МIНIСТЕРСТВО БУДIВНИЦТВА, АРХIТЕКТУРИ
ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Н А К А З
11.12.2006 N 407
Про затвердження Правил з організації збирання,
перевезення, перероблення та утилізації
твердих побутових відходів
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
04.03.2004 N 265 "Про затвердження Програми
поводження з твердими побутовими відходами" з метою удосконалення
діяльності у сфері поводження з твердими побутовими відходами
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила з організації збирання, перевезення,
перероблення та утилізації твердих побутових відходів, що
додаються.
2. З уведенням в дію Правил з організації збирання,
перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів
скасовуються "Рекомендації з організації збирання, транспортування
та знешкодження твердого побутового сміття" Р 204 України 003-96.
3. Управлінню благоустрою та комунального обслуговування
Я.А.Стеценко) довести цей наказ до відома місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра Г.М.Семчука.
Перший заступник Міністра А.О.Орлов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Мінбуду України
11.12.2006 N 407
ПРАВИЛА
з організації збирання, перевезення,
перероблення та утилізації
твердих побутових відходів
1. Загальні положення
1.1. Дія Правил з організації збирання, перевезення,
перероблення та утилізації твердих побутових відходів (далі -
Правила) поширюється на діяльність, пов'язану із збиранням,
перевезенням, переробленням, утилізацією твердих побутових
відходів (далі - ТПВ).
1.2. У кожному населеному пункті збирання, перевезення,
перероблення, утилізація ТПВ проводяться за єдиною
планово-регулярною системою відповідно до встановлених норм і
правил, а також нормативних актів органів місцевого
самоврядування.
1.3. Організація збирання, перевезення, перероблення та
утилізації ТПВ має бути раціональною, ефективною, економічно
обґрунтованою, своєчасною і регулярною, а також передбачати
запасну схему збирання і перевезення ТПВ. Органи місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції розроблюють і
затверджують запасну схему збирання і перевезення ТПВ.
1.4. Поняття, що використовуються у Правилах, вживаються у
значеннях, які наведені в Законах України "Про житлово-комунальні
послуги", "Про благоустрій населених пунктів"
та "Про відходи".
1.5. Методи та засоби збирання, зберігання, перевезення,
перероблення, утилізації ТПВ обираються органами місцевого
самоврядування з урахуванням складу та властивостей твердих
побутових відходів, їх річного обсягу утворення, кліматичних умов
регіону, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних
ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших
вимог. Порядок поводження з ТПВ у населеному пункті (селі, селищі,
місті) визначається Правилами благоустрою, Схемою санітарної
очистки та місцевими програмами поводження з ТПВ.
1.6. Кількісним показником споживання послуг із вивезення ТПВ
є норми утворення ТПВ, що затверджуються згідно із законодавством
органами місцевого самоврядування.
1.7. Відповідно до чинного законодавства споживачі послуг із
вивезення ТПВ зобов'язані укладати договори з виконавцями -
переможцями конкурсів на набуття права виконувати ці послуги на
певній території, розмір якої визначається органами місцевого
самоврядування.
1.8. Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють роздільне збирання
складових ТПВ як вторинної сировини, повинні отримати в
установленому порядку ліцензію на збирання, заготівлю окремих
видів відходів як вторинної сировини.
1.9. Виконавці зобов'язані транспортувати ТПВ тільки на
об'єкти поводження з ТПВ та мати звітну документацію, що
підтверджує факти повного збирання та перевезення ТПВ на
встановлені для цих цілей об'єкти поводження з ТПВ, і у
встановленому для цих цілей порядку.
1.10. Під час збирання, зберігання, перероблення,
знешкодження, утилізації та захоронення ТПВ, слід керуватися
положеннями чинних санітарних правил і норм.
2. Збирання
2.1. У населених пунктах збирання ТПВ слід здійснювати
контейнерним та безконтейнерним методами.
2.2. Безконтейнерний метод слід застосовувати на тих
територіях населених пунктів, де обмежена можливість проїзду
сміттєвоза, його маневрування.
За вказаним методом збирання та завантаження ТПВ у сміттєвоз
здійснюють безпосередньо мешканці будинків.
2.3. За контейнерним методом:
- у будинках, не обладнаних сміттєпроводами, ТПВ слід збирати
у контейнери, розміщені на майданчиках;
- у будинках з сміттєпроводами - в спеціальні контейнери на
колесах, розташовані безпосередньо у сміттєприймальній камері, які
після наповнення слід вивозити та розміщувати на спеціальному
майданчику, або в спеціальні місткості об'ємом до 40 л, з яких ТПВ
слід перевантажувати у стаціонарні контейнери, розміщені на такому
майданчику.
