ДСанПіН 7.7.5-013-99 Государственные санитарные правила и нормы применения лакокрасочных и вспомогательных материалов на транспорте

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
 ГОЛОВНЕ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Першого заступника
Головного державного
санітарного лікаря України
09.02.1999 № 13

Державні санітарні правила і норми
 застосування лакофарбових та допоміжних
матеріалів на транспорті

ДСанПіН 7.7.5-013-99

(Відповідає офіційному тексту)

Санітарні правила і норми застосування лакофарбових та допоміжних матеріалів на транспорті розроблені з ціллю запобігання несприятливої дії цих матеріалів на здоров'я людини при професійному та побутовому контакті з мігруючими з них у повітря, воду та інші контактуючі середовища небезпечними хімічними сполуками.

Державний санітарний нагляд за додержанням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм державними органами, а також усіма підприємствами, установами і закладами незалежно від форм власності, посадовими особами і громадянами покладено на органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), ст. 33, 39-42).

Вимоги відомчих нормативно-технічних документів (технічних умов, технологічних інструкцій тощо), які стосуються питань безпеки і охорони здоров'я працюючих і споживачів, повинні узгоджуватись з положеннями цих Правил і Норм.

Санітарні правила і норми є нормативним документом, обов'язковим для виконання підприємствами, установами та закладами і посадовими особами при проведенні офарблювальних робіт і застосуванні лакофарбових та допоміжних матеріалів на транспорті. Працівники підприємств та організацій, що порушили Правила і Норми підлягають дисциплінарній, адміністративний та кримінальній відповідальності згідно чинному законодавству України, зокрема ст. 45-49 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12).

1. Вступ (стисла характеристика лакофарбових матеріалів, технологічного процесу і умов праці при їх нанесенні)

1.1. Лакофарбові матеріали (ЛФМ) - складні гомогенні або гетерогенні системи, до яких входять плівкоутворювачі (природні або синтетичні смоли, інші високомолекулярні сполуки, здатні до формування на твердій підложці стійкої плівки) разом з пігментами, наповнювачами, пластифікаторами, модифікаторами, затверджувачами та іншими добавками.

1.2. ЛФМ підрозділяються на системи розчинного (лакового) і дисперсійного типу. В перші входять як невідмінні складові частини органічні розчинники, тоді як інші представляють собою дисперсії плівкоутворювачів та інших компонентів у воді.

1.3. ЛФМ відносяться до небезпечних факторів, їх небезпечні властивості можуть проявлятися в процесі виготовлення, зберігання, транспортування, нанесення, а також експлуатації покриття. Хімічні речовини, які входять до складу ЛФМ, можуть впливати на організм людини при проникненні крізь дихальні шляхи, шкіру і травний тракт. Крізь дихальні шляхи разом з повітрям потрапляють в організм пари і фарбовий аерозоль. При попаданні на шкіру ЛФМ проявляють місцево-роздратовні пошкодження, а їх компоненти можуть проникати в організм і викликати загальнотоксичні ефекти (через непошкоджену шкіру людини в організм проникають до 70% хімічних речовин). У травний тракт шкідливі речовини потрапляють при заковтуванні пари, пилу, крізь брудні руки під час прийому їжі, палінні, а також завдяки міграції компонентів ЛФМ у контактуючі середовища (воду, харчові продукти). Це вимагає здійснення санепіднагляду на всіх етапах контакту людини з ЛФМ, їх компонентами та допоміжними матеріалами.

1.4. Запобіжний санепіднагляд включає комплексні гігієнічні дослідження нових вітчизняних та імпортованих ЛФМ і допоміжних матеріалів, а також узгодження проектів нормативних документів (державних, галузевих стандартів, технічних умов тощо).

1.5. Поточний санепіднагляд забезпечує здійснення санітарно-гігієнічного контролю за виготовленням, транспортуванням, зберіганням та застосуванням, в першу чергу нанесенням, ЛФМ та допоміжних матеріалів, умовами та режимом праці мулярів та інших осіб, що мають професійно обумовлений контакт з ЛФМ, засобами індивідуального та колективного захисту працюючих, запобіганням забруднення робочої зони та довкілля, виникнення надзвичайних ситуацій.

1.6. Особливості застосування ЛФМ обумовлюють необхідність гігієнічного регламентування нових композицій в процесі проведення офарблювальних робіт, а також щодо експлуатації лакофарбових покриттів. Останнє стосується, як правило, ЛФМ, що призначені для застосування в житлових приміщеннях, ємностях і танках питної води, продовольчих складах тощо. Саме тому виробничий аспект регламентації ЛФМ на транспорті є домінуючим.

