ДСТУ 2781-94 Машины и оборудование для производства сахара. Требования безопасности

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МАШИНИ ТА УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ
Вимоги безпеки

МАШИНЫ И ОБОРУДОВАНИЕ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА САХАРА
Требования безопасности

MACHINES AND EQUIPMENT FOR SUGAR
MAKING INDUSTRY

ДСТУ 2781-94

 

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
Київ

Чинний від 01.01 96

Цей стандарт поширюється на машини та устаткування для виробництва цукру (далі - устаткування) і встановлює вимоги без пеки та виробничої санітарії до конструкцій цього устаткування з урахуванням особливостей його розроблення, модернізації, виготовлення, експлуатації, монтажних і ремонтних робіт, транспорту ванни і зберігання.

Вимоги безпеки до конкретних машин та видів устаткування, викликані особливостями їхньої конструкції, умовами монтажу й експлуатації, не передбачені цим стандартом, повинні бути включені до нормативної документації на вироби.

Вимоги цього стандарту є обов’язковими.

1. Загальні вимоги безпеки

1.1. Загальні положення

1.1.1. Устаткування за безпекою повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.008, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.2.124 та цього стандарту.

1.1.2. Під час проектування устаткування у конструкторській документації повинні бути враховані:

— вимоги правил і нормативів із техніки безпеки і виробничої санітарії, які діють у цукровій промисловості;

— особливості транспортування устаткування до місця встановлення;

— вимоги безпеки такелажних і монтажних робіт із використанням піднімально-транспортного устаткування та монтажних пристроїв.

1.1.3. Експлуатаційна документація повинна містити:

— вимоги безпеки під час монтажу (демонтажу), експлуатації, технічного обслуговування, ремонту, транспортування і зберігання устаткування, а також вимоги до застосування, в разі потреби, засобів захисту;

— порядок дій під час виникнення будь-яких аварійних ситуацій;

— умови виробничого середовища (серед них кліматичні), що забезпечують оптимальний режим роботи устаткування й безпечну його експлуатацію;

— періодичність технічного обслуговування;

— характеристики шкідливих і небезпечних факторів: шумові, вібраційні, теплові, підвищеної вологості, .концентрації вибухонебезпечних сумішей.

1.1.4. Устаткування повинне відповідати умовам безпеки протягом усього терміну експлуатації;

В разі виявлення під час експлуатації невідповідності вимогам цього стандарту використання устаткування забороняється.

1.2. Вимоги до конструкції

1.2.1. Конструкція устаткування повинна відповідати:

— ергономічним вимогам згідно з ГОСТ 12.2.032. ГОСТ 12.2.033, ГОСТ 12.2.049, ГОСТ 21786, ГОСТ 22269;

— вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004;

— вимогам вибухобезпеки згідно з ГОСТ 12.1.010.

1.2.2. Рівні звукового тиску в октавних смугах частот і рівні звуку на робочих місцях не повинні перевищувати величин, установлених ГОСТ 12.1.003.

1.2.3. Логарифмічні рівні віброшвидкості в октавних смугах частот, утворювані в робочій зоні обслуговування працюючим устаткуванням, не повинні перевищувати величин, установлених ГОСТ 12.1.012.

1.2.4. Поверхні устаткування, які виділяють тепло, повинні бути ізольовані так, аби температура поверхні ізоляції не перевищувала 45 °С під час найбільш інтенсивного режиму роботи устаткування.

Поверхня ізоляції повинна бути гладкою, міцною, стійкою до вологи, матеріал ізоляції повинен бути вогнетривким.

Якщо покриття поверхні теплоізоляційним матеріалом є недоцільним, належить застосовувати огородження, теплозахисні екрани, попереджувальні знаки й написи.

1.2.5. Конструкція устаткування повинна відповідати вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018.

1.2.6. Вентиляційні системи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021,

1.2.7. Конструкція апаратів, посудин, які працюють під тиском більшим ніж 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) повинна відповідати чинним «Правилам устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением», затвердженим Держгіртехнаглядом СРСР.

1.2.8. Запобіжні клапани, які встановлено на посудинах, що працюють під тиском понад 0,07 МПа, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.085.

1.2.9. Гідроприводи та системи змащування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.040 і ГОСТ 12.2.086.

Конструкція устаткування має унеможливити попадання мастильних речовин у харчові продукти, а також харчових продуктів у систему змащування.

Система змащування повинна мати обладнання (щитки, збірники, коробки, піддони), що попереджують розливання мастил на устаткування та у приміщенні.

Маслянки, які заповнюють вручну, повинні розміщуватись у безпечних зонах і місцях, зручних для обслуговування.

Система змащування складальних одиниць і деталей, розміщених у місцях, важкодоступних або небезпечних для обслуговуючого персоналу, повинна бути автоматичною чи централізованою, або в ній мають застосовуватися механізми, які працюють без змащування чи вимагають одноразової заправки мастильним матеріалом на період між профілактичними ремонтами.

Резервуари гідравлічних систем і систем змащування повинні мати висоту дна від рівня підлоги не нижче ніж 100 мм для зручності випускання масла. В основах станин устаткування, що їх використовують як резервуари для масла, повинні бути передбачені похилі стоки з отвором для відкачування масла.

