Р Б.2.2-218-03450778-310-2004. Рекомендации по предотвращению загрязнения окружающей среды поверхностными стоками с автомобильных дорог

Для работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту)
необходимо авторизоваться.

Войти в Личный кабинет

Бесплатные документы Ошибка в документе Заказать документ

Сервис содержит 18262 бесплатных документов, которые доступны зарегистрированным пользователям. Регистрируйся бесплатно >>>


  • Информация о документе
  • Ссылки на документы
  • Ссылки из других документов
Наименование документаР Б.2.2-218-03450778-310-2004. Рекомендации по предотвращению загрязнения окружающей среды поверхностными стоками с автомобильных дорог
Дата начала действия21.12.2004
Дата принятия23.11.2004
СтатусДействующий
Утверждающий документПротокол от 23.11.2004 № 14
Вид документаРекомендации
Шифр документаБ.2.2-218-03450778-310-2004
РазработчикГП «Государственный дорожный научно-исследовательский институт имени М.П. Шульгина» (ГП «ГосдорНИИ»)
Принявший органГП «Государственный дорожный научно-исследовательский институт имени М.П. Шульгина» (ГП «ГосдорНИИ»)


В данном документе нет ссылок на другие нормативные документы.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ УКРАЇНИ

(УКРАВТОДОР)

Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна

ДерждорНДІ

Рекомендовано

Науково-технічною радою

Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор)

Протокол від 21.12.2004 р.

№ 5

Науково-технічною радою

ДерждорНДІ

Протокол від 23.11.2004 р.

№ 14

РЕКОМЕНДАЦІЇ

по запобіганню забруднення довкілля поверхневими

стоками з автомобільних доріг

Р Б. 2.2-218-03450778-310-2004

ПОгоджено

Начальник  Управління науково-

технічної політики Укравтодору

Є.Д.Прусенко

21.12.2004 р.

РОЗРОБЛЕНО

Директор ДерждорНДІ

П.М.Коваль

23.11.2004 р.

Завідувач відділу екологічних

досліджень

Н.А.Бородіна

22.11.2004 р.

ПОгоджено

Головний метролог Укравтодору

Т.В.Хрипушина

21.12.2004 р.

Завідувач відділу стандартизації

Н.І.Ростовська

22.11.2004 р.

Київ

2004

1 Загальні положення

Ці рекомендації призначено для проектних організацій і експлуатаційних служб транспортно-дорожнього комплексу і спрямовано на зменшення екологічного впливу на довкілля, а саме на запобігання забруднення довкілля поверхневими стоками з автомобільних доріг загального користування. Рекомендації включають комплекс заходів направлених: на зменшення надходжень основних видів забруднювачів в поверхневі стоки від джерел забруднення; впровадження систем водовідводу і очистки поверхневих стоків; мінімізацію забруднення поверхневих стоків на етапах проектування, реконструкції, будівництва, ремонту та утримання автомобільної дороги.

2 Нормативні посилання

У цих рекомендаціях є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 3013-95

Гідросфера. Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств

ДСТУ 3041-95

Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення

ДСТУ 3077-01

Якість води. Визначення показника рН

ДБН В.2.3-4-2000

Споруди транспорту. Автомобільні дороги

СниП 2.04.03-85

Канализация. Наружные сети и сооружения

ВБН В.2.3-218-007-98

Проектування. Екологічні вимоги до автомобільних доріг

СанПин 42-128-4433-87

Санитарные нормы допустимых концентраций химических веществ в почве

СанПин 4630-88

Правила охраны поверхностных вод от загрязнений сточными водами

СН 496-77

Временная инструкция по проектированию сооружений для очистки поверхностных

сточных вод

Постанова КМУ

від 25 березня 1999р. № 465

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами

ПДК № 2546-82

Предельно-допустимые концентрации химических веществ в почве (ПДК)

ПДК № 3210-85

Предельно-допустимые концентрации химических веществ в почве (ПДК)

ВСН 8-89

Инструкция по охране природной среды при строительстве, ремонте и содержании автомобильных дорог

НВН 33-5.3.01-85

Інструкція по відбору проб для аналізу стічних вод

Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об‘єкти із зворотніми водами (Наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України від 15 грудня 1994р. №116)

Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Наказ Держбуду України від 19 лютого 2002р. №37)

3 Терміни та визначення

У цих рекомендаціях використано тлумачення термінів та визначень відповідно до ДСТУ 3041, ДСТУ 3077 та ВБН В.2.3-218-007.