2.4. Збирання ТПВ здійснюють:
- за унітарною (валовою) системою - коли ТПВ збирають в один
сміттєзбірник (контейнер);
- роздільною - коли окремі компоненти ТПВ збирають в різні
контейнери.
2.5. Місткості для збирання ТПВ та їх окремих складових
2.5.1. Контейнери
2.5.1.1. На контейнери для збирання ТПВ та їх компонентів
слід наносити інформацію способом, що забезпечує її наочність,
механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:
- назву організації, у власності якої знаходиться контейнер,
- у лівому верхньому кутку фронтальної стінки контейнера;
вид ТПВ - в середині на фронтальній стінці контейнера:
на контейнері для збирання скла - "Скло";
на контейнері для збирання різних видів паперу - "Папір";
на контейнері для збирання різних видів пластмас -
"Полімери";
на контейнері для збирання харчових відходів - "Харчові
відходи" (у два рядки);
на контейнері для збирання небезпечних ТПВ - "Небезпечні
відходи" (у два рядки);
на контейнері для збирання змішаних ТПВ - "Змішані відходи"
(у два рядки);
на контейнері для збирання негабаритних ТПВ - "Негабаритні
відходи" (у два рядки);
у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла,
полімерів) у одному контейнері - "Вторинна сировина" (у два
рядки).
Напис виду ТПВ виконується за допомогою трафарету великими
літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для
контейнерів ємністю до 0,75 куб.м висота букв тексту - 50 мм,
ширина - 30 мм, товщина ліній букв - 5 мм. Iнтервал між буквами -
10 мм, інтервал між словами - 12 мм, між рядками - 14 мм.
Максимальна кількість букв у рядку - 11. Для контейнерів більшої
ємності допускається збільшення розміру букв тексту за умови
збереження пропорцій. Нанесення написів слід проводити, не
допускаючи розмазувань та патьоків фарби.
Виконавцю послуг з перевезення ТПВ дозволяється наносити на
контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види ТПВ,
які збираються.
2.5.1.2. Конструкції та розміри контейнерів для збирання ТПВ
та їх компонентів мають відповідати європейським стандартам (DIN,
EN тощо). Колір контейнерів для збирання ТПВ, зібраних за
унітарною системою, має бути сірим.
2.5.1.3. Забороняється використання відкритих контейнерів без
кришок. Слід використовувати контейнери із пристроєм для
відкривання кришки за допомогою ніг.
2.5.2. Розрахунки потреби в контейнерах
2.5.2.1. Для унітарної системи збирання ТПВ кількість
незмінних контейнерів визначається за формулою:
Q tK K
Дmax 1 2
N = ------------- , шт.(1)
b CK
3
де N - необхідна кількість контейнерів, шт.,
b
Q - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного
Дmax
пункту, для якої проводиться розрахунок, куб.м/добу,
t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
1
K - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що
2
перебувають у ремонті та в резерві,
C - місткість одного контейнера, куб.м,
K - коефіцієнт заповнення контейнера. Максимальне добове
3
утворення ТПВ визначається за формулою:
qm365
Q = ---------- K , куб.м/добу(2)
Дmax 365 - T 1
kp
де q - добова норма утворення ТПВ на одного мешканця,
куб.м/добу,
m - чисельність населення,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ,
1
T - кількість неробочих днів на рік для спецавтотранспорту.
kp
Можливо використовувати такі значення коефіцієнтів: K = 1,4;
1
K = 1,05; K = 0,9.
2 3
2.5.2.2. Кількість змінних контейнерів визначається за
формулою:
Q tK K K
Дmax 1 2 3
N = -------------- , шт.(3)
ЗМ CK
3
де N - необхідна кількість контейнерів, шт.,
ЗМ
Q - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного
Дmax
пункту, для якої провадиться розрахунок, куб.м/добу,
t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
K - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
1
K - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що
2
перебувають в ремонті та в резерві;
C - місткість одного контейнера, куб.м,
K - коефіцієнт заповнення контейнера,
3
K - коефіцієнт змінності, що враховує кількість контейнерів,
4
які знаходяться на розвантаженні, навантаженні та на машині,
визначається за формулою:
П
1
K = 1 + ---- , (4)
4 П
2
де П - кількість контейнерів, які одночасно встановлюють на
1
платформі сміттєвоза, шт.;
П - кількість контейнерів, які вивозяться однією машиною за
2
період зберігання ТПВ, шт.
Якщо для збирання ТПВ, що утворюються як населенням, так і на
підприємствах невиробничої сфери, використовують ті ж самі
контейнери, розрахунок кількості контейнерів здійснюється з
врахуванням загального об'єму утворення ТПВ для вказаних
суб'єктів.
