ДСТУ ISO 26000:2019 Настанови щодо соціальної відповідальності (ISO 26000:2010, IDT)

Для перегляду тексту документа
необхідно авторизуватись.

Увійти в Особистий кабінет

Безкоштовні документи  Помилка в документі Замовити документ

Сервіс містить 19986 безкоштовних документів, які доступні зареєстрованим користувачам. Реєструйся безкоштовно >>>


  • Інформація про документ
  • Посилання на документи
  • Посилання з інших документів
Найменування документа (укр.)ДСТУ ISO 26000:2019 Настанови щодо соціальної відповідальності (ISO 26000:2010, IDT)
Дата початку дії01.10.2021
Дата прийняття29.12.2020
СтатусДіючий
Мова документаУкраїнська
Затверджуючий документНаказ від 29.12.2020 № 523 Про прийняття національних стандартів
Вид документаДСТУ (Державний Стандарт України)
Шифр документа26000:2019
РозробникТехнічний комітет стандартизації «Оцінка відповідності» (ТК 89)
Додаткові дані Прийняти національний стандарт, гармонізований з європейським стандартом, методом перекладу, зі збереженням року першого прийняття цього європейського стандарту як національного методом підтвердження
Документ відповідає офіційному тексту.
З питань придбання офіційного видання звертайтесь до національного органу стандартизації (ДП «УкрНДНЦ»)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

НАСТАНОВИ
ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ДСТУ ISO 26000:2019
(ISO 26000:2010, IDT)

Відповідає офіційному тексту

З питань придбання офіційного видання звертайтесь
до національного органу стандартизації
(ДП "УкрНДНЦ" http://uas.org.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет стандартизації «Оцінка відповідності» (ТК 89)

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 29 грудня 2020 р. № 523 з 2021-10-01

3 Національний стандарт відповідає ISO 26000:2010 Guidance on social responsibility (Настанови щодо соціальної відповідальності)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еn)

4 Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України

ЗМІСТ

Національний вступ

Передмова до ISO 26000:2010

Вступ до ISO 26000:2010

1 Сфера застосування

2 Терміни та визначення понять

3 Розуміння соціальної відповідальності

3.1 Соціальна відповідальність організації: історичний контекст

3.2 Останні тенденції в соціальній відповідальності

3.3 Характеристики соціальної відповідальності

3.4 Держава та соціальна відповідальність

4 Принципи соціальної відповідальності

4.1 Загальні положення

4.2 Підзвітність

4.3 Прозорість

4.4 Етична поведінка

4.5 Повага до інтересів заінтересованих сторін

4.6 Дотримання верховенства права

4.7 Дотримання міжнародних норм поведінки

4.8 Дотримання прав людини

5 Визнання соціальної відповідальності та взаємодія заінтересованих сторін

5.1 Загальні положення

5.2 Визнання соціальної відповідальності

5.3 Ідентифікація заінтересованих сторін і взаємодія з ними

6 Настанова щодо основних тем соціальної відповідальності

6.1 Загальні положення

6.2 Організаційне управління

6.3 Права людини

6.4 Трудові практики

6.5 Навколишнє середовище

6.6 Доброчесні ділові практики

6.7 Проблеми, пов’язані зі споживачами

6.8 Участь у житті громад та їх розвитку

7 Настанова щодо наскрізної інтеграції соціальної відповідальності в організації

7.1 Загальні положення

7.2 Зв'язок характеристик організації із соціальною відповідальністю

7.3 Розуміння соціальної відповідальності організації

7.4 Практики для інтеграції соціальної відповідальності в організації

7.5 Обмін інформацією про соціальну відповідальність

7.6 Підвищення довіри до організації щодо соціальної відповідальності

7.7 Аналіз та вдосконалення діяльності й практик організації, що належать до соціальної відповідальності

7.8 Добровільні ініціативи щодо соціальної відповідальності

Додаток А (довідковий) Приклади добровільних ініціатив та інструментів щодо соціальної відповідальності

Додаток В (довідковий) Скорочення термінів

Бібліографія

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт ДСТУ ISO 26000:2019 (ISO 26000:2010, IDT) «Настанови щодо соціальної відповідальності», прийнятий методом перекладу, — ідентичний щодо ISO 26000:2010 (версія еn) «Guidance on social responsibility».