Водневий показник (рН) - величина, що характеризує концентрацію (активність) іонів водню в розчинах і кількісно дорівнює від’ємному десятковому логарифму активності водневих іонів (виражається в молях на дециметри кубічні).

Водоохоронна зона - територія, що прилягає до водного об‘єкту і на якій запроваджується спеціальний режим її екологічно прийнятого водокористування.

Гранично допустимий скид (ГДС) - норматив, що встановлює масу речовини у зворотній воді, максимально допустиму до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта, виходячи з вимоги забезпечення норм якості води в контрольованому створі або непогіршення складу і властивостей води, якщо вони гірші за встановлені.

Забруднювальна речовина (забруднення) - речовина у воді, яка викликає погіршення якості води.

Зона санітарної охорони - територія і акваторія, що прилягають до зони водокористування, на яких встановлюється особливий санітарно-епідеміологічний режим.

Коефіцієнт ажурності - коефіцієнт, що характеризує ступінь продувальності захисних смуг вітром.

Обмінна кислотність ґрунту - кислотність, що визначається у КСl-витяжці ґрунту за допомогою рН-метра.

Очищення води - вилучення з води домішок із метою досягнення потрібної якості.

Поверхневий стік - переміщення дощових і талих вод по рельєфу місцевості.

Резервно-технологічна смуга - територія, що прилягає до дороги, в межах якої постійно перевищуються санітарні норми забруднення повітря, ґрунту, водоймищ. Ландшафт повністю трансформується. Земля для сільськогосподарського користування та довгострокового перебування людей непридатна.

Рекреаційна зона - територія, яка використовується для оздоровлення , масового відпочинку людей, туризму та екскурсій [1].

4 Характеристика основних видів забруднень, що потрапляють в довкілля з поверхневими стоками з автомобільних доріг, та їх джерел виникнення

4.1  Забруднення довкілля хлоридами, сульфатами, нітратами

та натрієм

Надходження в ґрунти, в поверхневі і ґрунтові води вздовж автомобільних доріг хлоридів, нітратів, сульфатів та натрію відбувається внаслідок їх перенесення поверхневими стоками з автомобільних доріг при використанні протиожеледних матеріалів під час боротьби з зимовою слизькістю. Таким чином, протиожеледні матеріали негативно впливають на ґрунт, придорожню рослинність, викликать корозію металевих стійок дорожніх знаків і огороджень, металевих елементів автомобілів і дорожніх машин.

Вплив солей на ґрунти двоякий. По-перше, вони втрачають свою початкову структуру - дрібні частини зв’язного ґрунту утримують іони натрію, в результаті чого зв’язність ґрунту зменшується, і він легко розмивається водою. У цьому випадку насичена солями вода погано всмоктується кореневою системою рослин, наслідком чого є захворювання рослин. По-друге, відбувається підвищення в ґрунтах показника рН від фонових значень, які регламентуються                              СанПин 42-128-4433, ПДК № 2546 та ПДК № 3210. Деякі види рослин, наприклад хвойні, дуже погано реагують на цю зміну. Іони хлору, потрапляючи в рослину через ґрунт у розчиненому вигляді, викликають хворобу, що має назву хлороз і приводить до загибелі рослин.

Концентрації хлоридів, нітратів, сульфатів та натрію в ґрунті, ґрунтових та поверхневих водах не повинні перевищувати гранично допустимі значення.

4.2 Забруднення довкілля завислими речовинами та нафтопродуктами

Завислі речовини поверхневих стоків з автомобільних доріг представлені частками піску, глини, оксидами заліза, сажею та іншими компонентами. Вони потрапляють в поверхневий стік внаслідок змиву з поверхні покриття і прилеглої території продуктів зношення складових частин автомобіля і покриття, а також твердих часток з відпрацьованих газів автотранспорту. Нафтопродукти потрапляють в ґрунти та ґрунтову воду внаслідок змиву з покриття та прилеглої території втрачених автотранспортом часток бензину, дизельного палива, мазуту, дьогтю, гудрону, масел та інших елементів, які знаходяться в воді у завислому стані або у вигляді розчинів.