2.5.3. Підземні та напівпідземні контейнери
2.5.3.1. Підземні та напівпідземні контейнери призначені для
збирання ТПВ та їх окремих компонентів, що утворюються в житловій
забудові, на підприємствах невиробничої сфери та об'єктів
благоустрою.
2.5.3.2. Підземні та напівпідземні контейнери слід
встановлювати за узгодженням органів місцевого самоврядування на
вільних від інженерних комунікацій місцях міських площ, скверів,
проспектів чи вулиць поблизу громадських і житлових будинків.
2.5.3.3. У підземні та напівпідземні контейнери, як правило,
слід збирати ТПВ, що не містять харчових відходів. Також слід
забезпечити умови для вологого прибирання, відведення стічних,
талих та зливових вод.
2.5.3.4. Підземна камера, у якій розташовані контейнери,
повинна мати таке перекриття, по якому можна ходити мешканцям чи
проїжджати автомобілем.
2.5.3.5. Підземна камера, у якій розташовані контейнери,
повинна мати верхнє обведення профільної форми, що не дозволяє
зливовим водам проникати в камери.
2.5.4. Урни
2.5.4.1. На території кожного домоволодіння, на всіх площах,
у садах, парках, на вокзалах, ринках, зупинках громадського
транспорту необхідно встановити урни. В обов'язковому порядку урни
встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари,
кафе, їдальні, ресторани тощо), побутового обслуговування,
культурно-видовищні підприємства й установи, навчальні заклади,
лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, біля
входів в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях
організації вуличної торгівлі.
2.5.4.2. Відстань між урнами визначається чинними санітарними
правилами і нормами.
2.5.4.3. Урни слід очищати від ТПВ протягом дня у міру їх
наповнення, але не рідше одного разу на добу. Фарбувати урни слід
не рідше одного разу на рік у контрастний, яскравий колір, що не
порушує загальної естетики об'єктів благоустрою території житлової
забудови. На урни слід наносити інформацію способом, що забезпечує
її механічну стійкість, про:
- назву або шифр організації, у власності якої знаходиться
урна, - у правому верхньому кутку кожної бокової стінки урни,
- назву або шифр організації, яка здійснює збирання та
перевезення ТПВ з урни, - посередині кожної бокової стінки урни.
2.5.4.4. Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств,
організацій і установ, власників об'єктів, на території яких вони
знаходяться (будуть знаходитися).
2.6. Термін зберігання ТПВ у контейнерах не повинен
перевищувати терміну, встановленого чинними санітарними правилами
та нормами. Миття та дезінфекцію контейнерів слід проводити
відповідно до вимог чинних санітарних правил та норм.
2.7. Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ТПВ
та їх компонентів слід фарбувати стійкими барвниками. Фарбування
контейнерів необхідно виконувати не рідше двох разів на рік -
навесні і восени.
2.8. Вимоги до розміщення контейнерних майданчиків та їх
розмірів регламентуються чинними санітарними правилами і нормами.
Майданчики для контейнерів на коліщатах слід обладнувати
пандусом від проїзної частини й огородженням (бордюром) висотою
7-10 см, що унеможливлює скочування контейнерів убік.
2.9. Спалювання ТПВ у контейнерах та на контейнерних
майданчиках забороняється.
2.10. Забороняється встановлення контейнерів ТПВ на
тротуарах, проїздах та в інших, не відведених для цього місцях,
якщо це не погоджено з органами місцевого самоврядування та
санітарними органами. Забороняється використовувати не за
призначенням контейнери для збирання ТПВ.
2.11. Під'їзди до майданчиків мають бути освітлені і мати
тверде покриття з урахуванням маневрування транспортних засобів і
випуску стріли підйому або маніпулятора. Вільний під'їзд до
майданчиків забезпечує споживач послуг.
2.12. Відповідальність за технічний і санітарний стан
контейнерів несуть їхні власники або балансоутримувачі.
Відповідальність за технічний і санітарний стан контейнерних
майданчиків, майданчиків для негабаритних відходів, чистоту і
порядок навколо них несе споживач послуг.
У випадку утворення звалища ТПВ на контейнерному майданчику,
що виникло через зрив графіка перевезення ТПВ, ліквідацію звалища
здійснює виконавець послуг з перевезення ТПВ.
2.13. Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні
форми повинні мати контейнери для збирання ТПВ у разі, якщо об'єм
утворення відходів перевищує 0,35 куб.м на добу, що розраховується
відповідно до затверджених у встановленому порядку норм утворення
ТПВ для даного типу споживачів.
