Постановление. Суд не может признать право собственности на квартиру на основании договора об инвестировании строительства жилого дома, если решением суда по другому делу право собственности на этот дом в соответствии с обязательством организации, которая вела строительство, признано за другим лицом и это решение вступило в законную силу

Для работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту)
необходимо авторизоваться.

Войти в Личный кабинет

Бесплатные документы Ошибка в документе Заказать документ

Сервис содержит 19165 бесплатных документов, которые доступны зарегистрированным пользователям. Регистрируйся бесплатно >>>


  • Информация о документе
  • Ссылки на документы
  • Ссылки из других документов
Наименование документаПостановление. Суд не может признать право собственности на квартиру на основании договора об инвестировании строительства жилого дома, если решением суда по другому делу право собственности на этот дом в соответствии с обязательством организации, которая вела строительство, признано за другим лицом и это решение вступило в законную силу
Дата принятия06.06.2002
СтатусДействующий
Вид документаДоговор
РазработчикВерховный Суд Украины
Принявший органВерховный Суд Украины


В данном документе нет ссылок на другие нормативные документы.


Другие нормативные документы не ссылаются на данный документ.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 6 червня 2002 року

Витяг)

У березні 1999 р. П. звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, визнання недійсними договору застави та свідоцтва про право власності на квартиру. Позивачка зазначала, що 7 грудня 1996 р. між нею та багатопрофільним концерном "Спарк" (далі - Концерн) було укладено договір про інвестування будівництва жилого будинку в м. Одесі, згідно з умовами якого вона внесла на рахунок Концерну 77 тис. 200 грн. для придбання у власність квартири загальною площею 135 кв. метрів, яку Концерн повинен був передати їй після введення будинку в експлуатацію.

Посилаючись на те, що умови договору Концерн не виконав, а будинок перебуває під заставою в Промінвестбанку України (далі - Банк), П. просила визнати недійсним договір застави майнових прав на зазначений будинок, укладений між Банком та Концерном, і визнати за нею право власності на квартиру в цьому будинку. Крім того, позивачка просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане Банку у зв'язку з накладенням стягнення на заставлене майно.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 1999 р., залишеним без зміни судовою колегією в цивільних справах Одеського обласного суду від 7 вересня 1999 р., позов П. задоволено.

У касаційній скарзі Банк просив зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, рішенням арбітражного суду Одеської області від 5 квітня 1999 р. за Банком визнано право власності на багатоквартирний будинок із 40 квартир та підземну стоянку в ньому. Це рішення набрало законної сили, і Банк отримав 22 квітня 1999 р. за N 326/99 свідоцтво про право власності на спірну квартиру в зазначеному будинку.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 55 Закону від 7 лютого 1991 р. N 697-XII "Про власність" власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. У передбачених законодавством випадках допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). При цьому власникові виплачується вартість цього майна у порядку й розмірах, установлених законодавством.

Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував і, визнавши за П. право власності на квартиру та на гараж, фактично безоплатно вилучив це майно у Банку.

Поза увагою суду залишилось і питання щодо відповідальності сторін згідно з договором від 7 грудня 1996 р., укладеним між П. та Концерном. У п. 3.5 цього договору зазначено, що при простроченні підрядчиком фактичної передачі квартири інвестору згідно з актом приймання-передачі на строк понад 30 діб інвестор вправі вимагати розірвання договору, повернення інвестиційних коштів та сплати штрафу в розмірі 5 % від суми останніх.

За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 1999 р. та ухвала судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 7 вересня того ж року постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому скасувала ці рішення і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Для более удобной работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту, оглавление) необходимо авторизоваться...

Войти в Личный кабинет

© 2020 Все права защищены
Документы, размещенные на сайте, могут быть использованы в качестве информационно-справочного материала.
E-mail: online@budstandart.com