вибоїн,  і,  при необхідності,  улаштуванням
вирівнюючого   шару,   на   який   укладають   нове   покриття   з
асфальтобетонної  суміші  за традиційною технологією,  а в окремих
випадках,    використовують     методи     термопрофілювання     і
терморегенерації.
                   7.5. Цементобетонні покриття
     7.5.1. До  середнього   ремонту   цементобетонних   покриттів
відносять  роботи з вирівнювання плит,  що просіли,  ремонт стиків
плит  на  великій  протяжності  і  улаштування  на   ділянках   із
поверхневими  руйнуваннями  бетону  захисних  шарів із спеціальних
сумішей,  а  також  подвійну  поверхневу  обробку  на   органічних
в'яжучих.
     7.5.2. Заміна  плит  виконується  за  допомогою  домкратів та
кранового обладнаня. Плиту укладають на попередньо підготовлену та
ретельно   ущільнену  основу.  В  окремих  випадках  роблять  нову
монолітну плиту,  укладають арматуру і бетон  у  підготовлену  для
ремонту частину покриття.
     Для цього  використовують  дорожній  бетон  марки  не   нижче
бетону,   з   якого  зроблено  діюче  покриття.  Після  ретельного
ущільнення поверхні вживають заходів по догляду за  свіжоукладеним
бетоном,  не  дозволяючи  у  період  набирання  ним  міцності руху
автотранспорту.
     7.5.3. Для захисту  поверхні  цементобетонного  покриття  від
руйнувань   (лущення,   викришування)   і  надання  їй  шорсткості
влаштовують подвійну поверхневу обробку,  використовуючи органічне
в'яжуче.
     Вимоги до кам'яних і в'яжучих матеріалів, що використовуються
для поверхневої обробки на цементобетонних покриттях, такі ж самі,
як  і  на  покриттях,  улаштованих  із  використанням   органічних
в'яжучих.
     Для кращого приживлення  кам'яних  матеріалів  використовують
бітуми з поверхневоактивними речовинами.
     Технологічний процес   подвійної   поверхневої   обробки   на
цементобетонному покритті включає:
     - заливку бітумною мастикою швів;
     - очищення  поверхні  покриття  від  пилу і бруду механічними
щітками і миття найбільш забруднених ділянок;
     - підгрунтовку  поверхні  шляхом  розливу рідких в'яжучих (за
кілька днів до основного розливу);
     - перший розлив гарячого в'язкого бітуму;
     - перший розсип чорного щебеню;
     - укочення розсипу котками;
     - змітання неприживленого щебеню;
     - другий розлив гарячого бітуму (через кілька днів);
     - другий розсип чорного щебеню;
     - укочення щебеню котками;
     - догляд  за  ділянками  з  поверхневою  обробкою  у   період
формування покриття і змітання неприживленого щебеню.
     Використання одномірного щебеню спрощує  технологію  робіт  і
дозволяє  одержати  однорідну жорстку поверхню.  Кам'яні матеріали
розсипають  по  розлитому  в'яжучому   щебенерозподільниками   або
автогрейдерами.
     Норми витрат  в'яжучих  і  кам'яних  матеріалів  наведені   в
таблиці 7.3.
     7.5.4. Протягом  10 діб після улаштування поверхневих обробок
для недопущення відокремлення  кам'яних  матеріалів  від  поверхні
покриття  необхідно  частіше проводити підмітання щебеню-катуну та
обмежити швидкість руху автотранспорту до 30 км/год (та нижче).
     7.5.5. Роботи   з   капітального   ремонту    цементобетонних
покриттів   полягають   у  поновленні  транспортно-експлуатаційних
показників з урахуванням перспективної вантажонапруженості руху  і
виконуються відповідно до розробленої документації.
                           Таблиця 7.3
 
------------------------------------------------------------------------------------
|   Розмір      | Черговість | Витрати в'язких  | Черговість |   Витрати камяних   |
| кам'яного     |  розливу   | бітумів, л/кв. м |  розсипу   | матеріалів, куб. м, |
| матеріалу, мм |  в'яжучих  |                  |  кам'яних  |   на 1000 кв. м     |
|               | матеріалів |                  | матеріалів |     покриття        |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
| 15 - 20       |   перший   |      1 - 1,10    |   перший   |       18 - 21       |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
| 15 - 20       |   другий   |      1 - 1,10    |   другий   |       17 - 20       |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
| 15 - 20 (25)  |   перший   |     1,2 - 1,3    |   перший   |       20 - 23       |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
| 10 - 15       |   другий   |     0,9 - 1,1    |   другий   |       14 - 16       |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
| 10 - 15       |   перший   |     0,9 - 1,2    |   перший   |       16 - 18       |
|---------------+------------+------------------+------------+---------------------|
|  5 - 10       |   другий   |     0,9 - 1,1    |   другий   |       12 - 13       |
------------------------------------------------------------------------------------
           7.6. Розширення дорожнього одягу і покриттів
     7.6.1. При капітальному ремонті на окремих ділянках  робиться
розширення дорожнього одягу.
     Розширення виконують для поліпшення умов руху автотранспорту,
підвищення його швидкості і зниження ДТП на дорогах.
     7.6.2. Проїзну  частину  при перебудові дороги розширюють,  у
більшості випадків, із обох сторін дорожнього одягу.
     7.6.3. При  розширені  проїзної  частини  вздовж  її   кромки
улаштовують    на    узбіччі   корито.   Стінки   корита   роблять
вертикальними,  а для забезпечення водовідводу з основи дорожнього
одягу дну надають ухил 30-130%о у напрямку узбіччя.
     7.6.4. Дорожніми  машинами  і  механізмами  роблять  підсипку
узбіч і земляного полотна, підготовляють корито. Якщо використання
звичайних  дорожніх  машин  ускладнено (при улаштуванні смуг малої
ширини 0,25-0,75 м),  то використовують спеціальні траншеєкопачі і
деякі  пристрої  до  машин,  такі  як  начіпні  і  причіпні плуги,
спеціальні накладки до відвалу автогрейдера або бульдозера та ін.,
а також спеціальні механізми для розширення проїзної частини.
     7.6.5. Улаштування  дорожнього  одягу  на  смугах  розширення
починається з обрізки і киркування кромок існуючого покриття.
     Для обрізки  використовують  спеціальні  начіпні (на трактор)
дискові пили,  які ріжуть дорожній  одяг  на  глибину  30  см  при
робочій швидкості до 300 м/г.
     7.6.6. Кам'яні  матеріали  для пошарового відсипу основи,  за
відсутністю більш зручних  для  цього  автосамоскидів,  з  боковим
розвантаженням,  складають  на  проізній  частині дороги вздовж її
кромки.  Після чого збирають їх автогрейдерами у рівномірний валик
по  всій  довжині  захватки,  переміщують  у  корито,  планують  і
ущільнюють.
     7.6.7. Після попереднього  зволоження  ущільнюють  відсипаний
підстилаючий   шар   основи.  Ущільнення  проводять  начіпними  на
автогрейдер або колесний трактор котками - при  ширині  корита  до
0,5 м,  віброплитами і ручними віброкотками - при ширині до 0,75 м
і моторними чи приченими котками при більшій ширині.
     7.6.8. Суміші  для  улаштування  шарів  основи  і   одягу   з
мінеральних  матеріалів,  стабілізованих в'яжучим,  виготовляють у
кориті при його ширині на розширенні 1,5 м,  а при меншій ширині -
на   дорозі  або  спеціальному  майданчику.  Використовують  також
суміші, виготовлені у стаціонарних змішувальних установках.
     7.6.9. При  улаштуванні  чорнощебеневих  основ  і   покриттів
способом   просочення   використовують   автогрейдери   і  начіпні
щебенерозподільники з наступним, після кожного розливу в'яжучого і
розсипу щебеню, ущільненням котками.
     7.6.10. При    улаштуванні    вузьких    смуг    покриття   з
асфальтобетонних і чорнощебеневих сумішей, що укладають у гарячому
і холодному стані, використовують тротуарні укладачі, автогрейдери
та інші механізми. Покриття влаштовують у тій самій послідовності,
як і при влаштуванні покриттів на проїзній частині дороги.
     7.6.11. Особливу увагу при укладанні гарячих асфальтобетонних
сумішей приділяють сполученню смуг,  тому що в цих  місцях  можуть
виникати   осередки   руйнувань  і  деформацій.  Недоущільнення  і
підвищене водонасичення в місцях сполучення смуг не допускається.
     7.6.12. При необхідності влаштовують  поверхневу  обробку  по
всій ширині проїзної частини,  перекриваючи старе покриття і смугу
розширення.  При влаштуванні поверхневої обробки тільки  на  смузі
розширення  перекривання  старого  покриття  повинно бути не менше
0,2-0,3 м.
     7.6.13. При  роботах  із  розширення  дорожнього   одягу   та
покриттів   необхідно  додержуватись  Інструкції  по  забезпеченню
безпеки дорожнього руху в  місцях  проведення  дорожніх  робіт  на
автомобільних  дорогах  -  ІНУВ  3.2-218-051-95  та Правил охорони
праці  при  будівництві,  ремонті   та   утриманні   автодоріг   -
ДНАОП-5.1.14-1.1-96.
              8. РЕМОНТ ТА УТРИМАННЯ ШТУЧНИХ СПОРУД
                      8.1. Загальні положення
     8.1.1. Утримання  і  ремонт мостів усіх систем і конструкцій,
шляхопроводів,  естакад,  віадуків,  тунелів  (далі   -   мостів),
підпірних  стін,  труб  повинне забезпечувати справний їх стан для
безперебійного і безпечного руху транспорту і  пішоходів  протягом
усього строку служби споруди.
     8.1.2. Роботи  по утриманню мостів включають постійний догляд
та нагляд,  ліквідацію невеликих за обсягом  пошкоджень,  а  також
поточні, періодичні і спеціальні огляди споруд.
     8.1.3. Контроль  за  наглядом  і доглядом входить в обов'язки
майстра.  Положення про службу ремонту та утримання штучних споруд
та     терміни     догляду     приведені     в    інструкції    ІН
В.3.2-218-03449261.036-96.
     У постійні нагляд і догляд входять:
     - регулярний  огляд  споруд,  виявлення  і   ремонт   дрібних
пошкоджень,  очистка  від  бруду,  сміття,  снігу і льоду проїзної
частини,  тротуарів,  опорних частин і інших елементів конструкцій
прольотних будов і опор мостів,  а також труб, розчистка русел від
намулів і чагарників,  зрубування льоду біля  опор  і  льодорізів,
натирання  робочої  поверхні  опорних  частин  графітом (графітним
мастилом);  змащування   і   підтягування   пружин   і   елементів
деформаційних  швів;  ремонт  і  фарбування  огородження  проїзної
частини і перил;
     - пропускання   льодоходу,  паводкових  вод,  попереджувальні
роботи з захисту мостів і труб від заторів, підмиву опор;
     - обслуговування  наплавних і розвідних мостів - складання та
розкладання сезонних мостів, розведення і наведення мостів, догляд
за  піднімальними  та  розвідними механізмами,  а також наплавними
засобами і надбудовами;
     - забезпечення    встановленого    режиму   руху,   утримання
неушкодженими дорожніх знаків,  освітлення,  запобіжних  щитів  на
шляхопроводах через залізницю, сходів і інших робіт.
     8.1.4. При постійному нагляді та догляді виконується:
     - на конструкції проїзної частини - ремонт окремих секцій або
елементів перил і захисних засобів,  тротуарів, об'ємних елементів
деформаційних  швів,  заміна  мастики  у  швах,   ямковий   ремонт
покриття,  відновлення шарів дорожнього одягу вздовж деформаційних
швів і на тротуарах, ремонт водовідвідних труб, усунення просідань
у  місцях  сполучення  моста  з насипом,  ремонт окремих елементів
балочної клітки;
     - на   металевих   конструкціях  -  зачистка,  шпаклювання  і
фарбування  окремих  ділянок   або   елементів,   заміна   окремих
ослаблених заклепок,  підсилення окремих клепаних секцій елементів
накладками на високоміцних болтах,  заміна окремих в'язей  або  їх
випрямлення,  свердління  отворів  на  товщину  елемента на кінцях
тріщини в металі або усунення тріщин довжиною до 1 см в швах  і  з
краю листа металу шляхом обрубування металу і зачистки цих місць;
     - на  бетонних,  залізобетонних  і  камінних  конструкціях  -
усунення  раковин  і  окремих  тріщин  у  матеріалі,  приварювання
окремих  металевих  накладок  до  закладних   деталей   у   місцях
відсутності  накладок,  локальне  усунення (відновлення) захисного
шару або мурування, зашпарювання швів у муруванні;
     - на  опорних  частинах  -  підтягування болтів,  фарбування,
улаштування захисних коробів, відновлення положення котків, заміна
окремих деталей без підняття прольотних будов;
     - на  регуляційних  спорудах  -  усунення   локальних   місць
розмивання і пошкодження насипу або укріплення;
     - на водопропускних трубах -  зашпарування  щілин  і  тріщин,
заповнювання  швів,  вирівнювання лотків труби і русла біля труби,
усунення просідань і розмивання укосів  насипу,  локальний  ремонт
укріплень насипу;
     - на дерев'яних  конструкціях  -  очистка  від  трухлявини  і
підсилення окремих елементів,  антисептування і фарбування окремих
елементів, установка підкладок і прокладок, зашпарування зазорів і
щілей,  улаштування водозахисних козирків, заміна обшивки пальових
опор і льодорізів,  боротьба із здиманням грунту біля паль, заміна
окремих дощок настилу і тротуарів, колесовідбійного бруса, окремих
поперечок і деталей стінок, окремих простих прогонів, в'язей.
     8.1.5. Поточні огляди проводять мостові майстри для виявлення
дефектів споруд,  визначення заходів їх усунення, а також із метою
контролю якості робіт і постійного догляду.
     Поточні огляди  постійних мостів повинні проводитися не рідше
одного  разу  в  півріччя.  Крім  того,  мости   оглядають   перед
пропусканням  льодоходу  та  паводку  і після них,  а малі мости і
труби - також після великих злив.
     Мости, які  мають дефекти,  в залежності від їх стану повинні
оглядатися частіше,  аж до безперервного  спостереження.  Мости  з
прольотними  будовами зі сталей,  які мають схильність до крихкого
руйнування при низьких  температурах  (балки  Пейне,  крупносортні
двотаври,   ферми   Скугарева,   зварні  конструкції  з  прокатних
елементів і таке інше),  треба оглядати не  рідше  одного  разу  в
квартал,  а  також  при  різкому  зниженні  температури  в зимовий
період.
     Усі відзначені  дефекти повинні бути зареєстровані в мостовій
книзі або журналі споруди.
     8.1.6. Періодичні огляди  проводять  начальник  або  головний
інженер   низової  експлуатуючої  організації  разом  із  мостовим
майстром.
     Під час періодичних оглядів детально перевіряють усі елементи
споруди,  проміряють глибину русел рік,  заміряють  розмиви  русла
біля опор,  виявляють дефекти конструкцій і визначають заходи щодо
їх  усунення,  перевіряють  якість  виконаних   ремонтних   робіт,
контролюють  роботу  по  постійному  нагляду  і  догляду,  а також
правильність ведення технічної документації.
     Періодичні огляди проводять щорічно після пропуску паводкових
вод і після виконання ремонтних робіт великих обсягів.  У  процесі
оглядів при необхідності проводиться інструментальна зйомка.
     Результати періодичних   оглядів   із   переліком   виявлених
дефектів  і визначенням обсягів ремонтних робіт заносяться в книгу
або журнал штучних споруд.
     8.1.7. Спеціальні огляди (обстеження та випробування  мостів)
виконують     мостовипробувальні     станції     (науково-дослідні
лабораторії)  і  комісії,   призначені   розпорядженням   упрдору,
облавтодору і, при потребі, корпорації "Укравтодор".
     Спеціальні огляди проводяться:
     - після реконструкції або капітального ремонту споруди;
     - при передачі споруди до відання іншої організації;
     - позачергово в сумнівних і аварійних випадках;
     - при необхідності пропускання наднормативних навантажень;
     - при загальній (обов'язковій) перевірці:  для залізобетонних
мостів - раз на 10 років, для металевих - раз на 7 років.
     Результати спеціальних   оглядів,   обстежень  і  випробувань
оформляють  актами,  звітами  і  технічними  висновками,  в   яких
детально   відображають  стан  споруди  і  установлюють  режим  її
експлуатації,  а також обсяги і строки виконання робіт по усуненню
дефектів в елементах споруд.
     8.1.8. Для  забезпечення  огляду  за  спорудами  застосовують
спеціальні оглядові пристрої тимчасового або постійного типу,  які
полегшують  доступ  до  усіх  конструкцій.  Усі елементи оглядових
пристроїв повинні утримуватися в чистоті і задовільному технічному
стані.  В  зимовий період настил оглядових пристроїв треба очищати
від снігу та льоду та посипати піском.
     8.1.9. При поточних  періодичних  і  спеціальних  оглядах,  у
випадку потреби,  виконують контрольно-інструментальні вимірювання
в обсягах, визначених інструкцією ІН В.3.2-218-03449261.036-96.
     8.1.10. Для нагляду за рівнем води  на  всіх  мостах  повинні
бути  поставлені  водомірні рейки.  Замість рейок на споруди можна
наносити масляною фарбою шкалу для відліку рівня  горизонту  води.
На  малих  штучних  спорудах,  де  найбільш  високий  рівень  води
тримається короткий час, ставлять спеціальні самофіксуючі рейки.
     8.1.11. Промірювання  русла   ріки   виконують   жердиною   з
поділками  або  виском,  як  правило,  два рази на рік:  зимою - з
льоду,  і весною - після спаду високих вод.  При декількох високих
повінях  протягом  року русло проміряють після закінчення кожної з
них.  На несталому руслі промірювання проводять у  трьох  отворах:
біля  опор  (з  низового боку) і на відстані 25 м від моста вище і
нижче за течією. При сталому руслі допускається виконувати проміри
тільки в отворі біля опор.
     Проміри роблять по всій довжині моста,  а ділянки  русла,  не
покриті водою, нівелюють. Обов'язково фіксують рівень води.
     У випадку небезпеки підмивання конусів і  опор  треба  робити
промірювання по контуру останніх.
     На всі великі  і  середні  мости  будують  графік,  на  якому
показують відмітки рівней води,  низу ферм, закладення фундаментів
опор,  місцезнаходження осей опор,  розрахункову лінію  загального
розмиву,  відмітки  місцевого  розмиву  біля  опор,  профіль дна в
отворі біля опор із верхового боку. При наявності деформації русла
складають  зведений  графік,  на  якому  рівень води і профіль дна
наносять  для  кожного  року  (окремим   кольором   або   умовними
позначками).  Графіки  підлягають  постійному  зберіганню разом із
книгою штучної споруди.
     При інтенсивному  русловому  процесі  в  зоні моста складають
також план русла в ізобатах (лініях рівних глибин),  що  допомагає
виявити косоструминність.
     8.1.12. Результати  контрольно-інструментальних  зйомок,  усі
види нагляду,  догляду і ремонтних робіт заносять в мостову  книгу
на  великі  мости  або  журнал на декілька (не більш 10 шт.) малих
мостів і  труб.
     Форма мостової книги (журналу) наведена у додатку Б.
     8.1.13. Дорожні   організації,   які  експлуатують  мости  на
суднохідних ріках, повинні ставити на них і утримувати навігаційні
знаки і вогні згідно з Правилами плавання внутрішнім водним шляхом
України.
     Типи, розміри  і  розташування  знаків і вогнів з урахуванням
конструкціі споруди визначають  у  проектах  або  експлуатаційними
організаціями,   погодивши   з   органами   річкового  транспорту.
Навігаційні вогні  на  спорудах  повинні  діяти  протягом  темного
періоду доби.
     8.1.14. Усю виконавчу й експлуатаційну документацію на мости,
шляхопроводи,  естакади,  тунелі і труби треба зберігати навіть  у
тому випадку, коли споруду реконструйовано або замінено.
     8.1.15. Види ремонтних робіт по елементах штучних споруд,  їх
класифікація та періодичність виконання приведені в Інструкції  по
організації      догляду      за     штучними     спорудами     ІН
В.3.2-218-03449261.036-96.
                 8.2. Підходи, підмостове русло,
                  регуляційні і укріпні споруди.
     8.2.1. Основна   задача  утримання  підходів  -  забезпечення
плавності руху транспорту без зменшення швидкості.
     8.2.2. Дефекти,  які частіше всього  зустрічаються  в  місцях
сполучення  насипів із мостами,  це:  просідання насипів;  розмиви
насипів у  місцях  сполучення  з  тротуарами;  слабке  ущільнення;
відсутність  або  руйнування  кріплень  лобових  і бічних укосів і
інше.
     8.2.3. Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними
стінками   може   бути   при   відсутності   правильно  виконаного
водовідводу із-за стоянів,  у тому числі при відсутності дренажу і
дренажних  отворів  у  лобовій  стінці,  і  недостатнє  ущільнення
грунту.  Поточний ремонт - укладання  додаткових  шарів  покриття.
Капітальний  ремонт  -  тільки  при  повній  заміні грунту підходу
дренуючим грунтом із діючим водовідводом.
     8.2.4. Просідання насипів підходів біля стоянів із зворотними
крилами  або без них відбувається,  в основному,  через недостатнє
ущільнення насипу,  мале закладання укосу і можливості  деформації
насипу  по  вертикалі  і  по горизонталі (розповзання).  Наявність
перехідної плити покращує  плавність  проїзду.  Рівність  покриття
повинна відповідати вимогам, що наведені в п. 2.3.3 даних правил.
     Поточний ремонт  -  укладання  додаткових  шарів  покриття  з
перевіркою  зазору  під  триметровою  рейкою;  укріплення  узбіч і
укосів.  У  необхідних  випадках  розкривають  насип,   піднімають
перехідні  плити,  кладуть  і ущільнюють додаткові шари щебеню або
дренуючого грунту, відбудовують конструкцію сполучення.
     8.2.5. Розмиви  і  просідання   конусів   ремонтують   шляхом
пошарового  відбудування  тіла  конуса  з забезпеченням проектного
закладання і укріплення укосів.  При  необхідності  основу  укосів
закріплюють  відсипанням  кам'яної  призми або заглибленим у грунт
бетонним поясом (зубом).
     8.2.6. При   ремонті   укріплень   укосів   із    пошкоджених
залізобетонних  плит  їх  треба  повністю  очистити  від  залишків
зруйнованих плит і грунту,  а потім  зробити  відсипку  в  вимоїну
грунту  шарами,  старанно  їх  ущільнюючи,  і покласти нові збірні
плити (або  монолітний  залізобетон)  з  обов'язковою  перев'язкою
арматури  нової  конструкції  із  старою.  Щоб  петля  арматури не
зазнавала корозії, поверхню її треба покрити бітумним лаком.
     У випадку  невеликого  підмиву грунту під плитами і утворення
порожнин (якщо цілісність і форма плитного укріплення не порушена)
рекомендується нагнітати під них цементний розчин.
     8.2.7. При    ремонті    мостіння    каменем   рекомендується
влаштовувати зворотний фільтр із гравійної  або  щебенової  суміші
товщиною до 50 см на піщаній основі.
     8.2.8. Габіонове  укріплення,  яке  має пошкодження у вигляді
просідань  або  розриву  металевих  сіток  із  розкидом   каменів,
ремонтують  шляхом укладання поверх зруйнованих,  нових габіонових
блоків.
     8.2.9. При  ремонті  матрацних   укріплень   на   пошкоджених
ділянках   проводять   повну   перекладку   плит   із  відповідною
підготовкою основи.
     8.2.10. На  підходах   із   затяжними   поздовжніми   ухилами
перевіряють стан біля кромкових і водовідвідних лотків,  колодязів
зливоприймачів  і  комунікацій.  Колодязі  і  лотки   систематично
очищають від бруду і сміття.
     Якщо до моста із  водовідвідних  лотків  поступають  води  зі
шкідливими речовинами, то перед скиданням у річку їх треба очищати
в спеціальних відстійниках і фільтруючих колодязях.
     8.2.11. Основні завдання по утриманню  підмостового  русла  і
регуляційних споруд такі забезпечення нормального пропуску водного
потоку і суден,  а також паводкових вод і льодоходу  під  мостами,
запобігання  утворенню  і своєчасне усунення заторів криги в руслі
ріки і небезпечних підмивів опор,  насипу підходів і  регуляційних
споруд і своєчасне усунення дефектів, які з'явилися.
     8.2.12. На  великих  мостах повинні проводитися спостереження
за рівнем води,  профілем дна русла,  станом  льоду,  проходженням
високих  вод  і  льодоходу,  зміною  положення  русла  в  плані  і
напрямком течії ріки в  мостовому  переході,  на  малих  мостах  -
спостереження  за  рівнем  найвищої  і  меженної  вод,  а також за
профілем дна русла після проходження високих вод.
     Інші спостереження  проводяться  у  таких  випадках,  коли це
потрібно за станом опори, русла ріки і за характером водотоку.
     На водоймищах   проводять  спостереження  за  висотою  хвилі,
напрямком і швидкістю вітру під час шторму.
     8.2.13. Підмостове русло на відстані 100 м вище  і  нижче  за
течією  повинно  очищатися  від  сторонніх  предметів,  а конуси і
регуляційні споруди також і від намулів.  Укоси підходів утримують
згідно з вимогами до утримання земляного полотна.
     8.2.14. Якщо  чагарникова і деревна рослинність на заплаві не
є засобом боротьби з розмиванням і регулюванням потоку,  її  треба
вирубати:  при наявності струмененапрямних дамб у межах їх довжини
плюс 30-40 м вище і нижче за течією від крайніх  точок  дамб,  при
відсутності дамб - на довжину 30-40 м вище і нижче моста.
     8.2.15. На  мостах  із  малим  отвором у зимовий період треба
проводити захист отвору від занесення снігом спеціальними  щитами,
а у випадку заметів своєчасно їх очищати.
     8.2.16. Якщо   виникає  небезпека  підмивання  конуса  моста,
струмененапрямних дамб  або  насипу,  треба  застосовувати  засоби
регулювання водного потоку,  спрямованого на попередження можливих
пошкоджень.  Застосування  засобів   повинно   бути   обгрунтоване
гідравлічним розрахунком.
     8.2.17. У  випадку притискання потоку до насипу підходів,  що
загрожує її стійкості,  рекомендується влаштування траверсів,  які
відтискують течію від насипу,  а при помірних течіях - влаштування
захисного фронту у вигляді закріпленого  укосу,  масивної  стінки,
насадження   рослинності.  Укріплення  укосів  виконують  кам'яним
накидом,  габіоновими   укріпленнями,   залізобетонними   плитами,
гратчастими  конструкціями  з залізобетону і кам'яного заповнювача
та інше.
     8.2.18. Для    влаштування     струмененапрямних     масивів,
струменебійних   і  хвилезахисних  смуг  можуть  бути  застосовані
лісонасадження вербових  порід  дерев  і  чагарників,  які  швидко
ростуть. Розміри насаджень повинні бути визначені розрахунком.
     8.2.19. У  випадку  розмивання  або пошкодження тіла (укосів)
дамби,  конусів або насипу підходів  їх  відновлення  проводять  у
відповідності з правилами ремонту земляного полотна.
     Відбудування укріплень укосів дамб,  конусів і насипів  треба
робити   шляхом   повного  перекладання  на  пошкоджених  ділянках
відповідних типів укріплень із підготовкою основи.
     8.2.20. При виникненні промоїн на узбіччях і укосах  насипів,
підходах,  струмененапрямних  дамб  і перезволоження конусів треба
забезпечити  водовідвід  у  відповідності  з  діючими  нормами   і
типовими рішеннями.
     8.2.21. Для    попередження    сповзання   укріплень   укосів
регуляційних споруд треба перевіряти непошкодженість  упорів,  які
підтримують   плитне  укріплення,  і  при  пошкодженнях  своєчасно
ремонтувати або замінювати.
     8.2.22. Опори,  які підмиваються,  треба укріплювати кам'яним
накидом,  мішками  з  глиною  і  дрібним  камінням.  Для надійного
заповнення зони розмиву при виборі типу захисту,  розміру каменів,
об'єму  накиду,  місць  скидання  зміцнюючих  матеріалів  у  воду,
повинні враховуватися глибина і швидкість потоку.
     Для одержання  максимального  ефекту  при  скиданні каміння в
зону розмиву,  відсипання треба робити з барж або  плавзасобів  із
застосуванням спрямовуючих лотків. При скиданні без лотків камінь,
підхоплений  течією,  з  силою  б'ється  об   опору,   пошкоджуючи
фундамент.
     8.2.23. Підошву  голів  струмененапрямних  дамб  або  траверс
рекомендується   укріплювати   гнучкими    захисними    покриттями
(матрацами),  улаштуванням рисберм. Рисберми застосовують тільки у
випадку неглибокого місцевого розмиву біля підошви укосу.  Розміри
матраца,  який  забезпечує  захист  від підмивання,  визначають на
основі розрахунку очікуваного місцевого розмиву.
 