Технічний комітет стандартизації, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 89 «Оцінка відповідності».

У цьому національному стандарті зазначено вимоги, які відповідають законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

— слова «цей документ» замінено на «цей стандарт»;

— структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— у «Бібліографії» наведено «Національне пояснення», виділене рамкою. Копії нормативних документів, посилання на які є в цьому стандарті, можна отримати в Національному фонді нормативних документів.

ПЕРЕДМОВА до ISO 26000:2010

ISO (Міжнародна організація зі стандартизації) є всесвітньою федерацією національних органів зі стандартизації (органів-членів ISO). Роботу з підготування міжнародних стандартів зазвичай виконують технічні комітети (ТК) ISO. Кожний член ISO, заінтересований в предметі роботи ТК, має право бути представленим у цьому комітеті. Міжнародні організації, як державні, так і недержавні, також беруть участь у роботі ISO. У сфері електротехнічної стандартизації з усіх питань ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС).

Міжнародні стандарти готують згідно з правилами, наведеними в Частині 2 Директив ISO/IEC.

Основним завданням ТК є підготування міжнародних стандартів. Проекти міжнародних стандартів, прийняті ТК, розсилають членам ISO для голосування. Для публікації як міжнародного стандарту потрібно схвалення не менше ніж 75 % членів ISO, що беруть участь у голосуванні.

Треба звернути увагу на те, що деякі елементи цього міжнародного стандарту можуть бути предметом патентних прав. ISO не несе відповідальності за ідентифікацію окремих або всіх цих патентних прав.

ISO 26000 розроблено робочою групою «Соціальна відповідальність», утвореною при Технічній раді ISO.

Цей міжнародний стандарт розроблено з використанням підходу, заснованого на участі експертів, що представляють різні заінтересовані сторони з більше ніж 90 країн і 40 міжнародних та регіональних організацій, залучених у різні аспекти соціальної відповідальності. Ці експерти представляли шість різних груп заінтересованих сторін: споживачів; державу; промисловість; трудящих; неурядові організації (НУО); а також організації, які надають послуги, підтримку чи здійснюють дослідницьку та наукову діяльність тощо. Крім того, було забезпечено особливі умови для досягнення балансу між країнами, що розвиваються, та розвиненими країнами, а також гендерного балансу в проектних групах. Хоча були зроблені зусилля для того, щоб забезпечити збалансовану участь усіх груп заінтересованих сторін, досягнення повного та справедливого балансу заінтересованих сторін було обмежено різними чинниками, охоплюючи доступність ресурсів та потребу в знанні англійської мови.

ВСТУП до ISO 26000:2010

Світовий досвід діяльності організацій та сторін, заінтересованих в успіху цієї діяльності, сприяє все більшому усвідомленню потреби в соціально відповідальній поведінці та її перевагах. Метою соціальної відповідальності є сприяння сталому розвитку.

Результативність організації щодо суспільства, у якому вона функціонує, і її впливу на довкілля стала вкрай важливою частиною оцінки її загальної результативності та здатності продовжувати функціонувати ефективно. У цьому частково відбивається дедалі більше усвідомлення потреби підтримки здорових екосистем, соціальної справедливості й прийнятного організаційного управління. У довгостроковій перспективі всі дії організації залежать від благополуччя світових екосистем. Організації все більше критично вивчають різні заінтересовані сторони. Усвідомлення переваг та оцінка результатів діяльності організації у сфері соціальної відповідальності можуть впливати, крім того, на:

— її конкурентні переваги;

— її репутацію;

— її здатність залучати й утримувати працівників або членів (організації), клієнтів, замовників або користувачів;

— підтримання морального стану, залучення та продуктивності працівників;

— погляди інвесторів, власників, донорів, спонсорів і фінансового співтовариства;

— її взаємини з компаніями, урядами, засобами масової інформації, постачальниками, організаціями-аналогами, клієнтами та спільнотою, у якій організація функціонує.

Цей стандарт є настановою щодо принципів, які лежать в основі соціальної відповідальності, визнання соціальної відповідальності та взаємодії із заінтересованими сторонами, основних тем та проблем, що стосуються соціальної відповідальності (див. таблицю 2), та способів інтеграції соціально відповідальної поведінки в організацію (див. рисунок 1). Цей стандарт наголошує на важливості результатів та поліпшенні результативності щодо соціальної відповідальності.