Якщо об'єм утворення ТПВ менше 0,35 куб.м на добу,
допускається використання на договірній основі контейнерів інших
споживачів.
2.14. Після вивантаження ТПВ з контейнерів у сміттєвоз
працівник спеціалізованого автотранспортного підприємства, що
проводить ці роботи, зобов'язаний прибрати місце завантаження ТПВ.
2.15. Роздільне збирання окремих компонентів ТПВ.
2.15.1. Роздільне збирання - це метод збирання, за яким
кожний компонент ТПВ, визначений для подальшого надходження на
перероблення чи повторне використання (перероблювані матеріали),
збирається окремо у спеціальні контейнери.
2.15.2. Колір контейнерів має бути:
сірий - для збирання змішаних ТПВ;
жовтий - для збирання полімерних відходів;
зелений - для збирання скла;
синій - для збирання паперу;
коричневий - для збирання харчових відходів;
червоний - для збирання небезпечних відходів;
помаранчевий - для збирання негабаритних відходів;
блакитний - у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ
(паперу, скла, пластмаси) у одному контейнері.
Для збирання окремих складових ТПВ слід використовувати
контейнери із спеціальними отворами для складування ресурсоцінних
складових ТПВ. Контейнери мають бути з кришкою, що замикається,
або закритого типу.
2.15.3. Для розрахунків кількості незмінних або змінних
контейнерів для збирання окремих компонентів ТПВ у формулах (1) та
(3) значення Q - максимального добового утворення ТПВ -
Дmax
необхідно замінити на значення Q - максимального добового
д
утворення окремого компонента, для якого проводиться розрахунок
визначеного на підставі морфологічного складу ТПВ.
2.15.4. Перевезення окремих компонентів ТПВ, які не псуються
(не розкладаються), допускається здійснювати рідше, ніж ТПВ,
зібраних за унітарною системою. Режим перевезення окремих
компонентів ТПВ визначається виконавцем послуг з перевезення та
узгоджується із замовником.
2.15.5. У населених пунктах України органи місцевого
самоврядування, суб'єкти господарювання мають організовувати
проведення постійної агітаційної роботи щодо безпечного в
санітарному та екологічному відношенні поводження з ТПВ та
необхідності свідомої активної участі усіх верств населення у
впровадженні роздільного збирання компонентів ТПВ.
2.15.6. Для підвищення ефективності впровадження роздільного
збирання компонентів ТПВ у багатоповерховій забудові допускається
закриття сміттєпроводів тільки після набуття позитивного досвіду
роздільного збирання компонентів ТПВ та проведення громадського
обговорення цього питання.
2.15.7. Допускається здійснення роздільного збирання
органічних, в тому числі - харчових, відходів (з перевезенням їх
на подальше біологічне перероблення) та решти ТПВ з подальшим їх
сортуванням на сортувальних комплексах.
2.15.8. Обов'язково слід здійснювати роздільне збирання
компонентів ТПВ на пляжах, ринках, у парках, скверах, площах,
садах, на вокзалах.
2.16. Збирання негабаритних відходів.
2.16.1. Негабаритні відходи, залишки від поточного ремонту
квартир тощо слід зберігати на спеціально відведених майданчиках
або в бункерах - накопичувачах і вивозити спеціальними
транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або
звичайним вантажним транспортом.
2.17. Збирання небезпечних відходів.
2.17.1. Небезпечні складові ТПВ слід збирати роздільно від
інших видів ТПВ, а також відокремлювати на стадії сортування та
передавати спеціалізованим підприємствам, які одержали ліцензії на
здійснення операції у сфері поводження з небезпечними відходами.
Підприємства, організації та установи, які є виробниками
небезпечних відходів, зобов'язані вести облік об'ємів утворення
таких відходів, забезпечити їх видалення через спеціалізовані
підприємства.
2.17.2. Забороняється скидати специфічні відходи
лікувально-профілактичних установ у контейнери ТПВ.
2.17.3. Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали,
автомобільні шини, акумулятори, відпрацьоване електричне та
електронне обладнання, інші небезпечні відходи слід збирати у
спеціально відведених і обладнаних місцях для обов'язкової
наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.
2.18. Збирання будівельних відходів від ремонтних робіт
2.18.1. Власники або орендарі житлових та нежитлових
приміщень під час виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж
за тиждень попередити житлово-експлуатаційне підприємство, що
обслуговує даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт,
погодити місце тимчасового розміщення будівельних відходів та
забезпечити їх видалення в спеціально відведені місця.
2.19. Збирання ТПВ на територіях садівничих і дачних
об'єднань
2.19.1. На територіях садівничих і дачних об'єднань,
товариств і кооперативів (далі - дачні об'єднання) збирання ТПВ
здійснюється у контейнери на спеціально обладнаних майданчиках.