 
                      8.3. Мостове полотно.
     8.3.1. Усі елементи проїзної частини  мосту  та  підходів  до
нього слід постійно прибирати від сміття, снігу, наносів та зайвих
речей,  щоб  не  допустити  утворення  валків  із   наносів   біля
тротуарів,  під  смугою огорожі,  на гратах водоскидних трубок,  у
зазорах бордюрів,  вікнах  огорож,  на  конусах  під  мостом,  під
водоскидами  та  на  тротуарах  і  карнизах.  Слід  також постійно
контролювати додержання встановленного режиму  руху  по  мосту  із
зберіганням у належному стані знаків, розмітки та ін.
     Слід постійно підтримувати в належному стані огорожі проїзної
частини,  перила,  покриття та підходи.  Слід запобігати утворенню
зон застою поверхневої води,  ям,  напливів, гребінок на покритті,
біля тротуарів і деформаційних швів.
     Необхідно постійно дбати про зовнішній вигляд  споруди,  його
декоративні  властивості.  Забороняється лишати розкритими тріщини
на покритті,  бетонних поверхнях, над деформаційними швами, ями та
вирви в асфальтобетоні,  порожнини, в яких може залишатися вода чи
бруд.
     Забороняється також   скидання   сміття   крізь  водовідвідні
трубки,  за перильні огорожі,  на конуси чи під міст.  Сміття слід
вивозити після прибирання, не припускаючи його накопичення.
     У зимовий  період  експлуатації  першочерговим  завданням   є
запобігання  утворенню снігового чи льодового шару.  Забороняється
використання сольових сумішей чи розчинів як на проїзній  частині,
так і на підходах до неї по довжині не менш як 30-50 м.
     Складні дефекти чи пошкодження  елементів  мостового  полотна
підлягають   позачерговому  спеціальному  огляду  для  коригування
режиму експлуатації та розробці рекомендацій по їх усуненню.
     8.3.2. Поточний  та  середній   ремонт   комплексу   проїзної
частини.  Ремонт  елементів  проїзної частини провадять по групах,
пов'язаних  між  собою  конструкцій,  зважаючи  на  їх   стан   та
взаємоположення. Так бажано комплексно проводити:
     - ремонт мостового полотна - покриття,  шарів  гідроізоляції,
засобів  водовідведення  та ушкоджень плити проїзної частини (біля
водовідвідних  трубок,  деформаційних  швів,   кріплення   огорож,
тротуарів тощо);
     - ремонт  тротуарів,  огорож  проїзної  частини,   перил   та
суміжних   зон   дорожнього   одягу   та   гідроізоляції,  каналів
комунікацій та їх деформаційних швів;
     - ремонт   деформаційних   швів  проїзної  частини,  в'їздів,
суміжних зон дорожнього одягу та водовідведення з укосів підходів.
     Призначення типу  ремонту  дорожнього  одягу має залежати від
стану гідроізоляції споруди. Якщо протікання гідроізоляції значні,
то  необхідно  ремонтувати  всі шари,  включаючи й слабкоушкоджене
покриття.  Забороняється  поновлення  покриття  додатковим   шаром
асфальтобетону  без  спеціального проектного рішення,  узгодженого
згідно з діючими правилами.
     Ямковий ремонт дорожнього одягу (до 30%  ушкодженої поверхні)
слід провадити  розбиранням  ушкоджених  місць  прямокутниками  та
зрізкою напливів.  Поновлення розібраних шарів на ділянках ремонту
провадять із застосуванням руберойду,  асфальтобетонних сумЄшей, а
для захисного шару - можливе використання цементобетонних сумішей.
     Після часткового ремонту покриття  слід  провести  поверхневу
обробку всієї проїзної частини мосту.
     Для ремонту  гідроізоляції   слід   використовувати   бітумну
мастику, фарбові покриття, полімерні матеріали, але тільки з чітко
перевіреними необхідними якостями.
     Для покриття   слід   використовувати   зсувостійкі,  жорсткі
щебенисті асфальтобетони із  вмістом  щебеню  55-65%.  Як  виняток
дозволяється   використовувати   суміші   з   меншою   жорсткістю,
наприклад,  литий асфальт,  але  його  використовують  тільки  при
частковому ремонті,  який  провадять  картами  площею  не більш як
4-6 кв. м.
     При ремонті гідроізоляції на сполученні з тротуарами, в зонах
деформаційних  швів,  водовідводних  трубок  та  стояків   огорожі
рулонний  матеріал  заводиться  на  ці  конструкції з наклеюванням
гарячим в'язким бітумом чи бітумною мастикою. При необхідності він
розрізається на пелюстки.
     При неможливості проведення повного ремонту дорожнього  одягу
разом   із   зруйнованою  гідроізоляцією  допустимим  є  тимчасове
поновлення   водонепроникності   проїзної   частини    поверхневим
обробленням  асфальтобетонного  покриття,  з ретельним поновленням
дорожньго одягу біля кромок (поруч із  тротуарами,  деформаційними
швами та водоскидами).
     Лущіння поверхні залізобетонної огорожі чи бордюрів зупиняють
розчисткою  сколів,  промивкою  засолень,  проведенням ізоляційних
робіт на оголеній арматурі (бітумною чи бітумноепоксидною мастикою
або  стійкими  лакофарбовими  сполуками)  та наступним поновленням
захисного шару  бетону.  Відновлену  поверхню  необхідно  обробити
рЄдиною ПКЖ-2.
     При стикуванні нової та старої гідроізоляції слід перекривати
новою стару на 10-15 см з урахуванням напрямку стоку води.
     Покриття на  прогоновій  будові,  які  мають  мережу  тріщин,
здиблення або вибоїни, замінюють новими.
     Місце просідання на в'їздах на міст ліквідують  перекладанням
перехідних плит з обов'язковою заміною грунту під ними на дренуючу
суміш.
             8.4. Залізобетонні і сталезалізобетонні
                        прогонові будови.
     8.4.1. Нагляд     за    конструкцією    прогонової    частини
залізобетонних мостів та її утримання має мету:
     - вчасно  виявити дефекти і,  відповіно до цього,  призначити
термін  спеціального  огляду  та  встановити  режим   експлуатації
(обмежити рух по споруді або закрити його);
     - запобігти подальшому розвитку руйнувань.
     Для виконання  цього слід постійно прибирати підферменики від
накопичування наносів,  прочищати опорні частини,  фарбувати їх чи
намащувати графітовим мастилом та запобігати їх зволоженню.
     Проводити комплекс заходів по утриманню та  ремонту  проїзної
частини  і  особливо по забезпеченню роботи системи водовідводу та
гідроізоляції.  Тобто прочищати водовідвідні трубки,  прибирати та
ремонтувати   ділянки   проїзної   частини   біля   тротуарів   та
деформаційних швів, поновлювати вчасно ізоляцію на них, а також на
стиках тротуарних блоків.
     Ремонт залізобетонних  прогонових  будов,  який   виконується
службою експлуатації,  повинен запобігати розвитку руйнувань та їх
наслідків.
     Більшість дефектів   мають   бути   ліквідовані   тільки   за
спеціальним проектом ремонту чи реконструкції мосту, виконаного на
базі   результатів  спеціального  огляду  споруди  з  призначенням
тимчасового режиму його експлуатації.
     8.4.2. При  постійному  нагляді  та  догляді  за   металевими
прогоновими будовами в першу чергу оглядають усі дефектні місця, в
яких  висока  імовірність  появи  пошкоджень.  Такими  місцями   є
заклепкові з'єднання,  зварні шви і місця біля швів,  місця різкої
зміни  перерізів  елементів  і  місця  з  вхідними  кутами,  місця
приєднання поперечних балок до головних.
     Оглядають також усі місця,  де може збиратися  бруд,  сміття,
вода,  сніг  та  лід,  визначають ділянки конструкцій,  які погано
провітрюються і можуть часто зволожуватись. Найбільше засмічуються
вузлові з'єднання,  елементи,  розміщені під деформаційними швами,
нижні пояси  ферм,  місця  поблизу  водовідвідних  трубок,  опорні
частини.
     8.4.3. При  огляді  заклепкових з'єднань слід перевіряти стан
робочих заклепок у вузлах,  стиках,  при  укріпленнях  із  великою
товщиною    склепаних   пакетів   (три   і   більше   листів),   у
стиснуто-розтягнутих  елементах,  що  працюють  на  знакоперемінні
навантаження,  у  прикріпленнях гнучких елементів (середні розкоси
ферм,  в'язів).  Якість заклепок перевіряють зовнішнім оглядом  та
простукуванням  молотком масою близько 200 г.  Слабкі заклепки при
ударі глухо дзенькають.  Ознаками  слабких  заклепок  можуть  бути
також  потьоки  іржі  з-під  головок  чи  з зазорів між з'єднаними
елементами,  тріщини в фарбі навколо заклепок.  Дефектними є також
заклепки  з  зарубками  чи  неповномірними  головками,  тріщинами,
заклепки із  збитими  головками,  при  наявності  вінчика  навколо
головки чи зарубками металу довкола неї.
     При великому кроці заклепок  можливе  розпучування  елементів
іржею.
     8.4.4. У  сталевих  прогонових будовах із гратчастими фермами
необхідно контролювати прямолінійність елементів,  стан з'єднуючих
планок,  їх  кріплення.  У стиснутих стержнях викривлення елементу
допускається  не  більше  1/500  його  довжини,  а  в  розтягнутих
елементах і в'язях ферм - не більше 1/300.
     У прогонових будовах  із  суцільною  стінкою  головних  балок
випучування  вертикальних  листів  допускається  не  більше  1/250
найменшого розміру між ребрами жорсткості чи між полицями балок.
     8.4.5. При   огляді   прогонових   будов   виявляють    також
пошкодження конструкцій:  розриви, пробоїни, вм'ятини, погнутості.
Такі пошкодження виникають унаслідок ударів транспорту в мостах із
рухом понизу.
     Підлягають детальному  огляду  зони  сполучення   полиць   із
стінками  елементів мостів із прокатних двотаврових балок крупного
перерізу (висотою 600 мм і більше) і широкополичних двотаврів типу
"Пейне".  У  цих  зонах  можлива  наявність  тріщин  і  пластичних
деформацій зсуву,  які видно на око при огляді у вигляді  лінійних
напливів металу поздовж стінки балки (т. з. лінії Людерса).
     У приопорних  зонах  балок  та  фасонках   в'язей   внаслідок
затікання  води  на  металоконструкції через деформаційні шви може
бути розшарування металу.
     8.4.6. У   сталезалізобетонних    прогонових    будовах    із
залізобетонною   плитою,   що   включена   в   спільну   роботу  з
металоконструкціями,  необхідно контролювати  суміжності  плити  з
балками, а також стан залізобетонної плити. Слід звертати увагу на
кінцеві ділянки суміжності плити з  балками,  де  можливий  відрив
плити   та   утворення   зазору  між  бетоном  та  верхнім  поясом
металоконструкцій.  При виявленні  тріщин  у  суміжності  плити  з
металом   і   в   самих   металоконструкціях   необхідно  провести
спеціальний  огляд   такої   прогонової   будови   спеціалізованою
мостовипробувальною організацією.
     Слід мати на увазі, що в натурі досить важко встановити, чи є
об'єднання залізобетонної плити з металоконструкціями для спільної
роботи.  Про наявність пов'язей плити з балками слід судити  після
вивчення    проектної    документації    на   міст.   На   Україні
сталезалізобетонні  прогонові будови  почали  застосовувати  після
1948  р.,  тому  технічна  документація  на  них має знаходитися в
експлуатаційних  організаціях.  Мости  з  залізобетонною   плитою,
збудовані раніше цього часу, мають відокремлену плиту.
     8.4.7. У   з'єднаннях  на  високоміцних  (фрикційних)  болтах
контролюють щільність пакетів із сталевих  листів,  а  також  стан
болтів, гайок та шайб. Щільність стягування листів вимірюють щупом
товщиною 0,3 мм.  При нормальному стані щуп не повинен входити між
частинами  пакету по кромках елементів і деталей.  Не допускається
наявність тріщин у гайках  та  болтах,  зім'яття  шайб  і  головок
болтів,  недостатність довжини різьби болту (повинно бути не менше
одного  вільного  витка   після   повного   закручування   гайки).
Відповідність  величин  натягу болтів розрахунковим значенням слід
перевіряти динамометричним ключем не рідше ніж 1 раз  на  7  років
при проведенні періодичних оглядів спеціалізованою організацією.
     8.4.8. У  зварних  швах  та  металі навколо зварної зони слід
виявити тріщини,  які з'являються внаслідок перенапруги  металу  в
місцях  концентрації  розтягуючих напружень,  залишкових напружень
від зварки,  а  також  у  результаті  холодноломкості  металу  при
від'ємних температурах та його старінні.  Такі тріщини можуть бути
виявлені переважно в місцях із різкою зміною перерізу  (наприклад,
у  місцях  обриву  листів,  на  кінцях швів і накладок),  у місцях
примикання ребер жорсткості,  діафрагм,  фасонок,  у зоні  зварних
швів із дефектами, а також підрізів металу від механічних впливів.
Особливу   увагу   слід   звертати   на   шви    розтягнутих    та
стиснуто-розтягнутих елементів гратчастих ферм та розтягнутої зони
суцільних  балок.  У  цих  елементах  слід  оглядати  стикові   та
з'єднувальні шви (наприклад, з'єднуючих стінку та пояси елементу).
Основними дефектами зварних швів  є  тріщини,  непровар,  підрізи,
шлакові  включення,  напливи,  кратери.  Тріщини можна виявити при
уважному огляді через лупу.
     Зовнішніми ознаками   тріщин  можуть  бути  потьоки  іржі  та
лущення  фарби.  Ділянку,  де  підозрюється   тріщина,   необхідно
очистити від іржі та фарби,  змочити керосином і насухо витерти, а
потім натерти крейдою чи  покрити  будь-яким  колоїдним  розчином.
Керосин  із  тріщин  вберуть  у  себе крейда чи колоїдний проявник
через 3-4 години,  і тріщина проявиться.  Найбільш повну уяву  про
стан  металу  дають фізичні методи дефектоскопії (електромагнітні,
ультразвукові, акустичної емісії, просвічування рентгенівськими чи
гама-променями).   В   окремих   випадках   для  виявлення  тріщин
допускається гострим крейцмейселем обережно зняти тонку стружку по
її   напрямку.   Стружку  слід  зняти  таким  чином,  щоб  тріщина
знаходилася приблизно посередині  її  ширини.  Роздвоїння  стружки
підтвердить наявність тріщини.
     Виявлені тріщини  відмічають  і  ведуть  за  ними   регулярне
спостереження. В залежності від характеру тріщини та інтенсивності
її  розвитку  необхідно  визначити  умови  подальшої  експлуатації
елементу  споруди,  в якому вона виявлена.  Як першочерговий засіб
(до капітальної локалізації тріщини) може бути виконане свердління
на її кінці круглого отвору діаметром 12-14 мм.
     8.4.9. При  зовнішньому  огляді  поверхні  встановлюють  стан
пофарбування металу.  Нормальним  станом  пофарбування  вважається
покриття,  що утворює рівну плівку без пропусків і потьоків, через
яку не просвічується  метал,  не  має  тріщин,  пухирів,  лущення,
розм'якшення, механічних пошкоджень.
     8.4.10. При  огляді  опорних частин сталевих прогонових будов
визначають:  угін та перекіс  котків,  правильність  обпирання  на
опорні   плити,   затяжку  анкерних  болтів,  наявність  тріщин  в
елементах опорних частин, корозію металу, засміченість.
     8.4.11. В процесі експлуатації мостів на несучих конструкціях
всі місця,  де можливе накопичення бруду,  сміття,  води,  снігу і
льоду,  а також ділянки,  які не  провітрюються  та  зволожуються,
необхідно очищати не рідше, ніж 2 рази на рік (весною та восени).
     Роботи слід  проводити  обережно,  дерев'яними   лопатами   і
шкребками, щоб не пошкодити фарбу.
     Для усунення  тривалого  застою  води  просвердлюють   отвори
діаметром  20-30  мм  з зачисткою країв зверху.  Можливість такого
послаблення має бути перевірена розрахунком.  В розтягнутих поясах
зварених балок свердління дренажних отворів не допускається.
     8.4.12. Котки,  поверхні  кочення  та ковзання опорних частин
необхідно регулярно натирати графітовим змащувачем, а бокові грані
фарбувати   олійною   фарбою.   Для  охорони  опорних  частин  від
забруднення    рекомендується    влаштовувати     футляри,     які
відкриваються, з листової сталі або полімерних матеріалів.
     8.4.13. Роботи  по  ремонту  дефектних  елементів  прогонових
будов,  які  потребують  складання  проекту   їх   виконання,   чи
розрахункового обгрунтування, відносяться до капітального ремонту,
всі інші - до поточного ремонту.
     Номенклатура робіт  по поточному ремонту металевих прогонових
будов:
     - заміна заклепок;
     - підтяжка та заміна болтів;
     - одиночна  заміна та ліквідація пошкоджень окремих елементів
прогонових будов,  які  не  потребують  обгрунтування  розрахунком
(усунення   виникнення   тріщин  в  металі,  виправлення  місцевих
деформацій, підсилення та ліквідація окремих пошкоджень);
     - ремонт   деталей   опорних   частин,  який  не  вимагає  їх
розвантаження;
     - пофарбування металоконструкцій;
     - роботи з ремонту освітлення,  ремонту та зміни судноплавної
сигналізації.
     8.4.14. Заміну дефектних заклепок рекомедується виконувати на
фрикційні  (високоміцні)  болти.   В   прикріпленні   допускається
одночасно заміняти не більше 10%  загальної кількості заклепок,  а
при наявності в прикріпленні 10  заклепок  і  менше  -  тільки  по
одній.  Діаметр  болтів  визначається  в  залежності  від діаметру
заклепок, що змінюються:  заклепки діаметром 19-21  мм,  23  мм  і
25 мм замінюють відповідно болтами діаметром 18, 22 і 24 мм. Гайки
затягують  динамометричними  ключами  до   розрахункових   величин
зусиль,  які  залежать  від номінального діаметру болта.  Роботи з
натягу болтів слід проводити при  обмеженому  русі  транспорту  по
споруді,  а контрольне - при відсутності тимчасового навантаження.
Після закінчення натягу  болтів  слід  перевірити  ближні  до  них
заклепки  відстукуванням  з  метою виявлення їх послаблення.  Якщо
такі заклепки виявлені, їх слід замінити на високоміцні болти.
     З тим,   щоб  не  змінити  статичної  схеми  конструкції,  не
допускається заміна  заклепки  високоміцними  болтами  в  вузлових
з'єднаннях  елементів  гратчастих  ферм.  В  цих випадках дефектні
заклепки мають бути  замінені  виточеними  (чистими)  болтами  при
умові  точної  відповідності  діаметрів болта і отвору,  де раніше
знаходилась заклепка.
     8.4.15. Виявлені  в  металі  тріщини  повинні  бути   негайно
усунені.
     При невеликих тріщинах довжиною менш,  ніж 10 мм,  розміщених
на  кромках елементів і торцях зварних швів,  рекомендується зняти
пошкоджений тріщиною метал наждачним кругом чи зубилом з подальшою
зачисткою.  Якщо  при цьому ослаблення перерізу елементу перевищує
2%,  то попередньо повинен бути  зроблений  розрахунок  можливості
такого послаблення.
     Тріщини довжиною більшою, ніж 10 мм, необхідно для зупинки їх
подальшого  розвитку,  розсвердлити  на  кінцях  на  всю   товщину
діаметром 12-14 мм.  Центр отвору має відступати від кінця тріщини
на половину його діаметру.  Отвір повинен бути  зачищений  з  обох
сторін  на  глибину  2-3  мм.  Значні  по довжині та небезпечні по
розташуванню  тріщини  повинні  бути  засвердлені  на  кінцях   та
перекриті  накладками  на  високоміцних болтах.  За розсвердленими
тріщинами необхідно встановити нагляд і в  випадку  їх  подальшого
розвитку виконати підсилення за спеціальним проектом.
     8.4.16. Застосування    зварки    для    усунення    дефектів
допускається  в  випадках,  передбачених  спеціальними  проектами.
Зварку    повинні   виконувати   висококваліфіковані   дипломовані
зварники.
     8.4.17. Невеликі погнутості  та  вм'ятини  косинців,  поясів,
розкосів,  в'язей  виправляють  струбциною  чи лапою без розклепки
елементів.  Для   виправлення   загальних   і   значних   місцевих
погнутостей   вертикальних   або  похилих  елементів  застосовують
домкрати з упорними балками.  Можливість їх виправки, розклепки та
заміни повинна бути перевірена розрахунком.
     Якщо усунути дефект на місці неможливо,  пошкоджений  елемент
знімають і після ремонту встановлюють чи замінюють його новим.
     Для виключення  з  роботи  повністю   пошкодженого   елемента
використовують   спеціальні   пристрої,  які  тимчасово  замінюють
робочий елемент.
     При ремонті  місць  з  пробоїнами  та  розривами  деформовану
частину елемента вирізають пе плавній кривій,  заповнюють вставкою
та перекривають двосторонніми накладками на високоміцних болтах.
     8.4.18. При невеликих зміщеннях і перекосах елементів опорних
частин обмежуються усуненням зазорів і  нещільностей  в  обпиранні
клиноподібними вставками. При зміщеннях, що вимагають перестановки
котків опорних частин,  ремонтні роботи виконуються за спеціальним
проектом.
     8.4.19. Всі  металеві  частини прогонових будов і опор,  крім
котків і площин кочення і ковзання опорних  частин,  повинні  бути
пофарбовані.  Пофарбування  має  своєчасно відновлюватись.  Строки
фарбування різних частин слід встановлювати в залежності від стану
старої  фарби  і  вимог естетики.  При пошкодженні пофарбування на
окремих ділянках можна проводити часткове підфарбування.
     Для пофарбування   металоконструкцій   мостів  рекомендується
застосовувати  олійні  фарби  та  полімерні  лакофарбові  сполуки.
Фарба,   якщо   на   те   не   має   особливих  вказівок,  повинна
застосовуватись  світлого  кольору  для   полегшення   нагляду   і
зменшення температурного впливу на прогонову будову.
     До пофарбування поверхня  металу  повинна  бути  очищена  від
іржі,  старої фарби,  бруду і пилу.  Підготовку поверхні проводять
механічним     чи     хімічним     методом     з     застосуванням
грунтовок-модифікаторів іржі. Очищені поверхні підлягають прийомці
мостовим (дорожнім)  майстром.  При  цьому  одночасно  проводиться
огляд  металу з метою виявлення дефектів,  пошкоджень.  Результати
огляду та приймання очистки оформляють актом.
                        8.5. Опори мостів.
     8.5.1. Своєчасне виявлення  дефектів,  нагляд,  утримання  та
поточний  ремонт  конструкцій  є  неодмінною частиною експлуатації
мостової споруди.  Особливу увагу під час нагляду слід звертати на
стан несучих конструкцій опор, на яких поява дефектів та ушкоджень
призводить  до  зниження  несучої  здатності  споруди.  До   таких
дефектів та ушкоджень належать:
     - зміна геометричного положення;
     - наявність   розкритих,   перетинаючих  конструкцію,  тріщин
(шириною більш,  як 0,2 мм) на палях,  стоянах,  ригелях в  місцях
виникнення найбільших напружень;
     - наявність вертикальних тріщин  великого  розкриття  шириною
більш  як  1 мм,  перетинаючих цокольну частину опори і ростверк з
відокремленням масиву бетону;
     - фільтрація  води  крізь  шви  передньої  стінки  необсипних
стоянів та відокремлення зворотніх стінок або відкрилків обсипного
стояна від передньої тріщини;
     - нахил  шафової  стінки  та  підферменника  в   бік   насипу
підходів;
     - руйнування підферменного каменя.
     За розвитком  цих  дефектів  встановлюється  постійний нагляд
шляхом інструментального знімання,  накладаються гіпсові марки, за
якими  фіксується  розвиток щілин,  а також здійснюється нагляд за
зміною  кольору  висолів  (поява  коричневого  чи  рудого  кольору
свідчить  про корозію арматури).  Результати нагляду заносяться до
журналу споруди.  Встановлення причин появи вищеозначених дефектів
здійснюється фахівцями, що призначають ремонтні заходи. Ушкодження
підводної частини опори,  розмиви  русла  біля  опори  виявляються
підводним обстеженням та замірами під час спеціального огляду.
     Утримання опор має мету  запобігти  виникненню  дефектів,  що
знижують  як довговічність опори,  так і її несучу здатність.  Для
цього слід:
     - не   допускати   накопичування   наносів  (чи  бруду  крізь
зруйнований деформаційний шов)  на  поверхнях  елементів  опор  та
стоянів;
     - забезпечувати   стік   води   з   поверхонь   ригелів    та
підфермеників;
     - поновлювати ушкоджені захисні  шари  елементів  опори,  які
передбачені проектним рішенням;
     - здійснювати заходи по запобіганню  виникнення  дефектів  чи
консервації їх розвитку;
     - утримувати  в  належному  стані   експлуатаційні   пристрої
(сходи, огорожі, майданчики тощо).
     8.5.2. Поточний  ремонт  та утримання опор мостів виконується
службою експлуатації та передбачає:
     - поновлення  відколів  частин,  що відокремилися (суміжних з
відколами) та нанесення на них нового захисного шару;
     - поновлення     втраченого    захисного    шару    внаслідок
льодоруйнування,  корозїї  бетону   та   лущення   з   попередньою
розчисткою  ушкоджених  площин,  розробкою  країв  руйнування,  по
нормалі до поверхні бетону, на глибину не менш як 30 мм;
     - поновлення   втрат   руслоукріплення   накиданням  кам'яних
блоків,  а при значних  розмивах  -  переустрій  усього  комплексу
регуляції, але тільки за спеціально розробленим проектом.
     Ремонт ушкоджень,  які призвели до змін геометричних положень
елементів опори,  просідань, наднормативних прогинів, відокремлень
масивів кладки з  приводу  надмірного  розкриття  тріщин,  значних
корозійних втрат бетону,  наднормативних тріщин, перетину арматури
та стикових деталей і планок  виконується  тільки  за  спеціальним
проектом ремонту опори.
                  8.6. Кам'яні і бетонні мости.
     8.6.1. Основними дефектами бетонних і кам'яних мостів є:
     - розладнання елементів водовідводу та дренажу за стоянами;
     - руйнування гідроізоляції склепіння і задніх граней стоянів;
     - тріщини,  як правило,  - поздовжні,  у  кам'яній  кладці  і
бетоні склепінь, рідше - в щокових стінках;
     - вивітрювання  швів  кладки,  корозія  (каменю  і   бетону),
особливо  в місцях перемінного рівня води і льодоходу,  раковини і
відколи.
     При нерівномірних  осіданнях  опор  в  п'яткових  і  ключових
перерізах з'являються великі поперечні тріщини,  які свідчать  про
зміну  розрахункової  схеми  (перетворення  склепіння  в  дво- або
тришарнірне) із суттєвим зменшенням несучої здатності споруди.
     8.6.2. У  однопрольотних  аркових  мостах  проникаюча   через
проїзну  частину  атмосферна вода повинна без перешкод відводитися
до  дренажу  за  задніми  гранями  стоянів  по  гідроізоляції,  що
покладена   на   склепінні   і   задніх  стояках.  При  двох-  або
трьохаркових прольотах відведення води  здійснюється  також  через
водовідвідні трубки, закладені в ключах склепінь.
     Ознаками поганого   водовідводу   і   незадовільного    стану
гідроізоляції  є  мокрі  плями  і  потьоки (з вилуженням вапна або
солей бетону) на поверхні зовнішніх граней склепіння і опор.
     Водовідвідні трубки треба періодично прочищати. Щоб запобігти
забрудненню  поверхні  кладки,   водовідвідним   трубкам   надають
відповіднии напрямок, подовжують їх за межі склепіння на 15-20 см.
     8.6.3. Утримання  кам'яних і бетонних мостів,  крім звичайних
робіт,  полягає в спостереженні за їх станом;  установленні маяків
із   алебастру   (гіпсу)  на  тріщини,  фіксуванні  кінців  тріщин
незмивною фарбою з внесенням необхідних записів в мостову книгу.
     При наявності    великої   кількості   дрібних   тріщин   або
вивітрювання на  великій  площі  рекомендується  нанести  суцільну
штукатурку,  яка  дозволяє  краще  стежити  за  стабілізацією  або
"диханням" тріщини.
     8.6.4. При ремонті кам'яних і бетонних аркових мостів в першу
чергу  треба  вживати  заходи по скиданню поверхневих вод,  щоб не
допустити попадання води у середину кладки і захистити її поверхню
від дії атмосферних опадів.
     8.6.5. При поганому водовідводі і незадовільній гідроізоляції
треба  розкрити,  де  потрібно,  покриття  проїзної   частини,   і
заповнити  надсклепінні  пазухи  та  відремонтувати гідроізоляцію,
надаючи їй необхідний ухил.
     8.6.6. Якщо дренаж за задніми  гранями  стоянів  замулений  і
погано  працює,  треба  зробити  його переукладання і очищення або
влаштувати  дренаж  заново  з  попереднім   частковим   розкриттям
земляного полотна в місці сполучення підходів з мостом.
     8.6.7. Вивітрені  і  зруйновані  шви  кам'яної  кладки  треба
очистити від  сміття,  пилу  і  зволоженого  бруду  на  глибину до
5-6 см, промити струменем води і  потім  розшити  заново цементним
розчином, накладаючи шов увігнутого профілю.
     8.6.8. Облицювання кладки може мати тріщини у швах і у цілому
камені, викришування швів, відставання і випинання облицьувального
каменю.  У цих випадках в процесі поточного ремонту треба замінити
окремі камені облицювання, розчистити кладку, розшити шви.
     8.6.9. Пошкодження  поверхневого характеру (раковини,  дрібні
тріщини,  відколи,  випадіння окремих каменів кладки, вивітрювання
швів,  корозія)  повинні  негайно  усуватися службою експлуатації,
глибокі тріщини і порожнини в кладці треба  заповнювати  цементним
розчином під тиском через пробурені в кладці отвори.
     8.6.10. Поява тріщин у  зворотних  стінках  стоянів  кам'яних
аркових  мостів  може  бути  спричинена  поганим відводом води або
наявністю  в  просторі  між  зворотними  стінками   грунтів,   які
здимаються.  У  першому  випадку  перевіряють  роботу  дренажу  за
стояном,  коли проводять ремонтні роботи,  в другому - грунт, який
здимається, замінюють іншим. Тріщини герметизують.
     8.6.11. У  бетонних  аркових  мостах  звичайні дефекти масиву
склепіння і опор (раковини,  відколи,  тріщини,  корозія бетону  і
інше)  усувають  за  зазначеними вище правилами ремонту прольотних
будов і опор залізобетонних мостів.
                      8.7. Дерев'яні мости.
     8.7.1. Основними  задачами  утримання  і  поточного   ремонту
дерев'яних мостів є:  запобігання появи і розвитку гниття; очистка
елементів  моста  від  бруду,  снігу  і  льоду;  усунення  дрібних
дефектів;   усунення   ослаблення  болтів  і  тяжів;  забезпечення
протипожежними засобами.
     8.7.2. Проїзну  частину  моста  і  тротуари  треба   постійно
очищати від бруду і сміття, а в зимовий перюд - від снігу.
     8.7.3. Для  провітрювання  берегових  опор і прольотних будов
малих  мостів  треба  прибирати  чагарник  і  високу  траву,   які
знаходяться в безпосередній близькості перед отвором споруди.
     8.7.4. Для  подовження  строку  служби  деревини  конструкцій
мостів і своєчасного захисту її від гниття  на  початковій  стадії
ураження  гнилизною  роблять  антисептування.  Найпростіший спосіб
антисептування - метод зовнішнього обмазування спеціальною пастою.
Палі  опор  на  заплавах  і  льодорізи,  які  найбільш  інтенсивно
зазнають гниття в зоні поверхні  грунту,  захищають  антисептичним
бандажем.  Бандаж  виготовляють із толю,  руберойду або мішковини.
Антисептичний склад наносять на ділянку палі,  яку захищають, і на
бандаж з внутрішнього його боку.  Бандаж щільно накладають на палю
(обертають навколо палі) і по утвореному  шву  (з  перекриттям  на
10 см) прикріплюють  до   неї  толевими  цвяхами  або  прикручують
в'язальним дротом.  Верхній край бандажа і частину палі, яка межує
з  ним,  на ділянці в 10-15 см покривають бітумною гідроізоляцією.
Верх бандажа повинен виступати над грунтом на  15-20  см.  Якщо  в
місці установлення бандажа є стик палі впівдерева,  зверху бандажа
ставлять хомути.
     8.7.5. Як  розчинний  антисептик  можуть   бути   використані
препарати   ХМ-5;   МХХ-15;   МХХ-44  і  інші.  Хромат  міді  ХМ-5
складається із 10-12%о рідкого розчину суміші мідного  купоросу  і
біхромату  натрію технічного,  які використовують в співвідношенні
1:1 за масою. Розчин готують при температурі навколишнього повітря
15-20 град. C (ГОСТ 28815-90).
     8.7.6. З      маслянистих     антисептиків     рекомендується
кам'яно-вугільне мастило,  змішане з зеленим мастилом  або  гасом.
Антисептична паста складається із фтористого натрію,  бітуму, гасу
і торфяного борошна (за масою 51:23:22:4 відповідно).
     8.7.7. Просочення деревини рекомендується робити  за  методом
глибокого просочення під тиском з допомогою спеціальних установок,
укомплектованих   порожнистими   свердлами   (ін'єкторами),    які
загвинчуюють в елемент,  який антисептують.  Ін'єктори закріплюють
вздовж елемента на відстані 60-100 см, по колу чотири ін'єктори на
однакових відстанях. Робочий тиск складає 0,2-0,8 МПа.
     8.7.8. Дошки  верхнього  настилу,  який  має знос більш 3 см,
замінюють  на  нові.  Не  дозволяється  ставити  латки  у  вигляді
обрізків  (коротких)  дощок.  Дошки  в  місцях  їх відставання від
нижнього настилу або поперечин щільно  пришивають,  а  цвяхи,  які
виступають, забивають, або замінюють.
     Дошки тротуарного настилу,  на консолях поперечин  кладуть  з
зазором 2 см для вентиляції.
     Щоб уникнути розладу  настилу,  колесовідбійні  бруси  щільно
приганяють до настилу і затягують болтами.
     8.7.9. Поламані  та  гнилі  елементи прольотних будов повинні
відновлюватися у первісному вигляді.  Металеві елементи  кріплення
повинні  підтягуватися  і  обслуговуватися не рідше одного разу на
рік.
     8.7.10. Опори і льодорізи  після проходу льодоходу  і  повені
очищають  від  мулу і сміття,  а всі пошкодження лагодять.  Стерту
обшивку льодорізу і  опори  замінюють,  а  нову  (із  пластин  або
брусів) ставлять з щілинами до 1 см для провітрювання. На річках з
великим льодоходом обшивку льодорізів і опор виконують із листової
сталі  товщиною  2-3  мм  на висоту зони коливання рівня льодоходу
плюс 0,5 м. У льодорізах задня стінка не захищається.
     8.7.11. На річках,  де зимою можливе підняття рівня води, для
запобігання висмикуванню паль, роблять обколювання криги. Зроблені
прорізи   захищають   від   замерзання,   закриваючи   їх   зверху
утеплювальними матеріалами (сіном, соломою, снігом і т. ін.).
     8.7.12. Заміну  та відновлення несучих елементів мостів треба
здійснювати тільки за спеціальним проектом.
                 8.8. Шлюзні та переливні мости.
     8.8.1. Крім звичайних вимог до утримання та ремонту мостів  в
цих спорудах слід додатково наглядати за:
     - забезпеченням цілісності та герметичності флютбету;
     - місцем  з'єднання  дамби та стояна (відсутність протікання,
локальних розмивів, тощо);
     - станом   низової  частини  дамби,  підходів  та  переливних
насипів,  кріпленням укосів,  цілісністю зон,  межуючих з підошвою
насипу, відсутністю осідання та зсування укосів, свищів та інше;
     - надійною роботою механізмів,  які відчиняють  та  зачиняють
затвори.
     Крім позначених  зовнішніх  дефектів,  слід  спостерігати  за
наявністю   побічних  ознак.  Так,  ступінь  виносу  грунту  з-під
флютбету слід вимірювати  через  отвори  водобійної  частини.  При
значному  просіданнЄ  необхідно  розкрити  флютбет  та  влаштувати
зворотний фільтр. Після цього потрібно відновити флютбет.
     8.8.2. Зимове утримання підпірних та  переливних  споруд  має
бути  спрямоване на запобігання приморожування механізмів затворів
та пробиття на вкритій льодом поверхні отворів розміром 1,5 м.
     8.8.3. Пропуск повеневих вод,  якщо дамба не  законструйована
на  стримання підпірного рівня,  передбачає поступовий скид води в
залежності  від  збільшення  її  кількості   у   водосховищі,   за
узгодженим графіком.
            8.9. Наплавні мости та паромні переправи.
     8.9.1. При експлуатації наплавних мостів слід наглядати за:
     - комплектністю рятувального та протипожежного устаткування;
     - комплектністю експлуатаційного устаткування (човни, насоси,
визначені запасні комплекти понтонів,  сходи в  понтони,  ремонтні
матеріали та інше);
     - відповідністю  навантаження  встановленим   чи   визначеним
технічним  параметрам  споруди  та регулюванням його обслуговуючим
персоналом за допомогою шлагбаумів, турникетів та дорожніх знаків,
які встановлені на підходах до споруди;
     - стабільністю поздовжнього отвору мосту та паромного ходу;
     - за  станом  шарнірних з'єднань прогонової будови та вчасним
підтягуванням;
     - своєчасним  прибиранням  проїзної частини,  наплавних опор,
апарелів та причалів, чисткою водоскидних пристроїв;
     - вчасною заміною рівня проїзної частини причалів, перехідних
містків та утримання підйомних засобів у належному стані;
     - за   появою   води   в   плаваючих  опорах  та  вчасним  її
відкачуванням;
     - просушуванням  внутрішньої порожнини понтонів,  відчиненням
люків у суху погоду;
     - утриманням   поздовжнього   нахилу  на  перехідних  містках
наплавних мостів не більш як 8%о;
     - забезпеченням стабільності положення отвору споруди;
     - стежити за  тим,  щоб  найменша  глибина  під  понтоном  чи
наплавною  опорою  була  більшою  ніж 15 см від рівня максимальної
осадки.
     8.9.2. В зимовий та повеневий період слід:
     - до початку льодоставу чи повені виводити плавучу систему на
призначене місце її зберігання;
     - при  появі  на  річці  шуги  чи слабкого льоду систематично
відводити її від понтонів, запобігати появі полію під понтонами, а
також їх бортах. Для цього необхідно сколювати слабкий лід смугами
по 0,7-1,0 м.
     8.9.3. При проведенні заходів по утриманню наплавної  споруди
чи її поточному ремонті передбачається:
     - запобігати розсиханню дерев'яних  конструкцій  під  час  їх
зберігання   та  поновлювати  їх  герметичність  просмолюванням  з
конопаченням отворів та  щілин.  Якщо  отвори  з'явились  під  час
експлуатації, їх забивають пробками з сухої деревини;
     - в металевих плавучих засобах отвори чи  прослаблені  клепки
забивають дерев'яними   конічними  пробками,  які  обрізаються  за
10-20 мм від площини борту по можливості з зовнішнього боку,  а  в
днищі з середини;
     - запобігати прослабленню шарнірів прогонової будови;
     - запобігати розвитку корозії шляхом нанесення бітумного лаку
чи мастики по попередньо підготовленій поверхні металу.
                    8.10. Водопропускні труби.
     8.10.1. Основними завданнями утримання  і  поточного  ремонту
труб є: підтримання нормального водотоку через трубу і запобігання
утворенню дефектів в насипу і проїзній  частині  над  трубою  і  в
конструкції труби, усунення дрібних пошкоджень.
     8.10.2. При  чергових  оглядах  труб  відмічають  і  фіксують
дефекти, які найбільш часто зустрічаються:
     - нерівномірні  просідання  ланок  труб  по  її довжині,  які
спостерігаються на торфяних,  глинистих або слабких  грунтах,  або
спричиняються підмиванням фундаментів при розладі швів;
     - тріщини,  деформації і сплющування ланок труб і  оголовків,
спричинені дією навантажень;
     - мокрі  плями  і  вилуговування   солей   бетону   внаслідок
пошкодження гідроізоляції і фільтрації води через насип;
     - відривання  оголовків  від  труби  і   значні   тріщини   в
оголовках,  які  виникають  в  результаті  підмивання фундаментів,
нерівномірних осідань,  збільшення  тиску  зволоженого  грунту  на
відкрилки оголовків;
     - незадовільний стан стиків ланок (фільтрація води, наявність
тріщин).  Крім того, перевіряють стан бетону і кам'яного мурування
усіх  конструктивних  елементів  труб  і  стін  укріплення  укосів
насипу.
     8.10.3. Водопропускні труби очищають літом від сміття і мулу,
а зимою від снігу і льоду. Роботи виконують за допомогою скребків,
механізованим способом або з допомогою гідромонітора.
     На зимовий період усі труби треба закривати на вході і виході
щитами з хмизу для запобігання проникнення снігу в середину труби.
На водотоках в щитах залишають отвори на випадок відлиги.
     8.10.4. Русло на підході до труби рекомендується  випрямляти,
закріплювати його дно і береги кам'яним накидом. У зоні розтікання
потоку за трубою при наявності розмивання берегів  закріплення  їх
обов'язкове.  Підводні  русла,  водобійні  колодязі  і гамівник на
виході із труби регулярно очищають від  наносів  і  від  сторонніх
предметів.    Треба   також   вживати   заходи   по   застеріганню
яроутворення, а у випадку їх утворення - робити закріплення.
     8.10.5. При  виникненні  невеликих   затухаючих   деформацій,
осідання  або зсуву ланок труб дефектні шви зашпаровують,  а лоток
труби вирівнюють бетоном.
     8.10.6. Тріщини  і  раковини  в  бетоні  ланок  і   оголовків
розчищають і штукатурять цементним розчином,  попередньо очистивши
арматуру від корозії.
     8.10.7. При  просочуванні  води   через   шви   між   ланками
залізобетонної труби (а в кам'яній кладці через склепіння і стіни)
треба відремонтувати гідроізоляцію.  Для цього  розкривають  насип
над  дефектною  ділянкою  труби і заповнюють дефектні шви клаптям,
яке просочено бітумною мастикою.  Зовні труби шви перекривають  на
ширину  25  см  декількома шарами рулонного матеріалу з прошарками
бітумної мастики.  Інші частини  поверхні  труби  обмазують  двома
шарами бітумної мастики. Потім відновлюють насип над трубою шарами
ущільненого грунту по 10-15 см.
     8.10.8. Порожнини  за  трубами,  які   утворилися   внаслідок
вимивання грунту через дефектні шви,  при невеликих висотах насипу
заповнюють грунтом,  розкриваючи зверху дефектну  ділянку,  а  при
високих  насипах  або  недоцільності розкриття насипу - піском або
цементною сумішю під тиском.  Після заповнення  порожнин  дефектні
шви зашпаровують.
     8.10.9. При   частих  замулюваннях  труби  треба  передбачити
засоби,  які  зменшують  каламутність   потоку:   при   можливості
улаштувати   відстійні   басейни  перед  спорудами,  вимагати  від
господарств  виконання  агротехнічних  засобів,   які   підвищують
антиерозійну стійкість грунту.
     8.10.10. При  імовірності закупорювання вхідного отвору труби
треба ставити перед нею захисні огорожі.
     8.10.11. При ремонті укріплення на виході із труби  видаляють
рослинність  (якщо  вона  є),  відновлюють  суцільність  грунтової
основи,  у необхідних випадках улаштовують підготовку  основи  під
плити кріплення, укладають плити, жорстко з'єднують (зв'язують або
зварюють) випуски арматури із плити і покривають  бітумним  лаком,
шви заповнюють бетоном.
              8.11. Пропуск льодоходу і високих вод.
     8.11.1. Для   попередження   пошкоджень  і  руйнувань  штучні
споруди повинні  бути  підготовлені  до  пропускання  льодоходу  і
високих вод.
     При наявності  старорічищ  і  на  притоках  в  зоні   підпору
основної  ріки  треба  ураховувати можливість повторних льодоходів
при рівні високої води.
     8.11.2. Для одержання прогнозів погоди,  а  також  відомостей
про  початок льодоходу і повені,  відомості про крижаний покрив на
ріках,     переміщеннях     криги      і      горизонтах      води
дорожньо-експлуатаційні  організації повинні установити регулярний
зв'язок з місцевими органами гідрометеорологічної служби.
     8.11.3. Роботи по забезпеченню нормального пропуску льодоходу
і високих вод розподіляються на три періоди:
     - підготовчий;
     - пропуск льодоходу і високих вод;
     - ліквідаційний.
     8.11.4. При  очікуванні  появи  значного  снігового   покрову
отвори малих мостів довжиною до 6 м,  труб закривають щитами,  щоб
уникнути занесення їх снігом.  При тривалих відлигах отвори мостів
не закривають, але після снігопадів очищають від снігу.
     8.11.5. Наприкінці зими прибирають щити,  лід, який утворився
при повторних весняних заморозках в створах малих штучних  споруд,
і  розчищають  сніг,  прориваючи  канави по руслу перед вхідними і
вихідними  отворами  шириною  не  менше  створу  самої  споруди  і
довжиною  30 м  від кожного оголовка.  Повністю очищають від снігу
частини укосів над оголовками труб.
     8.11.6. У малих мостів через суходіл,  яри і невеликі струмки
розчищають від снігу підошви конусів, улаштовуючи канави з виходом
до отвору моста,  прокопують широку канаву в  снігу  по  головному
руслу.
     8.11.7. Слідом  за розчищенням малих споруд від снігу і льоду
приступають до очищення від снігу бічних  і  нагірних  канав,  які
підходять  до  споруди.  Щоб запобігти пошкодженню великих насипів
над трубами (обвали і спливання від талої води), в снігу на укосах
насипів  прокопують  прорізи  шириною  0,5  м  через  кожні  10  м
перлендикулярно бічним канавам.
     8.11.8. На кожний великий і середній міст призначають  особу,
яка  відповідає  за  підготовку  і  захист  споруди  від  повені і
льодоходу та розробляє оперативний план заходів.
     8.11.9. Мости,  які  охороняються  від  льодоходу  і  повені,
повинні  бути  забезпечені  необхідною  робочою  силою  у  вигляді
окремих бригад в складі 5-7 чоловік.
     Усі працівники,  які  беруть  участь  в забезпеченні пропуску
високих вод, повинні бути своєчасно проінструктовані.
     Великі мости  до  початку  льодоходу  і  повені  повинні бути
забезпечені  засобами  зв'язку  (телефоном,  радіо),  транспортом,
приміщенням, яке обігрівається.
     Крім того,  кожний  міст,  який  захищається  від  льодоходу,
повинен   бути   оснащений   рятувальними  засобами:  рятувальними
поясами, кругами, а великі мости - також рятувальними човнами.
     8.11.10. При очікуваному інтенсивному льодоході  або  високій
повені  заздалегідь  погоджують з місцевими органами влади питання
про залучення,  у випадку необхідності,  команд військових  частин
або місцевого населення.
     8.11.11. Льодокольні підривні роботи, як правило, проводяться
тільки на мостах з дерев'яними  опорами.  На  мостах  капітального
типу такі роботи виконуються тільки у виняткових випадках, якщо:
     - підтверджено практикою,  що  на  даному  об'єкті  в  період
льодоходу утворюються великі затори криги,  які спричиняють значні
підмиви фундаментів опор;
     - постійний  міст,  побудований  на  залізобетонних  пальових
опорах,  який не відповідає важкому  режиму  льодоходу  на  даному
водотоці, що також підтверджується практикою минулих років;
     - опори постійного моста  дефектні  і  щорічно  пошкоджуються
льодоходом.
     Будівельні і  льодокольні  підривні   роботи   повинні   бути
погоджені у встановленому порядку.
     8.11.12. У   комплекс   підготовчих  робіт,  крім  ліквідації
дефектів,  виявлених  при  огляді  опор  і   льодорізів,   входить
закріплення  підмостового  русла біля опор.  На основі результатів
промірювання  підмостового  русла  біля   опор,   місця   підмивів
укріплюють каменем, важкими фашинами, а в більш серйозних випадках
- хворостяником з каменем. Крім того, при необхідності закріплюють
головні частини дамб - підходів і регуляційних споруд, які частіше
зазнають розмивання.
     8.11.13. Межі очистки русла ріки  від  криги  з  верхового  і
низового  боків  моста  установлюють  заздалегідь,  при  складанні
оперативного плану заходів на кожному об'єкті.
     Крижаний покрив в прольотах моста при необхідності розколюють
повздовжніми і  поперечними  борознами  механізованим  або  ручним
способами, спускаючи потім кригу вниз за течією.
     8.11.14. Для  зменшення впливу льоду при першому переміщенні,
при необхідності,  треба провести відповідне обколювання криги  по
периметру опор чи вздовж укріплень.
     8.11.15. Перед  початком  льодоходу  систематично перевіряють
стан  ополонок  і  борозен  в  льоду,  які  у  випадку  замерзання
прорубують. Низьководні мости, які можуть бути знесені, розбирають
до  початку  повені,  а  після  спаду  води  -  відбудовують.  При
розбиранні  мостів  місцеве  населення  і  організації заздалегідь
попереджуються.
     Мости, які  затоплюються за час льодоходу з відміткою настилу
на 0,3-0,5 м нижче льоду,  зберігаються.  Крижаний покрив  в  зоні
розташування  таких  мостів  розчищають на відстань 20-50 м вище і
нижче цих споруд.  Прогони мостів повинні бути прикріплені до паль
стальними хомутами,  а з боку підходу криги поставлені "сковзала",
по яких ковзають крижини.
     Перила на час льодоходу знімають. При необхідності такі мости
завантажують по настилу каменем.
     8.11.16. З початку відлиги (потемніння  льоду)  біля  споруд,
які     охороняються,     передбачають    цілодобове    чергування
інженерно-технічних  робітників,  команд  підривників  і   робочих
бригад.  Увесь особовий склад, закріплений за об'єктом, до початку
льодоходу повинен бути  навчений  правилам  техніки  безпеки  усіх
робіт, які підлягають виконанню.
     8.11.17. При  спокійному  льодоході  стежать  за проходженням
крижин під некапітальними мостами,  не допускаючи їх  зіткнення  з
палями або затримку біля опор. Великі крижини розбивають плішнями,
ломами або дрібними зарядами.  Крижини,  які застряли  в  прольоті
моста,   негайно   розколюють.   Одночасно   треба   наглядати  за
проходженням криги вище і нижче моста  і  не  допускати  утворення
заторів, проводячи при необхідності підривні роботи.
     8.11.18. Якщо льодохід на основній річці пройшов при низькому
рівні але поля криги збереглися на старорічищах і протоках,  треба
при  необхідності  роздробити  таку кригу і забезпечити пропуск її
під мостами при високій воді.
     8.11.19. Після спаду високих вод детально оглядають  споруди,
визначають  кількість і характер пошкоджень,  а також обсяг робіт.
Пошкодження, які загрожують безпеці руху, ліквідують негайно.
 