1.2.10. Конструкція устаткування, яка призначена для використовування газоподібного палива, повинна відповідати вимогам чинних «Правил безопасности в газовом хозяйстве», затверджених Держгіртехнаглядом СРСР.

1.2.11. Конструкція вантажопідіймальних машин повинна відповідати вимогам чинних «Правил устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов» і «Правил устройства и безопасной, эксплуатации лифтов», затверджених Держгіргехнаглядом СРСР.

1.2.12. Розміщення трубопроводів, штуцерів, ритингів, вентиляційного обладнання не повинне утруднювати обслуговування устаткування.

1.2.13. Конструкція устаткування повинна унеможливити довільне .ослаблення та самовідгвинчування кріплення складальних одиниць і вузлів.

Кріплення гнучких труб до устаткування фіксують так, аби унеможливити їхнє довільне від’єднання.

1.2.14. Конструкція внутрішніх порожнин устаткування повинна передбачати можливість здійснення його повного санітарного оброблення і безпечного чищення внутрішніх поверхонь.

1.2.15. Мийні засоби і дезинфікувальні розчини, які застосовують для санітарного оброблення устаткування, повинні без перешкод витікати з ємностей і трубопроводів, а там, де не утруднено, конструкцією повинна бути передбачена повітряна або парова продувка.

Комплектацію устаткування пристроями для механізації очистки узгоджують із замовником.

1.2.16. Сигнальні кольори та знаки безпеки, які наносять на машини і механізми, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026.

1.2.17. Конструкція устаткування, котре є джерелом шкідливих виділень, і аспіраційні установки повинні забезпечити параметри повітря в робочій зоні обслуговування згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

Залежно від особливостей технологічних процесів устаткування повинне мати індивідуальні відсмоктувачі або елементи підключення до стаціонарних систем виведення шкідливих чи небезпечних речовин з очисткою повітря до рівня санітарних норм перед викидом його в атмосферу.

Аспіраційні установки, які входять до комплекту устаткування, повинні забезпечувати відвід виду з продуктивністю, яка унеможливить утворення вибухонебезпечної концентрації пилу в корпусах устаткування та повітропроводах.

Для відсмоктування пилу, запальних або вибухонебезпечних середовищ повинна бути передбачена самостійна вентиляція. Підключення до загальної вентиляційної системи не допускається. .

Вмонтовані в устаткування аспіраційні і вентиляційні системи повинні бути зблоковані з пусковими пристроями устаткування.

Аспіраційні камери повинні бути пилонепроникні; стики та з’єднання аспіраційних пристроїв повинні мати надійне ущільнення, що унеможливить попадання пилу; клапани повинні забезпечувати вільний вивід продуктів відсмоктування без попадання пилу і підсмоктування повітря. Конструкція аспіраційних пристроїв повинна передбачати можливість чищення їх і безпечного обслуговування.

1.3. Вимоги до органів керування і регулювання

1.3.1. Керування машинами і апаратами здійснюють централізовано з пульту керування.

Якщо неможлива організація централізованого керування всім технологічним процесом, пульти керування окремими станціями, групами машин або однією машиною належить розміщати на робочих місцях.

Поставку устаткування здійснюють у комплекті з пультом керування. Умови праці на центральному пульті керування та пультах на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.2.032, ГОСТ 12.2.033.

Органи керування повинні відповідати вимогам ГОСТ 22613, ГОСТ 22615, ГОСТ 22902, ГОСТ 23000.

1.3.2. Машини та апарати для нормального здійснення технологічного процесу і безпеки тих, що працюють, комплектують погрібними контрольно-вимірювальними приладами.

Слід забезпечити зручність нагляду за приладами, шкали приладів повинні бути освітлені.

На шкалах контрольно-вимірювальних приладів повинні бути позначені червоною рискою гранично допустимі значення вимірювальних величин.

В разі дистанційного керування прилади та засоби сигналізації виносять на пульт керування,

1.3.3. Світлова, сигналізація повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026.

Звукові сигналізатори повинні відповідати вимогам ГОСТ 21786.

1.3.4. Схема керування має унеможливити, довільний пуск або вимикання устаткування.

1.3.5. Система дворучного включення машини повинна забезпечувати пуск на робочий хід тільки шляхом одночасного натискання на дві пускові кнопки. Кожний наступний пуск здійснюють тільки після звільнення двох пускових кнопок. Електрична схема дворучного керування мас унеможливити включення машини в разі виходу з ладу (заклинювання) однієї з кнопок.

1.3.6. Для раптової зупинки всіх діючих механізмів повинні бути передбачені аварійні кнопки «Стоп» з випуклою поверхнею (для можливості натискання долонею), розміщені на видному місці і пофарбовані у червоний колір.

На транспортних пристроях аварійні кнопки «Стоп» розміщують у місцях пуску цих пристроїв і через кожні 10 м, якщо довжина транспортних пристроїв більша ніж 10 м.

1.3.7. Кнопки керування залежно від функціонального призначення повинні відповідати ГОСТ 12.2.064 і мати штовхачі таких кольорів:

— чорний - для пуску устаткування в дію;

— червоний - для зупинки дії устаткування.

