Директива Європейського парламенту та Ради від 16.09.2009 № 2009/104/ЄС Стосовно мінімальних вимог щодо безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання робітниками при здійсненні професійної діяльнос...

ДИРЕКТИВИ

ДИРЕКТИВА 2009/104/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ

від 16 вересня 2009 року стосовно мінімальних вимог щодо безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання робітниками при здійсненні професійної діяльності (друга окрема Директива у розумінні пункту (1) статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС)

(кодифікована версія)

(Текст має значення для ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, пункт (2) його статті 137,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського соціально-економічного комітету([1]),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи у відповідності з процедурою, закладеною у статті 251 Договору([2]),

Оскільки:

(1) У Директиву Ради 89/655/ЄЕС від 30 листопада 1989 стосовно мінімальних вимог до безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання робітниками при здійсненні професійної діяльності (друга окрема Директива у розумінні пункту (1) статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС)([3]) вже декілька разів вносилися значні зміни([4]). В інтересах ясності та раціональності означена Директива повинна бути кодифікована.

(2) Ця Директива є окремою директивою у розумінні пункту (1) статті 16 Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 року про запровадження заходів щодо сприяння покращення у сфері безпеки та здоров’я робітників при виконанні професійної діяльності([5]). Отже, положення Директиви 89/391/ЄЕС повністю застосовні до меж використання робочого обладнання робітниками при виконанні професійної діяльності, без шкоди більш суворим або спеціальним положенням, що містяться у цій Директиві.

(3) Пункт (2) статті 137 Договору передбачає, що Рада можуть за допомогою директив ухвалити мінімальні вимоги для сприяння покращенням – зокрема, робочого середовища – з метою захисту здоров’я та безпеки робітників.

(4) Згідно із зазначеною статтею, такі директиви повинні запобігти накладання адміністративних, фінансових та юридичних обмежень у спосіб, який міг би затримати створення та розвиток малих та середніх підприємств.

(5) Положення, ухвалені згідно з пунктом (2) статті 137 Договору, не заважають будь-якій державі-члену зберегти або запровадити більш суворі заходи на захист робочих умов, за умови, що вони сумісні з Договором.

(6) Дотримання мінімальних вимог, призначених для гарантування кращого стандарту безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання, є важливим для забезпечення безпеки та здоров’я робітників.

(7) Покращення техніки безпеки, гігієни та здоров’я є метою, яка не повинна підпорядковуватися суто економічним міркуванням.

(8) Робота на вишині може наразити робітників на особливо великі ризики для їхньої безпеки та здоров’я, зокрема, на ризики падіння з вишини та інші серйозні нещасливі випадки на виробництві, на які припадає значна частка усіх нещасливих випадків, а особливо – зі смертельним кінцем.

(9) Ця Директива являє собою практичний аспект реалізації соціального виміру внутрішнього ринку.

(10) Згідно з Директивою 98/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 червня 1998, що закладає процедуру надання інформації у сфері технічних стандартів та регламентів, а також правил щодо послуг Інформаційного суспільства([6]), від держав-членів вимагається повідомляти Комісію про будь-які проекти технічних регламентів, що стосуються машин, обладнання та установок.

(11) Ця Директива є найбільш відповідним засобом досягнення бажаних цілей та задля цієї мети не виходить за межі того, що є необхідним.

(12) Ця Директива не повинна перешкоджати зобов’язанням держав-членів, що відносяться до кінцевих термінів транспонування в національне законодавство Директив, викладених у Частині В Додатку III,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

 

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1

Предмет

1. Ця Директива, яка є другою окремою директивою у розумінні пункту (1) статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС, закладає мінімальні вимоги до безпеки та здоров’я при використанні робочого обладнання робітниками при виконанні професійної діяльності, визначеному у статті 2.

2. Положення Директиви 89/391/ЄЕС є повністю застосовними до усієї сфери, зазначеної у пункті 1, без шкоди до більш суворих або спеціальних положень, що містяться у цій Директиві.

Стаття 2

Визначення

У цілях цієї Директиви, наступні терміни мають наступні значення:

(a) «робоче обладнання»: будь-яка машина, апарат, інструмент або установка, що використовується на роботі;

(b) «використання робочого обладнання»: будь-яка діяльність, що залучає робоче обладнання – така, як запуск та зупинка обладнання, його використання, перевезення, ремонт, модифікація, експлуатація та обслуговування, включаючи, зокрема, очищення;

(c) «небезпечна зона»: будь-яка зона всередині або навколо робочого обладнання, в якій працівник, відкритий для зовнішнього впливу, наражається на ризик для здоров’я або безпеки;

(d) «працівник, відкритий для зовнішнього впливу»: будь який працівник, який знаходиться частково або цілком у небезпечній зоні;

(e) «оператор»: працівник або працівники, які за завданням використовують робоче обладнання.

 

ГЛАВА II

ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКІВ

 

Стаття 3

Загальні обов’язки

1. Роботодавець вживає заходів, необхідних для забезпечення того, що робоче обладнання у розпорядженні працівників на підприємстві або установі, підходить для роботи, що має виконуватися на ньому, або належним чином пристосоване для означеної мети та може використовуватися працівниками, не ставлячи під загрозу їхню безпеку або здоров’я. При виборі робочого обладнання, яке він пропонує для використання, роботодавець приймає до уваги конкретні умови роботи та характеристики та фактори ризику, які існують на підприємстві або в установі, зокрема, на робочому місці, для безпеки та здоров’я працівників, та будь-які додаткові фактори ризику, які виникають внаслідок використання робочого обладнання, про яке йде мова.