 
                   9. ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ
                       АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
                     9.1. Загальні лоложення.
     9.1.1. Насадження  вздовж  автомобільних  доріг створюють для
архітектурно-художнього   оформлення   (декоративне   озеленення),
захисту   проїзної  частини  від  снігових  заносів  (снігозахисне
озеленення),  а також для запобігання  розмиванню  доріг,  зсувам,
сильним вітрам та пиловим бурям (протиерозійне озеленення).
     9.1.2. Метою  благоустрою та озеленення автомобільних доріг є
створення комфортних умов для учасників дорожнього руху.
     9.1.3. Озеленення  та  благоустрій  доріг   здійснюється   на
підставі затвердженого проекту на відведених земельних притрасових
ділянках.  Розробка проектно-кошторисної документації на  ці  види
робіт    проводиться   згідно   з   вимогами   БНІП   та   діючими
нормативно-технічними документами.
                   9.2. Декоративне озеленення.
     9.2.1. Декоративне    озеленення    згідно    з     існуючими
садово-парковими  стилями  та місцевими умовами створюється такими
прийомами:
     - регулярним  -  лінійні (алейні або рядові) посадки дерев та
чагарників, а також живоплоти;
     - ландшафтним   або   вільним  -  групові  посадки  дерев  та
чагарників в поєднанні з прилеглим до дороги ландшафтом;
     - мішаним - поєднання регулярних та вільних посадок,  а також
комплексні   посадки   біля   перехресть,   автобусних    зупинок,
шляхопроводів, при підході до лісових масивів та ін.
     9.2.2. Декоративні  зелені  насадження  розміщують  за межами
земляного полотна  в  залежності  від  категорії  дороги,  але  не
ближче, м: 14,0 для I категорії, 11,25 - II , 9,5 - III, 9,0 - IV,
8,25 - V від кромки проїзної частини.
     9.2.3. На перехрестях автомобільних доріг в одному рівні  при
відсутності   забудови   повинен   бути   забезпечений   трикутник
видимості, боки якого повинні відповідати розмірам, таблиця 9.1.
                           Таблиия 9.1.
 
