Директива Совета 92/43/ЕЕС от 21.05.1992 О сохранении природных сред обитания, дикой фауны и флоры

ДИРЕКТИВА РАДИ 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 року

про збереження природних середовищ існування і дикої фауни та флори

зі змінами, внесеними Директивою Ради 97/62/ЄC від 27 жовтня 1997 (Офіційний Вісник L 305, 8.11.1997), Регламентом (ЄC) № 1882/2003 Європейського Парламенту та Ради від 29 вересня 2003 р. (Офіційний Вісник L 284, 31.10.2003), Акт приєднання Австрії, Швеції та Фінляндії (Офіційний Вісник C 241, 29.8.1994) (адаптований Рішенням Ради 95/1/ЄC, Євратом, ECSC) (Офіційний Вісник L 1, 1.1.1995), Виправлення, Офіційний Вісник L 176, 20.7.1993, p. 29 (92/43/ЄEC)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, статтю 130s, Беручи до уваги пропозицію Комісії ^[1],

Беручи до уваги думку Європейського Парламенту ^[2],

Беручи до уваги думку Економічного та Соціального Комітету ^[3],

Оскільки збереження, охорона та покращення якості довкілля, включаючи збереження природних середовищ існування і дикої флори та фауни, є ключовим завданням загальних інтересів переслідуваних Співтовариством, як зазначено у статті 130r Договору;

Оскільки Програма політики та дій Європейського Співтовариства у сфері навколишнього середовища ( з 1987 до 1992 рр.) ^[4] передбачає заходи щодо збереження природи та природних ресурсів;

Оскільки основною ціллю даної Директиви є заохочення підтримання біорізноманіття, враховуючи економічні, соціальні, культурні та регіональні вимоги, дана Директива сприяє загальній меті сталого розвитку; оскільки підтримка такого біорізноманіття може, в певних випадках, вимагати підтримки чи навіть заохочення діяльності людини;

Оскільки на європейській території держав-членів природні середовища існування продовжують деградувати і все більша кількість диких видів перебуває під серйозною загрозою; оскільки, враховуючи, що середовища існування та види, які є під загрозою, складають частину природної спадщини Співтовариства, та те, що такі загрози часто мають транскордонний характер, для їх збереження необхідно вживати заходи на рівні Співтовариства;

Оскільки, з огляду на загрозу певним типам природних середовищ існування та певним видам необхідно визнати їх як такі, що мають пріоритет, з метою сприяння ранній імплементації заходів, спрямованих на їх збереження;

Оскільки, з метою забезпечення відновлення чи підтримки у сприятливому стані збереження природних середовищ існування та видів, які мають значення на рівні Співтовариства, необхідно визначити особливі заповідні території, для того, щоб створити єдину Європейську екологічну мережу, згідно з визначеним графіком;

Оскільки всі визначені території, включаючи ті, що тепер чи у майбутньому класифіковані, як особливо охоронювані території згідно з Директивою Ради 79/409/ЄЕС від 2 квітня 1979 року про збереження диких птахів ^[5], повинні бути інкорпоровані в єдину Європейську екологічну мережу;

Оскільки доцільно на кожній визначеній території впроваджувати необхідні заходи, беручи до уваги поставлені цілі щодо збереження;

Оскільки місця, які можуть бути визначені як особливі заповідні території, пропонуються державами-членами, однак, оскільки, не зважаючи на це, має бути визначена процедура, що дозволила б визначення, у виняткових випадках, місця, не запропонованого державою-членом, але визначеного Співтовариством важливим для підтримання або виживання пріоритетного типу природного середовища існування або пріоритетних видів;

Оскільки повинна проводитись адекватна оцінка будь-якого плану чи програми, що, ймовірно, матиме значний вплив на цілі щодо збереження місця, визначеного тепер чи у майбутньому;

Оскільки визнається, що прийняття заходів, спрямованих на заохочення збереження пріоритетних природних середовищ існування та пріоритетних видів, що мають значення на рівні Співтовариства, є спільною відповідальністю всіх держав-членів; оскільки це, однак, може покласти надмірний фінансовий тягар на певні держави-члени, враховуючи, з одного боку, нерівний розподіл таких середовищ існування та видів у Співтоваристві, та, з іншого, той факт, що принцип “забруднювач платить” може мати лише обмежене застосування в особливому випадку щодо збереження природи;

Оскільки, відповідно, погоджено, що у такому винятковому випадку має надаватися допомога у вигляді дофінансування Співтовариством у межах ресурсів, наданих згідно з рішеннями Співтовариства;

Оскільки планування землекористування та політика розвитку повинні заохочувати управління особливостями ландшафту, що мають найбільше значення для дикої фауни та флори;