Частки, що утворюються в результаті зношування дорожніх покриттів, забруднюють придорожню територію в межах резервно-технологічної смуги пилом та хімічними компонентами, що входять до складу дорожніх покриттів. Хімічний склад пилу різний і залежить від типу покриття. Пил на асфальто- і цементобетонних покриттях характеризується наявністю кремнію, оксиду заліза, барію, нікелю, цинку, вольфраму, міді, кадмію, кобальту, молібдену тощо.

На утворення дорожнього пилу впливають техніко-технологічні чинники (швидкість, інтенсивність і склад руху; характеристики матеріалу дорожнього покриття - зерновий склад, міцність, морозостійкість; склад і якість робіт під час будівництва, ремонту й утримання доріг), місцеві чинники (поздовжні і поперечні профілі доріг, лісистість і пагорбкуватість місцевості тощо) та природно-кліматичні чинники (опади, температура і відносна вологість повітря, швидкість і напрямок вітру, сонячна радіація).

4.3 Забруднення довкілля важкими металами

Поверхневі стоки з автомобільних доріг містять важкі метали в іонній формі, які потрапляють на проїзну частину та прилеглу територію з вихлопами відпрацьованих газів автотранспорту, продуктами зношення антикорозійних покриттів та покришок автомобілів. При стиранні шин відбувається забруднення придорожньої смуги кадмієм та цинком, які входять до складу гуми.

Забруднення прилеглих до автомобільних доріг земель важкими металами спостерігається переважно на відстані до 100 м від крайки проїзної частини (максимальне - 7-15 м) та на глибині до 20 см (максимальне -5 см).

4.4 Забруднення довкілля продуктами викидів автотранспорту

У цілому викиди від автотранспорту містять вуглеводні різного складу, оксиди вуглецю та азоту, двоокис сірки, тверді частки та важкі метали. На кількісний та якісний склад викидів та їх емісію впливає ряд факторів: технічний стан двигунів, інтенсивність, швидкість і склад транспортного потоку, природно-кліматичні умови та тип дорожнього одягу згідно ДБН В.2.3-4. Важкі домішки відпрацьованих газів під дією сил гравітації осідають на поверхню землі в придорожній зоні, а легкі в результаті дифузного процесу інколи виходять і за її межі, в результаті чого забруднення стоків шкідливими речовинами, що утворились внаслідок викидів відпрацьованих газів, відбувається двома шляхами:

- за рахунок захоплення їх з атмосфери під час опадів;

- за рахунок змиву осілих часток з покриття та зони впливу.

До складу викидів автотранспорту входять тверді частки, які поділяються на нерозчинні (твердий вуглець, оксиди металів, оксид кремнію та інші частки) і розчинні в органічному розчиннику (смоли, феноли, карбони, альдегіди та інші речовини, що можуть перетворюватись в лак, нагар, тверді осади, а також важкі фракції, що містяться в паливі, олії та мастилі). Тверді частки в викидах дизельних двигунів складаються на 68-75 % з нерозчинних часток.

Основним компонентом нерозчинних речовин є сажа. Сажа сама по собі не відноситься до небезпечних токсичних речовин, але на поверхні її часток адсорбуються поліциклічні вуглеводні, яким в деяких випадках притаманні канцерогенні властивості.

За даними спостережень приблизно 25 % викидів важких металів залишається до змиву на проїзній частині і 75 % розподіляється на поверхні прилеглої території, включаючи узбіччя. В залежності від конструктивного профілю і площі покриття в стічні води потрапляє від 25 % до 50 % важких металів від сумарного їх об’єму в викидах автотранспорту.

Розподілення металів в екосистемі залежить від розчинності сполук, до складу яких вони входять. Так, натрій знаходиться в легкорозчинній формі;     20-40 % сполук стронцію, калію, кальцію, 45-60 % сполук кобальту, магнію, нікелю, цинку і більше 70 % сполук свинцю, марганцю, міді та хрому - в важкорозчинній формі.

