Про заходи з удосконалення та  спрощення

 дозвільної системи у будівництві

Рішення колегії від 19 березня 2003 р. № 18

Заслухавши інформацію управління містобудівної політики щодо аналізу системи надання дозвільної документації на будівництво об’єктів містобудування, колегія відзначає, що існуюча система ще не повною мірою задовольняє інтереси інвесторів та потребує поліпшення.

З метою удосконалення дозвільної системи у будівництві колегія вирішила:

- взяти до відома інформацію про заходи з удосконалення та спрощення дозвільної системи у будівництві;

- робочій групі з розробки та удосконалення законодавства у сфері містобудування (В.Присяжнюк) підготувати план заходів щодо внесення змін до законів України та інших правових актів із удосконаленням дозвільної системи у будівництві і подати на розгляд науково-технічної ради у квітні 2003 р.

Голова колегії

В.Череп

*           *           *

Довідка

Профільними управліннями Держбуду із залученням фахівців місцевих органів містобудування та архітектури, капітального будівництва проведено роботу з вивчення питання надання дозвільної документації на будівництво об’єктів містобудування.

На даний час  систему надання дозвільної документації на розміщення та будівництво об’єктів сформовано на підставі законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено повноваження органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, служб державного нагляду щодо права погоджувати або надавати висновок від початку вибору земельних ділянок для будівництва, оформлення права на землю, надання вихідних даних, розроблення, погодження, проведення експертизи та затвердження проектної документації, надання дозволів на початок будівельних робіт та прийняття об’єктів до експлуатації.

Перелік актів законодавства, якими визначено  право окремих центральних органів брати участь у процедурах надання дозвільних документів для будівництва об’єктів містобудування, наводиться у додатку. 

Відповідно до законодавства  питання щодо надання дозвільних документів, погодження та експертизи регламентуються також рядом відомчих нормативно-правових актів, затверджених Держбудом України, іншими центральними органами виконавчої влади, а також державними будівельними нормами.

Процедура надання та оформлення дозвільної документації на будівництво об’єктів містобудування умовно розподілена на шість складових частин: вибір земельної ділянки та погодження місця розташування об’єкта (1), надання вихідних даних для проектування (2); розроблення, погодження та експертиза проектної документації для будівництва (3); надання технічного завдання, розробка, погодження проекту відведення земельної ділянки, надання акта на право власності або ухвалення договору оренди (4); надання дозволу на початок будівельних робіт та будівництво об’єкта (5); приймання об’єкта до експлуатації та реєстрація споруди як об’єкта нерухомого майна (6).

1.Вибір земельної ділянки та погодження місця розташування об’єкта.

На першому етапі, який регулюється земельним законодавством,   замовник має звернутись до органів місцевого самоврядування для отримання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування об’єкта. Рішення місцевої ради про дозвіл на підготовку зазначених матеріалів приймається на підставі висновків управлінь економіки, земельних ресурсів, інших підрозділів міськвиконкому (райдержадміністрації).

За дорученням голови місцевої ради комісія з вибору земельної ділянки виконавчого органу міської ради або райдержадміністрації у складі голови комісії - заступника голови райдержадміністрації (міськвиконкому), представників структурних підрозділів земельних ресурсів, містобудування та архітектури, охорони навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду, за участю представників виконкому місцевої ради, замовника, інспекції державного пожежного нагляду, державної автомобільної інспекції, органів охорони культурної спадщини розглядає обгрунтовані матеріали та встановлює можливість розташування конкретного об’єкта містобудування на земельній ділянці, про що складається акт обстеження земельної ділянки.

Перший етап завершується відповідним рішенням місцевої ради (виконкому) про погодження місця розташування об’єкта містобудування. Зазначене рішення одночасно є дозволом на надання вихідних даних та виконання проектно-вишукувальних робіт.   Цей етап є обтяжливим і на практиці організований без  урахування статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій", якою визначено можливість вибору земельної ділянки та отримання дозволу на будівництво шляхом створення одного віконця.

