ДСТУ 2867-94 Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження. Загальні вимоги

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ШУМ. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ
ВИРОБНИЧОГО ШУМОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Загальні вимоги

ШУМ. МЕТОЛЬІ ОЦЕНКИ
ПРОИЗВОДСТВЕННОЙ ШУМОВОЙ НАГРУЗКИ
Общие требования

NOISE. METHODS OF PRODUCTION
NOISE LOAD ESTIMATION
Common requirements

ДСТУ 2867-94

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.org.ua)

Чинний від 01.01.1996

Цей стандарт встановлює запільні вимоги до методів оцінювання шумового навантаження у виробничих приміщеннях з постійним та непостійним шумом для окремих працівників та їх груп на постійних і непостійних робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування.

Встановлене індивідуальне та групове шумове навантаження постійного та непостійного шуму повинно використовуватися для оцінювання ступеня його шкідливості в разі визначення зв'язку впливу шуму з професією; вибору найбільш безпечних маршрутів у приміщеннях підприємств, які мають джерела шуму з підвищеними рівнями; для раціонального планування та впровадження будівельно-акустичних методів захисту працівників від виробничого шуму.

Терміни та визначення основних понять, які використовуються в стандарті, наведені у додатку 1. 

1. Загальні положення

1.1. Параметри, які вимірюються та розраховуються

1.1.1. Параметри, які вимірюються:

— рівні постійного шуму в дБ А;

— рівні кожного ступеня непостійного шуму в дБ А;

— тривалість кожного ступеня непостійного шуму в хвилинах (годинах).

1.1.2. Параметри, які розраховуються:

— еквівалентний рівень непостійного шуму в дБ А, згідно з ГОСТ 12.1.050;

— критерії шумового навантаження у виробничих приміщеннях на одного працівника.

1.2. Апаратура

1.2.1. Вимірювання характеристик постійного та непостійного шуму слід проводити шумомірами, які відповідають ГОСТ 17187.

1.2.2. Апаратура повинна відповідати вимогам застосування згідно з ГОСТ 12.1.050.

1.3. Проведення вимірювань та оцінювання результатів

1.3.1. Вимірювання шуму повинно проводитися у характерному режимі роботи не менше ніж 2/3 джерел шуму в даному виробничому приміщенні.

1.3.2. Результати вимірювань та розрахунків еквівалентних рівнів шуму наносять на координатну сітку шумових карт на форматі, не меншому ніж А4 згідно з ГОСТ 2.301.

1.3.3. Проводять порівняння одержаних результатів з допустимими рівнями постійного та непостійного шуму згідно з ГОСТ 12.1.003.

1.3.4. Встановлене шумове навантаження використовують для визначення ступеня шкідливості та небезпечності від дії шуму згідно з нормативними документами.

1.3.5. Оцінювання виробничого шумового навантаження повинні проводити санепідслужби, санітарні лікарі підприємств, служби техніки безпеки виробничих підприємств.

2. Метод оцінювання шумового навантаження за наявності непостійного шуму

2.1. Оцінювання шумового навантаження за наявності непостійного шуму на постійних робочих місцях

2.1.1. Індивідуальне оцінювання шумового навантаження за наявності непостійного шуму на постійних робочих місцях треба проводити: 

— за величиною еквівалентного рівня шуму в дБ А, вимірюваного, за допомогою інтегрувального шумоміра;

— за величиною еквівалентного рівня шуму, розрахованого згідно з ГОСТ 12.1.050 у дБ А.

У ситуації індивідуального оцінювання шумове навантаження непостійного шуму дорівнює різниці у дБ А між еквівалентним рівнем шуму на постійному робочому місці та нормативним рівнем для даної категорії виробництва.

2.1.2. Групове оцінювання шумового навантаження

2.1.2.1. Групове оцінювання шумового навантаження слід проводити за допомогою карти непостійного шуму, яку складають в 4-и етапи:

1 етап — складання плану виробничого приміщення.

На схему виробничого приміщення наносять місця розміщення виробничого обладнання, внутрішніх окремих приміщень, а також позначають перегородки та відгородження, віконні та дверні просини, будівельні колони.

Необхідно позначити та пронумерувати всі поспиш робочі місця;

2 етап — накладення координатної сітки на план виробничого приміщення.

Метод створення координатної сітки (додаток 2);

3 етап — зазначення еквівалентного рівня шуму у вузлах координатної сітки.

У кожній точці виробничого приміщення, яка відповідає вузлам координатної сітки, необхідно визначити еквівалентний рівень шуму а дБ А згідно з ГОСТ 

12.1.050 та вписати його числове значення в план виробничого приміщення біля кожного вузла координатної сітки (рис.1);

4 етап — визначення шумових зон на плані виробничого приміщення з координатною сіткою.

Шумові зони зазначають шляхом позначення на плані частини виробничого приміщення з однаковими еквівалентними рівнями шуму (рис. 2, додаток 3).

2.1.2.2. Якщо на координатній сітці немає можливості позначити точки з допустимими рівнями шуму для даного виробництва, позначення шумових зон треба починати з будь-якої наступної, більш високої шумової зони.

2.1.2.3. Для зручності користування шумовими картами шумові зони, починаючи з другої зони, штрихують, при цьому частота штрихування збільшується із збільшенням номера зони. Перша шумова зона, яка характеризує зону з допустимим рівнем шуму, не штрихується.

2.1.2.4. У ситуації групового оцінювання шумове навантаження непостійного шуму на кожного робітника, який перебуває на постійному робочому місці в одній шумовій зоні, однакове і дорівнює різниці між числовим значенням верхньої межі шумової зони у дБ А та нормативним рівнем шуму для даної категорії виробництва в дБ А.