2. У випадку, коли у такий спосіб неможливо повністю забезпечити використання робочого обладнання працівниками без ризику їхній безпеці або здоров’ю, роботодавець вживає відповідних заходів для мінімізації ризиків.

 

Стаття 4

Правила, що стосуються робочого обладнання

1. Без шкоди статті 3, роботодавець отримує та/або використовує:

(a) робоче обладнання, яке, якщо воно вперше надане працівникам на підприємстві або в установі після 31 грудня 1992 року, відповідає:

(i) положенням будь-якої відповідної директиви Співтовариства, яка є застосовною;

(ii) мінімальним вимогам, закладеним у Додатку I, у межах, що знаходяться поза сферою застосування будь-якої іншої директиви Співтовариства, або входять в неї тільки частково;

(b) робоче обладнання, яке, якщо вже надане працівникам на підприємстві або в установі до 31 грудня 1992 року, приводиться у відповідність мінімальним вимогам, закладеним у Додатку I не пізніше, ніж через 4 роки після означеної дати;

(c) без шкоди підпункту (i) пункту (a), та шляхом відхилення від підпункту (ii) пункту (a) та пункту (b), конкретне робоче обладнання охоплюється вимогами пункту 3 Додатку I, яке, якщо вже надане працівникам на підприємстві або в установі до 5 грудня 1998 року, приводиться у відповідність мінімальним вимогам, закладеним у Додатку I, не пізніше, ніж через 4 років після означеної дати.

2. Роботодавець вживає заходів, необхідних для забезпечення того, що протягом строку своєї експлуатації, робоче обладнання утримується у відповідних випадках за допомогою адекватної експлуатації на такому рівні, який відповідає пункту (a) або (b) частини 1.

3. Держави-члени, після консультації як з промисловими секторами, так й з належним оглядом на національне законодавство та/або практику, встановлюють процедури, за якими можна досягнути рівню безпеки відповідно до цілей, зазначених у Додатку II.

Стаття 5

Перевірка робочого обладнання

1. Роботодавець забезпечує попередню перевірку у випадках, коли безпека робочого обладнання залежить від умов установки (після установки та перед першим запуском в експлуатацію) та перевірку після збірки його на новому майданчику або на новому місці компетентними особами у розумінні національного законодавства та/або практики, щоб забезпечити правильну установку та належну роботу робочого обладнання.

2. Для того, щоб забезпечити збереження умов здоров’я та безпеки та можливість своєчасного виявлення та усунення зноси, що може призвести до небезпечних ситуацій роботодавець забезпечує охоплення робочого обладнання, що знаходиться в умовах, що спричиняють такий знос:

(a) періодичними перевірками та, де доцільно, випробуванням, компетентними особами у розумінні національного законодавства та/або практик;

(b) спеціальними перевірками компетентними особами у розумінні національного законодавства та/або практик кожного разу, коли трапляються виняткові обставини, які можуть поставити під загрозу безпеку робочого обладнання – такі, як робота з модифікації, аварії, природні явища та тривали періоди бездіяльності.

3. Результати перевірок записуються та зберігаються у розпорядженні зазначених органів. Вони повинні зберігатися протягом належного строку. Коли робоче обладнання використовується поза межами підприємства, воно надходить у супроводі візуального доказу того, що остання перевірка була здійснена.

4. Держави-члени встановлюють умови, за яких здійснюються такі перевірки.

Стаття 6

Робоче обладнання, з яким пов’язані окремі ризики

Коли використання робочого обладнання, скоріш за все, включатиме окремий ризик безпеці або здоров’ю робітників, роботодавець вживає заходів, необхідних для забезпечення того, що:

(a) використання робочого обладнання обмежується особами, яким ставиться завдання щодо його використання;

(b) у випадку ремонту, модифікації, експлуатації або обслуговування, означені працівники спеціально призначаються для виконання такої роботи.

Стаття 7

Ергономіка та професійна гігієна

При застосуванні мінімальних вимог до здоров’я та безпеки роботодавцем повинні повною мірою враховуватися робоче місце та положення робітників при використанні робочого обладнання та ергономічні принципи.

Стаття 8

Інформування працівників

1. Без шкоди статті 10 Директиви 89/391/ЄЕС, роботодавець вживає заходів, необхідних для забезпечення адекватного інформування працівників та, та, де доцільно, надання їм письмових інструкцій щодо робоче обладнання, що використовується у роботі.

2. Інформація та письмові інструкції містять щонайменше адекватну інформацію щодо безпеки та здоров’я, що стосується:

(a) умови використання робочого обладнання;

(b) передбачувані нештатні ситуації;

(c) де доцільно, висновки, які можна зробити на основі досвіду використання робоче обладнання.

Працівники повинні повідомлятися про небезпеки, що мають відношення до них, про робоче обладнання, присутнє у робочій зоні або на майданчику, та про будь-які зміни, що впливають на них, тією мірою, в якій вони впливають на робоче обладнання, розташоване в їхній безпосередній робочій зона або на майданчику, навіть якщо вони безпосередньо не використовують таке обладнання.

3. Інформація та письмові інструкції повинні бути зрозумілі для зазначених працівників.

Стаття 9

Підготовка робітників

Без шкоди статті 12 Директиви 89/391/ЄЕС, роботодавець вживає заходів, необхідних для забезпечення того, що:

(a) працівники, які мають використовувати робоче обладнання, отримують адекватну підготовку, включаючи підготовку щодо будь-яких ризиків, які можуть виникнути внаслідок такого використання;

(b) працівники, зазначені у частині (b) статті 6, отримують адекватну спеціальну підготовку.

