ДБН Б.2.4-1-94 Планирование и застройка сельских поселений

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА СІЛЬСЬКИХ
ПОСЕЛЕНЬ

ДБН Б.2.4-1-94

Відповідає офіційному тексту

Міністерство України у справах будівництва і архітектури
(Мінбудархітектури України)
Київ 1994

РОЗРОБЛЕНІ: УкрНДІцивільсільбуд (ведучий): кандидати арх.: Г.М. Блінова, О.П.Чижевський-наукові керівники; кандидати арх. Г.І.Болотов, Г.М.Рогожин, Ю.В.Самойлович, К.Д.Чхартішвілі; кандидати техн.наук Н.М.Зайцева, Л.М.Пшенична; П.П.Добровольський,В.В.Жога,А.С.Забаштанський, Н.М.Касіна, Л.М.Кликова, Г.В.Комарова, О.І.Кононець, О.І.Майборода, В.А.Максименко, О.Ф.Пащенко, Ю.В.Романенко, С.А.Флоре, Ю.О.Ходаковський, Т.М.Штейнгель.

Український гігієнічний центр: кандидати мед. наук В.Я.Акименко, М.П.Вашкулат, С.І.Еппель, Б.С.Селезньов, К.Д.Фещенко, Г.Я.Чегринець.

Центр радіаційної медицини АМН України: кандидат біол.наук І.П.Лось.

УкрНДІагропроект: кандидат економ. наук М.С.Шкурка, О.М.Марченко.

Мінбудархітектури України: В.Ф.Присяжнюк, О.П.Серков, В.В.Новиков.

ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ Головним Управлінням архітектури і містобудування Мінбудархітектури України.

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Мінбудархітектури України від 05.01.94 № 6 та введені в дію з 01.03.94

З введенням у дію ДБН Б.2.4-194 втрачає силу РСН 175-86.

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Планування і забудова сільських поселень

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. При розвитку та реконструкції існуючих і проектуванні нових сільських населених пунктів України належить дотримуватись Державних будівельних норм з питань планування і забудови сільських поселень.

1.2. Ці норми обов'язкові для всіх державних, кооперативних і громадських підприємств, організацій і установ, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які здійснюють проектування, будіництво і благоустрій на території сільських населених пунктів, а також для фермерських (селянських) господарств та індивідуальних забудовників.

1.3. При проектуванні сільських населених пунктів України, поряд з положеннями цих норм слід керуватись ДБН 360-92*, СанПіНом по плануванню і забудові населених місць України, а також вимогами інших діючих нормативно-інструктивних документів.

1.4. Реконструкція і розвиток сільських населених пунктів повинні здійснюватися у відповідності з затвердженими проектами схемами генеральних планів території сільської Ради (сільськогосподарського підприємства), генеральними планами сільських населених пунктів, проектами детального планування сільських населених пунктів, проектами планування і забудови громадського центру або інших фрагментів населених пунктів, що ув'язані з проектами територіального розвитку сільських адміністративних районів.

ПРИМІТКА. Сільський населений пункт (сільські поселення)єдине компактне місце проживання людей, зайнятих переважно в сільському господарстві та інших територіально розосереджених галузях, забезпечене об'єктами соціального та виробничого призначення.

1.5. Основним напрямком переулаштування сільських населених пунктів є їх розвиток і реконструкція. Будівництво нового селища допускається, як виняток через винесення сіл із зон затоплення або у зв'язку з промисловою розробкою корисних копалин на його території, а також відселенням із зони екологічних катастроф та стихійних лих. Заняття нових територій вимагає відповідних обгрунтувань та оформлення відведення земельних ділянок за установленим порядком.

ПРИМІТКИ:

1. В особливих випадках, зв'язаних з відведенням земельних ділянок під нове будівництво у зонах екологічних та стихійних лих, термінове рішення приймає Кабінет Міністрів України (чи призначена ним Надзвичайна комісія).

2. Планувальна організація території сільських Рад, ведення господарства громадянами чи організаціями, відшкодування завданого збитку здійснюється у відповідності з діючим законодавством.

1.6. Сільські населені пункти за чисельністю населення поділяються на групи (табл. 1.1).

1.7. За територіальною ознакою згідно з законодавством виділяються такі групи: село, селище, хутір.

Село - сільське поселення, що характеризується усіма або більшістю ознак,указаних в примітці до п.1.4

Селище - велике або значне сільське поселення, що є адміністративно-господарським центром.

Хутір - відокремлене від села самостійне сільське поселення, що має назву, в якому проживає сім'я або кілька селянських сімей, які займаються переважно сільським господарством.

1.8. Перспективи розвитку кожного сільського населеного пункту незалежно від чисельності жителів визначаються місцем, яке він займає у системі розселення, територіальної організації виробництва і соціальної інфраструктури.

При цьому враховуються плани розвитку сільськогосподарських та інших підприємств, їх виробнича спеціалізація, рішення проектів землеустрою, територіального розвитку сільських районів і іншої містобудівної документації.

1.9. В містобудівній документації для сільських населених пунктів необхідно передбачати заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, поліпшення санітарно-гігієнічних умов проживання населення, раціонального використання і органічного включення до забудови пам'яток історії і культури, садово-паркового мистецтва, територій і об'єктів природно-заповідного фонду з упровадженням для них необхідних охоронних зон, по регулюванню кількості поверхів у будинках і висоти споруд, враховуючи культурно-етнічні ознаки і прогресивні історичні традиції формування поселень (за погодженням з органами санітарно-епідемічного нагляду, охорони пам'яток, навколишнього природного середовища і місцевими Радами, в компетенції яких використана і охорона цих об'єктів).

2. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ СІЛЬСЬКИХ РАД

Функціональне зонування території та організація розселення

2.1. Концепція територіального розвитку населених пунктів та планувальної організації сільських Рад розроблюється в проекті схеми генерального плану відповідної території, який в умовах приватизації землі повинен бути первинним і обов'зковим містобудівним документом.