Распоряжение от 03.04.2017 № 275-р Об утверждении среднесрочного плана приоритетных действий Правительства до 2020 года и плана приоритетных действий Правительства на 2017 год

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 3 квітня 2017 р. N 275-р

Київ

Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік

1. Затвердити такі, що додаються:

середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року;

план пріоритетних дій Уряду на 2017 рік.

2. Секретаріату Кабінету Міністрів України забезпечити проведення моніторингу виконання планів дій, затверджених цим розпорядженням.

 

Прем'єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. N 275-р

СЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН
пріоритетних дій Уряду до 2020 року

Вступна частина

Незважаючи на зовнішні і внутрішні виклики, протягом останніх трьох років Україна продовжує рухатися в напрямі глибоких і структурних реформ, що сприяло формуванню позитивних тенденцій в економіці у 2016 році.

У 2016 році більшість економічних показників, які були одними з найнижчих у 2015 році, мали тенденцію до зростання. Це свідчить про те, що країна долає економічну кризу, спричинену макроекономічним дисбалансом у минулих роках. Великий дефіцит державного бюджету, зростання зовнішнього боргу, банківська криза, девальвація гривні, зростання індексу споживчих цін (в середньорічному вимірі) на 48,7 відсотка та зменшення валового внутрішнього продукту на 9,8 відсотка - лише деякі з труднощів, з якими Україна зіткнулася у 2015 році. Проте бюджетна стабілізація, жорстка грошова політика та міжнародна фінансова підтримка значною мірою сприяли досягненню макроекономічної стабілізації.

Показник	2013	2014	2015	2016
Зміна валового внутрішнього продукту, відсотків до попереднього року	0	-6,6	-9,8	2,3
Валовий внутрішній продукт на душу населення (за паритетом купівельної спроможності), доларів США	8629,7	8683,6	7939,6
Індекс промислового виробництва, відсотків до попереднього року	95,7	89,9	87	102,8
Індекс сільськогосподарського виробництва, відсотків до попереднього року	113,6	102,2	95,2	106,1
Питома вага валового нагромадження основного капіталу (ВНОК) у валовому внутрішньому продукті, відсотків	16,9	14,2	13,5	15,2
Облікова ставка Національного банку, відсотків:
максимум	7,5	14	30	22
мінімум	6,5	6,5	14	14
Міжнародні резерви (станом на кінець року), млрд. доларів США	20,4	7,5	13,3	15,5
Рівень безробіття населення у віці 15 - 70 років за методологією Міжнародної організації праці, відсотків до економічно активного населення відповідного віку	7,3	9,3	9,1	9,3
Середньомісячна заробітна плата працівників, брутто, гривень	3265	3480	4195	5183
Середній розмір пенсії, гривень	1526	1582	1700	1828
Індекс споживчих цін, відсотків (у середньому до попереднього року)	99,7	112,1	148,7	113,9
Частка бідного населення за відносним (національним) критерієм, відсотків	24,8	23,4	22,9	23,2 (січень - вересень)
Коефіцієнт концентрації (індекс Джині)	0,237	0,226	0,227	0,248 (січень - вересень)
Дефіцит зведеного бюджету, відсотків валового внутрішнього продукту	4,2	4,5	1,6	2,3
Дефіцит бюджету ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відсотків валового внутрішнього продукту		5,5	0,9	0
Частка загальних державних доходів у валовому внутрішньому продукті, відсотків	43,3	40,3	41,9	38,4
Частка загальних державних витрат у валовому внутрішньому продукті, відсотків	48,1	44,8	43	40,6
Державний і гарантований державою борг, відсотків валового внутрішнього продукту	39,9	69,4	79,1	81
Валовий зовнішній борг, відсотків валового внутрішнього продукту	74,6	93,9	131,3	121,8
Сальдо рахунку поточних операцій, відсотків валового внутрішнього продукту	-10	-3,4	-0,2	-4,1
Чистий приріст прямих іноземних інвестицій, млн. доларів США	3909	299	3012	3268

Відновлення економіки у 2016 році відбулося насамперед в результаті нарощування інвестиційної активності, а також приватного споживання. Зростання значно пришвидшилося у IV кварталі, коли реальний валовий внутрішній продукт збільшився на 1,9 відсотка порівняно з попереднім кварталом (з урахуванням сезонного фактора) та на 4,8 відсотка порівняно з IV кварталом 2015 року. За підсумками 2016 року відбулося збільшення валового внутрішнього продукту на 2,3 відсотка, що значно перевищило очікування багатьох українських експертів та прогнози міжнародних організацій.

Слід зазначити, що економічне зростання в Україні ще є нестійким. Протягом років незалежності не були побудовані інститути сучасної ринкової економіки, здатні забезпечити стале та інклюзивне економічне зростання. Наявність таких вад економічних відносин, як неналежний рівень захисту прав власності, монополізація ринків, нерівні "правила гри" в економіці, її сировинний характер та низький рівень інвестицій у створення нових виробничих потужностей дає змогу констатувати системну кризу існуючої економічної моделі розвитку країни.

У цій ситуації перед Урядом стоїть величезний виклик - здійснити очікування громадян у створенні вільного і демократичного суспільства, дієздатної ринкової економіки та поліпшенні якості життя в Україні.

Після свого призначення Кабінет Міністрів України у стислі строки розробив і затвердив план пріоритетних дій Уряду на 2016 рік. Його прийняття і виконання забезпечили початок системної роботи з проведення Урядом структурних реформ у різних сферах державної політики.

Вжито дієвих заходів, спрямованих на забезпечення економічного зростання, зокрема на розвиток ділового та інвестиційного клімату і розбудову інфраструктури, лібералізацію газового ринку України згідно з європейськими нормами, реформування ринку електроенергії. Запровадження в обов'язковому порядку електронних закупівель через електронну систему "ProZorro" для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів соціального страхування та державних підприємств відкрило для бізнесу величезний ринок державних закупівель.

Започатковано реформу системи управління державними фінансами, що дасть змогу запобігти виникненню кризи у майбутньому. Урядом схвалено Стратегію реформування державного управління на 2016 - 2020 роки. Саме її реалізація є запорукою успішного проведення структурних реформ у всіх сферах суспільного життя.

Підвищення добробуту громадян стало основною метою, на досягнення якої спрямовувалися зусилля Уряду. Збільшення прожиткового мінімуму у 2016 році становило 16,1 відсотка. З 1 січня 2017 р. вдвічі підвищено розмір мінімальної заробітної плати - до 3200 гривень.

Зміни, що були внесені до податкового та бюджетного законодавства у зв'язку із проведенням децентралізації влади в Україні, визначили успішну фінансову основу діяльності органів місцевого самоврядування. У 2016 році власні доходи місцевих бюджетів збільшилися на 41,7 відсотка порівняно з 2015 роком, а їх частка у загальних доходах зведеного бюджету - з 18,5 до 21,8 відсотка.

Україні вдалося протидіяти агресії з боку Російської Федерації та відновити боєздатність Збройних Сил - започатковано їх трансформацію в сучасну та ефективну армію, що функціонуватиме за стандартами НАТО.

Забезпечується повноцінне функціонування новоутворених органів із запобігання та протидії корупції. Найважливішим антикорупційним заходом стало електронне декларування, успішно проведене у вересні - жовтні 2016 року.

Підвищення рівня довіри суспільства до поліції свідчить про ефективність реформи правоохоронних органів. Новосформована система органів внутрішніх справ спроможна забезпечити своєчасне реагування на порушення прав і свобод громадян, громадський (публічний) порядок.

Наступним кроком у забезпеченні системної роботи Уряду є виконання середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року (далі - середньостроковий план), який розроблено відповідно до положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Середньострокове планування послідовних та комплексних реформ, зокрема тих, що визначені Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", Стратегією реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки, Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), Меморандумом про економічну і фінансову політику в межах спільної з МВФ програми в рамках Механізму розширеного фінансування (далі - Меморандум з МВФ), Національною стратегією у сфері прав людини, Національним планом дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2020 року та Коаліційною угодою, є запорукою стійкого економічного зростання, досягнення європейських стандартів життя населення.

Залишаючись відданим європейським цінностям, Уряд здійснюватиме всі можливі кроки для забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний та правовий простір.

Середньостроковий план, що визначає основні цілі і напрями діяльності Уряду протягом 2017 - 2020 років, є основою середньострокового бюджетного планування, щорічних операційних планів дій Уряду, стратегічних планів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, плану законодавчого забезпечення реформ, запровадження посад фахівців з питань реформ та фокусування донорської допомоги.

Запровадження інтегрованого із системою стратегічного планування держави середньострокового бюджетного планування забезпечить ефективне фінансування стратегічних напрямів діяльності, реформ та чіткий взаємозв'язок обсягів фінансування з результатами реалізації відповідної політики.

Це дасть змогу покращити систему стратегічного планування, моніторингу та оцінювання, включаючи засади оцінювання результативності діяльності міністерств та інших державних органів у реалізації запланованої політики.

Під час формування документа застосовувалися такі підходи:

системність (обрано пріоритетні дії, які матимуть найбільш відчутний вплив на соціально-економічний розвиток країни, будуть рушієм змін в інших напрямах);

реалістичність (закладені лише ті цілі, які можливо реалізувати);

досяжність (визначено чіткі механізми та етапи реалізації);

простота та прозорість оцінки досягнення цілей (встановлено зрозумілі та вимірні критерії оцінки);

наступність розвитку (взаємозв'язок з розпочатими реформами та стратегічними документами).

Мета та цілі Уряду

Метою Кабінету Міністрів України є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку.

Середньостроковий план сфокусовано на поліпшенні всіх аспектів життя громадян шляхом досягнення таких цілей:

економічне зростання;

ефективне врядування;

розвиток людського капіталу;

верховенство права і боротьба з корупцією;

безпека та оборона.

Економічне зростання передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності шляхом продовження фіскальної консолідації. У результаті буде забезпечено створення нових робочих місць, підвищення доходів і зниження рівня бідності.

Ефективне врядування передбачає проведення реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів, спрямованих на підвищення якості публічних послуг і рівня контролю суспільства над державними коштами.

Розвиток людського капіталу шляхом проведення реформи системи охорони здоров'я, освіти, поліпшення надання державної соціальної підтримки, розвитку культури і спорту дасть змогу забезпечити поліпшення якості життя, освіти і зростання продуктивності праці.

Верховенство права і боротьба з корупцією шляхом підтримки ефективного функціонування інститутів боротьби з корупцією, забезпечення рівного доступу до правосуддя та ефективного захисту прав власності сприятиме забезпеченню функціональної справедливості і рівності.

Безпека та оборона передбачає захист суверенітету та територіальної цілісності держави, а також найважливіші аспекти безпеки громадян, що дасть змогу забезпечити формування у громадян України відчуття захищеності їх життя і свободи.

ЦІЛЬ 1 - ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Визначення цілі

Динамічне, стале та інклюзивне зростання на базі структурної модернізації економіки, покращення умов ведення бізнесу та ефективності публічного сектору має важливе значення для майбутнього України. Формування сильної та сучасної економіки є базовою передумовою для створення нових робочих місць та підвищення доходів громадян і відповідно для підвищення якості життя кожного українця.

Запорукою економічного зростання є створення рівних, прозорих та передбачуваних правил ведення бізнесу, включення України до регіональних та глобальних ланцюгів створення доданої вартості, створення умов для розвитку високотехнологічних виробництв, прискорення залучення інвестицій в економіку України та розвиток експортного потенціалу українських виробників.

Ключові пріоритети

Сприятливі умови для розвитку бізнесу є необхідною передумовою для досягнення Україною більш високого рівня економічного розвитку та інтеграції до спільного ринку ЄС.

Україна посідає 80 місце (серед 190 країн) у рейтингу Doing Business 2017. Німеччина у зазначеному рейтингу займає 17 місце, Польща - 24, Франція - 29, Італія - 50. Легкість ведення бізнесу - це шлях до залучення інвестицій в економіку (як іноземних, так і внутрішніх) та поштовх для відповідного збільшення валового внутрішнього продукту, а також вирішальний чинник для детінізації економіки країни.

Уряд продовжуватиме спрямовувати зусилля на створення сприятливих умов оподаткування, оптимального регуляторного режиму, функціонування та розвиток добросовісної конкуренції, розвиток малого і середнього підприємництва, активізацію процесів приватизації, зміну системи управління державними підприємствами, реформування системи публічних закупівель, захист інтелектуальної власності та розширення зовнішньоекономічних зв'язків.

Уряд забезпечуватиме імплементацію норм права ЄС у національне законодавство, створення відповідних адміністративних та інституціональних засад у сфері технічного регулювання, стандартизації, ринкового нагляду, акредитації та робіт з оцінки відповідності, а також здійснення санітарних і фітосанітарних заходів з метою підвищення якості товарів і послуг та спрощення доступу до ринку ЄС та інших ринків.

Високий рівень інвестиційної активності є також важливим для забезпечення високих темпів економічного зростання та розвитку, зокрема для створення продуктивних потужностей в економіці.

Рівень інвестицій (валового нагромадження основного капіталу) в Україні є низьким, у 2016 році він становив 15,2 відсотка валового внутрішнього продукту. Достатнім для забезпечення швидких темпів економічного зростання можна вважати рівень інвестицій, що становить 20 - 25 відсотків валового внутрішнього продукту. Зусилля Уряду будуть зосереджені на створенні максимально сприятливого інвестиційного клімату, в якому рівень інвестиційної активності буде достатньо високим для швидкого та сталого розвитку України.

Уряд також забезпечить інклюзивність економічного зростання, що передбачає отримання вигоди від збагачення країни кожним громадянином і відповідно зменшення соціальної нерівності та напруги в суспільстві. Політика Уряду буде спрямована на забезпечення використання кожним громадянином можливостей, які надає швидкий економічний розвиток.

Ключові показники ефективності досягнення цілі до 2020 року

Ключові показники, які визначають ефективність досягнення цілі до 2020 року:

місце в рейтингу Doing Business - не нижче 30;

питома вага валового нагромадження основного капіталу у валовому внутрішньому продукті - 23 відсотки;

коефіцієнт Джині - не вище 35 (за методологією Світового банку);

підписання та набрання чинності Угодою про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА) відповідно до статті 57 Угоди про асоціацію для трьох секторів (2017 рік) та поступове розширення Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА) для 27 секторів, законодавство в яких повинно бути гармонізовано із законодавством ЄС відповідно до додатка III до Угоди про асоціацію (протягом п'яти років з дня набрання чинності Угодою про асоціацію);

взаємне визнання сертифікатів електронних підписів між Україною та державами - членами ЄС;

прийняття Підкомітетом з управління санітарними та фітосанітарними заходами між Україною та ЄС рішення щодо визнання еквівалентності рівня санітарного та фітосанітарного захисту між Україною та ЄС;

прийняття Комітетом асоціації у торговельному складі між Україною та ЄС рішення щодо поетапного взаємного надання доступу до ринків державних контрактів на закупівлю робіт і послуг, щодо набуття повного режиму внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг, телекомунікаційних послуг, поштових та кур'єрських послуг, послуг з міжнародних морських перевезень;

наявність національного законодавства про державну допомогу та незалежного органу, який має повноваження, передбачені статтею 267 Угоди про асоціацію, відповідність схем державної допомоги критеріям, визначеним у статтях 262, 264 і 267 Угоди про асоціацію, а також функціонування реєстру, передбаченого Законом України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" та статтею 267 Угоди про асоціацію.

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ	Проблеми	Пріоритетні дії	Короткий опис	Взаємозв'язок з міжнародними зобов'язанням
1. Структурна модернізація економіки, покращення умов для ведення бізнесу	нестійка макроекономічна стабільність; високий рівень "тінізації" економіки; низький рівень розвитку конкуренції, несприятливий діловий клімат; низька продуктивність праці та низька міжнародна конкурентоспроможність економіки, відсутність інвестицій	1) спрощення адміністрування податків	спрощення адміністрування податків, створення простих і прозорих правил оподаткування, розмежування сервісної та правоохоронної функцій фіскальної служби, оптимізація структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу із злочинами у сфері фінансів, усунення дублювання їх функцій	відповідає зобов'язанням України перед МВФ
		2) реформа митниці як інструмент покращення інвестиційного середовища	поліпшення якості, забезпечення прозорості та підвищення ефективності роботи митниці шляхом удосконалення законодавства; посилення інституціональної спроможності відповідно до кращих європейських практик та керівних принципів ЄС, прискорення експорту та імпорту товарів і спрощення процедур торгівлі	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію; відповідає зобов'язанням України перед МВФ; відповідає Угоді СОТ про спрощення процедур торгівлі
		3) реформування та розвиток фінансового сектору	створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток у результаті ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці; розроблення комплексної стратегії розвитку державних банків з метою підвищення конкурентоспроможності та ефективності їх діяльності	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію; відповідає зобов'язанням України перед МВФ
		4) створення системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання	створення ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання, що сприятиме створенню рівних умов для діяльності суб'єктів господарювання на товарних ринках України, запровадженню прозорого механізму витрачання ресурсів держави та місцевих ресурсів, усуненню вибірковості заходів державної підтримки окремих суб'єктів господарювання, забезпеченню обґрунтованості заходів підтримки підприємницької діяльності	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію; відповідає Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
		5) дерегуляція і розвиток підприємництва та конкуренції	створення належних умов для ведення бізнесу, обмеженого та прогнозованого регуляторного поля, забезпечення доступу до ресурсів	відповідає цілям Угоди про асоціацію; відповідає зобов'язанням України перед МВФ
		6) управління державною власністю та приватизація	забезпечення усунення втручання політиків у господарську діяльність державних підприємств з метою мінімізації політичної корупції, підвищення конкуренції у відповідних секторах економіки, що позитивно позначиться на добробуті споживачів та рівні конкурентоспроможності економіки в цілому; збільшення надходжень від продажу державних підприємств, активів, а також від сплати податків державними підприємствами, що залишаться у державній власності і стануть ефективними	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію; відповідає зобов'язанням України перед МВФ
		7) розвиток публічних закупівель	побудова простої, прозорої та справедливої системи публічних закупівель, що ґрунтується на взаємодії ділових кіл, влади та громадськості і забезпечує проведення закупівель з оптимальним співвідношенням "ціна/якість"	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію
		8) розвиток інновацій та реформа у сфері інтелектуальної власності	створення передумов для розвитку та широкого впровадження інновацій в усіх галузях економіки, а також подальшого переходу до цифрової економіки, зокрема вдосконалення нормативно-правової та регуляторної бази у сфері інновацій, інтелектуальної власності та цифрової економіки, вдосконалення державної політики у цих сферах та запровадження програм, спрямованих на стимулювання та підтримку інноваційного розвитку	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		9) розвиток промислового виробництва та залучення інвестицій	створення умов для збільшення обсягу інвестицій у промисловість, забезпечення модернізації виробництва та інфраструктури, створення передумов для розвитку і диверсифікації експорту, включення вітчизняних підприємств у світові ланцюги доданої вартості	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		10) розвиток експорту та розширення зовнішньоекономічних зв'язків	забезпечення пошуку нових ринків та переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків України на альтернативні ринки реалізації вітчизняної продукції, розвиток експорту товарів і послуг	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		11) регіональний економічний розвиток	створення ефективної системи планування регіонального розвитку та забезпечення стабільного фінансування програм і проектів регіонального розвитку; підвищення інституціональної спроможності на центральному та місцевому рівні щодо розроблення та відбору проектів регіонального розвитку з урахуванням підходів ЄС	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		12) сприяння продуктивній зайнятості, реформа ринку праці	проведення активної політики зайнятості для прискорення повернення безробітних до трудової діяльності, створення умов для зниження рівня неформальної зайнятості, підвищення рівня доходів працюючих громадян, дерегуляція взаємовідносин роботодавця та працівника	відповідає Конвенціям N 81, 129 і 173 Міжнародної організації праці
	неефективне використання конкурентних переваг країни та природних ресурсів	13) земельна реформа	законодавче забезпечення створення земельного ринку за моделлю, визначеною шляхом національного обговорення, спрощення процедури реєстрації земельних ділянок	відповідає зобов'язанням України перед МВФ
		14) удосконалення механізмів стимулювання розвитку агропромислового комплексу	забезпечення продовольчої безпеки, прогнозованості і стабільності товарних ринків шляхом підвищення конкурентоспроможності малих і середніх сільськогосподарських виробників, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю та диверсифікації бізнес-можливостей в агропромисловому секторі, наближення секторального законодавства до регуляторних стандартів ЄС	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		15) забезпечення якості і безпечності харчових продуктів	приведення національного законодавства у сфері ветеринарної та фітосанітарної безпеки у відповідність з директивами та регламентами ЄС, підвищення безпечності та якості харчових продуктів у результаті впровадження європейських стандартів та підвищення інституціональної спроможності відповідних органів виконавчої влади	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію
		16) розвиток органічного ринку	забезпечення здійснення належного державного контролю у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, що спростить вихід вітчизняної органічної продукції на зарубіжні ринки, надасть можливість розвивати експортний потенціал у зазначеній сфері	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію
		17) підвищення енергетичної незалежності	нарощування власного виробництва енергетичних ресурсів; модернізація енергетичної інфраструктури, диверсифікація джерел постачання енергоресурсів; перехід енергетичного сектору України на ринкові принципи функціонування, запровадження стандартів системи європейської енергетичної безпеки з акцентом на кібербезпеку і безпеку постачання енергоресурсів; збільшення регулюючих маневрових потужностей гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанцій	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		18) впровадження принципів Третього енергетичного пакета ЄС	забезпечення надійного постачання електроенергії та природного газу споживачам за конкурентними цінами шляхом приведення вітчизняного законодавства в електроенергетичній та газовій сфері у відповідність з вимогами Третього енергетичного пакета ЄС, що сприятиме реформуванню та подальшому розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу, стимулюватиме надходження приватних інвестицій, створить рівні умови для всіх учасників ринку та сприятиме розвитку системи захисту споживачів; забезпечення можливості інтеграції об'єднаної енергетичної системи України в європейську енергетичну систему	зобов'язання у рамках членства в Енергетичному Співтоваристві; зобов'язання України перед МВФ; відповідає цілям Угоди про асоціацію
		19) реформа вугільної галузі	забезпечення економічної ефективності (самоокупності) вугільної галузі шляхом переходу на ринкові принципи функціонування ринку вугільної продукції, запровадження електронних біржових торгів вугіллям, залучення приватних інвестицій у галузь та приватизації вугільних шахт; забезпечення ефективної реструктуризації галузі та соціальної підтримки шахтарів	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		20) розвиток відновлюваної енергетики	збільшення частки енергоносіїв, вироблених з відновлюваних джерел енергії, у структурі загального кінцевого енергоспоживання	відповідає цілям Угоди про асоціацію та Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
		21) забезпечення енергоефективності та енергозбереження	забезпечення зменшення обсягів споживання енергоресурсів, впровадження сучасних енергоефективних технологій; стимулювання здійснення заходів щодо підвищення енергоефективності, забезпечення економного використання енергетичних ресурсів населенням, підвищення рівня життя населення в результаті зменшення витрат на оплату енергетичних ресурсів, раціональне використання коштів державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на компенсацію витрат, пов'язаних з використанням енергетичних ресурсів	відповідає Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
		22) підвищення ефективності виробництва та постачання теплової енергії	покращення фінансового стану підприємств галузі теплопостачання, залучення інвестицій для модернізації технічної бази, підвищення операційної ефективності та зменшення обсягу споживання енергоресурсів	відповідає Договору про заснування Енергетичного Співтовариства
		23) розвиток житлово-комунального господарства	досягнення ефективного управління житловим фондом та створення ринку управління житлом	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		24) розвиток мінерально-сировинної бази	задоволення потреб національної економіки у мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку; зменшення або повна ліквідація залежності України від імпорту мінеральних ресурсів та збільшення експортного потенціалу країни за рахунок власного видобутку корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку; залучення на ринок України геологорозвідувальних компаній	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		25) забезпечення ефективного та безпечного поводження з відходами	перехід до європейської практики поводження з відходами; зменшення ризиків, пов'язаних з об'єктами накопичення і зберігання відходів, насамперед небезпечних; впровадження дієвих механізмів стимулювання мінімізації обсягів утворення відходів та зниження рівня їх небезпечності; перетворення сфери поводження з відходами на самостійний рентабельний сектор економіки; запровадження новітніх технологій утилізації відходів	відповідає цілям Угоди про асоціацію
	застаріла інфраструктура; незадовільна система транспортних послуг і міжнародних зв'язків	26) реформа регулювання транспортної галузі	створення вільного та конкурентного ринку транспортних послуг шляхом реформування системи державного управління галуззю, гармонізації національного законодавства та стандартів з нормами ЄС, визначення пріоритетів розвитку транспорту та створення умов для залучення приватних інвестицій	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		27) забезпечення якості та ефективності транспортних сервісів	запровадження нових підходів до надання транспортних сервісів на ринковій основі з прозорими механізмами фінансування соціально важливих пасажирських перевезень	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		28) залучення коштів у транспортну галузь	залучення приватних інвестицій у транспортну галузь шляхом створення ринкових умов для її функціонування та механізмів державно-приватного партнерства, упорядкування державних видатків на розвиток інфраструктури	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		29) запровадження сучасної системи безпеки на транспорті	здійснення комплексу регуляторних заходів, спрямованих на удосконалення системи безпеки на транспорті та приведення її у відповідність із стандартами ЄС	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію
		30) забезпечення міської мобільності та регіональної інтеграції	розвиток транспорту на регіональному та місцевому рівні шляхом розвитку локальної інфраструктури, децентралізації залізничних перевезень та спрощення регуляторних норм	відповідає цілям Угоди про асоціацію

ЦІЛЬ 2 - ЕФЕКТИВНЕ ВРЯДУВАННЯ

Визначення цілі

Створення системи урядування, здатної до проведення системних реформ в Україні, з дотриманням принципів демократії, верховенства права, захисту прав людини та принципів гендерної рівності, інклюзивності та спільної участі є ще однією базовою передумовою успіху України. Структура і система роботи державного апарату мають забезпечити своєчасне надання державних послуг з економним використанням публічних ресурсів та у прозорий і підзвітний громадянам спосіб, збереження природних ресурсів та забезпечення життя людей в екологічно чистому, різноманітному довкіллі. Саме якість надання публічних послуг свідчить про рівень поваги держави до прав і гідності кожної людини.

Ключові пріоритети

Ситуація, що склалася у сфері надання публічних послуг і публічного управління, свідчить про їх неефективність, непрозорість та закритість для фізичних і юридичних осіб. У зв'язку з цим необхідно забезпечити удосконалення порядку надання публічних послуг і здійснення публічного управління шляхом реформування системи державного управління, децентралізації, реформування системи управління державними фінансами, запровадження інструментів електронного урядування.

Реформування системи державного управління

Уряд готовий розбудовувати систему урядування, яка буде здатна виробляти і реалізувати цілісну державну політику, надавати якісні публічні послуги громадянам та повністю відповідатиме європейським стандартам належного адміністрування. Для успішного проведення структурних реформ у всіх сферах суспільного життя необхідно завершити реформу державної служби. Уряд запровадить нові принципи формування і координації державної політики, стандарти стратегічного планування, основані на результатах аналізу політики, забезпечить підзвітність органів державного управління та передачу відповідних повноважень з центрального рівня до місцевих органів влади через децентралізацію.

Децентралізація

Децентралізація сприятиме створенню сучасної системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади з урахуванням українських особливостей і традицій на основі європейських цінностей розвитку місцевої демократії, зокрема Хартії місцевого самоврядування. Основною метою проведення цієї реформи є забезпечення надання населенню високоякісних та доступних публічних послуг незалежно від місця проживання, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території.

Роль об'єднаних територіальних громад у розв'язані соціальних проблем громадян має стати ключовою. Саме на цьому рівні кошти можуть витрачатися з найбільшою ефективністю з урахуванням потреб громади та кожної родини, що потребує соціальної допомоги.

Реформування системи управління державними фінансами

Уряд забезпечить ефективне та прозоре використання державних фінансів та запровадить бюджетне планування на середньострокову перспективу в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів на рівні державного бюджету для поліпшення ефективності та якості державних послуг.

Запровадження інструментів електронного урядування

Згідно з останнім дослідженням ООН (United Nations E-government Survey 2016) щодо розвитку електронного урядування (E-Government Development Index), Україна посіла 62 місце серед 193 країн, що свідчить про значне відставання України від світових темпів розвитку e-урядування та необхідність удосконалення державної політики у цій сфері. E-урядування є важливим для підвищення рівня конкурентоспроможності країни та інвестиційної привабливості, необхідною передумовою для ефективного державного управління в сучасних умовах.

Уряд забезпечить ефективне державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Ключові показники ефективності досягнення цілі до 2020 року

Ефективність досягнення цілі до 2020 року визначають такі ключові показники:

індикатор Government Effectiveness World Governance Indicators - вище 50 відсотків країн;

індикатор Ефективність публічного сектору Індексу глобальної конкурентоспроможності Світового економічного форуму - входження до 50 кращих країн світу;

E-Government Development Index (United Nations E-government Survey) - входження до 40 кращих країн світу;

Open Budjet Index (OBI) (міжнародна мережа International Budget Partnership) - входження до 50 кращих країн;

зменшення рівня дефіциту державного бюджету до 2,1 відсотка валового внутрішнього продукту.

ЕФЕКТИВНЕ ВРЯДУВАННЯ	Проблеми	Пріоритетні дії	Короткий опис	Взаємозв'язок з міжнародними зобов'язанням
1. Організація своєчасного надання державних послуг з економним використанням публічних ресурсів та у прозорий спосіб із забезпеченням підзвітності громадянам	неефективне та непрозоре урядування	1) реформування системи державного управління	посилення загальної управлінської та адміністративної спроможності державного апарату на основі принципів належного врядування з урахуванням кращого досвіду держав - членів ЄС, перетворення його на ефективний інструмент безперервного і сталого розвитку держави	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		2) розвиток електронного урядування	запровадження надання пріоритетних електронних послуг в усіх сферах суспільного життя; оприлюднення високоякісних наборів даних у формі відкритих даних з урахуванням суспільного інтересу, кращих світових практик і відповідно до встановлених вимог щодо відкритості і прозорості діяльності; запровадження електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів; розвиток електронного документообігу	відповідає цілям Угоди про асоціацію
	низький рівень організації влади на місцевому рівні, малоефективне управління суспільним розвитком на регіональному рівні	3) децентралізація	сприяння утворенню спроможних територіальних громад та підтримка їх розвитку, передача максимальної кількості повноважень місцевим органам влади та надання таким органам можливості для практичної реалізації делегованих їм повноважень	відповідає цілям Угоди про асоціацію
	відсутність послідовної та передбачуваної бюджетної політики	4) реформування системи управління державними фінансами	побудова сучасної ефективної системи управління державними фінансами як основи для стійкого економічного зростання і якісного надання державних послуг із забезпеченням ефективного акумулювання державних ресурсів та їх розподілу відповідно до пріоритетів розвитку держави у середньостроковій перспективі	відповідає зобов'язанню України перед МВФ; відповідає цілям Угоди про асоціацію
		5) реформування системи державного фінансового контролю на центральному, регіональному та місцевому рівні	удосконалення механізмів здійснення державного фінансового контролю щодо виявлення, елімінування та запобігання порушенням фінансово-бюджетної дисципліни, забезпечення законного та ефективного розподілу, управління, використання та збереження публічних ресурсів органами державної влади, органами місцевого самоврядування в умовах децентралізації, суб'єктами господарювання державного та комунального секторів	відповідає цілям Угоди про асоціацію
	нераціональне використання природних ресурсів, відсутність ефективної національної системи контролю за додержанням природоохоронного законодавства	6) запобігання зміні клімату та адаптація до неї	удосконалення державної політики у сфері зміни клімату для досягнення сталого розвитку держави, створення правових та інституціональних передумов для забезпечення поступового переходу до низьковуглецевого розвитку за умови економічної, енергетичної та екологічної безпеки і підвищення добробуту громадян; впровадження механізмів, спрямованих на зменшення обсягу споживання озоноруйнівних речовин; забезпечення інституціональної спроможності органів державної влади щодо планування і реалізації дій у сфері зміни клімату та захисту озонового шару	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		7) збереження природної спадщини	запровадження європейських принципів збереження, невиснажливого використання та відтворення біорізноманіття в природоохоронній сфері, створення ефективної системи збереження рідкісних та таких, що зникають в Україні та Європі, видів рослин і тварин та природних оселищ, організація моніторингу за збереженням рідкісних та зникаючих видів та оселищ; формування мережі природоохоронних територій	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		8) належне екологічне врядування	створення єдиного інтегрованого органу природоохоронного нагляду, перехід від неефективного надмірного природоохоронного контролю до запобігання правопорушенням і моніторингу стану навколишнього природного середовища, зменшення тиску на користувачів природних ресурсів, широке залучення громадськості до природоохоронної діяльності	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію
		9) стале управління водними ресурсами	перехід до інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, що включає планування, координацію, контроль якості, охорону та раціональне використання водних ресурсів	зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію

ЦІЛЬ 3 - РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Визначення цілі

Повноцінний розвиток людського капіталу є основним результатом ефективної роботи Уряду. Подолання суспільної кризи передбачає значне підвищення якості життя та забезпечення належного рівня соціальних стандартів. Держава має сприяти створенню можливостей для реалізації громадянами свого потенціалу, що впливає на зростання національної економіки і зміцнення конкурентної позиції України у світі.