1.3.8. Системи ручного і автоматичного вимикання не повинні вимикати пристрої, перерва дії яких може призвести до травматизму (стопорні і затискні пристрої, гальма, електромагнітні утримувальні пристрої й інші).

1.3.9. Кожна машина, лінія, станція повинні мати ввідний вимикач ручної дії, розміщений зовні на боковій або лицьовій стінці шафи чи ніші керування на висоті не меншій ніж 0,6 м і не більшій ніж 1,8 м від рівня підлоги цеху або майданчика.

Ввідний вимикач призначений для підімкнення електроустаткування до живильної мережі і повинен мати два фіксованих положенню: «Ввімкнено», «Вимкнено».

1.3.10. В разі наявності кількох пультів керування у лініях і комплексах пульти повинні мати блокування, що унеможливлюють одночасне керуванні устаткуванням із різних пультів.

1.3.11. На органах керування і контролю або на елементах конструкцій устаткування, на яких розміщені ці органи, повинні бути символи і (або) написи згідно з ГОСТ 12.4.040.

1.3.12. З боку привода на машині повинні бути стрілки, що показують напрям обертання частин привода і головного робочого органу.

В усіх функціонально можливих випадках напрям переміщення органів керування повинен збігатися з напрямом руху робочих органів устаткування.

1.3.13. Вимоги безпеки до конструкції ручних і ножних органів керування повинні відповідати ГОСТ 12.2.064.

1.3.14. Ножні органи керування повинні мати неслизьку поверхню і опору для ніг.

1.3.15. Органи керування розміщують з урахуванням потрібних для їхнього переміщення зусиль, що не перевищують допустимих динамічних або статичних навантажень на рухальний апарат людини відповідно до ГОСТ 21752, ГОСТ 21753.

1.3.16. Апарати керування розміщують таким чином, щоб, по можливості, виключити випадкову дію на них.

1.3.17. Вимикачі та перемикачі поворотні, рукоятки важелів, маховички та інші органи керування повинні мати надійну і чітку фіксацію в установленому порядку.

1.3.18. Конструкція органів керування устаткування, що працює у вибухонебезпечних приміщеннях, має унеможливити іскроутворення в рухомих частинах.

1.3.19. Органи керування, засоби сигналізації повинні мати схеми і написи, що характеризують стан об’єкта керування та виключають можливість здійснення неправильної послідовності операцій.

Кодування зорової інформації повинне відповідати вимогам ГОСТ 21829.

1.4. Вимоги до засобів захисту

1.4.1. Усі рухомі, обертові частини і частини, що виступають, а також нагріті більше ніж до 45 °С елементи устаткування, які є джерелом небезпеки для персоналу, що його обслуговує, повинні бути надійно огороджені або розміщені так, щоб унеможливити травмування.

Засоби захисту, що входять у конструкцію устаткування/повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.2.124.

1.4.2. Захисні огородження не повинні створювати незручностей і аварійних ситуацій під час обслуговування та обмежувати технологічні можливості машин та устаткування.

1.4.3. Конструкція захисних огороджень має унеможливити довільне переміщення їх від об’єкта захисту під дією вібрації і руху робочих органів.

1.4.4. Знімні, відкидні і розсувні огородження робочих органів - згідно з ГОСТ 12.2.003. Огородження, які підлягають відкриванню в процесі роботи устаткування, повинні бути зблоковані з пусковими пристроями. Повторне вмикання устаткування здійснюють лише тоді, коли огородження повністю закрите. Огородження, які відкриваються вгору, повинні фіксуватися у відкритому положенні.

Дверцята, які відкриваються або знімаються, кришки, щитки устаткування; повинні, мати пристрій, який унеможливлює їхнє випадкове знімання і відкривання. Ці частини устаткування повинні відкривалися або зніматися тільки за допомогою відповідного інструменту.

1.4.5. Якщо потрібний нагляд за роботою механізмів, що виконують технологічні операції і є джерелом небезпеки для персоналу, що їх обслуговує, огородження повинні бути виконані з суцільного міцного й прозорого або сітчастого матеріалу.

1.4.6. Воронки, бункери та інші приймальні пристрої, розміщені над внутрішніми робочими органами, комплектують Запобіжними пристроями, зблокованими з приводом так, аби доступ до робочих органів виключав можливість пуску машини.

1.4.7. Запобіжні пристрої повинні бути надійними і спрацьовувати автоматично, без участі обслуговуючого персоналу.

1.4.8. Запобіжні клапани апаратів повинні бути розмішені у доступних місцях, зручних для контролю клапанів. Якщо запобіжні клапани розміщено вище ніж 1,6 м від рівня підлоги, устаткування комплектують стаціонарними площадками з драбинами. Біля виходу з площадки на драбину повинна бути перекладка, яка відчиняється в бік площадки, забезпечена засувкою.

1.4.9. Розміри чарунок у сітчастому та решітчастому огородженні, а також відстань між огородженням і небезпечним елементам повинні відповідати ГОСТ 12.2.124.

1.4.10. Огородження, що призначені для захисту тих, хто працює, від небезпеки, яку можуть викликати рухомі частини устаткування, частки матеріалу, що відлітають під час оброблення, бризки рідин, повинні відповідати ГОСТ 12.2.062.

1.4.11. Для захисту систем і конструкцій устаткування повинні бути передбачені пристрої сигналізації і блокування, що застерігають від порушення нормального режиму роботи.

