Радіоактивне прибирання

Кабінет Міністрів ухвалив виділити майже 2 млрд грн на будівництво двох комплексів з переробки радіоактивних відходів на майданчиках Запорізької та Хмельницької АЕС. Це необхідно, щоб існуючі енергоблоки на цих станціях могли пропрацювати довше, а на ХАЕС з'явилося ще два нові блоки. Продукти їх життєдіяльності на звичайне звалище не викинуть.

Центральний бак

Для надійної роботи атомної енергетики необхідні не тільки безперебійні поставки ядерного палива. Не менш важливі й технологічні механізми поведінки з відпрацьованими радіоактивними елементами. Без цієї ланки ланцюжок обривається. Тому якщо Україна ставить собі за мету знайти енергетичну незалежність від Росії, то слід не тільки шукати альтернативного постачальника паливних збірок на Заході, а й подбати про те, що робити потім з радіоактивними відходами (РАВ). У країні було запущено кілька проектів, щоб вирішити цю проблему, але через брак фінансування всі вони вже випали з початкових термінів. Перший – це створення централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) в Чорнобильській зоні. Другий, на який в квітні якраз і розщедрився Кабмін, – створення безпосередньо при АЕС комплексів з переробки радіоактивних відходів.

Сьогодні Україна більше половини свого відпрацьованого ядерного палива вивозить в Росію на зберігання і переробку, сплачуючи за це понад 200 млн дол. Щорічно. Та ще й постійно стикається з більш жорсткими умовами контрактів з російської сторони. До того ж, згідно з умовами раніше підписаних контрактів, частина відходів після переробки росіяни повинні відправляти назад в Україну. Відтягувати цей момент до нескінченності неможливо. Нове чорнобильське сховище дозволить вирішити цю проблему. Тільки воно ще дуже далеке від готовності.

Основним постачальником устаткування для об'єкта вже обрана американська компанія Holtec, а ЄБРР і "Євроатом" вскладчину виділили Україні 600 млн дол. кредитів на його придбання. Але загальна вартість першої черги сховища (пускового комплексу) – 4,76 млрд грн (в цінах на кінець 2016 г.). І свою лепту інвестицій в проект національної компанії "Енергоатом" ніяк не вдається нашкребти. Через затримку у фінансуванні терміни запуску в експлуатацію ЦСВЯП постійно зсуваються. Тепер вже на 2019 р. Це ще досить оптимістичний прогноз. Підбадьорює хіба що факт, що експлуатуватися даний об'єкт зможе не менше сотні років.

Проектна потужність його першої черги дозволяє зберігати більше 3,6 тис. відпрацьованих паливних збірок експлуатованих в Україні реакторів типу ВВЕР-1000 і ВВЕР-400. При виході на повні потужності цей показник збільшиться приблизно в 4,5 рази. Сьогодні АЕС країни використовують приблизно 120 паливних збірок за рік. Навіть при деякому збільшенні цієї цифри запасу потужностей на майбутньому ЦСВЯП на 100 років цілком вистачить.

Зберігання радіоактивних відходів передбачено в інертному середовищі в спеціальних контейнерах Hi-Storm, конструкція якого є ноу-хау Holtec. Крім того, окремі контейнери з високим рівнем захисту передбачені для транспортування радіоактивних відходів з атомних станцій в Чорнобильську зону. В кінці березня компанія "Укрбуд" розпочала будівництво під'їзної залізничної гілки до майбутнього сховища, яку планує прокласти орієнтовно за рік. Правда, сьогодні це все ще дорога в нікуди. Поки "Енергоатом" тільки оголосив тендер на проведення робіт з облаштування будівельного майданчика під ЦСВЯП.

Розфасовка на місцях

А паралельно з цим, Комплексною програмою поводження з радіоактивними відходами, прийнятої "Енергоатомом" в 2013 р і оновленої в минулому, передбачається існування на кожній з чотирьох діючих атомних станцій країни власного комплексу переробки твердих РАВ. У разі їх функціонування обсяги відходів, що передаються на централізоване зберігання можна істотно знизити (навіть в 60 разів). При цьому кінцевий продукт виходить більш безпечним, як в зберіганні, так і в транспортуванні.