З огляду на зазначене, дії Уряду спрямовуються на формування та реалізацію ефективної політики у сфері освіти, науки, охорони здоров'я, соціального захисту та культури, на розширення прав і можливостей української мови, формування почуття патріотизму у громадян, що має велике значення для національної ідентичності та гордості.

Ключові пріоритети

Здоров'я населення є одним із основних чинників досягнення національної безпеки та благополуччя держави в цілому. Нагальною є необхідність запровадження нових підходів до розв'язання проблем громадського здоров'я, визначення одним з пріоритетів системи медичної допомоги проведення профілактичної роботи.

Діяльність системи охорони здоров'я буде переорієнтована від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров'я і запобігання захворюванням.

Передбачається створити нову систему організації охорони здоров'я на засадах медичного страхування, реформування екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, удосконалити надання високоспеціалізованої медичної допомоги.

Завданнями Уряду у сфері освіти у середньостроковій перспективі є поліпшення якості середньої освіти, подолання територіальних відмінностей у якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетентнісного підходу, модернізація професійно-технічної освіти, що сприятиме підготовці на високому рівні конкурентоспроможних робітничих кадрів, які здатні задовольнити вимоги сучасного ринку праці, та забезпеченню рівного доступу до професійно-технічної освіти; підвищення рівня та оптимізація результатів наукової та академічної діяльності, підтримка процесу ствердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах.

Стан пенсійної системи свідчить про необхідність проведення чергового етапу пенсійної реформи. Основною метою є створення умов для підвищення пенсій, забезпечення дотримання принципу соціальної справедливості, усунення великих розривів між спеціальними та звичайними пенсіями, забезпечення належного рівня життя громадян, які протягом свого трудового життя сплачували пенсійні внески, не приховуючи трудових доходів.

Створення ефективної системи надання соціальної підтримки населенню дасть можливість забезпечити адресний підхід до надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам та запровадити комплексний підхід до розв'язання проблем найбільш вразливих верств населення, сприяти їх соціальній інтеграції та подоланню бідності, сформувати на рівні територіальної громади систему надання соціальних послуг та забезпечення захисту прав дітей, зокрема права на виховання у сім'ї або в умовах, що максимально наближені до сімейних, у своїй територіальній громаді. Зокрема, передбачено запровадження надання пільг у грошовій формі, перехід до надання соціальної підтримки окремих категорій громадян за принципом "гроші ходять за людиною", запровадження стимулів до працевлаштування отримувачів соціальної допомоги.

Стратегічне значення для розвитку і модернізації країни має вдосконалення принципів і визначення напрямів культурної політики держави. Одним з основних завдань державних органів є розроблення сучасних програм та створення фінансових інструментів підтримки культурно-мистецької творчості. Уряд працюватиме над створенням бази даних про наявні культурні цінності та об'єкти нерухомої культурної спадщини. Значна увага приділятиметься належному формуванню державної політики щодо провадження літературної, книговидавничої та бібліотечної діяльності.

Популяризація рухової активності та спорту сприятиме збільшенню кількості українців, що свідомо обирають активний та здоровий спосіб життя, відмовляються від шкідливих звичок, вихованню покоління здорової молоді як найвищої цінності держави, готової до продуктивної праці та до захисту національних інтересів, незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України.

З метою формування позитивного іміджу України у світовому спортивному русі Уряд приділятиме увагу створенню умов для ефективної підготовки спортсменів вищої категорії, здобуття ліцензій для участі в найважливіших міжнародних спортивних змаганнях, збільшенню популярності видів спорту в Україні, популяризації спорту серед людей з інвалідністю в Україні.

Уряд також здійснюватиме заходи щодо активізації процесу національно-патріотичного виховання.

Ключові показники ефективності досягнення цілі до 2020 року

Ключові показники, які визначають ефективність досягнення цілі до 2020 року:

індекс людського розвитку - входження до 50 кращих країн;

рівень смертності - зменшення на 10 відсотків;

рівень бідності (ОЕСР) - 15 відсотків.

РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ	Проблеми	Пріоритетні дії	Короткий опис	Взаємозв'язок з міжнародними зобов'язанням
1. Формування та реалізація ефективної політики у сфері освіти, охорони здоров'я	неефективність системи охорони здоров'я, зокрема надання відповідних послуг, застаріле обладнання та процедури, нечітка компетенція різних рівнів влади	1) створення нової системи організації охорони здоров'я на засадах медичного страхування	створення та запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає чіткі та прозорі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги, кращий фінансовий захист громадян у разі хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних коштів та скорочення неформальних платежів, створення стимулів до поліпшення якості медичної допомоги, що надається населенню державними та комунальними закладами охорони здоров'я, та підвищення ефективності процесу її надання	відповідає цілям Угоди про асоціацію; відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		2) розвиток системи громадського здоров'я	орієнтація системи охорони здоров'я на збереження та зміцнення здоров'я, збільшення тривалості та покращення якості життя, запобігання захворюванням, продовження активного та працездатного віку і відповідно зменшення економічного навантаження на бюджет охорони здоров'я	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		3) підвищення рівня доступності лікарських засобів	запровадження механізму відшкодування вартості основних лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів; реформування принципів державного регулювання цін на лікарські засоби з урахуванням досвіду та принципів ЄС	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		4) реформування системи екстреної медичної допомоги та медицини катастроф	запровадження нового підходу до надання екстреної медичної допомоги та покращення ефективності надання екстреної медичної допомоги населенню	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		5) удосконалення надання високоспеціалізованої медичної допомоги	удосконалення організації надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинною патологією, гострим інфарктом міокарда та судинно-мозковою недостатністю; надання якісної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню шляхом збільшення кількості трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, їх доступності, якості та безпечності; створення Національного організаційно-методичного центру трансплантації та державних трансплантаційних округів	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		6) розвиток соціальних та реабілітаційних послуг у територіальних громадах	забезпечення надання на високому рівні соціальних, реабілітаційних та психологічних послуг та запровадження нових підходів до організації їх надання на рівні територіальної громади	передбачено Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю
	погіршення якості освіти, застарілі методи навчання; незадоволення роботодавців якістю освіти	7) забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти ("Нова українська школа")	поліпшення якості середньої освіти, подолання територіальних відмінностей у якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетентнісного підходу; формування змісту освіти з метою розвитку креативної та ініціативної особистості, що здатна до ефективної діяльності в суспільстві і завдяки умінню критично мислити, набутим компетентностям, сформованим переконанням і ціннісним ставленням спроможна приймати адекватні рішення на благо українського народу, суспільно-економічного розвитку людства	відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		8) модернізація професійно-технічної освіти	створення сприятливих умов для підготовки на належному рівні конкурентоспроможних робітничих кадрів, які здатні задовольнити вимоги сучасного ринку праці, та забезпечення рівного доступу до професійно-технічної освіти	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		9) забезпечення якості вищої освіти	створення нових освітніх програм відповідно до нових стандартів вищої освіти; підвищення рівня та оптимізація результатів наукової та академічної діяльності, підтримка процесу ствердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		10) створення нової системи управління та фінансування науки	забезпечення ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; збільшення частки грантового фінансування у загальному обсязі державної підтримки наукових досліджень і розробок, що сприятиме підвищенню мотивації наукових працівників до участі у відкритих конкурсних відборах проектів, що фінансуватимуться за рахунок грантової підтримки Національного фонду досліджень, та формуватиме реальну альтернативу продовженню молодими ученими своєї наукової кар'єри за кордоном	відповідає цілям Угоди про асоціацію
	відсутність адресного підходу в існуючій системі соціальної підтримки; низька якість та ефективність послуг системи соціального захисту населення; витрачання великої частки валового внутрішнього продукту на державні послуги системи соціального захисту населення та допомогу	11) створення справедливої системи пенсійного страхування	запровадження єдиного підходу до обчислення пенсій, забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення, оптимізація видатків державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України	відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		12) забезпечення ефективної державної соціальної підтримки населення	забезпечення адресного підходу до надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам та запровадження комплексного підходу до розв'язання проблем найбільш вразливих верств населення, їх соціальної інтеграції та подолання бідності	передбачено Угодою про позику (Проект "Модернізація системи соціальної підтримки населення України") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		13) забезпечення захисту прав дітей	створення системи повноцінного виховання дітей в сімейному середовищі шляхом посилення відповідальності батьків, інших законних представників, а також кожної базової територіальної громади; деінституалізація догляду дітей; забезпечення безпеки та благополуччя кожної дитини	передбачено Конвенцією ООН про права дитини та Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства
2. Розвиток особистості, культури і спорту; поширення використання української мови в усіх сферах життєдіяльності	недостатній рівень патріотизму, використання української мови; відсутність можливостей і підтримки для самореалізації в культурній сфері та спорті	14) зміцнення позицій державної мови в культурно-інформаційному просторі	розширення функціонування української мови у засобах масової інформації, сфері культури, освіти та науки; створення організаційних, адміністративних та культурологічних умов для перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка
		15) забезпечення національно-патріотичного виховання	активізація процесу національно-патріотичного виховання, збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов'язку із захисту України; утвердження української ідентичності та громадянської єдності на основі спільних суспільно-державницьких цінностей: самобутності, волі, соборності та гідності українського народу на противагу зовнішньому ворожому інформаційно-психологічному впливу на українське суспільство
		16) створення Суспільного телебачення і радіомовлення України	забезпечення повноцінного функціонування Суспільного телебачення і радіомовлення України, яке задовольнятиме інформаційні потреби суспільства, пропонуватиме високоякісний і цікавий медіапродукт в доступному форматі, сприятиме залученню суспільства до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань	відповідає зобов'язанню України перед Радою Європи (Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. N 1466)
		17) розвиток культурно-митецького потенціалу та збереження культурної спадщини України	створення умов для прозорої та ефективної державної підтримки митців для реалізації ними творчих проектів; підвищення статусу мистецької освіти; створення ефективних локальних культурних просторів у громадах, що базуються на творчій активності членів громад; створення основи для запровадження прозорих механізмів дозвільних процедур у сфері охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей та уникнення корупційних ризиків і зловживань	відповідає Конвенції про права дитини ООН від 20 листопада 1989 року; відповідає цілям Угоди про асоціацію
		18) формування здорової нації	зміцнення здоров'я різних верств населення шляхом залучення до фізичної культури і спорту для активного працездатного довголіття, посилення здатності працюючих адаптуватися до вимог сучасного виробництва, зменшення бюджетних витрат, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю та лікуванням, післятрудовим відновленням, змістовного дозвілля та активного відпочинку, створення умов для самореалізації дітей та молоді шляхом занять обраними видами спорту	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		19) створення нових можливостей для молоді	посилення потенціалу та ролі молоді у суспільно-політичному житті держави та її становлення як одного із ключових партнерів формування державної політики у молодіжній сфері	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		20) формування позитивного іміджу України у світовому спортивному русі	формування позитивного іміджу України у світі шляхом проведення в Україні офіційних міжнародних спортивних змагань та забезпечення успішної участі спортсменів високого класу у міжнародних спортивних змаганнях	відповідає цілям Угоди про асоціацію

ЦІЛЬ 4 - ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

Визначення цілі

Принцип верховенства права має важливе значення для сталого та рівноправного зростання і соціального розвитку. Верховенство права є різноплановим поняттям, що охоплює певні галузі - від безпеки особистості та права власності і розв'язання конфліктів до стримувань і противаг Уряду і боротьби з корупцією. Середньостроковий план обмежується функціями держави, які виконуються тільки органами виконавчої влади. У розділі визначаються обов'язки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері боротьби з корупцією та здійснення правосуддя.

Запобігання та боротьба з корупцією передбачають забезпечення належного виконання законодавства, функціонування ефективної, координованої та прозорої системи антикорупційних інституцій. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції співпрацюватиме з Національним антикорупційним бюро, Генеральною прокуратурою України, судовою гілкою влади, іншими установами з питань боротьби з корупцією.

Невід'ємною складовою ефективної системи боротьби з корупцією та забезпечення верховенства права є належне функціонування правоохоронних органів у цілому, функціонування ефективної системи виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Руйнування корупційних схем забезпечить значну економію бюджетних коштів та їх спрямування на розвиток економіки і підвищення добробуту громадян.

Загальна мета антикорупційної реформи полягає в мінімізації можливостей для проявів корупції; збільшенні ризику відстеження і покарання за корупційну поведінку та мінімізації її наслідків; усуненні толерантного ставлення до проявів корупції.

У 2016 році Україна зайняла 131 місце серед 176 країн у світовому рейтингу Індексу сприйняття корупції, що свідчить про збереження "ендемічної корупції" в державному секторі. Проте деякі реформи, зокрема запровадження електронної системи закупівель "ProZorro", створення Національного антикорупційного бюро, інших спеціалізованих установ з боротьби з корупцією, запровадження електронного декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, сприяють зниженню рівня корупції. Це потребує співпраці політичного, адміністративного, судового та приватного секторів і громадян, а також більш рішучих дій у проведенні боротьби з корупцією.

Ключові пріоритети

Протягом 2017 - 2020 років передбачається забезпечити подальше зменшення можливостей для корупції в державному секторі. Пріоритетні напрями антикорупційної реформи, реалізація яких дасть змогу Кабінетові Міністрів України досягти цієї мети, передбачають:

зміцнення інституціональної інфраструктури та підвищення потенціалу з планування та реалізації політики антикорупційними установами, що провадять діяльність із запобігання корупції, зокрема забезпечення ефективної роботи превентивних антикорупційних органів, завершення формування Державного бюро розслідувань та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

функціонування системи електронного декларування в повному обсязі;

зміцнення системи контролю фінансування політичних партій.

Усі новостворені інституції в інфраструктурі антикорупційної реформи, включаючи Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державне бюро розслідувань, Спеціалізований антикорупційний суд (у разі прийняття відповідного законодавства та утворення), отримають фінансування в обсязі, достатньому для організації їх діяльності та забезпечення ефективної роботи.

Кабінет Міністрів України забезпечить ефективну координацію роботи з проведення антикорупційної реформи, зокрема шляхом налагодження співробітництва, обміну досвідом та інформацією між окремими органами для досягнення спільних цілей подолання корупції в Україні.

Одним з пріоритетів стане оновлення Антикорупційної стратегії, яка визначатиме ключові цілі та показники оцінки прогресу у проведенні антикорупційної реформи, а програма з імплементації Стратегії складатиметься з переліку конкретних ініціатив та кроків, відповідальних за виконання та строків досягнення зазначених у Стратегії цілей.

З метою встановлення верховенства права Кабінет Міністрів України:

продовжить реформування системи виконання судових рішень, зокрема у 2017 році передбачається створити змішану систему виконання судових рішень шляхом модернізації служби державних виконавців та запровадження інституту приватних виконавців. Буде створено доступну, економічно ефективну та дієву систему контролю за дотриманням інтересів кредиторів з урахуванням прав боржників;

забезпечить формування гнучкої системи надання безоплатної правової допомоги, що дасть змогу оперативно реагувати на потреби громадян у вирішенні правових питань;

забезпечить проведення реформи системи пробації та ресоціалізації, метою якої є побудова сучасної європейської системи кримінальної юстиції, яка б забезпечувала ефективний баланс між потребами суспільної безпеки та боротьбою із злочинністю, що включає, зокрема, питання запобігання скоєнню злочинів та реабілітації правопорушників. Ширше застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, сприятиме зниженню витрат та концентрації ресурсів пенітенціарної системи на досягненні цілей реабілітації.

Ключові показники ефективності досягнення цілі до 2020 року

Ключові показники, які визначають ефективність досягнення цілі до 2020 року:

індекс сприйняття корупції (Transparency International) - входження до 50 кращих країн;

прогрес у регулярних опитуваннях з питань сприйняття корупції населенням за методологією Національного агентства з питань запобігання корупції.

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ	Проблеми	Пріоритетні дії	Короткий опис	Взаємозв'язок з міжнародними зобов'язаннями
1. Забезпечення ефективної, координованої та прозорої роботи антикорупційних інституцій та Кабінету Міністрів України	відсутність системного підходу до проведення антикорупційної реформи та координації роботи спеціалізованих антикорупційних органів, центральних органів виконавчої влади в межах антикорупційних програм та неурядових організацій, громадськості; неефективність проведення моніторингу, оцінки та звітування про результати; низький рівень комунікації із суспільством та іншими сторонами, заінтересованими у проведенні реформ; незавершеність процесу створення органів виконавчої влади, відповідальних за вирішення питань боротьби із злочинністю та виявлення, розшуку активів, одержаних від корупційних та інших злочинів	1) забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування	здійснення ефективного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо здійснення декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; належна перевірка поданих декларацій та виявлення фактів порушення вимог фінансового контролю	відповідає Програмі НАТО з розбудови цілісності, прозорості, підзвітності, запровадження доброчесності та зниження корупційних ризиків у роботі оборонних і безпекових інституцій; відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		2) підвищення рівня стандартів доброчесності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також громадськості	здійснення комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію корупції, запобігання створенню умов, що можуть призвести до її виникнення	відповідає Програмі НАТО з розбудови цілісності, прозорості, підзвітності, запровадження доброчесності та зниження корупційних ризиків у роботі оборонних і безпекових інституцій; відповідає зобов'язанню України перед МВФ
		3) забезпечення ефективної загальної координації та комунікаційної підтримки антикорупційної реформи	забезпечення координації роботи та ефективної співпраці між окремими антикорупційними органами; забезпечення інформування суспільства про реальні результати проведення антикорупційної реформи
		4) забезпечення ефективної діяльності Державного бюро розслідувань та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів	забезпечення формування інституціональної системи, необхідної для належної боротьби із злочинністю, виявлення, розшуку, оцінки, обліку активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, управління такими активами відповідно до вимог законодавства
		5) удосконалення системи державного контролю за партійними фінансами	забезпечення прозорості фінансування політичних партій з обмеженням впливу приватного капіталу на політику, а також публічності інформації про фінансування діяльності політичних партій
2. Забезпечення реального виконання судових рішень; забезпечення балансу між безпекою суспільства, запобіганням скоєнню злочинів і реабілітацією правопорушників; створення рівних можливостей для реалізації громадянами своїх прав та забезпечення підвищення рівня правової культури	тривале невиконання судових рішень; відсутність належної системи запобігання скоєнню повторних злочинів; значні державні витрати на утримання правопорушників у місцях позбавлення волі; відсутність розуміння потреб у правовій допомозі, тенденцій та пріоритетності таких потреб	6) реформування системи виконання судових рішень	запровадження змішаної виконавчої системи, інституту приватних виконавців з дієздатною системою їх професійного самоврядування
		7) реформування системи пробації та ресоціалізація	створення системи пробації, здатної забезпечити баланс між безпекою суспільства, запобіганням скоєнню злочинів і реабілітацією правопорушників	відповідає Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року (Токійські правила) та відповідним Рекомендаціям Ради Європи
		8) забезпечення рівного доступу до правосуддя та правової допомоги	переорієнтація системи безоплатної правової допомоги з надання правової допомоги окремим фізичним особам на посилення правової спроможності та правових можливостей територіальних громад, децентралізація системи безоплатної правової допомоги у цивільних та адміністративних справах, започаткування пілотного проекту створення офісів громадського захисту у кримінальному провадженні, створення ефективної системи управління правовими знаннями та підвищення людського потенціалу правничої спільноти і партнерських мереж системи безоплатної правової допомоги	відповідає Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. N 1466

ЦІЛЬ 5 - БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА

Визначення цілі

Отримати можливість почувати себе у безпеці - одне з найбільш сильних на сьогодні прагнень громадян України. Надійний захист суверенітету та відновлення територіальної цілісності України дасть можливість забезпечити повноцінний розвиток Української держави. Уряд продовжуватиме підтримку здатності держави протистояти різним формам зовнішньої агресії, в тому числі надаватиме всебічну підтримку розвитку спроможностей Збройних Сил. Крім того, Уряд має відповідати на всі виклики щодо мінімізації загроз життю та майну громадян, зокрема забезпечувати здійснення заходів щодо їх захисту від незаконних посягань, запобігання злочинності, профілактики та адекватного реагування на надзвичайні ситуації, підтримки безпечності публічного простору та дорожнього руху.

Ключові пріоритети

Ключовими завданнями Уряду у сфері безпеки та оборони є забезпечення обороноздатності та інформаційної безпеки держави.

Постійна військова загроза потребує запровадження об'єднаного керівництва силами оборони, створення системи управління силами оборони на основі нового розподілу повноважень, функцій, завдань, обов'язків і відповідальності у сфері оборони, що відповідає принципам, прийнятим у державах - членах НАТО.

Забезпечуватиметься розвиток спроможностей Збройних Сил для адекватного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, для захисту України, її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Збройні Сили та інші складові сил оборони будуть приведені у відповідність із сучасними стандартами з урахуванням досвіду проведення антитерористичної операції та принципів, прийнятих в державах - членах НАТО і ЄС.

Важливим питанням є посилення прикордонної безпеки. Актуальність питання розвитку прикордонної інфраструктури та облаштування державного кордону визначається необхідністю досягнення якісно нового рівня охорони державного кордону, його інженерно-технічного оснащення, який сприятиме інтеграції України до Європейської зони безпеки.

Особливою потребою українського народу є становлення актуальних загальнонаціональних цінностей та пріоритетів, розвиток інформаційного простору держави. Забезпечення інформаційного суверенітету України є запорукою реалізації конституційних прав та інтересів громадян в інформаційній сфері шляхом гарантування свободи слова та поширення суспільно важливої інформації.

Наслідком військової агресії Російської Федерації стало порушення прав громадян України, які проживають на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також в Автономній Республіці Крим, на свободу слова та висловлення думки, свободу доступу до інформації, а також постійні репресії стосовно вільних засобів масової інформації. При цьому громадяни України опинилися під потужним впливом антиукраїнської пропаганди, позбавлені доступу до альтернативного інформаційного ресурсу та майже не мають доступу до об'єктивної інформації про події в Україні та світі.

Інформаційна реінтеграція зазначених територій є одним із пріоритетних кроків у вирішенні питання захисту конституційних прав громадян України, які проживають на зазначених територіях, а також забезпечення територіальної цілісності та суверенітету України.

Інформаційна реінтеграція Донбасу та Автономної Республіки Крим спрямована на посилення інформаційного тиску на окупаційну владу Російської Федерації на міжнародному рівні, активізацію висвітлення питання збройної агресії Російської Федерації на Донбасі та окупації Автономної Республіки Крим в світовому та національному інформаційному просторі, подолання інформаційної блокади цих регіонів.

У сучасних глобалізаційних та геополітичних умовах виникає необхідність реалізації ефективного механізму просування інтересів України у світі, забезпечення об'єктивного інформування про події в Україні, формування позитивного іміджу України, збільшення кількості візитів до України представників різних цільових груп - від туристів до інвесторів.

Унаслідок військового конфлікту значно погіршився соціально-економічний стан східних регіонів. Планується залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги для відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг у східних регіонах, економічного відновлення шляхом розвитку спроможності у сфері місцевого економічного планування, здійснення структурних змін та надання підтримки малому і середньому бізнесу.

Складний криміногенний стан у державі, загострення соціально-політичного стану, високий рівень терористичних загроз вимагають розвитку Національної гвардії як мобільного, боєздатного військового формування з правоохоронними функціями, здатного у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони виконувати визначені правоохоронні і оборонні завдання з протидії загрозам національній безпеці.

Уряд продовжить реформування системи ДСНС з метою її оптимізації, підвищення спроможності до виконання завдань у сфері цивільного захисту та передачі окремих повноважень щодо гасіння пожеж та реагування на надзвичайні ситуації від державних органів до органів місцевого самоврядування.

Ключові показники ефективності досягнення цілі до 2020 року

Ключові показники, які визначають ефективність досягнення цілі до 2020 року:

частка видатків на безпеку і оборону становить не менш як 5 відсотків валового внутрішнього продукту на відповідний рік, з них на оборону - не менш як 3 відсотки;

зниження рівня аварійності на дорогах - на 30 відсотків;

збереження консолідованої міжнародної підтримки щодо деокупації Донбасу та Автономної Республіки Крим.

БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА	Проблеми	Пріоритетні дії	Короткий опис	Взаємозв'язок з міжнародними зобов'язаннями
1. Зміцнення потенціалу і можливостей для захисту; співпраця з іншими країнами в результаті інтеграції в європейські та інші міжнародні інституції безпеки і оборони з метою зміцнення національної, регіональної та глобальної безпеки	постійна військова загроза; погіршення соціально-економічного стану східних регіонів унаслідок військового конфлікту; проведення Російською Федерацією антиукраїнської інформаційної кампанії, відсутність об'єктивної та актуальної інформації про Україну у світовому інформаційному просторі	1) запровадження об'єднаного керівництва силами оборони	створення системи управління силами оборони на основі нового розподілу повноважень, функцій, завдань, обов'язків і відповідальності у сфері оборони, що відповідає принципам, прийнятим у державах - членах НАТО
		2) забезпечення реалізації ефективної політики, системи планування і управління ресурсами в секторі оборони	узгодження процесів формування політики, планування та управління ресурсами з євроатлантичними принципами, що забезпечують створення адекватно тренованих, оснащених та забезпечених сил оборони, здатних ефективно виконувати завдання, визначені стратегічними документами з питань забезпечення національної безпеки
		3) забезпечення оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей сил оборони	забезпечення спроможності сил оборони забезпечувати надійну відсіч збройній агресії, ефективно реагувати на загрози національній безпеці у воєнній сфері, забезпечувати оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, відповідати євроатлантичним стандартам та критеріям, необхідним для набуття членства в НАТО
		4) запровадження об'єднаної системи логістики і системи медичного забезпечення	створення єдиної ефективної системи логістики і постачання сил оборони як у мирний час, так і в особливий період, запровадження сучасних систем і технологій всебічного забезпечення військ (сил), автоматизація процесів управління та обліку озброєння і військової техніки, військово-технічного майна, ракет і боєприпасів та матеріально-технічних засобів; створення системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку силам оборони, відповідно до стандартів НАТО
		5) забезпечення професіоналізації сил оборони та створення необхідного військового резерву	укомплектування Збройних Сил підготовленим та мотивованим особовим складом, створення та утримання готового до розгортання стратегічного резерву Збройних Сил
		6) підвищення надійності охорони та рівня захищеності державного кордону	досягнення рівня прикордонної безпеки, який забезпечуватиме адекватне реагування на сучасні загрози та виклики, зокрема терористичного та військового характеру, а також впровадження європейських норм і стандартів у систему прикордонного контролю
		7) забезпечення боєздатності та готовності Національної гвардії до виконання завдань	розбудова Національної гвардії як мобільного, боєздатного військового формування з правоохоронними функціями, здатного у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони виконувати визначені правоохоронні і оборонні завдання з протидії загрозам національній безпеці
		8) захист та відновлення політико-дипломатичним шляхом територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів	подальша консолідація міжнародної політичної підтримки України у протидії агресії з боку Російської Федерації та посилення політико-дипломатичного тиску на Російську Федерацію з метою деокупації Донбасу; започаткування міжнародних переговорів щодо деокупації Автономної Республіки Крим; освоєння практичної підтримки України з боку НАТО
		9) вирішення проблемних питань на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб	відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг, економічне відновлення шляхом розвитку спроможності у сфері місцевого економічного планування, здійснення структурних змін та надання підтримки малому і середньому бізнесу; реінтеграція громадян з непідконтрольних територій в єдиний конституційний простір України; забезпечення доступу населення Донецької і Луганської областей та Автономної Республіки Крим до об'єктивної інформації про події в Україні та світі
		10) формування та реалізація державної політики у сфері інформаційної безпеки та розбудова системи державних стратегічних комунікацій	захист інформаційного простору України від агресії з боку Російської Федерації, нейтралізація наслідків інформаційної складової такої агресії та реалізація принципів, пріоритетних завдань і основних напрямів діяльності органів державної влади, спрямованих на захист інформаційного суверенітету України та формування національного інформаційного простору
		11) просування інтересів України у світі	популяризація України у світі із залученням інформаційних ресурсів іноземних держав, спрямована на захист її політичних, економічних та соціально-культурних інтересів, зміцнення її національної безпеки і відновлення територіальної цілісності; формування позитивного іміджу України шляхом висвітлення об'єктивної інформації про конкурентні переваги, вагомі досягнення України у світі, широкі перспективи співпраці міжнародної спільноти з Україною; забезпечення міжвідомчої координації з підготовки і поширення у світовому інформаційному просторі об'єктивної інформації про Україну та окремі її регіони, а також підвищення туристичної та інвестиційної привабливості України
2. Захист громадян від порушення їх прав, запобігання злочинності, забезпечення безпечності публічного простору та дорожнього руху, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру	низька продуктивність у сфері підтримання громадського порядку, безпеки дорожнього руху, міграції, недостатній рівень кіберзахисту інформаційно-телекомунікаційних систем, об'єктів критичної інфраструктури; зниження спроможності щодо ефективного реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру	12) створення ефективної системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та пожеж	оптимізація системи ДСНС та підвищення її спроможностей щодо забезпечення у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування виконання завдань з протидії загрозам національній безпеці у сфері цивільного захисту; підвищення рівня безпеки життєдіяльності населення, захисту його життя і здоров'я від пожеж, надзвичайних ситуацій та небезпечних гідрометеорологічних явищ, а також зменшення збитків в економіці	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		13) автоматизація процесів, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері міграції	розбудова інфраструктури Єдиного державного демографічного реєстру та створення Національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства; створення Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами	відповідає цілям Угоди про асоціацію
		14) забезпечення безпеки дорожнього руху	створення підрозділів дорожньої патрульної поліції, а також відбір кандидатів на посади поліцейських, навчання та їх підготовка для подальшого патрулювання на дорогах міжнародного та національного значення з метою запобігання вчиненню порушень водіями
		15) створення Національної телекомунікаційної мережі, забезпечення кіберзахисту	створення в інтересах управління державою в мирний час та в умовах надзвичайного і воєнного стану на базі сучасних цифрових технологій багаторівневої мультисервісної спеціальної інформаційно-телекомунікаційної мережі для забезпечення захищених електронних комунікацій (Національної телекомунікаційної мережі) та забезпечення кіберзахисту інформаційно-телекомунікаційних систем державного сектору шляхом модернізації системи захищеного доступу державних органів до Інтернету

ДОНОРСЬКА КООРДИНАЦІЯ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

Середньостроковий план стане ефективним інструментом під час діалогу з країнами-донорами на всіх рівнях та сприятиме залученню до цього процесу громадськості і приватного сектору.

Виконання плану сприятиме забезпеченню відповідності міжнародної допомоги потребам країни та спрямуванню ресурсів на пріоритетні напрями розвитку, а також створенню і функціонуванню єдиної (цілісної та уніфікованої) системи координації, планування, залучення, управління, проведення експертизи та моніторингу міжнародної допомоги для забезпечення ефективного розподілу донорських коштів відповідно до пріоритетних напрямів державної політики.

Реалізація п'яти основних цілей Уряду стане основою для організації щоквартальної комунікативної платформи, проведення регулярних координаційних засідань вищого рівня для оновлення політики щодо міжнародної допомоги, дасть змогу створити чітку систему взаємодії донорів міжнародної допомоги та Української Сторони на політичному, операційному і секторальному рівні.

Спільне проведення моніторингу та обмін інформацією про хід реалізації проектів (програм) міжнародної допомоги, проведення координаційних засідань з представниками донорів для планування та проведення оцінки ефективності у процесі роботи з реалізації проектів і після їх завершення усуне дублювання та надасть можливість ефективно використати залучені ресурси в повному обсязі.

Важливим елементом стане проведення щорічних донорських конференцій. На конференціях представлятиметься звіт про використання міжнародної допомоги за минулий рік та перспективний план залучення міжнародної допомоги.

У зв'язку із швидким збільшенням обсягів допомоги виникла нагальна потреба у чіткій її узгодженості із середньостроковим планом і державним бюджетом.

Так, зокрема, з 2010 до 2013 року зареєстровано грантові і позикові проекти міжнародної допомоги на суму 1 млрд. 640 млн. доларів США, а з 2014 по 2016 роки - на 2 млрд. 954 млн. доларів США. Згідно з прогнозами, обсяги допомоги можуть збільшуватися.

Таким чином, розроблення разом з донорами методології оцінки ефективності і результативності допомоги, створення регуляторного середовища для роботи, створення комунікативної платформи дасть змогу забезпечити реалізацію стратегічних цілей Уряду та використовувати ресурси для проведення найважливіших реформ максимально ефективно.

Виконання середньострокового плану також забезпечить узгодженість стратегічних пріоритетів державної політики у середньостроковій перспективі із зобов'язаннями відповідно до Угоди про асоціацію в частині наближення національного законодавства до законодавства ЄС і функціонування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Виконання зобов'язань України у сфері європейської інтеграції передбачає досягнення відповідності правових та інституціональних механізмів держави аналогічним механізмам ЄС.

У результаті досягнення мети буде забезпечено скасування нетарифних бар'єрів у торгівлі, повне відкриття ринків ЄС у визначених сферах, підвищення рівня добробуту громадян, створення умов для прозорої конкуренції.