Забороняється зберігати і складувати ТПВ в будь-якому іншому
місці.
2.19.2. Спеціально обладнані майданчики мають відповідати
таким вимогам:
розміщення і будівництво майданчиків слід здійснювати
відповідно до проекту організації та забудови території дачних
об'єднань;
майданчики повинні бути бетонованими й огородженими з усіх
боків;
майданчики повинні бути обладнані контейнерами;
майданчики слід розміщувати на відстані не менше 20 метрів і
не більше 100 метрів від меж садових ділянок;
питомий розмір земельних ділянок, зайнятих під майданчики для
збирання і тимчасового зберігання ТПВ, повинний складати 0,1 кв.м
на одну садову ділянку на території дачних об'єднань.
2.19.3. Правління дачного об'єднання відповідає за
організацію будівництва, ремонту і утримання майданчиків, де
розташовані контейнери для збирання і тимчасового зберігання ТПВ,
та самих контейнерів, а також за своєчасне вивезення ТПВ.
3. Перевезення
3.1. Перевезення ТПВ дозволяється тільки спеціально
обладнаними для цього транспортними засобами за наявності дозволу
місцевих державних адміністрацій та ліцензії на провадження
відповідної діяльності.
3.2. Транспортні засоби для перевезення ТПВ
3.2.1. Транспортні засоби для перевезення ТПВ мають бути
пофарбовані у помаранчевий колір. На транспортних засобах
допускається розміщення логотипу перевізника та напису виду ТПВ,
що перевозиться.
3.3. Розрахунки потреби у сміттєвозах
3.3.1. Кількість машин для перевезення ТПВ за унітарною
системою визначається шляхом розрахунку залежно від обсягу ТПВ, що
перевозяться, періодичності перевезення та продуктивності
транспортного засобу.
3.3.2. Під час визначення потрібної кількості
автотранспортних одиниць для перевезення ТПВ враховуються: дані
про фактичний розвиток житлового фонду та підприємств невиробничої
сфери, технічна готовність автотранспорту, відстань до об'єктів
поводження з ТПВ та інші місцеві умови конкретного населеного
пункту.
3.3.3. Кількість сміттєвозів визначається за формулою:
Q
Дmax
N = -------- , од.(5)
ca ВК
вик
де N - необхідна кількість сміттєвози, од.,
ca
Q - максимальне добове утворення ТПВ з урахуванням
Дmax
нерівномірності накопичення, куб.м/добу,
B - продуктивність сміттєвоза за робочий день, куб.м,
K - коефіцієнт використання рухомого складу для даного
вик
виконавця послуг.
3.3.4. Продуктивність роботи спецавтотранспорту залежить від
об'єму ТПВ, що перевозяться за один рейс, способів завантаження та
вивантаження ТПВ, відстані перевезення його до об'єктів поводження
з ТПВ та експлуатаційної швидкості руху.
Продуктивність сміттєвозів за робочий час доби визначається
за формулою:
B = n q , куб.м (6)
де n - кількість рейсів транспорту, який перевозить ТПВ,
q - обсяг ТПВ, який перевозиться за один рейс, куб.м.
3.3.5. Кількість рейсів сміттєвоза за робочий час доби
визначається за формулою:
† I †
¦ 0 ¦
¦ T - ---- ¦
¦ V ¦
† 0 †
n = ----------------- (7)
I
c2
t + ---- + t
n v p
де T - тривалість робочого дня, год.,
I - нульовий пробіг (пробіг від гаражу до району
0
обслуговування), км,
v - середня швидкість подачі сміттєвоза, км/год.,
0
v - експлуатаційна швидкість сміттєвоза, км/год.,
визначається експериментальним шляхом або приймається за досвідом
роботи,
t - термін повного навантаження сміттєвоза на ділянці
n
збирання ТПВ (враховуючи переїзди від одного пункту завантаження
до іншого та під'їзди до місць знаходження контейнерів), год.,
I - середня відстань перевезення відходів,
c
t - термін розвантаження сміттєвоза, годин.
p
3.3.6. Середня відстань перевезення ТПВ визначається таким
чином: за допомогою плану населеного пункту обирають райони, які
прикріплюють до тих чи інших об'єктів поводження з ТПВ, а потім за
планом населеного пункту встановлюють географічні центри цих
районів та визначають середню відстань між знайденими центрами та
відповідними об'єктами поводження з ТПВ.
3.3.7. Загальний пробіг залежить від середньої відстані
перевезення ТПВ між кінцевими навантажувально-розвантажувальними
пунктами, від пробігу під час навантаження ТПВ та нульового
пробігу, який, у свою чергу, залежить від віддаленості району
збирання від гаража.