Матеріали щодо погодження місця розташування об’єкта, як правило, готуються на платній основі землевпорядними комунальними підприємствами, які існують при управліннях земельних ресурсів місцевих державних адміністрацій або виконавчих органів місцевих рад.

У містах обласного значення перший етап триває до 3 місяців, загальна вартість підготовки матеріалів складає до 3000 гривень.

2.Надання вихідних даних для проектування об’єктів містобудування.

Друга складова частина, найбільш вагома для забезпечення початку будівництва, включає отримання замовником вихідних даних на проектування об’єкта, розробку, погодження проектно-кошторисної документації, отримання висновку комплексної інвестиційної експертизи та затвердження проекту на будівництво .

На звернення замовника орган містобудування та архітектури надає архітектурно-планувальне завдання. Відповідні умови також надаються замовнику санітарно-епідеміологічною службою, природоохоронною службою, пожінспекцією, державними службами охорони культурної спадщини, охорони праці, енергозбереження, протизсувних робіт, при потребі - територіальними управліннями охорони надр та  охорони водних об’єктів. Ці умови надаються відповідно до  нормативно-правових актів у сфері містобудування, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, охорони довкілля, транспорту, енергозбереження, пожежної безпеки, охорони праці, охорони культурної спадщини, безпеки дорожнього руху, збереження об’єктів водного фонду,  лісового фонду, надр  та іншими.

Крім того, експлуатуючі підприємства з водозабезпечення, каналізування, теплопостачання, газозабезпечення, електрозабезпечення, зв’язку, ліфтової служби, дощової каналізації, диспетчеризації експлуатації житлового фонду надають технічні умови щодо підключення об’єкта до відповідних інженерних мереж. Порядок надання вихідних даних, вартість і термін виконання цих послуг врегульовано постановою Кабінету Міністрів України. Згідно із законодавством термін не повинен складати більше 1,5 місяця.

На практиці процес отримання технічних умов на підключення до інженерних мереж замовником є дуже обтяжливим та складним і триває декілька місяців.  У разі проектування  об’єктів виробничого призначення перелік служб та організацій значно більший.  Підприємства, установи та організації готують вихідні дані для проектування об’єктів будівництва виключно на платній основі і зацікавлені у розширенні обсягів передпроектних робіт. Загальна вартість отримання вихідних даних у містах обласного значення  складає до 2,5 тис. гривень.

3. Розроблення, погодження та експертиза проектної документації для будівництва.

На основі одержаних вихідних даних та завдання на проектування здійснюється розробка проектно-кошторисної документації.

У процесі розробки архітектурні та технічні рішення проекту погоджуються з підрозділами (службами) та організаціями і підприємствами, які надали вихідні дані. Цей процес розтягується на декілька місяців. При цьому погодження проекту здійснюється також за плату, що суперечить законодавству.

Після погодження та розробки проектно-кошторисна документація  подається на комплексну інвестиційну експертизу до відповідної регіональної служби Укрінвестекспертизи. Порядок проведення експертизи та вартість підготовки комплексного експертного висновку врегульовані постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до законодавства комплексна державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва, незалежно від джерел їх фінансування, включає шість державних експертиз.

На практиці кожна служба державного нагляду готує окремий висновок на платній основі. При цьому при виконанні окремих державних експертиз у складі комплексної державної експертизи її співвиконавці керуються також численними відомчими нормативно-правовими документами, які не відповідають загальній тенденції Держбуду щодо скорочення термінів та вартості проведення комплексної державної експертизи, що призводить до неузгодженості дій на місцях.

