Директива 91/383/ЕЭС от 25.06.1991 О дополнении мероприятий по содействию улучшению безопасности и охраны труда работников с фиксированным сроком трудоустройства или временным трудоустройством

ДИРЕКТИВА РАДИ 91/383/ЄЕС

від 25 червня 1991 року

про доповнення заходів зі сприяння покращенню безпеки та охорони праці працівників

з фіксованим терміном працевлаштування або тимчасовим працевлаштуванням

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і, зокрема, його статтю 118a,

Беручи до уваги Пропозицію Комісії (¹),

У співпраці з Європейським Парламентом (²),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету(³),

Оскільки стаття 118a Договору передбачає, що Рада повинна прийняти, шляхом Директив, мінімальні вимоги для сприяння покращенню, зокрема, умов праці, для гарантії кращого рівня захисту безпеки та охорони праці працівників;

Оскільки, згідно з вищеназваною статтею, директиви мають уникати накладання адміністративних, фінансових та юридичних обмежень, які б стримували створення та розвиток малих та середніх підприємств;

Оскільки звертання до таких форм праці, як працевлаштування з фіксованим терміном та тимчасове працевлаштування, значно розширилось;

Оскільки дослідження показало, що в цілому працівники з фіксованим терміном працевлаштування або тимчасовим працевлаштуванням в певних секторах економіки більше піддаються ризику нещасних випадків на роботі та професійним захворюванням, ніж інші працівники;

Оскільки ці додаткові ризики в певних секторах економіки частково пов’язані з певними окремими способами залучення нових працівників у підприємство; оскільки ці ризики можуть бути знижені через належне надання інформації та навчання з початку працевлаштування;

Оскільки директиви про безпеку та охорону праці на роботі, особливо Директива Ради 89/391/ЄEC від 12 червня 1989 року про впровадження заходів зі сприяння покращенню безпеки та охорони праці працівників на роботі (⁴), містять положення, спрямовані на покращення безпеки та охорони праці працівників в цілому;

_____________

(¹) ОВ № C 224, 8. 9. 1990 року, С. 4.

(²) Висновок, наданий 20 листопада 1990 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) та ОВ № C 158, 17. 6. 1991 року.

(³) ОВ № C 332, 31. 12. 1990 року, С. 167

(⁴) ОВ № L 183, 29. 6. 1989 року, С. 1.

Оскільки особливе становище працівників з фіксованим терміном працевлаштування або тимчасовим працевлаштуванням та особливий характер ризиків, яким вони піддаються в певних секторах економіки, вимагає особливих додаткових правил, зокрема, щодо надання інформації, навчання та нагляду за здоров’ям працівників, про яких йдеться;

Оскільки ця Директива встановлює практичний крок в рамках досягнення соціального виміру внутрішнього ринку,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Сфера застосування

Ця Директива застосовується до:

1. відносин працевлаштування, що регулюються договором про фіксований термін працевлаштування, укладеним безпосередньо між роботодавцем та працівником, якщо завершення договору встановлюється об’єктивними умовами, як-от: досягнення конкретної дати, виконання конкретного завдання або у випадку конкретної події;

2. відносин тимчасового працевлаштування між підприємством тимчасового працевлаштування, яке є роботодавцем, та між працівником, де останньому доручено працювати на користь та під контролем підприємства або установи, які користуватимуться його послугами.

Стаття 2

Мета

1. Метою цієї Директиви є забезпечити, щоб працівникам з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1, було надано той самий рівень захисту, що й іншим працівникам на цьому підприємстві або в установі, стосовно їх безпеки та здоров’я на робочому місці.

2. Існування трудових відносин, що згадуються у статті 1, не повинно виправдовувати різне ставлення до умов праці, в тому, що стосується захисту безпеки та здоров’я на робочому місці, особливо відносно доступу до індивідуальних захисних засобів.

3. Директива 89/391/ЄЕС та окремі Директиви в межах значення статті 16 (1) застосовуватиметься повністю до працівників з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1, без порушення більш суворих та специфічних положень, встановлених у цій Директиві.

Стаття 3

Надання інформації працівникам

Без обмеження положень статті 10 Директиви 89/391/ЄЕС, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення такого:

1. перш ніж працівник з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1, розпочне будь-яку діяльність, він буде проінформований підприємством або установою, що користуватиметься його послугами, про ризики, яким він піддається;

2.така інформація:

- охоплює, зокрема, будь-які особливі необхідні професійні кваліфікації або навички, або спеціальний медичний нагляд, які визначаються в національному законодавстві, та

- чітко повідомляє про будь-які специфічні підвищені ризики, що може тягнути за собою ця робота, які визначаються в національному законодавстві.  

