ДСТУ EN 3-7:2014 Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробування (ЕN 3-7:2004 + А1:2007, IDT)



НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ВОГНЕГАСНИКИ ПЕРЕНОСНІ
Частина 7. Характеристики, вимоги
до робочих параметрів і методи
випробування

ДСТУ EN 3-7:2014
(EN 3-7:2004 + A1:2007, IDT)

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.gov.ua)

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет стандартизації «Пожежна безпека та протипожежна техніка» (ТК 25)

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 22 червня 2020 р. № 136 з 2021–09–01

3 Національний стандарт відповідає EN 3-7:2004 + A1:2007 Portable fire extinguishers — Part 7: Characteristics,performance requirements and test methods (Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробування) і внесений з дозволу CEN, Rue de la Science 23, B-1040 Brussels, Belgium. Усі права щодо використання європейських стандартів у будь-якій формі й будьяким способом залишаються за CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

4 Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України

Зміст

Національний вступ

1 Сфера застосування

2 Нормативні посилання

3 Терміни та визначення позначених ними понять

4 Загальні положення

4.1 Загальна інформація щодо переносних вогнегасників

4.2 Керування подаванням вогнегасної речовини

4.3 Робоче положення

4.4 Рукавна збірка

4.5 Гази-витискувачі

4.6 Вогнегасники закачного типу

5 Випробування переносних вогнегасників

6 Номінальні заряди, допуски щодо заповнення та мінімальна вогнегасна здатність

6.1 Номінальні заряди

6.2 Допуски для заповнення

6.3 Конструкція прорізу для заповнення (за винятком вуглекислотних вогнегасників)

6.4 Мінімальні ранги вогнегасників

7 Тривалість подавання, залишок заряду та робочі температури

7.1 Тривалість подавання вогнегасної речовини

7.2 Залишок заряду

7.3 Початок подавання вогнегасної речовини

7.4 Температурний діапазон експлуатації

8 Зберігання газу-витискувача

8.1 Перевіряння

8.2 Прийнятні значення витоків

8.3 Випробування на витоки під час виробництва

9 Випробування з визначення діелектричних властивостей струменів зарядів водяних вогнегасників

9.1 Загальні положення

9.2 Критерії придатності

10 Вимоги щодо складників

10.1 Загальні положення

10.2 Механізми/пристрої приведення в дію та управління подаванням вогнегасної речовини

10.3 Пристрої блокування

10.4 Фільтри, що використовуються у складі переносних водяних вогнегасників

10.5 Збірки, що складаються з рукава та з’єднувального елемента

10.6 Пристрій управління подаванням вогнегасної речовини

11 Засоби індикації тиску

11.1 Манометр

11.2 Індикатор тиску

12 Розтруби переносних вуглекислотних вогнегасників

13 Кронштейни для підвішування переносних вогнегасників

14 Корозійна стійкість

14.1 Стійкість до корозії ззовні

14.2 Стійкість вогнегасників, в яких використовуються водні вогнегасні речовини, до впливу вогнегасної речовини

15 Вогнегасна здатність

15.1 Загальні положення

15.2 Ранг вогнегасника за класом пожежі А

15.3 Ранг вогнегасника за класом пожежі В

15.4 Ранг вогнегасника за класом пожежі F

16 Ідентифікація переносного вогнегасника

16.1 Колір

16.2 Марковання

17 Технічне обслуговування

Додаток А (обов’язковий) Випробування з визначення тривалості викидання вогнегасної речовини та залишку заряду

Додаток В (обов’язковий) Температурний діапазон експлуатації

Додаток С (обов’язковий) Випробування з визначення діелектричних властивостей струменя вогнегасної речовини

Додаток D (обов’язковий) Механізми/пристрої приведення в дію та керування подаванням вогнегасної речовини

Додаток Е (обов’язковий) Випробування з визначення робочих параметрів рукава

Додаток F (обов’язковий) Випробування пристрою керування подаванням вогнегасної речовини

Додаток G (обов’язковий) Випробування розтруба

Додаток Н (обов’язковий) Корозійна стійкість

Додаток І (обов’язковий) Вогневі випробування

Додаток J (обов’язковий) Вимірювання вологості деревини

Додаток K (обов’язковий) Процедура струшування

Додаток L (обов’язковий) Особливі вимоги щодо вогнегасників, призначених для гасіння пожеж класу F

Додаток М (обов’язковий) Полярні розчинники

Бібліографія

Додаток НА (довідковий) Перелік національних стандартів України, ідентичних європейським та міжнародним нормативним документам, посилання на які є в цьому стандарті

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт ДСТУ EN 3-7:2014 (EN 3-7:2004 + A1:2007, IDT) «Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробування», прийнятий методом перекладу, — ідентичний щодо EN 3-7:2004 (версія en) «Portable fire extinguishers — Part 7: Characteristics, performance requirements and test methods» зі зміною A1:2007 (версія en).

Технічний комітет стандартизації, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 25 «Пожежна безпека та протипожежна техніка».

У цьому національному стандарті зазначено вимоги, які відповідають законодавству України. До стандарту внесено такі редакційні зміни:

— слова «цей європейський стандарт», «цей документ» замінено на «цей стандарт»;

— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— у розділі «Нормативні посилання» наведено «Національне пояснення», виділене рамкою;

— вилучено «Передмову» до EN 3-7:2004 як таку що безпосередньо не стосується технічного змісту цього стандарту;

— з «Передмови» до EN 3-7:2004 у цей «Національний вступ» внесено все, що безпосередньо стосується цього стандарту;

— долучено національний довідковий додаток НА (Перелік національних стандартів України, ідентичних європейським та міжнародним нормативним документам, посилання на які є в цьому стандарті).