Стаття 10

Консультування робітників та участь працівників

Консультування та участь робітників та/або їхніх представників у питаннях, що охоплюються цією Директивою, включаючи Додатки до неї, відбуваються у відповідності зі статтею 11 Директиви 89/391/ЄЕС.

 

ГЛАВА III

ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 11

Внесення змін у Додатки

1. Додання до Додатку I додаткових мінімальних вимог, застосовних до окремих видів робочого обладнання, зазначених у його пункті 3, ухвалюється Радою у відповідності з процедурою, закладеною у частині (2) статті 137 Договору.

2. Суворо технічна переробка Додатків може бути ухвалена у відповідності з процедурою, закладеною у частині (2) статті 17 Директиви 89/391/ЄЕС в результаті:

(a) ухвалення директив щодо технічного узгодження та стандартизації робочого обладнання; та/або

(b) технічного прогресу, змін у міжнародних нормативних актах або специфікаціях, або знань у сфері робочого обладнання.

 

Стаття 12

Прикінцеві положення

Держави-члени пересилають у Комісію тексти положень національного законодавства, яке вони вже ухвалили або ухвалюють у сфері, що охоплюється цією Директивою.

Стаття 13

Директива 89/655/ЄЕС, зі змінами, внесеними Директивами, наведеними у переліку у Частині А Додатку III, скасовується, без шкоди зобов’язанням держав-членів, що стосуються термінів транспонування у національні законодавства Директив, що наводяться у Частині В Додатку III. Посилання на скасовану Директиву вважаються посиланнями на цю Директиву та читаються відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у Додатку IV.

 

Стаття 14

Ця Директива набирає чинності на 20-й день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

 

Стаття 15

Ця Директива адресується державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі, 16 вересня 2009 року.

 

За Європейський Парламент Голова J. BUZEK

За Раду Голова C. MALMSTROM

 

_____________

ДОДАТОК I

МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ

(зазначені у підпункті (ii) пункту (a) та у пункті (b) частини (1) статті 4)

1. Загальний коментар

Зобов’язання, закладені у цьому Додатку, застосовуються з оглядом на цю Директиву та у випадках коли існує відповідний ризик для робочого обладнання, про яке йде мова.

Наступні мінімальні вимоги, тією мірою, в якій вони стосуються робочого обладнання, що використовується, необов’язково закликають до таких самих заходів, як основоположні вимоги стосовно нового робочого обладнання.

2. Загальні мінімальні вимоги, застосовні до робочого обладнання

2.1. Прилади управління робочим обладнанням, які можуть вплинути на безпеку, повинні бути чітко видимі та розпізнавані, а у відповідних випадках – відповідним чином помічені.

За винятком, коли це необхідно для певних приладів управління, прилади управління повинні бути розташовані поза межами небезпечних зон та у такий спосіб, щоб їхня робота не мала наслідком додаткові фактори ризику. Вони не повинні спричиняти будь-які фактори ризику внаслідок ненавмисної активації.

Якщо необхідно, знаходячись у пульта головного управління, оператор повинен бути в змозі забезпечити відсутність будь-яких осіб у небезпечних зонах. Якщо це неможливо, повинна існувати система попередження – така, як чутний або видимий попереджувальний сигнал, що включається автоматично кожного разу, коли обладнання запускається. Працівник, відкритий для зовнішнього впливу, повинен мати час та засоби швидко уникнути факторів ризику, які спричиняються запуском або зупинкою робочого обладнання.

Системи управління повинні бути безпечними та повинні обиратися з належним врахуванням поломок, дефектів та обмежень, які очікуватимуться за планових умов використання.

2.2. Треба уможливити запуск робочого обладнання тільки за командою при цільовій активації приладів управління. Те ж саме застосовується до:

— повторного його запуску після зупинки за будь-якої причини,

— для управління суттєвими змінами в режимі роботи (наприклад, швидкість, тиск та ін.),

тією мірою, якщо означений пере запуск або зміна режиму не наражає працівника, відкритого для зовнішнього впливу, на будь-який фактор ризику.

Ця вимога не застосовується до пере запуску або змінення режиму в нормальному робочому циклі автоматизованого приладу.

2.3. Усе робоче обладнання повинно бути оснащене приладом повної та безпечної його зупинки. Кожне робоче місце повинно бути облаштоване приладом управління для зупинки частини або усього робочого обладнання, в залежності від типу фактору ризику, щоб забезпечити безпечність обладнання. Прилад зупинки обладнання повинен мати пріоритет над приладом запуску. Коли робоче обладнання або його небезпечні частини зупинені, енергопостачання приводів повинно бути вимкнуте.

2.4. У випадку, коли це доцільно, та в залежності від факторів ризику, які пов’язані з обладнанням, та його номінальний час зупинки, робоче обладнання повинно бути облаштоване приладом аварійної зупинки.

2.5. Робоче обладнання, яке представляє ризики, пов’язані з частинами, що падають або виступають, повинно бути облаштоване відповідними приладами безпеки, що відповідають ризикові. Робоче обладнання, що представляє фактори ризику, пов’язані з викидами газу, пару, рідини або пилу, повинно бути облаштоване відповідними контейнерами та/або приладами для видалення, розташованими поруч із джерелами небезпеки.

2.6. Робоче обладнання та частини такого обладнання повинні у відповідних випадках, коли це необхідно для безпеки та здоров’я робітників, повинно бути зафіксоване на місці затисками або за допомогою інших засобів.

2.7. У випадку, коли існує ризик поломки або руйнації частин робочого обладнання, які ймовірно представлятимуть значну небезпеку для безпеки та здоров’я робітників, повинні бути вжиті відповідні захисні заходи.