-------------------------------------------------------------------------------------
|           |        Боки трикутника видимості на перетинанні доріг даних           |
| Категорія |                        категорій не менше ніж, м                      |
|  дороги   |-----------------------------------------------------------------------|
|           |    I-а    |     I-б    |     II    |    III    |     IV    |    V     |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|    I-а    | 300 х 300 |  300 х 250 | 300 х 250 | 300 х 200 | 300 х 150 | 300 х 85 |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|    I-б    | 250 х 300 |  250 х 250 | 250 х 250 | 250 х 200 | 250 х 150 | 250 х 85 |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|    II     | 250 х 300 |  250 х 250 | 250 х 250 | 250 х 200 | 250 х 150 | 250 х 85 |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|    III    | 200 х 300 |  200 х 250 | 200 х 250 | 200 х 200 | 200 х 150 | 200 х 85 |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|    IV     | 150 х 300 |  150 х 250 | 150 х 250 | 150 х 200 | 150 х 150 | 150 х 85 |
|-----------+-----------+------------+-----------+-----------+-----------+----------|
|     V     |  85 х 300 |   85 х 250 |  85 х 250 |  85 х 200 |  85 х 150 |  85 х 85 |
-------------------------------------------------------------------------------------
 
_________________________
     Примітка. Категорія   дороги   визначаеться   за    проектною
документацією або паспортом.
     9.2.4. На  кривих  в  плані  при відсутності забудови повинна
бути  забезпечена  найменша   відстань   видимості   для   зупинки
автомобіля відповідно до вимог таблиці 9.2.
                           Тоблиця 9.2.
 
------------------------------------------------
|   Найменша відстань видимості автомобіля в   |
|     залежності від категорії дороги, м       |
|----------------------------------------------|
|  I-а  |  I-б  |  II   |  III  |  IV   |  V   |
|-------+-------+-------+-------+-------+------|
|  300  |  250  |  250  |  200  |  150  |  85  |
------------------------------------------------
     9.2.5. На залізничних переїздах  без  чергового  на  відстані
50 м від ближньої рейки  повинна бути забезпечена видимість водієм
потягу,  що наближається з будь-якого боку,  відповідно  до  вимог
таблиці 9.3.
                           Таблиця 9.3.
 
--------------------------------------------------------------------------
| Швидкість руху потягу на переїзді, км/год | 81 - 120 | 41 - 80 | до 40 |
|-------------------------------------------+----------+---------+-------|
| Відстань видимості, м, не менше           |   400    |   250   |  150  |
--------------------------------------------------------------------------
     9.2.6. На ділянках автомобільних доріг, що заносяться снігом,
необхідно надавати  перевагу  лінійним  насадженням,  а  створення
щільних  ландшафтних  груп  необхідно  пов'язувати  з  врахуванням
довжини можливих снігових шлейфів.
     9.2.7. При  ландшафтному  прийомі  декоративного   озеленення
доріг необхідно дотримуватись таких умов:
     - ландшафтні групи з дерев та  чагарників  в  залежності  від
місцевих умов,  можуть бути великі - довжиною від 15-20 до кількох
десятків метрів,  середні - 10-20 м і дрібні - декілька  рослин  з
розміром плями до 10 кв. м;
     - групи  дрібні  і  середні,  як  правило,  розташовують   на
передньому плані,  ближче до дороги, а великі - на задньому плані,
на тлі рослин з меншим забарвленням;
     - відстань   між   основними   групами   (крупні  і  середні)
деревно-чагарникових насаджень повинна бути не менше:
 