Для спрощення процедури проведення комплексної державної експертизи Держбуд України для розвитку положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 483 розробив і рекомендував для врахування в розпорядчому документі місцевого рівня особливості організації роботи з проведення комплексної державної експертизи проектів будівництва. Ці рекомендації спрямовані на більш прозору і спрощену процедуру проведення комплексної державної експертизи, скорочення термінів та зменшення вартості її виконання. Зокрема пропонується встановити порядок, за яким об’єкти, що можуть бути віднесені до нескладних  або таких, які мають масове застосування на території регіону, проходили б комплексну державну експертизу за 15-20 календарних днів проти 45. Запропонована Держбудом схема  вже почала широко впроваджуватись на регіональному рівні.

На виконання статті 7 Закону України “Про архітектурну діяльність” Держбуд України наказом від 12 вересня 2001 року № 179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за № 844/6035, визначив Перелік об’єктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи.

Після одержання позитивного висновку комплексної державної інвестиційної експертизи проектно-кошторисна документація затверджується замовником.

4. Розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки, винесення меж на місцевість, оформлення права власності (оренди).

Проект відведення земельної ділянки розробляється відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України на підставі дозволу голови місцевої ради ліцензійною землевпорядною організацією на замовлення інвестора (на договірних засадах). До початку розробки проекту забудовник отримує в управлінні земельних ресурсів відповідне технічне завдання. 

Проект підлягає узгодженню із суміжниками (власниками, користувачами), підрозділом охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічною службою, екологічною інспекцією, управлінням (відділом) містобудування та архітектури.

Після погодження проект відведення земельної ділянки підлягає землевпорядній експертизі. Після одержання висновку експертизи управління земельних ресурсів готує проект рішення виконкому про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки у  користування.  Проект рішення та проект відведення земельної ділянки розглядається постійною комісією міської ради, яка після опрацювання передає їх до міської ради для прийняття рішення.

Землевпорядними організаціями за дорученням управління земельних ресурсів виконується проект перенесення меж на місцевість, про що складається акт перенесення меж земельної ділянки та технічний звіт. Державний акт на право приватної власності підлягає державній реєстрації в управлінні земельних ресурсів.

Зазначені процедури виконуються землевпорядними підприємствами на платній договірній основі. На практиці цей етап триває до півроку і коштує до 3тис. гривень.  Інколи вирішення земельних питань триває 1,5 - 2 роки.

5. Отримання замовником дозволу на початок будівельних робіт, будівництво об’єкта.

 Ці процедури врегульовано містобудівним законодавством та державними будівельними нормами.

Законом України “Про планування і забудову територій” (ст.29) передбачено видачу дозволу на виконання будівельних робіт, який видається місцевими інспекціями Держархбудконтролю на підставі затвердженої проектної документації, документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Відповідно до зазначеного Закону Держбуд України наказом від 5.12.2000 № 273 затвердив “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України     25.12.2000 р. за № 945/5166.

6. Прийняття  об’єкта до експлуатації.

 Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. № 449 затверджено “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення”. Згідно з Положенням об’єкти державного замовлення приймаються до експлуатації державними приймальними комісіями.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, не включених до державного замовлення, визначається Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Держбудом.

Наказом Держкоммістобудування України від 5.10.94 № 48 введено в дію з 1.01.95 ДБН А.3.1-3-94 “Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Основні положення”, які встановлюють порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від їх форм власності та призначення і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт об’єктів - будинків, споруд, приміщень, підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів.

Об’єкти державної власності приймаються до експлуатації державними приймальними комісіями, які призначаються органами, що затвердили проектно-кошторисну документацію (крім об’єктів житлово-цивільного призначення); об’єкти житлово-цивільного призначення - державними приймальними комісіями, які призначаються районними і міськими виконкомами рад. Для пред’явлення об’єктів державним приймальним комісіям створюються робочі комісії, що призначаються замовником (забудовником). Прийняття робочими комісіями зазначених об’єктів і устаткування оформляється  відповідними актами, які передаються на розгляд державній приймальній комісії.

Робочі комісії призначаються рішенням (наказом, постановою) замовника (забудовника).

Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію оформляється актом, який підписується головою та всіма членами комісії.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів АР Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Держбудом. Такі об’єкти рекомендується вводити до експлуатації за рішенням, що приймається державною технічною комісією, яка призначається районним (міськими) виконкомом відповідної місцевої ради.

Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта, який затверджується органом, що призначив цю комісію.

В залежності від виду функціонального призначення об’єкта, джерел фінансування та форми власності до складу приймальної комісії включаються відповідальні представники ДАБК, СЕС, пожінспекції, охорони  довкілля, енергозбереження, охорони праці, ДАІ, МНС, місцевого органу влади, проектувальника, генпідрядника , замовника.

 На підставі акта приймання до експлуатації, акта технічної інвентаризації збудованої споруди власник забезпечує подання документів для реєстрації споруди як об’єкта нерухомого майна.

ВИСНОВКИ.

1.Процедури надання замовникам дозвільної документації в будівництві регламентуються більш ніж 20 законами та підзаконними нормативно - правовими актами,  що унеможливлює врегулювання та спрощення  зазначеної системи лише нормативними актами Держбуду України або органами місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях.

2. Процедури надання дозволів та погоджень під час розміщення та будівництва окремих об’єктів містобудування, визначені земельним, санітарним, природоохоронним та іншим законодавством не враховують наявність погодженої і затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови, що могло б значно спростити дозвільну систему.

3. Найбільш обтяжливими етапами отримання дозвільної документації є вирішення земельних питань, збір вихідних даних, погодження та експертиза проектної документації.

4. Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов, підготовлений Держбудом України та затверджений постановою Кабінету Міністрів України, визначив можливість створення системи “одного віконця” для видачі вихідних даних на проектування.  Однак підприємства та установи, які готують та видають технічні умови і працюють на госпрозрахункових умовах, не зацікавлені у спрощенні процедур, відповідному зменшенні обсягів робіт та їх вартості.

5. Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи на місцях, органи місцевого самоврядування та виконавчої влади  також не зацікавлені у спрощенні процедур вибору земельних ділянок, надання вихідних даних, погодження проектів та будівництва, оскільки у цій сфері створюються додаткові робочі місця для кваліфікованих спеціалістів, забезпечується надходження коштів до місцевих бюджетів та додаткових коштів на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури.

6. Значно обтяжує процес будівництва дублювання  участі служб державного нагляду (санітарної, природоохоронної тощо)  до 5-6 разів на етапах вибору земельної ділянки, підготовки матеріалів погодження місця розташування об’єкту,  надання вихідних даних для проектування, погодження проекту відведення земельної ділянки, погодження проектної документації для будівництва, надання експертних висновків. Підготовка висновків та  проведення погоджень  на платній основі обумовлює зацікавленість у  збільшенні обсягів робіт з підготовки  дозвільної документації для будівництва.

7. Окремі технічні умови, які надають органи державного нагляду, зокрема щодо пожежної безпеки, енергозбереження, охорони праці за змістом є витягами з державних норм та стандартів і не потребують підготовки та видачі для проектування конкретного об’єкту містобудування.

8. У регіонах не виконуються вимоги щодо організації проведення комплексної інвестиційної експертизи. Служби та організації, які надають технічні умови, наполягають на погодженні проектної документації на відповідність виданим умовам, хоча зазначена процедура є завданням комплексної державної інвестиційної експертизи.

9. Окремі служби та комунальні підприємства тепло-, газо-, енерго-, водо-, електропостачання під час надання технічних умов встановлюють обтяжливі для замовника за витрачанням часу та коштів обсяги додаткових робіт, не пов’язаних безпосередньо з підключенням об’єкту до інженерних мереж.

10. Основним напрямом спрощення дозвільної системи є удосконалення відповідної правової бази шляхом внесення змін до законів України та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають повноваження центральних органів виконавчої влади та  їх територіальних органів, а також органів місцевого самоврядування  у сфері земельних відносин, будівництва, охорони навколишнього середовища, здоров’я населення тощо.