2.8. У випадку, коли існує ризик механічного контакту з рухомими частинами робочого обладнання, який може призвести до нещасливих випадків, означені частини повинні бути обладнані захисною огорожею або приладами для запобігання доступу до небезпечних зон або для зупинення руху небезпечних частин до моменту, коли досягаються небезпечні зони. Захисна огорожа та захисні прилади повинні:

— бути міцними,

— не спричиняти будь-які додаткові фактори ризику,

— бути такими, що їх складно зняти або вивести з ладу,

— бути розташовані на достатній відстані від небезпечної зони,

— не обмежувати більш, ніж потрібно, огляд робочого циклу обладнання,

— дозволяти необхідні операції для прилаштування та заміни частин та для профілактичної роботи, обмежуючи доступ тільки до зони, в якій повинна виконуватися робота, та, якщо можливо, не знімаючи захисну огорожу та захисні прилади.

2.9. Зони та робочі місця робочого обладнання, в яких виконується робота та які проходять профілактику, повинні бути відповідним чином освітлені – у відповідності з операціями, які повинні на них виконуватися.

2.10. Частини робочого обладнання температура яких висока або дуже низька, у відповідних випадках повинні бути захищені для запобігання ризику для робітників, які торкаються них або підходять надто близько.

2.11. Прилади аварійної сигналізації на робочому обладнанні повинні бути однозначні та легко розрізнюватися и розумітися.

2.12. Робоче обладнання може використовуватися тільки для операцій та за умови, для яких воно призначене.

2.13. Повинно уможливити здійснення профілактичних робіт, коли обладнання зупинене. Якщо це неможливо, повинна існувати можливість вжиття відповідних захисних заходів для виконання таких операцій або виконання таких операцій за межами небезпечних зон. Якщо будь-яка машина має журнал обслуговування, він повинен постійно оновлюватися.

2.14. Усе робоче обладнання повинно бути облаштоване чітко розрізнюваними засобами ізоляції його джерел енергопостачання. Повторне приєднання, як вважається, не повинно представляти ризик для означених робітників.

2.15. Робоче обладнання повинно містити попередження та позначки, необхідні для забезпечення безпеки робітників.

2.16. Робітники повинні мати безпечні засоби доступу усіх зон, призначених для виробництва, регулювання та профілактичних робіт, та бути в змозі безпечно перебувати в них.

2.17. Усе робоче обладнання повинно відповідати вимогам захисту робітників проти ризику запалення робочого обладнання або його перегріву, або викидів газу, пилу, рідин, пару або інших речовин, що виробляються, використовуються робочим обладнанням або зберігаються у ньому.

2.18. Усе робоче обладнання повинно відповідати вимогам запобігання ризику вибуху робочого обладнання або речовин, що виробляються, використовуються робочим обладнанням або зберігаються у ньому.

2.19. Усе робоче обладнання повинно відповідати вимогам захисту працівників, відкритих для зовнішнього впливу, проти ризику безпосереднього або непрямого контакту з електричним струмом.

3. Додаткові мінімальні вимоги, застосовні до певних типів робочого обладнання

3.1. Мінімальні вимоги для пересувного робочого обладнання, самохідного або несамохідного

3.1.1. Робоче обладнання, рухом якого керують працівники, повинно бути обладнане у такий спосіб, щоб зменшити ризики для робітників під час переїзду. Означені ризики повинні включати ризики контакту працівників з колесами або траками гусениці, або захоплення їх у колеса або траки гусениці.

3.1.2. У випадку, коли випадкове захоплення приводного блоку між рухомим вузлом робочого обладнання та його допоміжними механізмами або будь-чим, що буксирується, може створити певний ризик, таке робоче обладнання повинно бути обладнане або адаптоване таким чином, щоб запобігати блокування приводних блоків. У випадку, коли такого захоплення запобігти неможна, повинні бути вжиті усі можливі заходи для запобігання негативних наслідків для працівників.

3.1.3. У випадку, коли вали приводу, що приводять у рух рухомі частини робочого обладнання забруднюються або ушкоджуються через волочіння по землі, повинні бути у наявності засоби для їхнього ремонту.

3.1.4. Рухоме робоче обладнання працівниками-водіями повинно конструюватися з тим, що обмежувати за дійсних умов використання, ризики перегортання робочого обладнання:

— за допомогою захисних конструкцій, сконструйованих так, щоб запобігати нахил обладнання більш, ніж на чверть оберту, або

— за допомогою конструкції, що забезпечуватиме достатній простір навколо працівників-водіїв, якщо нахил стане більшим за чверть оберту, або

— за допомогою будь-якого іншого пристрою, що матиме еквівалентну дію.

Ці захисні конструкції можуть бути невід’ємною частиною робочого обладнання.

Ці захисні конструкції не вимагаються, коли робоче обладнання під час роботи стабілізоване або у разі, якщо конструкція унеможливлює перегортання.

У випадку, коли у разі перегортання обладнання існує ризик затискання працівника-водія між частинами робочого обладнання та землею, повинна встановлюватися система фіксації працівників-водіїв.

3.1.5. Автонавантажувачі з вилковим захватом, на яких працюють один або більша кілкість працівників, повинні бути пристосовані або обладнані з метою обмежити ризик перегортання таких автонавантажувачів, наприклад.:

— шляхом встановлення огорожі для водія, або

— за допомогою конструкції для запобігання перегортання автонавантажувача, або

— за допомогою конструкції , яка гарантуватиме, що у рази перегортання автонавантажувача, між землею та певними частинами автонавантажувача для працівників-водіїв залишатиметься достатній простір, або

— за допомогою конструкції, яка фіксуватиме працівників на сидінні водія, щоб запобігти їх стискання між частинами перегорнутого автонавантажувача.