------------------------------------------------------------
| Категорія дороги             |  I  | II  | III | IV | V  |
|------------------------------+-----+-----+-----+----+----|
| Мінімальна відстань між      |     |     |     |    |    |
| групами (довжина розриву, м) | 170 | 130 | 110 | 90 | 65 |
------------------------------------------------------------
     9.2.8. Практика  декоративного  озеленення  доріг  передбачає
також створення посадок зорового орієнтування,  які можна поділити
на три групи: напрямні, бар'єрні та акцентуючі;
     - напрямні посадки,  які вказують напрям проїзду, створюються
лінійним  прийомом.  На  кругих  поворотах  доріг повинно бути дві
окремі ділянки лінійних посадок;
     - бар'єрні  посадки вказують на неможливість продовження руху
в одному і тому ж напрямі.  Вони можуть бути як лінійними,  так  і
груповими;
     - акцентуючі посадки орієнтують  зір  водія  на  найважливіші
місця розв'язок, комплексів обслуговування та ін.
     9.2.9. Ландшафтні групи можуть бути чагарниковими,  деревними
і  деревно-чагарниковими,  з  одного  виду  порід  і  мішаними   з
декількох видів порід.
     Відстань між деревами в групах коливається від 1 до 5-7 м,  в
залежності  від  місцевих умов і вибраної композиції. Відстань між
високими чагарниками коливається від 1,2-2,0 м,  і  між  середніми
0,8-1,2 м, між низькими 0,4-0,8 м.
     9.2.10. Деревні  та чагарникові породи,  які використовуються
для озеленення доріг, повинні мати певні декоративні якості (форму
та розмір крони, забарвлення листя та ін.), що дозволяють створити
привабливі насадження.
     9.2.11. На  під'їздах  до  великих  населених  пунктів,  біля
автобусних зупинок, на територіях садиб дорожньої служби необхідно
передбачити створення  вільних  квіткових  плям,  клумб,  квітучих
газонів тощо,  а також вертикальне озеленення.  Перевагу при цьому
необхідно  надавати  багаторічним  непримхливим  квітам,   що   не
потребують систематичного поливу та догляду.
                  9.3. Снігозахисні насадження.
     9.З.1. Снігозахисні   насадження   є   одним  з  основних  та
економічних  видів  пасивного  захисту  автомобільних  доріг   від
снігових   заносів  і,  в  залежності  від  обсягів  снігоприносу,
створюються у вигляді однієї або кількох смуг, а при невеликих (до
25   куб.  м/м)  обсягах  -  у  вигляді  живоплотів  з  ялини  або
чагарників.
     9.3.2. Узагальнені обсяги  снігоприносу  для  різних  районів
країни визначають по карті - рис. 9.1.
                           Рисунок 9.1.
     Районування України по обсягах снігоприносу до  автомобільних
доріг
     (Графічне зображення не надається)
     9.3.3. Вибір конструкції,  ширини та  віддалення  від  бровки
земляного полотна для снігозахисних насаджень, що знов створюються
установлюють в залежності від обсягів снігоприносу  до  дороги  по
таблиці 9.4.
     9.3.4. Снігозатримувальна  лісова  смуга  повинна мати щільну
(непродувну)   конструкцію   з   обов'язково   густим    дворядним
чагарниковим узліссям.
     9.3.5. Підбір    деревних    та    чагарникових   порід   для
снігозахисних  насаджень  здійснюють  з   урахуванням   конкретних
лісорослинних    умов,    біологічних    та    снігозатримувальних
властивостей,  якими  є:  стійкість   до   сніголому,   інтенсивне
порослеве поновлення,  густе галуження та щільність крони, а також
вимог, вказаних в п. 9.3.4 Правил.
     9.3.6. Для  створення  снігозахисних  насаджень  деревні   та
чагарникові  породи  умовно  поділяють  по  висоті  на такі групи:
високі  і  низькокронні  дерева,  високі   і   низькі   чагарники.
Відповідні   снігозахисні   властивості   мають   такі  дерева  та
чагарники.
     Висококронні дерева:  акація біла,  береза бородавчата, в'яз,
гледичія,  дуб червоний і черешчатий, ялина звичайна, верба біла і
висока,   сосна  звичайна  і  кримська,  тополя  біла,  канадська.
Низькокронні дерева: алича, груша звичайна, граб звичайний, каркас
західний,  клен  польовий  та  татарський,  липа дрібнолиста,  туя
західна, черешня, шовковиця біла, яблуня дика.
     Високі чагарники:  айва японська, акація жовта, глід, бузина,
вишня магалебська і звичайна,  калина,  ліщина,  лох вузьколистий,
ялівець   (звичайний,  козацький,  віргинський),  бузок,  скумпія,
тамариск розлогий.
     Низькі чагарники:  вишня  сіра і степова,  бірючина звичайна,
дерен червоний,  жимолость звичайна,  смородина золотиста і чорна,
спірея, шипшина звичайна.
     9.3.7. В  снігозахисні  насадження  не рекомендується вводити
культурні плодово-ягідні дерева  та  чагарники,  а  також  породи,
котрі   є   осередком  розповсюдження  хвороб  та  комах-шкідників
сільськогосподарських культур.
     9.3.8. Для створення  живоплотів  використовують  породи,  що
добре  переносять  систематичну  стрижку.  З  хвойних порід з цією
метою широко використовують ялину,  а  з  листяних  порід  -  в'яз
звичайний,  граб,  вербу білу,  лох вузьколистий,  ліщину,  аличу,
шипшину, глід, гледичію та інші.
     9.3.9. Живоплоти створюють з однієї породи,  але при  значній
відстані  породу  рекомендується  періодично міняти,  уникаючи при
цьому монотонності та можливого масового  зараження  хворобами  та
комахами-шкідниками.
     В ялинових живоплотах через 100-200 м створюють десятиметрові
перемички з листяних порід.
     9.3.10. Деревні   та   чагарникові   породи   в   придорожніх
насадженнях та живоплотах повинні створюватися  "чистими"  рядами,
тобто повинні складатися з однієї породи.  Змішування різних порід
в одному ряді не допускається.
     9.3.11. Одним   з   ефективних    заходів    по    підвищенню
працездатності  існуючих  снігозахисних насаджень є рубки догляду.
Їх проводять згідно  з  діючою  інструкцією  по  проведенню  рубок
догляду в снігозахисних насадженнях вздовж автомобільних доріг.
     9.3.12. У  випадку,  якщо рубками догляду неможливо підвищити
працездатність  снігозахисних  насаджень,  виконують   заходи   по
їхньому  підсиленню  шляхом улаштування траншей або снігових валів
(на прилеглих полях).
                           Таблиця 9.4.
                 Залежність ширини та конструкції
              лісових смуг від обсягу снігоприносу.
 
-------------------------------------------------------------------------------------------------
|  Обсяг   | Віддалення |   Ширина   |   Число    |                                             |
|  сніго-  |  посадки   |    смуг    |   рядів    |                                             |
| приносу  | від бровки |  відводу   |  дерев та  |            Конструкція насадження           |
|    до    | земляного  |  земель    | чагарників |                                             |
| дороги,  | полотна, м |  для на-   |            |                                             |
| куб. м/м |            | саджень, м |            |                                             |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|     1    |      2     |      3     |      4     |                      5                      |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|  до 25   |  15 - 25   |      4     |      2     | Живопліт з двох рядів дерев або чагарника   |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|     50   |     30     |      9     |      4     | Чотирирядна смуга: перший ряд (від поля)    |
|          |            |            |            | низький, другий - високий чагарник, решта   |
|          |            |            |            | рядів - низькокронні дерева                 |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|     75   |     40     |     14     |      5     | П'ятирядна смуга: перший ряд (від поля)     |
|          |            |            |            | низький, другий - високий чагарник, третій, |
|          |            |            |            | четвертий, п'ятий ряди - низькокронні       |
|          |            |            |            | дерева                                      |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|    100   |     50     |   16,5     |      6     | Шестирядна смуга: перший ряд (від поля)     |
|          |            |            |            | низький, другий - високий чагарник, третій  |
|          |            |            |            | та шостий ряди - низькокронні і середні     |
|          |            |            |            | ряди - висококронні дерева                  |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|    150   |     60     |     19     |      8     | Восьмирядна смуга: перший ряд (від поля)    |
|          |            |            |            | низький, другий - високий чагарник, третій  |
|          |            |            |            | та восьмий ряди - низькокронні і середні    |
|          |            |            |            | ряди - висококронні дерева                  |
|----------+------------+------------+------------+---------------------------------------------|
|    200   |     70     |     24     |      9     | Дев'ятирядна смуга: перший ряд (від поля)   |
|          |            |            |            | низький, другий - високий чагарник, третій  |
|          |            |            |            | та дев'ятий ряди - низькокронні і середні   |
|          |            |            |            | ряди - висококронні дерева                  |
-------------------------------------------------------------------------------------------------
                  9.4. Протиерозійне озеленення,
          укріплення укосів земляного полотна та виїмок.
     9.4.1. Створення протиерозійних насаджень має основну мету  -
захист  доріг  від водної та вітрової ерозії,  а також боротьбу із
зсувами.  Їх створення в кожному випадку проводять  за  спеціально
розробленим  проектом.  Застосування  травосумішей  для  створення
живого  рослинного  покриву  (газону)  є  також  однією   з   форм
протиерозійного озеленення.
     9.4.2. Протиерозійні  насадження  з  деревних та чагарникових
порід розміщують в смузі відводу автомобільних доріг  для  захисту
їх  від  утворення ярів,  селевих потоків та зсувів.  З цією метою
використовують    породи,    що    швидко     укорінюються,     та
коренево-паросткові.
     9.4.3. На   затоплюваних   заплавах   рік   для  захисту  від
розмивання  укосів  дамб  та  насипів  проводять  роботи   по   їх
укріпленню  шляхом  створення  посадок  з місцевих чагарникових та
деревовидних верб,  розміщуючи їх смугами вздовж  укосів  в  межах
вищого  та нижчого рівнів води.  Посадки починають висаджувати від
лінії вищого рівня води та розширюють відповідно до її зниження.
     9.4.4. На зсувних схилах висаджують деревні породи з потужною
кореневою  системою  паралельно  з створенням мережі водовідвідних
канав.
     9.4.5. Для захисту доріг  від  селевих  потоків  застосовують
посадки масивних насаджень на селенебезпечних схилах в поєднанні з
відповідними технічними засобами.
     9.4.6. Для  захисту  доріг  від  піщаних  заносів   проводять
піскозахисне  озеленення  прилеглих  до  дороги  піщаних територій
шляхом  створення  деревно-чагарникових  насаджень  або  проводять
висів трав за індивідуальними проектами.
     9.4.7. Для укріплення рівних площин та пологих укосів в смузі
відводу доріг застосовують висівання насіння  газонних  трав.  Для
цього  беруть  низові  кореневищні,  кореневищно-дірчастокущові та
дірчастокущові трави,  що мають достатню стійкість до  відсутності
вологи в грунті та утворюють суцільну міцну дернину. Тривкий газон
одержують з суміші,  складеної з 3-4-х  видів  трав.  Як  варіанти
можуть бути використані:
     1-й   тонконіг луговий        - 65%
           вівсяниця червона       - 20%
           польовиця волосовидна   - 15%
     2-й   райграс пасовищний      - 20%
           тонконіг луговий        - 30%
           польовиця біла          - 30%
           вівсяниця ампле         - 20%
     3-й   тонконіг луговий        - 20%
           вівсяниця червона       - 45%
           райграс пасовищний      - 15%
           вівсяниця лугова        - 15%
           конюшина біла           - 5%
     9.4.8. Догляд за  газоном  включає  прополювання,  скошування
(1-2  рази на місяць),  підживлення мінеральними добривами,  полив
(10 л/кв. м на один раз) та боротьбу з широколистими багаторічними
бур'янами   з   застосуванням   гербіцидів   вибіркової  дії,  які
затверджені  Укрдержхімкомісією  до  вживання  (такі,  як  діален,
лонтрел, ковбой).
     9.4.9. Для    закріплення    крутих    укосів    застосовують
обдернування.  Джерелом дернини є  природні  луги,  спеціалізовані
господарства по вирощуванню дернини.
     9.4.10. Для   дорожнього  господарства  придатний  полігонний
спосіб одержання  торфодернових  килимів,  при  якому  вирощування
здійснюється   на   спеціальних  площадках  з  цементобетонним  та
плівковим покриттям.
     9.4.11. При  залуженні  високих  крутих  укосів   та   схилів
застосовують  гідропосів  багатолітніх  трав,  який включає в себе
нанесення робочої суміші,  складеної з насіння багатолітніх  трав,
мінеральних добрив,  мульчуючого та плівкоутворюючого матеріалу та
води,  механізованим шляхом. З цією метою використовуються серійні
гідросівалки МК-14-1  та  МК  14 А-1 продуктивністю 1500 кв. м  за
зміну.
           9.5. Реконструкція придорожнього озеленення
                       автомобільних доріг.
     9.5.1. При  проведенні  робіт  по реконструкції автомобільних
доріг  необхідно,  по  можливості,  прагнути   зберігати   існуючі
насадження  в  межах  смуги відводу,  проте це не завжди вдається,
тому виникає необхідність в їх реконструкції.
     9.5.2. При виправленні траси в плані  можливі  такі  варіанти
впливу реконструкції дороги на придорожні снігозахисні насадження:
     а) наближення дороги до  існуючих  насаджень  викликає  різке
зниження   захисної  ролі  насаджень,  тому  що  завітряний  шлейф
снігового валу навіть при  невеликому  (до  20  куб. м/м)   обсязі
снігоприносу лягає на дорогу, якщо віддалення від бровки земляного
полотна стає менше 10 м;
     б) віддалення  дороги  від  існуючих насаджень може підвищити
захисну роль снігозахисного насадження,  якщо відстань між лісовою
смугою та дорогою буде в межах існуючих нормативів (до 70 м),  або
знадобиться  розкорчування  віддаленого  насадження  та  створення
нового, на потрібній за вимогами снігоприносу відстані;
     в) вихід  нового  напрямку  дороги  на   існуюче   придорожнє
насадження   вимагає   його   розкорчування  та  створення  нового
снігозахисного  насадження  у  відповідності  з   нормативами   та
конкретними умовами.
     9.5.3. При   розширюванні   земляного   полотна   в   процесі
реконструкції   автомобільної   дороги   можливі   такі    випадки
негативного впливу цього заходу на придорожнє озеленення:
     а) двобічне розширювання земляного полотна наближає дорогу до
існуючих  снігозахисних  насаджень,  зменшуючи і без того невелику
відстань до неприпустимої малої величини: шлейф снігового валу при
заметілях виходить на дорогу; в цьому випадку, необхідна термінова
реконструкція насаджень;
     б) при  однобічному  розширюванні земляного полотна воно,  як
правило наближається до снігозахисного насадження  майже  впритул;
необхідна також негайна реконструкція насаджень.
     9.5.4. Піднімання земляного полотна, як правило, відбувається
одночасно з його розширюванням і негативний вплив цих  заходів  на
придорожнє озеленення неминучий. При цьому можливі такі випадки:
     а) піднімання  та  розширювання  земляного  полотна  наближає
дорогу  до  снігозахисного  насадження,  знижує його захисну роль;
необхідна реконструкція;
     б) при  підніманні  земляного  полотна  можуть бути досягнуті
незаносні  позначки,   тоді   доцільно   снігозахисні   насадження
реконструювати в декоративні та ландшафтно-групові.
     9.5.5. Додаткове  обладнання  дороги  площадками  відпочинку,
місцями стоянок автотранспорту тощо,  здійснює вплив на придорожнє
озеленення,   коли   площадка  влаштовується  на  місці  існуючого
снігозахисного    насадження,    при    цьому    частина    рослин
викорчовується,   а   частина   використовується  при  благоустрої
території з посадкою додаткових деревно-чагарникових рослин.
                  9.6. Організація розсадників.
     9.6.1. Основне призначення дорожніх розсадників - вирощування
садивного  матеріалу для снігозахисних та декоративних насаджень у
вигляді сіянців та саджанців.
     9.6.2. План організації  розсадника,  вибір  місця  під  його
закладення,    агротехніка    вирощування    садивного   матеріалу
провадяться у відповідності  з  діючими  нормативними  документами
Держлісгоспу України.
                   9.7. Догляд за насадженням,
             боротьба з шкідниками і хворобами рослин
          та небажаною деревно-чагарниковою рослинністю.
     9.7.1. Догляд  за  снігозахисними насадженнями передбачає,  у
випадку необхідності, проведення рубок догляду, санітарних рубок з
видаленням пошкоджених та усихаючих дерев та чагарників.
     9.7.2. Догляд   за   декоративними   насадженнями  передбачає
розпушування грунту та видалення бур'янів  в  межах  пристовбурних
кругів декоративних груп рослин та живоплотах,  полив в засушливий
період,  обрізання  та  стриження,  боротьбу   з   шкідниками   та
хворобами.
     9.7.3. Технологія   всіх   перелічених   вище  робіт  повинна
відповідати нормам та правилам, прийнятим для зеленого будівництва
і лісового господарства.
     9.7.4. Боротьба  з  шкідниками  та  хворобами  в  придорожніх
насадженнях передбачає проведення систематичного нагляду,  а також
профілактичних та знешкоджувальних заходів.
     9.7.5. У  випадках  виявлення  масових вогнищ захворювання та
шкідників необхідно терміново  зв'язатися  з  місцевими  станціями
захисту рослин для обробки уражених ділянок.
     9.7.6. Боротьба  з небажаною деревно-чагарниковою рослинністю
проводиться у випадках  заселення  нею  укосу  земляного  полотна,
смуги відводу автомобільної дороги.  При цьому застосовують для їх
знищення гербіциди (арборициди) системної дії,  які затверджені до
вживання  Укрдержхімкомісією (такі,  як арсенал,  раундап,  утал).
Хі'мічний засіб боротьби в разі необхідності може поєднуватись  на
заключній стадії з механічним або термічним засобом боротьби.
                     9.8. Благоустрій доріг.
     9.8.1. При   розробці   комплексу   заходів   по  благоустрою
автомобільних  доріг  слід  передбачати  споруди   обслуговування.
Споруди обслуговування на дорозі поділяються на три групи:
     - споруди лінійної автотранспортної служби;
     - споруди, призначені для обслуговування водіїв та пасажирів;
     - споруди для обслуговування транспортних засобів.
     До першої  групи  відносяться  автобусні  станції  і зупинки,
автопавільйони.
     До другої  - площадки відпочинку,  мотелі,  кемпінги,  пункти
харчування та торгівлі, пости Державтоінспекції.
     До третьої - автозаправні станції (АЗС),  станції  технічного
обслуговування (СТО),  пункти технічної допомоги (ПТД), пункти для
миття автомобілів, стоянки, що охороняються, тощо.
     9.8.2. Найбільш   ефективною   організацією   побутового   та
технічного обслуговування є об'єднання установ у комплексі.
     Комплекси обслуговування формуються навколо  головних  споруд
обслуговування, до яких відносяться площадки відпочинку та АЗС.
     Комплекси обслуговування,  що  рекомендуються,   наведені   у
таблиці 9.5.
     Особливу увагу  необхідно  приділити  щодо   влаштування   на
дорогах загального користування стоянок автомобільного транспорту,
що  охороняються,   та   їх   обладнання   об'єктами   сервісу   у
відповідності до   постанови  Кабінету  Міністрів  України  N  567
.
     Перелік місць  на дорогах загального користування,  де можуть
розміщуватися  такі  стоянки,   та   їх   кількість   визначаються
Корпорацією "Укравтодор", і Головним управлінням Державтоінспекції
МВС виходячи із фактичного стану руху на дорогах.
     9.8.3. Розміщення  елементів  обладнання  доріг  та  об'єктів
сервісу,   зокрема   площадок  відпочинку,  СТО  та  ін.,  повинно
проводитися з врахуванням місцевих умов у відповідності з  діючими
рекомендаціями.
     9.8.4. Проектування   та   створення  елементів  благоустрою,
оформлення доріг та декоративного озеленення повинно проводитися у
відповідності  з принципами архітектурно-ландшафтного проектування
автомобільних  доріг,  на  основі  загальної  архітектурної  схеми
дороги.
     9.8.5. Автобусні  зупинки  за  межами  населених пунктів слід
розміщувати на прямих або кривих з  радіусами  у  плані  не  менше
1000 м - для доріг I і II категорій, 600 м - доріг III категорії і
400 м для доріг IV категорії при поздовжніх ухилах не більше 40%о.
При цьому повинні бути   забезпечені  норми  видимості  для  доріг
відповідних категорій.  Автобусні зупинки на дорогах  I  категорії
розташовують  одна  проти  другої,  а  на  дорогах інших категорій
змішують по ходу руху на  відстані  не  менше  як  30  метрів  між
ближніми боковими стінками автопавільйонів.  У зонах перехресть та
примикання доріг автобусні зупинки розміщують  за  перехрестям  на
відстані 50 метрів.
     На дорогах загального користування I-III категорій  автобусні
зупинки  слід  влаштовувати  не  частіше,  ніж  через  3  км,  а в
курортних районах та густонаселеній місцевості - 1,5 км.
     9.8.6. У  місцях  автобусних  зупинок  необхідно  передбачити
зупинкові  та  посадочні  площадки,  автопавільйони для пасажирів.
Ширину зупинкових площадок слід приймати  рівною  ширині  основних
смуг  проїзної  частини,  а  довжину - в  залежності від кількості
автобусів,  що одночасно  зупинилися,  але  не  менш,  ніж   10 м.
Автобусні  зупинки  на  дорогах  I  категорії  слід розміщувати за
межами земляного полотна,  з метою безпеки їх слід  віддаляти  від
проїзної частини.
     Зупинкові площадки на дорогах  Iб-III  категорій  як  правило
повинні відділятися від проїзної частини розділювальною смугою.
     9.8.7. Посадочні площадки на автобусних зупинках розташовують
на 0,2 м вище поверхні зупинкових площадок і обмежують  бордюрами.
Ці площадки  повинні  мати  тверде  покриття  на  площі  не  менше
19 x  2,0  м.  Відстань  від  ближньої  грані  автопавільйона  для
пасажирів до  кромки зупинкової площадки повинна бути не менш 3 м.
В зоні автобусних зупинок бордюр  встановлюють  без  зміщення  від
кромки зупинкової смуги та ділянок перехідно-швидкісної смуги,  що
прилягає до  неї.  Від  посадочних  площадок  у  напрямі  основних
потоків  руху  пасажирів  слід  проектувати доріжки та тротуари до
існуючих вже тротуарів,  вулиць або пішохідних доріжок,  а при  їх
відсутності - на відстань не менш за бічну видимість.
     Автопавільйони будують на основі типових проектів і  найбільш
цікавих проектів раніше побудованих павільйонів.
              Таблиця 9.5. Комплекси обслуговування.
 
