Письмо от 29.12.2011 № 01.03/3540 Основные тенденции формирования профессиональной заболеваемости в Украине (2001-2010 гг)

ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

вул. М. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, тел. (044) 200-07-92, E-mail: glavgos@moz. gov.ua,

web:https://www.moz.gov.ua, код ЄДРПОУ 37508109

Основні тенденції формування

професійної захворюваності в Україні (2001-2010 рр.)

Динаміка професійної захворюваності свідчить, що з 2001 по 2008 роки спостерігається збільшення кількості випадків професійних захворювань (з 4034 у 2001 році до 6700 у 2008 році) та підвищення рівня захворюваності з 3,12 на 10000 працюючих у 2001 році до 5,2 - у 2008.

З 2008 року кількість щорічно зареєстрованих профзахворювань зменшилась і в 2010 році вона становила 5047 випадків (4,10 на 10000 працюючих).

Таблиця 1

Показники професійної захворюваності в Україні в 2001-2010 рр.

Характеристика професійної захворюваності в Україні на сучасному етапі має особливості щодо її рівнів і розподілу потерпілих по галузях. Наведені в таблиці 2 дані свідчать про найбільшу кількість профзахворювань у вугільній промисловості. Показники професійної захворюваності на 10000 працюючих у цій галузі протягом усіх років перевищують як рівень по країні в цілому, так і по всім галузям, сягаючи найвищого рівня в 2006 році - 88,0 на 10000 працюючих, у той же час по країні в цілому цей показник становив 4,8 випадків на 10000 працюючих.

За останні роки кількість професійних захворювань у вугільній промисловості зменшилась і в 2010 році становила 3848 вперше зареєстрованих випадків, що в структурі професійної захворюваності становить 76,2% від усіх зареєстрованих захворювань.

Друге місце за кількістю професійних захворювань займає металургійна промисловість. Протягом зазначеного періоду кількість випадків, що реєструється щорічно була не стабільною. Найбільше випадків професійних захворювань було зареєстровано у 2004 році - 560, найменше у 2009 році -315. У 2010 році в металургійній галузі зареєстровано 502 випадки. Рівень професійної захворюваності за цей період був 1,2-5,7 на 10000 працюючих, що в структурі професійної захворюваності становить 1,0-9,9 %.

Таблиця 2

Динаміка професійної захворюваності в Україні за основними галузями господарства (2001-2010 рр.)

Третє місце за кількістю профзахворювань займає машинобудування. В цій галузі також спостерігається нестабільна динаміка кількості зареєстрованих випадків (від 250 до 356 у різні роки). В 2010 році було зареєстровано 288 випадків, що менше ніж у попередні роки. Рівень професійної захворюваності протягом 2001-2010 рр. коливався в межах 1,4-2,6 на 10000 працюючих. У структурі профпатології машинобудівна промисловість становить 4,3-8,3 % в різні роки.

У легкій, хімічній промисловості, будівництві та сільському господарстві встановлено низькі показники профзахворюваності та відмічено тенденцію до зменшення кількості випадків професійних захворювань.

Особливість регіонального розподілу потерпілих (табл. 3) обумовлена структурою господарського комплексу, а саме зосередженням основної кількості випадків професійних захворювань у гірничодобувних промислових областях.

Найбільшу кількість випадків зареєстровано в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Львівській областях. В Івано-Франківській, Київській, Хмельницькій, Чернігівській, Закарпатській областях, де раніше щорічно реєструвалося десятки випадків професійних захворювань, в останні роки виявляються поодинокі випадки.

Для порівняльного аналізу розподілу випадків профзахворювань було розраховано інтенсивні показники професійної захворюваності на 10000 працюючих (табл. 4) та встановлено, що найбільш високі рівні професійної захворюваності в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Волинській та Кіровоградській областях.

Загальний рівень професійної захворюваності по країні в цілому складав 3,1-5,6 на 10000 працюючих. У Донецькій області він становив 6,4-15,00, Луганській - 5,1-16,5, Дніпропетровській - 3,2-6,7, Львівській - 1,9-7,2, в інших областях ці показники нижчі середнього по Україні.