Стаття 4

Навчання працівників

Без порушення статті 12 Директиви 89/391/ЄЕС, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у випадках, згаданих у статті 3, кожен працівник отримував достатнє навчання, належне для особливого характеру роботи, враховуючи його кваліфікацію та досвід.

 Стаття 5

 Користування послугами працівниками та медичний нагляд

1. Держави-члени повинні мати вибір для заборони використання працівників з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1, для певних робіт, визначених в національному законодавстві, які б особливо загрожували їх безпеці або здоров’ю, і, зокрема, для певних робіт, визначених в національному законодавстві, які вимагають спеціального медичного нагляду.

2. Якщо держави-члени не скористаються вибором, згаданим у частині 1, вони повинні, без порушення статті 14 Директиви 89/391/ЄЕС, вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб працівникам з трудовими відносинами, згаданими у статті 1, котрі застосовуються для робіт, що вимагають спеціального медичного нагляду, які визначені національним законодавством, надавався спеціальний медичний нагляд.

3. В компетенції держав-членів забезпечити, щоб відповідний медичний нагляд, згаданий у частині 2,  продовжувався після завершення трудових відносин такого працівника.

 Стаття 6

Захисні та запобіжні служби

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб працівники, служби або особи, призначені, згідно зі статтею 7 Директиви 89/391/ЄЕС, виконувати види діяльності, що

відносяться до запобігання та захисту від професійних ризиків, були проінформовані про завдання працівників з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1, в тій мірі, в якій необхідно для того, щоб призначені працівники, служби або особи були здатні належним чином здійснювати захисні та запобіжні види діяльності для всіх працівників на підприємстві або установі.

Стаття 7

Тимчасові трудові відносини: інформування

Без порушення статті 3, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб:

1. перш ніж працівники з трудовими відносинами, що згадуються у статті 1 (2) заступають на тимчасову роботу, підприємство або установа, що користуватимуться їх послугами, повинні вказати підприємству тимчасового працевлаштування, між іншим, потрібну професійну кваліфікацію та конкретні особливості роботи, що має бути виконана;

2. підприємство тимчасового працевлаштування повинно довести всі ці факти до уваги зазначених працівників.

Держави-члени можуть забезпечити, щоб деталі, які має надавати підприємство або установа, що користуватиметься послугами працівників, підприємству їх тимчасового працевлаштування, згідно з пунктом 1 першої частини, вказувалися у договорі призначення.

Стаття 8

Тимчасові трудові відносини: відповідальність

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити таке:

1. без порушення відповідальності підприємства тимчасового працевлаштування, як встановлено у національному законодавстві, підприємство або установа, що користуватиметься послугами працівників, є відповідальними за тривалість призначення і за умови, що регулюють виконання роботи;

2. для застосування частини 1, умови, що регулюють виконання роботи, мають обмежуватися тими, що зв’язані з безпекою, гігієною та здоров’ям на роботі.

Стаття 9

Більш сприятливі положення

Ця Директива не повинна порушувати існуючі або майбутні національні положення або положення Співтовариства, більш сприятливі для безпеки та захисту здоров’я працівників з трудовими відносинами, що згадані у статті 1.

 Стаття 10

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Держави-члени зобов’язані надати чинності законам, підзаконним нормативно-правовим актам та адміністративним положенням, необхідним для забезпечення відповідності цій Директиві, найпізніше до 31 грудня 1992 року. Вони негайно мають проінформувати про це Комісію.

Якщо держави-члени приймають ці заходи, останні повинні містити посилання на цю Директиву або повинні супроводжуватись такими посиланнями при їх офіційному опублікуванні. Методи здійснення таких посилань повинні встановлюватися державами-членами.

2. Держави-члени повинні направити до Комісії тексти положень національного права, які вони вже прийняли або приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

3. Держави-члени повинні звітувати Комісії кожні п’ять років про практичну дію цієї Директиви, з викладенням точок зору працівників та роботодавців.

Комісія повинна довести цей Звіт до уваги Європейського парламенту, Ради, Економічно-соціального комітету та до Консультативного комітету з безпеки, гігієни та захисту здоров’я на роботі.

4. Комісія повинна подавати до Європейського парламенту, Ради та Економічно-соціального комітету регулярний звіт з імплементації цієї Директиви, з належним урахуванням частин 1, 2 та 3.

Стаття 11

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Люксембурзі, 25 червня 1991 року.

За  Раду

Голова

J.-C. JUNCKER