Цей стандарт призначено для організацій приватного, державного та громадського секторів, як великих, так і малих, що функціонують як у розвинених країнах, так і країнах, що розвиваються. Хоча не всі частини цього стандарту будуть однаково корисні для організацій всіх типів, усі основні теми застосовні до кожної організації. Кожна основна тема охоплює низку проблем. Визначення того, рішення якої із цих проблем можна застосувати до конкретної організації та значимості для неї, є відповідальністю окремої організації, яка виконує це за допомогою самостійного аналізу й діалогу із заінтересованими сторонами.

Державні організації, як і будь-які інші організації, можуть за бажанням використовувати цей стандарт. Однак його не призначено для того, щоб замінити, підмінити чи як-небудь змінити зобов’язання держави.

Кожній організації рекомендовано підвищити рівень своєї соціальної відповідальності, застосовуючи цей стандарт.

Визнаючи, що різні організації перебувають на різних стадіях усвідомлення та інтеграції соціальної відповідальності, цей стандарт призначено для добровільного застосування як тими, хто починає керуватися концепцією соціальної відповідальності, так і тими, хто має більше досвіду в її впровадженні. Для початківців буде корисним ознайомлення та застосування цього стандарту як настанови щодо соціальної відповідальності, тоді як досвідчений фахівець може використовувати його для поліпшення практичної діяльності й подальшого інтегрування соціальної відповідальності в організації. Хоча цей стандарт призначено для того, щоб його читали й застосовували як одне ціле, для користувачів, які шукають конкретну інформацію про соціальну відповідальність, може бути корисною схема в таблиці 1. У вставці 1 є коротка інформація, призначена допомогти користувачам цього стандарту.

Цей стандарт дає рекомендації для користувачів і його не призначено й він не придатний для цілей сертифікації. Будь-які пропозиції сертифікувати чи твердження про сертифікацію згідно з ДСТУ ISO 26000 будуть спотворювати призначеність і мету цього стандарту.

У посиланні на будь-яку добровільну ініціативу чи інструмент у додатку А цього стандарту не йдеться про те, що ISO наділяє чи надає спеціального статусу такій ініціативі чи інструменту.

Таблиця 1 — Схема ISO 26000

Назва розділу Номер розділу Опис змісту розділу
Сфера застосування Розділ 1 Визначає сферу застосування цього стандарту та вказує на деякі обмеження та винятки
Терміни та визначення понять Розділ 2 Вказує та наводить визначення ключових термінів, застосовуваних у цьому стандарті. Ці терміни мають основоположне значення для розуміння соціальної відповідальності й застосування цього стандарту
Розуміння соціальної відповідальності Розділ 3 Описує ключові чинники й умови, які вплинули на розвиток соціальної відповідальності та продовжують впливати на її характер і практику. У ньому також подано саму концепцію соціальної відповідальності: що саме вона означає, і як саме її може бути застосовно для різних організацій. Розділ містить настанову для малих і середніх організацій з використання цього стандарту
Принципи соціальної відповідальності Розділ 4 Вводить і роз'яснює загальні принципи соціальної відповідальності
Визнання соціальної відповідальності та взаємодія із заінтересованими сторонами Розділ 5 Описує дві практики соціальної відповідальності: визнання організацією своєї соціальної відповідальності, а також ідентифікація організацією своїх заінтересованих сторін і взаємодія з ними. Дає рекомендації з питань взаємодії між організацією, її заінтересованими сторонами й суспільством щодо визнання основних тем і проблем соціальної відповідальності й зі сфери впливу організації
Настанова щодо основних тем соціальної відповідальності Розділ 6 Надає роз'яснення з основних тем і пов’язаних із ними проблем, що належать до соціальної відповідальності (див. таблицю 2). Для кожної основної теми подано інформацію про сферу застосування, її ставлення до соціальної відповідальності, пов'язаних із нею принципах і чинниках, а також пов'язаних із нею діях та і очікуваннях
Настанова щодо наскрізної інтеграції соціальної відповідальності в організації Розділ 7 Це настанова щодо введення соціальної відповідальності в практику організації. До неї належать рекомендації з: розуміння соціальної відповідальності організації, наскрізної інтеграції соціальної відповідальності в організації, обміну інформацією щодо соціальної відповідальності, підвищення довіри до організації щодо соціальної відповідальності, аналізу прогресу та підвищення результативності, а також оцінки добровільних ініціатив щодо соціальної відповідальності
Приклади добровільних ініціатив та інструментів, що належать до соціальної відповідальності Додаток А Неповний перелік добровільних ініціатив та інструментів, що належать до соціальної відповідальності, які стосуються аспектів однієї чи кількох основних тем або наскрізної інтеграції соціальної відповідальності в організації
Скорочення термінів Додаток В Містить скорочені терміни, використані в цьому стандарті
Бібліографія   Містить посилання на авторитетні міжнародні інструменти й стандарти ISO, посилання на які є в тексті цього стандарту, як на джерела інформації