Розподіл випадків захворювань за основними формами профпатології (табл. 5) свідчить, що найбільша кількість випадків припадає на захворювання органів дихання (пневмоконіоз та хронічний бронхіт, з переважною більшістю бронхіту), на які приходиться 60-65% від щорічно зареєстрованих професійних захворювань.

На другому місці хвороби опорно-рухового апарату - 20-25 % випадків. Звертає увагу те, що майже не реєструються такі форми професійної патології, як бурсити та вегето-судинна поліневропатія рук у доярок.

На третьому місці вібраційно-шумова патологія. Частка вібраційної хвороби становить в останні роки 6-8% від загальної кількості. На долю нейро-сенсорної приглухуватості приходиться 4-6% випадків у різні роки. Частка професійних захворювань хімічної етіології в останні роки зменшилась до 1-2%. Така динаміка профзахворювань при збереженні несприятливих умов праці пов'язана в першу чергу з неповним охопленням контингентів, що підлягають медоглядам, та недоліками проведення періодичних медичних оглядів (більше половини потерпілих виявляється не при планових оглядах, а при зверненні хворих за медичною допомогою).

Через складнощі діагностики, а також недостатню підготовленість лікарів з питань професійної патології, остання встановлюється лише в клініках профільних науково-дослідних інститутів і рідше у відділеннях профпатології обласних і міських лікарень. Професійні захворювання шкіри (незважаючи на тисячі, за даними статистики, контактних дерматитів) в останні роки практично не реєструються, те ж саме стосується інших форм хімічної патології, віднесення яких до професійних вимагає ретельного вивчення профмаршруту і використання спеціальних методів діагностики.

У період з 2001 по 2010 рр. професійна патологія реєструється в основному (більш 90%) у чоловіків. Відмічаються лише невеликі розходження в питомій вазі всіх вікових і стажових груп (таблиця 6), а значна частина потерпілих (більш 80 %) має стаж роботи в професії більше 10 років, у тому числі значна кількість осіб знаходиться в інтервалі від 20 до 40 років, що свідчить про тривалий латентний період дії шкідливого фактора. Вікова структура хворих визначається значною кількістю осіб у віці від 50 до 54 років (15,0 % потерпілих) і в пенсійному віці - до 40,0 %, причому більшість з них приходиться на вік понад 60 років - 23,0%, що значною мірою відображає як процес «постаріння» працюючих, так і може свідчити про пізнє виявлення професійної патології у осіб, що раніше одержали пенсію на загальних підставах. Слід зазначити і той факт, що в складі потерпілих на молодий, найбільш працездатний вік (до 29 років) за останні роки приходиться 3,0 % від усіх потерпілих.

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що в Україні середній період формування патології є стабільним і коливається в межах від 17,6 до 19,4 років при відсутності в останні роки позитивної тенденції до збільшення середнього стажу потерпілих. Така ситуація стосується всіх окремо взятих форм професійної патології, причому періоди їхнього формування відрізняються вкрай незначно. Разом з тим, при всіх формах патології середній вік захворілих складає в основному більш 50 років. Такий вік потерпілих пов'язаний як із з латентним періодом впливу професійних факторів на організм працюючих, так і з пізньою діагностикою патології у осіб пенсійного віку, що раніше пішли на пенсію по загальному захворюванню, що пов'язано з новим, пільговим законодавством по охороні праці (регресійні позови).

Таблиця 3

Розподіл випадків професійних захворювань по областях України в 2001-2010 рр.

(абсолютна кількість)

Таблиця 4

Рівні професійної захворюваності по областях України в 2001-2010 рр.

(на 10000 працюючих)

Таблиця 5

Розподіл випадків професійних захворювань по нозологіям у 2001-2010 рр.

(абсолютна кількість та питома вага в структурі профзахворювань)

* - абсолютна кількість випадків

Таблиця 6

Середній вік та середній стаж роботи хворих за основними формами професійної патології в Україні

Звертає увагу професійна захворюваність медичних працівників. В останні роки кількість професійних захворювань у цієї категорії зростає, в основному, за рахунок туберкульозу органів дихання (67,6% від усіх випадків), захворювань алергічного ґенезу (11,9%), захворювань шкіри (3,3%) та гепатиту В (2,8%).

