ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013 Метрология. Руководство по определению межкалибровочных интервалов средств измерительной техники (ILAC-G 24/OIML D 10:2007, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Метрологія
НАСТАНОВИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ
МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ
ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
(ILAC-G 24/OIML D 10:2007, IDT)

ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП "УкрНДНЦ" http://uas.org.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: Національний науковий центр «Інститут метрології» (ННЦ «Інститут метрології») Мінекономрозвитку України та Український державний центр стандартизації та сертифікації «Украгростандартсертифікація» Мінагрополітики України

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: В. Гаврилюк, О. Малецька, канд. техн. наук; Б. Марков, канд. техн. наук (науковий керівник); М. Москаленко, А. Ніколенко; Г. Примакова

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінекономрозвитку України від 11 грудня 2013 р. № 1469 з 2014-07-01

3 Національний стандарт відповідає ILAC-G 24/OIML D 10:2007 Guidelines for the determination of calibration intervals of measuring instruments (Настанови щодо визначення міжкалібрувальних інтервалів засобів вимірювальної техніки)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еn)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

Національний вступ

Передмова до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

1 Вступ до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

2 Початковий вибір міжкалібрувальних інтервалів

3 Методи коригування міжкалібрувальних інтервалів

Бібліографія

Додаток НА Перелік національних стандартів, згармонізованих з міжнародними нормативними документами, на які є посилання в цьому стандарті

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є письмовий переклад ILAC-G 24/OIML D 10:2007 Guidelines for the determination of calibration intervals of measuring instruments (Настанови щодо визначення міжкалібрувальних інтервалів засобів вимірювальної техніки), розробленого як спільний проект Міжнародною кооперацією з акредитації лабораторій (далі — ILAC) та Міжнародною Організацією Законодавчої метрології (далі — OIML).

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 63 «Загальні норми і правила державної системи забезпечення єдності вимірювань».

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмова», «Національний вступ», першу сторінку та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— попередній довідковий матеріал «Авторство» вилучено;

— з «Передмови» до ILAC-G 24/OIML D 10:2007 залишено тільки ту інформацію, що безпосередньо стосується теми стандарту;

— словосполуку «цей документ» замінено на «цей стандарт».

У цьому стандарті є посилання на ISO/IEC 17025 та ISO 9001, які прийнято в Україні як національні стандарти ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 та ДСТУ ISO 9001:2009.

У цьому стандарті є посилання на ISO 10012-1:1992, нову версію якого (ISO 10012:2003) прийнято в Україні як національний стандарт. Перелік стандартів наведено в додатку НА. Інші документи, на які є посилання в цьому стандарті, в Україні не прийнято і чинних замість них немає.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТРОЛОГІЯ
НАСТАНОВИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ
МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ
ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

МЕТРОЛОГИЯ
РУКОВОДСТВО ПО ОПРЕДЕЛЕНИЮ
МЕЖКАЛИБРОВОЧНЫХ ИНТЕРВАЛОВ
СРЕДСТВ ИЗМЕРИТЕЛЬНОЙ ТЕХНИКИ

METROLOGY GUIDELINES FOR THE DETERMINATION
OF CALIBRATION INTERVALS
OF MEASURING INSTRUMENTS

Чинний від 2014-07-01

ПЕРЕДМОВА до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

Важливо відмітити таке:

— органи з акредитування не повинні вчити лабораторії, як їм вести свої справи;

— кожна конкретна лабораторія повинна прийняти рішення щодо вибору та застосування будь-якого методу, описаного в цьому стандарті, враховуючи її конкретні потреби та оцінки ризиків, або не використовувати жодного;

— лабораторія має сама оцінити ефективність методу, вибраного нею, та відповідати за наслідки рішень, прийнятих у результаті його використання.

МЕТА

Мета цього стандарту — надати лабораторіям, а також під час впровадження їх системи калібрування, настанови щодо визначення міжкалібрувальних інтервалів. Цей стандарт визначає та описує доступні та відомі методи, використовувані для оцінення міжкалібрувальних інтервалів.

1 ВСТУП до ILAC-G 24/OIML D 10:2007

Важливим аспектом підтримання спроможності лабораторії отримувати простежувані та надійні результати вимірювань є визначення максимального періоду, який має пройти між двома періодичними калібруваннями робочих еталонів і робочих засобів вимірювальної техніки (далі — ЗВТ). Різні міжнародні стандарти враховують цей аспект, наприклад ISO/IEC 17025 містить такі вимоги:

— у 5.5.2: «Програми калібрування має бути оцінено для ключових величин і значень для ЗВТ, якщо ці характеристики значно впливають на результати»;

— 5.5.8: «Майже будь-коли, все обладнання, що перебуває під контролем лабораторії та потребує калібрування, має бути помарковано, мати відповідний код або в інший спосіб ідентифіковано для зазначення статусу калібрування, охоплюючи дату останнього калібрування та дату чи критерій, коли має бути проведено наступне калібрування»;

— у 5.6.1: «Усе обладнання, що застосовують під час випробовування та/або калібрування, охоплюючи обладнання для додаткових вимірювань (наприклад умов навколишнього середовища), та має суттєвий вплив на точність або достовірність результатів випробувань, калібрування чи відбирання зразків, має бути відкалібровано до його введення в експлуатування. Лабораторії повинні мати встановлені програми та процедури для калібрування цього обладнання».