------------------------------------------------------------------------------------------------------
| Номер |                                                  |  Склад на першу  |                      |
| комп- |                 Призначення                      |       чергу      | Склад на перспективу |
| лексу |                                                  |                  |                      |
|-------+--------------------------------------------------+------------------+----------------------|
|   1   |                       2                          |        3         |          4           |
|-------+--------------------------------------------------+------------------+----------------------|
|   1.  | Площадки відпочинку для короткочасних зупинок    | Площадки         | Площадки відпочинку, |
|       | автомобілів та відпочинку пасажирів без          | відпочинку       | засоби технічного    |
|       | забезпечення умов для нічлігу                    |                  | обслуговування,      |
|       |                                                  |                  | кіоск                |
|-------+--------------------------------------------------+------------------+----------------------|
|   2.  | Невеликі комплекси, призначені для короткочасних | Площадки         | АЗС, пункти          |
|       | зупинок автомобілів, відпочинку пасажирів та     | відпочинку,      | харчування,          |
|       | технічного обслуговування транспортних засобів   | АЗС, пункти      | пункти торгівлі,     |
|       | без забезпечення умов для нічлігу                | харчування,      | пункти технічної     |
|       |                                                  | торговий кіоск   | допомоги             |
|-------+--------------------------------------------------+------------------+----------------------|
|   3.  | Великий комплекс дорожнього сервісу,             | Кемпінг, пункти  | Мотель, пункти       |
|       | призначений для тривалої зупинки з забезпеченням | харчування,      | харчування,          |
|       | умов для нічлігу                                 | торговий кіоск,  | торговий кіоск,      |
|       |                                                  | ПТД або споруди  |  СТО, АЗС            |
|       |                                                  | технічного       |                      |
|       |                                                  | обслуговування,  |                      |
|       |                                                  | стоянки          |                      |
|       |                                                  | автотранспорту,  |                      |
|       |                                                  | що охороняються, |                      |
|       |                                                  | пост ДАІ         |                      |
------------------------------------------------------------------------------------------------------
     9.8.8. На найважливіших інтуристських маршрутах, на дорогах в
зонах масового  відпочинку,  курортних  та  заповідних  зонах,  на
підходах  до  міст,  біля  історичних місць та ін.  автопавільйони
доцільно будувати за  індивідуальними  проектами,  розробленими  з
урахуванням   місцевих  умов,  традицій  народної  архітектури  та
стильової єдності певної ділянки дороги.
     9.8.9. За   умовами   безпеки,   санітарно-гігієничними    та
естетичними  вимогами  не  слід  розміщувати  автопавільйони нижче
рівня проїзної частини.
     9.8.10. На ділянках автобусних зупинок, біля автопавільйонів,
як  тимчасовий захід,  необхідно влаштовувати місця для відпочинку
та  очікування  транспорту  на  відкритому  повітрі  з  необхідним
устаткуванням (лавами, урнами, вазами та ін.) та озелененням.
     9.8.11. На   автомобільних  дорогах  загального  користування
можливі два типи споруд для стоянки та короткочасного відпочинку:
     - площадки відпочинку;
     - стоянки,  що охороняються та площадки короткочасної зупинки
автомобілів   (біля   місць   громадського  харчування,  торгівлі,
масового відпочинку та ін.).
     9.8.12. Середні  відстані між спорудами відпочинку та стоянки
визначаються з умов  забезпечення  раціонального  режиму  праці  і
відпочинку водіїв у конкретній дорожній обстановці. При цьому слід
враховувати  важливість  і   напруженість   роботи   водіїв.   Для
забезпечення   середньої  відстані  між  спорудами  відпочинку  та
стоянки   слід   використовувати   "Рекомендації   по   обладнанню
автомобільних  доріг  елементами  сервісу  та облаштування дороги"
Міндорбуду УРСР.
     9.8.13. Підприємства,  які вирішують питання  влаштування  та
експлуатації    на   дорогах   загального   користування   стоянок
автомобільного  транспорту,  що  охороняються,  та  їх  обладнання
об'єктами  сервісу,  зобов'язані  передбачати  комплексну забудову
наданих  земельних  ділянок  із  влаштуванням   у   першочерговому
порядку:
     - удосконаленого   покриття   автомобільної    стоянки,    її
огородження і охорони;
     - під'їздів до стоянки  від  дороги  загального  користування
згідно з вимогами нормативних документів;
     - туалетів і душових кабін ;
     - інших  об'єктів  для  надання  сервісних  послуг  водіям  і
пасажирам.
     Зазначені підприємства  мають передбачати також відокремлення
території  стоянки  від  дороги  згідно  з  діючими   нормами   та
правилами.
     9.8.14. Для   забезпечення   безпеки   руху   та   підвищення
транспортно-експлуатаційних  показників на основних смугах руху та
ізоляції  автомобілів,  що  зупиняються,   необхідно   передбачити
комплекс  заходів  по  організації  руху на площадках забезпечення
бічної видимості та попередження раптового виходу людей на дорогу.
     Розміщення площадок  відпочинку  біля  доріг   залежить   від
місцевих  умов.  Як  правило,  площадки  відпочинку віддаляють від
кромок проїзної частини на відстань бічної видимості,  яка складає
для  доріг I-III категорій 25 та для доріг IV категорії 15 м,  але
не далі ніж за 100-150 м  від  дороги.  Площадки  для  зупинки  на
дорогах  I-III  категорій  повинні  бути  відділені  від  проїзної
частини спеціальними смугами шириною не менше 2,7 м.
     9.8.15. Для зменшення  кількості з'їздів і виїздів на дорогах
I-III    категорій    і    економії    коштів    на    будівництво
перехідно-швидкісних,   смуг   з'їзди   на   площадки   відпочинку
рекомендується  робити  спільними  зі  з'їздами  на  I  дороги  IV
категорії,  розміщуючи площадки так, щоб забезпечувалась видимість
в зонах перехресть та примикань.
     9.8.16. Площадки відпочинку слід  будувати  біля  мальовничих
місць,  рік та озер,  на лісових галявинах.  В степовій місцевості
перевагу слід віддавати місцям біля гаїв та  полезахисних  лісових
смуг.  Біля  річок  та  водоймищ  площадки  розміщують  за  межами
водоохоронних зон.
     9.8.17. При складенні генерального плану площадок  відпочинку
змішаного  складу автомобілів рекомендується зонування території з
виділенням  зон  стоянок  (окремо  для  легкового  та   вантажного
транспорту),  профілактичного  обслуговування транспорту (естакади
для огляду  автомобілів,  щити  для  регулювання,  питне  джерело,
вогнище  для  підігріву  та  приготування  їжі,  місце харчування,
контейнери для сміття,  туалет),  зони відпочинку, де крім окремих
зон відпочинку повинні бути,  по можливості, передбачені місця для
наметів, дитячі майданчики для гри, спортивні майданчики і т. ін.
     9.8.18. Для  створення  комфорту  та  зручності  на  площадці
відпочинку бажане застосування комплексів малих архітектурних форм
(лави,  альтанки,  лісові меблі,  туалети,  урни, столи, довідкові
щити  та  ін.)  з  врахуванням  місцевих  особливостей та традицій
народної архітектури даного району.
     9.8.19. На  площадках  відпочинку   повинні   установлюватися
маршрутні  схеми  з  інформацією  про  розміщення  на прилеглих до
площадки ділянках дороги автозаправних станцій, станцій технічного
обслуговування,  пунктів харчування, медичної допомоги та зв'язку,
історичних  та  архітектурних  пам'ятників,  готелів,   кемпінгів,
постів ДАІ та інших об'єктів, які являють інтерес для користувачів
доріг.
     9.8.20. При розробці проектів телефонного зв'язку на  дорогах
вищих  категорій  на  площадках  відпочинку  доцільно  передбачити
установку колонок дорожнього зв'язку.
     9.8.21. Площадки, які розташовані біля будинків та споруджень
автотранспортної служби,  постів ДАІ, пунктів харчування, готелів,
історичних  пам'яток  та  ін.,  при   наявності   поблизу   джерел
електроенергії повинні бути освітлені,  а стоянки автомобілів,  що
охороняються, повинні відповідати вимогам  постанови  КБМУ  N  567
 від 18 серпня 1994 р.
               10. ТЕХНІЧНИЙ ОБЛІК ТА ПАСПОРТИЗАЦІЯ
              АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА ДОРОЖНІХ СПОРУД
                    10.1. Загальні положення.
     10.1.1. Технічний облік та паспортизація автомобільних  доріг
-  це  комплекс обов'язкових заходів,  що проводяться постійно,  з
метою одержання докладних відомостей про  наявність  та  технічний
стан  автомобільних  доріг  і  дорожніх  споруд  для раціонального
планування робіт по їх реконструкції, ремонту та утриманню.
     10.1.2. Технічному обліку  та  паспортизації  підлягають  усі
автомобільні дороги загального користування.  При цьому, технічний
облік та паспортизація проводяться по кожній автомобільній  дорозі
окремо.
     10.1.3. Технічний  облік  автомобільних  доріг  проводиться з
метою:
     - визначення   довжини,  конструктивних  елементів,  якісного
стану  доріг,  дорожніх  споруд,  будівель  та  підсобних   споруд
дорожньої служби;
     - встановлення техніко-експлуатаційного стану даної дороги на
момент технічного обліку;
     - планомірного  вивчення  змін  стану  дороги  як  інженерної
споруди  для  використання  при плануванні робіт по реконструкції,
ремонту та утриманню доріг;
     - поліпшення організації та умов безпеки руху;
     - визначення  вартості  нерухомого   майна   дороги   та   її
відображення у балансах дорожніх організацій;
     - одержання статистичних, планових та інших відомостей.
     10.1.4. Елементами  автомобільної  дороги,   які   підлягають
технічному  обліку,  є:  смуга  відводу,  яка включає літні шляхи;
земляне полотно,  включаючи водовідвід;  проїзна частина; дорожній
одяг;  штучні  споруди;  будівлі  та  підсобні  споруди  дорожньої
служби; (в населених пунктах) тротуари, пішохідні доріжки, дорожні
інженерні  пристрої  та  облаштування  дороги;  озеленення дороги;
підземні та надземні комунікації в межах  смуги  відводу;  об'єкти
автотранспортної служби.
                     10.2. Порядок проведення
               технічного обліку та паспортизації.
     10.2.1 .Технічний облік та паспортизація автомобільних  доріг
поділяється   на   первинний   (одночасний)   технічний  облік  та
паспортизацію.
     10.2.2. Первинний   технічний    облік    та    паспортизація
автомобільних  доріг  виконується  за  розпорядженням відповідного
державного об'єднання або міністерства.
     10.2.3. Систематичний  технічний   облік   та   паспортизація
автомобільних   доріг  та  штучних  споруд  виконується  згідно  з
порядком,  встановленим відповідними нормативними  документами  та
"Інструкцією по   організації   догляду   за  штучними  спорудами"
ІН В.3.2.-218-034492161.036-96.
     10.2.4. Технічний облік та паспортизація  знову  побудованих,
реконструйованих  та  введених  в експлуатацію автомобільних доріг
проводять не пізніше,  ніж через шість місяців після  затвердження
актів державної приймальної комісії.
     10.2.5. Загальне керівництво роботами по технічному обліку та
паспортизації автомобільних доріг, у тому числі у низових дорожніх
підрозділах, здійснюється облавтодорами та упрдорами.
     10.2.6. Роботи    по    первинному   технічному   обліку   та
паспортизації виконуються,  як правило, спеціалізованими дорожніми
проектно-технологічними  організаціями за рахунок асигнувань,  які
передбачають у планах дорожніх організацій.
     10.2.7. Роботи  по  систематичному   (поточному)   технічному
обліку   і   паспортизації   проводяться  робітниками  відповідних
дорожніх служб у порядку виконання своїх обов'язків.
     10.2.8. Технічний облік та паспортизація автомобільних доріг,
що  експлуатуються  або їх ділянок можуть бути проведені на основі
проектної  та  виконавчої  документації,  що  є  у  наявності  без
виконання польових робіт.
     10.2.9. Всі   необхідні   дані   про  дорогу  об'єднуються  в
документ-паспорт автомобільної дороги.
     10.2.10. Паспорт   автомобільної   дороги   -    узагальнений
документ, в якому містяться всі технічні, господарські, економічні
та оціночні дані про дорогу та дорожні споруди за станом на  строк
первинного  технічного  обліку і відображаються всі наступні зміни
стану  дороги,  будівель  і  споруд,  у  тому  числі  роботи,  які
виконуються по середньому і капітальному ремонтах.
     10.2.11. Одночасно  з  паспортом дороги одночасно складаються
відповідні додатки.  Ці додатки,  що зберігаються та  коректуються
разом з паспортом дороги, є його невід'ємною частиною.
     10.2.12. Разом   з   традиційними   можуть  бути  використані
автоматизовані способи технічного обліку автомобільних доріг,  які
здійснюються на базі автоматизованих інформаційних систем.
              11. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА,
            ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ РУХУ, ОХОРОНИ
                  ПРАЦІ В МІСЦЯХ ВИКОНАННЯ РОБІТ
                    11.1. Загальні положення.
     11.1.1. Згідно  Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 )
власники автомобільних доріг або уповноважені ними юридичні  особи
по експлуатаційному утриманню доріг, при виконанні власних робіт і
робіт,  які виконують сторонні організації в межах  смуги  відводу
доріг, зобов'язані організовувати і здійснювати заходи, спрямовані
на  захист  навколишнього   середовища   відповідно   до   діючого
нормативно-правового законодавства.
     11.1.2. До  заходів,  що  спрямовані  на захист навколишнього
середовища,  відносяться такі,  які перешкоджають появі водної  та
повітряної  ерозії  грунту,  попаданню  в  грунт  і  грунтову воду
шкідливих речовин,  заболоченню місцевості, забрудненню водоймищ в
межах і за межами смуги відводу доріг.
     11.1.3. Організація,  що  виконує роботи на дорогах,  повинна
застосовувати методи організації робіт,  технологію,  матеріали та
технічні  засоби,  які  не призводять до забруднення навколишнього
середовища.
     11.1.4. При    розробці    технологічних    регламентів    чи
технологічних  карт  на  виконання  робіт  по  ремонту і утриманню
автомобільних доріг в них повинні бути включені відповідні  вимоги
щодо  охорони  навколишнього  середовища  та  забезпечення безпеки
дорожнього руху згідно з цими Правилами.
     11.1.5. При виконанні робіт  на  дорозі  повинно  бути  вжито
заходів    щодо    забезпечення   охорони   праці   робітників   і
інженерно-технічних працівників,  а також безпеки дорожнього  руху
всіх його учасників на ділянці виконання робіт.
             11.2. Правила забезпечення безпеки руху
                    в місцях виконання робіт.
     11.2.1. При транспортуванні матеріалів та механізмів до місця
виконання  робіт  водії транспортних засобів повинні дотримуватися
вимог Правил дорожнього руху.
     11.2.2. Розвороти та інші  маневри  транспортних  засобів  на
ділянці виконання робіт повинні здійснюватися тільки в огородженій
зоні.  Якщо існує  необхідність  виїзду  транспортного  засобу  чи
одиниці  дорожньої  техніки  за  межі  зони на діючу смугу (смуги)
проїзної  частини,  це  виконується  у  відповідності  до   Правил
дорожнього руху.
     11.2.3. Навантажувально-розвантажувальні    роботи    повинні
виконуватися тільки в огороженій зоні в присутності відповідальної
особи.  Вихід  робітників при цьому,  а також попадання матеріалу,
виробів на діючу смугу проїзної частини  дороги  не  допускається.
Транспортні  засоби,  які  чекають  навантаження чи розвантаження,
повинні бути розміщені в огородженій зоні і не заважати здійсненню
технологічних операцій дорожньою технікою.
     11.2.4. При   виконанні   механізованим   способом  робіт  по
нанесенню горизонтальної поздовжньої  розмітки  водії  (оператори)
дорожньої техніки повинні виконувати такі вимоги:
     - підготовку техніки до виконання  основних  робіт  необхідно
здійснювати на узбіччі дороги;
     - в'їзд на смугу (смуги) руху і виїзд з неї дозволяється  при
дотриманні вимоги надати дорогу транспорту, що рухається;
     - рух техніки повинен бути  плавним,  без  зупинок  і  різкої
зміни напрямку.
     11.2.5. При виконанні робіт по поліпшенню видимості на дорозі
(зрізання  дерев,  чагарників)  транспортний  засіб  або   одиниця
дорожньої техніки повинна розміщуватися як можна далі від проїзної
частини дороги.  Перевезення зрізаних дерев і  чагарників  повинно
здійснюватись  в  умовах,  які  забезпечують  надійне  закріплення
вантажу в кузові і відсутність виходу гілок за його межі.
     11.2.6. Транспортні   засоби   і    дорожня    техніка,    що
застосовуються   для   виконання  робіт  по  ремонту  і  утриманню
земляного полотна,  водоперепускних, водонапрямних, водоскидних та
інших споруд повинні розміщуватися,  як правило за межами проїзної
частини.
     11.2.7. При виконанні польових пошукових чи  дослідних  робіт
(для   складання  паспорту  дороги,  дислокації  дорожніх  знаків,
проектування і т. ін.)  всі виконавці робіт,  які  знаходяться  на
дорозі, повинні бути одягнені в оранжеві жилети. Переміщення людей
вздовж дороги повинно здійснюватись за  межами  земляного  полотна
або  по узбіччю дороги назустріч руху транспорту.  Поведінка людей
на  дорозі  повинна  бути  обумовлена  спеціальною  інструкцією  з
техніки безпеки.
     11.2.8. Забезпечення  безпеки  руху  в місцях виконання робіт
визначається "Інструкцією по забезпеченню безпеки дорожнього  руху
в  місцях  проведення  дорожніх  робіт  на  автомобільних дорогах"
(ІНУВ-3.2-218-051-95) та "Правилами охорони праці при  будівництві
та   утриманні   автодоріг   та   на   інших  об'єктах  дорожнього
господарства" (ДНАОП-5.1.14-1.1-96).
 
 
 

                                      ДОДАТОК А
                                      (обов'язковий)
 
                            ІНСТРУКЦІЯ
             по забезпеченню безпеки дорожнього руху
                в місцях проведення дорожніх робіт
                     на автомобільних дорогах
                       ІНУВ. 3.2-218-051-95
 