У цьому напрямі в середньостроковому плані визначено ключові показники ефективності досягнення цілі. Це, зокрема, ухвалення органами асоціації, утвореними відповідно до Угоди про асоціацію, рішень щодо відкриття ринків послуг, визнання відповідності системи технічного регулювання і рівня санітарного та фітосанітарного захисту відповідному рівню ЄС.

Наближення законодавства України до законодавства ЄС у сферах, охоплених Угодою про асоціацію, сприятиме ухваленню зазначених рішень та досягненню визначених цілей.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНА ЧАСТИНА

Успішне виконання середньострокового плану потребує:

ефективного лідерства Прем'єр-міністра України;

координації взаємодії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

дієвого зв'язку з бюджетним процесом;

операціоналізації середньострокового плану в щорічних планах дій Уряду;

забезпечення належної експертної підтримки;

здійснення постійного контролю та моніторингу стану виконання плану;

публічної звітності.

Імплементаційна модель сприяє забезпеченню виконання Кабінетом Міністрів України середньострокового плану на найвищому рівні з метою досягнення відчутних результатів для громадян України.

Ефективне лідерство Прем'єр-міністра України

Прем'єр-міністр України забезпечуватиме загальне керівництво і контроль за виконанням середньострокового плану.

На виконання середньострокового плану будуть спрямовані зусилля Прем'єр-міністра України особисто та Уряду в цілому за чітким та ефективним механізмом із забезпеченням конструктивного діалогу із заінтересованими сторонами.

Прем'єр-міністр України	Секретаріат Кабінету Міністрів України (в тому числі Департамент з питань стратегічного планування та координації державної політики)	Офіс реформ Кабінету Міністрів України	Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади
загальне керівництво	створення системи планування	організація та координація проведення реформ	розроблення деталізованих заходів з реалізації середньострокового плану та його імплементація
	координація виконання середньострокового плану
звітування про хід роботи	забезпечення створення та функціонування системи моніторингу та контролю	моніторинг та аналіз виконання плану	підготовка звітів міністерств
зв'язок із заінтересованими сторонами, суспільством

Координація взаємодії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

Національна система планування буде інституціоналізована в Кабінеті Міністрів України і спрямована насамперед на виконання середньострокового плану, впровадження підходу щодо розв'язання проблем та безперервне вдосконалення. Забезпечення впровадження такого підходу є основним завданням Департаменту з питань стратегічного планування та координації державної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Департамент також здійснюватиме підтримку відповідних підрозділів інших центральних органів виконавчої влади, забезпечуватиме розроблення методик підготовки стратегічних документів та методик моніторингу їх виконання, надаватиме підтримку міністерствам у проведенні аналізу галузевих політик за розробленою методикою.

Ефективне виконання середньострокового плану також потребує участі інститутів громадянського суспільства та всіх верств населення, підвищення рівня комунікацій і довіри між різними заінтересованими сторонами.

Дієвий зв'язок з бюджетним процесом

Стратегічні цілі та цільові показники, які визначені середньостроковим планом, є основою для формування Бюджетної декларації (Основних напрямів бюджетної політики) на середньостроковий період. Цільові показники бюджетної політики та середньострокові граничні обсяги видатків (на кожний рік трирічного періоду) у складі Бюджетної декларації схвалюватимуться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.

Перехід від однорічної до середньострокової перспективи бюджетного планування в Україні забезпечить формування бюджетної політики на основі стратегічного підходу до визначення пріоритетних заходів та відповідний розподіл обмежених ресурсів, посилить передбачуваність використання бюджетних ресурсів та послідовність планування заходів з реалізації політики.

На основі цільових показників, визначених в середньостроковому плані, визначатимуться показники результативності діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. Цільові показники враховуватимуться під час формування бюджетних програм. Це допоможе забезпечити оптимальне використання обмежених ресурсів бюджету для досягнення максимальної ефективності і якості надання державних послуг.

Положення, визначені в середньостроковому плані, враховуватимуться під час формування бюджетних документів відповідно до ресурсних можливостей бюджету та оцінюватимуться на предмет досягнення поставлених цілей.

За участю Мінфіну, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу реформ та інших консультативно-дорадчих органів Кабінету Міністрів України міністерствами буде проведено комплексну оцінку ефективності та доцільності видатків для забезпечення економії та вивільнення ресурсів для визначених пріоритетів.

Операціоналізація середньострокового плану в щорічних планах дій Уряду

Для забезпечення досягнення цілей та виконання завдань, визначених середньостроковим планом, Кабінет Міністрів України затверджує щороку операційний план дій, в якому зазначаються конкретні заходи, відповідальні виконавці, строки виконання та індикатори виконання завдань.

Координація роботи з підготовки таких планів здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, до 1 грудня подають Секретаріатові Кабінету Міністрів України пропозиції до проекту операційного плану дій на наступний рік за визначеною Секретаріатом Кабінету Міністрів України формою. За результатами аналізу виконання операційного плану дій на відповідний рік заходи, що з об'єктивних причин не були виконані протягом року та виконання яких доцільно продовжити, включаються в проект операційного плану дій на наступний рік.

На основі операційного плану дій на відповідний рік та з урахуванням положень середньострокового плану міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють деталізовані заходи, якими передбачається поетапне виконання до кінця року завдань, визначених операційним планом на відповідний рік (за кожним кроком операційного плану наводяться етапи його реалізації в календарній послідовності із зазначенням співвиконавців). У разі необхідності прийняття нормативно-правового акта зазначаються усі етапи (заходи) відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України.

Забезпечення належної експертної підтримки

З метою забезпечення на належному рівні організації та координації діяльності з проведення реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання, утворено Офіс реформ Кабінету Міністрів України. Офіс реформ є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, який очолюється Міністром Кабінету Міністрів України та підпорядковується Прем'єр-міністру України.

Основними завданнями Офісу є забезпечення на належному рівні організації та координації проведення реформ; підготовка пропозицій щодо механізму їх проведення; участь у проведенні моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом, та проведення аналізу результатів виконання таких завдань.

Пропозиції та рекомендації Офісу можуть бути реалізовані шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України рішень, проекти яких вносяться міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

Постійний контроль та моніторинг виконання плану

Ефективна система моніторингу та оцінки має вирішальне значення для успішного виконання середньострокового плану. Кабінет Міністрів України буде контролювати стан роботи з проведення реформ та політик, передбачених у середньостроковому плані, шляхом моніторингу виконання операційних планів, цільових показників, визначених середньостроковим планом. Результати регулярного оцінювання прогресу, в тому числі шляхом проведення оцінки результатів діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, будуть використовуватися для виявлення та усунення перешкод у виконанні середньострокового плану.

З цією метою Секретаріатом Кабінету Міністрів України разом з Офісом реформ Кабінету Міністрів України проводитиметься моніторинг виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, операційного плану дій Уряду на відповідний рік на основі розробленої Секретаріатом Кабінету Міністрів України разом з Державним агентством з питань електронного урядування електронної системи моніторингу і контролю виконання плану. В зазначеній системі будуть відображатися завдання операційного плану, а також деталізовані заходи, затверджені міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Інформація про виконання зазначених завдань і заходів оперативно вноситиметься до електронної системи відповідальними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади на постійній основі.

Секретаріат Кабінету Міністрів України разом з Офісом реформ Кабінету Міністрів України за результатами аналізу стану виконання плану забезпечуватимуть подання Прем'єр-міністрові України інформації про виконання плану разом з проблемними питаннями та пропозиціями щодо їх вирішення.

У разі неможливості забезпечення виконання у визначений операційним планом строк завдань відповідальний виконавець за 10 днів до закінчення строку подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо перенесення строку виконання завдань у межах календарного року із зазначенням підстав такого перенесення для розгляду на засіданні відповідного урядового комітету. За рішенням урядового комітету строки виконання відповідних завдань можуть бути перенесені у межах календарного року. Аналогічна процедура застосовується в разі виникнення потреби у зміні відповідального виконавця.

Також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, щокварталу до 5 числа наступного місяця подають Кабінетові Міністрів України звіт про виконання операційного плану та досягнення цільових показників середньострокового плану за такою формою:

ЗВІТ (ІНФОРМАЦІЯ)
про результати діяльності
за _______________________________
(відповідний період)

I. ____________________________________________________________________________________
(назва розділу середньострокового плану)

1. ____________________________________________________________________________________
(назва підрозділу плану відповідний період)

Мета

Наводиться мета відповідно до Середньострокового плану.

Результати роботи за відповідний період

Наводиться інформація про виконання кроків, які передбачено щорічним операційним планом, зокрема про конкретні дії / що було зроблено із зазначенням (у разі наявності) прийнятого нормативно-правового акта (Закон України від ___.___.____ N ___.___.____, постанова / розпорядження Кабінету Міністрів України від ___.___.____ N ___.___.____). Також зазначається інформація про результати виконання прийнятих актів (кількісні та якісні показники), їх вплив на досягнення поставленої мети.

Цільові показники

Показник	Статус	Стан реалізації
Наводиться цільовий показник, який визначено середньостроковим планом	виконано / виконується	наводиться інформація про фактичне досягнення показника

Заходи, що вживаються

Наводиться інформація про дії, спрямовані на забезпечення виконання кроків, строк виконання яких настав та які станом на звітний період не виконані, а також про додаткові заходи, які передбачається здійснити.

У разі потреби зазначаються проблеми, розв'язання яких потребує прийняття рішення Кабінету Міністрів України.

Звіт за результатами року подається у місячний строк після завершення календарного року за такою ж формою.

Публічна звітність

Інформація про хід виконання середньострокового плану оприлюднюється Прем'єр-міністром України щороку, а операційних планів - щокварталу.

I. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

1. Спрощення адміністрування податків

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Податкові реформи, які проводилися протягом останніх років з метою побудови справедливої, прозорої та передбачуваної податкової системи, частково покращили ситуацію щодо податкового навантаження на суб'єктів господарювання та адміністрування податків. Проте існує потреба у подальших ефективних заходах для усунення таких недоліків у податковій системі, як недостатня комунікація між ДФС та платниками податків, неврегульованість на законодавчому рівні питань адміністрування податків, існування умов для відпливу українського капіталу до держав (територій) з низьким рівнем оподаткування з метою мінімізації податкових зобов'язань, зловживання органами доходів і зборів своїми повноваженнями, "тінізація" економіки, існування можливостей для зловживання спрощеною системою оподаткування з метою ухилення від податків.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У рейтингу Світового банку Doing Business 2017 за показником "Оподаткування" Україна займає 84 місце серед 190 країн світу.

Мета, якої передбачається досягнути

Здійснення заходів з удосконалення податкового законодавства має на меті забезпечити:

спрощення ведення бізнесу;

спрощення процедур адміністрування податків та зборів;

створення простих і прозорих правил оподаткування;

створення сприятливого інвестиційного клімату;

приведення положень діючих Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування у відповідність з Модельною податковою конвенцією ОЕСР стосовно оподаткування доходів та капіталу;

зменшення відпливу українського капіталу;

налагодження партнерських відносин між діловими колами та контролюючими органами;

покращення ефективності боротьби із злочинами у сфері фінансів;

ліквідацію можливостей для зловживань з використанням спрощеної системи оподаткування;

підвищення позиції України в рейтингу Doing Business.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Побудова сучасної справедливої податкової системи, що забезпечує рівність усіх платників податків перед законом та досягнення стратегічних цілей сталого економічного розвитку, дасть змогу підвищити позицію України в рейтингу Doing Business за показником "Оподаткування": кінець 2017 року - 70 місце, кінець 2020 року - не нижче 30.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Знижено ставку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 41 до 22 відсотків і скасовано утримання зазначеного внеску в розмірі 3,6 відсотка заробітної плати працівників.

Установлено єдину базову ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків (замість 15 і 20 відсотків).

Запроваджено єдиний публічний реєстр заяв про відшкодування податку на додану вартість.

Запроваджено принцип автоматичного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням черговості подання заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку.

Прийнято Закон України від 21 грудня 2016 р. N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні". Положення Закону спрямовані насамперед на підвищення якості адміністрування, тобто процесу нарахування, сплати податків і взаємодії платника і податкової служби, що дасть змогу зменшити витрати коштів та скоротити час для ділових кіл, усунути перепони, які призводять до ускладнення діяльності та розвитку підприємництва.

Удосконалено законодавство щодо трансфертного ціноутворення.

Проведено переговори щодо перегляду Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування з Нідерландами, Великобританією, Австрією.

Затверджено ключові показники ефективності для ДФС.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

На першому етапі (до кінця 2017 року) будуть здійснені заходи щодо:

запровадження повноцінного функціонування електронного сервісу "Електронний кабінет платника податків";

проведення переговорів та укладення договорів про перегляд Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування з Бельгією, Францією, Іспанією, Туреччиною, Швейцарією;

утворення замість податкової міліції нового органу, на який покладатиметься обов'язок щодо забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування;

реорганізації ДФС з метою забезпечення провадження її діяльності в рамках однієї юридичної особи та вдосконалення її організаційної структури;

запровадження єдиної бази індивідуальних податкових консультацій, що надаються ДФС у письмовій формі, з обов'язковим розміщенням на офіційному веб-сайті ДФС;

удосконалення спрощеної системи оподаткування з метою мінімізації її використання для цілей ухилення від сплати податків.

У середньостроковій перспективі передбачається забезпечити:

імплементацію у податкове законодавство плану дій BEPS (Base erosion and profit shifting) ОЕСР з протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування;

запровадження єдиного рахунка для сплати податків і зборів;

запровадження подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб;

подальше зниження податкового навантаження на заробітну плату;

запровадження загального декларування доходів і витрат фізичних осіб та податкового контролю за відповідністю доходів і витрат громадян з використанням непрямих методів.

2. Реформа митниці як інструмент покращення інвестиційного середовища

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Питання необхідності реформування державної митної справи на різних етапах розвитку держави виникало неодноразово, однак остаточного та комплексного вирішення цього питання за роки незалежності України досягнуто не було.

На сьогодні ключовими проблемами на шляху розвитку державної митної справи та реформування митниці є:

складність, надмірна забюрократизованість та вразливість для корупції процедур здійснення митного контролю та оформлення, а також дозвільної системи, яка передбачає необхідність отримання великої кількості погоджень і дозволів;

необхідність забезпечення належного балансу між безпековими вимогами та простотою митних процедур.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Середній час митного оформлення товарів на митниці становить близько 2 годин 25 хвилин для імпорту товарів, 1 години 15 хвилин - для експорту товарів та 24 хвилин - для транзиту. Проте, за даними показника "Міжнародна торгівля" рейтингу Doing Business 2017, загальний час на експорт для прикордонного і митного контролю становить 26 годин, для оформлення документів - 96 годин. Час на імпорт для прикордонного і митного контролю становить 72 години, для оформлення документів - 168 годин.

Мета, якої передбачається досягнути

Метою реформи митниці є поліпшення якості та підвищення ефективності роботи митниці шляхом підвищення її інституціональної спроможності та прискорення експорту та імпорту товарів.

У середньостроковій перспективі проведення реформи державної митної справи дасть можливість:

запровадити найкращі світові стандарти у здійсненні митницями митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, поліпшити якість та підвищити ефективність роботи митниці;

посилити позиції України в рейтингу Doing Business;

запровадити новий механізм контролю за діяльністю працівників митниці;

забезпечити ефективну протидію корупції шляхом зменшення впливу людського фактора;

налагодити дієву взаємодію митниць з правоохоронними та контролюючими органами, населенням і діловими колами.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Середній час митного оформлення товарів у 2017 році у митних режимах імпорту має становити 75 хвилин, експорту - 30 хвилин, транзиту - 15 хвилин.

У середньостроковій перспективі цей час має зменшитися до 60 хвилин для митного режиму імпорту, 20 хвилин - експорту та 10 хвилин - транзиту.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Угоді про спрощення та сприяння торгівлі СОТ;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Утворено ДФС у результаті реорганізації Міністерства доходів і зборів шляхом перетворення (постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. N 160).

Міністром фінансів затверджено план інституційних змін діяльності ДФС, який розроблено з урахуванням рекомендацій МВФ. Планом передбачено проведення організаційної реструктуризації (оптимізації) органів ДФС, оптимізації витрат, модернізації та автоматизації процесів діяльності тощо.

На звернення Прем'єр-міністра України В. Гройсмана до Уряду США та Голови Митно-прикордонної служби щодо оцінки роботи митних департаментів та митниць ДФС і надання рекомендацій з реформування та модернізації митного законодавства, процесів і процедур групою експертів Митно-прикордонної служби США проведено діагностичну місію, за результатами якої Кабінет Міністрів України подав звіт про результати аналізу політики, процедур і законів та рекомендації з реформування і усунення недоліків для створення сучасних, ефективних митних органів.

У рамках системного реформування митниці Кабінетом Міністрів України у 2016 році прийнято ряд рішень, зокрема:

запроваджено принцип "єдиного вікна", що дало змогу:

- спростити та прискорити процес взаємодії підприємств та контролюючих органів;

- забезпечити одночасне проведення огляду товарів та/або відбору зразків всіма контролюючими органами;

утворено Міжвідомчий цільовий центр і 20 мобільних груп для запобігання та виявлення фактів порушень законодавства з питань державної митної справи.

За інформацією Міжвідомчого цільового центру, від початку його роботи протягом 2016 року ініційовано складення 600 протоколів про порушення митних правил, тимчасово вилучено товари на загальну суму 33,4 млн. гривень. Ініційовано направлення 39 запитів щодо перевірки правильності визначення митної вартості (класифікації) товарів, за результатами яких донараховані митні платежі на суму 6,9 млн. гривень, розпочато шість кримінальних проваджень на суму 11,9 млн. гривень;

запроваджено фото- і відеофіксацію проведення митних процедур, зокрема огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів;

утворено новий територіальний орган ДФС з розширеними функціями з метою припинення митних правопорушень та боротьби з корупцією.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

У рамках реформи митниці буде забезпечено:

проведення аудиту та регламентування митних процедур;

імплементацію найкращих світових практик здійснення митного контролю в законодавство України;

надання можливості оперативно приймати управлінські рішення з питань державної митної справи;

автоматизацію митних процедур та зменшення впливу людського фактора, а також запровадження ефективної системи моніторингу та контролю на митниці;

модернізацію IT-системи та системи управління ризиками;

оновлення операційної діяльності митниць та покращення їх інституціональної спроможності;

проведення повного аудиту процедур нетарифного регулювання та їх приведення до світових стандартів;

регламентацію часу та місця виконання обов'язків іншими контролюючими органами;

активізацію процесів міжнародного митного співробітництва, розширення договірної бази з питань державної митної справи;

стандартизацію вимог до облаштування інфраструктури портів, митних складів, митних терміналів, пунктів пропуску та місць митного оформлення.

3. Реформування та розвиток фінансового сектору

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Протягом 2016 року системні ризики українського фінансового сектору зменшилися, проте рівень відображених негативно класифікованих кредитів залишається на найвищих історичних значеннях.

Проблемним також є питання захисту прав кредиторів. Подальше зволікання з внесенням відповідних змін до законодавства та з реформуванням судової системи призводитиме до значних втрат для економіки через недоотримані інвестиції, обсяги виробництва, доходи населення та бюджету.

Низький рівень регулювання ринків небанківських фінансових послуг перешкоджає відновленню довіри суспільства до компаній ринку. Чинна система регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами має також значні вади порівняно з міжнародними стандартами. Завершення процесу передачі функцій з регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ від Нацкомфінпослуг до Національного банку та НКЦПФР має сприяти зміцненню регулювання ринків небанківських фінансових послуг на користь вітчизняних споживачів.

Посиленої уваги також потребує розвиток фінансової інфраструктури, оскільки в Україні порівняно з іншими державами існують певні проблеми з розвитком безготівкових розрахунків, фінансових технологій тощо.

Існуючий механізм управління державними банками потребує удосконалення, оскільки характеризується низьким рівнем відповідальності за результат їх діяльності та недосконалим процесом прийняття рішень. Крім того, у зв'язку із збільшенням частки активів банків державного сектору економіки потребує перегляду Стратегія розвитку державних банків.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Перехід публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в державну власність наприкінці грудня 2016 року суттєво змінив структуру банківського сектору: частка державних банків у чистих активах збільшилася до 51,3 відсотка (з 28,1 відсотка на початку 2016 року). Загалом кількість банків за підсумками 2016 року скоротилась до 99 порівняно з 119 в 2015 році, а обсяг їх капіталу виріс з 93670 до 123687 млн. гривень. Разом з тим за результатами діагностики 40 банків оцінка рівня проблемних кредитів (NPL) зросла із заявлених банками 19 відсотків до 43 відсотків. Але виявлений рівень у 40 банках усе ж менший, ніж у найбільших 20 банках (53 відсотки).

Станом на 30 вересня 2016 р. ліцензії на право провадження страхової діяльності мали 323 страхові компанії, включаючи 43 компанії із страхування життя ("лайфові") та 280 "нелайфових" страхових компаній. Рівень активів, що не відповідають встановленим критеріям для представлення коштів страхових резервів, станом на 30 вересня 2016 р. становить 20,8 млрд. гривень, або 38 відсотків загального розміру активів, а рівень проникнення, що розраховується як відношення суми страхових премій до валового внутрішнього продукту, становить 1,5 відсотка.

Рівень розвитку фінансової інфраструктури та безготівкових платежів залишається на недостатньому рівні, але показує позитивну динаміку. Так, обсяг безготівкових платежів в 2015 році збільшився майже на 130 млрд. гривень. (50,8 відсотка) і становив 385 млрд. гривень (31,2 відсотка від загальної суми операцій за платіжними картками). При цьому, зростання обсягів готівки в 2016 році становило 31,7 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Основною метою реформи фінансового сектору України до 2020 року є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно із стандартами ЄС. Для цього передбачається розвиток в трьох основних напрямах, а саме:

1) забезпечення стабільності та динамічного розвитку фінансового сектору на основі удосконалення вимог щодо капіталу, ліквідності та інших показників фінансових установ, розвитку безготівкових розрахунків, інфраструктури фінансового ринку, державних банків; запровадження ефективного механізму захисту прав кредиторів тощо;

2) розбудова інституційної спроможності регуляторів фінансового сектору шляхом координації функцій фінансових регуляторів, упровадження стандарту XBRL, створення умов для використання та розвитку новітніх IT-технологій;

3) удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг через розроблення та впровадження комплексної програми підвищення фінансової обізнаності.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Реформа фінансового сектору передбачає досягнення як кількісних, так і якісних показників. До якісних показників належать експертне підтвердження впровадження міжнародних стандартів звітності та аудиту у фінансовому секторі, а також єдиних міжнародних стандартів електронного документообігу. Найважливішими кількісними показниками є:

зниження темпів інфляції до 5 відсотків на рік із допустимим відхиленням ±1 процентний пункт;

підвищення частки безготівкових операцій у загальному обсязі операцій із використанням платіжних карток щонайменше до 55 відсотків;

досягнення рівня готівки в економіці не вище 9,5 відсотка;

скорочення рівня номінальних ставок за новими кредитами у національній валюті до 12 відсотків;

зниження показника співвідношення кредитів до депозитів у банківський до 110 відсотків;

отримання оцінки експертів щодо успішності роботи регуляторів не нижче 70 відсотків;

входження в перші 50 країн за рівнем розвитку фінансового ринку за Індексом глобальної конкурентоспроможності.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

За результатами першого етапу реформи було очищено сегмент великих банків, на які припадає майже 90 відсотків активів банківського сектору. Станом на червень 2016 р. активи виведених банків становили 416 млрд. гривень та клієнтам банків було виплачено 73,5 млрд. гривень з 81,8 млрд. гривень загальної суми гарантованих депозитів. Незважаючи на виведення банків з ринку, зростання загального капіталу склало 39 млрд. гривень (18 відсотків).

З кінця 2015 року Національний банк активно працює над одним з пріоритетних напрямів реформи - розвитком безготівкового обігу. Як свідчать статистичні дані, популярність безготівкових платежів в Україні зростає, а кількість готівки в обігу зменшено з 18,1 відсотка у 2014 році до 14,6 відсотка у 2015 році.

Значну увагу в процесі реформування Національний банк приділяє сприянню використання новітніх IT-технологій учасниками банківського сектору, зокрема забезпечення переходу на електронний документообіг та запровадження цільової моделі дистанційної ідентифікації клієнтів BankID.

Розроблено Засади стратегічного реформування державного банківського сектору.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Реформування фінансового сектору України відбуватиметься у три етапи.

I. Очищення фінансового сектору - кардинальне розв'язання проблеми "баластів" минулого, виведення із ринку недобросовісних гравців, розкриття власників учасників фінансового сектору.

II. Перезавантаження фінансового сектору - забезпечення прозорості та рівноправності в ланцюжку "акціонер-менеджмент-клієнт", скасування усіх зумовлених кризою адміністративних обмежень, підвищення капіталізації учасників фінансового сектору, посилення захисту прав позичальників, кредиторів та інвесторів.

III. Створення передумов для довгострокового сталого розвитку фінансового сектору - забезпечення стійкості та надійності фінансового сектору в довгостроковій перспективі, наближення стандартів регулювання платоспроможності та ліквідності банків до рекомендацій Базельського комітету, розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, стимулювання ринку страхових та інших фінансових послуг і розвитку інфраструктури та інструментів фінансового сектору, створення додаткових гарантій фінансової надійності в разі економічної рецесії, підвищення надійності системно важливих банків, підвищення інституційної спроможності регуляторів.

4. Створення системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

В Україні часто державна допомога суб'єктам господарювання надається на цілі, які є забороненими у ЄС, наприклад: державна допомога вугледобувним підприємствам надається з метою підтримки збиткових шахт, будівництво нових та переоснащення старих. В ЄС допустимі витрати для державної допомоги вугледобувним підприємствам мають бути обмежені виключно витратами, пов'язаними із закриттям та ліквідацією шахт.

Надання державної допомоги суб'єктам господарювання повинне бути обмежене у часі, натомість в Україні здійснюються заходи, які містять ознаки державної допомоги, майже протягом усього часу незалежності України. Має застосовуватися принцип конкурентного нейтралітету на основі прозорих критеріїв відбору отримувачів державної допомоги. Крім того, слід відмовитись від практики надання допомоги переважно державним підприємствам.

Надання за рахунок бюджетних коштів державної підтримки на відновлення платоспроможності банківських установ за відсутності належного техніко-економічного обґрунтування та розрахунків не дасть змоги досягти запланованої мети - фінансового оздоровлення зазначених установ.

Згідно з Договором про заснування Енергетичного Співтовариства Україною взято зобов'язання щодо недопустимості державної допомоги, яка спотворює або може спотворити конкуренцію, зокрема шляхом закріплення зазначеного положення на законодавчому рівні.

У квітні 2014 р. Секретаріатом ЕС ініційовано процедуру врегулювання спору стосовно невиконання Україною відповідних положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (а саме: статті 6, пункту "c" частин першої та другої статті 18).

Разом з тим, якщо до кінця 2017 року Україна зробить дієві кроки у напрямі забезпечення виконання зазначених зобов'язань, наприклад розпочне розроблення переліку програм державної допомоги у сфері енергетики або роботу з розроблення вторинного законодавства, подальшу процедуру врегулювання спору може бути призупинено. Наслідком невиконання Україною умов Договору про заснування Енергетичного Співтовариства в частині забезпечення контролю за державною допомогою може бути порушено справу проти України про невиконання умов зазначеного Договору, яку буде передано на розгляд Ради Міністрів ЕС.

Відповідні детальні зобов'язання щодо створення ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання виникли також в результаті підписання Угоди про асоціацію, зокрема:

протягом трьох років з дати набрання чинності Угодою Україна має розробити акти законодавства про державну допомогу суб'єктам господарювання та утворити незалежний у своїй діяльності орган, який матиме повноваження, необхідні для застосування у повному обсязі статті 262 цієї Угоди. Будь-яка нова допомога, яка надається в Україні, має відповідати положенням статей 262 та 264 цієї Угоди протягом одного року з дати утворення такого органу;

протягом п'яти років з дати набрання чинності зазначеною Угодою Україна має створити повний реєстр програм державної допомоги суб'єктам господарювання, яка надавалася до утворення уповноваженого органу у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, та має привести такі програми у відповідність з критеріями, визначеними у статтях 262 та 264 цієї Угоди, протягом строку не більше ніж сім років з дати набрання чинності цією Угодою;

протягом п'яти років з дати набрання чинності цією Угодою будь-яка державна допомога, надана Україною, має оцінюватись за правилами, ідентичними правилам ЄС.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За оцінками експертів проектів технічної допомоги ЄС, у 2012 році обсяг державної підтримки суб'єктів господарювання в Україні становив близько 9 відсотків валового внутрішнього продукту, тоді як у державах - членах ЄС - до 1 - 2 відсотків.

У 2015 році видатки держави на дотації, пільги та інші форми державної допомоги досягли 90 млрд. гривень. У 2016 році видатки Державного бюджету України на ті самі цілі збільшились і досягли 101 млрд. гривень. Ці видатки переважно були спрямовані у нерентабельні сектори економіки (видобуток вугілля, торфодобувна галузь, виробництво металу). Тенденція зберігається: у бюджеті на 2017 рік ці видатки закладено на рівні майже 170 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Створення ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання.

До кінця 2017 року - вся нова державна допомога має надаватися за правилами на недискримінаційній основі та з дотриманням вимог Закону України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання".

До 2020 року - розпочато процес приведення існуючої державної допомоги суб'єктам господарювання у відповідність з вимогами Закону України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання"; проведено оцінку загального стану надання в Україні державної допомоги; виконання Україною міжнародних зобов'язань, взятих відповідно до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року співвідношення обсягу наданої державної допомоги та валового внутрішнього продукту істотно не зміниться.

До кінця 2020 року очікується зменшення зазначеного співвідношення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято:

Закон України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", який встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (набирає чинності 2 серпня 2017 року);

Закон України від 14 травня 2015 р. N 416-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги", положення якого спрямовані на запобігання виділенню коштів з державного бюджету на державну допомогу суб'єктам господарювання, яка може призвести до спотворення конкуренції на товарних ринках.

З метою забезпечення реалізації положень Закону України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" Антимонопольним комітетом затверджено:

Порядок проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання;

Порядок, форми та вимоги щодо подання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб'єктам господарювання;

Порядок ведення та доступу до реєстру державної допомоги суб'єктам господарювання (розпорядження Антимонопольного комітету від 28 грудня 2015 р. N 43);

Порядок подання та оформлення повідомлень про нову державну допомогу та про внесення змін до умов чинної державної допомоги (розпорядження Антимонопольного комітету від 4 березня 2016 р. N 2);

Порядок розгляду справ про державну допомогу суб'єктам господарювання (розпорядження Антимонопольного комітету від 12 квітня 2016 р. N 8).

Триває робота над підготовкою проектів актів Кабінету Міністрів України щодо визначення критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб'єктам господарювання, а також порядку повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Законодавче та інституційне забезпечення реформи у наданні державної допомоги суб'єктам господарювання - до 2 серпня 2017 р.; система моніторингу та контролю державної допомоги має бути сформованою та готовою до функціонування.

Державна допомога, яка не сумісна з конкуренцією, не може бути надана.

Впровадження попереднього контролю за сумісністю нових програм та заходів державної допомоги з конкуренцією.

Приведення існуючої державної допомоги у відповідність з вимогами Закону.

Повернення в повному обсязі (з відсотками) незаконної державної допомоги.

5. Дерегуляція і розвиток підприємництва та конкуренції

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Наявна модель економіки України, яка сформувалася на зламі минулої соціалістичної моделі, характеризується надмірним та неефективним державним регулюванням, а також недостатністю розвитку конкуренції - основного інструменту ринкової економіки, який стимулює суб'єктів господарювання підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки. Натомість на ринках України функціонує значна частка великого бізнесу, переважно олігархічного походження. При цьому державою і досі не створено ефективнодіючої системи розвитку конкуренції на ринках, дієвих інституційних та фінансових механізмів стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва.

У схожій ситуації перебуває і галузь туризму та курортів: незважаючи на ресурсну забезпеченість та безмежні потенційні туристичні можливості, Україна програє в конкурентній боротьбі, відстаючи від провідних держав світу за рівнем розвитку туристичної інфраструктури та якості туристичних послуг.

Тож ключовими проблемами України в цій сфері є:

наявність великої кількості регуляторних бар'єрів для створення та розвитку бізнесу;

непрогнозованість змін законодавства;

надмірний рівень концентрації та монополізація окремих ринків товарів і послуг, що спотворює конкуренцію та звужує можливості для розвитку;

відсутність всеохоплюючої та ефективної системи підтримки малого та середнього підприємництва з боку держави та міжнародної спільноти;

розвиток галузей, здебільшого орієнтованих на експорт сировини;

неефективне та нераціональне використання наявних туристичних, природних, лікувальних та рекреаційних ресурсів України.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У рейтингу "Ведення бізнесу" (Doing Business 2017) Україна зайняла 80 місце серед 190 країн, тоді як Німеччина займає 17 місце, Польща - 24, Франція - 29, Італія - 50.