Легкорозчинні сполуки через листя адсорбуються в рослини і вступають в обмінні реакції з грунтово-поглинальними комплексами, а важкорозчинні - залишаються на поверхні рослин і ґрунту.

За певних метеорологічних умов легкорозчинні фракції можуть переміщатися як в горизонтальному напрямку - по поверхні ґрунту, так і з фільтраційними водами на глибину. Значну роль в перерозподілі сполук в екосистемі відіграє механічний і хімічний склад ґрунту. Так органічні компоненти ґрунту утворюють з металами слабкорухомі комплекси. Органічні компоненти зв’язують важкі метали міцніше, ніж мінеральна речовина ґрунту. Міцно фіксуються органічною речовиною свинець і мідь, більш слабкі зв’язки утворюються з кадмієм, нікелем, марганцем і кобальтом. Ущільнення ґрунту, порушення окисно-відновних умов, збільшення кислотності або лужності приводить до зростання рухомості важких металів.

На відміну від водного та повітряного середовища, де можуть протікати процеси самоочищення, ґрунт володіє цією якістю в незначній мірі. Для важких металів грунт є ємним акцептором, що становить значну небезпеку, тому що мігруючи з ґрунтових розчинів в рослини і проходячи далі по трофічному ланцюгу, вони викликають біохімічні, фізіологічні, морфологічні та інші зміни, навіть до порушення біологічної рівноваги в живих організмах.

5 Заходи із зниження надходжень основних забруднювачів

в поверхневі стоки з автомобільних доріг від джерел забруднення

5.1 Заходи із зниження надходжень хлоридів, сульфатів і нітратів

Для зниження надходжень хлоридів, сульфатів, нітратів та натрію в поверхневі стоки з автомобільних доріг і зменшення їх впливу на довкілля потрібно:

- розробити екологічно безпечні норми витрат протиожеледних матеріалів і технології їх нанесення або розподілу;

- гранульовані матеріали розподіляти солерозкидувачами, універсальними розкидувачами або розподілювачами добрив;

- розлив розчинів хлоридів та інших протиожеледних розчинів цілеспрямовано проводити поливомийними машинами, а при їх відсутності автоцистернами з спеціальними розподільчими пристроями. Робочі органи розподільчих засобів повинні бути відрегульовані таким чином, щоб розподілення матеріалів здійснювалось тільки по проїзній частині дороги;

- застосовувати екологічнобезпечні сучасні протиожеледні матеріали: “Стугна R”, “Бішофіт”, “Галітова руда” та інші;

- впроваджувати введення в асфальтобетон матеріалів, що покращують теплотехнічні показники дорожнього одягу (шлаки, перлітовміщувальні відходи, горілі піски) та домішок, що зменшують силу приставання снігу до покриття (наприклад, гріколу, гумової крихти тощо);

- проводити обробку дорожнього покриття речовинами, які зменшують здатність покриття зв‘язуватись з льодом для полегшення процесу видалення льоду з поверхні дорожнього покриття снігоочищувачем. До таких речовин відносяться: поверхнево-активні речовини, силоксанова гума, відходи пластику та текстоліту;

- контролювати ступінь забруднення придорожньої смуги шляхом обліку кількості використаних протиожеледних матеріалів;

- тверді протиожеледні матеріали потрібно зберігати в закритих механізованих складах, які мають тверду підлогу вгнутої форми, виготовлену з хлоридо- і сульфатостійких бетонів, та забезпечених дренажною системою. У виняткових випадках тверді солі можна зберігати на спеціальних майданчиках з водовідштовхувальним покриттям і бетонною основою. По периметру майданчика влаштовуються борти з матеріалів, які не вступають в реакцію з солями;

- розчини солей і природні ропи потрібно зберігати в цистернах об’ємом 20-50 м3 або закритих зверху котлованах з ізольованими стінками;

- місце розташування складів протиожеледних матеріалів обирати з врахуванням особливостей природного середовища, рельєфу місцевості, наявності водостоків, водоймищ та інших джерел води;

- не влаштовувати штабелі або склади для зберігання протиожеледних матеріалів у районах водоохоронних зон і на відстані менше ніж 200 м від джерел води;