Оскільки повинна бути встановлена система нагляду за станом збереженості природних середовищ існування та видів, що охоплюються цією Директивою;

Оскільки необхідна загальна система охорони для певних видів флори і фауни, з метою доповнення Директиви 79/409/ЄEC; оскільки, якщо стан збереження окремих видів вимагає, необхідно прийняти положення про заходи управління щодо цих видів, включаючи заборону певних способів вилову та знищення, однак, передбачаючи можливість зменшення цих видів на певних умовах;

Оскільки, з метою забезпечення моніторингу імплементації цієї Директиви, Комісія періодично готуватиме об’єднаний звіт на основі, зокрема, інформації, надісланої їй державами-членами щодо застосування національних положень, прийнятих згідно із цією Директивою;

Оскільки покращення наукових та технічних знань є ключовими для імплементації даної Директиви необхідно; оскільки, відповідно, доцільно заохочувати необхідні дослідження та наукову роботу;

Оскільки технічний і науковий прогрес вимагає, щоб адаптування Додатків було можливим; оскільки повинна бути встановлена процедура, за якою Рада зможе вносити зміни до Додатків;

Оскільки для допомоги Комісії у імплементації даної Директиви та, зокрема, при прийнятті рішень щодо дофінансування з боку Співтовариства слід встановити регулюючий комітет;

Оскільки повинні бути прийняті положення для додаткових заходів щодо реінтродукції певних природних видів флори і фауни та можливе введення чужорідних видів;

Оскільки освіта й загальна інформація щодо завдань даної Директиви є ключовими для забезпечення її ефективної імплементації,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ

Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Директиви:

(a) збереження означає сукупність заходів, необхідних для підтримання чи відновлення природних середовищ існування та популяції видів дикої фауни й флори у сприятливому стані, як визначено у

(e) та (i);

(b) природні середовища існування — ділянки суші чи води, що вирізняються географічними, абіотичними або біотичними властивостями, незалежно від того чи вони є природними чи напівприродними;

(c) типи природних середовищ існування, що мають значення на рівні Співтовариства означають ті, що є в межах території, визначеної статтею 2:

(І) знаходяться під загрозою зникнення у своєму ареалі; чи

(ІІ) мають малий ареал після їх відновлення або у зв’язку з властивою їм обмеженою територією існування; чи

(ІІІ) є особливим прикладом типових характеристик одного чи кількох із наступних шести біогеографічних регіонів: Альпійський, Атлантичний, Північний, Континентальний, Макаронезійський і Середземноморський.

Такі типи середовищ існування занесені або можуть бути занесені до переліку Додатка І;

(d) пріоритетні типи природних середовищ існування означають типи природних середовищ існування, які перебувають під загрозою зникнення, присутні на території, згаданій у статті 2, та за збереження яких Співтовариство несе особливу відповідальність, з огляду на пропорцію їх ареалу, що знаходиться у межах території, згаданої у статті 2; ці пріоритетні типи природних середовищ існування відзначені зірочкою (*) у Додатку І;

(e) стан збереження природного середовища існування означає сукупність впливів, що діють на природне середовище існування та його типові види, що можуть вплинути на його довгострокове природне поширення, структуру й функції, а також на довгострокове виживання його типових видів у межах території, згаданої у статті 2.

Стан збереження природного середовища існування вважатиметься “сприятливим”, коли:

– його ареал і території, на яких воно поширюється стабільні чизростають, та

– особлива структура та функції, які необхідні для його довгостро-кового підтримання, існують і, ймовірно, продовжуватимуть існувати у передбачуваному майбутньому, та

– стан збереження його типових видів сприятливий, як визначеноу (і);

(f) середовище існування видів означає навколишнє середовище, визначене особливими абіотичними та біотичними факторами, у яких вид живе на будь-якій стадії його біологічного циклу;

(g) види, що мають значення на рівні Співтовариства означають види, котрі, в межах території, визначеної у статті 2, є:

(І) зникаючими, крім тих видів, чий ареал прикордонний на цій території, та які не є зникаючими чи вразливими у західному палеарктичному регіоні; чи

(ІІ) вразливі, тобто, вважаються такими, що, ймовірно, перейдуть у категорію зникаючих у близькому майбутньому, за умови подальшого існування чинних факторів; чи

(ІІІ) рідкісні, тобто, з малими популяціями, що не є у даний момент зникаючими чи вразливими, але перебувають під загрозою. Ці види знаходяться на обмежених географічних територіях чи поодиноко розміщені на широкому ареалі;

(IV) ендемічні та такі, що вимагають особливої уваги з огляду на особливу природу їх середовищ існування та/чи потенційний вплив використання цих видів на їх середовища існування та/чи на стан їх збереження.

