Директива 2001/42/ЄС від 27.06.2001 Про оцінку впливу на стан довкілля окремих проектів та програм

ДИРЕКТИВА 2001/42/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ

від 27 червня 2001 року

про оцінку впливу на стан довкілля окремих проектів та програм

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, а саме статтю 175 (1) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії([1]), Враховуючи висновок Економічно-соціального комітету ([2]),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів ([3]),

Діючи на підставі процедури, передбаченої статтею 251 Договору ([4]), з урахуванням спільного тексту, ухваленого Погоджувальним комітетом 21 березня 2001 року,

Оскільки:

(1) Стаття 174 Договору передбачає, що політика Співтовариства у сфері довкілля спрямована, поміж іншого, на збереження, охорону і покращення стану навколишнього середовища, захист здоров’я людини, економне та раціональне використання природних ресурсів, що має базуватися на превентивному принципі. Стаття 6 Договору передбачає, що вимоги до захисту довкілля повинні бути включені до політики і діяльності Співтовариства, особливо щодо сприяння стійкому розвитку.

(2) П’ята Програма дій у сфері охорони довкілля: На шляху до стабільності - Програма Європейського Співтовариства щодо політики та дій стосовно охорони навколишнього середовища і стабільного розвитку ([5]), яку доповнює повторне Рішення Ради №2179/98/ЄС ([6]), підтверджує важливість оцінки потенційного впливу на стан довкілля проектів та програм.

(3) Конвенція про Біологічне різноманіття вимагає від Сторін найтіснішої співпраці, належної охорони і стабільного користування біологічною варіативністю під час впровадження відповідних галузевих і міжгалузевих проектів та програм.

(4) Оцінка стану довкілля є важливим засобом консолідації думок у сфері навколишнього середовища з метою підготовки та ухвалення окремих проектів та програм, які можуть суттєво вплинути на стан довкілля в державах-членах, оскільки така оцінка передбачає, що вплив, завданий при впровадженні цих проектів та програм, був врахований під час їхньої підготовки та перед їхнім ухваленням.

 (5) Ухвалення процедур оцінки стану довкілля на проектному та програмному рівнях повинно сприяти виконанню зобов'язань шляхом забезпечення більш змістовної основи, у межах якої рішення прийматимуться з урахуванням відповідної інформації про стан довкілля. Включення такого широкого набору даних повинно сприяти надійності та ефективності прийнятих рішень.

(6) Різні системи оцінювання стану довкілля, що функціонують у державах-членах, повинні містити низку спільних процесуальних вимог, необхідних для досягнення високого ступеня охорони навколишнього середовища.

(7) Економічна Комісія ООН Європейської Конвенції про Оцінку впливу на стан довкілля в транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року, яка стосується як держав-членів, так і інших держав, закликає Сторони, що підтримали Конвенцію, до застосування зазначених у ній принципів до проектів та програм; 26 і 27 лютого 2001 року в Софії, на другому саміті Сторін, що підтримали Конвенцію, було вирішено підготувати обов’язковий для виконання протокол про стратегічну оцінку стану навколишнього середовища, яка б доповнювала існуючі вимоги до оцінки впливу на довкілля у транскордонному контексті, який планували ухвалити з нагоди П’ятої міністерської конференції “Довкілля для Європи” на спеціальному засіданні Сторін, що підтримали Конвенцію, запланованому в Києві (Україна) на травень 2003 року. Системи оцінки впливу на довкілля проектів та програм , що функціонують у межах Співтовариства, повинні гарантувати проведення належних транскордонних нарад за умови, якщо впровадження певного проекту чи програми у певній державі-члені може суттєво вплинути на стан навколишнього середовища в іншій державі-члені. Інформація про проекти та програми, що можуть суттєво вплинути на стан довкілля в інших державах, повинна надаватися на взаємній і рівноправній основі в межах відповідного правового поля між державами-членами та іншими державами.

(8) Необхідно діяти на рівні Співтовариства, щоб зробити перший крок на шляху до створення основи оцінювання стану довкілля, яка пропонуватиме загальні принципи системи оцінювання стану навколишнього середовища і залишатиме деталі державі-члені, враховуючи принцип другорядності. Дії Співтовариства не повинні перешкоджати досягненню тих цілей, що були встановлені Договором.

(9) Ця Директива носить процесуальний характер, її вимоги повинні бути або об'єднані з існуючими процедурам держав-членів, або включені у спеціально встановлені процедури. З метою запобігання дублювання оцінок, держави-члени повинні за необхідності взяти до уваги той факт, що оцінювання буде проводитися на різних рівнях ієрархії проектів та програм.

(10) Усі проекти та програми, що були підготовлені для низки галузей і пропонують основу для майбутнього розвитку, відповідають проектам, перерахованим у Додатку І та ІІ до Директиви Ради 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 року про оцінку впливу окремих суспільних і приватних проектів на стан довкілля ([7]); усі проекти та програми, що підлягають оцінюванню відповідно до вимог Директиви Ради 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 року про охорону природних середовищ існування та дикої флори і фауни ([8]), можуть суттєво вплинути на стан довкілля і повинні, як правило, підлягати систематичному оцінюванню стану навколишнього середовища. У випадку визначення невеликих зон для використання на місцевому рівні або при внесенні незначних змін до вищезгаданих проектів та програм, оцінювання потрібно проводити там, де держава-член визначить потенційний суттєвий вплив на стан довкілля.