Показники	2011	2012	2013	2014	2015	2016
Місце України у рейтингу "Ведення бізнесу" (Doing Business)	152/183 країн	140/185 країн	112/189 країн	87/189 країн	81/189 країн	80/190 країн
Кількість зайнятих у малому та середньому підприємництві, млн. осіб	7,7	7,5	7,3	6,9	6,5
Частка малого та середнього підприємництва у доданій вартості (за витратами виробництва), відсотків до загальної суми	X	X	62,5	57,9	59
Частка підприємств у загальному обсязі виробництва (реалізації), що діють на:
ринках з конкурентною структурою, відсотків	49,2	45,7	47,5	42,7	43,4
на ринках з ознаками колективного домінування або олігопольних ринках (на яких частка трьох найбільших суб'єктів господарювання перевищувала 50 відсотків), відсотків	17,7	16,9	15,4	16,7	14,6
на ринках з ознаками одноосібного домінування (на яких частка найбільшого суб'єкта господарювання становила понад 35 відсотків), відсотків	25,9	29,9	25,4	30,8	31,3
на монополізованих ринках	7,2	7,5	11,8	9,8	10,7
Кількість іноземних туристів, які в'їжджають до України, млн. осіб				13,2	12,9	13,6
Кількість суб'єктів туристичної діяльності, тис. одиниць				7	6,8	7,5 (прогноз)
Надходження до місцевих бюджетів коштів від сплати туристичного збору, млн. гривень				24,8	37,1	54,1
Надходження до зведеного бюджету (податки та збори) від діяльності суб'єктів туристичної діяльності, млрд. гривень				1,3	1,7	2,5
Кількість робочих місць у сфері туризму, тис. осіб				81,9	88	90 (прогноз)
Кількість внутрішніх туристів, тис. осіб				322,7	357	400 (прогноз)
Кількість екскурсантів, тис. осіб				1174,7	125,5	135 (прогноз)

Джерело: Адміністрація Держприкордонслужби (кількість іноземних туристів), Держстат (кількість суб'єктів туристичної діяльності), ДФС (надходження до бюджету від сплати податків та зборів, у тому числі туристичний збір).

Мета, якої передбачається досягнути

У довгостроковій перспективі наша мета - перетворення економіки України на висококонкурентну економіку, зменшення втручання держави в економічну діяльність, розвинута, високорентабельна та інтегрована у світовий ринок галузь туризму і курортів.

В середньостроковій перспективі мета - перетворення малого та середнього підприємництва на джерело нових робочих місць та важливу ланку всіх ланцюгів виробництва, прогнозована та ефективна регуляторна політика і система регулювання, що не заважає розвитку малого та середнього підприємництва, проактивна позиція держави щодо розвитку сфери туризму та курортів.

Цілями 2017 року є створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва шляхом зменшення кількості адміністративних бар'єрів для суб'єктів господарювання, побудова ефективного регулювання, там де воно є необхідним через запровадження механізму системного перегляду регуляторного поля, створення умов для покращення доступу до фінансових (кредитних) ресурсів малого та середнього підприємництва, продовження економічної євроінтеграції, запровадження використання найкращих міжнародних практик, зменшення монополізованості ринків, сприяння інтернаціоналізації малого та середнього підприємництва і галузі туризму та курортів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Місце України у рейтингу "Ведення бізнесу" (Doing Business): увійти до 50 кращих країн світу за сприятливістю умов для провадження підприємницької діяльності у 2017 році та до 30 провідних країн світу - у 2020 році.

Запровадження трьох правил створення правил для бізнесу:

всі правила набирають чинності з 1 січня нового року (крім спрощення та відміни обов'язків бізнесу);

всі правила набирають чинності не раніше ніж через 6 місяців після їх прийняття (крім спрощення та відміни обов'язків бізнесу);

приймаючи регулювання навантаження на 100 гривень держава має відмінити регулювання на 200 гривень;

кількість зайнятих у малому та середньому підприємництві у 2017 році - 6,7 млн. осіб, у 2020 році - 7 млн. осіб;

частка підприємств, що діють на ринках з конкурентною структурою: у 2017 році - 45 відсотків до загального обсягу виробництва (реалізації), у 2020 році - 50 відсотків;

частка малого та середнього підприємництва у доданій вартості (за витратами виробництва) у 2017 році - 60 відсотків, у 2020 році - 70 відсотків;

кількість іноземних туристів, які в'їжджають до України: у 2017 році - 14 млн. осіб, у 2020 році - 21 млн. осіб;

кількість внутрішніх туристів: у 2017 році - 500 тис. осіб, у 2020 році - 1000 тис. осіб;

кількість робочих місць у сфері туризму: у 2017 році - 100 тис. осіб, у 2020 році - 150 тис. осіб.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму про взаємопорозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

З метою формування конкурентного середовища та забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва було спрощено умови ведення бізнесу:

зменшено кількість дозволів більш як на 40 відсотків - із 143 до 84;

зменшено кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, - з 56 до 32;

розпочато впровадження процедури надання адміністративних послуг для бізнесу в електронному вигляді;

зменшено кількість контролюючих органів та перевірок, що проводяться контролюючими органами, шляхом запровадження проведення комплексних перевірок;

запроваджені законодавчі зміни системи роботи органів нагляду (контролю), що переорієнтують їх з каральних на органи з сервісними функціями;

розпочато роботу Ради бізнес-омбудсмена;

започатковано системний перегляд регуляторних актів в пріоритетних галузях економіки;

запроваджено оновлену методику аналізу регуляторного впливу, що включає в себе М-тест (оцінка впливу на суб'єктів малого та середнього підприємництва).

У сфері розвитку сфери туризму та курортів

Вжито заходів щодо популяризації України та висвітлення у світовому інформаційному просторі бренд-меседжу "Україна - країна приваблива та безпечна для туризму":

забезпечено роботу національного стенду "Ukraine" в рамках Міжнародної туристичної біржі "ITB-2016", проведено Міжнародний туристичний салон "Україна" - UITM 2016, Міжнародну туристичну виставку UITT 2016 "Україна - подорожі та туризм";

презентовано промо-ролик про туристичну Україну "Experience Ukraine! We are open for Tourism", трансляцію якого організовано на державному телеканалі іномовлення UA|TV, а також поширено серед закордонних дипломатичних установ України, вітчизняних авіакомпаній та в соціальних мережах;

проведено міжнародну конференцію "Брендинг територій як запорука побудови успішної репутації" за участю Генерального Секретаря Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО) Талеба Ріфаї (20 - 21 червня 2016 р., м. Київ);

проведено установче засідання Асоціації "Національна туристична організація України" (5 грудня 2016 р., м. Київ);

прийнято нові Ліцензійні умови провадження туроператорської діяльності;

упроваджено 11 національних стандартів України у сфері туризму, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Ключовими напрямами для досягнення цілей у 2017 - 2020 роках є: створення сприятливих умов ведення підприємницької діяльності, забезпечення доступу до ресурсів, обмеженого та прогнозованого регуляторного поля, та проактивна позиція держави в галузі туризму.

За цими напрямами плануються такі ключові кроки:

подальше зменшення адміністративних бар'єрів, часових і фінансових витрат суб'єктів малого та середнього підприємництва на дотримання вимог державного регулювання через виконання плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, плану дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку в методології рейтингу "Ведення бізнесу", та затвердження ліцензійних умов для всіх ринків, які цього потребують;

побудова ефективного регулювання та забезпечення рівного та прозорого доступу до ресурсів і ринків через системний перегляд регуляторних актів та проведення системного перегляду регуляторного поля за окремими ринками;

запровадження та вдосконалення кращих світових регуляторних практик;

оптимізація кількості заходів державного нагляду (контролю);

посилення політики розвитку конкуренції;

прийняття Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва на період до 2020 року та виконання плану заходів з її реалізації;

спрощення доступу до міжнародних торговельних електронних майданчиків товарів та послуг, що може стати драйвером інтернаціоналізації малого та середнього підприємництва і зростання експорту;

створення ринків там, де присутня монополізація, або делегування ринку державних функцій;

запровадження інституту саморегулювання ринків;

створення та оновлення законодавчої бази у сфері туризму, спрямованої на запровадження міжнародних стандартів у сфері туризму та курортів, розвиток туристичної інфраструктури;

просування України на світовому туристичному ринку.

6. Управління державною власністю та приватизація

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Держава є найбільшим власником підприємств та активів у національній економіці, що призводить до виникнення таких проблем:

державні підприємства/активи можуть бути фінансовою основою для політичної корупції. Існування таких підприємств може перешкоджати розвитку конкуренції у їх галузях, а відповідно - у економіці в цілому, у тому числі зменшуючи конкурентоспроможність українських товарів/послуг на зовнішньому ринку;

у своїй масі державні підприємства/активи є збитковими (або принаймні використовуються неефективно) чи взагалі не працюють, внаслідок чого держава не отримує потенційно значних надходжень від податків, які вони могли б сплачувати, якби працювали ефективно;

держава також не отримує потенційно значних надходжень від продажу таких підприємств/активів.

Держава не має адекватної інформації про те, якими активами вона володіє (які перебувають поза межами володіння державних підприємств) та якою є їх вартість - наприклад нерухомість, інфраструктура, природні ресурси тощо.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Станом на 1 жовтня 2016 р. в Україні налічувалося близько 3,5 тис. державних підприємств, які підпорядковані уповноваженим суб'єктам управління. Загальна вартість активів цих підприємств, за даними Мінекономрозвитку, становила майже 1,5 трлн. гривень (без урахування активів державних банків).

Загальна вартість активів найбільших 100 державних підприємств станом на 1 жовтня 2016 р. становила 1,3 трлн. гривень. При цьому основну частку вартості активів було зосереджено у регульованих галузях (63 відсотки - в енергетиці, 24 відсотки - в галузі інфраструктури).

Загальна кількість зайнятих на державних підприємствах становила близько 1 млн. осіб.

Із майже 3,5 тис. державних підприємств - близько 1,7 тис. не працюють або вже перебувають у процесі ліквідації.

Решта державних підприємств за підсумками 9 місяців 2016 р. отримали загалом 38,2 млрд. гривень чистого прибутку (порівняно з 6,1 млрд. гривень чистого збитку за аналогічний період минулого року), майже 70 відсотків загальної суми прибутку - фінансовий результат Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (25,5 млрд. гривень).

У 2016 році на приватизацію було виставлено всього 63 об'єкти великої приватизації, 52 з яких щонайменше двічі. Загалом приватизовано 17 об'єктів великої приватизації, надходження від приватизації становили трохи більше 1 відсотка річного плану.

Непогано розпочато проведення реформи корпоративного управління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

У 2016 році було проведено конкурсні відбори керівників 10 особливо важливих для економіки державних підприємств, за результатами яких обрані п'ять керівників підприємств, з яких сьогодні призначено лише троє.

У червні 2016 р. прийнято Закон України N 1405-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної та комунальної власності", яким передбачено створення незалежних наглядових рад на державних підприємствах. Кабінетом Міністрів України затверджено порядки, що регулюють процес створення наглядових рад та призначення їх членів. На сьогодні незалежні наглядові ради створені лише в Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" та публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Мета, якої передбачається досягнути

Кінцевою метою реформи є максимальне усунення втручання політиків у господарську діяльність державних підприємств, завдяки чому можна мінімізувати вплив держави на діяльність державних підприємств; підвищити конкуренцію у відповідних секторах (що позитивно позначиться на добробуті споживачів) та конкурентоспроможності національної економіки в цілому; збільшити надходження - від продажу таких підприємств/активів, а також від податків, які сплачуватимуть підприємства, що залишаться державними, але стануть ефективними.

Метою реформи у середньостроковій перспективі є:

істотне зменшення присутності держави в економіці, а отже зниження потенціалу для зловживання державною власністю та стимулу займатися політикою із здійсненням таких зловживань;

обмеження можливості для втручання політиків у господарську діяльність державних підприємств та підвищення ефективності державних підприємств.

До кінця 2017 року:

створити достовірний реєстр державних підприємств із групуванням у три категорії: підприємства, що підлягають приватизації; підприємства, що підлягають ліквідації (із розпродажем майна); підприємства, що залишаться у державній власності (при цьому в останній категорії повинна залишитися абсолютна меншість підприємств);

приватизувати значну частку державних підприємств та продати непрофільні/не задіяні в основній діяльності активи державних підприємств на прозорих умовах;

схвалити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава";

сформулювати політику власності щодо Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та інших ключових державних підприємств;

створити незалежні наглядові ради на особливо важливих для економіки державних підприємствах;

удосконалити систему корпоративного управління на державних підприємствах, зокрема з урахуванням Принципів корпоративного управління ОЕСР;

призначити за результатами прозорого конкурсу керівників на інших державних підприємствах, управління якими є незадовільним.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Показник	2017	2018	2019	2020
Загальна підготовка
Створити достовірний реєстр державних підприємств	закінчити	-	-	-
Приватизація
Зменшити питому вагу державного сектору, відсотків	8	7	6	-
міністерствам та іншим органам управління передати підприємства, які підлягають приватизації, до Фонду державного майна, відсотків	100	-	-	-
Приватизувати на прозорих умовах підприємства із реєстру, що підлягають приватизації (кумулятивно), відсотків	25	50	75	100
Продати на прозорих умовах майно підприємств із реєстру, що підлягають ліквідації (кумулятивно), відсотків	25	50	75	100
Отримати надходження від приватизації у розмірі	17,1 млрд. гривень	відповідно до Державного бюджету України на 2018 - 2020 роки
Реформа корпоративного управління державних підприємств
Призначити за результатами прозорого конкурсу керівників на інших державних підприємствах, управління якими є незадовільним	закінчити	-	-	-
Сформулювати політику власності щодо Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та інших ключових державних підприємств (кількість підприємств)	41	59	за рішенням уповноважених органів управління
Створити незалежні наглядові ради на особливо важливих для економіки державних підприємствах (кількість підприємств)	15	26	-	-
Удосконалити систему корпоративного управління на державних підприємствах, зокрема з урахуванням Принципів корпоративного управління ОЕСР (кількість підприємств)	15	26	-	-

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму про взаємопорозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Приватизація:

затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 - 2017 роках (396 об'єктів);

покращено приватизаційні процедури (залучення до приватизації радників);

розроблено проект Закону України "Про приватизацію державного майна", яким планується спростити процедури передачі державних підприємств від органів управління до Фонду державного майна, прискорити їх підготовку до приватизації та змінити підходи щодо визначення початкової ціни продажу об'єктів приватизації, спростити процес продажу підприємств та їх майна для покупців, а також посилити захист їх прав.

Реформа корпоративного управління державних підприємств:

прийнято Закон України від 2 червня 2016 р. N 1405-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної та комунальної власності" (щодо запровадження принципів корпоративного управління на державних підприємствах);

розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава";

розроблено ряд постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлюється порядок створення наглядових рад у державних підприємствах.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

розробити та прийняти Політику власності згідно з рекомендаціями Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);

згрупувати державні підприємства виходячи з доцільності їх подальшого перебування у державній власності відповідно до Політики власності;

вдосконалити на законодавчому рівні приватизаційні процеси із забезпеченням їх прозорості та відкритості.

У середньостроковій перспективі:

оптимізувати кількість державних підприємств за рахунок припинення діяльності неопераційних;

продаж об'єктів, визначених затвердженим групуванням підприємств державного сектору економіки, на засадах, установлених Державною програмою приватизації;

призначення наглядових рад для особливо важливих для економіки державних підприємств;

призначення керівників у особливо важливих для економіки державних підприємствах.

7. Розвиток публічних закупівель

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Ключовими напрямами реформування системи публічних закупівель є підвищення прозорості, конкурентності та професійності закупівель, зниження рівня корупції в цій сфері, а також приведення системи публічних закупівель України у відповідність із стандартами ЄС та Угоди СОТ про державні закупівлі.

Запровадження в 2016 році обов'язкового використання електронної системи закупівель "ProZorro" сприяло підвищенню прозорості процесу закупівель, збільшенню ефективності їх проведення та залученню нових потенційних учасників процедур закупівель.

Водночас залишаються невирішеними ряд важливих проблемних питань, що негативно впливає на результати функціонування системи публічних закупівель, зокрема:

низький рівень професіоналізму осіб, відповідальних за проведення процедур закупівель, що призводить до неякісного та необ'єктивного вибору переможця торгів і, як наслідок, до неефективного витрачання коштів;

невисокий рівень конкуренції, який пов'язаний з наявністю певних бар'єрів для участі в тендерах, зокрема через необхідність отримання довідок в органах державної влади, а також у зв'язку з низьким рівнем довіри бізнесу до сфери публічних закупівель;

небажання замовників використовувати електронну систему "ProZorro" для здійснення на конкурентних засадах закупівель, вартість яких є нижчою за порогові значення, встановлені Законом України "Про публічні закупівлі";

суб'єктивність та непрозорість прийняття рішень в процесі проведення контрольних заходів органами, уповноваженими на здійснення контролю у сфері публічних закупівель.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

З 2016 року проведено поетапний перехід до здійснення публічних закупівель в електронній системі "ProZorro".

За 2016 рік зареєструвалось більше 64 тис. учасників і взяло участь близько 20 тис. замовників. За цей період економія коштів склала близько 8,3 млрд. гривень, що становить 10,2 відсотка загальної суми закупівель. Водночас близько третини оголошених процедур були відмінені або визнані такими, що не відбулися. Причинами такого стану, зокрема, є низький рівень конкуренції на торгах, а також недостатній рівень знань осіб, що відповідальні за проведення закупівель.

Мета, якої передбачається досягнути

Побудова здорової екосистеми публічних закупівель, що грунтується на взаємодії бізнесу, влади та громадянського суспільства, є простою, прозорою, справедливою та сучасною, дає змогу купувати з оптимальним співвідношенням "ціна/якість".

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

підвищення середнього показника участі в закупівлях до 3,2 учасника за рахунок спрощення доступу до закупівель через електронну систему закупівель;

зменшення частки відмінених процедур закупівлі (визнання їх такими, що не відбулися) до 18 відсотків.

економія коштів за рахунок проведення конкурентних процедур закупівель у 2017 році - 34 млрд. гривень. У середньостроковій перспективі - 25 млрд. гривень на рік;

інтеграція даних трьох електронних сервісів, що ведуться Мін'юстом, МВС та ДФС, з електронною системою закупівель "ProZorro".

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Стратегії реформування системи публічних закупівель ("дорожній карті"), схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N 175.

Результати роботи за попередній період

Ключовими напрямами реформування системи закупівель було запровадження системи електронних закупівель та поетапне приведення системи державних закупівель України у відповідність із стандартами ЄС відповідно до часових графіків, визначених Угодою про асоціацію.

Основними досягненнями в частині реформування системи закупівель варто визначити такі:

введено в дію для центральних органів виконавчої влади з 1 квітня 2016 р. та з 1 серпня 2016 р. для всіх замовників, що провадять діяльність в окремих сферах господарювання положення Закону України "Про публічні закупівлі" та здійснено перегляд відповідної нормативно-правової бази;

запроваджено разом з громадськими організаціями та бізнесом в публічний доступ модуль бізнес-аналітики, який в інтерактивному режимі реального часу надає громадянам доступ до інформації про закупівлі, що здійснюються в рамках пілотного проекту (bi.prozorro.org);

запроваджено практику оприлюднення запитів та відповідей на актуальні запитання, з якими звертаються суб'єкти сфери закупівель, на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку;

створено Інформаційний ресурс Уповноваженого органу, на якому будуть надаватися безоплатні консультації з питань закупівель, запроваджено в режимі реального часу безкоштовні курси навчання суб'єктів у сфері закупівель;

у 2016 році Верховною Радою України ратифіковано Угоду СОТ про державні закупівлі (далі - УДЗ), створено пілотний проектний офіс GPAinUA, мета якого - забезпечення підтримки та надання консультацій українським компаніям під час участі у міжнародних тендерах держав УДЗ, а також аналіз перепон та допомога у вирішенні спірних питань у разі порушення державами умов УДЗ;

запроваджено на веб-сайті підтримки щодо публічних закупівель (infobox.prozorro.org) бібліотеку примірних специфікацій для спрощення складення тендерної документації непрофесійними державними замовниками;

здобуто дві престижні міжнародні нагороди: World Procurement Award та Open Government Partnership Award 2016.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Підвищення прозорості процесу здійснення публічних закупівель, а також прозорості та об'єктивності його моніторингу та контролю дасть змогу зменшити ризики зловживань (корупції) та підвищити довіру до цієї сфери.

Зменшення бар'єрів для участі в закупівлях призведе до підвищення конкуренції, що в свою чергу дасть можливість більш ефективно здійснювати закупівлі.

Поступова професіоналізація сфери публічних закупівель, застосування на практиці механізму здійснення централізованих закупівель також сприятимуть більш ефективному проведенню процедур закупівель та кращому задоволенню потреб замовників.

Передбачається:

продовжувати розвивати електронну систему "ProZorro" та інтегрувати її з іншими державними системами;

удосконалити нормативно-правове регулювання сфери публічних закупівель, у тому числі щодо регулювання допорогових закупівель та гармонізації з міжнародними стандартами;

створити базис для ефективного незалежного моніторингу та контролю публічних закупівель, зокрема через запровадження механізму ризик-менеджменту;

спростити доступ представників бізнесу до публічних закупівель, у тому числі іноземних;

створити контакт-центр з публічних закупівель;

удосконалити систему оскарження допорогових закупівель;

створити базис для системи освіти з публічних закупівель на основі вищих навчальних закладів, бізнес-шкіл та платформ в режимі реального часу навчання;

опрацювати механізм централізованих закупівель в пілотному режимі та розробити відповідну нормативну базу.

8. Розвиток інновацій та реформа у сфері інтелектуальної власності

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Сьогодні економіка України є сировинною, орієнтованою на виробництво традиційної індустріальної і аграрної продукції з низькою доданою вартістю. Навіть компанії розвинутої IT-галузі переважно працюють на основі аутсорсингу, продаючи програмний код, тоді як права інтелектуальної власності на розроблені ними продукти та усі доходи від реалізації належать іноземним компаніям-замовникам. Тим часом технологічний розрив між Україною та розвинутими країнами щороку поглиблюється.

Однією з основних проблем розвитку України є неефективна державна політика у сфері інновацій в реальному секторі економіки, що спричиняє відсутність стимулів для розвитку стартапів та інноваційного бізнесу, відсутність моделі державної підтримки розвитку інновацій та відплив висококваліфікованих кадрів у всіх сферах діяльності. Наслідками цього також є обмежений доступ до фінансування на ранніх стадіях розвитку інновацій, значний "цифровий розрив", низький рівень взаємозв'язку між бізнесом, університетами та науковими установами, низький рівень трансферу технологій, невідповідність якості і змісту освіти потребам ринку.

Крім того, наявна державна система правової охорони інтелектуальної власності не спроможна забезпечити розвиток сфери інтелектуальної власності як основи інноваційної економіки України.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Наукоємність валового внутрішнього продукту у 2015 році становила 0,61 відсотка, тоді як у країнах ЄС та Китаї цей показник дорівнював 2 відсотки (2014 рік).

Показники	2011	2012	2013	2014	2015	2016
Наукоємність валового внутрішнього продукту, відсотків	0,74	0,75	0,70	0,65	0,61	0,54*
Індекс розвитку ІКТ, місце	x	x	x	x	76	76
Глобальний інноваційний індекс, місце	60	63	71	63	64	56

Джерело. Держстат, Світовий банк, ITU, GII

____________
* за 6 місяців 2016 року

Мета, якої передбачається досягнути

У довгостроковій перспективі наша мета - трансформація економіки України із сировинної в інноваційну.

У середньостроковій перспективі мета - створення передумов для розвитку та широкого впровадження інновацій в усіх галузях економіки, а також подальшого переходу до цифрової економіки. Зокрема, це вдосконалення нормативно-правової та регуляторної бази у сфері інновацій, інтелектуальної власності та цифрової економіки, вдосконалення державної політики та запуск ряду програм, спрямованих на стимулювання та підтримку інноваційного розвитку.

Цілями 2017 року є: вдосконалення законодавства для стартапів (корпоративного, податкового, у сфері інтелектуальної власності, валютного регулювання тощо), інноваційної діяльності та у сфері телекомунікаційних послуг, надання інформаційних послуг. Також планується запровадження дворівневої структури державного управління сферою інтелектуальної власності. Усе це створюватиме передумови для розвитку високих технологій та інновацій, широкого впровадження інноваційних технологій в усіх галузях економіки.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

зростання рівня наукоємності валового внутрішнього продукту: у 2017 році - 0,8 відсотка, у 2020 році - 1,5 відсотка;

зростання питомої ваги високотехнологічної продукції та послуг у структурі експорту товарів і послуг: у 2017 році - 9,5 відсотка, у 2020 році - 15 відсотків;

посилення позиції України за індексом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у 2017 році - 70, у 2020 році - 50 місце;

посилення позиції України за індексом приваблювання талантів: у 2020 році - 80 місце;

підвищення позиції України за глобальним інноваційним індексом: у 2020 році - 50 місце.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 385;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

У напрямі "Реформа у сфері інтелектуальної власності"

Схвалено Концепцію реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 р. N 402) та затверджено план заходів з її реалізації (розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 632).

Розроблено та триває громадське обговорення щодо проекту Закону України "Про Національну систему охорони інтелектуальної власності в Україні".

На виконання пункту 125 плану заходів з імплементації розділу IV Угоди про асоціацію на 2016 - 2019 роки Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України проекти Законів України:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень (реєстраційний номер 6023);

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності (реєстраційний номер 5699);

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів (реєстраційний номер 5694);

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо набуття, розпорядження та охорони авторського права та суміжних прав (реєстраційний номер 4579);

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет (реєстраційний номер 4629);

Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" (щодо подолання піратства та поліпшення інвестиційного клімату) (реєстраційний номер 4571).

Також розроблено проекти Законів України:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав у сфері інтелектуальної власності та захисту цих прав;

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів (корисних моделей);

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інтелектуальної власності) (зміни розробляються в рамках судової реформи щодо роботи Спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності).

Прийнято урядове рішення, яке передбачає ліквідацію Державної служби інтелектуальної власності (ДСІВ) та передачу цілісних майнових комплексів ДСІВ до Мінекономрозвитку (постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 585 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності").

За експертної допомоги Всесвітньої організації інтелектуальної власності розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо удосконалення діяльності організацій колективного управління". Участь у консультаціях в рамках експертної місії Всесвітньої організації інтелектуальної власності взяли вітчизняні автори, композитори, продюсери, правовласники, а також Представництво ЄС в Україні та Посольство США в Україні, уповноважені представники міжнародних організацій у сфері колективного управління майновими авторськими та суміжними правами (CISAC (Міжнародна конфедерація товариств авторів і композиторів), IFPI (Міжнародна федерація звукозаписної індустрії), SCAPR (Рада Товариств колективного управління правами виконавців), ICMP (Міжнародна конфедерація музичних видавців), IFRRO (Міжнародна федерація організацій прав на репрографічне відтворення). Законопроект має на меті подолати існуючий хаос у сфері колективного управління та створити прозору систему збору, розподілу та виплати роялті, яка базуватиметься на фундаментальних принципах колективного управління - прозорість, підзвітність та чітке управління.

У напрямі "Розвиток інновацій в реальному секторі економіки"

Розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації", що має на меті формування нової моделі економічного розвитку - інноваційної, цифрової економіки.

Прийнято Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26 листопада 2015 р. N 848-VIII.

Розроблено проекти Законів України "Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності", "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання інновацій)", "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо стимулювання інновацій)" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інноваційної діяльності".

Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності технологічних парків" (реєстраційний номер 2216а), прийняття якого дасть змогу спростити порядок створення технологічних парків та створити належні правові умови для їх діяльності, активізувати розроблення та реалізацію проектів з впровадження високотехнологічних виробництв.

Забезпечено входження України до Європейського дослідницького простору через набуття статусу асоційованого члена Рамкової програми ЄС "Горизонт 2020" (Закон України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Європейським Союзом про участь України у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій "Горизонт 2020" від 15 липня 2015 р. N 604-VIII).

Затверджено план заходів з реалізації Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері на 2015 - 2019 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. N 575).

За участю Фундації CRDF Global створено Глобальний фонд підтримки українських вчених.

За підтримки Мінекономрозвитку створено Громадську спілку "Хай-Тек Офіс Україна" (Hi-Tech Office Ukraine), засновниками якої виступили вітчизняні і світові ІКТ компанії.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

У напрямі "Реформа у сфері інтелектуальної власності" буде забезпечено виконання завдань, передбачених Концепцією реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні та планом заходів з її реалізації.

У напрямі "Розвиток інновацій у реальному секторі економіки" буде забезпечено здійснення заходів, передбачених планом реалізації Стратегії розвитку високотехнологічних галузей, зокрема щодо виконання програм, що в сукупності створюють передумови для інноваційного розвитку економіки (Розвиток експортно-орієнтованої інноваційної екосистеми, Цифровий порядок денний для України (Цифрова економіка), "Залучення" інноваційних ТНК, "Високотехнологічна" нація).

Також необхідно розробити та запровадити законодавчі зміни, спрямовані на формування умов для розвитку високих технологій та інновацій, широке впровадження інноваційних технологій в усіх галузях економіки та стимулювання інноваційної діяльності, а також "втримування" інноваторів, вчених, стартапів, інноваційного бізнесу в Україні та залучення талановитих іноземних інноваторів.

9. Розвиток промислового виробництва та залучення інвестицій

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

В Україні за радянських часів був сформований потужний промисловий комплекс. Проте процеси, розпочаті в 1992 - 1994 роках, зруйнували значну частину виробничого потенціалу України і особливо його високотехнологічну складову. На сьогодні у структурі промислового виробництва переважають сировинні експортоорієнтовані виробництва III та IV технологічного укладу, що характеризуються високою енерго- та матеріалоємністю та залежні від кон'юнктурних циклів на світовому ринку. В умовах поширення у світі V та переходу до VI технологічних циклів, збереження такої структури промисловості та експорту зумовлюватиме безнадійне відставання розвитку України і з часом перетворення на країну, здатну лише переймати технології з виробництва продукції, ринки якої переміщуватимуться у групу країн третього світу.

Серед важливих проблем, які стоять на заваді зазначеної трансформації - низька заінтересованість бізнесу в докорінному оновленні виробничих потужностей через високі ризики інвестування (питання захисту прав власності, контролюючих та силових органів), проблеми валютного регулювання, низький рівень використання механізму державно-приватного партнерства у реалізації інфраструктурних та інноваційних проектів, відплив висококваліфікованих кадрів у всіх сферах діяльності та в цілому, відсутність моделі державної підтримки розвитку інновацій. Крім того, через зарегульованість рівень включення вітчизняних підприємств у світові ланцюги доданої вартості є низьким.

Більш того Україна все ще має значні нетарифні обмеження для експорту продукції в держави - члени ЄС та на міжнародні ринки.

Проведення на території нашої держави військових дій, незаконна анексія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя зумовлює необхідність розвитку оборонної промисловості. Це дасть змогу забезпечити як потреби внутрішнього ринку озброєнь, насамперед Збройних Сил, так і вихід на міжнародні ринки, які мають значну ємність та експортну привабливість.

Крім того, розвиток оборонно-промислового комплексу має бути спрямований як на переоснащення виробничих потужностей та розгортання сучасних технологічних ліній, так і на виробництво новітнього високотехнологічного озброєння.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Питома вага ВНОК у валовому внутрішньому продукті (основна інвестиційна компонента) у 2016 році становила 15,2 відсотка, тоді як у країнах ЄС (28) в цілому вона становила 19,6 відсотка (2016 рік), зокрема Німеччині - 20 відсотків, Австрії - 22,9 відсотка, Швеції - 24,2 відсотка, у Китаї - 43,3 відсотка (2015 рік).

Чистий приплив прямих іноземних інвестицій (за даними платіжного балансу) за 2016 рік становив 3,3 млрд. доларів США тоді як, за даними Світового банку, у Китаї - 62,1 млрд. доларів США, Ірландії - 20,2 млрд. доларів США, Фінляндії - 17,5 млрд. доларів США, Туреччині - 11,9 млрд. доларів США. Чистий притік прямих іноземних інвестицій у 2015 році на одну людину в Україні більш як у 60 разів нижчий ніж в Ірландії, у 40 разів - у Фінляндії, у 2 рази - у Туреччині.

Ступінь зносу основних засобів у 2015 році становив 60,1 відсотка, тоді як у більшості держав - членів ЄС у 2011 і 2012 роках ступінь зносу не перевищував 50 відсотків, а в окремих державах не досягав і 40 відсотків.

Частка валової доданої вартості виробництва з використанням технологій високого та середньовисокого рівня у структурі валової доданої вартості в цілому в економіці - 3,1 відсотка (у 2015 році), тоді як у державах - членах ЄС вона становила 7,2 відсотка, в Китаї - 12,3 відсотка (за 2011 рік).

Обсяг зростання машинобудування у 2016 році становив 2 відсотки.

Україна у світовому рейтингу конкурентоспроможності промисловості займала 55 місце у 2013 році, тоді як Німеччина - 1 місце, а Китай - 5 місце.

Показник за енергоємністю валового внутрішнього продукту України за паритетом купівельної спроможності у 2015 році становив 0,316 кілограма нафтового еквіваленту на 1 долар США (у 2015 році), тоді як у Китаї - 0,194, Німеччині - 0,101.