3.1.6. Самохідне робоче обладнання, яке під час руху може наразити осіб на ризик, повинне відповідати наступним умовам:

(a) обладнання повинно мати засоби для запобігання несподіваного запуску;

(b) воно повинно мати належні засоби для мінімізації наслідків зіткнення у разі, якщо більше, ніж один вузол робочого обладнання на гусеничному шасі знаходиться у той самий час у русі ;
(c) повинен бути встановлений пристрій для гальмування та зупинки обладнання. У випадку, коли вимагають міркування безпеки, повинні бути в наявності аварійні пристрої гальмування та зупинки обладнання у випадку несправності головного блоку, що керуються за допомогою легкодоступних пристроїв управління або автоматично;

(d) у разі, коли сектор безпосереднього огляду водія є неадекватним для забезпечення безпеки, для покращення огляду повинні бути встановлені адекватні допоміжні пристрої;

(e) робоче обладнання, сконструйоване для використання вночі або у затемнених місцях, повинно бути оснащене освітленням, відповідним для здійснення роботи та повинно забезпечувати достатню безпеку для робітників;

(f) робоче обладнання, яке представляє собою ризик пожежі або само по собі, або у відношенні того, що воно буксирує або перевозить, та останнє, скоріш за все, може наразити на небезпеку працівників, повинно бути оснащене відповідними протипожежними приладами у разі, якщо такі придали не доступні у достатній кількості поблизу місця використання робочого обладнання;

(g) дистанційно кероване робоче обладнання повинно автоматично зупинятися, як тільки воно залишить зону дії приладу управління;

(h) дистанційно кероване робоче обладнання, яке за нормальних умов може представляти фактори ризику затискання або зіткнення, повинно мати засоби захисту проти такого ризику, якщо нема в наявності інших відповідних приладів для контролю за ризиком зіткнення..

3.2. Мінімальні вимоги до робочого обладнання для підйому вантажів

3.2.1. Коли робоче обладнання для підйому вантажів встановлюється на постійній основі, повинні бути забезпечені його міцність та стійкість із врахуванням, зокрема, вантажів, що підіймаються, та напругу, що виникає на опорних точках та точках кріплення конструкцій.

3.2.2. Машини для підйому вантажів повинні мати чіткі зазначення їхнього номінальної вантажопідйомності та у відповідних випадках повинні бути обладнані пластиною розподілу навантаження, яка забезпечуватиме номінальну вантажопідйомність за будь-якої конфігурації обладнання. Пристрої для підйому повинні бути позначені у такий спосіб, щоб уможливити визначення характеристик, необхідних для безпечного використання. Робоче обладнання, яке не сконструйоване для підйому осіб, але яке може помилково бути використане таким чином, з цією метою повинно бути відповідним чином та чітко позначене .

3.2.3. Встановлене на постійній основі робоче обладнання повинно встановлюватися у такий спосіб, щоб зменшити ризик, того, що вантаж:

(a) вдарить по працівниках;

(b) ненавмисно буде віднесений у бік або вільно впаде;

(c) не буде ненавмисно скинутий.

3.2.4. Робоче обладнання для підйому та переміщення працівників повинно бути таким, щоб:

(a) запобігати ризикові падіння машини, якщо такий існує, шляхом встановлення відповідних пристроїв;

(b) запобігати ризикові випадіння з машини самого користувача, якщо такий існує;

(c) запобігати ризикові затиснення, захоплення користувача або удару по ньому, зокрема через ненавмисний контакт з об’єктами;

(d) забезпечити відсутність подальшої небезпеки для осіб, захоплених у машині у разі аварії та можливість їхнього звільнення .

Якщо за причин, притаманних місцю та різниці у висоті, ризиків, зазначених у пункті (a) неможна уникнути за допомогою будь-яких заходів безпеки, повинен бути встановлений та перевірятися кожного робочого дня підвісний канат зі збільшеним коефіцієнтом безпеки.

ДОДАТОК II

ПОЛОЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ОБЛАДНАННЯ

(зазначені у статті 4(3))

Загальний коментар

Цей Додаток застосовується з оглядом на цю Директиву та у разі, якщо існує відповідний ризик для робочого обладнання, про яке йдеться.

1. Загальні положення для всього робочого обладнання

1.1. Робоче обладнання повинно встановлюватися, розташовуватися та використовуватися, у такий спосіб, щоб зменшити ризики для користувачів робочого обладнання та для інших працівників, наприклад, забезпечуючи достатній простір між рухомими частинами робочого обладнання та закріпленими або рухомими частинами у його середовищі та безпечне подання та виведення усіх форм енергії та речовин, що використовуються або виробляються.

1.2. Робоче обладнання повинне встановлюватися або демонтуватися за безпечних умов, зокрема, з дотриманням будь-яких інструкцій, які можуть надаватися виробником.

1.3. Робоче обладнання, в яке під час використання може вдарити блискавка, повинно бути захищене пристроями або відповідними засобами для протидії наслідкам удару блискавки.

2. Положення стосовно використання пересувного обладнання, або самохідного, або ні.

2.1. Самохідне робоче обладнання керується тільки працівниками, які були відповідним чином підготовлені для безпечного водіння такого обладнання.

2.2. Якщо робоче обладнання пересувається в межах робочої зони, повинні бути складені та виконуватися відповідні правила руху.

2.3. Повинні бути вжиті організаційні заходи для запобігання входження піших робітників у зону роботи самохідного робочого обладнання. Якщо роботу можна належно виконати тільки, якщо піші робітники присутні в зоні, повинні бути вжиті відповідні заходи для запобігання завдання їм ушкоджень обладнанням.

