ГКД 340.000.001-95 Визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетику. Методика. Загальні методичні положення

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетику.
Методика. Загальні методичні положення

ГКД 340.000.001-95

Держстандарт
Київ
1995

РОЗРОБЛЕНІ, ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ: Інститутом «Укренергомережпроект» та його Львівським філіалом (Рудик Л.Я., Фрішберг Р.М., Шапіро І.М.)

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Міненерго України від 23.02.95 № 1 за узгодженням з Мінекономіки України (лист від 06.01.95 №44-67/7) та Держкоммістобудування України (лист від 04.01.95 №10/1) та введені в дію з 01.03.95

З введенням в дію ГКД 340.000.001-95 втрачає силу на території України «Инструкция по определению экономической эффективности капитальных вложений в развитие энергетического хозяйства (генерирование, передача и распределение электрической и тепловой энергии)», затверджена кол. Міненерго СРСР 20.06.72.

1. ВСТУП

1.1. Призначення та сфера застосування

Методика призначена для визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетичні об’єкти (з врахуванням переходу економіки України до ринкових відносин), в тому числі:

- визначення загальної (абсолютної) ефективності капітальних вкладень в нове будівництво, розширення і реконструкцію енергетичних об’єктів;

- техніко-економічного обгрунтування вибору найбільш ефективного варіанту енергетичного об’єкту, який проектується, та Його елементів;

- вибору стратегії розвитку енергосистем і електричних мереж і варіантів схем енергопостачання окремих районів, міст і вузлів;

- установлення економічно доцільної черговості будівництва (ранжирування) енергетичних об’єктів;

- техніко-економічного обгрунтування типових і нормативних рішень в сфері енергетичного будівництва;

- обгрунтування кредитів, у т.ч. в іноземних валютах;

- оцінки ефективності капітальних вкладень в заходи з енергозбереження, захисту навколишнього середовища і т.і.

Принципи, які покладені в основу Методики, відповідають методам, прийнятим у світовій практиці, у зв’язку з чим вони можуть застосовуватись при здійсненні проектів спільно із зарубіжними інвесторами, а також для перевірки ефективності залучення іноземних інвестицій.

Вимоги Методики розповсюджуються на всі організації, які виконують проекти електростанцій, підстанцій, ліній електропередачі та інших енергетичних об’єктів в Україні, проекти розвитку енергосистем і плани розвитку енергетики України, а також організації, які виконують експертизу проектів і оцінку їх якості.

Вимоги Методики є обов’язковими для інвестиційних проектів, які виконуються на замовлення або при частковій участі держави. Підприємства і фірми, які здійснюють інвестиційні проекти в енергетиці за рахунок власних фінансових коштів без участі і підтримки держави, використовують положення Методики як рекомендовані, вибираючи критерії і нормативи у відповідності зі своїми інтересами і кон’юнктурними умовами.

Дана Методика містить в собі загальноголузеві концептуальні положення, на підставі яких повинні бути опрацьовані підгалузеві методики з розглядом конкретних механізмів розрахунків показників ефективності, які є характерними для кожної підгалузі:

теплоенергетика (ТЕС на органічному паливі, АЕС, котельні, теплові мережі);

гідроенергетика (ГЕС, ГАЕС);

енергосистеми і електричні мережі.

В разі необхідності, у відповідності з даними загальногалузевими положеннями може бути опрацьована також методика оцінки ефективності інвестицій в нетрадиційні джерела енергії.

При розробці підгалузевих методик слід урахувати нові умови господарювання після реструктуризації електроенергетики, яка здійснюється в теперішній час.

1.2. Основні принципи

В умовах ринкових відносин існують різні форми власності - приватна, колективна; державна. При цьому можуть Використовуватись такі джерела фінансування капітальних вкладень:

- амортизаційні відрахування на реновацію (просте відтворення);

- позиковий капітал;

- залучені кошти споживачів;

- прибуток, який включається до тарифу в процесі його регулювання;

- централізоване бюджетне фінансування - для певного кола задач: соціальних, екологічних і т.і.

Перелічені джерела фінансування мають безпосередній або побічний вплив на прибуток.

У зв’язку з викладеним визначення економічної ефективності капітальних вкладень в енергетичні об’єкти виходить із таких принципових положень:

- основними критеріями ефективності капітальних вкладень, є показники, які грунтуються на оцінці прибутку і рентабельності, що відповідають загальноприйнятим в країнах з ринковою економікою;

- норматив ефективності дорівнює нормі дисконтування (приведення різночасних економічних показників до початку розрахункового періоду - тобто до року, який передує початкові будівництва), яка приймається в залежності від конкретних умов і, як правило, відповідає процентній ставці Національного банку України на довготермінові вклади;

- обсяги капітальних вкладень і річних витрат виробництва визначаються, як правило, за діючими цінами, тарифами і нормативами (в розрахунках на віддалену перспективу - за прогнозними оцінками, які враховують тенденції зміни вартості обладнання, будівельно-монтажних робіт, палива);

- розрахунковий період приймається, як правило, рівним тривалості будівництва плюс 15 років, що відповідає термінові служби основного обладнання (з урахуванням його морального зносу);

- амортизаційні відрахування на реновацію визначаються з урахуванням їх дисконтування, тобто за формулою складних процентів;

- при виконанні розрахунків, як правило, слід враховувати інфляцію, а також невизначеність початкової інформації і обумовлений цим ризик.

2. КРИТЕРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ

2.1. Вступні зауваження

В найбільш загальному вигляді критерієм економічної ефективності є ефект:

де Є - економічний ефект, Р - результати, В - витрати.

Під результатами мається на, увазі дисконтована (тобто приведена до початку розрахункового періоду) сума надходжень за реалізовану продукцію та інших доходів за весь розрахунковий період (в подальшому викладі - доходи). Витрати - це дисконтована сума всіх одноразових (див. п. 3.1) і щорічних (див. п. 3.2) видатків за розрахунковий період.

На підставі поняття економічного ефекту (2.1) побудовано ряд критеріїв економічної ефективності капітальних вкладень, які можуть бути поділені на чотири групи:

прибуток (П) - ефект в абсолютних величинах (перевищення доходів вад витратами в грошовому відображенні);

рентабельність (R) - ефект у відносних одиницях (відношення прибутку або доходів до витрат), який відображує частку витрат, що повертається щорічно у вигляді прибутку або доходу;

період повернення капіталу (Тп) - час, на протязі якого інвестиції відшкодовуються за рахунок прибутку і можуть бути використані для нових вкладень (поширеного відтворення);

приведені затрати (З) - видатковий складник ефекту, який в ряді випадків зручно використовувати для порівняння ефективності декількох варіантів інвестиційного проекту при умові ідентичності прибуткового складника - доходів.

Кожна група вміщує декілька критеріїв, які відрізняються складом доходів, витрат, розрахунковим періодом і т.і.

Рішення про ефективність інвестицій приймається на підставі аналізу розрахунків одного або декількох критеріїв в залежності від характеру задачі, яка вирішується.

Характеристика всіх критеріїв, рекомендації з їхнього застосування та розрахункові формули наведені нижче в пп. 2.2-2.5. В додатку 1 подано перелік критеріїв з найменуваннями українською мовою та їх російськими та англійськими еквівалентами.

2.2. Прибуток

При визначенні економічного ефекту застосовується показник чистого (економічного) прибуткуй який являє собою перевищення суми доходів над витратами, включаючи т.зв. приховані витраті! (тобто витрати втрачених можливостей). Зокрема, в складі витрат слід ураховувати процент за позиковий капітал навіть у тих випадках, коди для інвестицій використовуються власні кошти (через те, що в разі відмови від інвестицій вони могли б бути покладені в банк).

Одним з основних показників ефективності капітальних вкладень є інтегральний дисконтований чистий прибуток (інтегральний ефект) Пде, який дорівнює дисконтованій сумі всіх доходів і витрат (з відповідними знаками) за розрахунковий період Т.

Інтегральний прибуток Пде застосовується на критерій ефективності, як правило, при техніко-економічному обгрунтуванні великих енергетичних об’єктів а тривалими термінами будівництва (декілька черг) і змінними річними доходами та витратами. Позитивне значення інтегрального прибутку означає, що рентабельність капітальних вкладень в об’єкт перевищує прийняту мінімальну норму прибутку, тобто інвестиції є вигідними; негативне значення критерію свідчить про неприйнятність проекту. При Пде = 0 рентабельність інвестицій дорівнює мінімально допустимій нормі прибутку, тобто банківській процентній ставці (див. п. .2.3).

Для оцінки прибутку кожного року розрахункового періоду або його характерних років (пертих років експлуатації, року найбільшої прибутковості, кінця періоду повернення капіталу, кінця розрахункового періоду і т.і.), а також для інвестиційних проектів з невеликими строками будівництва (1-2 роки) і практично постійними щорічними доходами та витратами, зручним критерієм ефективності капітальних вкладеш, е поточний річний чистий прибуток Пр.

2.3. Рентабельність

Розрізняють декілька видів рентабельності: рентабельність інвестицій, дисконтована рентабельність інвестицій, загальна рентабельність з доходів, загальна рентабельність з прибутку, внутрішня норма рентабельності.

Рентабельність інвестицій Ri (проста норма прибутку) характеризує віддачу на інвестиційну грошову одиницю і являє собою відношення поточного річного прибутку до капітальних вкладень:

Цей критерій інвестор порівнює з прийнятною для нього нормою прибутку (тобто, часткою капітальних вкладень, яка повертається щорічно у вигляді прибутку).

Рентабельність інвестицій може використовуватись для об’єктів з тривалістю будівництва 1-2 роки та постійним річним прибутком.