3.4. Організація перевезення ТПВ
3.4.1. ТПВ, зібрані за унітарною або роздільною системами,
перевозять за планово-регулярною або заявочною системами.
3.4.2. Планово-регулярна система передбачає регулярне
перевезення ТПВ з території обслуговування на договірних засадах
без спеціальних замовлень з встановленою періодичністю, за чітким
маршрутним графіком із закріпленням транспортних засобів за певним
районом обслуговування.
3.4.3. Планово-регулярна система збирання ТПВ поділяється на
планово-подвірну та планово-побудинкову.
3.4.4. За заявочною системою перевозять негабаритні відходи,
будівельні відходи та вуличний змет.
За заявочною системою власник житла або представник
підприємства невиробничої сфери звертається до послуг
спеціалізованого автотранспортного підприємства кожного разу, коли
в них накопичується певна кількість незапланованого договором
об'єму ТПВ. При цьому розрахунки за перевезення проводяться
одноразово, в цілому за перевезений обсяг ТПВ.
3.5. Основні принципи організації планово-регулярної системи
перевезення ТПВ.
3.5.1. За планово-регулярною системою усі замовники укладають
з виконавцями послуг із вивезення ТПВ договір, в якому наведені з
розбивкою по кварталах об'єми ТПВ, які необхідно перевозити, умови
розрахунків за перевезені відходи. Учасники договору періодично
уточнюють обсяги робіт з перевезення ТПВ.
3.5.2. Для правильної організації роботи з перевезення ТПВ
треба мати вичерпні відомості про об'єкти обслуговування. Для їх
одержання представники виконавця разом з замовниками проводять
обстеження цих об'єктів.
3.5.3. Представники виконавця перевіряють наведені у
спеціальних паспортах дані про типи покриття проїздів та їх стан,
відповідність місць розміщення контейнерів ТПВ та мережі проїздів
умовам роботи сміттєвозів. Автотранспортні підприємства заносять
відомості з спеціальних паспортів до журналу реєстрації об'єктів
обслуговування, в якому відображаються можливі подальші зміни.
Спеціальний паспорт додається до договору.
3.5.4. Замовники відповідно до укладених договорів
заздалегідь сплачують вартість перевезення певного об'єму ТПВ.
3.5.5. Залежно від об'єму ТПВ, що утворюються на дільниці
обслуговування, та способу збирання ТПВ (контейнерного або
безконтейнерного) встановлюють режим роботи сміттєвозів.
3.5.6. Основою для встановлення режиму роботи з перевезення
є: загальна кількість ТПВ, що утворюються, відстань до місць
обслуговування, наявна кількість, тип транспортних засобів та їх
продуктивність, необхідність обов'язкового додержання графіків
перевезення ТПВ з дотриманням чинних санітарних норм і правил.
3.5.7. Виконавець послуг з вивезення ТПВ за узгодженням із
замовником для кожного сміттєвоза розробляє маршрут - послідовний
порядок руху від одного до іншого об'єкта обслуговування в межах
одного виробничого циклу, тобто до повного завантаження
сміттєвоза.
3.5.8. Під час розроблення маршрутів руху транспортних
засобів для збирання ТПВ необхідно враховувати:
- докладну характеристику об'єктів, що підлягають
обслуговуванню;
- об'єми утворення ТПВ на кожному об'єкті;
- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;
- стан під'їздів і освітленості;
- докладну характеристику району обслуговування,
інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових
територій.
3.5.9. Розроблений маршрут руху спецавтотранспорту по
дільниці обслуговування перевіряється на місці, після чого в нього
вносять відповідні корективи.
3.5.10. Маршрут відображається у вигляді маршрутного графіка
у масштабі 1:2000 або маршрутної картки сміттєвоза, де послідовно
перелічені адреси домоволодінь або підприємств невиробничої сфери,
кількість пунктів збирання ТПВ, кількість контейнерів,
встановлених у цих пунктах, періодичність перевезення за днями
тижня, а також докладний розклад руху за часом.
3.5.11. З метою найбільш ефективного використання
транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення
своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання
оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної
роботи слід забезпечити оперативне управління роботою транспортних
засобів для перевезення ТПВ.
3.6. Збирання та перевезення ТПВ, що утворилися на території
садівничого та дачного об'єднання.
3.6.1. Перевезення і захоронення ТПВ, що утворилися на
території дачного об'єднання, здійснюються на основі обов'язкового
укладання сезонних договорів з виконавцями послуг з перевезення
ТПВ.
