Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Проект

Міністерство екології та природних ресурсів винесло на публічне обговорення доопрацьований, з урахуванням пропозицій структурних підрозділів Мінприроди та зацікавлених центральних органів виконавчої влади, проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 26, ст. 218), такі зміни:

1. У назві Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» цифри «2020» замінити на «2030».

2. В Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»:

1) у назві Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року цифри «2020» замінити на «2030»;

2) у розділі 1. Загальні положення:

абзац п’ятий після слів «Зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури» доповнити словами «та об'єктів житлово-комунального господарства»;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«зміна клімату».

Після підрозділу «Атмосферне повітря» доповнити підрозділом такого змісту:

«Зміна клімату

Однією з ключових глобальних проблем сьогодення є негативний антропогенний вплив на довкілля, що є, зокрема причиною зростання концентрації парникових газів в атмосфері. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату заклала підвалини для вирішення цієї проблеми. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (далі – Кіотський протокол), ратифікований Законом України від 04 лютого 2004 року № 1430-ІV, визначив кількісні цілі скорочення викидів на період до 2020 року для розвинених країн і країн з перехідною економікою, до яких належить Україна.

У грудні 2015 року в м. Парижі (Французька Республіка) була прийнята нова глобальна кліматична угода до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (далі – Паризька угода), яка має замінити Кіотський протокол. Паризька угода спрямована на зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку та зусиль з подолання бідності. Відповідно до положень Паризької угоди кожна країна має розробити свої національно-визначені внески, спрямовані на досягнення цілей сталого низьковуглецевого розвитку усіх галузей економіки та підвищення здатності адаптуватися до несприятливого впливу зміни клімату. Україна підписала та Верховна Рада України ратифікувала Паризьку угоду в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, якою передбачено розроблення довгострокової стратегії розвитку з низьким рівнем викидів парникових газів.»;

абзац третій підрозділу «Відходи та небезпечні хімічні речовини» викласти в такій редакції:

«Значну загрозу для навколишнього природного середовища та здоров'я людини становлять відходи, що утворилися у процесі медичного обслуговування, які містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми. В Україні щорічно утворюється приблизно 350 тисяч тонн таких відходів, що становлять потенційний ризик поширення інфекцій»;

підрозділ Біологічне та ландшафтне різноманіття доповнити абзацом такого змісту:

«Висновки третього видання Глобальної перспективи щодо біорізноманіття підтверджують, що Цілі 2010 щодо припинення втрат біорізноманіття, затверджені рішенням VІ/26 6-ї наради Конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття (Гаага, Нідерланди, 2002 р.), не були досягнуті в повному об’ємі; за цих обставин країни учасниці Конвенції про біологічне різноманіття (Закон України від 29.11.1994 р. № 157/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про біологічне різноманіття») розробили та затвердили Стратегічний план з біорізноманіття на 2011-2020 роки і цільові завдання Айті щодо біорізноманіття, затверджений рішенням Х/2 10-ї наради конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття (Нагоя, Японія, 2010 р.). Сторонам указаної Конвенції рекомендовано переглянути і оновити свої національні стратегії та плани дій, з врахуванням положень зазначених документів»;

абзац перший підрозділу «Регіональна екологічна політика» викласти в такій редакції:

«Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Передбачається, що положення Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року (далі - Стратегія) і розроблені на її основі та з урахуванням завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні сільських, селищних та міських рад.»;

після підрозділу «Регіональна екологічна політика», доповнити підрозділом такого змісту:

«Формулювання бачення щодо того, який стан довкілля є бажаним на віддалену перспективу.

У 2030 році Україна має досягти такого стану розвитку, який дозволить більш ефективно використовувати власні природні ресурси, з урахуванням необхідності забезпечення ними прийдешніх поколінь. Видобувні галузі та галузі з переробки сировини повинні бути краще збалансовані розвитком малого та середнього бізнесу іншої галузевої спрямованості, а також впровадженням більш чистого виробництва, інновацій з ресурсо- та енергозбереження, розвитком високотехнологічних сфер виробництва.

В Україні повинні бути реалізовані можливості з подальшого розвитку екологічної мережі, у тому числі територій та об`єктів природно-заповідного фонду, за рахунок поступової відмови від екстенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва та екологічного відновлення порушених, засолених і деградованих ґрунтів та ґрунтів, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, їх поступового повернення у природний кругообіг.