Таблиця 2 — Основні теми та проблеми соціальної відповідальності

Основні теми та проблеми Обговорено в підрозділі, пункті
Основна тема: Організаційне управління 6.2
Основна тема: Права людини 6.3
Проблема 1: Належна передбачливість 6.3.3
Проблема 2: Ситуації, пов'язані з ризиком для прав людини 6.3.4
Проблема 3: Уникнення співучасті 6.3.5
Проблема 4: Задоволення скарг 6.3.6
Проблема 5: Дискримінація та вразливі групи 6.3.7
Проблема 6: Цивільні й політичні права 6.3.8
Проблема 7: Економічні, соціальні та культурні права 6.3.9
Проблема 8: Основні принципи та права у сфері праці 6.3.10
Основна тема: Трудові практики 6.4
Проблема 1: Наймання й трудові відносини 6.4.3
Проблема 2: Умови праці та соціальний захист 6.4.4
Проблема 3: Соціальний діалог 6.4.5
Проблема 4: Охорона праці на робочому місці 6.4.6
Проблема 5: Розвиток людського потенціалу та навчання на робочому місці 6.4.7
Основна тема: Довкілля 6.5
Проблема 1: Запобігання забрудненню 6.5.3
Проблема 2: Стале ресурсокористування 6.5.4
Проблема 3: Пом’якшення зміни клімату та адаптація до нього 6.5.5
Проблема 4: Захист довкілля. Біорізноманіття та відновлення природних середовищ існування 6.5.6
Основна тема: Доброчесні ділові практики 6.6.
Проблема 1: Протидія коррупції 6.6.3
Проблема 2: Відповідальне залучення в політику 6.6.4
Проблема 3: Доброчесна конкуренція 6.6.5
Проблема 4: Пропаганда соціальної відповідальності в рамках ланцюга створення доданої вартості 6.6.6.
Проблема 5: Повага прав власності 6.6.7
Основна тема: Проблеми, пов’язані зі споживачами 6.7
Проблема 1: Доброчесні практики маркетингу, укладення договорів і неупереджена подача інформації, заснованої на фактах 6.7.3
Проблема 2: Захист здоров’я та безпеки споживачів 6.7.4
Проблема 3: Стале споживання 6.7.5
Проблема 4: Обслуговування та підтримка споживачів, вирішення претензій та спорів 6.7.6
Проблема 5: Захист даних та забезпечення конфіденційності споживачів 6.7.7
Проблема 6: Доступ до послуг першої необхідності 6.7.8
Проблема 7: Освіта та обізнаність 6.7.9
Основна тема: Участь у житті громад і їх розвитку 6.8
Проблема 1: Участь у житті громад 6.8.3
Проблема 2: Освіта та культура 6.8.4
Проблема 3: Створення робочих місць та розвиток навичок 6.8.5
Проблема 4: Розвиток технологій та доступ до них 6.8.6
Проблема 5: Створення добробуту та доходу 6.8.7
Проблема 6: Здоров’я 6.8.8
Проблема 7: Соціальні інвестиції 6.8.9

На рисунку 1 подано схему ISO 26000, щоб допомогти організаціям зрозуміти, як використовувати цей стандарт. Перелічені нижче пункти містять рекомендації з використання цього стандарту.