Професійні захворювання медичних працівників реєструються в більшості у закладах, що підпорядковані Міністерству охорони здоров’я (88,7%), Міністерству аграрної політики та продовольства України (3,3 %) та поодинокі випадки в закладах інших міністерств і відомств.

Темпи приросту професійних захворювань серед медичних працівників за розрахунковим прогнозом зростають, але реально в останні роки кількість зареєстрованих професійних захворювань серед медичних працівників значно зменшилась.

Професійний склад потерпілих включає більш 200 професій. Найбільша частка припадає на працівників вугільної промисловості. Широкий діапазон професій, в яких серед працюючих щорічно реєструються професійні захворювання, незважаючи навіть на невелику чисельність потерпілих у багатьох з них, свідчить про незначні зміни в обмеженні небезпечних технологій і видів виробництв, впровадженні автоматизації, тому «старі» звичні професії значною мірою продовжують формувати професійну патологію в усіх галузях.

Встановлено, що в більшості випадків (до 90%) на робочих місцях працівників, яким встановлено професійні захворювання, рівні шкідливих факторів значно перевищували допустимі, у тому числі в 31,3 % випадків - від 10 до 100 разів, у 7,3 % - більш ніж у 100 разів.

Обставинами та причинами, що сприяли розвитку професійної патології, були недосконалість технологій, машин і механізмів - 51,4-56,3%, неефективність і відсутність засобів індивідуального захисту - 19,9-21,4%, недосконалість робочих місць - 2,9-3,1%, відсутність і несправність санітарно-технічних установок - 3,8-4,2% та інші, у тому числі недотримання фізіологічно раціональних режимів роботи, відсутність фізіотерапевтичних запобіжних заходів, допуск до роботи осіб із протипоказаннями, підвищена чутливість, алергізація до шкідливих факторів, несвоєчасне виявлення та пізня діагностика профзахворювань.

Більш важкі та небезпечні умови праці, що характерні для вугільної, металургійної та машинобудівної промисловості пов'язані з використанням фізично та технічно застарілого обладнання, неефективністю існуючих систем захисту працівників, що пояснюється роботодавцями високою вартістю впровадження нових технологій та обладнання.

Звертає увагу небажання власників забезпечити виявлення професійних захворювань на ранніх стадіях їх розвитку, щоб уникнути витрат на лікування та реабілітацію потерпілих, а також незацікавленість самого працівника у ранньому виявленні перших ознак профзахворювань через можливість втратити роботу. Про це свідчать випадки «раптової» смерті шахтарів на робочому місці, а також значна питома вага встановленої інвалідності.

Працевлаштування працівників на підставах тимчасових угод без оформлення трудових книжок, у т. ч. незаконне працевлаштування мігрантів, фактично знімає з роботодавців відповідальність за організацію попередніх та періодичних профілактичних медичних оглядів, створення безпечних умов праці, забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, засобами індивідуального захисту, що сприяє виникненню професійно обумовлених захворювань і отруєнь.

Ще одна з причин негативної динаміки професійної захворюваності - відсутність диференційованих відрахувань підприємств за ступенем шкідливості умов праці чи рівня професійної захворюваності до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відсутність системи постійного контролю за умовами праці та станом здоров’я працівників, що не дозволяє отримувати об’єктивну оцінку і прогнозувати вплив умов праці на захворюваність працівників, обґрунтовувати ефективні заходи профілактики.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» працівники повинні бути поінформовані про потенційні ризики на робочих місцях і бути навчені заходам профілактики. Особлива увага повинна бути приділена таким категоріям, як працівники галузей з високими професійними ризиками для здоров'я, працівникам, умови праці яких призводять до виникнення стресу на робочому місці, працюючим на виробництві жінкам. При плануванні профілактичних заходів слід враховувати віковий фактор, особливо відносно молодих людей і працівників старших вікових груп, а також працівників-інвалідів.