1.4.12. Неробочі поверхні рухомих частин повинні бути дофарбовані в червоний чи оранжевий колір.

1.4.13. Поверхні деталей машин, що стикаються з харчовими продуктами, повинні бути виготовлені з матеріалів із достатньою корозійною стійкістю або захищені спеціальним антикорозійний покриттям. В разі контакту цих матеріалів і покриттів із цукромістким середовищем на це має бути спеціальний дозвіл органів охорони здоров’я.

1.4.14. Знімні огородження масою біліли ніж 5 кг повинні бути із рукоятками або іншими пристроями для зручного і безпечного утримання їх під час установлення або знімання.

1.4.15. Огородження робочих органів, чистку чи огляд яких виконують рідше ніж один раз на тиждень, повинні бути опломбовані.

1.4.16. Шафи, ніші і пульти повинні мати на жалюзі або вентиляційних отворах фільтри, що запобігають попаданню всередину пилу. Вводи в шафи, ніші, пульти, а також оболонки електроапаратури повинні бути закриті так, щоб не допускати проникнення пилу та вологи.

1.4.17. Електронагрівальні пристрою комплектують термовимірювальними приладами, сигнальними освітлювальними лампами і написами, які показують режим роботи пристрою і граничні параметри.

1.4.18. Внутрішні поверхні дверцят у шафах, нішах і пультах керування, в яких є електричні апарати, повинні бути пофарбовані в червоний колір згідно з ГОСТ 12.4.026.

1.4.19. В електричній схемі устаткування повинен бути ввідний пристрій, що забезпечує зняття напруги з електроустаткування в разі виникнення аварійної ситуації.

1.4.20. Електрообладнання повинне мати захист, який виключає можливість довільного вмикання приводу машини в разі відновлення перерваної подачі електроенергії.

1.4.21. Розпізнавальне пофарбування трубопроводів повинне бути виконано відповідно до ГОСТ 14202.

1.5. Вимоги електробезпеки

1.5.1. Загальні вимоги електробезпеки - згідно з ГОСТ 12.1.019. Електротехнічні вироби, що входять до складу устаткування, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.2.007.0, ГОСТ 12.2.007.1, ГОСТ 12.2.007.3, ГОСТ 12.2.007.4, ГОСТ 12.2.007.6, ГОСТ 12.2.007.7, ГОСТ 12.2.007.13, ГОСТ 12.2.007.14, ГОСТ 12.2.124, ГОСТ 27487; а також «Правил устройства электроустановок» (ПУЭ).

1.5.2. Ступінь захисту електроустаткування та електроапаратури повинен відповідати категоріям приміщень цехів та дільниць, що встановлені чинними вимогами з техніки безпеки і виробничої санітарії для підприємств цукрової промисловості, а також ГОСТ 14254.

1.5.3. Виконання і ступінь захисту електрообладнання електроапаратури повинні бути зазначені в нормативній документації на конкретне устаткування.

1.5.4. Вся електроапаратура, за винятком пристроїв, які треба розміщувати на машинах, повинна бути в окремих шафах або закритих нішах на устаткуванні. Дверцята у шафах і нішах повинні замикатися за допомогою спеціального ключа.

1.5.5. Незалежно від прийнятого способу захисту на всіх дверцятах у шафах або нішах з електроапаратурою напругою більшою ніж 42 В, а також на кожухах, які захищають електроапаратуру, повинні бути попереджувальні знаки електричної напруга, виконані згідно з ГОСТ 12.4.026.

1.5.6. Для запобігання утворенню джерела ініціанованого вибуху у вибухонебезпечних приміщеннях конструкція повинна передбачати вибухозахищене електроустаткування згідно з ГОСТ 12.2.020.

Устаткування, в якому використовують вибухопожежонебезпечні матеріали, повинне мати протиаварійні пристрої: клапани, автоматичні системи придушення вибухів, системи відведення продуктів вибуху тощо.

1.5.7. Електричні проводи в межах устаткування необхідно прокладати таким чином, аби забезпечити їхній захист від агресивних рідин. Металорукава належить закріпляти на нерухомих частинах машин спеціальними скобами, розміщеними на відстані не більш як 400 мм одна від другої.

1.5.8. Забороняється використовувати як струмопровід корпусні деталі машин та апаратів.

1.5.9. У разі прокладки в одному каналі, одній трубі або металорукаві електропроводів для різних напруг, ізоляцію всіх проводів слід вибирати за найвищою напругою.

1.5.10. Для забезпечення потрібної освітленості постійних робочих місць і для періодичного огляду закритих місць устаткування, де конструкція устаткування та його розміщення не дозволяють забезпечити потрібну освітленість цеховим світлом, повинні бути передбачені вмонтовані в устаткування місцеві світильники.

Місцеві світильники повинні мати індивідуальні вимикачі.

Світлотехнічні вироби, що їх використовують у пристроях місцевого освітлення, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.13 і ГОСТ 15597.

1.5.11. Коли встановлюють місцеве освітлення в шафах, пультах і нішах із електроапаратурою, освітлювальну арматуру слід підключати до ввідного вимикача електроустаткування. В такому разі місцеве освітлення повинне мати спеціальний вимикач.