Для проектів з тривалими строками будівництва і доходами та витратами, які щорічно змінюються, застосовується динамічний показник - дисконтована рентабельність інвестицій (коефіцієнт дисконтованого прибутку) який являє собою відношення суми дисконтованого річного прибутку до дисконтованої суми інвестицій:

Загальна рентабельність з доходів Rд являє собою відношення сума дисконтованих доходів до сумарних дисконтованих видатків:

Інвестиційний проект є ефективним, якщо Rд > 1 (тобто сумарні доходи більше видатків).

Загальна рентабельність з прибутку Rп - це відношення суми дисконтованого поточного річного прибутку до сумарних дисконтованих видатків:

Показники рентабельності призначені для оцінки загальної ефективності інвестицій; для економічного порівняння альтернативних варіантів інвестиційних проектів рекомендується використовувати інші критерії.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР), або внутрішня норма прибутку являє собою процент дисконтування, при якому інтегральний дисконтований прибуток Пде обертається в нудь. Чисельне значення ВНР відповідає граничному розміру нормативу ефективності, при якому проект є вигідним. В загальному випадку ВНР характеризує рівень рентабельності інвестицій: проект є прийнятним, якщо ВНР перевищує мінімальну (фактичну або очікувану) процентну ставку капіталу в країні.

Внутрішня норма рентабельності (е) визначається з рівняння (2,9) методом ітерацій:

Для знаходження ВНР рекомендується скласти таблицю доходів і витрат і на її підставі визначити прибутки на роки розрахункового періоду, після чого слід знайти суму цих прибутків, дисконтованих за допомогою загальноприйнятої норми Е. Якщо отримана сума є додатною, то норму дисконтування збільшують до того часу, поки ця сума не стане від’ємною. Остання норма дисконтування приблизно дорівнює ВНР (інтервал останньої ітерації не повинен перевищувати 1-2%). Більш точне значення ВНР можна визначити за формулою лінійної інтерполяції.

Критерій ВНР доцільно використовувати у випадках, коли норму дисконтування (норматив ефективності, норму прибутку) важко задати однозначно (наприклад, у розрахунках на тривалу перспективу або в умовах різкої нестабільності економіки).

Метод ВНР може використовуватись також при попарному порівнянні альтернативних проектів; при цьому в формулу (2.9) замість дисконтованої суми доходів і витрат одного проекту підставляється дисконтована сума різниці доходів і різниці витрат (з відповідними знаками) варіантів, які порівнюються. При порівнянні двох варіантів ВНР відповідає нормі дисконтування, при якій варіанти є рівноекономічними: при меншій нормі вигідним є більш капіталоємний варіант, а при більшій - варіант з меншими капітальними вкладеннями; Якщо розглядається декілька варіантів, то слід віддати перевагу проектові з найбільш високою ВНР.

Критерій ВНР часто використовується в міжнародній практиці і може застосовуватись для оцінки ефективності проектів, які здійснюються за участю закордонних інвесторів.

2.4. Період повернення капіталу

Для приблизної оцінки періоду повернення капіталу часто застосовують елементарний показник - період окупності інвестицій Ток, який дорівнює оберненій величині рентабельності інвестицій (простій нормі прибутку):

Недолік цього критерію пов’язаний з тим, що не враховується динаміка подій, оскільки капітальні вкладення і прибутки не дисконтуються. Цей показник, який є дуже простий, ) може, використовуватись для попередньої оцінки інвестиційного проекту і вирішення питання про доцільність його подальшого, більш глибокого опрацювання.

Більш коректні результати дає інтегральний критерій - період повернення капіталу Тп, який враховує дисконтування економічних показників.

Період повернення капіталу може визначатись а такого рівняння:

Приклад розрахунку - див. у додатку 2, приклад 1.

Період повернення капіталу можна застосовувати як додатковий критерій ефективності сумісно з іншими. Він дає інвесторові інформацію про те, коли кошти, які інвестуються, можуть бути використані для нових вкладень (поширеного відновлення).

Якщо Тп менше від строку служби об’єкту, інвестиції можна вважати ефективними. Відношення строку служби до періоду повернення наочно характеризує міру ефективності інвестицій.

Використання даного критерію для оцінки порівняльної ефективності декількох варіантів не завжди дає коректні результати, тому що не враховуються можливі відмінності в прибутку по варіантах за межами періоду повернення. Наприклад, при однаковому періоді повернення інвестицій двох варіантів може бути вроблений висновок про їхню рівноцінність; однак, у випадку відмінності в прибутках по цих варіантах після періоду повернення (в межах строку служби об’єкту) варіант з більшим прибутком є більш ефективним.

2.5 Приведені затрати

Приведені затрати З являють собою суму річних витрат, (собівартості) і нормативного прибутку, тобто характеризують нижчу межу вартості реалізації продукції, при якій здійснення інвестицій є рівноважним альтернативному вкладенню капіталу з нормативом ефективності Е.

В разі здійснення інвестицій на протязі декількох років та змінювання витрат по роках розрахункового періоду, необхідно враховувати динаміку.