(11) Інші проекти та програми, які закладають основу для майбутнього розвитку, і які за будь-яких обставин не можуть суттєво вплинути на стан навколишнього середовища, повинні бути оцінені лише там, де держава-член визначить потенційний вплив на довкілля.

(12) Держави-члени при такому визначенні потенційного впливу повинні враховувати відповідні положення, визначені цією Директивою.

(13) Деякі проекти та програми не підпорядковуються цій Директиві через їхні особливі характеристики.

 (14) Звіт про стан довкілля, складений згідно з вимогами цієї Директиви, повинен містити відповідну інформацію, визначену цією Директивою, про встановлення, роз'яснення і оцінку потенційного суттєвого впливу проекту чи програми, що впроваджуються, на стан навколишнього середовища, а також раціональні альтернативи з урахуванням цілей та географічних меж цього проекту чи програми; держави-члени повинні інформувати Комісію про всі вжиті заходи щодо якісного змісту звітів про стан довкілля.

(15) Для забезпечення більшої прозорості в прийнятті рішень і з метою гарантування, що інформація про оцінку стану довкілля є повною та надійною, слід надати компетентним органам необхідні повноваження в цій сфері, консультуватися з громадою під час оцінювання проектів та програм, а також виділити достатній час на виконання завдання, враховуючи час на наради та висловлення точок зору.

(16) У випадку, якщо впровадження проекту чи програми в одній державі-члені може суттєво вплинути на стан довкілля в інших державах-членах, зацікавлені держави-члени повинні дотримуватися вимог щодо проведення нарад, а також інформувати компетентні органи та громаду стосовно цього питання, надаючи їм можливість висловити свою точку зору.

(17) Звіт про стан довкілля, точка зору компетентних органів та громади, а також результати всіх транскордонних нарад повинні братися до уваги під час підготовки проекту чи програми та перед їхнім ухваленням або поданням на проходження законодавчої процедури.

(18) Держави-члени повинні гарантувати, що після затвердження проекту чи програми компетентні органи та громада будуть проінформовані про це і отримають необхідні дані.

(19) У випадку, якщо зобов'язання провести оцінювання впливу на стан довкілля виникає одночасно на основі цієї Директиви, а також інших законів Співтовариства (наприклад, Директиви Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року про охорону диких птахів ([9]), Директиви Ради 92/43/ЄЕС або Директиви 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, що встановлює основу дій Співтовариства у сфері водної політики ([10])), то з метою уникнення дублювання оцінок в державах-членах можуть передбачатися спільні та об'єднані процедури, що забезпечують дотримання вимог відповідних законів Співтовариства.

(20) Комісія повинна зробити перший звіт про застосування та ефективність цієї Директиви через п'ять років після набуття нею чинності і в подальшому кожні сім років. З метою подальшого об'єднання вимог до охорони навколишнього середовища, а також враховуючи набутий досвід, перший звіт за необхідності повинен супроводжуватися пропозиціями щодо внесення змін до цієї Директиви, особливо стосовно питання про розширення її меж на інші зони/галузі й типи проектів та програм.

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Цілі

Ціль Директиви полягає в забезпеченні високого рівня охорони довкілля і сприянні консолідації міркувань стосовно навколишнього середовища при підготовці та ухваленні проектів та програм з урахуванням забезпечення стабільного розвитку, що досягається додержанням цієї Директиви при оцінюванні стану довкілля у випадку впровадження проектів та програм, які можуть суттєво вплинути на стан навколишнього середовища.

_________________________
1 ОВ С 129, 25.4.1997, с. 14 та ОВ С 83, 25.3.1999. С. 13
2 ОВ С 287, 22.9.1997, С. 101.
3 ОВ С 64, 27.2.1998, С. 63 та ОВ С 374, 23.12.1999, С. 9.
4 Висновок Європейського Парламенту від 20 жовтня 1998 року (ОВ С 341, 9.11.1998, С. 18), затверджений 16 вересня 1999 року (ОВ С 54, 25.2.2000, С. 76)., Спільна позиція Ради від 30 березня 2000 року (ОВ С 137, 16.5.2000, С. 11) та Рішення Європейського Парламенту від 6 вересня 2000 року (ОВ С 135, 7.5.2001, С. 155). Рішення Європейського Парламенту від 31 травня 2001 року та Рішення Ради від 5 червня 2001 року.
5 ОВ С 138, 17.5.1993, С. 5.
6 ОВ L 275, 10.10.1998, С. 1.
7 ОВ L 175, 5.7.1985, С. 40. Директива, до якої вносить зміни Директива 97/11/ЄС (ОВ L 73, 14.3.1997, С. 5).
8 ОВ L 206, 22.7.1992, С. 7. Директива, до якої останні зміни вносить Директива 97/62/ЄС (ОВ L 305, 8.11.1997, С. 42).
9 ОВ L 103, 25.4.1979, С. 1. Директива, до якої останні зміни вносить Директива 97/49/ЄС (ОВ L 223, 13.8.1997, С. 9).
10 ОВ L 327, 22.12.2000, С. 1.