- у місцях, де зафіксовано перевищення гранично-допустимих концентрацій натрію, нітратів, сульфатів, хлоридів, забезпечити водовідвід за рахунок закладення перехоплювальних і відвідних дренажів, або влаштування в сторону кювета поперечного похилу придорожньої смуги не менше ніж 5-7 % відповідно до ВСН 8 (при цьому форма поперечного профілю розділювальної смуги повинна бути опуклою);

- проводити технічну меліорацію шляхом розкидання ранньою весною один раз на 8 років гіпсу з розрахунку 0,3 кг/м2 з наступним боронуванням ґрунту на глибину 10-20 см;

- влаштовувати захисні зелені насадження, які не тільки обмежують перенесення шкідливих речовин, але і, накопичуючи сніг, сприятимуть вимиванню солей з ґрунту. Для влаштування захисних насаджень необхідно використовувати солестійкі рослини: м’ятник луговий, полевицю білу, пирій російський, бекманію звичайну, просо зернове і кормове, овес, пшеницю ярову, акацію білу, клен гостролистий, тополю, горобину звичайну, березу бородавчату, бузок, троянду собачу, аморфу кущову та інші рослини.

5.2 Заходи із зниження надходжень важких металів та завислих речовин

Для зменшення надходжень важких металів та завислих речовин в поверхневі стоки з автомобільних доріг потрібно впроваджувати сучасні технології, архітектурно-планувальні рішення, інженерно-організаційні та загально-екологічні заходи, а саме:

- при розробці проектних рішень з будівництва, реконструкції та ремонту автомобільної дороги віддавати перевагу тим рішенням, що забезпечать підвищення середньої швидкості транспортного потоку;

- в випадку значних перевищень гранично-допустимих викидів обмежити рух окремих типів автомобілів повністю або в окремі інтервали часу;

- влаштування зелених захисних смуг з дерев та чагарників шириною     10-15 м з підвітряної сторони від автомобільної дороги на мінімальній відстані від брівки земляного полотна. Зелені смуги повинні мати коефіцієнт ажурності відповідно до ВСН 8 не менше 0,6 і складатись із 2-3 рядів газостійких порід: клена, ясеня, тополі канадської, липи дрібнолистяної та інших дерев;

- проводити посів багаторічних трав, стійких до впливу важких металів (мятлика лугового, мятлика вузьколистого, овесниці лугової, полевиці тонкої, райграсу);

- проводити періодичне скошування, висушування і спалювання газонної трави;

- для запобігання вторинному забрудненню ґрунту створювати на ньому двохшаровий покрив 10-15 см прошарком карбонатного суглинку;

- при підвищеній кислотності ґрунту в межах резервно-технологічної смуги вносити солі та комплексоутворювачі, регулюючи рухомість і трансформацію забруднювачів. Норми розподілення солей та комплексоутворювачів залежать від конкретних значень показника рН ґрунту і в кожному окремому випадку визначаються з врахуванням складу ґрунту, кліматичних показників, місцевих умов тощо;

- при перевищені гранично-допустимих концентрацій важких металів (кадмію, нікелю, міді, магнію, кобальту, свинцю та цинку) в ґрунті прилеглих до автомобільної дороги територій проводити роботи з обмеження їх рухомості шляхом вапнування ґрунту CaCО3 (показник обмінної кислотності ґрунту доводиться до значень, що лежать у межах 6,4-6,8). Вапнування проводити в смузі відводу. Норми розподілу CaCО3 становлять 5-10 т/га;

- для створення оптимальних умов для рослин і зниження токсичної дії на них забруднювальних речовин в межах резервно-технологічної смуги вносити мінеральні і органічні добрива.