Якщо бути точним, то на АЕС країни вже давно діє ряд установок з випарювання рідких РАВ та попередньої обробки низькоактивних твердих РАВ. Але, по-перше, деякі з них експлуатуються 20-30 років. По-друге, ступінь забезпеченості такими технологіями на різних станціях відрізняється: на Запорізькій АЕС, наприклад, освоєно 5 таких технологічних процесів, на Південно-Українській – тільки 2. По-третє, що отримується на виході речовина не передбачена для транспортування (на той же майданчик ЦСВЯП), а може зберігатися тільки на місці. Вчетверте, глибина переробки РАВ на існуючому обладнанні досить низька, тому ємності з відпрацьованим матеріалом вже займають занадто багато місця на території АЕС і перетворюються на чинник, що стримує їх розвиток.

Припустимо, на найбільшій в Європі атомної електростанції –Запорізькій– сьогодні зберігається близько 9 тис. кубометрів низькоактивних РАВ при граничній заповнюваності існуючого сховища в 12 тис. кубів. Іншими словами, на 75% його ресурс вже вичерпано. У минулому році на 10 років були продовжені терміни експлуатації двох перших енергоблоків на даній станції. У 2017-му подібна процедура торкнеться блока №3, а в наступні 3 роки – ще 2 енергоблоки. Але складність в тому, що на Запорізькій АЕС сьогодні немає 10-річного резерву для зберігання РАВ, вироблених чотирма "продовженими" енергоблоками. Подібна ж проблема, хоч і в менш гострій формі, вимальовується перед Хмельницькою АЕС. Там має бути не тільки продовження терміну експлуатації одного існуючого енергоблоку, а й будівництво двох нових. І знову ж таки актуальні потужності станції зі зберігання відходів на таке збільшення енергопотужностей не розраховані.

Тому, щоб атомні електростанції не зупинилися на протязі декількох наступних років, уряду довелося потрясти кошиком. Кошторис на добудову комплексу з переробки твердих РАВ на Запорізькій АЕС збільшили в 2,2 рази - до 662 млн грн. А будівництво подібного об'єкта на Хмельницькій атомній станції оцінили в 1.2 млрд грн. На ЗАЕС будівництво ні добре, ні погано ведеться ще з 2008 р. Тепер перед "Енергоатомом" стоїть завдання завершити його до кінця поточного року, щоб в наступному почати експлуатацію комплексу. Для його побратима на Хмельницькій АЕС терміни запуску більш віддалені. На виконання всього обсягу робіт передбачено 20 місяців. Правда, джерела фінансування ні по ЗАЕС, ні по ХАЕС в розпорядженнях Кабміну не вказані.

Частина обладнання (на 168 млн грн) Запорізька АЕС уже отримала в рамках програми Євросоюзу TACIS. Зокрема, це масивна 28-тонна піч для спалювання РАО (200 тонн твердих відходів і 70 тонн рідких в рік), а також установка фрагментації (150 кубометрів на рік), суперпресс (100 т/рік) і система моніторингу викидів. Фактично українській стороні залишилося тільки змонтувати всі ці машини в один комплект. Але і на це не вистачає ресурсів. Іншим станціям в цьому плані буде ще складніше, адже для них технологічних подарунків від Євросоюзу поки не передбачено.

За ідеєю зазначені витрати повинні бути покриті за рахунок державного Фонду поводження з радіоактивними відходами, створеного ще в 2008 р Він наповнюється за рахунок екологічного збору, який стягується з усіх суб'єктів господарювання, які продукують РАО. Таким чином, найбільшим донором даного Фонду є компанія "Енергоатом" ;, яка за 10 років сумарно перерахувала на його рахунок понад 4 млрд грн. Разом з тим, профінансовано за рахунок коштів Фонду робіт навіть не на півмільярда грн. Різниця, схоже, пішла на інші бюджетні потреби. Але в результаті в країні виникло відставання з потужностями для зберігання відпрацьованого ядерного палива, ліквідувати яке тепер доводиться в авральному порядку. Не виключено, що виходом з провальної ситуації стане ще одна цільова накрутка до тарифу на електроенергію, вироблену АЕС.

Джерело: http://uaenergy.com.ua