1.5.12. Для освітлення закритих місць устаткування, які потребують періодичного огляду та наладки, повинні бути штепсельні розетки із заземленим контактом на напругу не більше 12 В для підключення переносних світильників.

1.5.13. Переносні світильники повинні мати пилонепроникне виконання зі ступенем захисту оболонки від попадання пилу не нижче ніж IР54 згідно з ГОСТ 14254. Скляні ковпачки переносних світильників повинні бути захищені металевою сіткою.

1.5.14. Застосування автотрансформаторів або подільників напруги для одержання знижених напруг ланцюгів керування, гальванічно з’єднаних із живильною електромережею, недопустимо.

1.5.15. Усі металеві неетрумоведучі частини устаткування, які можуть опинитися під напругою вищою ніж 42 В, повинні мати захисне заземлення або занулення відповідно до ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.2.007.0.

Дверцята у шафах і пультах, на яких установлено прилади напругою 42 В, повинні бути з’єднані з корпусом окремим заземлювальним гнучким проводом.

Біля заземлювальних затискачів ставлять знаки заземлення згідно з ГОСТ 21130.

1.5.16. Для захисту від розрядів статичної електрики слід заземлювати всі металеві конструкції устаткування (каркаси, апарати, агрегати, транспортери й ін.), призначені для перероблення, зберігання і транспортування горючих газів і пилоподібних продуктів (цукор, сушений жом). Усі металеві елементи приєднують до контуру заземлення тільки зварюванням. У складах безтарного зберігання цукрового піску повинні бути заземлені корпус сховища, всі повітропроводи, транспортувальні пристрої, металеві воронки підсилосної галереї, напрямні ліфта, металеві конструкції, облицювання, покрівлі, деталі для закріплювання контрольно-вимірювальних приладів.

1.5.17. Опір між контактним затискачем зовнішнього захисного проводу і будь-якою незахищеною електропровідною частиною електроустаткування і виробу це може перевищувати 0,1 Ом. Заземлення виконують гнучким мідним проводом перетином не менш ніж 4 мм2.

1.5.18. Усі відкриті струмоведучі частини електропроводів, електроприладів, електронагрівальних пристроїв, а також проводи в місцях їхнього приєднання повинні бути надійно огороджені. Огородження повинні повністю виключати можливість доторкання до частин, які перебувають під напругою.

1.5.19. Усі проводи ланцюгів електроустаткування(силові, керування, сигналізації та ін.) повинні мати кольорове маркування.

2. Вимоги безпеки до технологічного устаткування

2.1. Вимоги безпеки до устаткування для проведення вантажно-розвантажувальних робіт і до ліній для оцінювання якості буряків

2.1.1. Бурякоукладальні машини та комплекси

2.1.1.1. Конвейєри бурякоукладальних машин повинні відловідати вимогам ГОСТ 12.2.022.

2.1.1.2. Площадки обслуговування і драбини повинні відповідати вимогам ГОСТ 26887, ГОСТ 27321 та ГОСТ 27372.

2.1.1.3. Конструкцією бурякоукладальних машин повний і бути передбачені блокувальні пристрої для запобігання швидкого опускання розвантажувальної площадки в разі порушення нормальної роботи або виходу з ладу елементів гідросистеми.

2.1.1.4. Для запобігання довільному падінню стріли укладального конвейєра в разі відмови гідросистеми повинне бути передбачене підвішування стріли.

У разі підвішування стріли за допомогою гідроциліндрів для забезпечення повільного її опускання, а також довільного опускання в разі відмови гідросистеми вхідний отвір гідроциліндра повинен мати дросельний отвір.

У разі підвішування стріли за допомогою тросової поліспастової системи остання повинна мати п’ятикратний запас міцності.

2.1.1.5. Повинна бути передбачена можливість аварійного відмикання конвейєрів бурякоукладача з кабіни оператора та з кабіни трактора.

2.1.1.6. Повинне бути передбачено блокування приводів конвейєрів для запобігання заторів цукрових буряків під час зупинки одного з конвейєрів.

2.1.1.7. Розвантажувальні площадки та інші агрегати, що їх приводять у рух гідроциліндри, повинні підніматися і опускатися повільно, фіксуючись у будь-якому проміжному положенні як із вантажем, так і без нього.

2.1.1.8. Гнучкі шланги, що застосовують у гідросистемі бурякоукладача, повинні бути захищені від механічних пошкоджень.

2.1.1.9. Запобіжний клапан гідророзподільника повинен спрацьовувати за умов тиску, що зазначений у нормативній документації на гідророзподільник.

2.1.1.10. На майданчиках розвантаження цукрових буряків повинні бути передбачені уловлювачі для коліс автомобілів і бокові упори, що запобігають довільному з’їзду машин із розвантажувальних майданчиків під час їхнього піднімання, опускання та струшування.

2.1.1.11. Бурякоукладальні машини повинні мати звукову і світлову сигналізацію, яка вмикається:

— під час заїзду автотранспорту на перекидну площадку (світлова);

— під час пуску конвейєрів бурякоукладача (звукова);

— під час переміщення бурякоукладача (звукова і світлова).