6 Водовідвід і очистка поверхневих стоків з автомобільних доріг

Для запобігання забруднення довкілля поверхневими стоками з автомобільних доріг у випадку неможливості регулювання їх надходжень від джерел виникнення, потрібно забезпечити зниження концентрацій тих видів забруднень в поверхневих стоках з автомобільних доріг, які перевищують значення гранично-допустимих концентрацій. Це досягається за рахунок влаштування в місцях пониження рельєфу очисних споруд згідно з СНиП 2.04.03 та СН 496 та з забезпеченням надходжень до них поверхневих стоків з автомобільних доріг. Вибір схеми водовідведення і очистки поверхневого стоку визначається його якісною та кількісною характеристикою, потрібним ступенем очистки і здійснюється на основі техніко-економічного порівняння варіантів і оцінки технічної можливості їх реалізації. З влаштуванням очисних споруд або при неможливості причин їх впровадження, необхідно:

- скид стоку у водоймища та водостоки здійснювати за погодженням з організаціями санітарного нагляду і рибохорони в спеціально відведених місцях, за умов дотримання встановленого гранично допустимого скиду;

- у разі неможливості повного забезпечення гранично-допустимого скиду, що розраховується відповідно до “Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотніми водами” наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України від 15 грудня 1994 р. № 116, належить передбачати очищення стічних вод у місцевих каналізаційних системах або спеціальних відстійниках. Ступінь необхідної очистки, знешкодження та обеззараження стічних вод в очисних спорудах встановлюється санітарно-технічним розрахунком і повинен відповідати Постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 та СанПин 4630 з врахуванням коефіцієнтів розбавлення і самоочищення;

- при виборі системи водовідведення і водоочистки враховувати статус прилеглих до автомобільної дороги територій і акваторій, які попередньо можна розділити на: водоохоронні об’єкти, об‘єкти санітарної охорони, об’єкти природно-заповідного фонду, рекреаційні зони, міські поселення та інші території;

- при скиді поверхневого стоку в систему міської каналізації забезпечити вимоги скиду, які регламентуються наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37 щодо “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів”;

- в випадку влаштування локальних систем очищення вздовж автомобільних доріг і відсутності в стічних водах специфічних домішок допускається проводити очистку 70 % стічних вод від загальної кількості об’єму річного стоку з автомобільних доріг. При цьому на очистку потрібно подавати найбільш концентровану частину стоку;

- у дорожньо-кліматичній зоні України У-IІІ згідно з ДБН В 2.3-4 використовувати випаровувальне знешкодження забруднених стічних вод. Для цього їх направляють на випаровувальні ставки або майданчики, призначені для видалення рідкої фази випаровуванням. В якості випаровувальних ставків допускається використовувати місцеві пониження, вироблені кар‘єри і резерви глибиною не більше 0,4 м. Ставки повинні бути герметично ізольовані знизу глиною, полімерними плівками, асфальтовою мастикою або асфальтобетоном.

7 Мінімізація забруднення поверхневих стоків

7.1 Проектування автомобільних доріг

При проектуванні автомобільних доріг для забезпечення екологічно безпечного стану довкілля вздовж дороги, що проектується, необхідно:

- забезпечувати поздовжній похил дна кювета відповідно до ДБН В.2.3-4;

- у населених пунктах передбачати влаштування самостійних очисних споруд, а також відведення стоків на міські або заводські очисні споруди для очищення разом з побутовими або виробничими стічними водами;

- віддавати перевагу тим проектним рішенням, які забезпечують відсутність перетину автомобільної дороги з водоохоронними зонами, а у випадку, якщо це неможливо або недоцільно, відмовлятися від влаштування на цих ділянках майданчиків для стоянки та технічного обслуговання автомобілів і обов’язково передбачати будівництво ізольованої системи водовідводу з очисними спорудами. Для водовідводу необхідно влаштовувати канави, лотки, швидкотоки, випаровувальні басейни, поглинальні колодязі тощо;

         - при перетині автомобільною дорогою з очікуваною інтенсивністю руху понад 800 авт/добу водоохоронних зон, об’єктів природно-заповідного фонду, зон санітарної охорони та рекреаційних зон необхідно обов’язково передбачити організований збір і відведення стоку з проїзної частини доріг, шляхопроводів і мостів, стоянок автотранспорту, майданчиків для відпочинку відповідно до    ВБН. В.2.3-218-007. В цьому випадку потрібно застосовувати поперечний профіль з бортовим каменем і закритою системою водовідводу або з відкритою у вигляді лотків, що розміщуються вздовж земляного полотна;

