Розпорядження від 19.08.2009 № 990-р Про схвалення Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 19 серпня 2009 р. N 990-р
Київ
Про схвалення Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні
Із змінами і доповненнями, внесеними
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 серпня 2021 року N 882
(зміни, внесені абзацом третім підпункту 2 пункту 2
змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 18 серпня 2021 року N 882, набирають чинності з 26 серпня 2021 року)
Схвалити Стратегію поводження з радіоактивними відходами в Україні, що додається.
|
Прем'єр-міністр України |
Ю. ТИМОШЕНКО |
Інд. 33
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 19 серпня 2009 р. N 990-р
СТРАТЕГІЯ
поводження з радіоактивними відходами в Україні
|
(У тексті Стратегії слова "державна корпорація "Українське державне об'єднання "Радон" в усіх відмінках замінено словами "державне спеціалізоване підприємство "Об'єднання "Радон" у відповідному відмінку; слова "спеціалізовані комбінати" та "спецкомбінати" в усіх відмінках замінено словами "відокремлені підрозділи державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" у відповідному відмінку; слова "державне спеціалізоване підприємство "Комплекс" в усіх відмінках замінено словами "державне спеціалізоване підприємство "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" у відповідному відмінку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року N 882) |
Проблема, яка потребує розв'язання
Широке використання ядерної енергії, що почалося у 50-х роках XX сторіччя спочатку в Радянському Союзі, а потім і в Україні, супроводжується утворенням радіоактивних відходів, різних за активністю, ізотопним та агрегатним станом. Безпечне поводження з такими відходами є важливою складовою загальної системи забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії. Україна успадкувала від колишнього СРСР інфраструктуру поводження з радіоактивними відходами, що відповідала підходу, особливостями якого були мінімізація витрат на переробку і захоронення відходів, недооцінка масштабу проблем, розв'язання яких покладалося на майбутні покоління.