Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV Про міжнародне приватне право

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про міжнародне приватне право

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Цивільним процесуальним кодексом України
 від 18 березня 2004 року N 1618-IV,
 Законами України
 від 21 січня 2010 року N 1837-VI,
 від 19 травня 2011 року N 3390-VI,
 від 22 грудня 2011 року N 4212-VI,
 від 16 травня 2013 року N 245-VII,
від 24 листопада 2015 року N 817-VIII,
від 3 листопада 2016 року N 1724-VIII
(зміни, внесені Законом України від 3 листопада 2016 року N 1724-VIIII,
 вводяться в дію з 3 січня 2017 року),
від 12 липня 2018 року N 2508-VIII,
від 3 жовтня 2019 року N 155-IX,
від 19 червня 2020 року N 738-IX,
від 13 липня 2021 року N 1630-IX,
від 15 липня 2021 року N 1667-IX,
від 21 вересня 2022 року N 2627-IX,
від 1 грудня 2022 року N 2802-IX

Цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

1) приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи;

2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

(абзац другий пункту 2 частини першої статті 1 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI)

об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

(абзац четвертий пункту 2 частини першої статті 1 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI)

3) колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

(пункт 3 частини першої статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 21.01.2010 р. N 1837-VI)

4) вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

5) автономія волі - принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин;

6) правова кваліфікація - визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;