Конвенция № 171 О ночном труде

КОНВЕНЦІЯ 171.
Конвенція про нічну працю

Додатково див.
 Рекомендацію
 від 26 червня 1990 року N 178,
Статус Конвенції станом
 на 25 лютого 2008 року

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 6 червня 1990 року на свою 77-му сесію,

беручи до уваги положення міжнародних трудових конвенцій та рекомендацій про нічну працю дітей та підлітків і, зокрема, положення Конвенції та Рекомендації 1946 року про нічну працю підлітків на непромислових роботах, Конвенції (переглянутої) 1948 року про нічну працю підлітків у промисловості та Рекомендації 1921 року щодо нічної праці дітей та підлітків у сільському господарстві,

беручи до уваги положення міжнародних трудових конвенцій та рекомендацій щодо нічної праці жінок і, зокрема, положення Конвенції (переглянутої) 1948 року про нічну працю жінок та доданого до неї Протоколу 1990 року, Рекомендації 1921 року щодо праці жінок у нічний час в сільському господарстві та пункту 5 Рекомендації 1952 року щодо охорони материнства,

беручи до уваги положення Конвенції 1958 року про дискримінацію у галузі праці й занять,

беручи до уваги положення Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно нічної праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яностого року наведену конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1990 року про нічну працю:

Стаття 1

В цілях цієї Конвенції:

a) термін "нічна праця" означає будь-яку роботу, котра здійснюється протягом періоду тривалістю не менше ніж сім годин поспіль, охоплюючи проміжок між північчю та 5 годиною ранку, встановлюваного компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами;

b) термін "працівник, який працює у нічний час" означає особу, котра працює за наймом, робота якої вимагає здійснення трудової функції у нічний час протягом значної кількості годин понад встановлену межу. Ця межа встановлюється компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами.

Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, котрі працюють за наймом, за винятком тих, хто зайнятий у сільському господарстві, тваринництві, рибальстві, морському та річковому транспорті.

2. Держава-член, яка ратифікувала Конвенцію, може після консультації з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників виключати цілком або частково зі сфери її дії обмежені категорії працівників, коли застосування до них Конвенції могло б спричинити особливі проблеми суттєвого характеру.

3. Кожна держава-член, яка користується можливістю, передбаченою в пункті 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про застосування Конвенції, подаваних відповідно до статті 22 Статуту МОП, всі виключені таким чином конкретні категорії працівників та причини їх виключення. Вона повідомляє також про всі заходи, вживані з метою поступового поширення положень Конвенції на відповідних працівників.

Стаття 3

1. Вживають конкретних заходів, потрібних через особливості нічної праці, які охоплюють, як мінімум, заходи, зазначені в статтях 4 - 10, стосовно працівників, котрі працюють у нічний час, з метою охорони їхнього здоров'я, сприяння їм у виконанні їхніх сімейних і громадських обов'язків, надання їм можливостей для професійного зростання та виплати відповідної компенсації. Таких заходів вживають також у галузі безпеки праці та охорони материнства для всіх працівників, які виконують роботу у нічний час.

2. Зазначені в пункті 1 заходи можуть вводитися поступово.

Стаття 4

1. На прохання працівників їм надається право проходити безплатне медичне обстеження та діставати консультації щодо того, як зменшити або уникнути шкоди для здоров'я, пов'язаної з їхньою роботою:

a) перед призначенням як працівника, котрий працює у нічний час;

b) через регулярні проміжки часу протягом виконання такої роботи;

c) якщо протягом виконання такої роботи спостерігається погіршення здоров'я, спричинене факторами, пов'язаними з роботою в нічний час.

2. Крім висновку про непридатність до роботи в нічний час, результати таких обстежень не передаються іншим особам без згоди самих працівників і не використовуються їм на шкоду.

Стаття 5

Працівникам, котрі виконують роботу в нічний час, надаються відповідні можливості для отримання першої медичної допомоги, серед яких швидка доставка їх, у разі потреби, в таке місце, де може бути забезпечено належне лікування.

 

Стаття 6

1. Працівників, які працюють у нічний час і визнані з причин стану здоров'я непридатними для нічної праці, переводять, в міру можливості, на подібну роботу, яку вони здатні виконувати.