Термін «тиск» у цьому стандарті означає «надлишковий тиск».

В Україні вогнегасники (див. 3.1) належать до первинних засобів пожежогасіння. Інший варіант назви переносних вогнегасників (див. 3.2) — вогнегасник портативний.

Зазвичай (див. 4.1.2), у випадку вогнегасників закачного типу та вогнегасників з газом-витискувачем у балоні, які приводяться до дії однією операцією, запірний пристрій, пристрої управління (пусковий пристрій та пристрій управління подаванням вогнегасної речовини) складають одну збірку, приєднувану до корпусу, яку називають «запірно-пусковим пристроєм» (ЗПП).

У випадку вогнегасників з газом-витискувачем у балоні, приведення в дії яких здійснюється двома незалежними діями (приведення в дію пускового пристрою та приведення в дію пристрою управління подаванням вогнегасної речовини), запірний пристрій, пусковий пристрій, та пристрій (пристрої) управління можуть бути окремими або входити до складу одного елемента. Наприклад, прикріплений до виходу рукава пристрій управління подаванням вогнегасної речовини зазвичай називається «пістолетом», конструктивне об’єднання в одну збірку всіх трьох пристроїв зазвичай називають ЗПП, а об’єднання запірного та пускового пристрою в один елемент називають «головкою».

В Україні ранг (див. 6.4) вогнегасника також називають його «вогнегасною здатністю».

Для унеможливлення випускання газу під тиском у разі від’єднання манометра для повірки (калібрування), від’єднання індикатора тиску для перевіряння правильності індикації, а також для можливості періодичного перевіряння контрольним манометром тиску всередині вогнегасника зі з’єднанням, закритим ковпачком, такі з’єднання (див. 8.1.3) на виході зазвичай обладнують зворотнім клапаном. EN 3 складається з таких частин, що мають загальну назву «Вогнегасники переносні»:

— Частина 7: Характеристики, вимоги до робочих параметрів та методи випробування;

— Частина 8: Додаткові до EN 3-7 вимоги щодо конструкції, гідравлічної міцності та механічних випробувань вогнегасників з максимальним допустимим тиском, не більше ніж 30 бар;

— Частина 9: Додаткові до EN 3-7 вимоги щодо гідравлічної міцності вуглекислотних вогнегасників;

— Частина 10: Вимоги щодо оцінювання відповідності переносного вогнегасника вимогам EN 3-7.

ISO 657-1 та ISO 4470, на які є посилання у цьому стандарті, в Україні не прийнято як національні стандарти.

EN 2, EN 3-7:2004, EN 3-8:2006, EN 3-9:2006 та EN 3-10:2009 прийнято в Україні як національні стандарти, їхні назви наведено в національному довідковому додатку НА.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ВОГНЕГАСНИКИ ПЕРЕНОСНІ
Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих
параметрів і методи випробування

PORTABLE FIRE EXTINGUISHERS
Part 7. Сharacteristics, performance
requirements and test methods

Чинний від 2021–09–01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює характеристики, вимоги щодо робочих параметрів та методи випробування переносних вогнегасників.

Нанесення познаки стосовно придатності вогнегасника для гасіння пожеж, під час яких горять газоподібні речовини (пожежі класу С), здійснюється на розсуд виробника, проте її наносять тільки на порошкові вогнегасники, щодо яких визначено ранг за класом пожежі В або класами А та В.

Визначення придатності вогнегасників для гасіння пожеж класу D (горіння металів) не входить до сфери застосування цього стандарту з огляду на модельні вогнища пожежі. Разом з тим, до вогнегасників, щодо яких заявлено придатність для гасіння пожеж класу D, застосовні інші вимоги цього стандарту, які висуваються щодо порошкових вогнегасників.

Вважають, що застосовувати порошкові та вуглекислотні вогнегасники для гасіння пожеж класу F небезпечно. З цієї причини порошкові та вуглекислотні вогнегасники не випробовують щодо відповідності тим вимогам цього стандарту, які стосуються гасіння модельних вогнищ пожежі класу F.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті зазначено положення з інших стандартів через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік нормативних документів подано нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань або їхній перегляд стосуються цього стандарту тільки тоді, коли їх уведено внаслідок змін чи перегляду цього стандарту. У разі недатованих посилань потрібно користуватися останнім виданням наведених нормативних документів.

EN 2 Classification of fires

ISO 9227 Corrosion tests in artificial atmospheres — Salt spray tests

ISO 657-1 Hot-rolled steel sections — Part 1: Equal-leg angles — Dimensions

ISO 447 Sawn timber — Determination of the average moisture content of a lot

Farbregister RAL-841-GL.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

EN 2 Класифікація пожеж

ISO 9227 Випробування на корозійну стійкість в штучній атмосфері. Випробування на вплив розпиленого сольового розчину

ISO 657-1 Гарячекатаний сталевий прокат. Частина 1. Рівнополичні кутики. Розміри

ISO 4470 Пиломатеріали. Визначення усередненої вологості в партії

Farbregister RAL-841-GL.