Постановление. Дело № 6-13616кс02 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К. до ТОВ фірма "Л" про захист прав споживача, встановила наступне.

У травні 2001 р. К. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Л" далі - Товариство), мотивуючи його тим, що в червні 1999 р. ними укладений договір на будівництво житла, відповідно до умов якого він зобов'язаний був сплатити грошовий внесок, а Товариство - у передбачені угодою строки збудувати й передати йому трикімнатну квартиру.

Посилаючись на те, що відповідач обумовлений угодою обов'язок не виконав, і що фактично ними укладений договір підряду, а не договір про спільну діяльність, просив на підставі ч. 2 ст. 58, ст. 149, 152, 335 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" визнати укладену ними угоду договором підряду, розірвати цей договір зі стягненням на його користь завданих відповідачем збитків та моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду від 26 червня 2001 р., частково зміненим ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2002 р., К. у стягненні моральної шкоди відмовлено, у решті - позов задоволено.

У касаційній скарзі Товариство просить ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду змінити, відмовивши К. у задоволенні його вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального закону.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову К., суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що між сторонами фактично укладений не договір про сумісну діяльність, а договір підряду, хоча наявність передбачених законом (глави 28, 29 ЦК України) умов для договору підряду на будівництво жилого будинку (виділення замовнику земельної ділянки, передача ним підрядчику проектно-кошторисної документації, погодженої сторонами, здійснення замовником контролю й технічного нагляду за відповідністю виконуваних робіт проектам і кошторисам тощо) судом не перевірялися.

За таких обставин із висновком суду про характер правовідносин сторін, їхні права та обов'язки в цих правовідносинах, застосування до них норм глави 28, 29 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" не можна погодитися.

На порушення вимог ст. 301 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив законність і обгрунтованість рішення суду та не усунув допущені судом першої інстанції порушення закону.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню зі скеруванням справи на новий розгляд із підстав, передбачених ч. 2 ст. 336 ЦПК України.

Керуючись ст. 334 ЦПК України, Судова палата ухвалила:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Л" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду від 26 червня 2001 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2002 р. скасувати, справу спрямувати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.