Директива Європейського Парламенту та Ради від 03.12.2001 № 2001/95/ЄС Щодо загальної безпеки продукції

Європейський Парламент та Рада Європейського союзу, Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і, зокрема, його статтю 95, Беручи до уваги пропозицію Комісії ([1]), Беручи до уваги думку Комітету з економічних та соціальних питань ([2]), Діючи у відповідності з процедурою, що наведена у статті 251 Договору ([3]), враховуючи спільний текст, схвалений Узгоджувальним комітетом 2 серпня 2001 року,

(1) Оскільки відповідно до статті 16 Директиви Ради 92/59/ЄЕС від 29 червня 1992 року щодо загальної безпеки продукції ([4]), через чотири роки після  дати, встановленої для введення вказаної Директиви, на підставі звіту Комісії про здобутий досвід, разом з відповідними пропозиціями, Рада приймає рішення щодо доцільності внесення змін у Директиву Ради ЄЕС 92/59. Необхідно внести зміни до Директиви 92/59/ЄЕС в декількох напрямах з метою удосконалення, підсилення чи пояснення деяких положень в світлі досвіду, а також нового та відповідного розвитку щодо безпеки продуктів споживання, разом із змінами внесеними до Договору, зокрема до статей 152 щодо охорони здоров’я і 153 щодо захисту прав споживачів та принципу попереджувальних дій. В наслідок чого, Директива  92/59/ЄЕС повинна бути перероблена з метою роз’яснення. Ця переробка залишає за межами сфери застосування цієї Директиви безпеку послуг з тим, що Комісія має намір визначити потреби, можливості та пріоритети для існування співтовариства щодо безпеки послуг та відповідальності постачальників послуг, надаючи відповідні пропозиції.

(2) Оскільки важливо вжити заходів з метою  покращення функціонування внутрішнього ринку, враховуючи те, що внутрішній ринок повинен охопити простір без внутрішніх кордонів, у якому забезпечується вільне пересування товарів, осіб, послуг та капіталу.

(3) Оскільки деякі держави-члени прийняли горизонтальні закони з безпеки продукції, які, зокрема, накладають на промисловців загальний обов’язок поставляти на ринок лише безпечну продукцію, оскільки ці закони різняться за рівнем забезпечення безпеки споживача. Ці відмінності та відсутність горизонтальних законів в інших державах-членах здатні створити бар’єри у торгівлі та нашкодити конкурентній боротьбі на внутрішньому ринку.

(4) Оскільки з метою забезпечення високого рівня захисту прав споживача, Комісія повинна робити внесок щодо питань охорони здоров’я та безпеки споживачів.

(5) Оскільки дуже складно прийняти закони Співтовариства стосовно кожного виробу, який існує чи може бути розроблений, оскільки існує потреба у широкомасштабній, горизонтальній за природою законодавчій системі, яка б стосувалась цієї продукції і заповнила б прогалини в існуючому чи майбутньому спеціальному законодавстві, зокрема, з метою забезпечення високого рівня охорони безпеки і здоров’я людей відповідно до вимог статті 95 Договору.

(6) Оскільки, внаслідок усього вищезазначеного, необхідно на рівні Співтовариства визначити загальні вимоги до безпеки будь-якого виробу, розміщеного на ринку, який призначений для використання чи може бути використаний споживачами в будь-якому розумно передбачуваному випадку, навіть якщо він і не призначався для споживачів. У всіх цих випадках, продукція, що може становити ризик для безпеки і здоров’я людей, повинна бути заборонена. Однак певні товари, що були у вжитку, через їх природу потрібно вилучити з переліку товарів, на які поширюються згадані вимоги.

(7) Оскільки Директива застосовується до продукції, незалежно від техніки продажу, включаючи дистанційний чи електронний продаж.

(8) Оскільки безпека продукції повинна оцінюватись, враховуючи всі відповідні аспекти, зокрема категорію споживачів, які особливо підвергаються ризику, спричиненому продукцією, про яку йде мова, особливо діти та люди похилого віку.