2.1.1.12. Конструкцією бурякоукладальних машин повинні бути передбачені площадки для зручного та безпечного відкривання бортових крюків автотранспорту на площадці бокового перекидання та пристрої, що полегшують відкривання і закривання бортів автомобілів.

2.1.1.13. Кабіна оператора повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019, забезпечувати огляд території в радіусі 25 м і ізолювати оператора від шкідливих впливів навколишнього середовища.

2.1.1.14. На укладальному конвейєрі з обох боків повинні бути написи: «Не стій під стрілою», на боковому щиті приймального конвейєра площадки бокового перекиданні - напис: «Не підходь! Небезпечно!». Колір фону та літер для написів - відповідно до ГОСТ 12.4.026.

2.1.1.15. Запобіжний клапан гідророзподільника повинен бути Запломбований. Пломбу ставлять після перевірки клапана на величину максимально допустимого тиску в гідросистемі.

2.1.1.16. Для безпечного і зручного входу і виходу оператора кабіна повинна бути забезпечена драбиною або підніжками. Висота першого східця драбини (підніжки) - не більша ніж 400 мм від землі, відстань між східцями 250-350 мм, ширина - не менша ніж 150 мм, установка східця - на глибину не менш ніж 100 мм, У разі наявності двох та більше східців повинні бути встановлені поручні.

2.1.1.17. У кабіні оператора встановлюють манометр для контролю тиску в гідросистемі.

2.1.1.18. Кабіна оператора повинна бути обладнана світильниками з автономним вмиканням, що розсіюють світло, і забезпечена вентилятором-очищувачем повітря. Освітленість у кабіні машиніста за рахунок внутрішнього освітлення повинна бути не меншою ніж 50 лк.

2.1.1.19. Система освітлення і сигналізації на мобільних неелектрифікованих машинах повинна підмикатися до джерела живлення з напругою 12 В або 24 В, а на машинах із електричним приводом - до розподільного трансформатора з напругою не більш ніж 42 В.

2.1.1.20. На машинах із електричним приводом повинно бути передбачено:

— можливість вмикання привода кожного конвейєра, а також вимикання всіх конвейєрів або кожного з них із кабіни;

— блокувальні пристрої, які унеможливлять повторне вмикання привода конвейєра з кабіни до ліквідації аварійної ситуації;

— блокування приводів конвейєрів таким чином, щоб у разі раптової зупинки кожного конвейєра попередні автоматично відмикалися, а подальші продовжували працювати до повного сходження з них транспортованих цукрових буряків.

2.1.1.21. Електродвигуни та інші електричні вироби, які встановлюють поза кабіною керування на машинах із електричним приводом, повинні мати оболонки із ступенем захисту не менш ніж 1Р53, решта - не менш ніж 1Р31, згідно з ГОСТ 14254.

2.1.1.22. Електробезпечність машин повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.019, а також «Правилам устройства электроустановок», «Правилам технической эксплуатации электроустановок потребителей», «Правилам техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей», затвердженим Держенергонаглядом СРСР.

2.1.1.23. Для підмикання машини до мережі і монтажу електропроводки застосовують кабелі і проводи з маслостійкою ізоляцією та мідною жилою.

2.1.1.24. Для машин із електричним приводом кабель повинен бути гнучким, чотирьохжильним із нульовою жилою.

2.1.1.25. На відкритих ділянках електропроводка повинна укладатись у трубах або гнучких металевих рукавах. Розміщення з’єднань проводів (сточення), в тому числі рознімних, у трубах і металорукавах не допускається.

2.1.1.26. Кабелі і кабельна арматура повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.14.

2.1.1.27. Проводи і кабелі в шафах приєднують за допомогою наконечників або спеціальних затискачів.

2.1.1.28. Допускається приєднання однодротових проводів перетином до 10 мм і багатодротових перетином до 25 мм з мідною жилою без наконечників, причому кінці багатодротових проводів і кабелів повинні бути припаяні. Пайка проводів повинна бути безкислотною.

2.1.1.29. Опір ізоляції обмоток електродвигунів і трансформаторів, ланцюгів керування силовою та освітлювальною електропроводкою повинен бути не меншим ніж 0,5 МОм.

2.1.1.30. На шафу керування наносять електричну принципову схему.

Внутрішня поверхня дверей шафи керування повинна бути забарвлена в червоний (сигнальний) колір згідно з ГОСТ 12.4.026.

2.1.1.31. Бурякоукладачі повинні бути забезпечені пристроєм, що вимикає їх під проводами діючих повітряних ліній електропередач різної напруги.

Прокладка кабелів живлення повинна бути виконана відповідно до «Правил устройства электроустановок». Кабелі живлення бурякоукладача повинні бути забезпечені вимикальною апаратурою в разі їхнього механічного пошкодження.

2.1.2. Буряконавантажувачі тракторні

2.1.2.1. Буряконаватажувачі тракторні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019.

2.1.2.2. Буряконавантажувачі тракторні комплектують гальмовими пристроями, що автоматично спрацьовують у разі вмикання муфти. Шлях гальмування по передній кромці ковша не повинен перевищувати 0,5 м.

2.1.2.3. Коробка передач тракторного двигуна повинна бути обладнана блокувальним пристроєм, який виключає можливість запуску двигуна під час ввімкнення передачі ходової частини гідропривода ковша.