Питома вага експорту товарів з використанням у виробництві технологій високого та середньовисокого рівня в загальному обсязі експорту товарів становить близько 17,3 відсотка (у 2016 році), тоді як у державах ЄС цей показник дорівнює 41,4 відсотка, в Китаї - 50,4 відсотка (за 2011 рік).

Показники	2011	2012	2013	2014	2015	2016
Обсяг промислового виробництва, відсотків зміни до попереднього року	8	-0,7	-4,3	-10,1	-13	2,8
Обсяг машинобудування, відсотків зміни до попереднього року	15,4	-3,3	-13,6	-20,6	-14,1	2
Фізичні обсяги експорту товарів та послуг, відсотків зміни до попереднього року	2,7	-5,6	-8,1	-14,2	-13,2	-1,6
Питома вага експорту товарів з використанням у виробництві технологій високого та середньовисокого рівня в загальному обсязі експорту товарів, відсотків	26,1	27,5	24,5	20,4	19,2	17,3

Джерело: Держстат, OESD, розрахунки Мінекономрозвитку

Мета, якої передбачається досягнути

У довгостроковій перспективі наша мета - перетворення моделі економіки України із сировинної на високотехнологічну та висококонкурентну.

У середньостроковій перспективі мета - створення умов для притоку інвестицій у промисловість, запуск процесів модернізації виробництва та інфраструктури, створення передумов для розвитку і диверсифікації експорту, включення вітчизняних підприємств у світові ланцюги доданої вартості.

Ключовими напрямами для досягнення зазначених цілей у 2017 - 2020 роках є: розвиток промислового виробництва, а також інфраструктури, захист прав інвесторів та розвиток державно-приватного партнерства, зняття бар'єрів для експорту для українських бізнесових кіл.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

середньорічне зростання промислового виробництва: у 2018 - 2020 роках - на 7,6 відсотка, у 2017 році - на 3,9 відсотка;

середньорічне зростання обсягів машинобудівної продукції: у 2018 - 2020 роках - 10 відсотків, у 2017 році - на 5,5 відсотка;

збільшення питомої ваги товарів з використанням технологій виробництва високого та середньовисокого рівня у структурі експорту товарів: у 2020 році - до 25 відсотків, у 2017 році - до 22 відсотків.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про Асоціацію;

Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженій Указом Президента України від 14 березня 2016 р. N 92.

Результати роботи за попередній період

У сфері розвитку промислового виробництва

Розроблено проект Державної програми розвитку вітчизняних промислових підприємств з урахуванням потреб внутрішнього споживання, основним завданням якої є заохочення замовлення продукції у вітчизняних виробників, а також створення нових виробництв шляхом проведення імпортозаміщення.

Забезпечено захист інтересів вітчизняних виробників на внутрішньому ринку України - станом на кінець 2016 року щодо імпорту товарів в Україну застосовується 18 антидемпінгових, спеціальних, компенсаційних заходів.

У сфері державної підтримки оборонної промисловості

Затверджено порядок формування ціни на продукцію, роботи і послуги оборонного призначення.

Затверджено умови залучення фінансових ресурсів під державні гарантії для виконання програм з питань підвищення обороноздатності держави.

Розроблено правове підґрунтя для подальшого проведення корпоратизації 67 підприємств Державного концерну "Укроборонпром".

До складу Концерну передано ряд стратегічно важливих об'єктів.

У сфері управління державними інвестиціями

Протягом 2014 і 2015 років створено законодавчу основу для реформи державних інвестицій - прийнято Верховною Радою України зміни до Бюджетного кодексу України та затверджено Кабінетом Міністрів України Порядок відбору державних інвестиційних проектів. Під час формування проекту Державного бюджету України на 2016 рік вперше застосовано нові принципи, 10 проектів включено до державного бюджету (за підтримки Світового банку на виконання Матриці реформ).

У 2016 році продовжено впровадження нових принципів - запроваджено моніторинг реалізації державних інвестиційних проектів, запущено збір даних для бази всіх об'єктів незавершеного будівництва.

У сфері розвитку державно-приватного партнерства

Удосконалено законодавство у сфері державно-приватного партнерства.

Створено більш ефективні механізми для співробітництва між державою і територіальними громадами (державними партнерами) та приватними партнерами в рамках державно-приватного партнерства шляхом внесення комплексних змін до Закону України "Про державно-приватне партнерство".

Розпочато роботу з впровадження міжнародної практики стосовно підготовки та реалізації проектів державно-приватного партнерства, зокрема удосконалено порядок проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної, комунальної власності та об'єктів, які належать Автономній Республіці Крим, та впроваджено нові підходи до проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

З метою розвитку промисловості планується:

розвиток промислових кластерів та розв'язання проблем регуляторного характеру (підключення до електро- і комунальних мереж, скасування інфраструктурного внеску під час будівництва промислових об'єктів та інших). Акцент буде зроблено на розвитку екологічних та інноваційних виробництв;

технічне переоснащення виробничих потужностей підприємств оборонно-промислового комплексу України;

лібералізація переробки давальницької сировини.

У напрямі залучення інвестицій передбачається:

оптимізація портфеля інвестиційних проектів шляхом визначення можливості залучення приватного інвестора на умовах державно-приватного партнерства або приватизації (продажу) з цільовим призначенням, у тому числі об'єкта незавершеного будівництва, завершення реалізації визначених державних інвестиційних проектів у встановлені строки;

запровадження стратегічного планування державних інвестицій з урахуванням середньострокової бюджетної перспективи, при цьому відбір проектів для фінансування з державного бюджету здійснюється на основі повної інформації про майбутні вигоди та витрати на їх реалізацію та забезпечення базового обсягу фінансування портфеля поточних проектів;

активне застосування різних форм державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, для розвитку інфраструктури і надання послуг публічного характеру у сфері транспорту, охорони здоров'я, енергетики, тепло- і водопостачання;

спрощення механізму провадження спільної діяльності за участю бюджетних установ (вищих навчальних закладів, наукових установ) та суб'єктів підприємницької діяльності;

реформування корпоративного законодавства, що забезпечить імплементацію кращих міжнародних практик, належний захист прав власності;

подальша дерегуляція процесу інвестування в Україні, включаючи спрощення валютного регулювання, введення та виведення капіталу, звітності, реєстрації та функціонування іноземних представництв та інших аспектів;

формування механізмів залучення приватних вітчизняних інвестицій у розвиток інновацій через використання інститутів спільного інвестування шляхом створення венчурних фондів фінансування інноваційних проектів.

10. Розвиток експорту та розширення зовнішньоекономічних зв'язків

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Внаслідок збройної агресії Росії та окупації нею частини території України (Автономної Республіки Крим та окремих територій Донецької та Луганської областей) економіка України втратила значну частину промислових потужностей. Це призвело до скорочення валового внутрішнього продукту, девальвації національної валюти, відпливу іноземних інвестицій, скорочення обсягів експорту товарів і послуг.

Крім того, Російська Федерація фактично розгорнула торговельну війну проти України, у рамках якої нею вжито ряд системних заходів щодо заборон і обмежень стосовно України у торгівлі товарами, послугами і торговельними аспектами прав інтелектуальної власності. У результаті, крім втрати російського ринку, дії Російської Федерації також призвели до значного скорочення обсягів зовнішньої торгівлі України з країнами Центральної Азії - Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Киргизстаном і Таджикистаном.

Забезпечення процесу пошуку нових ринків та переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків України на альтернативні ринки реалізації вітчизняної продукції дасть можливість відновити позитивну динаміку, яка спостерігалася у зовнішній торгівлі України до збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави.

Крім того, актуальним питанням залишається виконання Угоди про асоціацію, що дасть змогу істотно збільшити експорт з України до Європи. Ключовими питаннями є гармонізація систем технічного регулювання, безпеки та якості продуктів харчування, систем ринкового нагляду та інше, що має кінцевою метою підписання угод про взаємне визнання систем регулювання та спрощення торгівлі в рамках зони вільної торгівлі.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За 2014 - 2016 роки обсяг експорту вітчизняних товарів і послуг скоротився з 76,5 млрд. доларів США (за підсумками 2013 року) до 46 млрд. доларів США, тобто відбулося скорочення обсягів експорту на 39,9 відсотка.

При цьому обсяг експорту вітчизняних товарів за цей же період скоротився з 62,3 млрд. доларів США (за підсумками 2013 року) до 36,4 млрд. доларів США, тобто відбулося скорочення обсягів експорту на 41,6 відсотка.

Внаслідок розгорнутої Російською Федерацією торговельної війни проти України загальний обсяг експорту вітчизняних товарів до країн Центральної Азії за період 2014 - 2016 років скоротився з 3,01 млрд. доларів США (за підсумками 2013 року) до 0,72 млрд. доларів США, тобто відбулося зменшення обсягів експорту на 76,2 відсотка. У 2016 році найбільшими темпами скорочувався експорт товарів до Казахстану (на 43,9 відсотка) та Киргизстану (на 46,5 відсотка), які є членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС).

Показники	2011	2012	2013	2014	2015	2016
Питома вага експорту товарів до Російської Федерації в загальному обсязі експорту товарів, відсотків	29	25,6	23,7	18,2	12,7	9,9
Питома вага експорту товарів до ЄС в загальному обсязі експорту товарів, відсотків	26,4	25	26,6	31,5	34,1	37,1

Джерело: Держстат, розрахунки Мінекономрозвитку

Мета, якої передбачається досягнути

Мета на середньострокову перспективу: розширення та диверсифікація зовнішньоекономічних зв'язків України, розвиток експорту товарів та послуг

Протягом 2017 року - збереження та розвиток присутності на існуючих ринках, відкриття альтернативних ринків, спрощення та гармонізація процедур торгівлі, гармонізація систем ринкового нагляду, технічного регулювання, безпеки та якості продуктів харчування, виконання Українською Стороною умов, необхідних для підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА) із ЄС за пріоритетними групами товарів, сприяння залученню іноземних інвестицій.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі - відновлення позитивної динаміки зростання обсягів експорту та залучення іноземних інвестицій в економіку України;

середньорічне зростання фізичних обсягів експорту товарів та послуг: у 2018 - 2020 роках - на 5 відсотків, у 2017 році - на 2 відсотки.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає Угоді про Асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Підписано та ратифіковано Угоду про асоціацію.

У 2014 - 2015 роках у двосторонній торгівлі з ЄС було реалізовано інструмент автономних торговельних преференцій для експорту вітчизняної продукції до ЄС.

З 1 січня 2016 р. розпочалося тимчасове застосування торговельних положень Угоди про асоціацію.

ЄС став головним торговельним партнером України та єдиним із значущих торговельних партнерів України, з яким спостерігається позитивна динаміка зростання обсягів торгівлі товарами.

Розроблено проект Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі України та проект Плану дій з її реалізації.

Проведено міжнародний аудит України в рамках СОТ (перший Огляд торговельної політики), який засвідчив дотримання нашою країною одного з основних принципів СОТ - прозорості торговельної політики.

11 липня 2016 р. підписано Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою, яку 14 березня 2017 р. Верховною Радою України ратифіковано.

У 2016 році Радою експортерів та інвесторів України надано сприяння більше ніж 450 українським компаніям щодо просування їх продукції на зовнішній ринок, вирішення проблемних питань. Забезпечено участь українських підприємств у понад 80 престижних міжнародних виставково-ярмаркових заходах за кордоном, під час яких підписано ряд контрактів. За результатами участі у понад 60 міжнародних тендерах українськими підприємствами отримано підрядів на виконання робіт, послуг та постачання української продукції на ринки іноземних країн.

Ведеться робота з інформаційної, організаційної та консультаційної підтримки, зокрема проектним офісом з просування експорту при Мінекономрозвитку: організовано проведення 7 бізнес-форумів; проведено 6 торгових місій; створено промоційні фільми про Україну в різних сферах; надруковано брошури та листівки "INVEST UKRAINE Open for U" чотирма мовами.

Затверджено план заходів з імплементації розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016 - 2019 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. N 217).

Ініційовано та започатковано Діалог Україна-ЄС високого рівня щодо горизонтальних питань та окремих секторах промисловості.

Розпочато процедуру приєднання України до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Затверджено Порядок забезпечення захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері в рамках Світової організації торгівлі.

Україною ініційовано дві суперечки відповідно до Домовленості про правила та процедури врегулювання суперечок в рамках СОТ проти Російської Федерації - щодо обмеження імпорту залізничного обладнання та стосовно обмежень транзиту (справи DS 499 та DS 512).

Скасовано та вдалося запобігти застосуванню торговельних бар'єрів щодо вітчизняної продукції в США, Канаді, Аргентині, ЄС, Туреччині, Єгипті, Індії, Білорусі, Молдові та інших, за результатами проведеної роботи поновлено або збережено доступ вітчизняних товарів на ринки іноземних країн загальною вартістю поставок більше ніж 598 млн. доларів США.

Гармонізовано базове та частину секторального законодавства України з європейським законодавством у сфері технічного регулювання, а також прийнято як національні всі гармонізовані європейські стандарти, відповідність яким надає презумпцію відповідності продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об'єктів вимогам технічних регламентів у секторах, на які поширюватиметься дія Угоди АСАА, створені передумови для підписання Угоди АСАА за трьома групами товарів та Українською Стороною ініційовано її підписання.

Ініційована Українською Стороною та прийнята оціночна місія ЄС щодо стану гармонізації системи технічного регулювання та перспектив підписання Угоди АСАА за пріоритетними групами товарів.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Передбачається збільшення можливостей для преференційного експорту вітчизняних товарів з високою доданою вартістю та забезпечення присутності вітчизняних товарів на міжнародних ринках, створення ефективної системи розвитку та підтримки експорту шляхом консолідації та координації дій і заходів усіх відповідальних органів державної влади.

Продовження гармонізації законодавства України із законодавством ЄС у сфері технічного регулювання та оновлення гармонізованих європейських стандартів, відповідність яким надає презумпцію відповідності продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об'єктів вимогам технічних регламентів у секторах, на які поширюватиметься дія Угоди АСАА. Проведення підготовчої роботи, підписання Угоди АСАА у пріоритетних секторах та поступове розширення її дії на інші сектори, які повинні бути гармонізовані із законодавством ЄС відповідно до Додатка III Угоди про асоціацію.

Забезпечення процесу розширення та переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків України передбачає:

посилення ролі механізмів спільних міжурядових комісій з економічного співробітництва у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України;

використання механізмів Ради експортерів та інвесторів для збільшення обсягів експорту;

використання механізмів проведення в іноземних країнах виставок-презентацій вітчизняної продукції з елементом безпосередніх переговорів між керівниками українських компаній та іноземних дистриб'юторів;

використання сучасних засобів комунікації (сайт РЕІ, офіційні сторінки в мережах Фейсбук, Твіттер) для просування інтересів представників українського бізнесу.

11. Регіональний економічний розвиток

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Створена протягом 2015 - 2016 років нова система державного управління регіональним розвитком потребує визначення на наступний період реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 385) чітких пріоритетів розвитку, завдань і заходів, реалізація яких сприятиме підвищенню конкурентоспроможності регіонів з одночасним стабільним та передбачуваним їх фінансуванням. Існуюча на сьогодні система фінансування програм і проектів регіонального розвитку потребує подальшого вдосконалення, оскільки діє довготривала процедура прийняття рішень стосовно затвердження відібраних інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку в рамках державного фонду регіонального розвитку, не забезпечується гарантоване стабільне фінансування програм і проектів регіонального розвитку протягом всього строку їх реалізації, що призводить до виникнення об'єктів незавершеного будівництва, недосягнення очікуваного ефекту від впровадження таких проектів. Крім того, необхідно концентрувати бюджетні та місцеві фінансові ресурси на пріоритетних проектах регіонального розвитку, визначених планами заходів з реалізації Державної та регіональної стратегій розвитку, поліпшити якість підготовки та відбору проектів, що фінансуються за рахунок державного фонду регіонального розвитку, забезпечити перехід від фінансування проектів, які спрямовані на вирішення локальних поточних проблем, на фінансування проектів, які створюють робочі місця, збільшують частку інноваційної продукції в її загальному обсязі, поліпшують якість послуг та стандарти життя, підвищують конкурентоспроможність регіонів.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Протягом 2015 і 2016 років забезпечення відповідності проектів регіонального розвитку, що фінансуються з державного фонду регіонального розвитку, регіональним стратегіям розвитку та планам заходів з їх реалізації на рівні 82 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Створення ефективної системи планування регіонального розвитку та забезпечення стабільного фінансування програм і проектів регіонального розвитку.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

100 відсотків проектів регіонального розвитку, що фінансуються з державного бюджету (державного фонду регіонального розвитку, секторальна підтримка ЄС), відповідатимуть регіональним стратегіям розвитку, планам заходів з їх реалізації та завданням Державної стратегії регіонального розвитку.

Розвиток в регіонах інституцій з питань регіонального розвитку, зокрема прийняття регіонами рішень про створення 25 агенцій регіонального розвитку.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 385;

Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2016 - 2020 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 554;

Додатковій угоді N 1 до Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України, підписаній 19 липня 2016 року;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Затверджено план заходів на 2015 - 2017 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. N 821); підготовлено проекти Законів України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" та "Про внесення змін до Закону України "Про засади державної регіональної політики", якими передбачено спрощення процедури та скорочення часу прийняття рішення щодо фінансування проектів регіонального розвитку, забезпечення стабільності їх фінансування протягом строку реалізації, доступу до ресурсів відповідно до пріоритетів регіонального розвитку; затверджено Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на 2016 - 2020 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 554); прийнято рішення Кабінету Міністрів України про передачу функцій від Мінекономрозвитку до Мінрегіону щодо організаційного та аналітичного забезпечення діяльності Координаційного центру з провадження діяльності, пов'язаної з участю України в реалізації Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону (постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. N 765); затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки регіональної політики та Порядок проведення конкурсного відбору проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу (постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. N 827 "Деякі питання фінансування програм та проектів регіонального розвитку").

У 2016 році Європейською Комісією прийнято рішення про надання Україні підтримки в рамках Дунайської транснаціональної програми, яка є фінансовим інструментом розвитку міжрегіонального співробітництва та сприяння інтеграції у Дунайському регіоні в рамках реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

Розроблено та схвалено 25 регіональних стратегій розвитку та 24 плани з їх реалізації. В регіонах створено і зареєстровано 9 Агенцій регіонального розвитку і прийнято рішення про створення 19 таких установ. Проведено шість Всеукраїнських семінарів-нарад для керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що опікуються регіональним розвитком з питань стратегічного планування та фінансування регіонального розвитку, інституційної підтримки та впровадження реформ децентралізації і місцевого самоврядування, що сприяло поліпшенню координації у провадженні регіональної політики.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

підвищити ефективність управлінських рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері стратегічного планування та фінансування регіонального розвитку шляхом підвищення якості планування соціального та економічного розвитку регіонів та концентрації фінансових ресурсів на виконанні завдань Державної стратегії регіонального розвитку, регіональних стратегіях розвитку та планів заходів з їх реалізації;

забезпечити стабільне фінансування програм і проектів регіонального розвитку протягом усього строку їх реалізації, що дасть змогу своєчасно досягати очікуваного ефекту від впровадження таких проектів та запобігання виникненню об'єктів незавершеного будівництва;

запобігти розпорошенню коштів державного бюджету та забезпечити фінансування виключно розвиткових проектів, які створюють робочі місця, збільшують частку інноваційної продукції в її загальному обсязі, підвищують конкурентоспроможність регіонів, поліпшують якість послуг та стандарти життя, та запобігти розпорошенню бюджетних коштів на заходи, пов'язані із вирішенням поточних локальних питань місцевого значення;

розширити доступ до європейських інструментів фінансування регіонального розвитку, включаючи інструменти розвитку транскордонного співробітництва;

підвищити якість управління проектами відповідно до європейських підходів шляхом встановлення відповідних вимог та критеріїв щодо підготовки та відбору проектів, проведення навчальних семінарів та тренінгів.

12. Сприяння продуктивній зайнятості, реформа ринку праці

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Низький рівень економічної активності та зайнятості населення.

Значні обсяги неформальної зайнятості.

Значна зарегульованість взаємовідносин працівників та роботодавців.

Застарілість та невідповідність законодавства про працю сучасним реаліям та зобов'язанням України в рамках Угоди про асоціацію.

Низький рівень заробітної плати, зокрема працівників бюджетної сфери.

Відсутність надійного механізму захисту працівників підприємств-банкрутів для забезпечення погашення заборгованості із заробітної плати та інших виплат.

Неефективність інститутів ринку праці.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Чисельність зайнятого населення у віці 15 - 70 років у 2016 році порівняно з 2015 роком скоротилася на 166,3 тис. і становила 16,3 млн. осіб; рівень зайнятості знизився з 56,7 до 56,3 відсотка.

Середньомісячна заробітна плата у 2016 році порівняно з попереднім роком зросла на 23,6 відсотка і становила 5183 гривні. Темп зростання реальної заробітної плати за цей час становив 9 відсотків.

У січні - лютому 2017 р. реальна заробітна плата порівняно із відповідним періодом 2016 року збільшилася на 19,7 відсотка.

Заборгованість із заробітної плати станом на 1 березня 2017 р. по Україні становила 1995,3 млн. гривень, сума боргу із заробітної плати працівникам підприємств, щодо яких проводяться процедури банкрутства, становить 32,6 відсотка від загальної заборгованості.

Мета, якої передбачається досягнути

Поетапне підвищення рівня зайнятості, у тому числі шляхом зменшення масштабів неформальної зайнятості та переходу працюючих з неформального у формальний сектор.

Створення системи переходу від навчання до надання робочого місця та системи навчання протягом життя.

Підвищення рівня заробітної плати та зниження рівня бідності серед працюючих.

Запровадження європейських стандартів у сфері праці.

У 2017 році буде забезпечено:

запровадження ефективної системи контролю за використанням праці без належного оформлення;

підвищення рівня доходів працівників;

наближення трудового законодавства до європейських норм;

виконання положень Генеральної угоди на 2016 - 2017 роки;

підвищення якості надання послуг державною службою зайнятості на основі її розвитку, а також підвищення її взаємодії з приватними агентствами з працевлаштування;

реформування системи державної соціальної підтримки безробітних з метою стимулювання їх до активного пошуку роботи;

розроблення за участю сторін соціального діалогу механізму економічного стимулювання діяльності роботодавців щодо збереження життя і здоров'я працівників, а також зниження виробничого травматизму і професійного захворювання;

актуалізацію кваліфікаційних вимог до працівників з урахуванням сучасних вимог ринку праці.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У перший рік реалізації реформи зростання чисельності зайнятого населення становитиме приблизно 120 тис. осіб.

Кількість зайнятого населення у 2020 році становитиме близько 16,6 млн. осіб.

Рівень безробіття у 2016 році становив 9,3 відсотка; у середньостроковій перспективі цей показник поступово знизиться та становитиме 8,9 - 8,5 відсотка.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Конвенціям Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, N 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця;

Стратегії подолання бідності, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. N 161;

плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. N 1393.

Результати роботи за попередній період

Забезпечено підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери, зокрема розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника I тарифного розряду Єдиної тарифної сітки підвищено з 1 травня на 6,5 відсотка, з 1 грудня 2016 р. на 12,7 відсотка.

З 1 січня 2017 р. посадовий оклад працівника I тарифного розряду єдиної тарифної сітки підвищено до 1600 гривень, що майже на 44 відсотки більше порівняно із січнем 2016 року.

23 серпня 2016 р. представниками сторін соціального діалогу підписано Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 - 2017 роки.

6 грудня 2016 р. Верховною Радою України прийнято розроблений Кабінетом Міністрів України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" N 1774-VIII, яким вдосконалено визначення поняття мінімальної заробітної плати з метою приведення законодавства України у відповідність з європейською практикою та міжнародними нормами, підвищення ефективності контролю у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі, удвічі вищому ніж у грудні 2016 р. - 3200 гривень.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Передбачається:

проведення активної політики зайнятості населення та реформування державної служби зайнятості, зокрема перетворення її на клієнтоорієнтовану сервісну службу із широким спектром послуг, навчанням з урахуванням потреб економіки, застосуванням новітніх технологій та підходів;

внесення змін до законодавства, у тому числі Законів України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про управління об'єктами державної власності", "Про рекламу", щодо удосконалення державної політики зайнятості, її узгодження з економічною політикою, визначення нових підходів у системі державної соціальної підтримки безробітних з метою стимулювання їх до активного пошуку роботи;

створення системи підтримки високої кваліфікації та збереження здоров'я працівників, а також забезпечення захисту трудових прав громадян;

проведення середньострокового прогнозування ринку праці;

підготовка порядку розроблення професійних стандартів, завдяки чому роботодавцями, їх організаціями та об'єднаннями, галузевими (міжгалузевими) радами, центральними органами виконавчої влади, науковими установами буде сформовано проекти 150 професійних стандартів;

подальше реформування системи оплати праці;

проведення колективних переговорів з укладення Генеральної угоди на наступний період на новій законодавчій базі, удосконалення соціального діалогу та підвищення ролі договірного регулювання у сфері розвитку ринку праці;

забезпечення поступового переходу до строкових договірних взаємовідносин між роботодавцем та працівником;

прийняття Трудового кодексу України, що відповідає новим світовим стандартам та виконує зобов'язання України згідно з Угодою про асоціацію;

завершення інституційної розбудови Фонду соціального страхування України;

запровадження нового порядку здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до вимог ратифікованих Україною Конвенцій Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві;

розроблення пропозицій щодо законодавчого врегулювання питання створення та функціонування Гарантійної установи з компенсації грошових вимог найманим працівникам у випадку неплатоспроможності роботодавця.

13. Земельна реформа

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення позбавляє значну кількість громадян України можливості реалізувати своє конституційне право та гальмує розвиток аграрного ринку.

Розпорошеність повноважень із розпорядження землями державної та комунальної власності між багатьма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування спричиняє виникнення значної кількості конфліктних ситуацій та розширює корупційне поле для зловживань.

У сфері державного контролю за використанням та охороною земель існувало дублювання функцій державного нагляду, що негативно відображається на стані дотримання земельного законодавства.

Потребує уваги питання завершення інвентаризації земельних ділянок державної, комунальної та приватної власності, в тому числі зайнятих полезахисними лісовими смугами, їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, внесення актуальних відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки та забезпечення користування такими відомостями широкого кола заінтересованих осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення обмежує права власників земельних ділянок, у власності яких на сьогодні перебуває 27,6 млн. гектарів сільськогосподарських угідь, які передані у власність 6,9 млн. громадян.

Мета, якої передбачається досягнути

Запуск ринку землі за прийнятною для громадян моделлю, обговореною на національному рівні.

Підтримка добровільного об'єднання територіальних громад з метою формування спроможних органів місцевого самоврядування до виконання наданих їм повноважень.

Оптимізація правового регулювання у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Формування та упорядкування баз даних Державного земельного кадастру.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Запуск ринку земель сільськогосподарського призначення за моделлю, яку буде визначено шляхом обговорення на національному рівні.

Збільшення ресурсу, яким будуть розпоряджатися органи місцевого самоврядування, перехід земель державної власності в комунальну власність в межах об'єднаних територіальних громад; запровадження ефективного контролю, що сприятиме додатковому надходженню до місцевих бюджетів коштів у сумі близько 1 млрд. гривень.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Прийнято в першому читанні проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель" (реєстраційний номер 4355).

Відповідно до Закону України від 6 жовтня 2016 р. N 1669-VIII "Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель" Кабінету Міністрів України доручено до 1 липня 2017 р. розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення. У зв'язку з цим Мінагрополітики разом з Держгеокадастром утворено робочу групу з підготовки Концепції запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення із залученням представників міністерств, заінтересованих центральних органів виконавчої влади, депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України, Світового банку, асоціацій місцевого самоврядування.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проведення національного обговорення щодо запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Запровадження ринку за моделлю, яку буде визначено в рамках загальнонаціонального обговорення.

Оптимізація та впорядкування державного контролю у сфері земельних відносин та ведення баз даних Державного земельного кадастру.

14. Удосконалення механізмів стимулювання розвитку агропромислового комплексу

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Система державної підтримки агровиробників, що функціонувала протягом останніх років, виявилась такою, що не досягає свої мети, будучи непрозорою та занадто загальною, без фокусування на тих напрямах, що потребували визначення як державного пріоритету.

Разом з тим подальше здійснення таких заходів підтримки у формі спеціального режиму податку на додану вартість призводило до значних проблем, зокрема: вилучення обігових коштів, наявність специфічної схеми повернення та ускладнене адміністрування податку на додану вартість. Все це призвело до прийняття рішення щодо скасування такого режиму оподаткування наприкінці 2016 року.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Спеціальний режим оподаткування ПДВ використовувався для стимулювання виробництва шляхом повернення певної частки сплаченого податку, зокрема:

за операціями з продукцією тваринництва - 80 відсотків;

за операціями із зерновими культурами - 15 відсотків;

за іншими операціями із сільськогосподарськими товарами/послугами - 50 відсотків.

Разом з тим до 50 відсотків сільськогосподарської продукції, що споживається в Україні, є продукцією домогосподарств (які не є платниками податку на додану вартість), що позбавляло малих виробників можливості отримувати державну допомогу у такий спосіб.

Мета, якої передбачається досягнути

Розроблення та запровадження нових інструментів державної підтримки у перспективі поточного року має на меті утворення компенсатору втрат від переведення сільськогосподарського виробника на загальний режим обкладення податком на додану вартість.

У подальшому нові механізми мають бути сфокусовані на забезпеченні продовольчої безпеки, прогнозованості та стабільності товарних ринків через:

підвищення конкурентоспроможності малих і середніх сільськогосподарських виробників, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з високою доданою вартістю;

диверсифікацію бізнес-можливостей в агропромисловому секторі.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, не менше 1 відсотка випуску продукції у сільському господарстві.

У 2017 році:

кількість суб'єктів господарювання агропромислового комплексу, яким надано часткову компенсацію відсоткової ставки за кредитами, становить 663;

обсяги залучених кредитів, які здешевлені за рахунок коштів державного бюджету, - 12555456,7 тис. гривень;

кількість сільськогосподарських товаровиробників - одержувачів бюджетної дотації - 12000;

кількість сільськогосподарських товаровиробників - одержувачів компенсації із закупівлі сільськогосподарської техніки та обладнання - 4000;

обсяг закупівлі сільськогосподарської техніки та обладнання, яка здешевлена за рахунок коштів державного бюджету, - 2750000 тис. гривень;

кількість сільськогосподарської техніки, яка здешевлена за рахунок коштів державного бюджету - 3815, в тому числі: тракторів - 525, зерновозів - 40, ґрунтообробної техніки - 40 та посівної техніки - 3250;

кількість сільськогосподарського обладнання, яке здешевлене за рахунок коштів державного бюджету, - 520.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

З метою забезпечення прогнозованості підтримки у майбутньому, Законом України від 20 грудня 2016 р. N 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" вперше встановлено, що у 2017 - 2021 роках щорічний обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, становить не менше 1 відсотка випуску продукції у сільському господарстві.

Схвалено Кабінетом Міністрів України проект Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України".

Розроблено проект Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2021 року.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. N 83 "Про затвердження Порядку розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році", відповідно до якої бюджетна дотація буде надаватися в автоматичному режимі.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Розроблення та імплементація ефективних і прозорих інструментів державної підтримки агропромислового комплексу, що базуватимуться на достовірних інформаційно-діагностичних інструментах, економічно обґрунтованих розрахунках та чітких критеріях.

Створення Єдиного реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які отримують державну фінансову підтримку (за всіма програмами підтримки).

15. Забезпечення якості і безпечності харчових продуктів

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Відсутність взаємно визнаної системи безпечності та якості харчових продуктів, що гармонізована з вимогами ЄС, недосконалість системи державного контролю створює ряд проблем, основними з яких є:

наявність на ринку продуктів, що не відповідають вимогам безпечності та якості та несуть загрозу здоров'ю і життю громадян, а також спотворюють конкурентне середовище (оператори ринку, що працюють відповідно до норм законодавства, не витримують конкуренції);

складна процедура виходу вітчизняних харчових продуктів на ринок ЄС (через невизнання еквівалентності системи безпечності і необхідність проходити окремі процедури аудиту щодо окремих видів продуктів);

через наявність застарілих пострадянських норм регулювання стримується залучення інвестицій в галузь харчової промисловості.

Особливе занепокоєння викликають випадки незаконного потрапляння до України препаратів сумнівної якості (фальсифікатів) та контрафактної продукції. Відомі випадки повного знищення посівів від використання неякісного гербіциду, відсутність ефекту від неякісних інсектицидів, фунгіцидів.

Сфера безпечного обігу пестицидів (засобів захисту рослин) потребує удосконалення з урахуванням норм європейського законодавства відповідно до вимог Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Так, Європейське законодавство у сфері безпечного обігу пестицидів (засобів захисту рослин) базується на деяких актах законодавства ЄС (Директива Європейського Парламенту та Ради N 2009/128/ЄС, Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) N 1185/2009, Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) N 1107/2009), певні положення яких доцільно врахувати під час внесення змін до Законів України "Про захист рослин" та "Про пестициди і агрохімікати".

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Кількість потужностей операторів ринку (харчові продукти) - близько 142000.

Кількість потужностей харчових продуктів, на які видано експлуатаційний дозвіл - 984.