Реалізація державної політики у сфері зміни клімату дозволить запобігти подальшим втратам та опустелюванню земель, запорукою чому стане ощадливе використання водних ресурсів та науково, екологічно й економічно обґрунтовані підходи до проведення меліоративних робіт.

Оцінка вартості та розвиток екосистемних послуг має стати однією з альтернатив сільськогосподарському освоєнню земель, а також дозволить реалізувати можливості сталого розвитку суспільства та екосистеми.

Біотичне різноманіття України та екосистемні послуги, які воно надає, до 2030 року повинні бути збереженими, оціненими і відповідним чином відновленими.

Очікується доведення площі природно-заповідного фонду до 10 % від загальної площі держави, що сприятиме збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття, відтворенню природних комплексів та об’єктів, підвищенню рівня добробуту населення.

Розвиток економіки, зростання ВВП не повинні бути прямо-пропорційно пов'язаними із забрудненням довкілля та використанням природних ресурсів. Зростання показників, притаманних моделі «зеленої» економіки, зокрема соціально-відповідального та екологічно-орієнтованого бізнесу, має надати можливість створення в межах країни нових робочих місць, а посилення розширеної відповідальності бізнесу на фоні зростання екологічної свідомості населення призвести до зменшення обсягів утворення відходів, впровадження роздільного збирання твердих побутових відходів та якомога більш повної утилізації та перероблення.

Енергозбереження та підвищення енергоефективності, збільшення виробництва екологічно чистої енергії, впровадження найкращих наявних, низьковуглецевих технологій виробництва та використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, а також впровадження сучасних будівельних технологій з тепло- та енергозбереження дозволять суттєво (до 70% відносно базового року) зменшити викиди парникових газів та забруднюючих речовин у атмосферне повітря, а також скидання забруднюючих речовин у водойми.

Міста та інші населені пункти не потребуватимуть територіального розширення, а їх побудова все більше відповідатиме вимогам адаптації до зміни клімату.

Міжміська транспортна інфраструктура має бути максимально адаптована до потреб міграції та вільного пересування тварин.

Проблема накопичення твердих побутових відходів буде вирішуватись шляхом побудови потужних сміттєпереробних комплексів.

Очікується, що підприємства не скидатимуть у міську мережу водовідведення забруднюючі речовини в результаті використання локальних очисних споруд. Це надасть можливість впровадити комплекси з утилізації осадів стічних вод, що використовуватимуться як органічні добрива. Очисні споруди міст з населенням більше 250 тис. чоловік повинні бути обладнані установками хімічного вилучення сполук азоту і фосфору.

Інституційну спроможність центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища планується посилити шляхом прийняття низки нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення державного управління та апроксимацію (наближення) природоохоронного законодавства до екологічного права ЄС.

Упровадження системи електронного врядування та автоматизованих інформаційних систем суттєво посилить прозорість, оперативність та якість прийняття управлінських рішень.

Система моніторингу навколишнього природного середовища має бути відновлена, технічно і технологічно переоснащена відповідно до вимог права ЄС.

Технічна, інформаційна та кадрова складові державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та моніторингу навколишнього природного середовища повинні бути значно поліпшені за рахунок переходу від неефективного тотального природоохоронного контролю до системи попередження правопорушень і моніторингу стану навколишнього природного середовища, зменшення тиску на бізнес-середовище, широке залучення громадськості до природоохоронного контролю через створення єдиного інтегрованого державного органу природоохоронного нагляду і моніторингу – Державної природоохоронної служби України,

Рівень екологічної освіти, просвіти та виховання громадян України очікувано надасть можливість впровадження у повсякденне життя українців сталого споживання та виробництва, гарантуватиме їх активну роль у процесах тепло- та енергозбереження, забезпечуватиме активну участь громадян в оцінці впливу на довкілля, стратегічній екологічній оцінці, попередженні та контролі забруднення навколишнього природного середовища, сталому використанні природних ресурсів і відновленні природно-ресурсного потенціалу України».

3) Розділ 3. Стратегічні цілі та завдання викласти в такій редакції:

«Національна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей.