2.1.2.4. Двері кабіни та бокові вікна навантажувача повинні бути зблоковані з механізмом піднімання ковша (гідроприводом), щоб забезпечити вихід із кабіни трактора тільки за умови опущеного ковша і вимкненого механізму піднімання.

2.1.2.5. Буряконавантажувач повинен бути обладнаний захисними козирками, що запобігають попаданню бруду на скло кабіни і фари навантажувача,

2.1.2.6. Робоче місце водія повинне забезпечувати огляд згідно з ГОСТ 12.2.002.4 під час руху лопати з відійнятим ковшем.

2.1.2.7. На буряконавантажувачі в небезпечних зонах його обслуговування повинні бути попереджувальні знаки з пояснювальними написами згідно з ГОСТ 12.4.026. На обох стінках ковша повинен бути напис: «Не стій під ковшем»; на стінках кабіни зсередини - «Під час роботи відчиняти двері й висовуватися з кабіни забороняється», «Перед виходом з кабіни опусти ківш на землю і вимкни приводний вал». У кабіні тракторного буряконавантажувача повинна бути вивішена інструкція з безпечної, експлуатації машини.

2.1.2.8. Щоб запобігти перевантажуванню буряконавантажувача гідросистема повинна бути забезпечена запобіжним клапаном.

2.1.2.9. Вікна і двері кабіни, що відчиняються, повинні мати Стаціонарне огородження, яке унеможливлює висування з кабіни.

2.1.2.10. Забороняється експлуатувати буряконавантажувач із нерегульованим граничним вимикачем або без нього, входити в кабіну буряконавантажувача, а також виходити з неї, коли ківш піднято у верхнє положення.

2.1.3. Підбирач розсипів буряків

2.1.3.1. Підбирач розсипів буряків повинен відповідати вимогам ГОСТ 12,2.019.

2.1.3.2. Подовжувальну стрілу і подовжувальну трубу встановлюють на гідрокран підбирача безпосередньо біля кагату і знімають після закінчення робіт.

2.1.3.3. Механізм згортання панелей встановлюють на підбирач у період робіт, пов’язаних із розкриттям кагатів. Механізм повинен мати пристрій для регулювання частоти обертання вала.

2.1.3.4. Робота з буряконавантажувачем і крановим устаткуванням дозволяється на майданчиках із схилом, що не перевищує встановленого в експлуатаційній документації на виріб.

2.1.3.5. Не дозволяється підняття вантажу масою, що перевищує

нормальну вантажопідйомність ковша і консольного гідрокрана, встановлену в експлуатаційній документації на виріб.

2.1.3.6. Для забезпечення бокової сталості під час роботи кранового устаткування повинні бути передбачені зовнішні опори.

2.1.3.7. Праворуч і ліворуч рами гідрокрана і стріли вантажного устаткування повинні бути написи: «Під стрілою не стояти!», які видно на відстані не менш ніж 20 м.

На бокових стінках ковша і на задній стінці рами гідрокрана повинні бути нанесені застережувальні смуги.

2.1.3.8. Кожний підбирач повинен бути обладнаний блокувальним пристроєм, який унеможливлює запуск двигуна в разі ввімкненої передачі:

2.1.3.9. Трубу з крюком фіксують у напрямних опорах хобота у двох крайніх положеннях фіксатором. Трубу висувають вручну.

2.1.3.10. Не слід доводити поворот стріли ударом до упору.

2.1.3.11. Під час навантаження і розвантаження забороняється переносити вантаж над людьми.

2.1.4. Лінія визначення якості буряків

2.1.4.1. Пробовідбірник пневматичний повинен мати вертикально-рухливе огородження, яке закриває циліндр відбірника по всій висоті на період його дії.

На станині пробовідбірника повинні бути написи, які визначають заходи безпеки під час його обслуговування.

2.1.4.2. В агрегатах лінії визначення якості буряків пилки для одержання бурякової кашки встановлюють на висоті не менше ніж 2 м від рівня підлоти.

2.1.4.3. Повинне бути передбачено блокування, яке запобігає пуску електродвигуна, коли відкрито вал із ножами (блок роздрібнювача повинен бути опущений у дігестійний стакан і притиснутий важелем до упору).

2.1.4.4. На. роздрібнювачі тканини буряків повинні бути передбачені захисні, козирки.

2.1.4.5. У конструкції мішалки для приготування соку повинні бути передбачені гумові прокладки.

2.1.4.6. З метою зменшення шуму та вібрації швидкісні роздрібнювачі тканин буряків встановлюють на гумових прокладках.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. РОЗРОБЛЕНО Державним Українським науково-дослідним і конструкторським інститутом продовольчого машинобудування Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії Україна

РОЗРОБНИКИ: В. Г. Білик, М. Є. Кожевникова (керівник теми), А. П. Потабенко, І. Г. Овчар

2. ВНЕСЕНО Управлінням державної стандартизації Держстандарту України

3. ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України № 241від 30 вересня 1994 р.

