Лист від 18.11.2016 № 11506/1/4.4-ДП-16 Щодо забезпечення робочих місць аптечками

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЛИСТ

від 18.11.2016 № 11506/1/4.4-ДП-16

Статтею 13 Закону «Про охорону праці» на роботодавця покладено обов’язок створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Також Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 30.11.2011 № 1232, передбачено, що в разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов’язаний терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до пункту 2.4 розділу II Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67 (далі - Загальні вимоги), у разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець повинен вжити термінових заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим.

Відповідно до п. 4.5 р. IV Загальних вимог за рішенням роботодавця створюється одне або кілька приміщень для надання першої медичної допомоги, забезпечених необхідним устаткуванням і матеріалами. Крім того, засоби, потрібні для надання першої допомоги, повинні бути в наявності у всіх тих місцях, де цього вимагають умови праці.

Пунктом 3.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, передбачено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

До тематичного плану та програми навчання з питань охорони праці посадових осіб входить тема 7 «Надання першої медичної допомоги потерпілим у разі нещасного випадку», якою визначено, що навчання за цією темою проводять фахівці-медики (додаток 4 до Типового положення).

Таким чином, з урахуванням ризиків мають бути забезпечені необхідні умови для надання першої медичної допомоги (зокрема й наявність аптечки). Отже необхідність забезпечити робочі місця аптечками випливає із зазначених вимог законодавства.

Обов’язкова наявність аптечок та перелік засобів, які мають у них бути на тих чи інших підприємствах, передбачені окремими чинними нормативно-правовими актами, зокрема розпорядженням КМУ від 07.05.1998 № 291-р «Про заходи щодо запобігання травматизму і вдосконалення порядку подання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій», наказом МОЗ «Про затвердження переліків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних засобів» від 07.07.1998 № 187, п. 42 Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затвердженої Головним санітарно-епідеміологічним управлінням МОЗ СРСР від 31.12.1966 за № 658-66; Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи й підприємства, що виробляють м’яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91) від 19.03.1991 тощо.

Разом із тим законодавством не визначено єдиного поняття терміна «аптечка». Проте відповідно до джерел теорії медичної науки, аптечка є набором лікарських засобів, інструментів та приладів, які призначені для надання першої медичної допомоги. Її вміст залежить від специфіки діяльності підприємства, і його визначає сам роботодавець, якщо це не визначено окремими нормативно-правовими актами.

Стосовно питання про колективний договір повідомляємо, що відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників й уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин (ст. 13 Кодексу).

Стаття 20 Закону визначає, що у колективному договорі, угоді сторони передбачають такі питання: забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством; їхні обов’язки; комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення наявного рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам; визначають обсяги і джерела фінансування зазначених заходів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди» контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці передбачено у ст. 18 зазначеного вище закону, відповідно до якої на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Додатково повідомляємо, що відповідно до четвертого абзацу ст. 6 Закону «Про охорону праці» працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.

Голова                                                                                                                                 Р. Чернега