Ціль 1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва

Завданнями є:

забезпечення в Україні відповідності законодавства праву та політиці ЄС у сфері «Управління довкіллям та інтеграція екологічної політики в інші галузеві політики»;

забезпечення дієвості освіти для сталого розвитку, екологічної освіти та виховання, просвітницької діяльності з метою формування в суспільстві екологічних цінностей і підвищення його екологічної свідомості;

упровадження сталого споживання та виробництва, підвищення рівня поінформованості суспільства щодо значення й переваг його застосування;

розвиток партнерства між секторами суспільства з метою залучення до планування і реалізації природоохоронної політики усіх зацікавлених сторін;

забезпечення участі громадськості у прийнятті управлінських рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування;

забезпечення доступу громадськості до правосуддя з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування;

постійне інформування громадськості про:

діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та ефективність впровадження ними нормативно-правових актів;

стан навколишнього природного середовища та рівні забруднення довкілля.

Ціль 2. Забезпечення сталого розвитку та використання природно-ресурсного потенціалу України

Завданнями є:

підготовка та впровадження концепції реалізації державної політики у сфері охорони природних ресурсів;

забезпечення в Україні відповідності законодавства праву та політиці ЄС сектору «Охорона природи»;

упровадження екосистемного підходу в управлінську діяльність;

упровадження вартісної оцінки екосистемних послуг;

удосконалення кадастрів природних ресурсів, державної статистичної звітності з використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища шляхом їх актуалізації та використання інформаційних технологій;

створення екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі природних ресурсів з асиміляційним потенціалом;

припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття шляхом розширення територій природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі;

створення на суходолі і акваторії Чорного і Азовського морів та забезпечення збереження і функціонування репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, у тому числі транскордонних та природоохоронних територій європейського та міжнародного значення;

запобігання збільшенню площ сільськогосподарських земель та територіального розширення забудованих територій та інфраструктури;

забезпечення збалансованого розвитку рослинного світу України;

забезпечення інтегрованого управління водними ресурсами на основі екосистемного підходу за басейновим принципом;

запровадження екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт з подальшою обов'язковою рекультивацією земель та екологічним відновленням територій, порушених внаслідок провадження виробничої діяльності.

Ціль 3. Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес соціально-економічного розвитку України

Завданнями є:

підготовка та впровадження концепцій реалізації державної політики щодо якості атмосферного повітря; якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; у сфері управління відходами та ресурсами;

забезпечення в Україні відповідності законодавства праву та політиці ЄС у сферах «Управління відходами та ресурсами», «Промислове забруднення та техногенні загрози», «Зміни клімату та захист озонового шару»;

упровадження нормативно-правового забезпечення обов'язковості інтеграції екологічної політики до інших документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку;

запровадження підходів щодо еколого-соціально-економічного (сталого) планування розвитку регіонів;

підготовка та впровадження концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату, з урахуванням ключових напрямків щодо низьковуглецевого розвитку, а також адаптації до зміни клімату;

ліквідація залежності економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів і енергії та підвищення рівня забруднення довкілля;

зміна підходу до формування ставок екологічного податку як стимулу впровадження підприємствами більш екологічно чистого виробництва;

створення правових та інституційних передумов для забезпечення впровадження в Україні моделі «зеленої» економіки;

формування підходів до державного сприяння та стимулювання впровадження суб'єктами господарювання екологічних інновацій;

формування державної системи захисту критичної інфраструктури України;

розвиток систем екологічного управління, добровільної екологічної сертифікації та маркування продукції.

Ціль 4. Досягнення стану довкілля, який забезпечить соціально прийнятні рівні ризиків для цілісності екосистем та здоров'я населення

Завданнями є:

забезпечення в Україні відповідності законодавства праву та політиці ЄС у сферах «Якість атмосферного повітря», «Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище» та «Генетично модифіковані організми»;

мінімізація екологічних ризиків і запровадження керованого управління екологічним ризиком з метою захисту природних екосистем, здоров'я та благополуччя населення;

досягнення екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей;

забезпечення виконання заходів зі зменшення обсягу винесення радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення;

запобігання неконтрольованому вивільненню генетично модифікованих організмів у навколишнє природне середовище.