— Після розгляду характеристик соціальної відповідальності та її зв’язку зі сталим розвитком (розділ 3) організації рекомендують проаналізувати принципи соціальної відповідальності, описані в розділі 4. Під час реалізації соціальної відповідальності організації треба поважати й дотримувати ці принципи, так само як і принципи, які відповідають кожній з основних тем (розділ 6).

— Перед аналізуванням основних тем та проблем соціальної відповідальності, а також кожного з відповідних дій та очікувань (розділ 6), організації треба розглянути дві основні практики соціальної відповідальності: визнання соціальної відповідальності в рамках її сфери впливу, а також ідентифікацію заінтересованих сторін та взаємодію з ними (розділ 5).

— Після того, як досягнуто розуміння принципів та виявлено основні теми й застосовні та значущі проблеми соціальної відповідальності, організації треба зробити спробу інтегрувати соціальну відповідальність повсюди в прийняті нею рішення та її діяльність, використовуючи рекомендації, наведені в розділі 7. Це охоплює такі практики, як упровадження соціальної відповідальності в політику, організаційну культуру, стратегію та операційну діяльність організації як їх невід'ємну частину, розвиток усередині організації компетенції для соціальної відповідальності, обмін інформацією про соціальну відповідальність усередині організації та за її межами, а також регулярний аналіз цих дій і практик, що належать до соціальної відповідальності.

— Додаткова настанова щодо основних тем і практик інтеграції соціальної відповідальності міститься в авторитетних джерелах (бібліографія) і в різних добровільних ініціативах та інструментах (основні з них наведено як приклад у додатку А).

Звертаючись до соціальної відповідальності та реалізуючи її, організація ставить собі загальну мету — максимальне збільшення її вкладу у сталий розвиток.

Вставка 1. Коротка інформація, призначена для допомоги користувачам цього стандарту ISO визначає стандарт як документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений визнаним органом, у якому встановлено для загального та багаторазового використання правила, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів, і який спрямовано на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі (Директива ISO/IEC 2:2004 [39], визначення 3.2).

Термінологія ISO (на основі додатка Н частини 2 Директив ISO/IEC, 2004 року).

Цей стандарт не містить вимог, і тому слово «повинен», «треба» (shall), яке вказує на вимогу в мові ISO, у ньому не використовують. Рекомендації використовують слово «слід» (should). У деяких країнах певні рекомендації ISO 26000 включені в законодавство й тому юридично обов’язкові.

Слово «може» (may) використовують для того, щоб показати, що щось дозволено. Слово «може» (саn) використовують для того, щоб показати, що щось можливо, наприклад, що організація чи приватна особа можуть що-небудь зробити.

Стандарт, що надає настанову, не містить вимог, але може містити рекомендації. У частині 2 Директив ISO/IEC рекомендацію визначено як «вираз у змісті документа, у якому передано думку про те, що з кількох можливостей рекомендують одну як найбільш придатну, без згадки чи вилучення інших, або що якийсь образ дій кращий, але не обов’язковий, або що (у негативній формі) якоїсь можливості чи образу дій не схвалюють, але й не забороняють.

Терміни, не визначені в розділі 2, використовують у звичайному сенсі слова, виходячи з їх словникових значень.

Мета довідкового додатка (на основі 6.4.1 частини 2 Директив ISO/IEC, 2004 року)

Довідковий додаток А до цього стандарту дає додаткову інформацію, призначену допомогти розумінню й застосуванню цього документа; вона не є складовою частиною цієї настанови, і на нього немає посилань у тексті цього стандарту. Додаток А дає неповний перелік наявних добровільних ініціатив та інструментів, що належать до соціальної відповідальності. Він дає приклади таких ініціатив та інструментів і звертає увагу на додаткові рекомендації, які мажуть існувати, дозволяючи користувачам порівнювати свої практики з практиками інших організацій. Той факт, що будь-яка ініціатива чи який-небудь інструмент, наведені в додатку А, не означає, що така ініціатива чи інструмент визнані ISO.

Бібліографія

Бібліографія, що є невід’ємною частиною цього стандарту, дає інформацію для того, щоб визначити й знайти документи, на які є посилання в його тексті. У ній наведено посилання на міжнародні інструменти, які вважають авторитетними джерелами рекомендацій, що містяться в цьому стандарті. Ці інструменти можуть містити додаткові корисні вказівки та інформацію; користувачам ISO 26000 пропонують звертатися до них для кращого розуміння та реалізації соціальної відповідальності. Посилання показано в тексті верхнім індексом у квадратних дужках.