(9) Оскільки Директива не стосується послуг, але з метою забезпечення досягнення захисту об’єкта в цьому питанні, положення цієї Директиви також стосуються продукції, яка постачається чи надається споживачу в контексті надання послуг. Безпека обладнання, що використовується самими постачальниками послуг з метою надання послуг споживачу, не є об’єктом цієї Директиви, таким чином вона пов’язана з безпекою послуг, що надаються. Зокрема, обладнання, на якому споживач їде чи подорожує, і, яке використовується постачальником послуг, не відноситься до сфери застосування цієї Директиви.

(10) Оскільки продукція, яка розроблялась лише для професійних потреб, але в подальшому була введена на споживацький ринок, стає об’єктом, до якого застосовуються вимоги цієї Директиви, тому що вона може становити ризик для здоров’я та безпеки людини.

(11) Оскільки за умови відсутності конкретних положень з безпеки певної продукції в рамках законодавства Співтовариства, слід застосовувати цю Директиву з метою забезпечення безпеки та здоров’я людини.

(12) Оскільки, якщо конкретне законодавство Співтовариства встановлює вимоги з безпеки тільки окремих ризиків чи категорій ризиків щодо певної продукції, то обов’язки промисловців відносно цих ризиків випливають з цього законодавства, в той час як загальні вимоги до безпеки цієї Директиви повинні стосуватись інших ризиків.

(13) Оскільки положення цієї Директиви відносно інших обов’язків виробників та дистриб’юторів, обов’язків та повноважень держав-членів, обмін інформацією і швидке втручання у ситуацію та розповсюдження інформації, конфіденційність застосовуються у випадку, коли продукція охоплюється певними правилами законодавства Співтовариства, якщо ці правила ще не містять такі обов’язки.

(14) Оскільки з метою посилення ефективного та послідовного впровадження вимог загальної безпеки цієї Директиви важливо створити добровільні європейські стандарти, що охоплюють певну продукцію та ризики, таким чином, що продукція, яка відповідає національному стандарту, що був гармонізований з європейським, має презумпцію відповідності встановленим вимогам.

(15) Оскільки відповідно до цілей цієї Директиви європейські стандарти мають бути введені європейськими органами із стандартизації відповідно до мандатів, що встановлені Комісією з залученням відповідних Комітетів. З метою підтвердження, що продукція, яка відповідає стандартам, виконує загальні вимоги щодо безпеки, Комісія за допомогою Комітету, що складається з представників держав-членів, повинна визначити вимоги, яким повинні відповідати стандарти. Ці вимоги повинні бути включені в мандати органів із стандартизації.

(16) Оскільки за відсутності певних законодавчих актів, та, коли європейські стандарти введені згідно з мандатами, що встановлені Комісією, недоступні, чи не має посилань у цих стандартах, безпека продукції має бути оцінена з урахуванням відповідних національних стандартів, міжнародних стандартів, кодексів доброчинної практики, стану наукового розвитку та безпеки, на яку може сподіватись споживач. В цьому контексті рекомендації Комісії можуть посилювати послідовне та ефективне впровадження Директиви аж до введення європейських стандартів чи, що стосується ризиків та/або продукції, для якої цей стандарт вважається неможливим або невідповідним.

(17) Оскільки незалежна сертифікація, яка визнається компетентними органами, може посилювати докази відповідності необхідним критеріям безпеки продукції.

(18) Оскільки необхідно доповнювати обов’язки щодо дотримання вимог загальної безпеки іншими обов’язками промисловців з метою необхідності попередження ризиків споживачів в певних обставинах.

(19) Оскільки доцільно до обов’язку дотримуватись загальних вимог до безпеки, які покладено на промисловців, додати обов’язок надавати споживачам належну інформацію і вжити заходи, пропорційні характеристикам продукції, які дають можливість споживачам дізнаватися про ризик, який може становити ця продукція, вилучати таку продукцію з ринку і, як останній засіб, відзивати, коли необхідно, що може включати в залежності від процедур, які застосовуються в державах-членах, відповідні форми компенсації, наприклад обмін чи відшкодування.

(20) Оскільки дистриб’ютори повинні допомагати у встановленні відповідності необхідних вимог безпеки. Обов’язки, що покладені на дистриб’юторів, застосовуються у відповідності з їхніми повноваженнями. Зокрема, це може свідчити про неможливість в контексті основної діяльності забезпечувати компетентні органи інформацією та документацією про можливі ризики і походження продукції у випадку окремих об’єктів, що застосовуються, наданих приватними особами.