Рекомендації від 21.12.2015 Щодо організації охорони праці на підприємствах будівництва, транспорту та зв’язку

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

від 21 грудня 2015 року

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БУДІВНИЦТВА, ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ

Ці рекомендації носять роз’яснювальний, інформаційний характер і не відображають всіх нюансів роботи з охорони праці на підприємстві.

Для того, щоб мати повне уявлення про те, як побудувати систему управління охороною праці, рекомендовано вивчити відповідні матеріали.

Організація ефективної системи охорони праці, яка на сьогодні є дуже актуальною, здійснюється, відповідно до Конституції України, шляхом виконання вимог Кодексу законів про працю, Кодексу цивільного захисту України, а також Законів України: «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про колективні договори і угоди», «Про дорожній рух», «Про поводження з радіоактивними відходами» тощо.

На підприємствах та в організаціях заходи з охорони праці обумовлені прагненням керівників вести цивілізований бізнес, тож дуже важливими є в тому числі й такі заходи, як соціальна захищеність і соціальне партнерство з працівниками, що передбачають зацікавленість в охороні здоров’я і безпеці персоналу, а також обов’язкове виконання вимог законодавства саме в галузі охорони праці. В основу методології створення та функціонування системи управління охороною праці (СУОП) покладено відомі принципи: плануй – виконуй – контролюй – удосконалюй.

Ефективність СУОП залежить від правильно визначених цілей управління та якісного виконання обов’язків, покладених на всі рівні управління, усі підрозділи організації, особливо на керівництво.

Правильно побудована система управління охороною праці, як показує практика, дає помітний економічний ефект: підвищується продуктивність праці, скорочуються витрати, пов’язані з травматизмом і професійними захворюваннями, зменшується плинність кадрів, збільшується професійна активність працівників. Науково доведено, що комплекс заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, сприяє збільшенню її продуктивності, а саме:

– зменшення виробничого шуму до рівня допустимих норм – до 3–15%;

– раціональне забарвлення приміщення – до 25%;

– продумане використання музики – до 12–14%;

– створення раціонального освітлення – до 10–15%;

– правильна організація робочого місця – до 20%;

– оптимальна температури повітря – до 50%.

Основні напрями роботи в галузі охорони праці

Передусім це:

розробка та впровадження системи управління охороною праці відповідно до вимог законодавства;

загальне керівництво і контроль за станом охорони праці на підприємстві, контроль за дотриманням законодавчих та інших нормативно-правових актів, вимог, правил та інструкцій з охорони праці. Контроль за виконанням службових обов’язків підлеглими;

організація розробки та забезпечення виділення фінансових коштів на реалізацію заходів щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці;

забезпечення охорони і безпеки праці в процесі виробництва, під час експлуатації обладнання; забезпечення засобів технологічного оснащення та індивідуального захисту (ЗІЗ); забезпечення охорони і безпеки праці під час здійснення технічних процесів;

спостереження за станом умов праці на робочих місцях і підтримка рівня шкідливих і небезпечних факторів в межах допустимої норми;

організація та проведення атестації робочих місць і сертифікації виробничих об’єктів на відповідність вимогам з охорони праці;

розробка заходів по усуненню виявлених недоліків і відхилень рівня шкідливих і небезпечних факторів від їх допустимих значень;

проведення навчання та інструктажів для працівників підприємства з питань охорони праці. Навчання безпечним прийомам роботи;

забезпечення засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), спецодягом, спецвзуттям, миючими засобами тощо;

забезпечення протипожежної та електробезпеки підприємства;

організація санітарно-побутового і лікувально-профілактичного обслуговування;

розслідування та облік нещасних випадків;

проведення обов’язкового страхування працівників від тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, а також від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Нормативні основи управління охороною праці

Усі заходи системи управління охороною праці регламентуються вимогами нормативних актів. Чинне законодавство передбачає застосування наступних видів нормативних актів:

нормативно-правові акти, що регламентують державні нормативні вимоги охорони праці;

локальні нормативні акти, що містять норми трудового права, які роботодавець узгоджує з представницьким органом.

Нормативні вимоги охорони праці визначаються законодавством України, а також системою нормативно-правових актів, що містять державні нормативні вимоги охорони праці.

В Основному законі – Конституції України – зазначено: «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом»; «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється» (ст. 43); «Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічної оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час» (ст. 45); «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом» (ст. 46).