2.4. Перевезення робітників на пересувному робочому обладнанні з механічним приводом дозволяється тільки у разі, коли для цієї мети встановлені засоби безпеки. Якщо протягом руху повинна виконуватися робота, при необхідності швидкості повинні регулюватися швидкості.

2.5. Пересувне робоче обладнання з двигуном внутрішнього згоряння не може використовуватися у робочих зонах, якщо не може бути гарантовано доступ достатньої кількості повітря, що забезпечуватиме працівникам відсутність ризику для здоров’я або для безпеки.

3. Положення стосовно використання робочого обладнання для підйому вантажів

3.1. Загальні аспекти

3.1.1. Робоче обладнання, яке є пересувним або може бути демонтоване, та яке сконструйовано для підйому вантажів, повинно використовуватися у такий спосіб, щоб забезпечити стійкість робочого обладнання під час використання за усіх передбачуваних умов, із врахуванням характеру ґрунту..

3.1.2. Особи можуть підійматися тільки за допомогою робочого обладнання та допоміжних приладів, передбачених для цього. Без шкоди статті 5 Директиви 89/391/ЄЕС, в порядку винятку, робоче обладнання, яке не сконструйоване спеціально для підйому осіб, може використовуватися з означеною метою за умови, що вжито заходів на забезпечення безпеки у відповідності з національним законодавством та/або існує практика, що передбачає відповідний нагляд.

3 Під час, коли працівники знаходяться на робочому обладнання, сконструйоване для підйому вантажів, на посту управління повинні завжди бути люди. Особи, яких підіймають, повинні мати надійні засоби зв’язку. У випадку небезпеки, повинні бути в наявності надійні засоби їх евакуації.

3.1.3. Повинні бути вжиті заходи на забезпечення відсутності працівників під підвішеним вантажем, якщо для ефективного виконання роботи не вимагається їх присутність. Вантажі не можна переносити над незахищеними робочими місцями, за якими є працівники. У випадку, коли таке трапляється, якщо роботу неможна виконати належним чином у будь-який інший спосіб, повинні бути закладені та застосовані відповідні процедури.

3.1.4. Вантажопідйомні пристрої повинні вибиратися відповідно до вантажів, які будуть переноситися, точок захоплення та атмосферних умов, з оглядом на режим та конфігурацію стропування. Захоплення вантажопідйомного пристрою повинно бути чітко позначено, щоб надати користувачам змогу бути обізнаними про його характеристики у разі, якщо таке захоплення не розбирається після використання.

3.1.5. Вантажопідйомні пристрої повинні зберігатися у спосіб, який запобігатиме їхньому пошкодженню або погіршенню їхніх характеристик.

3.2. Робоче обладнання для підйому некерованих вантажів

3.2.1. Коли два або більша кількість одиниць робочого обладнання, що використовуються для підйому некерованих вантажів встановлюються або монтуються на майданчику у такий спосіб, що їхні робочі радіуси перекриваються, повинні бути вжиті відповідні заходи для запобігання зіткнення між вантажами або самими частинами робочого обладнання.

3.2.2. При використанні робочого обладнання для підйому некерованих вантажів, повинні бути вжиті заходи для запобігання розгойдування, перегортання обладнання або, в залежності від випадку, зрушення або сковзання. Повинні здійснюватися перевірки для забезпечення належного вжиття цих заходів.

3.2.3. Якщо оператор робочого обладнання, сконструйованого для підйому некерованих вантажів, не може спостерігати весь шлях проходження вантажу або безпосередньо, або за допомогою допоміжного обладнання, що надаватиме необхідну інформацію, на зв’язку з оператором повинна знаходитися компетентна особа для того, щоб спрямовувати його, та повинні бути вжиті організаційні заходи для запобігання зіткнення вантажу, що може наразити на небезпеку працівників.

3.2.4. Робота повинна організована у такий спосіб, що, коли працівник прилаштовує або знімає вантаж власноруч, це робитиметься за безпечних умов, зокрема, внаслідок того, що працівник зберігає прямий або непрямий контроль за робочим обладнанням.

3.2.5. Усі операції з підйому вантажу повинні належним чином плануватися, за ними повинен здійснюватися відповідний нагляд у такий спосіб, щоб забезпечити захист робітників. Зокрема, якщо вантаж має підійматися одночасно двома або більшою кількістю одиниць робочого обладнання, сконструйованого для підйому некерованих вантажів, повинна бути встановлена та застосовуватися процедура забезпечення гарної координації роботи операторів.

3.2.6. Якщо робоче обладнання, сконструйоване для підйому некерованих вантажів, більше не може утримувати вантаж у випадку повної або часткової втрати потужності, повинні бути вжиті відповідні заходи для того, щоб уникнути зараження працівників на будь-які ризики, що можуть виникнути внаслідок цього. Підвішені вантажі не повинні залишатися без нагляду, якщо доступ до небезпечної зони не закрито, та вантаж не підвішений та не утримується у безпечний спосіб

3.2.7. Використання робочого обладнання, сконструйованого для підйому некерованих вантажів, на відкритому повітрі повинно зупинятися, коли метеорологічні умови погіршуються до такої межі, що ставиться під загрозу безпечне використання обладнання та зростає загроза зараження працівників на ризики. Для уникнення будь-яких ризиків для працівників повинні бути вжиті адекватні безпекові заходи, зокрема заходи на запобігання перегортання робочого обладнання.