         - у межах населених пунктів з очікуваною інтенсивністю руху понад 1500 авт/добу необхідно передбачати організований збір і відведення стоку з проїзної частини доріг, шляхопроводів, мостів, стоянок автотранспорту, АЗС та майданчиків для відпочинку відповідно до ВБН. В.2.3-218-007. В цих умовах застосовується поперечний профіль з бортовим каменем і закритою системою водовідводу;

         - у схемах відведення і очистки поверхневого стоку з автомобільних доріг передбачати розділення стоку перед очисткою з метою зменшення розмірів очисних споруд і подачі на очистку найбільш забрудненої частини стоку;

         - враховувати швидкість та напрямок вітру, і при можливості прокладати автомобільну дорогу за напрямком переважних вітрів, забезпечивши тим самим краще провітрювання дороги.

7.2 Реконструкція, будівництво і ремонт автомобільних доріг

При реконструкції, будівництві і ремонті автомобільних доріг, потрібно:

- забезпечити поздовжній похил дна кювета відповідно до ДБН В.2.3-4;

- у межах водоохоронної зони не розміщувати будівельні майданчики та тимчасові споруди;

- ведення робіт в водоохоронній зоні при будівництві мостових та гідротехнічних споруд проводити за дозволом місцевих водоохоронних органів. Межі водоохоронних і прибережних захисних смуг повинні бути вказані в проектній документації на окремих топографічних планах, а також на планах будівельних майданчиків і організації руху транспорту, що використовується для будівництва;

- будмайданчики розташовувати за межами водоохоронної зони на позначках, що виключають їх затоплення в період паводку. При будівництві мостових переходів розміри будівельних майданчиків повинні бути мінімально необхідними;

- у межах водоохоронної зони на берегах річок при виконанні будівельних робіт виконувати вимоги з заборони влаштовування сміттязвалищ та тимчасових майданчиків для зберігання відходів виробництва;

- у межах водоохоронних об’єктів, об‘єктів санітарної охорони, об’єктів природно-заповідного фонду не влаштовувати стоянку, заправку паливо-мастильними матеріалами і ремонт дорожньо-будівельних машин, механізмів і транспортних засобів;

- заправку автомобілів, тракторів та інших самохідних машин паливом та мастильними матеріалами проводити у спеціально відведених місцях на автозаправних пунктах, віддалених від водних об‘єктів;

- заправку стаціонарних машин і машин з обмеженим рухом проводити автозаправником. Заправка у всіх випадках повинна проводитись тільки за допомогою шланга. Використовувати для заправки відро та інший відкритий посуд забороняється;

- на кожному об’єкті роботи машин організовувати збір відпрацьованих мастил з послідуючою відправкою їх на регенерацію. Злив мастила або оливи на рослинний, ґрунтовий покриви або у водні об‘єкти категорично забороняється;

- будівельні матеріали зберігати на спеціально підготовлених територіях, ізольованих системою водовідводу;

- при зберіганні матеріалів інертного складу (кам‘яні матеріали, пісок і т. ін.) впроваджувати заходи для запобігання розмиву майданчиків. Це досягається складуванням на підвищених майданчиках з ущільненою або захищеною покриттям поверхнею, вертикальним плануванням території, влаштуванням нагірних і водовідвідних канав по периметру майданчика;

- зберігати матеріали інертного складу в прибережних смугах рибогосподарських водоймищ тільки за погодженням органів рибохорони;

- зберігати матеріали, які активно взаємодіють з водою (цемент, вапно, солі і т.ін.) тільки в спеціальних складах під дахом або в герметичних ємкостях з механізованим завантаженням і розвантаженням;

- зберігання органічних в’яжучих (бітум, гудрон, дьоготь, смола і т.ін.) здійснювати в спеціальних закритих сховищах ямного типу або в герметичних ємкостях. Зберігання органічних в’яжучих у відкритих ємкостях не допускається;

- очистку і промивку кузовів автосамоскидів, бетоновозів та інших будівельних машин проводити в спеціально відведених місцях. Відстояна і очищена вода може використовуватись повторно;