Такі види занесені чи можуть бути занесені до переліків Додатка ІІ та/чи Додатків IV чи V;

(h) пріоритетні види означають види, передбачені у (g)(i), за збереження яких Співтовариство несе особливу відповідальність, з огляду на пропорцію їх ареалу, що розташований в межах території, передбаченої статтею 2; ці пріоритетні види відзначені зірочкою (*) у Додатку ІІ;

(i) стан збереження виду означає сукупність факторів, що діють на відповідний вид, що може вплинути на довгострокове поширення та багатство його популяцій у межах території, передбаченої статтею 2;

Стан збереження вважатиметься “сприятливим”, коли:

– дані динаміки популяції відповідного виду вказують, що він під-тримує себе на довготривалій основі як життєздатний компонент його природних середовищ існування, та

– ареал виду ні не зменшується, ні, ймовірно, не буде зменшуватися у передбачуваному майбутньому, та

– є, і ймовірно надалі буде, достатньо велике середовище існування для підтримання його популяції на довготривалій основі;

(j) місце означає географічно визначену територію, з чітко вираженими межами;

(k) місце, що має значення на рівні Співтовариства означає місце, котре у біогеографічному регіоні чи регіонах, до яких воно належить, надзвичайно сприяє підтриманню чи відновленню до сприятливого стану збереження типу природного середовища існування, передбаченого Додатком І, або виду, передбаченого у Додатку ІІ, та може також значно сприяти цілісності Натури 2000, згаданої у статті 3, та/або значно сприяє підтриманню біологічного різноманіття у межах відповідного біогеографічного регіону чи регіонів.

Для видів тварин, які поширені на великих територіях, місця, що мають значення на рівні Співтовариства, повинні відповідати місцям у межах ареалів таких видів, що представляють фізичні чи біологічні фактори, визначальні для життя та репродукції цих видів;

(l) особлива заповідна територія означає місце, що має значення на рівні Співтовариства, визначене державами-членами у законодавчому, адміністративному та/або договірному акті, де застосовуються необхідні заходи збереження для підтримки чи відновлення у сприятливому стані збереження, природних середовищ існування та/або популяцій видів, для яких визначено це місце;

(m) зразок означає будь-яку тварину чи рослину, живу або мертву, із переліків видів у Додатка IV та Додатка V, та будь-яку їх частину чи похідні, а також будь-які інші речі, що, виходячи із супровідного документу, пакування чи позначок або етикеток, чи із будь-яких інших обставин, є частинами чи похідними тварин або рослин таких видів;

(n)  комітет означає комітет, утворений згідно з статтею 20.

Стаття 2

1. Ціллю цієї Директиви є сприяння забезпеченню біорізноманіття шляхом збереження природних середовищ існування та дикої фауни й флори на європейській території держав-членів, до яких застосовується Договір.

2. Заходи, що вживаються згідно з цією Директивою повинні бутирозроблені з метою підтримання та відновлення у сприятливому стані збереження, природних середовищ існування та видів дикої фауни й флори, які мають значення на рівні Співтовариства.

3. Заходи, що вживаються згідно з цією Директивою повинні враховувати економічні, соціальні та культурні вимоги й регіональні і місцеві особливості.

Збереження природних середовищ існування та середовищ існування видів

Стаття 3

1. Єдина Європейська екологічна мережа особливих заповідних територій повинна бути створена під назвою Натура 2000. Ця мережа, що складається з місць, котрі мають типи природних середовищ існування, передбачені у переліку Додатка І, та середовища існування видів, передбачених у переліку Додатка ІІ, повинна забезпечити можливість підтримання чи, коли необхідно, відновлення у сприятливому стані збереження у своєму ареалі відповідних типів природних середовищ існування і середовищ існування відповідних видів.

Мережа Натура 2000 повинна включати особливо охоронювані території, класифіковані державами-членами, згідно з Директивою 79/409/ЄEC.

2. Кожна держава-член повинна докладати зусиль до створенняНатури 2000 пропорційно до представлення у межах її території типів природних середовищ існування та середовищ існування видів, передбачених у параграфі 1. Для цього кожна держава-член повинна визначити, згідно з статтею 4, місця, як особливі заповідні території, враховуючи цілі, вказані у параграфі 1.

3. Держави-члени, коли вони вважатимуть за потрібне, повинні намагатися покращити цілісність Натури 2000 шляхом підтримки та, коли доцільно, розвитку особливостей ландшафтів, які мають надзвичайно важливе значення для дикої фауни та флори, як вказано у статті 10.