Найважливіше значення в попередженні професійних і професійно обумовлених захворювань мають обов'язкові попередні при прийомі на роботу і періодичні медичні огляди працівників, основне завдання яких - виявлення найбільш ранніх ознак впливу несприятливих виробничих факторів, а також загальних захворювань, що є протипоказанням для продовження даної професійної діяльності.

Серед сучасних завдань велике значення набувають проблеми раціонального використання трудових ресурсів, зокрема, професійний добір, а також розробка заходів щодо зниження ризику порушення здоров'я працівників з урахуванням комплексного впливу виробничих факторів (нові хімічні і біологічні агенти, наноматеріали і нанотехнології, психофізіологічні фактори тощо).

Враховуючи викладене, Державна санітарно-епідеміологічна служба України пропонує:

Федерації роботодавців України сприяти впровадженню в Україні:

принципів економічної доцільності в механізмах стимулювання роботодавців до створення гідних та безпечних умов праці;

конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 161 «Про служби гігієни праці» щодо поступового розвитку служб гігієни праці для охоплення всіх працівників, у т. ч. державного і недержавного сектору, членів виробничих кооперативів та інших у всіх галузях економічної діяльності профілактичними заходами;

пріоритетності медико-санітарної допомоги працюючому населенню, розробки та реалізації цілеспрямованих заходів профілактики професійних та професійно обумовлених захворювань.

Федерації профспілок України:

забезпечити контроль за дотриманням прав працівників на безпечні умови праці та охорону здоров’я, виконанням необхідних профілактичних заходів при укладанні колективних і трудових договорів, профілактичною діяльністю підприємств, спрямовану на підтримку та зміцнення здоров’я працівників, їх працездатності;

вносити роботодавцям, державним органам управління та нагляду пропозиції з питань покращення охорони здоров’я працівників.

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади:

при розробці галузевих, регіональних програм передбачати заходи, спрямовані на профілактику захворювань серед працюючого населення;

забезпечити проведення поглибленого аналізу причинно-наслідкового зв’язку високих рівнів професійної захворюваності серед працівників галузі, регіону з розробкою конкретних профілактичних та оздоровчих заходів.

Роботодавцям:

підвищити відповідальність підпорядкованих структурних підрозділів за створення безпечних умов праці та захист здоров’я працівників;

забезпечити аналіз впливу небезпечних виробничих факторів на здоров’я працівників, планування та контроль за виконанням профілактичних заходів;

впроваджувати конкретні заходи щодо попередження негативного впливу шкідливих виробничих факторів на стан здоров’я працівників, включаючи вдосконалення існуючих і розробку нових більш безпечних технологій;

забезпечити реабілітацію потерпілих на виробництві; залучати працівників до процесу поліпшення умов праці та збереження власного здоров’я.

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України:

підтримати пропозицію Міністерства охорони здоров’я щодо запровадження диференційованих страхових тарифів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання залежно від ступеня ризику виникнення професійних захворювань, стану умов праці з метою впровадження економічної зацікавленості суб'єктів господарювання у створенні безпечних і здорових умов праці;

сприяти фінансуванню наукових досліджень, пов’язаних з вивченням проблем, що виникають у зв’язку із впровадженням новітніх технологій (нанотехнологій тощо), які впливають на стан здоров’я працівників.

Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ України, головному лікарю ДЗ «Центральна санепідстанція МОЗ України», головним державним санітарним лікарям Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об’єктів з особливим режимом роботи, директорам наукових установ гігієнічного профілю, головним позаштатним спеціалістам МОЗ зі спеціальностей «гігієна праці» та «професійна патологія» взяти під особистий контроль:

виконання рішення Колегії Міністерства охорони здоров’я України від 17.12.2010 № 10 «Про стан та подальший розвиток профілактики, діагностики та лікування професійних захворювань в Україні»;

виконання постанови головного державного санітарного лікаря України від 17.07.2006 №28 «Про вдосконалення виявлення, обліку та профілактики професійної захворюваності в Україні»;

освоєння та впровадження досвіду розвинутих країн, у тому числі новітніх розробок для покращення діагностики, лікування та профілактики професійних і виробничо обумовлених захворювань.