Кількість підприємств, що мають право на експорт харчових продуктів на територію ЄС, - 98 (в тому числі молоко і молочні продукти - 15, м'ясо птиці - 6, продукти з м'яса птиці - 2, риба та рибопродукти - 19, яйця та яйцепродукти - 2, мед бджолиний - 52, кишкова сировина - 1, колаген - 1).

Кількість заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері безпечності харчових продуктів (за 2016 рік) - 9704 (в тому числі 3577 позапланових заходів).

Кількість осіб, що притягнуто до відповідальності за порушення законодавства у сфері безпечності харчових продуктів та ветеринарії, - 12020 осіб на суму 693373 гривні.

Кількість спалахів кишкових інфекційних захворювань (за 2016 рік) - 142, під час яких постраждало 2877 осіб (в тому числі 1374 дитини).

Частка препаратів сумнівної якості (фальсифікатів) та контрафактної агрохімічної продукції становить на ринку засобів захисту рослин в Україні від 20 до 30 відсотків (за даними ФАО, у світовому масштабі контрафактна агрохімічна продукція становить 7 - 9 відсотків обсягів продажу).

Мета, якої передбачається досягнути

Метою є запровадження взаємно визнаної системи безпечності та якості харчових продуктів, що гармонізована з вимогами ЄС. Серед основних завдань, які необхідно вирішити у сфері санітарних та фітосанітарних заходів можна виділити:

запровадження ефективної системи державного контролю безпечності харчових продуктів, кормів та побічних продуктів тваринного походження;

встановлення вимог до виробництва та обігу новітніх харчових продуктів, харчових добавок, предметів і матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;

вдосконалення законодавства про надання споживачам інформації про харчові продукти;

реформування механізму державного регулювання виробництва та обігу кормів;

вдосконалення законодавства про генетично модифіковані організми в харчових продуктах і кормах;

вдосконалення механізму державного регулювання виробництва та обігу ветеринарних препаратів;

вдосконалення законодавства про здоров'я та благополуччя тварин;

поліпшення епізоотичного стану в Україні, боротьба з інфекційними та іншими захворюваннями серед тварин, вдосконалення відповідного законодавства;

поліпшення фітосанітарного стану в Україні та забезпечення захисту здоров'я рослин, вдосконалення відповідного законодавства;

інші проблеми, на розв'язання яких спрямовані заходи, передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N 228.

Основним завданням на 2017 рік є схвалення та імплементація вимог Закону України "Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров'я та благополуччя тварин" (реєстраційний номер 0906).

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Цільовий показник	Кількісний показник
	2017	2020
Збільшення кількості потужностей операторів ринку (харчові продукти), відсотків	30	100
Збільшення кількості потужностей харчових продуктів, на які видано експлуатаційний дозвіл, відсотків	3	10
Збільшення кількості підприємств, що мають право експорту харчових продуктів на територію ЄС, відсотків	3	10
Збільшення кількості заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері безпечності харчових продуктів, відсотків	30	100
Зниження частки препаратів сумнівної якості (фальсифікатів) та контрафактної агрохімічної продукції	до 10 відсотків загальних обсягів продажу
Акредитація органів з інспектування відповідно до вимог стандарту ДСТУ EN ISO/IEC 17020 "Оцінка відповідності. Вимоги до роботи різних типів органів з інспектування"	5 одиниць

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Створено єдиний компетентний орган - Держпродспоживслужбу, до основних завдань якої належить реалізація державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Постійно проводиться диверсифікація ринків збуту вітчизняної продукції.

В рамках гармонізації законодавства України із законодавством ЄС прийнято Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Підготовлено до другого читання проект Закону України "Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин" (реєстраційний номер 0906). Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України рекомендовано до першого читання проекти Законів України "Про безпечність та гігієну кормів" (реєстраційний номер 2845), "Про вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами" (реєстраційний номер 4611), "Про внесення змін до деяких законів України щодо безпечності харчових продуктів" (реєстраційний номер 4589). Ще ряд законопроектів та проектів підзаконних нормативно-правових актів перебувають на різних стадіях розроблення.

В 2015 році було погоджено Проектну пропозицію програми TWINNING "Наближення законодавства України до законодавства ЄС у сфері засобів захисту рослин та здоров'я рослин і посилення відповідних інспекційних та лабораторних служб", яка отримала підтримку в ЄС.

У грудні 2015 р. та січні 2016 р. разом з представником ЄС було розроблено "Твінінг фіш", який був поданий на розгляд до ЄС.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Наближення законодавства України у сфері санітарних та фітосанітарних заходів до законодавства ЄС заплановано проводити методом адаптації правових норм законодавства України вимогам ЄС. Використання зазначеного методу передбачатиме створення нових правових актів, внесення змін та скасування чинного законодавства.

Водночас передбачається проведення реформування організаційної структури органів виконавчої влади у сфері безпечності та якості харчових продуктів і процедурних аспектів їх діяльності, підготовки та підвищення кваліфікації відповідних кадрів, заходів з методичного та матеріально-технічного забезпечення.

З метою підвищення ефективності функціонування лабораторної мережі планується провести оптимізацію (в тому числі дооснащення та акредитацію лабораторій).

З метою підвищення прозорості процедури здійснення заходів державного контролю (нагляду), а також в рамках реалізації антикорупційних заходів, передбачено запровадження відеофіксації процесу здійснення планових і позапланових заходів посадовими особами Держпродспоживслужби.

З метою реалізації встановлених цілей відбудеться інтенсифікація переговорів із міжнародним партнерами, що засновані на законодавчих та інституційних змінах.

16. Розвиток органічного ринку

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Недосконалість законодавства у сфері органічного виробництва негативно впливає на функціонування вітчизняного органічного ринку, імідж країни на світовому ринку "органіки", створює торгові бар'єри для виробників-експортерів. Як наслідок, споживач незахищений від фальсифікату "органіки", а виробник - від недобросовісної конкуренції.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні спостерігається динаміка зростання загальної площі земель, зайнятих під органічне сільське господарство (2002 рік - 164449 гектарів, 2005 рік - 241980 гектарів, 2010 рік - 270226 гектарів, 2013 рік - 393400 гектарів, 2015 рік - 410550 гектарів), що свідчить про перспективи для подальшого стабільного розвитку. При цьому внутрішній ринок органічних продуктів оцінюється у 18 млн. євро, а експортний потенціал сектору - у 50 млн. євро.

Незважаючи на те, що у 2015 році площа земель, зайнятих під органічне сільське господарство, зросла у 1,5 раза порівняно з 2010 роком, її частка становила лише 1 відсоток загальної площі земель сільськогосподарського призначення.

Наприклад, площі, зайняті в Німеччині під органічне сільське господарство, значно більші, ніж в Україні - 1088838 гектарів та їх частка становить 6,5 відсотка загальної площі земель сільськогосподарського призначення (2015 рік). Проте пропозиція на органічну продукцію на ринку Німеччини не здатна задовольнити попит. Країна змушена імпортувати "органіку". Аналогічна ситуація спостерігається і в інших країнах світу. Відтак для України складаються сприятливі умови заявити про себе як про надійного постачальника органічної продукції на світовий ринок.

Мета, якої передбачається досягнути

Першочерговим завданням є удосконалення засад правового регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, створення належної системи контролю за функціонуванням ринку органічної продукції, що в свою чергу дасть змогу запобігти введенню в обіг фальсифікованої органічної продукції та уникненню відповідальності суб'єктів ринку за порушення законодавства у цій сфері. Загалом це матиме позитивний вплив на розширення зовнішнього ринку збуту органічної продукції, формування позитивного іміджу країни на світовому ринку "органіки".

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році збільшення площі земель, зайнятих під органічне сільське господарство, до 450000 гектарів. Щорічне збільшення на 0,05 відсотка частки таких земель від загальної площі земель сільськогосподарського призначення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1102 (постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. N 609). У результаті фермерські господарства, які вирішили перейти або займаються органічним виробництвом, мають змогу отримати державну підтримку, зокрема:

фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів, зокрема для проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини);

за рівних умов фермерські господарства, які подали заяву про перехід на виробництво органічної продукції (сировини), мають перевагу перед іншими фермерськими господарствами, які претендують на отримання фінансової підтримки.

Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" (реєстраційний номер 5448).

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

В середньостроковій перспективі слід розробити та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для імплементації положень Закону України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", а також посилення інституційної спроможності відповідних центральних органів виконавчої влади для реалізації положень Закону.

17. Підвищення енергетичної незалежності

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Викликом конкурентоспроможності національної економіки є низький рівень її енергоефективності та залежність від імпортних поставок енергетичних ресурсів (природного газу, вугілля антрацитових марок, ядерного палива для АЕС, нафти та нафтопродуктів).

Також важливою проблемою є значний знос основних фондів енергетичної інфраструктури та низька інвестиційна привабливість галузі, викликана викривленням ціно- і тарифоутворення, відсутністю прозорих та конкурентних правил для підприємств.

У нафтопереробній промисловості країни за наявності достатніх потужностей виникають натомість кризові ситуації. Зношена технічна база, застарілі виробництва, мала глибина переробки нафти, висока собівартість виробництва призвели до того, що рівень завантаження нафтопереробних заводів України знизився до 7 - 10 відсотків у 2013 і 2014 роках. Близько 80 відсотків ринку нафтопродуктів України забезпечується за рахунок імпортних поставок.

Відсутність затвердженого стратегічного бачення розвитку паливно-енергетичного комплексу України спричиняє порушення рівноваги між різними видами енергоресурсів та джерелами енергозабезпечення, не дає змоги здійснювати заходи з підвищення енергоефективності технологічних процесів вітчизняних виробників, чим послаблює конкурентоспроможність національної економіки та держави на світовому ринку.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Видобуток природного газу - 19,896 млн. куб. метрів  (2015 рік).

Видобуток нафти - 2461,7 тис. тонн (2015 рік).

Споживання електроенергії (кВт·год на душу населення) - 3,600.23 (2013 рік).

Споживання енергії викопного палива (відсотків загального числа) - 78,23 (2013 рік).

Структура імпорту енергії, нетто (відсотків споживання енергії) - 26,017 (2013 рік).

Усього рента на природні ресурси (відсотків валового внутрішнього продукту) - 8,13 (2013 рік).

Експорт палива (відсотків експорту товарів) - 1,07 (2015 рік).

Мета, якої передбачається досягнути

У 2017 році:

початок переходу енергетичного сектору України на ринкові принципи функціонування та розвиток конкуренції, що стимулюватиме підвищення ефективності економічної діяльності суб'єктів енергетичного сектору та ефективності використання енергоресурсів;

затвердження Енергетичної стратегії України до 2035 року;

збільшення виробництва природного газу до 20,3 млрд. куб. метрів завдяки створенню сприятливих умов для залучення інвестицій у видобуток, зокрема шляхом податкового стимулювання буріння нових свердловин та реформи дозвільно-погоджувальної системи, вирішення питання полегшення доступу до земель та проведення прозорих аукціонів на нові ділянки.

У середньостроковій перспективі до 2020 року метою є:

ліквідація абсолютної залежності України від поставок енергоресурсів; диверсифікація маршрутів та джерел поставок енергетичних ресурсів;

перехід на нову модель енергетичних ринків, що базуються на ринкових принципах функціонування та передбачають розвиток конкуренції з метою підвищення якості послуг та зниження цін на енергетичні ресурси;

інтеграція енергетичного сектору України до енергетичних ринків ЄС та системи європейської енергетичної безпеки;

імплементація системи європейської енергетичної безпеки із зосередженням уваги на питаннях щодо кібербезпеки і безпеки постачання енергоресурсів;

вдосконалення системи захисту прав споживача енергоресурсів (населення та малого бізнесу), створення офісу Енергетичного Омбудсмена;

збільшення обсягу власного видобутку енергоресурсів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

частка енергії, виробленої з відновлювальних джерел, в загальному кінцевому енергетичному споживанні у 2017 році - 8,3 відсотка; у 2020 році - 11 відсотків;

власний видобуток природного газу, млн. куб. метрів: 2017 рік (20,3); 2018 рік (23,5); 2019 рік (26,2); 2020 рік (27,6);

частка одного джерела в загальному обсязі річного імпорту будь-якого енергетичного ресурсу (вугілля, природний газ, нафта та нафтопродукти, ядерне паливо) - не перевищує 30 відсотків.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Національним інститутом стратегічних досліджень разом з Міненерговугіллям здійснюється оновлення проекту Енергетичної стратегії України на період до 2035 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1079 схвалено Концепцію розвитку газовидобувної галузі України та затверджено план заходів щодо реалізації зазначеної Концепції. Прийнято програму 20/20 для ПАТ "Укргазвидобування", згідно з якою компанія має наростити видобуток газу до 20 млрд. куб. метрів до 2020 року за рахунок залучення іноземних підрядників для інтенсифікації видобутку. Збільшено відпускну ціну на газ для ПАТ "Укргазвидобування" та вирівняно фіскальне навантаження, що має дати змогу отримувати додатковий дохід від реалізації природного газу у розмірі, необхідному для здійснення капітального інвестування, покриття операційних витрат, у тому числі вартості капіталу, та відповідно збільшувати власний видобуток природного газу в державному сегменті ринку.

Здійснено заходи щодо диверсифікації джерел постачання ядерного палива для атомних електростанцій України. З початку 2016 року здійснено 13 поставок ядерного палива, 9 поставок - АТ "ТВЕЛ" (Російська Федерація), 4 - компанією "Westinghouse". Для порівняння: у 2015 році здійснено 14 поставок свіжого ядерного палива, з них 13 - виробництва АТ "ТВЕЛ", 1 - виробництва компанії "Westinghouse".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу шляхом переходу до енергоефективного та енергоощадливого використання і споживання енергоресурсів, а також через нарощення власного виробництва енергоресурсів. Збільшення обсягів інвестування та залучення приватних вітчизняних та іноземних інвесторів для забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу України.

Модернізація енергетичної інфраструктури та інтеграція енергетичної системи України та європейської ENTSO-E. Перехід до енергоефективного та енергоощадного використання та споживання енергоресурсів.

Економічне стимулювання збільшення обсягів бурильних робіт на діючих родовищах та нових покладах природного газу шляхом введення зрозумілого для інвестора, зваженого та конкурентного з країнами регіону податкового режиму. Впровадження сучасних технологій розробки родовищ для інтенсифікації видобутку та підвищення коефіцієнтів вилучення вуглеводнів.

Суттєва дерегуляція видобувної галузі з метою зменшення надмірного адміністративного тиску, скорочення кількості дозволів і погоджень та контролюючих установ, скасування застарілих вимог, а також комплексне оновлення правил системи надрокористування в Україні.

Продовження здійснення заходів із диверсифікації джерел постачання ядерного палива шляхом заміщення поставок з Росії.

18. Впровадження принципів Третього енергетичного пакета ЄС

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Важливі виклики перспективам розвитку вітчизняної енергетики виникають через незавершеність реформування енергетичних ринків країни. Існуючі в Україні моделі функціонування ринків не дають змогу сформувати надійні джерела фінансового забезпечення навіть нагальних потреб енергетичного сектору у підтриманні функціонування галузей енергетики на поточному рівні.

Відсутність конкуренції, субсидування виробників, перехресне субсидування між групами споживачів, пільгові закупівлі енергоресурсів, низька захищеність прав споживачів (населення та малих бізнесових кіл) не тільки знижують мотивацію до енергозбереження, але і позбавляють стимулів інвестування у розвиток енергетичного сектору України. Значна монополізація та надмірна регуляція енергетичної сфери значно знижує ефективність енергетичних систем і веде до численних ризиків непрозорості та зловживань.

Функціонування ринку природного газу, попри ряд позитивних змін у законодавстві, досі залишається деформованим. Законодавство України не приведено у відповідність з нормами Закону України "Про ринок природного газу", що гальмує становлення повноцінного ринку природного газу в Україні. Лібералізація ринку електроенергії навіть не почалася через тривалу затримку із прийняттям відповідного закону.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Поточна оцінка Секретаріатом Енергетичного Співтовариства виконання зобов'язань України щодо зміни національного законодавства шляхом транспозиції та імплементації нормативних актів ЄС, які формують Третій енергетичний пакет (відповідно до зобов'язань, взятих Україною при приєднанні до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства): стійкість - 50 відсотків, електроенергія - 41 відсоток, газ - 71 відсоток, нафта та нафтопродукти - 28 відсотків.

Обсяг виробництва електричної енергії в 2016 р. - 153407 млн. кВт·год, що на 4227,8 млн. кВт·год (або на 2,7 відсотка) менше порівняно з 2015 роком.

Обсяг споживання електроенергії (брутто) протягом 2016 року - 145595 млн. кВт·год, що на 4860,6 млн. кВт·год менше (або на 3,2 відсотка) порівняно з аналогічним показником 2015 року.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення надійного постачання електроенергії та природного газу споживачам за конкурентними цінами шляхом приведення у відповідність вітчизняного законодавства у електроенергетичній та газовій сферах з вимогами Третього енергетичного пакета ЄС, що сприятиме лібералізації ринків електричної енергії та природного газу, підвищенню рівня надійності постачання електричної енергії споживачам з урахуванням їх інтересів, зменшення витрат на послуги з постачання енергії, а у довгостроковій перспективі - зниження середніх роздрібних цін та тарифів.

Забезпечення створення можливості інтеграції енергосистеми України з європейською енергосистемою, запуск нової моделі ринку електроенергії та подальша інтеграція в європейські ринки електричної енергії, зокрема для залучення інвестицій у модернізацію встановлених потужностей генерації та реновацію енергетичної інфраструктури, запровадження системи спеціальних обов'язків для забезпечення захисту загальносуспільних інтересів на ринку електричної енергії, розроблення та затвердження механізму тимчасової підтримки окремих теплоелектроцентралей для проведення їх реконструкції та критеріїв надання такої підтримки, модернізації системи захисту прав споживачів.

Створення передумов для торгівлі природним газом на біржах, зокрема забезпечення безперешкодних транскордонних перетоків газу та оптимального використання газотранспортної інфраструктури, модернізація системи обліку та балансування газу оператором ГТС, повноцінна реалізація концепції доступу до газотранспортної інфраструктури третіх сторін на недискримінаційних умовах.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Відповідно до прогнозного балансу ОЕС України за 2017 рік прогнозний обсяг виробництва електричної енергії становитиме 157852 млн. кВт·год, що на 4445 млн. кВт·год (або на 2,9 відсотка) більше порівняно з 2015 роком. Прогнозоване споживання електроенергії (брутто) протягом 2017 року становитиме 148000 млн. кВт·год, що на 2405 млн. кВт·год (або на 1,7 відсотка) більше порівняно з аналогічним показником 2016 року.

За прогнозними розрахунками до 2020 року державними та приватними газовидобувними підприємствами України планується збільшення видобутку газу до 27,6 млрд. куб. метрів.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Паризькій угоді;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Розроблено та подано на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про ринок електричної енергії України" (реєстраційний номер 4493). 22 вересня 2016 р. законопроект прийнято Верховною Радою України у першому читанні.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. N 496 "Про відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу".

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. N 837 "Питання публічного акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", якою затверджено Статут товариства.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

реалізація положень Закону України "Про ринок електричної енергії України" (після його прийняття) та затвердження нормативно-правових актів вторинного законодавства, що забезпечить впровадження нової моделі ринку електричної енергії України;

реалізація підготовчого етапу впровадження нової моделі ринку електроенергії;

розроблення проектів нормативно-правових актів, необхідних для повноцінної реалізації положень Закону України "Про ринок природного газу", приведення законодавства України у відповідність з його нормами, у тому числі для забезпечення торгівлі природним газом на біржах.

У середньостроковій перспективі до 2020 року метою є:

запуск повномасштабного ринку електричної енергії;

здійснення заходів щодо інтеграції енергосистеми України до європейської енергосистеми ENTSO-E.

19. Реформа вугільної галузі

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Незадовільний стан державних підприємств вугільної галузі зумовлений взаємодією протягом досить тривалого часу ряду факторів, які за своєю природою мають як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, зокрема:

складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля;

недостатні обсяги капітальних вкладень у нове будівництво та на відновлення основних фондів вугледобувних підприємств, а також придбання сучасної високопродуктивної очисної та прохідницької техніки, транспортних засобів і впровадження новітніх технологічних рішень видобутку вугілля;

відсутність стратегічного бачення розвитку галузі;

недосконалість цінової і тарифної політики з урахуванням енергетичної цінності вугільної продукції, а також непрозорість ринку;

відсутність системних кроків щодо приватизації шахт;

низька інвестиційна привабливість державних вугледобувних підприємств;

відсутність системних кроків щодо соціального захисту звільнених шахтарів і використання людського капіталу та інфраструктури шахт, що ліквідуються;

відсутність чіткого алгоритму скорочення державної підтримки вугледобувних підприємств;

відсутність стратегічного планування видобутку вугілля з урахуванням попиту;

перебування майже всього майна вугледобувних підприємств під арештом або у податковій заставі;

необхідність перекваліфікації працівників вуглевидобувного сектора після значного скорочення внаслідок закриття шахт та об'єктивний підрахунок в потребах кадрового резерву для його формування.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Видобуток рядового вугілля підприємствами Міненерговугілля у 2015 році склав 6,7 млн. тонн. Обсяг видобутку у 2016 році - 5,8 млн. тонн (80 відсотків запланованого обсягу). Станом на 1 січня 2017 р. у сфері управління Міненерговугілля перебувають 33 економічно активні шахти.

Мета, якої передбачається досягнути

Основною метою реформи вугільної галузі є забезпечення її економічної ефективності (беззбитковості та самоокупності).

У 2017 році:

оптимізація структури державних підприємств вугільної галузі;

розроблення нормативно-правового акта щодо зняття арешту та виведення з податкової застави майна державних вугледобувних підприємств;

складення щорічного прогнозного балансу вугілля і вугільної продукції;

початок переходу до ринкового ціноутворення на енергетичне вугілля, у тому числі розроблення нормативно-правових актів з цього питання;

забезпечення прозорості закупівель державними вугледобувними підприємствами;

початок реалізації Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

завершення робіт з ліквідації п'яти шахт, передача чотирьох шахт на підготовку до ліквідації та початок ліквідації п'яти шахт;

зменшення кількості об'єктів соціальної інфраструктури шляхом передачі їх з балансів вугледобувних підприємств на баланси органів місцевого самоврядування.

У середньостроковій перспективі до 2020 року метою є:

створення економічно-ефективної (забезпечення самоокупності видобутку вугілля) роботи вугільної галузі, що забезпечує в повному обсязі потреби національної економіки у вугільній продукції за ринковими цінами;

оптимізація державної підтримки вугільної галузі, що передбачає поступове скорочення державної підтримки тільки для цілей водовідведення та соціальної підтримки шахтарів;

максимальне роздержавлення галузі (приватизація шахт);

лібералізація ринку вугільної продукції та перехід до ринкового ціноутворення на вугільну продукцію;

зміна підходу до ліквідації шахт, а саме забезпечення подальшого використання людського капіталу (вивільнених працівників) та інфраструктури шахт для створення нових виробництв, техно- та енергопарків тощо;

завершення ліквідації збиткових вугледобувних підприємств;

реалізація Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації).

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Забезпечення видобутку вугільної продукції у кількості, необхідній для підтримання енергетичної безпеки та незалежності держави щодо виробництва електричної енергії.

Щорічне скорочення державної підтримки вугледобувних підприємств із залишенням тільки витрат на екологію та безпеку.

Максимальне роздержавлення вугледобувної галузі (що не буде приватизовано, буде ліквідовано, законсервовано, перепрофільовано в техно-, енергопарки).

Використання українського ринкового цінового індикатора на вугільну продукцію (електронні біржові торги, публічна реєстрація інформації прямих договорів, імпортний та експортний паритет).

Використання людського капіталу та інфраструктури (ліній електропередач, трансформаторних підстанцій тощо) шахт, що ліквідуються, для створення нових робочих місць, зокрема у сфері відновлюваної енергетики.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств".

Затверджено Концепцію переходу на біржову форму продажу вугілля, що передбачає впровадження електронних біржових торгів вугіллям.

Розроблено проекти Законів України "Про ринок вугілля" та "Про оптимізацію державної підтримки вугільної галузі".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

З метою покращення фінансово-економічного, технічного та технологічного стану вугледобувних підприємств; створення привабливих умов для залучення недержавних інвестицій; звільнення від непрофільних активів галузі; задоволення потреб національної економіки якісною вітчизняною вугільною продукцією необхідно здійснити заходи щодо:

максимального роздержавлення галузі (приватизація);

повного переходу до ринкових відносин у вугільній галузі;

раціонального використання наявного обладнання, технічних та матеріальних ресурсів підприємств;

оптимізації непрофільних активів вугледобувних підприємств;

передачі органам місцевого самоврядування об'єктів соціальної інфраструктури;

поступового скорочення державної підтримки вугільної галузі та надання державної підтримки у повному обсязі на захист навколишнього середовища, реструктуризацію вугільної промисловості та соціальну підтримку працівників, що вивільняються;

запровадження дієвих механізмів соціального захисту працівників, які будуть вивільнені у зв'язку з ліквідацією шахт, а також щодо розв'язання екологічних проблем в шахтарських регіонах.

20. Розвиток відновлюваної енергетики

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Використання відновлюваних джерел енергії є одним із найбільш важливих напрямів енергетичної політики України, спрямованої на заощадження традиційних паливно-енергетичних ресурсів та поліпшення стану навколишнього природного середовища. Збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України дасть змогу підвищити рівень диверсифікації джерел енергоносіїв, що сприятиме зміцненню енергетичної незалежності держави. Насамперед нові потужності відновлюваних джерел енергії в енергобалансі заміщуватимуть введені в експлуатацію потужності.

На сьогодні річний технічно досяжний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії в Україні, за підрахунками Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук, досягає 68,6 млн. тонн нафтового еквіваленту, що становить близько 50 відсотків загального енергоспоживання в Україні.

В рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна взяла на себе зобов'язання щодо імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, та збільшення частки енергії, виробленої з відновлюваних джерел, в кінцевому споживанні у 2020 році на рівні 11 відсотків.

Однією з основних сфер збільшення використання відновлюваних джерел енергії є централізоване теплопостачання, де є можливість використання місцевих джерел теплової енергії, таких як промислові відходи тепла та біомаса.

Першогочерговою умовою для розвитку відновлюваної теплоенергетики є забезпечення рівних умов господарювання та доступу на ринок теплової енергії для виробників тепла з відновлюваних джерел енергії. Запорукою цього є поступове впровадження конкурентного ринку виробництва теплової енергії, який дасть змогу забезпечити справедливі умови ведення бізнесу для теплогенеруючих організацій, що використовують різні види палива, а також забезпечить створення необхідних стимулів для збільшення частки відновлюваних джерел енергії в теплозабезпеченні населених пунктів.

Реформування сфери централізованого теплопостачання в напрямі підвищення конкурентності та ринковості відносин також матиме наслідком оновлення виробничої інфраструктури та підвищення ефективності виробництва теплової енергії, скорочення споживання природного газу, зниження тарифів на теплову енергію.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Виробництво енергії з відновлюваних джерел	2009 рік*	2015 рік*
Енергія, вироблена з відновлюваних джерел в електроенергетиці, ГВт·год	12118	7103
Енергія, вироблена з відновлюваних джерел в системах опалення, тис. Гкал	11940	15345
Енергія з відновлюваних джерел у транспортному секторі, тис. тонн нафтового еквіваленту	50	76

_____________
* Розраховано за правилами Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2009/28/ЄС відповідно до даних Енергетичного балансу України.

Мета, якої передбачається досягнути

Збільшення частки енергоносіїв, вироблених з відновлюваних джерел енергії, у структурі загального кінцевого енергоспоживання України дасть змогу:

оптимізувати структуру паливно-енергетичного балансу України;

підвищити рівень енергетичної незалежності України;

підвищити рівень конкурентоспроможності національної економіки;

забезпечити реновацію основних фондів в електроенергетиці України (збільшити загальну встановлену потужність об'єктів відновлюваної електроенергетики до 10,9 ГВт);

зменшити викиди парникових газів в атмосферу;

створити робочі місця в енергетиці та інших галузях промисловості.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Збільшення частки енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, в кінцевому енергоспоживанні у 2017 році до рівня не менш як 8,3 відсотка та у 2020 році до рівня не менш як 11 відсотків.

Виробництво енергії з відновлюваних джерел	2017 рік	2020 рік
Енергія, вироблена з відновлюваних джерел в електроенергетиці, ГВт·год	20678	26000
Енергія, вироблена з відновлюваних джерел в системах опалення, тис. Гкал	41390	58500
Енергія з відновлюваних джерел у транспортному секторі, тис. тонн нафтового еквіваленту	351	505

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Національному плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 902;

Рішенню Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18 жовтня 2012 р. N D/2012/04/MC-EnC "Про впровадження Директиви 2009/28/ЕС і внесення змін до Статті 20 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства".

Результати роботи за попередній період

Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року та план заходів з його реалізації, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 902;

План заходів з імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 р. про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії та якою вносяться зміни до, а в подальшому скасовуються Директиви 2001/77/ЄС та 2003/30/ЄС, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. N 791.

Протягом 2014 - 2016 років з метою стимулювання розвитку відновлюваної енергетики Верховною Радою України прийнято Закон України від 4 червня 2015 р. N 514-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії", відповідно до якого:

"зелений" тариф розраховується відповідно до курсу євро до 2030 року для того, щоб уникнути ризиків інфляції;

введено "зелений" тариф: для геотермальних електроустановок; для сонячних та вітрових електростанцій приватних домогосподарств потужністю до 30 кВт;

розширено термін "біомаса", що дає змогу отримати "зелений" тариф на виробництво електроенергії не тільки з відходів, а і з продуктів сільського та лісового господарства;

"зелений" тариф для електроенергії з біомаси та біогазу збільшено на 10 відсотків;

скасовано вимогу щодо місцевої складової та введено надбавку до "зеленого" тарифу в розмірі 5 та 10 відсотків за використання обладнання вітчизняного виробництва на рівні 30 та 50 відсотків відповідно.

Зважаючи на необхідність реформування сфери централізованого теплопостачання в Україні, Держенергоефективності ініційовано утворення робочої групи з розроблення пропозицій щодо розвитку конкурентного середовища у сфері виробництва теплової енергії в Україні. До складу робочої групи увійшли фахівці Держенергоефективності, народні депутати України, представники органів виконавчої влади, громадських організацій, підприємств теплоенергетики, провідні експерти у сфері теплопостачання.

Утворення зазначеної робочої групи стало логічним продовженням зусиль Кабінету Міністрів України щодо зменшення споживання природного газу та розвитку відновлюваних джерел енергії.

З метою створення нормативно-правових умов для запровадження конкурентного ринку у сфері виробництва теплової енергії в Україні Держенергоефективності разом з Проектом USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" та експертним середовищем розроблено Концепцію впровадження конкуренції в централізованому теплопостачанні України, а також підготовлено пропозиції до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження конкуренції в системах теплопостачання".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Здійснення державної підтримки розвитку сфери відновлюваної енергетики, а саме:

вдосконалення законодавства у сфері відновлюваної енергетики з метою залучення інвестицій у цю сферу;

стимулювання використання відновлюваних джерел енергії у сфері теплопостачання шляхом створення конкурентного ринку тепла;

сприяння створенню ринку виробництва і використання рідкого біопалива.

21. Забезпечення енергоефективності та енергозбереження

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Надмірне споживання енергії спричиняє для України значні витрати та ризики у сферах енергетичної безпеки, державних витрат, торговельного балансу, економічної та соціальної активності, та охорони навколишнього природного середовища. Сектор опалення житлових та громадських будівель має один з найбільших потенціалів покращення енергоефективності - щорічні економічні втрати від надмірного споживання енергії на опалення оцінюються в 3 млрд. доларів США (або 3 відсотки валового внутрішнього продукту).

Щорічне споживання природного газу на опалення в Україні оцінюється у 18,6 млрд. куб. метрів (річна оцінка споживання газу зроблена виходячи з помірної температури в опалювальний сезон та помірного відновлення в промисловості). При цьому найбільша частина енергії втрачається саме у будинках. Більшість наявного житлового фонду (85 відсотків) в Україні побудовано ще до набуття незалежності та не розрахована на економне споживання теплової енергії, тому потребує негайної термомодернізації. Так, за оцінками експертів, питоме споживання тепла і гарячої води в Україні у два рази перевищує показники держав - членів ЄС з подібними кліматичними умовами. Тобто Україна має реальний потенціал скоротити обсяг споживання та імпорт природнього газу більше ніж на 9 млрд куб. метрів за рахунок теплової модернізації житлових та громадських будівель.

Проте процес скорочення споживання енергоресурсів, у тому числі за рахунок термомодернізації будинків, відбувається вкрай повільно. Зокрема, в межах Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2017 роки брали участь 670 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків/житлово-будівельних кооперативів, які отримали кредити на впровадження енергоефективних заходів, що робить важливим не тільки продовження строку дії Програми на наступні роки, але і розширення переліку суб'єктів, які зможуть отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективних проектів за рахунок управителів та суб'єктів господарювання, що уклали енергосервісні договори із співвласниками багатоквартирних будинків, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами або управителями багатоквартирних будинків.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Середнє питоме енергоспоживання на опалення на рік в Україні 264 кВт·год на кв. метрів, тоді як в країнах ЄС - 130 кВт·год на кв. метр.