4. Положення стосовно використання робочого обладнання, передбачені для тимчасової роботи на висоті

4.1. Загальні положення

4.1.1. Якщо, відповідно до статті 6 Директиви 89/391/ЄЕС та статті 3 цієї Директиви, тимчасову роботу на висоті неможливо здійснити у безпечний спосіб та за ергономічних умов на придатній поверхні, повинно обиратися робоче обладнання, яке найкращим чином підхоже для забезпечення та збереження безпечних умови роботи. Повинен надаватися пріоритет заходам колективного захисту над заходами індивідуального захисту. Розміри робочого обладнання повинні відповідати характеру роботи, що повинна виконуватися на ньому, та передбачуваним навантаженням, а також повинні дозволяти безпечний прохід. Повинні обиратися відповідні засоби доступу на тимчасові робочі місця на висоті, згідно з частотою проходу, висотою, якої потрібно буде досягти та тривалістю використання. Обраний спосіб повинен дозволяти евакуацію у випадку неминучої небезпеки. Прохід у будь-якому напрямку між засобами доступу та платформами, настилами та сходнями не повинен породжувати будь-які додаткові ризики падіння.

4.1.2. Драбини можуть використовуватися в якості робочих місць при роботі на висоті тільки за обставин, при яких, враховуючи підпункт 4.1.1, використання іншого, більш безпечного робочого обладнання не виправдано внаслідок низького ризику та за причини або короткої тривалості використання, або існуючих особливостей майданчику, які роботодавець не може змінити.

4.1.3. Використання техніки верхолазних робіт на канатах може здійснюватися тільки за обставин, коли оцінка ризику вказує на те, що робота може бути виконана безпечно та при цьому не виправдано використання іншого, більш безпечного, робочого обладнання. Приймаючи у розрахунок оцінку ризику та в залежності, зокрема, від тривалості роботи та ергономічних обмежень, повинно передбачатися сидіння з відповідними додатковими пристроями .

4.1.4. В залежності від типу робочого обладнання, обраного на основі зазначеного вище, повинні бути встановлені відповідні заходи мінімізації ризиків для працівників, притаманних означеному типові обладнання. Якщо необхідно, повинно передбачатися встановлення захисних засобів для запобігання падіння. Означені засоби повинні бути підхожої конфігурації та достатньо міцними, щоб запобігти падінням з висоти або зупинити їх, та, наскільки це можливо, усунути можливість поранення працівників. Колективні захисні засоби для запобігання падіння можуть перериватися тільки у місцях драбин або сходів.

4.1.5. Коли виконання конкретного завдання вимагає тимчасового зняття колективного засобу захисту, сконструйованого для запобігання падіння, повинні бути вжиті заходи для встановлення дієвих компенсаційних засобів безпеки. Робота не може здійснюватися, поки такі заходи не вжито. Як тільки таку конкретну роботу закінчено, або остаточно, або тимчасово, колективні засоби безпеки для запобігання падіння, повинні бути встановлені знову.

4.1.6. Тимчасова робота на висоті може здійснюватися тільки тоді, коли погодні умови не ставлять під загрозу безпеку та здоров’я робітників.

4.2. Спеціальні положення стосовно використання драбин

4.2.1. Драбини повинні розташовуватися таким чином, щоб була забезпечена їхня стійкість під час використання. Переносні драбини повинні встановлюватися на стійкій, міцній нерухомій опорі належних розмірів таким чином, щоб щаблі драбини залишалися у горизонтальному положенні. Підвісні драбини повинні закріплятися у безпечний спосіб та, за винятком мотузкових драбин, у такий спосіб, щоб вони не могли зміститися та щоб запобігалося їхнє розхитування.

4.2.2. Під час використання повинно запобігатися ковзання ніжок переносних драбин через закріплення опірних балок на їх верхніх та нижніх кінцях або поблизу них за допомогою будь-яких пристроїв, що перешкоджатимуть ковзанню, або за допомогою будь-яких інших засобів, що матимуть еквівалентну дієвість. Драбини, що використовуються для доступу, повинні бути достатньо довгими,, щоб у достатній мірі видаватися за межі сервісного майданчику, якщо не було вжито інших заходів для забезпечення міцної опори для рук. Поєднані драбини та висувні драбини повинні використовуватися у такий спосіб, щоб запобігати рух різних секцій по відношенню одна до одної. Пересувні драбини не повинні рухатися, поки на них не ступлять.

4.2.3. Драбини повинні використовуватися у такий спосіб, щоб завжди забезпечувати працівникам безпечну опору для рук та ніг. Зокрема, якщо вантаж має переноситися по драбині вручну, це не повинно усувати потребу у безпечній опорі для рук.

4.3. Спеціальні положення стосовно використання риштування

4.3.1. У разі, коли повідомлення про розрахунки обраного риштування недоступне, або повідомлення не охоплює структуру, що проектується, повинні бути здійснені розрахунки щодо міцності та стабільності, якщо риштування не збирається у відповідності із загально визнаною стандартною конфігурацією.

4.3.2. В залежності від складності обраного риштування, компетентною особою повинен бути складений план збірки, використання та демонтажу. Він може бути у формі стандартного плану, доповненого одиницями, пов’язаними зі специфічними деталями риштування, про яке йдеться.

4.3.3. Тримальні елементи риштування повинні запобігатися від ковзання або за допомогою кріплення до робочої поверхні, застосування пристрою проти ковзання, або будь-якими іншими засобами, що мають еквівалентну ефективність, та робоча поверхня повинна мати достатню місткість. Повинні бути вжиті кроки на забезпечення стабільності риштування. Колісне риштування повинно мати відповідні пристрою, які запобігатимуть його випадкове зрушення з міста протягом роботи на висоті.