Вставки

У вставках надано додаткові рекомендації або наочні приклади. Вставки не слід вважати менш важливими, ніж решту тексту.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

НАСТАНОВИ
ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

GUIDANCE
ON SOCIAL RESPONSIBILITY

Чинний від 2021-10-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт дає настанову для організацій всіх типів, незалежно від їх розміру та місця розташування, з:

а) концепцій, термінів та визначень понять, які стосуються соціальної відповідальності;

b) передумов, тенденцій і характеристик соціальної відповідальності;

с) принципів та практик, які стосуються соціальної відповідальності;

d) основних тем та проблем соціальної відповідальності;

е) інтеграції, впровадження та поширення соціально відповідальної поведінки в самій організації і за допомогою її політики і практик у рамках її сфери впливу;

f) ідентифікації заінтересованих сторін і взаємодії з ними;

g) обміну інформацією щодо зобов’язань і результативності, а також іншою інформацією щодо соціальної відповідальності.

Цей стандарт призначено для того, щоб допомогти організаціям зробити внесок у сталий розвиток. Його призначено для того, щоб запропонувати їм не обмежуватися дотриманням законодавства, визнаючи, що дотримання законодавства є фундаментальним обов’язком будь-якої організації та невід'ємною частиною її соціальної відповідальності. Його призначено для того, щоб забезпечити взаєморозуміння в галузі соціальної відповідальності й доповнити інші інструменти та ініціативи щодо соціальної відповідальності, а не для того, щоб замінити їх.

Під час застосування цього стандарту організації рекомендують враховувати соціальну, екологічну, юридичну, культурну, політичну та організаційну різноманітність, а також відмінності в економічних умовах, узгоджуючи при цьому з міжнародними нормами поведінки.

Цей стандарт не є стандартом системи менеджменту. Він не призначений і не придатний для цілей сертифікації, обов'язкового чи контрактного застосування. Будь-яка пропозиція сертифікувати або твердження про сертифікацію відповідно до цього стандарту буде спотворювати призначеність та мету і буде неправильним використанням цього стандарту. Оскільки цей стандарт не містить вимог, будь-яка подібна сертифікація не буде свідченням відповідності цьому стандарту.

Цей стандарт призначений для того, щоб дати організаціям рекомендації щодо соціальної відповідальності, і його можна використовувати як елемент реалізації державної політики. Однак, грунтуючись на Марракешській угоді про створення Світової організації торгівлі (СОТ), стандарт не призначений для інтерпретування як «стандарт», «настанова» або «рекомендація» та використання для припущення чи висновку про відповідність тієї чи іншої міри вимогам СОТ. Більш того, його не призначено для того, щоб дати підстави для юридичних дій, скарг, захисту або інших заяв у будь-яких міжнародних, національних або інших судових процесах, а також для того, щоб цитувати як свідчення еволюції звичайного міжнародного права.

Цей стандарт не призначений для того, щоб запобігти розробці більш конкретних, більш вимогливих національних стандартів або національних стандартів іншого типу.

2 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано такі терміни та визначення:

2.1 підзвітність (accountability)

Стан відповідальності за рішення та діяльність перед керівними органами організації, органами влади та в ширшому сенсі — перед її заінтересованими сторонами

2.2 споживач (consumer)

Окремий представник широкої громадськості, що купує чи використовує власність, продукти чи послуги для особистих цілей

2.3 клієнт (customer)

Організація чи окремий представник широкої громадськості, які купують власність, продукти чи послуги для комерційних, особистих або державних цілей

2.4 належна передбачливість (due diligence)

Всеохоплюючий активний процес виявлення реального та потенційного соціального, екологічного та економічного впливу діяльності організації в рамках усього життєвого циклу проекту, щоб уникнути чи пом’якшити негативний вплив

Повна версія документа доступна для тарифу «Розумна пропозиція» або «Все враховано»

Детальніше про тарифи

© 2022 Всі права захищені
Документи, розміщені на сайті, можуть використовуватись в якості інформаційно-довідкового матеріалу.
E-mail: online@budstandart.com
Онлайн Чат БУДСТАНДАРТ