Оснащеність будинковими приладами обліку теплової енергії станом 1 листопада 2016 р. - 61 відсоток.

За час дії механізму співфінансування енергоефективних заходів, передбаченого Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2017 роки (станом на 6 березня 2017 р.), видано понад 164 тис. енергоефективних кредитів сумою 2754 млн. гривень, що дало змогу охопити понад 217 тис. родин. На сьогодні забезпечено виплату відшкодування на суму 1164,935 млн. гривень. У програмі взяло участь 670 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Мета, якої передбачається досягнути

Скорочення споживання обсягу енергоресурсів, впровадження сучасних енергоефективних технологій, підвищення якості надання житлово-комунальних послуг.

Налагодження системи енергетичної сертифікації будівель, ефективна модель енергетичного менеджменту та аудиту. Впровадження системи фінансування заходів з підвищення енергоефективності на регулярній основі, у тому числі завдяки монетизації комунальних субсидій та пільг із подальшим спрямуванням залишкових коштів на таке фінансування.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі (3 - 5 років):

залучення у 2017 році 67581 учасника (фізичні особи та ОСББ/ЖБК) до участі у Програмі та видача кредитів обсягом 1193,5 млн. гривень. (в межах фінансування Програми, передбаченого у державному бюджеті на 2017 рік - 432,44 млн. гривень);

економія до 1 млрд. куб. метрів газу на рік;

створення нового ринку енергоефективних заходів річною ємністю до 30 млрд. гривень;

збільшення податкових надходжень до 5 млрд. гривень щороку;

створення до 40 тис. нових робочих місць.

Показники питомого енергоспоживання житловими будинками та державними установами повинні бути наближені до європейських (близько 130 кВт·год на кв. метр). Водночас загальні цілі енергозбереження встановлено на рівні 5 відсотків у 2017 році і 9 відсотків у 2020 році (відносно річного кінцевого споживання за 2005 - 2009 роки).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

плану заходів з реалізації Національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. N 1228;

Директиві Європейського Парламенту та Ради ЄС N 2012/27/ЄС в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, з урахуванням положень Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Результати роботи за попередній період

З метою стимулювання населення, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів до впровадження енергоефективних заходів було запроваджено механізм відшкодування частини суми кредитів, залучених на придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів та продовжено фінансування запроваджених механізмів державної підтримки населення на здійснення енергоефективних заходів у житлових будинках у 2016 та 2017 роках.

Ключові завдання попередніх періодів роботи ґрунтувались на розробленні проектів рамкового законодавства у сфері енергоефективності та енергозбереження на виконання Угоди про асоціацію, зокрема імплементації положень Директив Європейського Парламенту та Ради N 2012/27/ЄС, N 2010/30/ЄС та N 2010/31/ЄС. Розроблені та подані до Верховної Ради України проекти Законів України "Про енергетичну ефективність будівель", "Про комерційний облік комунальних послуг", "Про Фонд енергоефективності" та підготовлено ряд технічних регламентів з маркування побутових енергетичних товарів. Розроблення необхідних підзаконних нормативно-правових актів очікується після прийняття законів.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Розроблення рамкових законодавчих актів для повноцінної імплементації законодавства ЄС у сфері енергоефективності та енергозбереження, а також подальша робота над розробленням відповідної бази вторинного законодавства. Створення сучасного законодавчого середовища за європейськими стандартами. Продовження та оптимізація механізму співфінансування впровадження енергоефективних заходів для населення у рамках Програми, імплементація Закону України "Про Фонд енергоефективності" для підвищення ефективності державної підтримка та залучення коштів міжнародних донорів. Забезпечення якнайшвидшої функціональності механізму часткового спрямування коштів, які надаються домогосподарствам як комунальні пільги та субсидії, для фінансування заходів з підвищення енергоефективності.

22. Підвищення ефективності виробництва та постачання теплової енергії

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Сектор централізованого опалення є одним з найбільших споживачів природного газу та є неефективним з точки зору виробництва та транспортування теплової енергії, що призводить до втрат 2,4 млрд. куб. метрів природного газу щороку. Важливо відзначити, що модернізація сектору має відбуватися з урахуванням перспектив щодо зменшення споживання теплової енергії, що дасть змогу мінімізувати як капітальні витрати на модернізацію, так і операційні витрати підприємств галузі.

Перспективи розвитку системи теплопостачання не мають чіткої визначеності, оскільки стратегічне планування у сфері теплопостачання не забезпечує цілісності та комплексності, здійснюється без урахування результатів територіального та енергетичного планування. Схеми теплопостачання населених пунктів розробляються без урахування або за відсутності схем територіального розвитку та генеральних планів міст, що розташовані на відповідній території. Це не дає змоги забезпечити оптимальний розвиток системи у майбутньому на основі поєднання систем централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання.

Крім того, історично у сфері теплопостачання домінували неринкові відносини, ця сфера була дотаційною, внаслідок чого держава фінансувала розриви в операційному грошовому потоці підприємств, існуючі відносини призводили до накопичення боргів за спожиті енергоресурси. Реформування сектору потребує комплексного підходу, який має змінити фінансово-економічні умови в галузі - перегляд системи тарифоутворення та системи розрахунків та розв'язати накопичені проблеми - реструктуризація боргів. Реалізація цих реформ дасть змогу відновити фінансовий стан підприємств та відкриє шлях до залучення масштабних інвестицій у галузь.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні близько 60 відсотків котелень вже відпрацювали свій нормативний строк, а на 38 відсотків котелень експлуатуються малоефективні та застарілі котли з низьким коефіцієнтом корисної дії (ККД), що зумовлює значні втрати палива. Майже 40 відсотків теплових пунктів перебувають в аварійному стані, що призводить до постійних перебоїв у гарячому водопостачанні та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів. Теплові мережі здебільшого також мають значний ступінь зношення та не обладнані сучасними видами теплогідроізоляції, 15,8 відсотка загальної протяжності мереж є аварійними. Експлуатація морально застарілого та фізично зношеного обладнання призводить до перевитрат палива (які на 20 відсотків вищі від середнього світового рівня) та до значного забруднення навколишнього середовища. Розрив між доходами та операційними витратами ТКЕ у 2015 році склав - 5,4 млрд. гривень, а загальний розрив ліквідності - 7,9 млрд. гривень. Для покриття збитків ТКЕ у 2015 році з державного та муніципальних бюджетів було надано 3 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Відновлення фінансового стану підприємств галузі теплопостачання, залучення інвестицій для модернізації технічної бази, підвищення операційної ефективності та зменшення обсягу споживання енергоресурсів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі (3 - 5 років):

зниження рівня збитковості теплопостачальних підприємств;

залучення до 1 млрд. євро інвестицій на модернізацію технічної бази;

скорочення рівня технологічних та понаднормативних витрат і втрат під час виробництва теплової енергії;

актуалізація та оптимізація схем централізованого теплопостачання;

збільшення частки використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії у загальному балансі виробництва теплової енергії;

економія до 0,5 млрд. куб. метрів газу на рік.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

плану заходів з реалізації Національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. N 1228;

Директивам Європейського Парламенту та Ради ЄС N 2012/27/ЄС та N 2010/31/ЄС в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Результати роботи за попередній період

У листопаді 2016 р. було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та, зокрема, дасть змогу провести реструктуризацію накопичених боргів за природний газ.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Створення сприятливих умов для залучення інвестицій та запровадження ринкових відносин в галузі теплопостачання шляхом переходу до стимулюючого тарифоутворення, а також спрощення процедури залучення інвестування та захищення прав інвесторів.

Забезпечення перегляду органами місцевого самоврядування затверджених схем теплопостачання населених пунктів та їх доопрацювання з метою раціоналізації виробництва та постачання теплової енергії.

23. Розвиток житлово-комунального господарства

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

За роки незалежності України були здійснені глобальні перетворення у житловому секторі (зокрема проведена приватизація державного та комунального житлового фонду), що мало позитивний ефект, але і призвело до виникнення певних проблем, у тому числі:

проведення приватизації державного та комунального житла без створення відповідної правової концепції управління приватизованим житлом;

фінансування капітального ремонту житла.

Так, протягом тривалого часу недосконалою залишалася система фінансування робіт, пов'язаних з обслуговуванням житлового фонду, та спостерігалася надмірна монополізація утримання житлового фонду, що призвело до його швидкого фізичного та морального зношення.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Загальна кількість багатоквартирних будинків становить більше 170 тис. Загальна площа багатоквартирного житлового фонду становить більше 431 млн. кв. метрів.

Площа багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується комунальними підприємствами, становить 43 відсотки, приватними підприємствами - 16,5 відсотка. Утворено 22770 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, площа яких становить 24 відсотки загальної площі всіх багатоквартирних будинків.

Мета, якої передбачається досягнути

Досягнення ефективного управління житловим фондом та створення ринку управління житлом.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Площа багатоквартирного житлового фонду в управлінні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на кінець 2017 року становитиме 29 відсотків, а в середньостроковій перспективі - 50 відсотків загальної площі багатоквартирних будинків України.

Частка багатоквартирних будинків, управління якими здійснюється управителями, обраними співвласниками будинку самостійно, становитиме на кінець 2017 року 10 відсотків, а в середньостроковій перспективі - 25 відсотків.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Вагомим кроком для запровадження інституту ефективного власника житла було прийняття у 2015 році Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Прийняття Закону є законодавчою підставою для врегулювання відносин у сфері управління багатоквартирними будинками, залучення у сферу управління спільним майном багатоквартирного будинку суб'єктів господарювання - професійних управителів та розвитку ринку надання послуг з управління.

На виконання зазначеного Закону:

затверджено форму протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку (наказ Мінрегіону від 25 серпня 2015 р. N 203);

внесено зміни до Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, який викладено у новій редакції (наказ Мінрегіону від 23 вересня 2015 р. N 238);

затверджено Порядок зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами (постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N 109);

затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків (постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 301).

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Реалізація положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" потребує внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", положення якого повинні передбачати власне послугу з управління багатоквартирним будинком; регулювати порядок укладення договорів щодо її надання залежно від обраного співвласниками способу управління будинком; передбачати договірну вартість цієї послуги, вимоги до управителів, його обов'язки, функції, відповідальність тощо.

Прийняття у новій редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дасть змогу запровадити нові моделі правовідносин у наданні житлово-комунальних послуг, продовжити підготовку нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток інституту ефективного управителя житловим фондом, а також врегулювати проблемні питання, виникнення яких спричинила неузгодженість двох законодавчих актів.

24. Розвиток мінерально-сировинної бази

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Одним із вагомих чинників подолання кризового становища в економіці України може стати розвиток геологічної галузі. Потенціал мінерально-сировинної ресурсної бази нашої країни достатньо потужний і здатний конкурувати з мінерально-сировинною базою світових лідерів.

Однак через складне становище економіки країни, що зумовлює недостатні обсяги проведення геологознімальних, пошукових і розвідувальних робіт, темпи та обсяги відтворення власної мінерально-сировинної бази не відповідають потребам країни. Через нестачу коштів обсяги проведення геологорозвідувальних робіт скоротилися у 3 - 4 рази.

Починаючи з 1994 року через недостатнє фінансування геологорозвідувальних робіт приріст розвіданих запасів більшості стратегічних видів корисних копалин не компенсує їх видобуток. Подальше зволікання із вжиттям дієвих заходів зумовить нестачу деяких видів власної мінеральної сировини, зниження рівня захисту національних інтересів.

Проблема збереження геологічної інформації шляхом переведення її у цифровий формат стоїть достатньо гостро. Геологічна інформація є стратегічним ресурсом держави, її ефективне використання дасть змогу залучити значні інвестиції у надрокористування. Сьогодні оцифровування проводиться, але не тими темпами, які б дали змогу говорити про формування повноцінної бази геологічних даних для подальшого використання їх вітчизняними та іноземними інвесторами для сталого розвитку економіки країни.

Забезпечення вільного доступу широкого кола користувачів до вторинної геологічної інформації у цифровій формі дасть змогу значною мірою скоротити строки та підвищити ефективність, якість та кількість інвестиційних пропозицій.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Відповідно до Загальнодержавної програми у 2016 році планувалось державне фінансування геологорозвідувальних робіт в обсязі 1279150 тис. гривень фактично профінансовано - 68826,3 тис. гривень, у 2017 році планувалось - 1279690 тис. гривень, передбачено Державним бюджетом України на 2017 рік 100000 тис. гривень.

На цей час потребує переведення в електронні формати майже 80 відсотків фонду геологічних матеріалів (120 тис. одиниць зберігання).

Мета, якої передбачається досягнути

Задоволення потреб національної економіки у мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку.

Зменшення залежності України від імпорту мінеральних ресурсів та збільшення експортного потенціалу країни за рахунок власного видобутку корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку.

Створення потужних якірних проектів, які закладуть фундамент для формування позитивного іміджу країни на світовому ринку.

Залучення на ринок України геологорозвідувальних компаній.

Законодавче врегулювання надрокористування в Україні.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

здійснити геологічне довивчення площ масштабу 1:200000 на площі 1400 кв. кілометрів;

видати два друкарських аркуші Державної геологічної карти масштабу 1:200000;

підготувати один перспективний нафтогазовий об'єкт;

приростити: 2 млн. тонн запасів і ресурсів кам'яного вугілля, 0,8 умовної одиниці запасів та ресурсів урану, 0,8 умовної одиниці запасів титану TiO2, 10 млн. тонн ресурсів та запасів глини, 50 куб. метрів запасів скам'янілої сировини;

пробурити дві артезіанські свердловини;

здійснити спостереження 100 пунктів для проведення моніторингу підземних вод;

здійснити 35 спостережень за екзогенними геологічними процесами;

отримати на кожну вкладену бюджетну гривню прирости запасів і ресурсів мінеральної сировини в надрах на суму 46,7 гривні, у тому числі: для вуглеводнів - 15,6 гривні.

В середньостроковій перспективі:

отримання на кожну вкладену бюджетну гривню приросту запасів і ресурсів мінеральної сировини в надрах на суму 59,8 гривні, у тому числі: для вуглеводнів - 27,6 гривні;

створення центру обробки даних для оцифрування геологічної інформації та впровадження інформаційної системи і бази даних геологічних звітів;

забезпечення вільного доступу широкого кола користувачів до геологічної інформації у цифровій формі, що дасть змогу значною мірою скоротити строки та підвищити ефективність, якість та кількість інвестиційних пропозицій;

приведення законодавства України у відповідність з нормами ЄС та можливість його практичного застосування.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Під виділені кошти у 2014 році за Загальнодержавною бюджетною програмою "Розвиток мінерально-сировинної бази" здійснено геологічне довивчення території України на площі 800 кв. кілометрів, що становить 23,2 відсотка до запланованого, гідрогеологічне довивчення території України на площі 100 кв. кілометрів (5 відсотків), підготовлено геофізичних основ під геологічне довивчення площ - 200 і геологічне довивчення площ - 50 на території 1060 кв. кілометрів (17,6 відсотка) та видано п'ять комплектів Державної геологічної карти, що становить 41,6 відсотка до запланованого.

Підготовлено та передано для глибокого буріння один перспективний нафтогазоносний об'єкт загальною площею 6 кв. кілометрів з прогнозними ресурсами - 1 млн. тонн умовного палива.

Прирощено: 13,676 млн. тонн запасів та ресурсів кам'яного вугілля (67 відсотків), 1,35 умовної одиниці урану (27 відсотків), 152 куб. метри запасів скам'янілої сировини (76 відсотків), 1700 кілограмів запасів бурштину (85 відсотків), 100,3 тис. тонн циркону та 275,867 тис. куб. метрів на рік запасів підземних питних вод (5,5 відсотка).

Якісні показники виконання бюджетної програми "Розвиток мінерально-сировинної бази" відповідають нормативно-правовим актам у сфері геологічного вивчення та використання надр.

У результаті виконання Загальнодержавної бюджетної програми "Розвиток мінерально-сировинної бази" у 2014 році сумарна вартість отриманих приростів ресурсів і запасів у надрах за державні кошти склала 36605085 тис. гривень, що в перерахунку на одну вкладену бюджетну гривню становить 405,1 гривні, для вуглеводнів - 15,6 гривні.

Під виділені кошти у 2015 році за зазначеною бюджетною програмою здійснено геологічне довивчення площ масштабу 1:200000 на території 800 кв. кілометрів (100 відсотків до річного плану); гідрогеологічне довивчення площ масштабу 1:200000 на території 400 кв. кілометрів (100 відсотків). Підготовлено геофізичні основи під геологічне довивчення площ - 200 і геологічне довивчення площ - 50 на території 1000 кв. кілометрів (100 відсотків) та видано два друкованих аркуші Державної геологічної карти масштабу 1:200000 (100 відсотків).

Підготовлено та передано для глибокого буріння один перспективний нафтогазоносний об'єкт (100 відсотків) з прогнозними ресурсами 1,52 млн. тонн умовного палива (152 відсотки). Вивчена площа перспективних нафтогазових об'єктів 22,2 кв. кілометра (370 відсотків до річного плану).

Прирощено 14,193 млн. тонн запасів і ресурсів кам'яного вугілля (101,4 відсотка), 1,29 умовних одиниць запасів урану (129 відсотків), 2,1 умовна одиниця ресурсів золота (105 відсотків), 0,35 умовної одиниці запасів титану (119 відсотків), 1703,9 кілограма бурштину (142 відсотки) та 709,16 тис. куб. метрів на рік запасів підземних питних вод (142 відсотки).

Пробурено 10 артезіанських свердловин, здійснено спостереження 150 пунктів для проведення моніторингу підземних вод та здійснено 51 спостереження за екзогенними геологічними процесами.

У результаті виконання Загальнодержавної бюджетної програми "Розвиток мінерально-сировинної бази" у 2015 році сумарна вартість отриманих приростів ресурсів і запасів у надрах за державні кошти склала 10885713,9 тис. гривень, що в перерахунку на одну вкладену бюджетну гривню становить 121,1 гривні, для вуглеводнів - 17,7 гривні.

За попередній період створено електронний каталог фонду геологічних матеріалів, в якому доступні основні параметри геологічних звітів. Каталог розміщено на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Геоінформ України".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечення виконання Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року з метою збільшення приростів ресурсів і запасів корисних копалин і як наслідок збільшення інвестиційних проектів (коштів) на ринку геологорозвідки після його створення. Досягнення змін в енергетичній незалежності країни і поступове збільшення інвестиційної привабливості геологічної галузі, перехід та забезпечення на рівні розвинутих європейських країн потреби у власній мінеральній сировині. Забезпечення сталого розвитку країни за рахунок нарощування власного мінерально-сировинного комплексу.

Відкриття доступу до геологічної інформації надрокористувачам та потенційним інвесторам шляхом створення інформаційної інфраструктури національного архіву геологічної інформації надасть можливість розширити коло потенційних інвесторів та пришвидшити реалізацію бізнес проектів у сфері надрокористування.

Внесення змін до нормативно-правових актів в галузі надрокористування, з метою приведення законодавства України у відповідність з нормами ЄС та можливість його практичного застосування. Протягом 2017 року з метою вдосконалення законодавства у сфері надрокористування необхідно:

розробити проект Кодексу України про надра (у новій редакції);

розробити проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1117;

розробити проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. N 1374.

25. Забезпечення ефективного та безпечного поводження з відходами

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Перехід на європейську практику поводження з відходами, впровадження принципів "циклічної економіки" дасть змогу розв'язати ряд загальнонаціональних проблем, пов'язаних з безконтрольним накопиченням та захороненням відходів, масовим утворенням стихійних сміттєзвалищ, тотальним порушенням вимог екологічної безпеки під час поводження з відходами.

Питання щодо відновлення накопичувального статусу Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та забезпечення використання його коштів виключно за цільовим призначенням для розбудови відповідної інфраструктури та підтримки безпеки існуючих об'єктів поводження з радіоактивними відходами.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За 2015 рік загальні обсяги утворення відходів в Україні становлять 0,312 млрд. тонн, а обсяги накопичення 12,5 млрд. тонн. За експертною оцінкою обсяг накопичених відходів в Україні досяг 36 млрд. тонн. Щороку в 30 тис. несанкціонованих місць розміщується близько 1 млн. тонн відходів, у тому числі небезпечних. Площа поверхневих сховищ (шламонакопичувачі, терикони, золовідвали тощо) досягла 165 тис. гектарів.

Крім того, за 2015 рік обсяги утворення побутових відходів становлять 48 млн. куб. метрів, експлуатується понад 6 тис. сміттєзвалищ, які здебільшого не відповідають екологічним вимогам. Лише близько 6 відсотків твердих побутових відходів використовуються як вторинні матеріальні ресурси.

Мета, якої передбачається досягнути

Перехід на європейську практику управління відходами забезпечить:

істотне зменшення ризиків, пов'язаних з об'єктами накопичення і зберігання відходів, насамперед небезпечних, що призведе до зменшення соціальної напруги серед населення, яке проживає в межах їх впливу;

впровадження дієвих механізмів стимулювання мінімізації обсягів утворення відходів та зниження рівня їх небезпечності;

перетворення сфери поводження з відходами на самостійний рентабельний сектор економіки;

запровадження новітніх технологій утилізації, які дадуть змогу поступово зменшити обсяги захоронення відходів;

підвищення рівня безпеки середовища життєдіяльності громадян та захист їх права на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Відновлення накопичувального характеру Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та механізму цільового використання його коштів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі щорічне збільшення на 5 відсотків обсягів вторинного ресурсокористування; зменшення на 10 відсотків обсягів утворення відходів; зменшення на 10 відсотків обсягів відходів, що розміщуються в несанкціонованих місцях; зменшення на 20 відсотків кількості несанкціонованих місць розміщення відходів та кількості діючих сміттєзвалищ, що не відповідають екологічним нормам.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Визначено ключові орієнтири Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2008/98/ЄС про відходи в контексті імплементації.

У рамках програми підтримки "зеленої" модернізації української економіки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), проекту Європейського банку реконструкції та розвитку щодо підтримки інвестицій в систему управління і переробки твердих побутових відходів Мінприроди, Мінрегіоном та Мінекономрозвитку підписано Меморандум про співпрацю для побудови в Україні ефективної системи поводження з відходами. У рамках Меморандуму розпочато роботу над проектом Національної стратегії поводження з відходами в Україні.

Розроблено проект Національного переліку відходів.

Розроблено проект Закону України "Про систему фінансування поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання та захоронення".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Розв'язання основного завдання із зменшення використання природних ресурсів за рахунок максимальної утилізації - рециклінгу відходів (повторного використання з корисними цілями), у тому числі тих, що утворюються після завершення життєвого циклу всіх без винятку матеріалів та виробів, отриманих з природних ресурсів. Зазначене має здійснюватися шляхом розроблення та прийняття законодавчих актів щодо переходу на європейську практику управління відходами та впровадження прийнятих норм законодавства.

Відновлення цільового призначення Державного фонду поводження з радіоактивними відходами, а саме його накопичувального статусу та забезпечення використання коштів виключно за цільовим призначенням.

26. Реформа регулювання транспортної галузі

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Залізничний транспорт:

відсутність конкуренції на ринку залізничних перевезень;

жорстке державне регулювання тарифів на залізничні перевезення, яке не дає змоги вчасно реагувати на зміну ситуації на ринку транспортних послуг;

відсутність системи управління ефективністю.

Авіаційна галузь:

недосконалість законодавчого та нормативно-правового регулювання діяльності суб'єктів авіаційної діяльності;

наявна структура управління інфраструктурою та операціями не дає змоги ефективно управляти сектором та створити умови для вільного розвитку.

Автомобільна галузь:

законодавчі норми, що регулюють діяльність перевізників, унеможливлюють створення нових маршрутів;

втрата виробничого та кадрового потенціалу підприємств дорожнього транспорту;

відсутність вільного та зрозумілого порядку залучення приватного капіталу до побудови доріг.

Морська та річкова галузь:

недосконала тарифна політика;

нормативно-правова база не вирішує головних питань функціонування і умов для сталого розвитку галузі водного транспорту;

відсутній єдиний орган безпеки судноплавства на водному транспорті.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2016 році питома вага валової доданої вартості транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності у валовому внутрішньому продукті становила 6,6 відсотка.

У 2015 році кількість зайнятих працівників у транспортному секторі становила близько 0,78 млн. осіб.

Обсяг реалізованих послуг у 2015 році становив 294 млрд. гривень, або 5,1 відсотка загального обсягу реалізованих товарів та послуг в Україні.

У 2015 році у структурі валової доданої вартості частка транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності становила 6,8 відсотка.

Мета, якої передбачається досягнути

Гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС. Реформування системи державного управління та встановлення нових принципів управління відповідно до найкращих світових практик. Створення вільного та конкурентного ринку транспортних послуг України.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року:

затвердження Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року;

впровадження перехідної структури Мінінфраструктури, розробленої на основі функціонального аудиту фахівцями ЄС;

утворення комітету з логістики при Кабінеті Міністрів України.

У середньостроковій перспективі:

встановлення вимог до наявності систем управління ресурсами та використання найкращих практик світового управління у Мінінфраструктури, державних транспортних службах, на державних підприємствах, що належать до сфери управління Мінінфраструктури;

встановлення вимог до розмежування діяльності з управління інфраструктурою, вантажними, пасажирськими перевезеннями.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Розроблено план адміністративної реформи та нову структуру Мінінфраструктури на основі функціонального аудиту фахівцями ЄС в рамках імплементації адміністративної реформи.

Запроваджено закупівлю державними підприємствами, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, через систему ProZorro.

Прийнято Закон України від 17 листопада 2016 р. N 1762-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі", що кардинально змінить ситуацію з фінансуванням доріг і дасть змогу за п'ять років відновити дорожню інфраструктуру.

Завершено процес корпоратизації Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", розпочато процес утвердження незалежних директорів у ПАТ "Укрзалізниця", на Українському державному підприємстві поштового зв'язку "Укрпошта".

Затверджено Державну цільову програму розвитку аеропортів на період до 2023 року.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Запровадження новітніх системи управління, моніторингу та контролю на рівні Мінінфраструктури та системи управління ефективністю на рівні державних підприємств.

Перехід до надання послуг за допомогою електронних сервісів.

Чітке розмежування функцій регулювання, управління та операційної діяльності між органами виконавчої влади та підприємствами.

Спрощення адміністративних процедур та зменшення розмірів адміністративних зборів для бізнесу.

Залізничний транспорт:

удосконалення законодавчої бази діяльності залізничної галузі;

проведення структурної реформи ПАТ "Укрзалізниця", зокрема приведення її структури у відповідність із вимогами Директиви Ради N 91/440/ЄС про розвиток залізничних доріг Співтовариства та Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2001/14/ЄС про розподіл пропускної спроможності залізничної інфраструктури, стягування зборів за користування залізничною інфраструктурою та сертифікації на відповідність вимогам безпеки, забезпечення прозорості фінансових потоків всередині ПАТ "Укрзалізниця";

затвердження правил рівноправного доступу до загальної інфраструктури, створення умов для розвитку приватних перевізників.

Авіаційна галузь:

дерегуляція процедури доступу на ринок приватних операторів;

впровадження процедури концесії терміналів аеропортів;

підписання договору про Спільний авіаційний простір з ЄС.

Автомобільна галузь:

оптимізація та децентралізація системи управління;

підготовка до передачі автомобільних доріг місцевого значення в управління місцевим органам виконавчої влади;

створення ринку послуг з проектування доріг;

посилення відповідальності учасників дорожніх перевезень за порушення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів;

спрощення процедури допуску перевізника до маршрутів.

Морська та річкова галузь:

реорганізація державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

забезпечення супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внутрішній водний транспорт";

утворення Адміністрації внутрішніх водних шляхів шляхом реорганізації державного підприємства "Укрводшлях" та інших державних підприємств;

забезпечення утворення та функціонування Державної служби морського та річкового транспорту (Морської адміністрації України);

успішно пройдений обов'язковий аудит Міжнародної морської організації, який очікується на початку 2018 року.

27. Забезпечення якості та ефективності транспортних сервісів

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Залізничний транспорт:

низька якість послуг залізничного транспорту через застарілість основних виробничих фондів та неефективність їх використання;

неефективне використання людських та енергетичних ресурсів;

відсутність системи управління ресурсами.

Авіаційна галузь:

невідповідність авіаційної інфраструктури вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден, неналежне забезпечення обслуговування пасажирів та повітряних перевізників;

неможливість застосування новітніх технологій через недостатність геометричних розмірів, пропускної спроможності термінальних комплексів, низький рівень розвитку аеропортової інфраструктури;

недоступність аеропортів для осіб з інвалідністю, вадами зору, слуху і порушеннями опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Автомобільна галузь:

невідповідність сучасного стану дорожньої мережі потребам економіки. Дороги потребують проведення капітального та поточного ремонту;

майже повна втрата виробничого та кадрового потенціалу вітчизняних дорожніх підприємств як державної, так і приватної форми власності;

нестача пересувних габаритно-вагових комплексів для зважування транспортних засобів, низький рівень відповідальності відправників, перевізників та отримувачів вантажів.

Морська та річкова галузь:

наявне обладнання не є енергозберігаючим та має високі ризики невиробничих простоїв для проведення поточних та аварійних ремонтних робіт;

невідповідність глибин в окремих морських портах паспортним характеристикам, що не дозволяє повною мірою реалізовувати потенціал наявної берегової інфраструктури;

портові збори є вищими, ніж у портах інших держав Чорноморського регіону, що призводить до втрати Україною свого транзитного потенціалу;

наявна кількість та якість річкових суден не дозволяє повною мірою задовольнити потреб вантажовласників у перевезенні вантажів.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Відповідно до індексу ефективності логістики Світового банку Україна посідає 80 місце серед 160 країн із сумарним балом 2,74. Для порівняння: сумарний бал Індії становить 3,42.

На транспорт у структурі вартості товарів приходиться у середньому 12,1 відсотка витрат.

Найбільш залежними від транспорту є аграрні товари (27,3 відсотка), металовироби (10,7 відсотка), вугілля (6,8 відсотка), нафта (10,7 відсотка), газ (5 відсотків), роздрібна торгівля (12,4 відсотка), пошта та послуги зв'язку (6,3 відсотка), державне управління та оборона (7 відсотків).

Україна має 20954,2 кілометра залізничних шляхів, 1562,6 кілометра - навігаційних річкових шляхів, 169643 кілометри - автомобільних доріг загального користування.

Мета, якої передбачається досягнути

Інтеграція транспортної системи України до міжнародної транспортної системи.

Запровадження новітніх систем управління, моніторингу та контролю на рівні Мінінфраструктури та систем управління ефективністю на рівні державних підприємств, що належать до сфери управління Мінінфраструктури.

Досягнення якості та ефективності транспортних послуг світового рівня шляхом забезпечення вільної та чесної конкуренції на ринку, вільного доступу до транспортної інфраструктури приватним перевізникам.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року:

впровадження єдиного сервісу надання адміністративних послуг в електронній формі підприємствами, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Мінінфраструктури;

затвердження плану модернізації та технічного переоснащення ПАТ "Укрзалізниця" з чітким визначенням напрямів робіт та джерел фінансування;

створення умов для концесійного управління об'єктами інфраструктури;

створення системи габаритно-вагового контролю в інспекційному режимі.

У середньостроковій перспективі:

розроблення нового порядку формування тарифів відповідно до фактичної структури витрат, забезпечення вільного ціноутворення у конкурентних секторах ринку транспортних послуг;

забезпечення відповідності фактичних глибин у морських портах України та на підходах встановленим паспортним характеристикам;

проведення ремонту судноплавних шлюзів України, забезпечення підготовки проектів модернізації шлюзів;

забезпечення належного стану доріг загального користування;

зняття обмежень на паритетних засадах щодо кількості авіакомпаній і здійснюваних ними рейсів між Україною та державами ЄС;

підписання з ЄС Угоди про Спільний авіаційний простір.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України від 17 січня 2017 р. N 1812-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті".

Реалізовано політику лібералізації ринку авіаперевізників України, покращено умови для операторів.

Затверджено паспорт бюджетної програми, яким передбачено кошти на придбання 78 пересувних габаритно-вагових комплексів, що будуть обладнані вагами для перевірки транспортних засобів.

Протягом червня - листопада 2016 року завдяки здійсненню контролю припинено рух транспортних засобів з порушенням габаритно-вагових параметрів в напрямку південних портів України.

Започатковано співпрацю з Королівством Нідерланди щодо розвитку р. Дніпро. Результатом співпраці має стати детальний економічний аналіз річкових перевезень в Україні, виявлення вузьких місць, а також інвестування в річкову інфраструктуру.

Підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної служби морського і річкового транспорту України", який на даний час перебуває на погодженні у заінтересованих міністерствах.

Групою американських інженерів влітку 2016 року здійснено технічне обстеження п'яти шлюзів на р. Дніпро, за результатами якого підготовлено відповідний звіт.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Упорядкування організації та фінансування соціально важливих пасажирських перевезень.

Створення ефективної моделі управління залізничним транспортом, підготовка до утворення та функціонування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері залізничного транспорту.

Розроблення та затвердження нових методик розрахунку складових тарифу на залізничні перевезення (інфраструктурна, локомотивна, вагонна).