3.6.2. З території дачного об'єднання допускається
перевезення ТПВ за заявочною системою зі збиранням ТПВ
безпосередньо в спеціалізований автотранспорт і перевезенням
відразу ж після збирання.
У цьому випадку збирання і перевезення ТПВ має відбуватися за
погодженими і доведеними до всіх членів дачного об'єднання днем,
маршрутом і графіком.
3.6.3. Виконавці, що здійснюють лише функції перевізника,
повинні представляти правлінням дачних об'єднань документ, що
підтверджує факт передачі ТПВ на об'єкти поводження з ТПВ.
3.7. Перевезення негабаритних відходів
3.7.1. Негабаритні відходи, навантаження яких є небезпечним
чи може призвести до ушкодження спеціалізованого автотранспортного
засобу, слід вивозити спеціальним автотранспортом за окремими
заявками виробників цих відходів.
3.8. Перевезення ТПВ не повинно призводити до забруднення
навколишнього середовища.
3.9. Сміттєперевантажувальні станції
3.9.1. Сміттєперевантажувальні станції доцільно
застосовувати, якщо відстань від місць збирання до місць
знешкодження ТПВ перевищує 20 км, при відповідному
техніко-економічному обґрунтуванні.
3.9.2. Станції призначені для централізованого перевантаження
ТПВ, які доставляють до них від місць збирання, у великовантажні
транспортні сміттєвози.
4. Перероблення
4.1. Основними факторами, які зумовлюють вибір методів
перероблення ТПВ, є:
- склад, властивості, кількість ТПВ, методи їх збирання;
- місцеві умови - наявність місцевих підприємств, які можуть
переробляти окремі компоненти ТПВ;
- можливість використання корисних властивостей компонентів
ТПВ;
- капітальні та інші початкові витрати на впровадження та
перероблення ТПВ;
- експлуатаційні витрати на перероблення ТПВ з урахуванням
повернених сум вартості продуктів перероблення.
4.2. Оброблення ТПВ - це підготовка ТПВ до подальшого
використання чи поводження, шляхом брикетування, магнітної
сепарації, дроблення і подрібнення тощо.
4.2.1. Брикетування ТПВ здійснюють на спеціальних пресах з
питомим тиском не менше 20 кг/кв.см.
4.3. Сортування ТПВ.
4.3.1. Сортування ТПВ - механічний розподіл відходів за їх
фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, товарними
показниками тощо з метою підготовки ТПВ для їх перероблення,
утилізації чи захоронення.
4.3.2. Сортування здійснюється на сортувальних комплексах -
об'єктах для відокремлення змішаних перероблюваних матеріалів
ручним (із додержанням чинних санітарних норм і правил) або
механічним способом.
4.3.3. Рекомендовані способи механізованого сортування ТПВ:
4.3.4. Впровадження сортувальних комплексів слід здійснювати
паралельно із впровадженням роздільного збирання, враховуючи
необхідність підвищення якості та вартості прийняття на
перероблення окремих компонентів ТПВ.
4.4. Біологічне перероблення ТПВ.
4.4.1. Біологічне перероблення ТПВ - це перероблення фракцій,
що біологічно розкладаються, за умови контролювання процесу і
використання мікроорганізмів, у результаті якого утворюються
стабільні органічні відходи, а також, метан - в умовах відсутності
кисню (анаеробне розкладання). Біологічне перероблення ТПВ включає
компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з
утворенням біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів,
що біологічно розкладаються.
4.4.2. Компостування - це природний аеробний процес
розкладання органічних речовин різними видами бактерій та грибків,
в результаті чого органічні відходи, такі як харчові та садові
відходи, перетворюються на ґрунтоподібний матеріал, який
називається компостом. Компостування ТПВ може проводитись шляхом
польового компостування або компостування у біобарабанах та
камерах за умов контрольованого внутрішнього середовища,
механічного перемішування та аерації.
4.4.3. Компостування ТПВ ефективне за умови вмісту у ТПВ
більше ніж 25% органічних речовин, які легко розкладаються, та
гарантованих споживачів компосту.
4.4.4. Компостування потребує обов'язкового попереднього
сортування ТПВ з вилученням металів, скла, полімерних матеріалів,
каміння тощо.
4.4.5. Компост з ТПВ може знайти застосування у зеленому та
тепличному господарстві як біопаливо.
4.4.6. Анаеробне розкладання органічного матеріалу з
утворенням біогазу - складний мікробіологічний процес
мінералізації, в ході якого органічна речовина без доступу повітря
трансформується в газоподібний метан (CH4) та діоксид вуглецю
(CO2). Цей процес умовно можна поділити на три основні стадії:
гідроліз, утворення кислот (кислотогенна стадія), і утворення
метану (метаногенна стадія). Продукти метаболізму кожної стадії є
субстратом для наступної стадії.
