ДСТУ 4161-2003 Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги

0.1 Загальні положення

У виробництві харчових продуктів першочергове значення мають заходи, що гарантують їх безпечність для життя та здоров'я людини. В останні роки зростає кількість країн, законодавство яких вимагає впровадження в організаціях-виробниках систем управління безпечністю харчових продуктів, що базуються на концепції «Аналіз небезпечних чинників та критичні точки контролю» (англійською мовою «Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP).

Система управління безпечністю харчових продуктів - це насамперед запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації, оцінювання та контролювання небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних) в критичних точках технологічного процесу виробництва.

Система управління безпечністю харчових продуктів базується на безумовному виконанні організацією-виробником вимог чинних санітарних норм і правил.

Система управління безпечністю харчових продуктів може функціювати самостійно або бути скла­довою частиною системи управління якістю згідно з ДСТУ ISO 9001. Відповідність між ДСТУ ISO 9001 та цим стандартом наведено у додатку А.

Цей стандарт реалізує вимоги Директиви Ради СЕС від 14.06.1993 р. № 93/43 «Про гігієну хар­чових продуктів» [1J та «Codex Alimentarius Food Hygiene Basic Texts. Food and Agricultural Organization of the United Nations» [2].

Стандарт містить вимоги до систем управління безпечністю харчових продуктів. Кожна органі­зація вільна вибирати, яким чином виконувати ці вимоги.

Додатки А, Б, В - довідкові.

0.2 Принципи системи управління безпечністю харчових продуктів

Система управління безпечністю харчових продуктів базується на семи принципах, визнаних міжнародною спільнотою.

Принцип 1

Проведення аналізу небезпечних чинників, пов'язаних з виробництвом харчових продуктів, на всіх стадіях життєвого циклу продуктів, починаючи з розведення або вирощування і до кінцевого споживання, охоплюючи стадії обробляння, переробляння, зберігання, транспортування та реалізування. Виявлення умов виникнення небезпечних чинників і вжиття заходів щодо їх контролювання на всіх стадіях.