1.7. Всі роботи по нанесенню ЛФМ на поверхні виробів включають етапи підготовки виробів (очистка і знежирення) і безпосередньо офарбулювальних робіт (ґрунтування і офарблювання). Офарблювальні роботи можуть супроводжуватися виконанням ряду проміжних операцій, таких як: сушіння в сушильних камерах і безпосередньо в приміщенні, шпаклювання, мокре шліфування, промивання, протирання офарблених поверхонь тощо. Засоби офарблювальних робіт дуже різноманітні. За характером виконуваної роботи і офарблювального устаткування всі способи нанесення ЛФМ можна умовно розподілити на 3 групи: ручне офарблення кистю, ручне механізоване офарблення розпилювачами, автоматизоване - в різноманітних офарблювальних установках.

1.8. Ручне механізоване офарблення здійснюється в основному трьома видами розпилювачів: пневматичним, безповітряним і в електростатичному полі високої напруги чи його різновидами (пневмоелектростатичним, гідроелектростатичним тощо). Цими засобами наносяться понад 75% ЛФМ, з них майже 70% пневматичним розпиленням. При ґрунтуванні і офарбленні виробів, а також при сушці офарблених поверхонь в повітря виробничих приміщень надходять пари розчинників і розріджувачів ЛФМ, компоненти плівкоутворюючих речовин, пігментів тощо. Практично всі леткі компоненти, що складають фарбу, відносяться до категорії токсичних. Вміст шкідливих домішок у повітрі робочої зони залежить не тільки від фізико-хімічних властивостей, рецептури ЛФМ і розчинників, але і від організації технологічного процесу офарблення, засобів нанесення і умов сушки офарблених поверхонь виробів, їх розмірів, відсутності чи наявності вентиляційних установок і їх ефективності.

1.9. Викиди в повітряне середовище залежать від виду розпилювачів і складають від 5 до 75% ЛФМ. Пневматичний засіб нанесення супроводжується найбільшим надходженням шкідливих виділень в робочі приміщення. Безповітряний засіб із застосуванням ручних електростатичних розпилювачів, що застосовуються замість пневматичного засобу, дають тільки 5-35% втрат ЛФМ, тобто менш небезпечні і більш вигідні. При ручних механізованих засобах офарблення внаслідок розпилювання ЛФМ спостерігається виділення шкідливих речовин в двох фазах: пароподібній і гідроаерозольній. При цьому повітря приміщень забруднюється фарбовим аерозолем, що складається з твердих часток фарби, покритих зовні плівкоутворюючими компонентами і розчинниками.

1.10. Дослідженнями встановлено, що при офарбленні автомашин, вагонів, сільськогосподарської техніки забруднення повітряного середовища фарбовим аерозолем і свинцем відзначалося не тільки безпосередньо на робочих місцях, але і на дільницях, не зв'язаних з офарблювальними роботами. Найбільша кількість цих домішок реєструвалась при пневматичному засобі нанесення ЛФМ.

1.11. В разі недотримання необхідних мір можуть мати місце професійні отруєння внаслідок потрапляння в організм пари розчинників і фарбового аерозолю. У зв'язку з викладеним вище, при застосуванні ЛФМ і проведенні офарблювальних робіт на транспортних підприємствах та безпосередньо на транспортних засобах необхідне суворе виконання вимог, викладених в цих "Санітарних правилах і нормах використання лакофарбових і допоміжних матеріалів на транспорті" (далі - Правила).

2. Загальні положення

2.1. Правила мають метою уніфікувати гігієнічні вимоги і нормативи щодо ЛФМ і супутніх матеріалів, засобів, способів, а також умов їх нанесення, що дозволить забезпечити безпечне застосування цих матеріалів на транспорті відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12), прийнятого постановою Верховної Ради України від 14.10.92 р. № 2695-XII (2695-12), а також виконання ст. 10-16, 19-22, 25, 26 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", прийнятого постановою Верховної Ради України від 24.02.94 р. № 4004-XII (4004-12); "Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.95 р., № 420 (420-95-п), наказу МОЗ України "Про проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо розробки, виробництва і застосування продукції, яка може негативно впливати на здоров'я людини" від 20.10.95 р. № 190 (z0002-96) тощо.