- при спорудженні земляного полотна влаштовувати будівельний водовідвід. Будівельний водовідвід складається з системи нагірних канав, огороджувальних валів на схилах, водозбірних та відвідних канав в понижених місцях, вибіркового вертикального планування в місцях утрудненого стоку. В систему будівельного водовідводу можуть бути включені споруди постійного водовідводу. Для запобігання розмивів поздовжні похили водовідвідних канав не повинні перевищувати 20 о/оо в незв’язних і малозв’язних ґрунтах;

- при виявленні з однієї сторони насипу напору поверхневих вод в період сніготанення або явищ заболочення, які виникають внаслідок перезволоження верхніх шарів ґрунту, влаштовувати поглиблення існуючих бокових водовідвідних канав, що відводять воду в місця організованого стоку або природний стік. У випадку неможливості відводу води вздовж земляного полотна влаштовувати водопропускні труби;

- при приготуванні асфальтобетону використовувати активований мінеральний порошок і міцні кам‘яні матеріали, які володіють меншим ступенем зносу;

- влаштовувати укріплення укосів, виходячи з показників їх крутизни. Для цього використовують кам’яно-щебеневі матеріали, геотекстиль, торфяно-дернові килими; армувальні сітки; бетонні та залізобетонні плитки на щебеневій основі тощо.

- при поздовжньому похилі дна кювета < 5о/оо влаштовувати бетонні лотки або водовідвідні рови з поздовжнім похилом відповідно до ДБН В.2.3-4, які здатні прийняти максимальний стік з автомобільної дороги на даній ділянці. Під час повного випарювання стічних вод з бетонних лотків проводити роботи з їх очистки.

7.3 Утримання автомобільних доріг

В процесі утримання автомобільної дороги необхідно підтримувати постійно в робочому стані всі водовідвідні і очисні споруди, проводячи своєчасно такі роботи:

- проводити періодичний контроль за якісно-кількісним станом стічних вод відповідно до ДСТУ 3013 та НВН - 33-5.3.01;

- очистку водовідвідних канав з забезпеченням поздовжнього похилу дна відповідно до ДБН В.2.3-4;

- відновлення укріплень канав;

- очистку і утримання в робочому стані водоперепускних труб і оголовків;

- очищення гирл дренажних пристроїв від відпливного ґрунту з наступною відсипкою і укріпленням посівом трав з широко розвинутою кореневою системою;

- ліквідацію вибоїн і тріщин у водовідвідних системах;

- очищення внутрішньої порожнини дрен і підняття окремих просілих ланок;

- очищення до проектної глибини відстійників з подальшою відсипкою навколо них ґрунту з метою запобігання потрапляння ґрунту в відстійники під час дощу та снігорозтавання;

- скид стоку у водоймища та водостоки обов‘язково погоджувати з організаціями санітарного нагляду і рибохорони і проводити в спеціально відведених місцях за умов дотримання встановленого гранично допустимого скиду;

- у межах водоохоронних зон проводити не менш ніж 1 раз на місяць механічне прибирання проїзної частини зі збиранням і вивозом сміття;

- проводити роботи по встановленню інформаційних знаків, що забороняють мийку автомобілів в межах водоохоронної зони;

- у разі виявлення під час періодичного контролю перевищення гранично-допустимих концентрацій в поверхневому стоці на мостових переходах не проводити скид поверхневих вод безпосередньо до водостоку. Обов’язковою умовою в цьому випадку є повне відвідведення поверхневих стоків до очисних споруд або влаштування локальних систем очистки перед надходженням їх до відвідних труб, напрямлених до водостоку.


БІБЛІОГРАФІЯ

1. Український словник-довідник з екології: Словник, довідкові матеріали/ Мольчак Я.О., Мартинюк В.О., Ільїн Л.В., Мисковець І.Я. - Луцьк: Настир‘я, 2001. - 420 с.


УДК 625.7/8

13.060; 13.080; 17.060

Ключові   слова:  транспортно-дорожній комплекс;   екологічний вплив,   автомобільна    дорога, поверхневі стоки

Для более удобной работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту, оглавление) необходимо авторизоваться...

Войти в Личный кабинет

© 2019 Все права защищены
Разработчик сервиса ООО "Computer Logic Group"
Тел.: +38 (057) 341-80-81 E-mail: online@budstandart.com