ISO 9001:2000 містить вимогу:

— у 7.6: «За потреби забезпечити достовірність результатів, ЗВТ мають:

а) бути відкаліброваними чи повіреними через конкретні інтервали або перед використанням із застосуванням еталона, простеженого до міжнародного або національних еталонів; у разі відсутності таких еталонів основу, використовувану для калібрування та повірки, має бути зареєстровано».

Відповідно до термінології VIM [11] термін «ЗВТ» у цьому стандарті використовують замість терміносполуки «вимірювальне обладнання».

Загальна мета періодичного калібрування:

— удосконалити визначення оцінки відхилу між еталонним значенням і значенням, отриманим із використанням ЗВТ, та невизначеності в межах цього відхилу під час використання ЗВТ;

— оцінити невизначеність, яку може бути досягнуто під час застосування конкретного ЗВТ;

— виявити, чи були якісь зміни у ЗВТ, які б поставили під сумнів результати, отримані за певний період. Найважливішими питаннями відповідно до калібрування є «коли проводити» та «як часто проводити». Багато чинників впливає на проміжок часу, що має пройти між калібруваннями, та їх має бути враховано лабораторією.

Найважливішими чинниками є:

— невизначеність вимірювань, що необхідна чи заявлена лабораторією;

— ризик перевищення границі максимально допустимої похибки ЗВТ під час застосовування;

— вартість потрібного виправлення результатів вимірювань, якщо виявлено, що ЗВТ не відповідав вимогам деякий час;

— тип ЗВТ;

— тенденція до зносу та дрейфу;

— рекомендації виробника;

— умови експлуатування;

— умови навколишнього середовища (кліматичні умови, вібрація, іонізувальне випромінення тощо);

— дані щодо тенденції, отримані з попередніх звітів про калібрування;

— зареєстрована історія щодо зберігання й обслуговування;

— частота порівняння з іншими еталонами чи вимірювальними пристроями;

— частота та якість проміжних перевірок між калібруваннями;

— умови транспортування та ризик;

— кваліфікація обслуговувального персоналу.

Навіть за великої вартості калібрування під час визначання міжкалібрувальних інтервалів не можна ігнорувати збільшенням невизначеності вимірювань або ризиком погіршення якості вимірювань та обслуговування, обумовлених довшими міжкалібрувальними інтервалами.

Визначення міжкалібрувальних інтервалів є комплекс математичних і статистичних процесів, який потребує точних і повних даних, отриманих під час калібрування. Відсутність єдиних універсальних практичних рекомендацій щодо встановлення та коригування міжкалібрувальних інтервалів призвело до необхідності розроблення настанов щодо визначення міжкалібрувального інтервалу. Тому в цьому стандарті, у зв'язку з відсутністю єдиного методу, який ідеально підходить для цілого ряду ЗВТ, наведено кілька простих методів для оцінювання та коригування міжкалібрувальних інтервалів і їхньої придатності для різних типів ЗВТ.

Ці методи було описано докладніше в де яких стандартах (наприклад [2]) або провідними технічними інститутами (наприклад [5], [6], [7]), або у відповідних наукових журналах.

Ці методи можна застосовувати під час початкового вибирання міжкалібрувальних інтервалів і під час коригування цих інтервалів на основі досвіду. Методи, вдосконалені лабораторією, та методи, адаптовані лабораторією, можна також використовувати, якщо їх перевірено й узаконено.

Лабораторія має вибирати перевірені методи та задокументувати їх використання. Результати калібрування потрібно зберігати як накопичені дані, щоб мати у майбутньому підставу для прийняття рішень щодо міжкалібрувальних інтервалів ЗВТ.

Незалежно від визначених міжкалібрувальних інтервалів лабораторія повинна мати відповідну систему, щоб забезпечити правильне функціювання та калібрування еталонів та ЗВТ, що за стосовують між калібруваннями (див. 5.5.10 та 5.6.3.3 ISO/IEC 17025).

2 ПОЧАТКОВИЙ ВИБІР МІЖКАЛІБРУВАЛЬНИХ ІНТЕРВАЛІВ

Початкове рішення щодо визначення міжкалібрувального інтервалу базовано на таких чинниках:

— рекомендації виробника ЗВТ;

— очікувана тривалість і жорсткість умов експлуатування;

— вплив навколишнього середовища;

— вимоги до невизначеності вимірювань;

— границя допустимої похибки (наприклад установлена органами законодавчої метрології);

— регулювання (або зміни) в конкретному ЗВТ;

— вплив вимірюваної величини (наприклад вплив високої температури на термопари);

— загальні чи опубліковані дані про такі самі або аналогічні ЗВТ.

Рішення має бути прийнято особою чи особами із загальним досвідом вимірювань або знанням ЗВТ, що мають проходити калібрування, та бажано також зі знанням інтервалів, застосовуваних іншими лабораторіями. Для кожного ЗВТ або групи ЗВТ має бути зроблено оцінювання часу, упродовж якого після калібрування похибка ЗВТ залишиться у границях допустимої похибки.