Ціль 5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління

Завданнями є:

розвиток й удосконалення природоохоронного законодавства та поліпшення рівня його дотримання;

створення Загальнодержавної автоматизованої системи екологічних даних для потреб Уряду і суспільства;

забезпечення науково-інформаційної й інноваційної підтримки процесу прийняття управлінських рішень;

посилення спроможностей природоохоронного управління у здійснені моніторингу навколишнього природного середовища та державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

перетворення сфери надрокористування у максимально прозору та інвестиційно привабливу галузь;

забезпечення цільового бюджетного фінансування природоохоронних заходів та недержавного інвестування природоохоронних проектів;

удосконалення кадрової політики та професійної підготовки фахівців у системі охорони навколишнього природного середовища та природокористування».

4) У розділі 4. Інструменти реалізації національної екологічної політики:

у підрозділі 4.3. Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища:

слова «Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення (`IPPC`96/61 EС Directive» замінити словами «Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення (комплексне запобігання і контроль за забрудненнями) (переглянута)»;

у підрозділі 4.8. Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища:

у абзаці сьомому після слів «відпрацьовані оливи,» додати слова «електричне та», після слів «транспортні засоби,» додати слова «непридатні або заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин та тара з-під них, відходи, що утворилися у процесі медичного обслуговування»;

після абзацу дев’ятого додати абзац такого змісту:

«ліцензування операцій у сфері поводження з небезпечними відходами»; у зв’язку з цим абзаци десятий – двадцятий вважати абзацами одинадцятим – двадцять першим;

після абзацу вісімнадцятого додати абзац такого змісту:

«внести зміни до нормативно-правових актів у частині впровадження механізмів компенсації та економічного стимулювання власників і користувачів природних ресурсів з метою створення сприятливого соціально-економічного середовища для розвитку природно-заповідного фонду»;

у зв’язку з цим абзаци дев’ятнадцятий – двадцять перший вважати абзацами двадцятим – двадцять другим;

у другому реченні абзацу першого підрозділу 4.9. Освітнє та наукове забезпечення формування і реалізації національної екологічної політики вилучити слово «екологічна»;

у підрозділі 4.10. Економічні та фінансові механізми:

у абзаці шостому слова «збір за забруднення навколишнього природного середовища» замінити словами «екологічний податок»;

абзац сьомий вилучити;

у зв’язку з цим абзаци другий – шостий вважати абзацами третім – сьомим.

Підрозділ 4.12. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:

«забезпечення в Україні відповідності законодавства праву та політиці ЄС у сфері «Навколишнє середовище».

5) У Розділі 5. Етапи реалізації національної екологічної політики:

в абзаці першому слово «два» замінити на слово «три»;

доповнити абзацом такого змісту:

«протягом 2021 - 2030 років передбачається забезпечити розвиток «зеленої», ресурсоефективної, маловідходної та низьковуглецевої економіки, яка стане додатковим стимулом соціально-економічного розвитку України. Це надасть можливість такого розвитку економіки, в якій видобувні галузі та галузі з переробки сировини будуть адекватно збалансовані розвитком малого та середнього бізнесу іншої галузевої спрямованості, а також високотехнологічних сфер виробництва. Впровадження та надання протягом вказаного періоду екосистемних послуг дозволить створити одну із альтернатив сільськогосподарському освоєнню земель, що на фоні загального зменшення площ сільськогосподарського призначення забезпечить охорону природних ландшафтів та збереження біологічного різноманіття».

6) Абзац четвертий розділу 7. Очікувані результати виконання стратегії викласти у такій редакції:

«розірвати залежність процесу економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів і енергії та підвищення рівня забруднення довкілля».