4.3.4. Розміри, форма та розміщення настилів риштування повинні відповідати характеру виконуваної роботи та бути придатними для вантажів, що переносяться, а також дозволити безпечну роботу та рух. Настили риштування повинні збиратися у такий спосіб, щоб їхні компоненти не рухалися при нормальному використанні. Не повинно бути небезпечних отворів між компонентами настилу та вертикальними засобами колективного захисту, сконструйованими для запобігання падінь.

4.3.5. У випадку, коли частини риштування не готові для використання, наприклад, протягом збирання, демонтажу або змінення конфігурації, вони повинні маркуватися за допомогою попереджувальних знаків загального характеру у відповідності до національних положень, якими транспоновано Директиву Ради 92/58/ЄЕС від 24 червня 1992 про мінімальні вимоги забезпечення знаків щодо безпеки та/або здоров’я при роботі (Дев’ята окрема директива у розумінні пункту (1) статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС)([7]) та повинні бути належним чином розмежовані за допомогою фізичних засобів, які запобігають доступу у небезпечну зону.

4.3.6. Риштування повинно збиратися, демонтуватися або у значній мірі змінятися тільки під наглядом компетентної особи та працівниками, які отримали відповідну та спеціальну підготовку для виконання запланованих операцій, та особлива увага приділятиметься конкретним ризикам у відповідності зі статтею 9, а конкретніше у:

(a) розумінні плану збірки, демонтажу та змінення конфігурації зазначеного риштування;

(b) безпеці протягом плану збірки, демонтажу та змінення конфігурації зазначеного риштування;

(c) заходах на запобігання ризику падіння осіб та предметів;

(d) заходах безпеки у випадку змінення погодних умов, які можуть негативно вплинути на безпеку зазначеного риштування;

(e) дозволеному навантаженні;

(f) будь-яких ризиках, до яких може призвести вищезазначені операції зі збірки, демонтажу та змінення конфігурації. Особа, що здійснює нагляд, та зазначені працівники повинні мати у своєму розпорядження план збірки та демонтажу, зазначений у пункті 4.3.2, включаючи будь-які інструкції, які він може містити.

4.4. Спеціальні положення стосовно використання техніки верхолазних робіт на канатах

Використання техніки верхолазних робіт на канатах повинно відповідати наступним умовам:

(a) система повинна включати щонайменше два зафіксовані канати – один як засіб доступу, спускання та підтримки (робочий каната) та іншій як резервний (канат безпеки);

(b) робітники повинні бути забезпечені відповідними ременями безпеки та за допомогою їх повинні бути прикріплені до канату безпеки;

(c) робочий канат повинен бути обладнаний безпечними пристроями для підйому та спускання та мати систему автоматичного блокування для того, щоб запобігти падінню користувача, якщо він втратить контроль за своїм рухом. Канат безпеки повинен бути обладнаний мобільною системою запобігання падіння, яка слідуватиме за рухами робітника;

(d) інструменти та інші допоміжні прилади, що використовуються працівником, повинні бути закріплені на ремені робітника або на сидінні або якимось іншим відповідним чином;

(e) робота повинна відповідним чином бути спланована, та за нею повинен здійснюватися відповідний нагляд – так, щоб працівник міг бути врятований негайно у разі аварійної ситуації;

(f) відповідно до статті 9, зазначені робітники повинні отримати адекватну підготовку, відповідну передбаченим операціям, зокрема, у сфері рятувальних робіт.

За виняткових обставин, коли, із врахуванням оцінки ризиків, використання другого канату зробить роботу більш небезпечною, може бути дозволене використання єдиного канату – за умови, що відповідно до національного законодавства та/або практики були вжиті відповідні заходи для забезпечення безпеки.

_____________

ДОДАТОК III

ЧАСТИНА A

Скасована Директива з її наступними змінами

(зазначена у статті 13)

Директива Ради 89/655/ЄЕС

(ОВ L 393, 30.12.1989, с. 13)

Директива Ради 95/63/ЄС

(ОВ L 335, 30.12.1995, с. 28)

Директива 2001/45/ЄС Європейського Парламенту та Ради

(ОВ L 195, 19.7.2001, с. 46)

Директива 2007/30/ЄС Європейського Парламенту та Ради

(ОВ L 165, 27.6.2007, с. 21)

Тільки у відношенні посилання, зробленого у частині 3 статті 3 Директиви 89/655/ЄЕС

ЧАСТИНА B

Перелік термінів транспонування положень у національна законодавство

(зазначена у статті 13)

Директива	Термін транспонування
89/655/ЄЕС	31 грудня
1992 95/63/ЄС	4 грудня 1998
2001/45/ЄС	19 липня 2004(1)
2007/30/ЄС	31 грудня 2012(1)
(1) Держави-члени у відношенні до імплементації пункту 4 Додатку II до Директиви 89/655/ЄЕС, мають право скористатися перехідним періодом, що не перевищуватиме 2 років, та починається з 19 2004 року, для того, щоб врахувати різноманітні ситуації, які можуть виникнути протягом практичної імплементації Директиви 2001/45/ЄС зокрема, малими та середніми підприємствами.

ДОДАТОК IV

 

Кореляційна таблиця

 

---

([1] ) ОВ C 100, 30.4.2009, с. 144.

([2]) Висновок Європейського Парламенту від 8 липня 2008 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) Рішення Ради від 13 липня 2009 року.

([3])ОВ L 393, 30.12.1989, с. 13.

([4])Див. Частину А Додатку III.

([5]) ОВ L 183, 29.6.1989, с. 1.

([6])ОВ L 204, 21.7.1998, с. 37.

([7])ОВ L 245, 26.8.1992, с. 23.