                      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
     1.1. Інструкція визначає порядок і  засоби  організації  руху
транспорту  і  пішоходів  в  місцях проведення робіт в межах смуги
відчуження автомобільних доріг загального користування України.
     1.2. Вимоги    інструкції    обов'язкові     до     виконання
організаціями,  підприємствами  та  установами  незалежно від форм
власності і громадянами (надалі  -  виконавцями),  які  здійснюють
проектування,   будівництво,  реконструкцію,  ремонт  і  утримання
автомобільних доріг і штучних споруд,  а також виконують  будь-яку
іншу роботу в межах смуги відчуження доріг.
     1.3. При  розробці  схеми  організації дорожніх робіт в місці
виконання робіт слід передбачити весь комплекс заходів, пов'язаних
із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також обладнання цього
місця відповідними технічними засобами організації дорожнього руху
з використанням приведених в даній інструкції типових схем.  Схема
організації дорожніх робіт в місці виконання  робіт  повинна  бути
узгоджена з Державтоінспекцією.
     У випадку,  коли  умови  виконання  робіт   чи   умови   руху
транспорту  і  інших учасників не відповідають жодній з приведених
типових  схем,  організація-виконавець  робіт  повинна   розробити
індивідуальну  схему  (схеми)  організації дорожнього руху на весь
період  проведення  робіт,  яка  також   підлягає   узгодженню   з
Державтоінспекцією.
     1.4. При  виконанні  робіт  в  смузі відчуження автомобільної
дороги,  якщо  це  загрожує  безпечному  чи  безперебойному   руху
транспорту та пішоходів,  організація,  що відповідає за утримання
автомобільної дороги  може  закрити  чи  обмежити  рух  на  основі
ордера, який видається відповідним дорожнім органом за погодженням
з Державтоінспекцією.  У ордері викладаються  умови  заборони  або
обмеження  руху,  порядок інформування про це учасників дорожнього
руху,  заходи по безпеці  дорожнього  руху  та  строки  проведення
робіт.  Порушення  цих вимог веде до матеріальної відповідальності
організацій, виконуючих роботи.
     Обмеження чи   заборона   руху  без  ордеру  можливе  лише  в
випадках,  зв'язаних з стихійними явищами,  а також з необхідністю
виконання  аварійних  робіт,  про що сповіщається місцевим органам
державної виконавчої влади,  органам  місцевого  самоуправління  і
Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
     1.5. При   обладнанні   ділянки  проведення  робіт  необхідно
використовувати технічні засоби організації дорожнього  руху,  які
відповідають вимогам норм і стандартів.
     1.6. До обладнання місця проведення дорожніх робіт технічними
засобами   організації   дорожнього   руху    згідно    узгодженої
Державтоінспекцією  схеми  і  вжиття всього комплексу заходів щодо
забезпечення   безпеки   дорожнього   руху   забороняється   вести
підготовчі  роботи  і  завозити  матеріали,  устаткування на місце
проведення робіт.
     1.7. За  невжиття  заходів  щодо  своєчасної   заборони   або
обмеження  руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт у
відповідності з вимогами діючих норм та стандартів,  що стосується
забезпечення   безпеки   руху,  цієї  інструкції  або  неприйняття
своєчасних заходів до відновлення безпечних умов  для  руху  винні
посадові  особи  притягуються  до  відповідальності згідно діючого
законодавства України.
     Якщо порушення  призвели до дорожньо-транспортної пригоди або
спричинили шкідливі наслідки,  нещасні  випадки  з  людьми,  винні
посадові    особи   можуть   бути   притягнуті   до   кримінальної
відповідальності згідно діючого законодавства України. Компенсація
збитків  потерпілим  проводиться  у  встановленому  законодавством
порядку.
         2. ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В МІСЦЯХ
                    ПРОВЕДЕННЯ ДОРОЖНІХ РОБІТ
     2.1. На  ділянках проведення робіт в першу чергу встановлюють
тимчасові дорожні знаки найбільше віддалені, потім в безпосередній
близькості,   обладнують   об'їзди   і   пішоходні   містки   (при
необхідності),  а  потім  встановлюють   поперечні   і   поздовжні
огородження,  а при наявності об'їзду - відповідні технічні засоби
організації дорожнього руху.
     Перед ділянкою  на  період   виконання   робіт   допускається
встановлювати  транспаранти,  які  інформують про місце і характер
робіт ("Реконструкція дороги",  "Ремонт дороги",  "Ремонт  моста",
"Будівництво   автобусної  зупинки"  і  інші).  Транспаранти  слід
розміщувати за межами узбіччя дороги  разом  з  першим  тимчасовим
дорожнім знаком "Дорожні роботи".
     2.2. При виконанні дорожніх робіт в темні години доби  і  при
тумані  інвентарні  бар'єри,  які розміщуються поперечно,  повинні
бути  обладнані  двома  ввімкненими  ліхтарями  червоного  кольору
згідно  РСТ УССР  1966-86  "Ограждения  дорожные  переносные"  або
світлоповертаючими  пристроями  червоного  і  білого  кольору.  На
поперечному  огородженні  повинно бути не менш ніж два ліхтаря,  а
його стояки  і  поперечина  повинні  мати  світлоповертаючи  смуги
шириною  10  і  20 см відповідно білого і червоного кольору або на
бар'єрі повинні розміщуватись дорожні  знаки  1.4.1-1.4.3  другого
типорозміру (1,4.1, 1,4.2 - 500 x 2250 мм, 1.4.3 - 500 x 3000 мм).
     Повздовж дороги   сигнальні   ліхтарі   та   світлоповертаючі
елементи слід розміщувати на інвентарних бар'єрах на відстані 15 м
один від одного.
     2.3. Постійні дорожні знаки,  дія  яких  розповсюджується  на
ділянку  проведення робіт і суперечить прийнятій схемі організації
дорожнього руху, повинні бути, за узгодженням з Державтоінспекцією
зняті (зачохлені) або переставлені і встановлені тимчасові знаки.
     2.4. По  закінченні  всіх  робіт  на ділянці дороги необхідно
привести її у стан, що забезпечує безпеку руху, тобто: вивести всі
механізми  і обладнання,  прибрати залишки матеріалів і будівельне
сміття,  відновити покриття,  спланувати узбіччя і схили насипу чи
виємки,  очистити  покриття  проїзної  частини  і тротуарів та ін.
Після цього на дільниці дороги відкривають звичайний рух, для чого
спочатку  встановлюють  постійні  дорожні знаки у відповідності до
проекту чи  схеми  організації  дорожнього  руху,  потім  знімають
поздовжні   і  поперечні  огородження,  тимчасові  дорожні  знаки,
світлофори і  інші  технічні  засоби,  які  використовувались  для
організації дорожнього руху при виконанні робіт.
     В останню чергу ліквідують в'їзд і виїзд з дороги на об'їзд і
знімають встановлені на ньому тимчасові дорожні знаки.
     2.5. Завершена  реконструкцією  чи  ремонтом  дільниця дороги
підлягає невідкладній передачі організації,  що утримує цю дорогу,
згідно   установленому   ордером   порядку,   про  що  складається
відповідний акт.
                  3. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОБ'ЇЗДУ
     3.1. Тимчасовий об'їзд влаштовується з таким розрахунком, щоб
в  будь-яких  погодно-кліматичних  умовах забезпечувався безпечний
рух транспорту на весь період виконання робіт  на  даній  дільниці
дороги.  Вимоги  до  тимчасового  об'їзду повинні бути викладені в
технічній документації, яка узгоджується з Державтоінспекцією.
     3.2. В'їзд  і  виїзд  з  дороги  на   об'їзд   повинні   бути
розташовані  не  ближче  20 м від місця виконання робіт.  До місця
виконання  робіт  входить  площа,  обмежена  зонами  дій  машин  і
механізмів, розміщення обладнання і складування матеріалів.
     3.3. Ширина  проїзної  частини об'їзду визначається технічною
документацією,  яка погоджується з Державтоінспекцією, але вона не
повинна  бути  меншою:  для односмугового - 3,5 м і двосмугового -
6,0 м при ширині узбіччя - 1,75 м.
     3.4. Допускається   організація   двостороннього   руху    по
односмуговому об'їзді з використанням світлофорної сигналізації.
     3.5. На  тимчасовому  об'їзді  радіуси кривих в плані повинні
визначатися в залежності від обмеження швидкості руху  транспорту.
В  місці  з'їзду  з  дороги  та  виїзду з об'їзду на дорогу радіус
кривої в плані повинен бути не менше 30 м.
     3.6. Поздовжній ухил на об'їзді встановлюється  в  залежності
від  обмеження  швидкості  транспорту,  але  не більше 100%,  а на
дільниці в'їзду і виїзду не більше 40%.
     Поперечний ухил  проїзної частини встановлюється в залежності
від дорожньо-кліматичної зони, але не більше 25% і профіль повинен
бути двоскатним.
     3.7. У  випадку  використовування для об'їзду мережі існуючих
доріг загального користування,  на кожному  перехресті  цих  доріг
встановлюють  тимчасові  дорожні  знаки  "Напрямок об'їзду",  а на
головній дорозі - "Схема об'їзду".  На знаках  "Напрямок  об'їзду"
замість  слова "об'їзд" допускається зазначити назву ближнього або
кінцевого населеного пункту,  рух до якого здійснювався раніше  по
закритій дільниці дороги.
            4. ВИМОГИ ДО ТИМЧАСОВИХ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ І
                    СВІТЛОФОРНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ
     4.1. Всі дорожні знаки,  які використовують для  облаштування
місць  проведення робіт,  повинні мати світлоповертаючу поверхню і
відповідати  вимогам  діючих  норм  і  стандартів.  Рекомендується
застосовувати знаки на один типорозмір більший, ніж передбачено це
стандартом для даної дороги,  а дорожні знаки  1.10,  1.12,  1.14,
1.15 і 1.37 повинні мати жовтий фон.
     4.2. Тимчасові  дорожні  знаки і таблички до них установлюють
на  узбіччі  і  розділювальній  смузі  дороги,  як   правило,   на
переносних  опорах  (стояках),  на  висоті  від  2 м до 4 м або на
проїзній частині на опорах, на бар'єрах поперечного огородження на
висоті від 0,6 м до 1,5 м. Розміщувати тимчасові дорожні знаки над
проїзною частиною дороги не допускається.  На приведених  в  даній
інструкції  типових  схемах  крапкою  позначена  вертикальна  вісь
знака.
     4.3. Відстань  від  краю  тимчасового  дорожнього   знака   і
світлофора  до  краю  проїзної  частини  або  діючої її смуги руху
повинна бути не менше 1,0 м.
     4.4. Для почергового пропуску транспорту різних напрямків  по
односмуговій  ділянці,  де  не  забезпечена  видимість зустрічного
автотранспорту, можуть бути використані трьохсекційні світлофори з
вертикальним розміщенням сигналів типу 1 у виконанні 1.1.1.
     Світлофори встановлюють на інвентарних стояках (колонках)  на
висоті  2,0-3,0 м від нижньої частини корпусу до поверхні проїзної
частини і на відстані від проїзної частини 0,5-2,0 м.
     Розміщення дорожніх    світлофорів    повинно   забезпечувати
видимість їх сигналів на відстані не менш  як  100  м.  Попередньо
необхідно    встановлювати   дорожній   знак   1.24   "Світлофорне
регулювання".
     При роботі    світлофора    повинна   виконуватись   слідуюча
послідовність включення сигналів:  червоний - червоний з жовтим  -
зелений - жовтий - червоний.
     Цикл роботи світлофора встановлюється відповідним розрахунком
за погодженням з Державтоінспекцією.
                    5. ВИМОГИ ДО ОГОРОДЖЕНЬ ТА
                     ІНШИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ
     5.1. В  якості  поперечного  огородження  ділянки дороги,  де
виконуються роботи, використовують інвентарні бар'єри, конструкція
яких  відповідає  вимогам  діючих  норм.  Бар'єри  встановлюють на
відстані 15-20 м від місця виконання робіт.  При наявності об'їзду
бар'єри  встановлюють  під  кутом 60-75 до напрямку руху,  в інших
випадках - перпендикулярно.  На бар'єрах  повинні  бути  розміщені
світлоповертаючі знаки 1.4.1,  1.4.2, 1.4.3, які вказують напрямок
руху транспортних  засобів  для  об'їзду  місця  виконання   робіт
(мал. 1). Бар'єри повинні мати пристрої  для  закріплення  на  них
тимчасових дорожніх знаків і сигнальних ліхтарів.
     5.2. Для  поздовжнього  огородження  місць  проведення  робіт
повинні  застосовуватись  віхи направляючі або конуси направляючі,
або бар'єри огороджуючі,  які встановлені  один  біля  одного  без
розривів (мал. 2, 3, 4). Для позначення плавного зміщення напрямку
руху транспорту на підходах до місця проведення робіт застосовують
знаки 4.7, 4.8 або віхи, або конуси, або поперечні загороди згідно
схем.  Віхи (800 x 150 мм) та конуси (600 x 420 x 420 мм)  повинні
мати  світлоповертаючу поверхню (смуги червоного та білого кольору
шириною 150 мм).
     5.3. Нахил  направляючої  лінії  із  знаків  4.7,  4.8,  віх,
конусів,  поперечних загород з знаками 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 повинен
бути 1:50.
     5.4. Якщо  на  проїзній  частині  або  на узбіччі,  тротуарі,
розділювальній смузі, направляючому острівці, чи на відстані менше
4  м від проїзної частини влаштовується ровик,  траншея,  корито і
т. п. глибиною більш ніж 0,2 м,  перед ним необхідно встановлювати
огородження  з  бетонних  блоків,  бар'єрного або парапетного типу
огородження висотою 0,75-0,8 м.
     5.5. Для забезпечення руху пішоходів через  ровики,  траншеї,
кювети  і  інші  споруди  застосовують тимчасові містки шириною не
менше 1 м з перилами (поручнями) висотою 1 м.  Якщо в межах  місця
виконання  робіт знаходиться тротуар або пішоходна доріжка,  перед
початком  і  кінцем  ділянки  дороги  повинні  бути   організовані
пішохідні переходи для руху пішоходів по тротуарі або доріжці,  що
розташовані з іншого боку дороги.  Для цього перед дільницею робіт
встановлюють  транспаранти  "Пішоходи  перейдіть  на  ліву (праву)
сторону" та дорожні знаки "Пішохідний перехід".
           6. ТИПОВІ СХЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РУХУ ТРАНСПОРТУ
         6.1. Роботи по експлуатаційному утриманню доріг.
     6.1.1. При  проведенні  дорожніх  робіт  за  межами  проїзної
частини (скошування трави,  вирубка чагарника,  ремонт і утримання
водовідводних  споруд,  нанесення елементів вертикальної розмітки,
очищення,  ремонт  або  заміна  дорожніх  знаків,  огороджуючих  і
направляючих обладнань,   перил,   і   інші)  застосовують  типову
схему 1. Схема застосовується, якщо ніхто з робітників не виходить
на проїзну частину. При виході  на  проїзну частину застосовується
типова схема 6.
     Відстані на схемах подані в метрах.
     В дужках вказані показники,  які ураховуються  при  виконанні
робіт в населених пунктах.
     6.1.2. При складуванні матеріалів на  узбіччі  діючої  дороги
рух  транспорту  організовують по типовій схемі 2.  Типову схему 2
застосовують також при нанесенні ручним  способом  ліній  розмітки
краю проїзної частини,  фарбуванні бордюрів, при ремонті тротуарів
мостів зупиночних і посадочних площадок  автобусних  зупинок,  при
ремонті смуг розгону і гальмування до місць стоянок транспорту, до
об'єктів  сервісу.  При  складуванні  матеріалів  для  боротьби  з
ожеледицею, рух транспорту організовують по типовій схемі 2а.
     6.1.3. При нанесенні ручним способом дорожньої  розмітки,  що
поділяє  транспортні  потоки протилежних напрямків і позначає межі
смуг руху, направляючі острівці, застосовують типову схему 3. Якщо
горизонтальну поздовжню розмітку наносять механізмом, застосовують
типову схему 3а.
     6.1.4. При    нанесенні    поперечної   дорожньої   розмітки,
позначення зупинок транспортних засобів  загального  користування,
ліній і написів "Стоп",  стрілок напрямків руху по смугах, номерів
доріг і т. ін. застосовують типову схему 4. Застосовується схема 4
при   ямковому  ремонті  покриття,  ремонті  швів  цементобетонних
покриттів, при випробуваннях дорожнього одягу і в інших випадках.
     6.1.5. При  виконанні робіт по утриманню і ремонту роздільної
смуги знаки "Дорожні роботи" встановлюють з обох боків цієї смуги,
інші засоби організації дорожнього руху використовувати не треба.
     6.1.6. Для проведення робіт на перехрестях,  на  транспортних
розв'язках  в  одному і різних рівнях слід розробити індивідуальну
схему   організації   дорожнього   руху   і    узгодити    її    з
Державтоінспекцією.   При   цьому   знаки  "Дорожні  роботи"  слід
встановлювати на всіх підходах до перехрестя.
     6.1.7. При   проведенні   робіт  (ямковий  ремонт,  нанесення
поперечної,  поздовжньої розмітки і  ін.)  на  внутрішній  (лівій)
смузі   автомобільних   доріг  I  категорії  з  роздільною  смугою
застосовують типову  схему  5.  При  виконанні  робіт  на  крайній
(правій)  смузі руху замість знаків 4.7 і 1.5.3 застосовують знаки
4.8 і 1.5.2.
             6.2. Ремонт, реконструкція і будівництво
                     доріг і штучних споруд.
     6.2.1. При влаштуванні тротуарів в межах  земляного  полотна,
при  будівництві  смуг  розгону і гальмування або додаткових смуг,
при  виконанні  робіт  по  укріпленню  узбіччя  організація   руху
транспорту здійснюється по типовій схемі 6.  Проведення зазначених
робіт одночасно з протилежних боків дороги не дозволяється.
     Якщо обмеження максимальної швидкості,  що вводиться на даній
ділянці  дороги,  більше  ніж  на  20  км/год   відрізняється   на
попередній  ділянці,  то  слід  застосовувати ступінчате обмеження
швидкості  з  кроком  не  більше  20  км/год  шляхом  послідовного
встановлення    знаків    "Обмеження    максимальної   швидкості",
встановлених один від одного на відстані від 100 до 150 м.
     6.2.2. При  виконанні  будь-яких  дорожніх робіт (відновлення
поперечного профілю,  ліквідація  деформацій  дорожнього  одягу  і
земляного полотна,  зміцнення дорожнього одягу, поверхнева обробка
і т. ін.) на одній смузі  двосмугових  доріг  застосовують  типові
схеми 7-10,  трисмугових - типові схеми 11 і 12 і чотирисмугових -
типові схеми 13 і 14.
     6.2.3. Якщо  ремонт  дорожнього  покриття виконується методом
термопрофілювання чи терморегенерації,  в  схемах  7-14  необхідно
добавити  транспаранти  "Обережно  вогонь!",  які  закріплюють  на
стояках основних знаків "Дорожні роботи".  Напис  на  транспаранті
виконується чорними літерами висотою 200 мм на жовтому фоні.
     6.2.4. При проведенні робіт по всій ширині  проїзної  частини
дво-,   або   трисмугових  доріг  і  більше  рухом  автотранспорту
організовується по  спеціально  обладнаних  об'їздах  застосовують
типову схему 15 або 16.
     6.2.5. При використанні  в  якості  об'їзду  мережі  існуючих
доріг   організація  руху  транспорту  на  прилеглих  до  дільниці
проведення робіт перехресть або примикань  здійснюється  по  схемі
17.  Схему  17 застосовують також при капітальному ремонті мостів,
шляхопроводів та інших штучних споруд.
     6.2.6. При  виконанні  робіт  на  половині  проїзної  частини
багатосмугових доріг з роздільною смугою слід застосовувати типову
схему  18,  а  типову  схему  19  - для таких доріг без роздільної
смуги.
     6.2.7. При   проведенні   робіт  на  лівоповоротньому  з'їзді
транспортної розв'язки в різних рівнях застосовують  типову  схему
20, а на правоповоротньому з'їзді схему 21.
        6.3. Рекомендації по розробці індивідуальних схем.
     6.3.1. Перед  розробкою  індивідуальної  схеми  повинна  бути
розглянута   можливість  часткового  використання  тієї  чи  іншої
типової схеми.
     6.3.2. На  індивідуальній  схемі в першу чергу слід визначити
місця  розміщення   знаків   "Дорожні   роботи",   які   необхідно
установлювати  за  50  м  і  150-300 м від місця проведення робіт,
потім, при необхідності, знаків "Обмеження максимальної швидкості"
і  "Обгін  заборонено".  При  визначенні  місць  розміщення знаків
"Обмеження  максимальної  швидкості"  слід  керуватися   вимогами,
викладеними в другому абзаці п. 6.2.1 Інструкції.
     6.3.3. При виконанні робіт на  дільниці  дороги  з  обмеженою
видимістю  поверхні  дороги  чи зустрічного транспорту перший знак
"Дорожні роботи" з табличкою "Відстань до  об'єкту"  повинен  бути
розташований перед зоною обмеженої видимості.
     6.3.4. Якщо між  місцем  проведення  робіт  і  першим  знаком
"Дорожні роботи" є перехрестя, то одразу за ним розміщують ще один
знак "Дорожні роботи" з табличкою "Відстань до об'єкту".
     6.3.5. При  розміщенні на схемі огорож слід виконувати вимоги
пп. 5.1-5.3 цієї Інструкції.
     6.3.6. Для  пропуску  транспорту  в  обох  напрямках по одній
смузі   дороги   при   наявності   електромережі    рекомендується
застосовувати  світлофорне регулювання циклічної дії.  При довжині
дільниці  дороги,  де  виконуються  роботи,  менше  150   м   слід
використовувати  принцип  надання  пріоритету  одному з потоків за
допомогою знаків "Перевага перед  зустрічним  рухом"  і  "Перевага
зустрічного  руху".  За  пріоритетний  приймають потік транспорту,
напрямок руху якого не змінюється.
              7. МІРИ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ
                    В МІСЦЯХ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ
     7.1. Для  виконання  будь-яких робіт в межах смуги відчуження
діючої дороги робітники,  машиністи, інженерно-технічні працівники
і т. д.   повинні   мати   сигнальний  одяг  (жилети   або   пояси
яскраво-оранжевого кольору з  світлоповертаючою  поверхнею),  який
одягається поверх спецодягу. При цьому необхідно виконувати вимоги
Правил дорожнього руху.
     7.2. Всі транспортні засоби, механізми і інше обладнання, яке
застосовується  при  виконанні  робіт,  повинне  бути  в  технічно
справному стані  згідно  з   вимогами   Правил   дорожнього   руху
,          правил        технічної       експлуатації
( z0066-97, z0050-97 )  та  використовуватися  по  прямому  своєму
призначенню.
     7.3. Сигнальне  пофарбування  дорожніх  машин,  механізмів  і
окремого обладнання повинне бути виконане згідно РСТ УССР  1967-86
"Машины,   механизмы  дорожные  и  коммунальные.  Цвета  покрытий,
сигнальные знаки".  Вони повинні бути  обладнані  розпізнавальними
знаками  транспортного  засобу згідно п.  30.3 м Правил дорожнього
руху України.
     Машини і механізми,  які виконують роботу на проїзній частині
чи  узбіччі  дороги,  повинні  мати  проблискові маячки жовтого чи
оранжевого кольору і в  процесі  роботи  їх  габарити  не  повинні
виходити за межі позначеної поздовжнім огородженням зони.
     7.4. Виконувати роботи по ремонту і технічному обслуговуванню
транспортних  засобів,  дорожніх  машин  і  обладнання  в   місцях
виконання  робіт  на  проїзній  частині  і  узбіччі  діючої дороги
забороняється.
     7.5. Місця  виконання  робіт  в  темні  години  доби  повинні
освітлюватись не менше ніж з двох боків ліхтарями верхнього світла
згідно діючих норм не менше 10 люкс.
     7.6. Дорожні  машини  і  обладнання  після  закінчення  зміни
повинні  бути  поставлені на площадку за межами земляного полотна.
Нетранспортабельні машини,  механізми,  що залишаються на  ніч  на
дорозі, повинні бути розміщені на узбіччі чи тротуарі і огороджені
згідно схеми N 2.
     Для попередження аварійних ситуацій треба предбачити не менше
двох комплектів автономного живлення для  сигнальних  ліхтарів  на
випадок відключення їх від основної системи живлення.
                    8. ПОРЯДОК ВИДАЧІ ОРДЕРІВ
                 НА ПРАВО ВИКОНАННЯ РОБІТ У МЕЖАХ
               СМУГИ ВІДЧУЖЕННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
     1. Цей порядок, розроблений у відповідності з Законом України
"Про дорожній рух" і визначає  вимоги  щодо  видачі  і
одержання  ордера  на  виконання  робіт  в  межах смуги відчуження
доріг,  на закриття або обмеження дорожнього руху і є обов'язковим
для  всіх  підприємств,  організацій,  установ  незалежно від форм
власності і фізичних осіб (в подальшому - виконавці робіт).
     2. Розміщення,  будівництво  споруд,  прокладання  інженерних
комунікацій,  проведення  інших  робіт  в  межах  смуги відчуження
автомобільних  (позаміських)   доріг,   закриття   або   обмеження
дорожнього  руху  на  них  може  бути здійснене тільки на підставі
ордера,  що  видається  облавтодорами  чи  упрдорами,  або  за  їх
дорученням   -   підвідомчими   підрозділами   за   погодженням  з
Державтоінспекцією  схеми  організації  дорожнього  руху  в  місці
проведення робіт.
     3. До  початку  проектування  будівництва,  реконструкції  чи
ремонту  споруд,  прокладання  інженерних комунікацій,  проведення
інших робіт у межах смуги відчуження автомобільних доріг, закриття
або обмеження дорожнього руху виконавці робіт  повинні  звернутися
письмово   до  упрдора,  облавтодора  і  отримати  та  погодити  в
Державтоінспекцїї технічні умови на їх проведення.
     В листі-зверненні виконавець робіт повинен визначити:  адресу
і місця розміщення споруди,  комунікацій,  строки проектування  та
виконання робіт, найменування організацій, що безпосередньо будуть
виконувати роботи,  а також обгрунтування необхідності прокладання
комунікацій саме в межах смуги відчуження дороги чи пересічення її
комунікацією відкритим способом.
     Після пред'явлення проектної документації і схеми організації
дорожнього руху в місці виконання робіт,  оплати послуг  та  інших
платежів - отримати ордер (додається).
     4. Технічні умови повинні містити дані про порядок проведення
робіт, термін їх виконання, вимоги щодо забезпечення безпеки руху,
відновлення  нормального функціонування дорожнього об'єкта та інше
за   необхідністю,   що   визначається    власником    дороги    і
Державтоінспекцією.
     5. При  проведенні  робіт  у  смузі  відчуження автомобільної
дороги сторонніми організаціями (виконавцями),  які не входять  до
складу Укравтодору,  обладнання ділянки дороги технічними засобами
згідно наведеної  в  ордері  схеми  організації  дорожнього  руху,
експлуатаційне  утримання дороги,  у тому числі тимчасових засобів
регулювання  руху,  відновлення  нормальних  безпечних  умов  руху
здійснюється дорожньо-експлуатаційною організацією,  що обслуговує
цю дорогу, за рахунок виконавця робіт.
     6. При проведенні  робіт  у  смузі  відчуження  автомобільної
дороги спеціалізованими дорожніми організаціями Укравтодору, що не
обслуговують   цю   дорогу,   експлуатаційне   утримання   дороги,
обладнання  ділянки  технічними засобами згідно наведеної в ордері
схеми організації дорожнього руху, їх утримання може здійснюватися
цими  організаціями.  При  цьому  ордер на право виконання робіт є
документом,  що делегує цим організаціям право  на  експлуатаційне
утримання  доріг  і  покладає  на  посадових осіб цієї організації
обов'язки у відповідності до ст. 12 Закону України  "Про  дорожній
рух" ,  про  що у ордері робиться відповідний запис.
Після закінчення робіт,  виконавець  повинен  привести  ділянку  у
безпечний  для  руху  стан  та  невідкладно  передати  її  по акту
дорожньо-експлуатаційній організації,  що обслуговує  дорогу,  для
подальшого утримання.
     При проведенні робіт по будівництву, реконструкції, ремонту і
утриманню  доріг виробничими підрозділами облавтодорів і упрдорів,
за  якими  закріплені  дороги,  повинні   бути   виконані   вимоги
"Інструкції  по  забезпеченню  безпеки  дорожнього  руху  в місцях
проведення дорожніх робіт". Ордери в цьому випадку не видаються.
     7. Роботи згідно ордера можуть бути розпочаті лише при  умові
завчасного  обладнання  ділянки  дороги технічними засобами згідно
наведеної  в  ордері  схеми  організації   дорожнього   руху   при
дотриманні  вимог технічних умов,  проектної документації,  Правил
дорожнього руху.  Єдиних правил ремонту і  утримання
автомобільних   доріг,   вулиць,   залізничних  переїздів,  правил
користування ними та охорони,  Закону   України  "Про
дорожній рух".
     8. При встановленні факту проведення робіт у смузі відчуження
автомобільної    дороги    без   ордера,   дорожньо-експлуатаційна
організація вживає термінові заходи щодо обладнання своїми  силами
ділянки   дороги   технічними  засобами  регулювання  руху  згідно
Інструкції  по  забезпеченню  безпеки  дорожнього  руху  в  місцях
проведення  дорожніх  робіт на автомобільних дорогах,  стандартів,
Правил дорожнього руху,   Єдиних  правил  ремонту  і
утримання  автомобільних  доріг,  вулиць,  залізничних  переїздів,
правил користування ними та  охорони ,   після   чого
повідомляє   про   це   Державтоінспекцію   для   вжиття   заходів
адміністративного впливу до винних осіб.  Відшкодування збитків за
обладнання  ділянки  дороги  технічними засобами регулювання руху,
ремонт покриття,  проведення інших робіт по відновленню нормальних
умов  руху  здійснюється  за  рахунок  виконавця  робіт  у порядку
судового діловодства.
     9. Контроль  за  проведенням   робіт   у   межах   відчуження
автомобільної  дороги,  якістю  їх  проведення здійснюють посадові
особи дорожньо-експлуатаційної організації та Державтоінспекції.
     В разі  невиконання  вимог  проектної  документації,  ордера,
технічних умов, що може привести до небезпеки дорожнього руху, або
до  аварійної  ситуації власник дороги або Державтоінспекція мають
право припинити ведення робіт.
                ОРДЕР (дозвіл) N___від____________
     На право виконання робіт по _________________________________
__________________________________________________________________
в межах смуги відчуження автомобільної дороги ____________________
__________________________________________________________________
ділянка км _____ + ______ - _____ + ______ з лівого (правого) боку
в напрямку _______________________________________________________
 