7) Додаток до Стратегії викласти в такій редакції:

«Показники впровадження Стратегії»

№ з/п	Ціль, сфера регулювання	Одиниця виміру
Ціль 1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва
1.	Впровадження відповідних директив ЄС	факти апроксимації та приклади імплементації. Факти, що свідчать про виконання затверджених планів імплементації
2.	Концепція впровадження освіти для сталого розвитку	факт розроблення та затвердження відповідного нормативно-правового акта
3.	Впровадження екологічної освіти	факти наявності екологічних навчальних програм в інваріативній частині навчальних планів і тем екологічного спрямування в усіх навчальних програмах для дошкільних, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів. Факти їх впровадження в навчальний процес
4.	Інформування громадськості про стан довкілля	факти надання інформації про стан довкілля на офіційних веб-сайтах органів виконавчої влади, друкованих та інших засобах масової інформації
5.	Національна доповідь про реалізацію національної екологічної політики України	факт видання кожні п'ять років
6.	Щорічна доповідь громадських екологічних організацій щодо громадської оцінки екологічної політики	факт видання
7.	Участь громадськості у прийнятті управлінських рішень з охорони довкілля	кількість проведених громадських слухань та обговорень. Кількість пропозицій, наданих громадськістю (шт.)
8.	Впровадження Концепції реалізації державної політики та національного плану дій зі сталого споживання та виробництва (ССВ)	факт розробки та затвердження
9.	Проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на підвищення рівня поінформованості суспільства щодо значення та переваг застосування підходів сталого споживання та виробництва	одиниць
10.	Проведення заходів, спрямованих на розвиток партнерства між різними верствами суспільства з метою залучення до планування і реалізації природоохоронної політики усіх зацікавлених сторін, зокрема в рамках процесу «Довкілля для України»	одиниць
Ціль 2. Забезпечення сталого й відновлюваного розвитку природно-ресурсного потенціалу України
11.	Упровадження екосистемного підходу в управлінську діяльність	факти впровадження екосистемного підходу в управлінську діяльність (практичні приклади)
12.	Формування нормативно-правової бази впровадження вартісної оцінки екосистемних послуг	факт затвердження нормативно-правових актів
13.	Запровадження вартісної оцінки екосистемних послуг	факт затвердження нормативно-правових актів, щодо вартості екосистемних послуг та їх застосування
14.	Розвиток природно-заповідного фонду	відсотків по відношенню до площі держави
15.	Розвиток природно-заповідного фонду в межах акваторії Чорного та Азовського морів	одиниць, квадратних кілометрів
16.	Розвиток національної екологічної мережі	відсотків по відношенню до площі держави, квадратних кілометрів
17.	Сільськогосподарські землі	відсотки по відношенню до площі держави, тис. га
18.	Рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги	відсотки по відношенню до площі держави, тис. га
19.	Ліси та інші площі, вкриті лісами	відсотки по відношенню до площі держави, тис. га
20.	Забудовані земельні ділянки	відсотки по відношенню до площі держави, тис. га
21.	Еродовані землі	відсотки по відношенню до площі держави, тис. га
22.	Рекультивовані та відновлені землі, що зазнали техногенного забруднення	тис. га
23.	Впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом	факт наявності нормативно-правових актів, затверджених на відповідному рівні
24.	Використання води	млн. м3 в рік
25.	Відновлення запасів водних живих ресурсів, в частині відтворення популяції лососевих видів риб	Висновок профільної наукової установи щодо досягнення сприятливого природоохоронного статусу
26.	Загальна довжина встановлених прибережних захисних смуг водних об'єктів	кілометрів
27.	Площа рекультивованих земель, порушених гірничими роботами	гектарів
Ціль 3. Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес соціально-економічного розвитку України, зокрема, шляхом впровадження ресурсно-ефективної, «зеленої» та низьковуглецевої економіки
28.	Розроблення та затвердження нормативно-правових актів з метою забезпечення врахування екологічної складової при розробці інших галузевих політик	факт затвердження нормативно-правових актів
29.	Запровадження підходів еколого-соціально-економічного (сталого) планування розвитку регіонів	факт розроблення та затвердження програм еколого-соціально-економічного розвитку регіонів
30.	Розроблення та затвердження концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату	факт розроблення та затвердження відповідного нормативно - правового акта
31.	Підписання нової глобальної кліматичної угоди на період після 2020 року, з урахуванням національних інтересів України в сфері зміни клімату	факт ратифікації