4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

5. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ

Позначення НД, на який є посилання	Номер пункту, підпункту, переліку, додатка
ГОСТ 2.601-68	3.15
ГОСТ 2.602-68	3.15
ГОСТ 12.1.003-83	1.1.1; 1.2.2; 1.3.1; 5.2
ГОСТ 10.1,004-91	1.1.1; 1.2.1; 4.2; 5.3
ГОСТ 12.1.005-88	1.1.1; 1.2.17; 1.3.1; 2.5.2 1; 4.6; 5.1; 5.3
ГОСТ 12.1.006-76	1.1.1
ГОСТ 12.1.010-76	1.1.1, 1.2.1, 3.3
ГОСТ 12.1.012-90	1.1.1; 1.2.3; 1.3.1; 4.5; 5.2
ГОСТ 12.1.014-84	4.6
ГОСТ 12.1.016-79	4.6
ГОСТ 12.1.018-86	1.1.1; 1.2.5
ГОСТ 12.1.019-79	1.1.1; 1.5.1; 2.1.1.22; 2.1.2.1; 4.7
ГОСТ 12.1.028-86	4.4
ГОСТ 12.1.030-81	1.5.1; 1.5.15; 4.7
ГОСТ 12.1.038-82	1.5.1
ГОСТ 12.2.002.4-91	2.1.2.6
ГОСТ 12.2.003-91	1.1.1; 1.4.1; 1.4.4; 2.7.3.1
ГОСТ 12.2.007.0-75	1.5.1; 1.5.15
ГОСТ 12.2.007.1-75	1.5.1
ГОСТ 12.2.007.3-75	1.5.1
ГОСТ 12.2.007.4-75	1.5.1
ГОСТ 12.2.007.6-75	1.5.1
ГОСТ 12.2.007.7-83	1.5.1
ГОСТ 12.2.007.13-88	1.5.1; 1.5.10
ГОСТ 12.2.007.14-75	1.5.1; 2.1.1.26
ГОСТ 12.2.016-81	2.12.3
ГОСТ 12.2.019-86	2.1.1.13; 2.1.2.1; 2.1.3.1
ГОСТ 12.2.020-76	1.5.6
ГОСТ 12.2.022-80	2.1.1.1; 2.1.1.1
ГОСТ 12.2.032-78	1.2.1; 1.3.1
ГОСТ 12.2.033-78	1.2.1; 1.3.1
ГОСТ 12.2.040-79	1.2.9
ГОСТ 12.2.049-80	1.2.1
ГОСТ 12.2.062-81	1.1.1; 1.4.1; 1.4.10
ГОСТ 12.2.063-81	2.12.5
ГОСТ 12.2.064-81	1.3.7; 1.3.13
ГОСТ 12.2.085-82	1.2.8
ГОСТ 12.2.086-83	1.2.9
ГОСТ 12.2.101-84	2.12.2
ГОСТ 12.2.124-90	1.1.1; 1.4.1; 1.4.9; 1.5.1
ГОСТ 12.3.001-85	2.12.2
ГОСТ 12.3.009-76	3.17; 5.5
ГОСТ 12.3.010-82	5.5
ГОСТ 12.4.021-75	1.2.6
ГОСТ 12.4.026-76	1.2.16; 1.3.3; 1.4.18; 1.5.5; 2.1.1.14; 2.1.1.30; 2.1.2.7
ГОСТ 12.4.040-78	1.3.11
ГОСТ 3241-91	2.8.4.13
ГОСТ 6533-78	2.6.2.5
ГОСТ 13716-73	2.7.1.9; 3.4
ГОСТ 14192-77	3.16
ГОСТ 14202-69	1.4.21
ГОСТ 14254-80	1.5.2; 1.5.13; 2.1.1.21; 2.2.2.1; 2.2.3.1; 2.2.4.1; 2.2.5.1; 2.3.1.1; 2.3.2.1; 2.3.5.1; 2.4.1.1; 2.8.6.1; 2.10.5.1; 4.9
ГОСТ 15597-82	1.5.10
ГОСТ 17314-81	3.6
ГОСТ 21130-75	1.5.15
ГОСТ 21480-76	2.7.1.11
ГОСТ 21752-76	1.3.15
ГОСТ 21753-76	1.3.15
ГОСТ 21786-76	1.2.1; 1.3.3
ГОСТ 21836-88	2.5.6.2; 2.5.8.3; 2.6.2.3
ГОСТ 22269-76	1.2.1
ГОСТ 22613-77	1.3.1
ГОСТ 22615-77	1.3.1
ГОСТ 22902-78	1.3.1
ГОСТ 23000-78	1.3.1; 2.4.1.1
ГОСТ 23941-79	4.4
ГОСТ 24379.1-80	3.5
ГОСТ 24444-87	3.1;3.5
ГОСТ 26748-85	4.7
ГОСТ 26887-86	2.1.1.2
ГОСТ 27321-87	2.1.1.2
ГОСТ 27372-87	2.1.1.2
ГОСТ 27487-87	1.5.1; 4.8
Правила безопасности в газовом хозяйстве	1.2.10
Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей	2.1.1.22
Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей	2.1.1.22
Правила устройства электроустановок (ПУЭ)	1.5.1; 2.1.1.2І
Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъёмных кранов	1.2.11
Правила устройства, а безопасной эксплуатации лифтов	1.2.11; 2.8.4.1
Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением	1.2.7; 2.6.11; 2.7.1.1
Правила устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов	2.12.3
Правила устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов пара и горячей воды	2.12.4