З чого почати?

Діяльність з організації охорони праці на підприємстві потрібно починати з наказу про призначення відповідального за охорону праці та інженера з охорони праці.

В організаціях чисельністю менше 50 осіб ці посади може виконувати одна людина. Якщо ж працівників більше ніж 50, у підприємства має бути штатна одиниця інженера з охорони праці.

Можна також організувати комісію з охорони праці (права та обов’язки членів комісії визначені в наказі Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 № 55 «Про затвердження Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства»). Як правило, її створюють на великих і середніх підприємствах. А на малих підприємствах обираються уповноважені з охорони праці, які діють на підставі наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 № 56 «Про затвердження Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці».

Далі. Всім зазначеним особам на чолі з директором або головним інженером (якщо вони не пройшли навчання) необхідно пройти курс навчання в навчальному центрі з охорони праці для керівників підприємств зі складанням іспиту після 40-годинної навчальної програми.

Всі, хто пройшов навчання і перевірку знань з охорони праці, отримують відповідні посвідчення, тож можуть приступати до своїх обов’язків (проводити інструктаж, допуск до робіт, нагляд і т.д.).

З числа працівників, які пройшли навчання, створюється комісія для перевірки знань з охорони праці інженерно-технічних працівників, службовців і працівників робітничих професій. Пройти навчання в навчальному центрі має не менше трьох осіб.

Наступний крок – підготувати пакет документів з охорони праці. Це накази, протоколи, інші локальні акти, інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт вашої організації, журнали інструктажів з ОП та інші журнали, програми вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці, графіки навчання, перевірки знань та інструктажів з трирічним і річним циклом. Це також списки обладнання, засобів індивідуального захисту, спецодягу та інструментів із зазначенням термінів дії і чергових перевірок. До пакета документів входять також перелік і характеристика робочих місць з підвищеною небезпекою, перелік небезпечних професій.

Після цього треба призначити відповідальних за:

електрогосподарство та електробезпеку на підприємстві (фахівець повинен мати IV групу з електробезпеки, а якщо її немає, йому необхідно пройти навчання);

пожежну безпеку підприємства;

пожежогасіння;

призначення керівників стажування робочих після первинного інструктажу;

створення комісії з розслідування нещасних випадків;

створення атестаційної комісії робочих місць та умов праці організації;

створення комісії з перевірки знань з охорони праці працівників підприємства;

наглядом за технічним станом та експлуатацією посудин (балонів) з числа фахівців, які пройшли відповідну перевірку знань ПБ і мають посвідчення;

допуск персоналу до самостійного обслуговування посудин під тиском;

список осіб, які мають право видавати наряд-допуск тощо.

Необхідно скласти список тих робочих професій, які передбачають навчання робітників в спеціалізованих навчальних центрах (стропальник, електрозварник, водій навантажувача тощо). Після закінчення навчання робітники отримують посвідчення, в яких зазначено присвоєний їм розряд. Відповідальним за навчання обов’язково треба перевірити, чи дійсні ці посвідчення.

Також треба організувати медичні огляди працівників. Для цього створюється поіменний список професій і посад працівників для обов’язкового медичного огляду (дільниця, речовини, фактори, стаж роботи), який узгоджується з територіальним органом державної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини, укладається договір з лікувальним закладом на проведення медоглядів, складається графік проведення диспансеризації.

Обов’язковими документами з охорони праці також є Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників фірми, Правила пожежної безпеки на підприємстві, колективний договір, в якому обумовлено режими робочого дня і відпочинку, положення про роботу в позаурочний час та інші.

Коли всі документи оформлені, починається безпосередня робота з налагодження та підтримання системи охорони праці на підприємстві. Тут дуже багато залежить від інженера з охорони праці. Йому треба відстежувати і контролювати заходи з охорони праці, примушуючи роботодавця не відкладати на потім необхідну роботу щодо поліпшення умов праці, а в разі необхідності – карати робітників, що порушують правила та інструкції з охорони праці, а також керівників підрозділів, які не виконують належним чином свої обов’язки в галузі охорони праці.

Інженер з охорони праці повинен уважно слідкувати за станом виробничого життя свого підприємства, усі нові технологічні процеси перевіряти на безпеку робочих місць, контролювати підготовку фахівців.