ДСТУ 2339-94 Энергосбережение. Основные положения

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
Основні положення

ДСТУ 2339—94

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.org.ua)

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
Основні положення

ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЕ
Основные положения

ENERGY CONSERVATION
General concepts

Чинний від 01.01.95

Цей стандарт установлює основні положення, мету та призначення, галузь поширення та сферу дії комплексу стандартів з енергозбереження, загальний порядок установлення показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у технічній документації.

Вимоги цього стандарту є обов’язковими для всіх підприємств, організацій, установ незалежно від їх відомчої підпорядкованості і повинні бути прийняті до реалізації підприємствами-замовниками, проектними організаціями, підприємствами-виробниками енергоспоживаючого обладнання (апаратури, машин, механізмів та ін.) під час розробки стандартів, ТУ, ТЗ, технічної документації на конкретні види обладнання, створення систем та елементів управління процесами добування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, перетворення, розподілу, використання та контролю паливно-енергетичних ресурсів.

У додатку до стандарту наведено основні принципи стандартизації вимог з енергозбереження.

1 МЕТА І ПРИЗНАЧЕННЯ КОМПЛЕКСУ СТАНДАРТІВ

1.1 Основна мета цього комплексу стандартів — установлення вимог з енергозбереження та рівнів показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, що відповідають сучасним вимогам, для здійснення режиму їх економії та раціонального використання.

1.2 Комплекс стандартів з енергозбереження установлює:

— терміни та визначення основних понять у галузі енергозбереження; організаційно-методичні основи енергозбереження;

— номенклатуру показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та порядок внесення їх у технічну документацію;

— методи розрахунку енергобалансів промислових процесів, технологій та підприємств;

— методи розрахунку та аналізу зниження втрат палива та енергії;

— нормативи витрат палива та енергії і методи їх визначення;

— вимоги до показників якості паливно-енергетичних ресурсів, теплової та електричної енергії і методів їх визначення;

— методи визначення економічної ефективності заходів з енергозбереження;

— методи випробувань та сертифікації об’єктів за вимогами енергозбереження;

— методи збору та обробки інформації про витрати палива та енергії;

— вимоги до метрологічного забезпечення енерговикористання та енергозбереження;

— вимоги до енергозберігаючих технологій та обладнання;

— вимоги до утилізації та використання вторинних енергетичних ресурсів;

— вимога до нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії;

— вимоги до бази даних у галузі енергозбереження.

2 ГАЛУЗЬ ПОШИРЕННЯ КОМПЛЕКСУ СТАНДАРТІВ

2.1 Комплекс стандартів поширюється на всі види господарської та іншої діяльності, що пов’язані з використанням та втратами паливно-енергетичних ресурсів, незалежно від обсягів виробництва та споживання зазначених ресурсів, а також джерел енергопостачання.

2.2 Показники ефективності використання та втрати встановлюються для всіх видів непоновлюваних та поновлюваних паливно-енергетичних ресурсів і всіх видів енергоносіїв, включаючи кисень, стиснене повітря та ін.

2.3 Комплекс стандартів поширюється, нарівні з процесами остаточного використання паливно-енергетичних ресурсів, також на процеси їх добування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва і розподілу, а також проектування, розробки, виробництва та експлуатації енерговикористовуючого обладнання, апаратури, приладів, будівельних конструкцій та ін.

2.4 Комплекс стандартів спрямовано на забезпечення вимог з ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів і на розв’язання завдання їх раціонального та економічного витрачання.