Ділянка обслуговується ___________________________________________
                     (назва дорожньо-експлуатаційної організації)
Ордер виданий ____________________________________________________
                (назва господарства, підприємства, його адреса)
в особі __________________________________________________________
                   (посада, прізвище, ім'я, по батькові)
Відповідальні особи на об'єкті ___________________________________
                                          (майстри)
__________________________________________________________________
                (назва господарства, підприємства)
 
зобов'язані:
     1. В  зв'язку з закриттям або обмеженням руху інформувати про
це: ______________________________________________________________
     2. Перед початком робіт:
     - улаштувати об'їзд довжиною ___________ м;
     - укріпити кам'яними матеріалами  узбіччя  в  місцях  стоянки
механізмів та устаткування, а також в місцях з'їздів з дороги;
     - виставити тимчасові дорожні знаки,  бар'єри і інші технічні
засоби  організації  руху  згідно  з  узгодженою  ДАІ  схемою  або
оплатити за цю послугу власнику дороги  _________  грн.  (кошторис
додається);
     - пройти комісійне обстеження в строки: ______________.
     3. Роботи виконувати  в  суворій  відповідності  з  технічною
документацією,  технічними умовами, правилами і іншими нормативами
тільки в межах ділянки дороги км _____ + _____ - _____ + _____.
     4. Після завершення робіт:
     - відновити узбіччя _______ м, тротуар _______ м, укос насипу
(виємки), інші елементи дороги:___________________________________
_________________________________________________________________.
     Вартість робіт по відновленню смуги відчуження ділянки дороги
(в   цінах   на   ______)   складає  ______  грн.,  по  поліпшенню
навколишнього середовища ________ грн.  (кошторис додається), якщо
ці роботи при узгоді з підприємством виконує власник дороги;
     - здати ділянку дороги по акту власнику;
     - зняти всі тимчасові дорожні знаки,  бар'єри і інші технічні
засоби організації дорожнього руху.
     Забороняється до   виконання   вимог  п.  2  ордеру  завозити
матеріали, устаткування і таке інше на дорогу.
     Відповідальність за безпеку дорожнього руху на ділянці дороги
до передачі її власнику дороги по акту несе ______________________
                                 (назва організації, підприємства)
     Ордер дійсний до __________________ включно.
     Технічний нагляд на об'єкті здійснює:
     Від власника дороги_______________________ тел. _____________
     Від ДАІ __________________________________ тел. _____________
     За оформлення  ТУ,  цього  ордеру  і  інші  послуги  належить
сплатити ______ грн. (кошторис додається).
                                             Погоджено:
Керівник ____________________________   __________________________
           (назва власника дороги,         (назва ДАІ, прізвище,
              прізвище, підпис)                   підпис)
Ділянку дороги км _____ + _____ - _____ + _____.
 
Здав _________________________ Прийняв ___________________________
      (представник власника                (відповідальна особа
             дороги)                           підприємства)
     М. П.                                    Дата_______________.
                              СХЕМА
          організацїї дорожнього руху на ділянці дороги
__________________________________________________________________
 
 
           Мал. 1. Бар'єр огороджувальний (поперечний)
     (Графічне зображення не надається)
                     Мал. 2. Віха направляюча
     (Графічне зображення не надається)
                    Мал. 3. Направляючі конуси
     а - із пластмаси або гуми; б - із листової сталі д = 1 мм
     (Графічне зображення не надається)
                  Мал. 4. Бар'єр огороджувальний
                   (поперечний та повздовжній)
     (Графічне зображення не надається)
       Схема 1., Схема 2., Схема 2а., Схема 3., Схема 3а.,
        Схема 4., Схема 5., Схема 6., Схема 7., Схема 8.,
      Схема 9., Схема 10., Схема 11., Схема 12., Схема 13.,
      Схема 14., Схема 15., Схема 16., Схема 17., Схема 18.,
                 Схема 19., Схема 20., Схема 21.
     (Графічне зображення не надається)
 
                                      ДОДАТОК Б
                                      (обов'язковий)
 
                              КНИГА
                       моста (шляхопроводу)
                       1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
     Дорога ______________ Километр _________ Пікет ______________
     Назва споруди ___________________________
     Назва водотоку __________________________
     Найближчий до споруди населений пункт _______________________
     і відстань до нього _________________________________________
     Проектна організація і рік випуску проекта __________________
     Будівельна організація і рік будівництва ____________________
     Довжина і схема моста (опис і графічне зображення) __________
     Габарит проїзду і тротуари __________________________________
     Проектні нормативні навантаження ____________________________
     Конструкція проїзної    частини,   тротуарів,   підходів:   і
регуляційних споруд.
     Наявні комунікації на споруді і недалеко від неї.
     Конструкції прольотних будов.
                  2. ДАНІ ПРО ВАНТАЖОПІДЙОМНІСТЬ
     Відмічається хто і коли установив дані про вантажопідйомність
або   вказав   необхідність  установки  знаків  обмеження  маси  і
швидкості руху.  Дата і  маса  наднормативного  навантаження,  яке
проїзжало по мосту.
     Дані про   випробування   моста   (хто   і   коли    проводив
випробування).
                       3. ТРИВАЛІ ОБМЕЖЕННЯ
 
---------------------------------------------------------------------
| Хто і коли | Причина   | Характер  |   Заходи по     | Хто і коли |
| впровадив  |  появи    | (вигляд)  | усуненню причин | відмінив   |
| обмеження  | обмеження | обмеження | появи обмежень  | обмеження  |
|------------+-----------+-----------+-----------------+------------|
|     1      |     2     |     3     |        4        |      5     |
---------------------------------------------------------------------
                       4. ПОДІЇ НА СПОРУДІ
 
------------------------------------------------------
| Дата  |  Опис події   | Час ліквідації пошкодження |
| події | і пошкодження |  і ким проведені роботи    |
|-------+---------------+----------------------------|
|   1   |       2       |             3              |
------------------------------------------------------
              5. ОГЛЯДИ І РЕМОНТИ МОСТОВОГО ПОЛОТНА
           (включаючи контрольно-інструментальні зйомки
                        і карту протікань)
 
------------------------------------------------------------------------------
|  Дата огляду,   | Опис пошкоджень, | Дата полагодження  | Метод ремонту    |
| прізвище, ім'я, |  виявлених при   | і виконавець робіт | і вартість робіт |
|  по батькові    |     огляді       |                    |                  |
|   особи яка     |                  |                    |                  |
|  робила огляд   |                  |                    |                  |
|-----------------+------------------+--------------------+------------------|
|        1        |         2        |          3         |        4         |
------------------------------------------------------------------------------
 
                                      Додаток В
                                      (обов'язковий)
 
                    ПЕРІОДИЧНА СИСТЕМА ГРУНТІВ
                         як класифікація
 
 
-----------------
|   ТИПИ        |
|  ГРУНТІВ      |
|---------------+----------                                                                                                                                                                -----------
|   | крупно-   |1       1|                                                     ---------------------------                                                                                |         |
|   | зернисті  |   1     |                                                     | Jp = 2 / 3 ( Wl - Wsh ) |                                                                                |   2     |
|   |           |0     0.0|                                                     ---------------------------                                                                                |0        |
| п |-----------+---------+----------                                               Wsh = const = 13                                     --------------------------------------------------+---------|
| і | середньо- |        3|        4|                                            Wsh - межа усадки грунтів                               |5       5|        6|        7|        8|        9|       10|
| с | зернисті  |   3     |   4     |                                                                                                    |   5     |   6     |   7     |   8     |   9     |   10    |
| к |           |0     0.0|0     0.0|                                                                                                    |0        |0        |0        | 0       |0        |0        |
| и |-----------+---------+---------|                                                                                                    |---------+---------+---------+---------+---------+---------|
|   | мілко-    |11     11|12     12|                                                                                                    |13     13|13   13.5|13     14|13   14.6|13.5 15.5|14     16|
|   | зернисті  |   11    |   12    |                                                                                                    |   13    |   14    |   15    |   16    |   17    |   18    |
|   |           |0     0.0|0     0.0|                                                                                                    |0    0.01|0.5  0.01|1    0.02|1.5  0.03|1.8  0.04|2    0.06|
|---+-----------+---------+---------+----------------------------------------------------------------------------------------------------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
| г | супіски   |14     17|14.3   17|14.5 18.5|14.5   17 |15     19|15     20|15     20|15.5   21|15.5   21|16     22|16   22.5|16     23|16   23.5|16.5   24|17     25|17   26.5|17     28|17.5 26.5|
| л |           |   19    |   20    |   21    |   22     |   23    |   24    |   25    |   26    |   27    |   28    |   29    |   30    |   31    |   32    |   33    |   34    |   35    |   36    |
| и |           |3       1|3       1|3.5   1.7|4     1.76|4     1.8|4.5   1.9|5       2|5.5   2.2|6     2.4|6     2.6|6.5   2.8|         |7.5   3.2|8     3.4|8     3.6|8.5   3.8|9     3.8|9.3     4|
| н |-----------+---------+---------+---------+----------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
| и | суглинки  |17.5 27.5|18     28|18   28.5|18      28|18.5 29.5|18.5   30|19     31|19   31.5|10     32|19   32.5|20   33.5|20     34|20.5 34.5|20.6   35|20.5   36|20.6   36|21     37|21   37.5|
| с |           |   37    |   38    |   39    |   40     |   41    |   42    |   43    |   44    |   45    |   46    |   47    |   48    |   49    |   50    |   51    |   52    |   53    |   54    |
| т |           |9.5   4.3|10    4.5|10.5  4.6|11     4.7|11.5  4.8|12      5|12    5.3|12.5  5.5|13    5.5|13.5    6|13.5    6|14      6|14.5  6.5|15    6.5|15.5  6.6|15.6    7|16      7|16.5    7|
| і |-----------+---------+---------+---------+----------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
|   |  глини    |21.5 38.5|21.5   39|22   39.5|24.5    48|24.6   49|24.5   49|25     50|25.5 50.5|26   51.5|26     52|26   52.5|26     53|26.5 53.5|27   54.5|27     55|27   55.5|27.5   56|27.5   57|
| г | песчані   |   55    |   56    |   57+   |   72     |   73    |   74    |   75    |   76    |   77    |   78    |   79    |   80    |   81    |   82    |   83    |   84    |   85    |   86    |
| р |           |17    7.5|17    7.5|17.5  7.5|23.5  10.5|24   10.5|24.5 10.5|25     11|25     11|25.5 11.5|26   11.5|26.5   12|27     12|27     12|27.5   12|28   12.5|28.5 12.5|29   12.5|29     13|
| у |-----------+---------+---------+---------+----------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
| н | глини     |28   57.5|28   58.5|28   58.5|31    67.5|31.5   68|31.5 68.8|32   69.8|32   70.5|32   70.5|32.5   71|32.5 71.5|33   72.5|33     73|33   73.5|33.5 74.5|33.5   75|34   75.5|34     76|
| т | пилуваті  |   87    |   88    |   89++  |   104    |   105   |   106   |   107   |   108   |   109   |   110   |   111   |   112   |   113   |   114   |   115   |   116   |   117   |   118   |
| и |           |30     13|30.5 13.5|30   13.6|36.5    16|36.6 16.5|37   16.5|37.5   17|38     17|38.6   17|38.6 17.5|39   17.5|39.5 17.5|40     18|40.6   18|41     18|41   18.8|42   18.5|42     19|
|---------------+-------------------+----------------------------------------------------------------------------------------------------+-----------------------------------------------------------|
| групи грунтів |    л е г к і      |                                  п и л у в а т і                                                   |                       в а ж к і                           |
|----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------|
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
                                                   +колоїдні глини
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
|22     40|22   40.5|22     41|22.5 41.5|22.5   42|23     43|23   43.5|23.5 44.5|23.5   45|23.5   45|24     46|24   46.5|24.5 47.5|24.5   48|
|   58    |   59    |   60    |   61    |   62    |   63    |   64    |   65    |   66    |   67    |   68    |   69    |   70    |   71    |
|18      8|18.6    8|19      8|19      8|19.5  8.5|20      9|20.5    9|21      0|21.5  9.5|22    9.5|22    9.5|22.6   10|23     10|23.5 10.5|
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
                                                  ++ультроколоїдні глини
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
|28     59|28.5   80|28.5   80|29     61|29   61.5|29     62|29.5 62.5|30   63.5|30     64|30   64.5|30.5 65.6|30.5   66|30.5 66.5|31     67|
|   90    |   91    |   92    |   93    |   94    |   95    |   96    |   97    |   98    |   99    |   100   |   101   |   102   |   103   |
|31   13.5|31     14|31.5   14|32   14.5|32.5 14.5|33   14.5| 33    15|33.5   15|34     15|34.5   15|35   15.5|35.5 15.6|36     16|36     16|
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
 
 ------------- Wa  - грунтовий номер
 | Wp    Wl  | Wp  - границя розкочування
 |    Wa     | Jp  - число пластичності
 | Jp    Wмг | Wl  - границя текучості
 ------------- Wмг - максимальна гігроскопічність
 
                                      Додаток Г
                                      (обов'язковий)
 
                             ПЕРЕЛІК
                 документів, на які є посилання у
             Технічних правилах ремонту та утримання
                       автомобільних доріг
 
----------------------------------------------------------------------------
|   Позначення          |   Найменування нормативного   | Номер розділу та |
|  нормативного         |            документу          |  пункту в якому  |
|   документу           |                               | подане посилання |
|                       |                               |  на нормативний  |
|                       |                               |    документ      |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
|          1            |               2               |         3        |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 310.4-81         | Цементы. Методы определения   | р. 4, п. 4.8.21  |
|                       | предела прочности при изгибе и|                  |
|                       | сжатии. Гипроцемент Минстрой- |                  |
|                       | материалов СССР               |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 5802-86          | Растворы строительные. Методы | р. 4, п. 4.8.20  |
|                       | испытаний. ЦНИИСК имени       |                  |
|                       | В.А. Кучеренко                |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 11955-82         | Битумы нефтяные дорожные      | р. 4, п. 4.7,    |
|                       | жидкие. Технические условия   | р. 7, п. 7.4.5   |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 22245-90         | Вязкие дорожные битумы        | р. 7, п. 7.4.5   |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 25459-82         | Опоры железобетонные дорожных | р. 3, п. 3.3.13  |
|                       | знаков. Технические условия.  |                  |
|                       | Союздорнии                    |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 26804-86         | Огородження дорожні металеві  | р. 3, п. 3.5.4   |
|                       | бар'єрного типу               |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ГОСТ 28815-90         | Растворы водные защитных      | р. 8, п. 8.7.8   |
|                       | средств для древесины.        |                  |
|                       | Технические условия           |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДСТУ 2586-94          | Знаки дорожні                 | р. 3, пп. 3.3.2. |
|                       |                               |           3.3.7  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДСТУ 2587-94          | Розмітка дорожня              | р. 3, пп. 3.5.9, |
|                       |                               |           3.3.15 |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДСТУ 2735-94          | Огородження дорожні і напрямні| р. 3, пп. 3.3.6, |
|                       | пристрої                      |    3.5.1, 3.5.14 |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДСТУ 2734-94          | Огородження дорожні тросового | р. 3, п. 3.5.4   |
|                       | типу                          |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДСТУ 3587-97          | Автомобілі дороги, вулиці та  | р. 2, п. 2.3.4   |
|                       | залізничні переїзди. Вимоги до|                  |
|                       | експлуатаційного стану        |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| СНиП 2.01.01-82       | Строительные климатология и   | р. 3, п. 3.5.11  |
|                       | геофизика НИИСФ               |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| СНиП 2.05.02-85       | Автомобильные дороги          | р. 2, п. 2.3.5   |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| СНиП 3.06.03-85       | Автомобильные дороги          | р. 4, п. 4.1.3   |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ВСН 46-83             | Инструкция по проектированию  | р. 12, пп. 2.3.2,|
|                       | дорожных одежд нежесткого     |            2.3.5 |
|                       | типа. Союздорнии              |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ІН В.3.2-218-034      | Інструкція по організації     | р. 2, п. 2.4.3,  |
| 49261-036-96          | догляду за штучними спорудами | р. 8, пп. 8.1.3, |
|                       |                               |           8.1.15,|
|                       |                               | р. 10, п. 10.2.3 |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| СН 467-74             | Нормы отвода земель на        | р. 2, п. 2.6.1   |
|                       | автомобильных дорогах.        |                  |
|                       | Союздорнии, Гипродорнии       |                  |
|                       |                               |                  |
|                       | "Єдині правила ремонту і      | р. З, п. 3.2.6,  |
|                       | утримання автомобільних доріг,| р. 4, п. 4.6.2   |
|                       | вулиць і залізничних          |                  |
|                       | переїздів, правил користування|                  |
|                       | ними та охорони".             |                  |
|                       | Затверджені постановою        |                  |
|                       | Кабінету Міністрів України    |                  |
|                       | від 30 березня 1994 р. N 198  |                  |
|                       |                  |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ІНУВ.3.2-218-051-95   | Інструкція по забезпеченню    | р. 3, пп. 3.1.3, |
|                       | безпеки дорожнього руху в     |           3.1.6  |
|                       | місцях проведення дорожніх    | р. 4, п. 4.6.2,  |
|                       | робіт на автомобільних        | р. 7, п. 7.6.13, |
|                       | дорогах. Корпорація           | р. 11, п. 11.2.8 |
|                       | "Укравтодор"                  |                  |
|                       |                               |                  |
|                       | Положення про спеціалізовані  | р. 3, п. 3.1.3   |
|                       | служби організації дорожнього |                  |
|                       | руху (затв. спільним наказом  |                  |
|                       | МВС, Мінтрансу та             |                  |
|                       | Держжитлокомунгоспу від       |                  |
|                       | 31.12.1993 р. N 859/550/86)   |                  |
|                       |                  |                  |
|                       |                               |                  |
|                       | Правила обліку дорожньо-      | р. 3, п. 3.2.3   |
|                       | транспортних пригод.          |                  |
|                       | Затверджені постановою        |                  |
|                       | Кабінету Міністрів України    |                  |
|                       | від 03.08.1993 р. N 595       |                  |
|                       |                  |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ТУ 204 УССР 330-91    | Мастика бутил каучуковая      | р. 4, л. 4.8.6   |
|                       | модифицированная. Бустилат К  |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ТУ 218 БССР 49-831    | Битумный эмульсионно-латексный| р. 4, п. 4.8.6   |
|                       | материал БЭЛМ-20              |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ТУ 6-10-1873-82       | Битумный аитикорозионный      | р. 4, п. 4.8.6.  |
|                       | состав БАС (СБПК)             |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ТУ 6-00-02046-69-02-90| Состав полимерно-битумный СПБ | р. 4, п. 4.8.6   |
|                       |                               |                  |
|                       | Про заходи щодо створення     | р. 9, п. 9.8.1   |
|                       | безпечних умов для міжміських |                  |
|                       | і міжнародних перевезень      |                  |
|                       | автомобільним транспортом.    |                  |
|                       | Постанова Кабінету Міністрів  |                  |
|                       | України N 567    |                  |
|-----------------------+-------------------------------+------------------|
| ДНАОП - 5.1.14-1.1-96 | Правила охорони праці при     | р. 11, п. 11.2.8 |
|                       | будівництві, ремонті та       |                  |
|                       | утриманні автомобільних доріг |                  |
|                       | та на інших об'єктах          |                  |
|                       | дорожнього господарства       |                  |
|                       |                               |                  |
|                       | Інструкція про перевезення    | р. 3, п. 3.3.18  |
|                       | великогабаритних та           |                  |
|                       | великовагових вантажів        |                  |
|                       | автотранспортом. Затв. МВС    |                  |
|                       | СРСР від 24.02.77 N 53        |                  |
----------------------------------------------------------------------------
 

Для более удобной работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту, оглавление) необходимо авторизоваться...

Войти в Личный кабинет

© 2020 Все права защищены
Документы, размещенные на сайте, могут быть использованы в качестве информационно-справочного материала.
E-mail: online@budstandart.com