Порядок визначення коефіцієнтів споживчої якості квартир (будинків), що підлягають приватизації

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 17 травня 1994 року N 316,
від 31 липня 1995 року N 588,
 від 24 січня 2006 року N 45,
від 14 січня 2009 року N 5,
від 28 грудня 2016 року N 1024

ПОРЯДОК
визначення коефіцієнтів споживчої якості квартир (будинків),
 що підлягають приватизації

1. Цей Порядок встановлює єдиний механізм визначення коефіцієнтів споживчої якості квартир (будинків), що підлягають приватизації.

2. Коефіцієнт споживчої якості квартир (будинків) визначається побудинково органами місцевої державної виконавчої влади до початку проведення приватизації житлового фонду за формулою:

                        Кя = 1 + К1 + К2 + К3 + К4,
 
     де К1 - коефіцієнт, що враховує місце знаходження житлового будинку
 в населеному пункті.
     Розмір коефіцієнта К1 встановлюється у межах:
     для центральних районів населеного пункту
                        К1 = +(1,0 - 1,5);
     для районів, прилеглих до центральних районів,
                             К1 = 0,0
     для територій, розташованих на окраїні, або районів з незручним
 транспортним зв'язком з центром міста
                        К1 = -(0,1 - 0,2);
     К2 - коефіцієнт, що враховує  санітарно-гігієнічні  показники
території розташування будинку.
     Розмір коефіцієнта К2 встановлюється у межах:
     для територій, де відсутні  джерела  шуму,  загазованість  та
інші види забруднення;
                        К2 = +(0,5 - 1,0);
     для територій, де рівень шуму,  загазованість  та  інші  види
забруднення відповідають нормативним вимогам,
                             К2 = 0,0;
  
     для  територій, де  рівень  шуму, загазованість та інші  види
забруднення  перевищують   нормативні  вимоги   санітарно-захисних
територій,
                        К2 = -(0,1 - 0,2).
       Для одноквартирних будинків, за якими закріплено присадибну
ділянку площею  більше 0,04 га, розмір коефіцієнта К2 збільшується
на 1,0;
       К3 - коефіцієнт, що враховує матеріал стін будинку та висоту
приміщень.
       Розмір коефіцієнта К3 встановлюється в межах:
       для будинків з кам'яними стінами з цегли та керамічних блоків
                        К3 = +(0,5 - 1,0);
       для будинків, стіни яких виготовлені з інших матеріалів,
                             К3 = 0,0;
       для будинків з панельними та бетонними стінами
                          К3 =  -(0,5  - 0,7).
       При висоті приміщень  квартир  будинку  більш  як  2,8  метра
розмір коефіцієнта К3 збільшується на 0,2;
       К4 -  коефіцієнт,  що  враховує  рівень  благоустрою  квартир
будинків.
     Розмір коефіцієнта К4 встановлюється:
     при наявності в будинку усіх видів благоустрою
                              К4 = 0;
     при відсутності одного  з  видів  благоустрою:  центрального
опалення,  водопроводу,  каналізації,  газопостачання  (напільних
електроплит)
                            К4 = -0,05;

при відсутності в будинку двох і більше видів благоустрою розмір коефіцієнта визначається добутком числа (-0,05) на кількість відсутніх видів.

3. У багатоповерхових будинках (більше 4 поверхів) для квартир першого та останнього поверху коефіцієнт споживчої якості зменшується на 10 процентів.

4. Коефіцієнт споживчої якості квартир будинку не може перевищувати 4,0 і бути меншим 0,5.

5. Фактичні розміри коефіцієнтів споживчої якості квартир незалежно від відомчої належності житлових будинків визначаються і затверджуються виконкомом місцевої Ради народних депутатів, а в містах Києві та Севастополі - місцевою державною адміністрацією.

6. Державні підприємства, організації та установи, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться житлові будинки, одержують необхідні відомості про розміри коефіцієнтів споживчої якості по належних їм будинках у виконкомі місцевої Ради народних депутатів чи місцевій державній адміністрації і використовують їх при розрахунках, що здійснюються при приватизації квартир (будинків).

7. Вартість надлишку загальної житлової площі (Вн), що підлягає приватизації, визначається її розміром (Пн), відновною вартістю одного квадратного метра загальної площі, яка становить 500 крб. незалежно від балансової вартості будинку та його технічного стану, та розміром встановленого коефіцієнта споживчої якості квартир (будинку) (Кя) за формулою:

                        Вн = Пн х Кя х 500.

Площа надлишку, яка підлягає оплаті, визначається виходячи з розміру фактичної загальної площі квартири (будинку) (Пф) та складу сім'ї наймача, яка мешкає на цій площі, за формулою:

                    Пн = Пф - (П х 21,0 + 10),

де П - кількість осіб, що мешкають у квартирі (будинку).