4.4.7. Основними спорудами анаеробного розкладання є
метантенки. Метантенки - це споруди, які називаються реакторами
або резервуарами метантенків, для зброджування органічної
речовини, в яких процеси інтенсифікуються підігрівом і
перемішуванням завантаженого субстрату зі зрілим збродженим
субстратом.
4.4.8. Біогаз, як правило, слід використовувати безпосередньо
на місці одержування, сприяючи тим самим компенсації витрат на
електроенергію та паливо з інших джерел.
4.5. Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з
перероблення ТПВ слід здійснювати відповідно до чинних нормативів,
норм, стандартів, порядків і правил.
4.6. Забороняється приймати на перероблення ТПВ, що вміщують
відходи, небезпечні у санітарному відношенні (ветеринарні відходи
1-го класу небезпеки; відходи лікувально-профілактичних установ;
ветеринарні конфіскати; відходи перукарень).
5. Утилізація
5.1. Спалювання ТПВ.
5.1.1. Спалювання ТПВ - це термічний процес окислення з метою
зменшення обсягу ТПВ, вилучення з них цінних матеріалів та
отримання енергії, що супроводжується утворенням шлаку і золи.
5.1.2. Забороняється спалювання ТПВ без попереднього
сортування на фракції на сортувальних комплексах (станціях).
5.1.3. Спалювання ТПВ дозволяється тільки на енергетичні
цілі, тобто з одержанням та утилізацією теплової та електричної
енергії.
5.1.4. Спалювальні заводи, з метою найбільш ефективного
використання одержаної теплової та електричної енергії,
рекомендується розміщувати на відстані не більше 3 км від
споживачів енергії.
5.1.5. Захист атмосферного повітря від забруднення продуктами
спалювання здійснюється шляхом встановлення спеціальних
димоуловлювачів та газоочисного обладнання з дотриманням вимог
законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення та охорону навколишнього природного
середовища.
5.1.6. Теплову енергію, яку отримують під час спалювання ТПВ,
необхідно використовувати для одержання електроенергії /наприклад,
через парові турбогенератори/ або для теплопостачання як самого
заводу, так і найближчого району міста.
5.1.7. Для інтенсифікації процесу спалювання вологість ТПВ
має бути не більше 40 - 45 відсотків. Якщо вологість ТПВ перевищує
цей показник, перед спалюванням рекомендується підсушувати його,
використовуючи димові гази сміттєспалювальної печі.
5.1.8. Спалювання ТПВ допускається тільки у спеціально
обладнаних сміттєспалювальних печах, де температура спалювання
становить не менше 1000 град. - 1300 град.
5.1.9. Для економії палива та найбільш ефективної роботи
печей доцільно експлуатувати їх цілодобово.
5.1.10. Поводження із шлако-золовими відходами, що
утворюються під час спалювання ТПВ, в залежності від їх класу
небезпеки слід здійснювати відповідно до чинних санітарних норм і
правил щодо поводження з промисловими відходами.
5.2. Піроліз ТПВ
5.2.1. Піроліз - це хімічне розкладання речовини теплом за
відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні
вуглеводневі гази та подібні до вуглецю рештки.
5.2.2. На піроліз рекомендується подавати некомпостовану
частину ТПВ, яка утворюється після проходження процесу
компостування та відсіву компостованої частини.
5.2.3. До процесу піролізу, як правило, слід включати;
- сушіння ТПВ у сушильному барабані при температурі
60 - 70 град.; димові гази з піролізного барабану використовуються
при цьому як сушильний агент;
- піроліз ТПВ, тобто їх термічне оброблення без доступу
повітря при різних температурних режимах: низькотемпературний
(450 - 600 град.), середньотемпературний (до 800 град.),
високотемпературний (вище 800 град.).
- охолодження твердого закоксованого продукту, його
складування та утилізацію;
- утилізацію /спалювання, очистка тощо/ газових продуктів
піролізу та газів, які обігрівали піролізний та сушильний
барабани;
- очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням
та використанням смолоподібних продуктів;
- утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.
5.3. Проектування, будівництво та експлуатацію підприємств з
утилізації ТПВ слід здійснювати відповідно до чинних нормативів,
норм, стандартів, порядків і правил.
6. Прикінцеві положення
6.1. Пункт 2.16.2 вводиться в дію з 01.01.2008 року.
6.2. Пункти 2.5.1.1, 2.5.1.2, 2.5.1.4, 2.5.3, 2.16.8
вводяться в дію з 01.01.2010 року.
6.3. Пункт 2.18.1 вводиться в дію з 01.01.2012 року.
|