32.	Обсяг викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами	тис. тонн
33.	Обсяг викидів забруднюючих речовин пересувними джерелами	тис. тонн
34.	Обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти	тис. тонн
35.	Об'єм скидання стічних вод, зокрема забруднених стічних вод	м3
36.	Утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки Кількість установок з утилізації та перероблення відходів (одиниць) Потужність установок з утилізації та перероблення відходів, тис. т	тис. тонн одиниць тис. тонн
37.	Рівень використання відходів як вторинних ресурсів (%): від загального обсягу утворення відходів; від обсягу відходів як вторинних ресурсів	відсотків відсотків
38.	Використання відновлюваних і відновлювальних джерел енергії у загальному виробництві енергії	відсотків від загального обсягу
39.	Енергоємність валового внутрішнього продукту України	тонни нафтового еквівалента на 1000 доларів США
40.	Забезпечення розвитку моделі «зеленої» економіки України та екологізації організаційного управління	факт створення «зелених» робочих місць
41.	Розроблення нормативно-правових актів для закупівлі товарів чи послуг з поліпшеними екологічними характеристиками на основі екологічних стандартів	факт затвердження відповідних нормативно-правових актів
42.	Упровадження в Україні моделі «зеленої» економіки	факт затвердження відповідних нормативно-правових актів
43.	Суб'єкти господарювання, які впроваджують екологічні інновації	одиниць
44.	Суб'єкти господарювання, які отримали державну підтримку для впровадження екологічних інновацій	одиниць
45.	Суб'єкти господарювання підвищеної небезпеки, які впровадили та сертифікували системи екологічного управління згідно ISO 14001, в т.ч. в межах інтегрованих систем	одиниць
46.	Суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу, які впровадили та сертифікували системи екологічного управління згідно ISO 14001	відсоток від загальної кількості
47.	Впроваджених критеріїв, які підтверджують екологічні характеристики продукції	факт впровадження
48.	Продукція українських товаровиробників, яким надано право застосування екологічного маркування за результатами екологічної сертифікації	одиниць найменувань
Ціль 4. Досягнення стану довкілля, який забезпечить соціально прийнятні рівні ризиків для цілісності екосистем та здоров'я населення
49.	Створення системи захисту життєво важливих екосистем, а також здоров'я та благополуччя населення від екологічних ризиків і запровадження керованого управління екологічним ризиком	факт розроблення та затвердження відповідної методології
50.	Об’єм води забраної з водних об’єктів (дані державного обліку водокористування)	млн. м3
51.	Об’єм забруднених зворотних вод відведених (скинутих) у водні об’єкти (дані державного обліку водокористування)	млн. м3
52.	Рівень смертності дітей у віці до 1 року	осіб на 1000 наявного населення
53.	Кошти, що виділяються на розвиток сфери поводження з твердими побутовими відходами	млн. гривень
54.	Охоплення населення послугами із вивезення твердих побутових відходів	відсотків
55.	Заготівля та використання окремих видів відходів як вторинної сировини	тонн
56.	Видалення відходів у спеціально відведені місця	тонн, відсотків
57.	Будівництво полігонів для захоронення твердих побутових відходів	одиниць
58.	Знешкодження накопичених за попередні роки непридатних пестицидів	тонн
59.	Обсяг відходів, що утворюються у процесі медичного обслуговування	тонн
60.	Лабораторії, акредитовані для тестування й оцінки продукції на вміст генетично модифікованих організмів	одиниць
Ціль 5. Вдосконалення інституційних механізмів державної системи природоохоронного управління
61.	Документи, які пройшли стратегічну екологічну оцінку	одиниць
62.	Загальнодержавна автоматизована система екологічних даних для потреб Уряду і суспільства	факт створення
63.	Щорічні витрати на охорону навколишнього природного середовища (фактично профінансовані)	млн. грн.; відсотків до запланованих
64.	Впровадження стандартів у сфері захисту довкілля (код 13 ДК 004-2008), в тому числі гармонізованих з міжнародними стандартами	одиниць
65.	Удосконалення та оновлення методичного забезпечення вимірювання, засобів вимірювальної техніки, критеріїв для оцінювання і порівняння, системи метрологічного забезпечення	факт затвердження відповідних нормативно-правових актів; факт придбання сучасних засобів вимірювальної техніки

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища.

Голова
Верховної Ради України

А. Парубій

Пропозиції та зауваження до проекту просимо надсилати  до 5 вересня 2016 року в електронному вигляді на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Контактні особи:
Трофименко Н.С. тел. (044) 206-31-13,
Кулик О.Ф. тел. (044) 206-31-44.

Джерело: http://www.menr.gov.ua