2. Якщо переведення на таку роботу практично нездійсненне, то ці працівники одержують такі самі допомоги, як і інші працівники, котрі є непрацездатними або не можуть знайти роботу.

3. Працівникові, який працює в нічний час і визнаний тимчасово непридатним для нічної праці, забезпечується такий самий захист від звільнення або попередження про звільнення, як і іншим працівникам, котрі не допускаються до роботи за станом здоров'я.

Стаття 7

1. Вживають заходів, котрі забезпечують наявність альтернативної нічній праці роботи для працюючих жінок, які в супротивному разі були б змушені виконувати роботу в нічний час:

a) до і після народження дитини протягом періоду тривалістю принаймні шістнадцять тижнів, з яких не менш ніж вісім тижнів повинні передувати передбачуваній даті народження дитини;

b) протягом додаткових періодів, стосовно яких видається медична посвідка, котра засвідчує, що це потрібно для здоров'я матері або дитини:

i) під час вагітності;

ii) протягом певного часу понад період після народження дитини, встановлюваного відповідно до вищезазначеного підпункту "a", тривалість якого визначає компетентний орган після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

2. Зазначені в пункті 1 цієї статті заходи можуть охоплювати переведення на роботу в денний час, якщо це можливо, надання допомоги з соціального забезпечення або подовження відпустки по вагітності і пологах.

3. Протягом періодів, зазначених у пункті 1 цієї статті:

a) працююча жінка не може бути звільнена і не може отримати попередження про звільнення, за винятком випадку наявності законних підстав, не пов'язаних з вагітністю або народженням дитини;

b) доход працюючої жінки підтримується на рівні, достатньому для утримання її самої та її дитини відповідно до належного рівня життя. Підтримання прибутку на такому рівні може забезпечуватися за допомогою будь-якого з заходів, зазначених у пункті 2 цієї статті, іншими відповідними заходами або поєднанням цих заходів;

c) працююча жінка не втрачає пільг, пов'язаних із становищем, вислугою років і можливостями професійного просування, які можуть надаватися їй на підставі того, що вона працює в нічний час.

4. Положення цієї статті не повинні мати за наслідок зниження рівня захищеності та пільг, пов'язаних з відпусткою по вагітності і пологах.

Стаття 8

Компенсації працівникам, котрі працюють у нічний час, що стосуються тривалості робочого часу, оплати праці або аналогічних пільг, повинні враховувати особливості нічної праці.

Стаття 9

Працівникам, котрі працюють у нічний час, а також, в міру потреби, іншим працівникам, у період, коли вони зайняті нічною працею, надаються відповідні соціально-побутові послуги.

Стаття 10

1. До введення робочих графіків, що вимагають використання нічної праці, роботодавець проводить консультації з представниками заінтересованих працівників відносно конкретного змісту таких графіків і форм організації праці в нічний час, які найбільш пристосовані до підприємства та його персоналу, а також відносно необхідних заходів щодо гігієни праці та соціально-побутових служб. На підприємствах, котрі використовують роботу працівників, які працюють у нічний час, ці консультації проводяться регулярно.

2. В цілях цієї статті термін "представники працівників" означає осіб, котрі визнані за таких національними законодавством чи практикою відповідно до Конвенції 1971 року про представників працівників.

Стаття 11

1. Положення цієї Конвенції можуть застосовуватися за допомогою законів чи регламентів, колективних договорів, арбітражних або судових рішень, шляхом поєднання цих способів або будь-яким іншим чином, відповідним до національних умов і практики. Якщо вони не приводяться в дію іншими способами, вони застосовуються за допомогою законів або регламентів.

2. Якщо положення цієї Конвенції застосовуються за допомогою законів чи регламентів, повинні проводитися попередні консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

Стаття 12

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 13

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність тільки для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуде чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуде чинності для кожної держави - члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.

Стаття 14

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, по закінченні десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її заявою про денонсацію, надісланою Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуде чинності через рік після дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому пункті десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її по закінченні кожного десятиліття в порядку, передбаченому в цій статті.

Стаття 15

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаної ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 16

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі ратифікаційні грамоти і заяви про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 17

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.

Стаття 18

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено інше, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) від дня набуття чинності новою, переглядною конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглядну конвенцію.

Стаття 19

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.