ДСТУ Б EN 196-9:2015 Методи випробування цементу. Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод (EN 196-9:2010, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕМЕНТУ
Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод
(EN 196-9:2010, IDT)

ДСТУ Б EN 196-9:2015

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.org.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: ТОВ Науково-технічний центр «Будстандарт», ДП Державний науково-дослідний інститут «УкрДІцемент»

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: О. Бобунов; О. Бобунова; Г. Желудков; Л. Кріпка; П. Лопатьєв, канд. екон. наук; С. Мозговий; Л. Нестерова, д-р техн. наук; І. Руденко, канд. техн. наук; Р. Рунова, д-р техн. наук (науковий керівник)

2 НАДАНО ЧИННОСТІ:

наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.12.2015 р. № 351, чинний з 2016-07-01.

3 Національний стандарт відповідає EN 196-9:2010 Methods of testing cement - Part 9: Heat of hydration - Semi-adiabatic method (Методи випробування цементу. Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

Цей стандарт видано з дозволу CEN

4 НА ЗАМІНУ ДСТУ Б В.2.7-289:2011 Цементи. Методи визначення теплоти гідратації (EN 196-9:2010, MOD) в частині напівадіабатичного методу

ЗМІСТ

Національний вступ

1 Сфера застосування

2 Нормативні посилання

3 Суть методу

4 Обладнання

5 Визначення теплоти гідратації

5.1 Лабораторія

5.2 Процедура

5.2.1 Склад розчину

5.2.2 Змішування

5.2.3 Розміщення проби для випробування

5.3 Вимірювання теплоти

6 Визначення теплоти гідратації

6.1 Принципи розрахунків

6.2 Розрахунок теплоти, акумульованої у калориметрі

6.3 Розрахунок теплоти, що виділяється у навколишнє середовище

6.4 Розрахунок теплоти гідратації

7 Фіксація результатів

7.1 Протоколювання результатів

7.2 Точність

7.2.1 Повторюваність

7.2.2 Відтворюваність

Додаток А Калібрування калориметра

А. 1 Суть методу

А.2 Обладнання та джерело живлення

А.3 Процедура калібрування

А.3.1 Визначення коефіцієнта загальних втрат теплоти а

А.3.2 Визначення теплоємності

Додаток В Приклад визначення теплоти гідратації

В.1 Загальні умови випробувань

В.2 Основні розрахунки

В.3 Аналізування результатів випробувань

Бібліографія 21

Додаток НА Перелік міжнародних та/або регіональних стандартів, посилання на які є в EN 196-9:2010, та відповідних національних стандартів за їх наявності

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожним перекладом EN 196-9:2010 Methods of testing cement - Part 9: Heat of hydration - Semi-adiabatic method (Методи випробування цементу. Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод).

EN 196-9:2010 підготовлений Технічним комітетом CEN/TC 51 «Cement and building limes» (Цемент та будівельні вапна), секретаріатом якого керує NBN.

До національного стандарту долучено англомовний текст.

На території України як національний стандарт діє ліва колонка тексту ДСТУ Б EN 196-9:2015 Методи випробування цементу. Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод (EN 196-9:2010, IDT), викладена українською мовою.

Згідно з ДБН А.1.1-1-93 «Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні положення» цей стандарт відноситься до комплексу В.2.7 «Будівельні матеріали».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

Технічний комітет стандартизації, відповідальний за цей стандарт, -ТК 305 «Будівельні вироби і матеріали».

До національного стандарту внесено такі редакційні зміни:

- слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

- структурні елементи стандарту - «Обкладинка», «Передмова», «Національний вступ», «Бібліографія» - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

- з «Передмови до EN 196-9:2010» у цей «Національний вступ» взято те, що безпосередньо стосується цього стандарту,

- познаки одиниць вимірювання відповідають серії стандартів ДСТУ 3651:1997 Метрологія. Одиниці фізичних величин.

Перелік міжнародних та/або європейських стандартів, посилання на які є в EN 196-9:2010, та відповідних національних стандартів за їх наявності наведений у додатку НА.

НАЦОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕМЕНТУ
Частина 9. Теплота гідратації. Напівадіабатичний метод

МЕТОДЫ ИСПЫТАНИЯ ЦЕМЕНТА
Часть 9. Теплота гидратации. Полуадиабатический метод

METHODS OF TESTING CEMENT
Part 9: Heat of hydration - Semi-adiabatic method

Чинний від 2016-07-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

У цьому стандарті описано метод визначення теплоти гідратації цементів шляхом напівадіабатичної калориметрії, також відомий як метод Лангаванта. Мета випробування полягає у постійному вимірюванні теплоти гідратації цементу протягом перших кількох діб. Теплоту гідратації визначають у джоулях на грам цементу.

Цей стандарт застосовують для всіх цементів та гідравлічних в’яжучих незалежно від їх хімічного складу, окрім швидкотверднучих цементів.

Примітка 1. Інший метод (метод розчинення) описано у EN 196-8. Кожен метод можна використовувати окремо.

Примітка 2. Доведено, що найточнішої кореляції між методами можна досягти через 41 год для напівадіабатичного методу (EN 196-9) та на 7 добу для методу розчинення (EN 196-8).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наступні документи за посиланнями є необхідними для застосування цього стандарту. Для датованих посилань застосовується тільки наведене видання. Для недатованих посилань застосовується останнє видання нормативних документів (у тому числі будь-які поправки).

EN 196-1 Методи випробування цементу. Частина 1. Визначення міцності

EN 573-3:2009. Алюміній та алюмінієві сплави. Хімічний склад та форма оброблених виробів. Частина 3. Хімічний склад та форма виробів

3 СУТЬ МЕТОДУ

Напівадіабатичний метод полягає у введенні проби свіжовиготовленої розчинової суміші у калориметр для визначення кількості теплоти, яка виділяється у відповідності зі зростанням температури. У певний момент часу теплота гідратації цементу у пробі дорівнює сумі теплоти, накопиченої в калориметрі, та втрат теплоти, що виділяється у навколишнє середовище, протягом усього періоду випробування.

Зростання температури розчину порівнюють з температурою інертної проби у еталонному калориметрі. Зростання температури в основному залежить від характеристик цементу і, як правило, лежить у діапазоні 10 К - 50 К.