Приведення аеропортової інфраструктури у відповідність із міжнародними вимогами шляхом її модернізації. Збереження у державній власності аеродромів та аеродромних об'єктів і впровадження системи ефективного управління державним майном, відновлення інфраструктури аеропортів на Сході України.

Поступове відновлення експлуатаційних характеристик дорожньої мережі.

Створення належних умов для функціонування відкритого ринку автомобільних пасажирських перевезень.

28. Залучення коштів у транспортну галузь

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Залізничний транспорт:

значне фінансове навантаження ПАТ "Укрзалізниця", пов'язане з виконанням соціальних функцій держави;

постійна нестача інвестицій у галузь, що призвела до високого ступеня зносу основних фондів галузі (понад 80 відсотків) та невідповідність технічного оснащення залізниць сучасним вимогам;

низький рівень інвестиційної привабливості підприємств залізничного транспорту через складну функціональну структуру ПАТ "Укрзалізниця", відсутність чіткого розмежування фінансових рахунків між видами бізнесу.

Авіаційна галузь:

передача термінальних комплексів в управління приватним інвесторам, тоді як утримання, ремонт і модернізацію аеродромів покладено на комунальні підприємства;

відсутність власних коштів та коштів місцевих бюджетів. Основна частина аеропортів лише підтримує свою сертифікаційну придатність, а заходи з реконструкції та модернізації здійснюються за рахунок державних коштів.

Автомобільна галузь:

відсутній механізм контролю ефективності використання коштів;

відсутній механізм контролю за якістю виконання ремонтних робіт.

Морська та річкова галузь:

фактична відсутність умов для приватних інвестицій;

фінансування шлюзового господарства за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за принципом державного замовлення (протягом 2009 - 2015 років рівень фінансування експлуатаційної діяльності судноплавних шлюзів становив у середньому 25 - 33 відсотки суми необхідних витрат).

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2016 році витрати бюджету на транспортну галузь становили 29,2 млрд. гривень, або 3,32 відсотка всіх витрат консолідованого бюджету України. Профінансовано за рахунок державного бюджету 52 відсотки та 13,9 млрд. гривень - за рахунок місцевих бюджетів.

Потреба у фінансуванні тільки ремонту автомобільних доріг становить 39 млрд. гривень на рік, до 2021 року ПАТ "Укрзалізниця" планує витратити 108 млрд. гривень на ремонт та придбання рухомого складу.

Капітальні інвестиції у транспортну галузь за 2016 рік становили 24616,7 млн. гривень, у тому числі складський сектор та допоміжні послуги - 8727,8 млн. гривень, у наземний та трубопровідний транспорт - 14957,2 млн. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Розроблення чіткої програми інвестицій в транспортну інфраструктуру згідно з визначеними пріоритетами національної транспортної стратегії та контроль за виконанням програми.

Створення умов для інвестування приватного капіталу в інфраструктуру та рухомий склад шляхом зниження ризиків інвесторів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Залучення додаткових 200 млн. доларів США міжнародних кредитних коштів та інвестицій приватних компаній на розвиток транспортної інфраструктури, рухомого складу, підвищення якості сервісу.

Запровадження прозорої системи обґрунтування, прийняття та виконання державних закупівель та замовлень із залученням міжнародних організацій.

Запровадження системи оприлюднення фінансової та операційної інформації державних підприємств, що належать до сфери управління Мінінфраструктури.

Приведення портових зборів до конкурентоспроможного рівня.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Підписано кредитну угоду на електрифікацію залізничного напрямку Долинська - Миколаїв - Колосівка з Європейським інвестиційним банком. Розпочато роботу із залучення кредитних коштів міжнародних фінансових організацій у модернізацію локомотивного парку ПАТ "Укрзалізниця", реконструкцію шлюзів та днопоглиблення р. Дніпро, встановлення систем контролю трафіку.

Проводиться робота із залучення інвестицій у порти і забезпечення прозорих та рівних умов для всіх учасників ринку.

Завдяки прийняттю ряду законодавчих актів місцевим органам виконавчої влади суттєво розширено можливості та правові підстави для фінансування ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах загального користування. Налагоджено відповідне співробітництво з місцевими органами виконавчої влади. На фінансування робіт на автомобільних дорогах загального користування за рахунок коштів місцевих бюджетів протягом 2015 року спрямовано 501,2 млн. гривень, у 2016 році - 1964,6 млн. гривень.

У результаті проведення експерименту щодо спрямування понадпланових обсягів надходжень митних платежів у Волинській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях на ремонт дороги загального користування у 2015 році спрямовано 317,3 млн. гривень коштів обласних бюджетів, у 2016 році - 1568,1 млн. гривень.

Продовжено співпрацю за спільними проектами з міжнародними фінансовими організаціями. У рамках ініціювання проекту "Проект розвитку дорожньої галузі (Третій проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху)" (560 млн. доларів США) 19 листопада 2015 р. відбулося підписання Угоди про позику та інших відповідних документів. Перед Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком ініційовано проект "П'ятий проект покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Створення належних умов для залучення приватних інвестицій в залізничний транспорт.

Розроблення нової системи державного регулювання діяльності ринку залізничних перевезень, необхідних підзаконних актів та процедур для входження на ринок залізничних перевезень нових учасників ринку.

Забезпечення прозорості фінансових потоків всередині ПАТ "Укрзалізниця".

Перехід фінансування дорожнього господарства від "залишкового принципу" до планового фінансування з чітким розумінням стану дорожньої мережі у середньо- та довгостроковій перспективі.

Створення дорожнього фонду та забезпечення його функціонування.

Створення умов для функціонування відкритого ринку автомобільних пасажирських перевезень.

Забезпечення широкого залучення приватних інвестицій у розвиток морських та річкових портових терміналів на принципах державного приватного партнерства.

Створення умов для концесійного управління об'єктами авіаційної інфраструктури.

Створення умов для залучення приватних інвестицій в розвиток термінальної інфраструктури.

Розроблення механізму залучення інвестицій в аеродромну інфраструктуру аеропортів.

Відновлення діяльності регіональних аеропортів.

29. Запровадження сучасної системи безпеки на транспорті

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Залізничний транспорт:

невідповідність національних стандартів безпеки європейським;

наявність застарілої інфраструктури та рухомого складу, що призводить до зростання ризиків та потребує зниження швидкості та інтенсивності руху.

Авіаційна галузь:

неможливість сучасного технічного стану аеропортів забезпечити необхідний рівень безпеки польотів та авіаційної безпеки;

відсутність забезпечення аеродромним обладнанням, авіаційною наземною технікою, засобами обслуговування пасажирів, багажу та вантажу відповідно до вимог міжнародних нормативних документів, які регулюють діяльність цивільної авіації;

неможливість вирішення земельних питань аеропортів та оновлення інфраструктури;

невідповідність більшості аеродромів вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден, зокрема широкофюзеляжних.

Автомобільна галузь:

руйнація дорожнього покриття, особливо у літній період та в напрямку портів південного регіону України, внаслідок руху автомобільних транспортних засобів, які перевищують установлені вагові параметри (нерідко у кілька разів);

низький рівень відповідальності відправників, перевізників та отримувачів вантажів;

відсутність систем моніторингу дорожньо-транспортних випадків та управління ризиками.

Морська галузь:

невиконання зобов'язань та обов'язків як держави прапора, порту та прибережної держави, визначених міжнародними конвенціями, ратифікованими Україною;

відсутність єдиного органу (Державної служби морського та річкового транспорту), відповідального за сферу безпеки судноплавства на водному транспорті;

невідповідність фактичного стану судноплавних шлюзів гранично допустимому рівню безпеки.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У період з 2005 по 2016 рік щорічна кількість смертельних випадків на автомобільному транспорті знизилася з 7229 до 3187 осіб, або на 55,9 відсотка. Проте рівень смертності від автокатастроф все ще майже у два рази вищий за європейський - 7,5 особи на 100 тис. населення (середній рівень у 28 країнах ЄС - 5,1 особи на 100 тис. населення).

У 2016 році на автомобільному транспорті сталося 25547 аварійних випадків, усього постраждало 35266 людей.

За підрахунками Світового банку, втрати від інцидентів на автотранспорті кожного року становлять 4 - 5 млрд. доларів США.

У 2016 році викиди шкідливих речовин в атмосферу становили 4521 тис. тонн, з яких 1663,9 тис. тонн припадає на рухомий транспорт (з них 73,2 відсотка - викиди автомобільного транспорту).

Мета, якої передбачається досягнути

Впровадження системи моніторингу трафіку, якості інфраструктури, аварійних випадків на транспорті, накопичення статистичних даних; впровадження системи управління ризиками на транспорті.

Приведення національних стандартів безпеки на транспорті у відповідність із стандартами ЄС.

Розроблення та впровадження загальнодержавної системи управління ризиками на транспорті.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Зменшення кількості травматичних випадків на транспорті на 10 відсотків шляхом впровадження системи електронного моніторингу за трафіком, управління ризиками на транспорті, геоінформаційних систем;

збільшення кількості пересувних габаритно-вагових комплексів від 34 наявних до 112 одиниць;

гарантування глибини на р. Дніпро 3,65 метра;

проведення ремонту і модернізація всіх шести судноплавних шлюзів.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Між Державіаслужбою та Європейською Комісією 16 січня 2017 р. підписано Домовленість щодо збіжності систем сертифікації. Визначено конкретні завдання та заходи для реконструкції, модернізації і приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність із міжнародними стандартами.

Верховною Радою України 21 березня 2017 р. прийнято Закон України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації".

Верховною Радою України 17 листопада 2016 р. прийнято Закони України "Про внесення змін до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі" та "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансового забезпечення дорожньої галузі", що передбачають створення у складі державного бюджету державного дорожнього фонду для забезпечення фінансування дорожньої галузі відповідно до науково обґрунтованої потреби.

Реалізація зазначених законів дозволить підвищити безпеку на дорогах і покращити організацію дорожнього руху (дорожні знаки, освітлення, розмітка, огородження та інше), оскільки 5 відсотків коштів буде спрямовуватися саме на безпеку дорожнього руху.

З метою забезпечення подання пропозицій щодо визначення правових та організаційних засад реформування державної системи безпеки дорожнього руху утворено міжвідомчу робочу групу з реформування державної системи безпеки дорожнього руху (розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2016 р. N 938).

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Удосконалення системи сертифікації та ліцензування шляхом утворення незалежних органів підготовки, атестації та контролю за додержанням законодавства у сфері транспортної безпеки.

Приведення норм ліцензування та сертифікації елементів безпеки у відповідність із стандартами, нормативами та директивами ЄС.

Впровадження системи керування ризиками на транспорті.

Вжиття заходів для забезпечення безпеки судноплавства, проведення необхідних днопоглиблювальних робіт.

Створення умов, які забезпечать дотримання учасниками дорожніх перевезень габаритно-вагових параметрів транспортних засобів.

Покладення відповідальності за стан доріг місцевого значення на місцеві органи виконавчої влади.

30. Забезпечення міської мобільності та регіональної інтеграції

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Залізничний транспорт:

катастрофічна збитковість приміських перевезень залізничним транспортом та їх субсидування за рахунок вантажних перевезень;

відсутність системи замовлення послуг приміських перевезень територіальними громадами;

велика кількість пільгових пасажирів приміських перевезень, що унеможливлює самоокупність приміських перевезень;

неналежний стан інфраструктури та рухомого складу, відсутність системи моніторингу трафіку та вимірювання ефективності.

Авіаційна галузь:

значна вартість внутрішніх перельотів;

недосконала система дозволів для перевізників, що унеможливлює вхід на ринок "лоукостерів" та іноземних інвестицій.

Автомобільна галузь:

припинення з 2013 року відкриття нових маршрутів внаслідок встановлення певних норм, які неможливо виконати. Через це автоперевізники працюють в умовах сталої маршрутної мережі, кількість маршрутів в якій протягом останніх чотирьох років залишається незмінною;

відсутня система компенсації перевізникам витрат на соціальні перевезення.

Морська галузь - майже повна відсутність пасажирських перевезень річним транспортом.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2015 році в Україні функціонує 3,3 тис. кілометрів тролейбусних, 1,6 тис. кілометрів трамвайних та 112,3 кілометра ліній метро. Міським транспортом у 2016 році було перевезено 2431,1 млн. пасажирів, з яких 694 млн. - трамваями, 1038,7 млн. - тролейбусами, 698,4 млн. - метро.

За оцінкою Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), для покращення стану міського транспорту до задовільного рівня Україна потребує інвестиції у розмірі 13,5 млрд. євро. В основному на модернізацію трамваїв - більше 50 відсотків витрат.

Мета, якої передбачається досягнути

Приведення міської та регіональної інфраструктури України у відповідність з потребами мобільності її населення, забезпечення права кожної людини на вільне та безпечне переміщення себе та свого майна.

Децентралізація системи замовлення на приміські залізничні перевезення, передавши цю функцію місцевим громадам.

Спрощення процедури допуску перевізника до маршрутів, відміна бальної системи визначення перевізника на міжобласних та внутрішньообласних маршрутах, надання можливості відкриття маршрутів перевізником за спрощеною процедурою, перехід на договірні умови співпраці з автостанціями, врегулювання питання автостанційного збору.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Погодити 26 переліків автомобільних доріг місцевого значення, які підлягають передачі в управління місцевим органам виконавчої влади.

Збільшити кількість діючих на ринку автостанцій та автовокзалів, автомобільних перевізників, що виконують регулярні перевезення пасажирів, на 10 відсотків.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України від 17 січня 2017 р. N 1812-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті", що покращить сервіс і забезпечить прозорість грошових потоків від продажу квитків, створить передумови залучення інвестицій та розвитку проектів державного приватного партнерства.

Реалізовано політику лібералізації ринку авіаперевізників України, покращено умови для операторів. Розроблено проекти постанов Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. N 1081" та "Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176", які спрямовані на лібералізацію та дерегуляцію ринку пасажирських автомобільних перевезень.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Подальша реалізації права на вільне та доступне пересування шляхом децентралізації функцій управління інфраструктурою та замовленням на перевезення на відповідний рівень місцевого самоврядування.

Лібералізація ринку перевезень для створення конкурентного середовища між регіональними перевізниками.

Інтеграція міських та регіональних перевезень з міжрегіональною інфраструктурою, впровадження принципів мультимодальності на регіональному ринку перевезень.

II. ЕФЕКТИВНЕ ВРЯДУВАННЯ

1. Реформування системи державного управління

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Система державного управління в Україні не відповідає потребам країни у проведенні комплексних реформ у різних сферах державної політики та її європейському вибору, а також європейським стандартам належного управління. Свідченням цього є те, що Україна займає низькі позиції у світових рейтингах конкурентоспроможності, пов'язаних з державним управлінням.

Основними проблемами, які повинно розв'язати реформування державного управління, є:

недостатній рівень якості державної політики у різних сферах, законодавчої та нормативної бази (формування політики та розроблення законодавчих актів на основі ґрунтовного аналізу, участь громадськості, цілісність і послідовність дій та рішень Кабінету Міністрів України у цілому);

недостатня спроможність Кабінету Міністрів України до стратегічного планування;

відсутність системи середньострокового бюджетного планування, пов'язаного із стратегічним плануванням політики;

нестача на керівних та інших посадах державної служби висококваліфікованих кадрів, які є важливими для розроблення та проведення національних реформ і здатні долати виклики реформування у різних галузях;

недостатній рівень управління людськими ресурсами в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, відсутність автоматизованої системи управління людськими ресурсами;

невизначеність місії (основної мети, для досягнення якої утворено центральний орган виконавчої влади), нечітке визначення сфер відповідальності і завдань міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

складні внутрішні організаційні структури міністерств;

часткове дублювання повноважень;

неефективна організація діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких не спрямовується та не координується відповідними міністрами;

відсутність упорядкованих базових принципів і гарантій захисту прав громадян і юридичних осіб у рамках адміністративної процедури (відсутність закону про адміністративні процедури);

необхідність подальшого розвитку центрів надання адміністративних послуг;

надмірне адміністративне навантаження на громадян і юридичних осіб;

низький рівень якості роботи базових електронних реєстрів; відсутність прийнятного технічного рішення для забезпечення функціональної сумісності систем органів державної влади, неналежна якість електронних послуг для громадян і юридичних осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Згідно з ключовими індексами та рейтингами, які оцінюють ефективність врядування в світі, Україна досі посідає низькі місця.

Місце України у ключових рейтингах

Індекс	2015 рік	2016 рік
Ефективність роботи суспільних інституцій	130	132
Ефективність публічного сектору	119	114
Прозорість формування державної політики	98	99
Ефективність урядування (індекс процвітання)	120	128
Ефективність урядування (Світовий банк)	125	137

На сьогодні в Україні утворено і розпочали роботу 682 центри, з яких: 208 центрів утворено органами місцевого самоврядування, у тому числі 35 територіальних підрозділів; 474 центри утворено місцевими держадміністраціями, у тому числі 5 територіальних підрозділів. Крім того, 11 віддалених місць для роботи адміністраторів центрів утворено органами місцевого самоврядування.

Мета, якої передбачається досягнути

Визначення та посилення загальної управлінської та адміністративної спроможності державного апарату на основі принципів належного врядування та кращого досвіду країн - членів ЄС, перетворення його на ефективний інструмент безперервного і сталого розвитку нашої держави, а також задоволення потреб громадян України.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У результаті реформи державного управління очікується, що за показниками у сфері державного управління Україна підвищить свій рейтинг.

Місце України у ключових рейтингах

Індекс	2018 рік	2020 рік
Ефективність роботи суспільних інституцій	вище 70 місця	вище 50 місця
Ефективність публічного сектору	вище 70 місця	вище 50 місця
Прозорість формування державної політики	вище 70 місця	вище 50 місця
Ефективність урядування (індекс процвітання)	вище 70 місця	вище 50 місця
Ефективність урядування (Світовий банк)	вище 70 місця	вище 50 місця

Цільові кількісні показники

Показник	2017 рік	2020 рік
Заповнення посад фахівців з питань реформ за результатами конкурсу згідно із визначеним рівнем професійної компетентності та з урахуванням особистих якостей і досягнень кандидата, відсотків	80	100
Утворення сучасних служб управління персоналом у центральних органах виконавчої влади, відсотків	70	100
Забезпечення функціонування модулів інтегрованої інформаційної системи управління людськими ресурсами для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби, частка органів виконавчої влади, які ними користуються, відсотків	10	70
Проведення горизонтального функціонального обстеження системи центральних органів виконавчої влади, відсотків	70	100
Частка центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, відсотків	8	0
Частка центрів надання адміністративних послуг, які відповідають вимогам, визначеним законодавством, відсотків	35	80

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Стратегії реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. N 474.

Результати роботи за попередній період

Набрав чинності новий Закон України "Про державну службу".

Кабінетом Міністрів України та НАДС прийнято 36 нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень нового Закону України "Про державну службу".

Сформована Комісія з питань вищого корпусу державної служби, яка провела 134 конкурси на зайняття вакантних посад державної служби категорії "А".

Президентом України та Кабінетом Міністрів України призначено 64 переможці конкурсів на посади державної служби категорії "А", з них 17 - державних секретарів.

Кабінетом Міністрів України схвалено Стратегію реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки та затверджено план заходів з її реалізації (розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. N 474), які містять 158 заходів з чіткими індикаторами та строками.

Утворено Координаційну раду з питань реформування державного управління у складі 24 членів, якою проведено два засіданні.

Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію запровадження посад фахівців з питань реформ, яка охоплює 19 міністерств та Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Укладено Угоду з ЄС про фінансування програми "Підтримка комплексного реформування державного управління", якою передбачено підтримку реформи державного управління на суму 104 млн. євро.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Комплексне реформування державного управління здійснюватиметься в розрізі трьох ключових напрямів.

Перший напрям: підвищення ефективності діяльності Уряду, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зокрема:

запровадження сучасних методів формування державної політики;

оновлення процедур діяльності Кабінету Міністрів України;

розроблення системи стратегічного планування, моніторингу та оцінки;

позбавлення Кабінету Міністрів України невластивих повноважень;

оптимізація внутрішніх типових процедур центральних органів виконавчої влади.

Другий напрям: впорядкування загальної системи центральних органів виконавчої влади та оптимізація організаційних структур центральних органів виконавчої влади, зокрема:

запровадження нової структури Секретаріату Кабінету Міністрів України і типової структури апарату міністерств;

визначення чіткої місії та сфер відповідальності міністерств;

оптимізація функцій державного управління (ліквідація дублювання та зайвих функцій центральних органів виконавчої влади);

уніфікація наскрізних та горизонтальних функцій;

запровадження моделі взаємодії між заступниками міністрів та державними секретарями.

Третій напрям: посилення кадрового потенціалу в органах державної влади, зокрема:

запровадження посад фахівців з питань реформ у міністерствах;

удосконалення процедур конкурсного відбору на державну службу;

реформування системи навчання та підготовки державних службовців;

формування сучасних служб управління людськими ресурсами;

реформування системи оплати праці державних службовців.

Завдання та заходи, строки їх виконання та індикатори виконання визначені в Стратегії реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки та планом заходів з її реалізації.

2. Розвиток електронного урядування

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Ситуація, що склалася сьогодні в Україні, стосовно системи надання публічних послуг та публічного управління в цілому свідчить про їх низьку ефективність, непрозорість та закритість для фізичних і юридичних осіб та потребує негайного поліпшення шляхом реформування. Запровадження інструментів електронного урядування є найкращим шляхом такого реформування.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Згідно з останнім дослідженням ООН (United Nations E-government Survey 2016) щодо розвитку електронного урядування (E-Government Development Index) Україна посіла 62 місце серед 193 країн, що свідчить про значне відставання України від світових темпів розвитку електронного урядування та необхідність удосконалення державної політики у цій сфері.

На сьогодні створено умови для розвитку електронного урядування в Україні, зокрема:

запроваджено пілотні електронні послуги (близько 30) та створено Єдиний державний портал адміністративних послуг;

запроваджено єдиний державний веб-портал відкритих даних, на якому зареєстровано понад 1000 розпорядників інформації та оприлюднено понад 10000 наборів даних, близько 70 відсотків яких низької якості;

запроваджено обмін електронними документами між центральними органами виконавчої влади;

започатковано електронну взаємодію між базовими державними реєстрами, розвиток альтернативних засобів електронної ідентифікації та інструментів електронної демократії.

Мета, якої передбачається досягнути

Розвиток ефективної системи електронного урядування в Україні для задоволення інтересів та потреб фізичних і юридичних осіб, вдосконалення системи державного управління, підвищення конкурентоспроможності та стимулювання соціально-економічного розвитку держави шляхом запровадження пріоритетних електронних послуг в усіх сферах суспільного життя, оприлюднення високоякісних наборів даних у формі відкритих даних, запровадження електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, забезпечення розвитку електронного документообігу та електронної ідентифікації, розвитку електронної демократії.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Входження України у ТОП-40 країн світу за Індексом розвитку електронного урядування (ООН), у ТОП-50 за підсумками 2018 року.

Створення об'єднаної бази з питань вчинення та реєстрації консульських дій і зборів "E-consul".

Показник	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік
Запровадження пріоритетних електронних послуг	20	20	30	30
Оприлюднення пріоритетних наборів даних у відкритій формі	5000	8000	15000	22000
Підключення базових державних реєстрів до електронної взаємодії	15	15	15	15

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. N 474;

Концепції розвитку системи електронних послуг в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. N 918;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

У період 2014 року - початок 2016 року запроваджено близько 30 електронних послуг, модернізовано та у тестовому режимі запущено Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Прийнято спеціальний Закон України від 9 квітня 2015 р. N 319-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних" та затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 835 "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних".

Протягом 2016 року запроваджено 10 пріоритетних електронних послуг, схвалено Концепцію розвитку системи електронних послуг в Україні, здійснено заходи для того, щоб Україна приєдналася до міжнародної Хартії відкритих даних, та оприлюднено понад 10000 наборів даних у формі відкритих даних, а також запроваджено обмін електронними документами між центральними органами виконавчої влади та електронну взаємодію між базовими реєстрами.

Триває процес автоматизації консульських послуг, зокрема підключення закордонних дипломатичних установ України (на цей час 110 закордонних дипломатичних установ із 114) до відомчої інформаційної системи МЗС для забезпечення централізованого оформлення біометричних паспортів громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичних та службових паспортів України, перенесення до центральної бази даних відомчої інформаційної системи МЗС інформації консульського обліку громадян України (постійного та тимчасового); встановлення POS-терміналів для безготівкової оплати консульських послуг (на сьогодні встановлено в 27 установах, МЗС та аеропортах "Бориспіль" та "Київ" (Жуляни). Створено систему регулювання потоків відвідувачів (систему як експеримент встановлено в департаменті консульської служби МЗС у відділі апостилю, легалізації та витребування документів).

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Запровадження не менше 100 пріоритетних електронних послуг в усіх сферах суспільного життя, у тому числі не менше 20 пріоритетних електронних послуг у 2017 році відповідно до вимог ЄС через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Оприлюднення не менше 50000 наборів даних у формі відкритих даних та стимулювання розвитку суспільних та комерційних проектів на їх базі, у тому числі не менше 5000 наборів та 10 проектів у 2017 році. Модернізація єдиного державного веб-порталу відкритих даних, сприяння підвищенню якості відкритих даних та сервісів і проектів на їх основі протягом 2017 року.

Підключення до електронної взаємодії та розвиток інтероперабельності не менше 60 базових державних реєстрів та баз даних, у тому числі 15 пріоритетних реєстрів у 2017 році.

Запровадження систем внутрішнього електронного документообігу в усіх центральних органах виконавчої влади та міжвідомчого електронного документообігу між центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також залучення до електронного документообігу з органами державної влади юридичних осіб у 2017 році.

Забезпечення доступності зручних та безпечних засобів електронної ідентифікації, у тому числі запровадження інтегрованої системи електронної ідентифікації та системи автентифікації та електронного цифрового підпису з використанням мобільних технологій (MobileID) у 2017 році.

Схвалення Концепції та дорожньої карти розвитку електронної демократії, спрямованої на надання можливості громадянам ефективно впливати на процеси державного управління з використанням інструментів електронної демократії.

Завершення автоматизації консульських послуг.

3. Децентралізація

Створення нової територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Основою діяльності органів місцевого самоврядування є адміністративно-територіальний устрій України. Попри численні спроби в Україні так і не відбулася модернізація адміністративно-територіального устрою, яка би забезпечила запровадження принципу субсидіарності в системі територіальної організації влади. Існуюча система адміністративно-територіального устрою України не завжди дозволяє органам місцевого самоврядування ефективно реалізовувати визначені законодавством повноваження, надавати якісні послуги громадянам, забезпечуючи їх доступність, сприяти сталому соціально-економічному розвитку відповідних територій. Це потребує формування самодостатньої первинної ланки місцевого самоврядування - територіальних громад, які б володіли відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, інфраструктурою, необхідними для ефективного виконання покладених на них завдань та функцій.

Основними проблемами у сфері адміністративно-територіального устрою України, які істотно впливають на ефективність територіальної організації влади, є:

надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць, насамперед сільських та селищних рад, як наслідок, зазначені ради не мають відповідних ресурсів для виконання у повному обсязі наданих законом повноважень та надання послуг населенню відповідної якості;

невпорядкованість територіального устрою: існування анклавів, ексклавів, невизначеність меж багатьох адміністративно-територіальних одиниць;

наявність значних диспропорцій у рівнях соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

застарілість моделі адміністративно-територіального устрою України, яка не відповідає сучасним викликам;

відсутність законодавчої бази для формування нової територіальної основи діяльності органів місцевого самоврядування.

Збереження існуючої на сьогодні диспропорційності системи адміністративно-територіального устрою як основи нераціональної територіальної організації влади (відсутність цілісної території адміністративно-територіальної одиниці базового рівня, перебування територіальної громади села, селища, міста у складі іншої територіальної громади або на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, територіальної громади району в місті) призводить до конфлікту компетенції як між органами місцевого самоврядування, так і між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, а відтак до неналежного рівня організації регіональної та місцевої влади, малоефективного управління суспільним розвитком на відповідній території.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Кількість адміністративно-територіальних одиниць (сільських, селищних, міських рад), які об'єдналися у спроможні територіальні громади станом на 2015 рік - 784 (7 відсотків), станом на 2016 рік - 17 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Утворення спроможних територіальних громад та підтримка їх розвитку.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Показник	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік
Формування соціально та економічно обґрунтованих перспективних планів розвитку територій спроможних громад, відсотків щорічної потреби	100	100	100	100
Питома вага кількості місцевих рад, які об'єдналися у спроможні територіальні громади, у загальній кількості місцевих рад базового рівня, відсотків	50	70	90	100
Забезпечення доступності до адміністративних послуг у спроможних територіальних громадах:
частка центрів надання адміністративних послуг, які відповідають вимогам, визначеним законодавством, відсотків;	35	50	65	80
частка центрів надання адміністративних послуг, через які надаються обов'язкові адміністративні послуги, відсотків;	70	80	90	100
частка користувачів, задоволених якістю надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг, відсотків		40		70
Забезпечення надання уніфікованих та відповідної якості по всій території держави адміністративних, соціальних, інших послуг (зокрема у сфері архітектурно-будівельного контролю) населенню громади (відсотків)	50			100

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. N 333.

Результати роботи за попередній період

З моменту прийняття Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" протягом 2015 - 2016 років в Україні утворено 366 добровільно об'єднаних територіальних громад, в яких відбулися перші місцеві вибори, з них: 159 об'єднаних територіальних громад - у 2015 році, 207 об'єднаних територіальних громад - у 2016 році.

В цілому до складу об'єднаних територіальних громад увійшло близько 2 тис. сільських, селищних, міських рад.

У 2017 році призначено перші місцеві вибори ще у 47 новоутворених об'єднаних територіальних громадах.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

сприяння формуванню спроможних об'єднаних територіальних громад шляхом їх добровільного об'єднання;

державної підтримки добровільного об'єднання територіальних громад;

створення законодавчої основи для формування нової територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування;

формування трирівневої системи адміністративно-територіального устрою України: базового (адміністративно-територіальні одиниці - громади), районного та регіонального;

утворення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та публічних послуг, що надаються цим органом;

формування законодавчої бази з питань діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням їх повноважень та ресурсного забезпечення;

створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень.

Забезпечення законодавчого врегулювання питання обов'язковості прийняття органами місцевого самоврядування статутів територіальних громад, регламентації в них участі членів територіальних громад у здійсненні місцевого самоврядування, взаємовідносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з інститутами громадянського суспільства, статусу органів самоорганізації населення.

Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади (секторальна децентралізація)

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості об'єднаних територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами та організаціями високоякісних і доступних публічних послуг на відповідних територіях.

У зв'язку з неспроможністю органів місцевого самоврядування забезпечити надання якісних публічних послуг населенню місцеві органи виконавчої влади, зокрема місцеві державні адміністрації, виконують не властиві для них функції, що призводить до:

фактичного прямого втручання державної влади у справи об'єднаних територіальних громад всупереч деяким міжнародним нормативно-правовим актам;

протистояння між обласними (районними) радами та обласними (районними) державними адміністраціями з приводу делегованих повноважень.

На даний час ефективного та швидкого розв'язання потребують такі проблеми:

низька якість та недоступність публічних послуг внаслідок ресурсної неспроможності переважної більшості органів місцевого самоврядування здійснювати власні і делеговані повноваження;

відсутність державних стандартів надання публічних послуг.

Потребує підвищення рівень професіоналізму посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, внаслідок низької конкурентоспроможності органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень.

Доступність та належна якість публічних послуг має бути забезпечена шляхом оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації.

Важливо підсилити координацію процесів секторальної децентралізації.

Децентралізація влади як один з головних принципів формування спроможного місцевого самоврядування, реформування системи місцевого самоврядування та секторальна реформа повинні здійснюватися в одній площині і узгоджуватися між собою.

Одне із важливих питань - формування оптимальної мережі закладів освіти, охорони здоров'я на відповідних рівнях адміністративно-територіального устрою. Враховуючи, що переважна кількість цих закладів перебуває в комунальній власності і рішення щодо їх утримання, розвитку чи реорганізації буде прийматися органами місцевого самоврядування, дуже важливо мати чіткі вимоги з боку держави щодо переліку та обсягу послуг, рівня їх якості тощо.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Протягом 2015 - 2016 років 1740 сільських, селищних, міських рад добровільно об'єдналися у 366 об'єднаних територіальних громад, які згідно з Бюджетним кодексом України отримали прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом та повноваження міст обласного значення.

Нова модель фінансового забезпечення місцевих бюджетів сприяла збільшенню мотивацій до нарощування дохідної бази місцевих бюджетів.

Щодо місцевих бюджетів. У 2016 році надходження податків і зборів до місцевих бюджетів зросли на 41,7 відсотка порівняно з 2015 роком, приріст становив 50,3 млрд. гривень, а їх частка у загальних доходах зведеного бюджету зросла з 18,5 до 21,8 відсотка.

Надходження загального фонду місцевих бюджетів України - 146,6 млрд. гривень (110,7 відсотка річного обсягу, затвердженого місцевими радами), приріст - 44,4 млрд. гривень (45,1 відсотка порівняно з 2015 роком).

Щодо бюджетів об'єднаних територіальних громад. У 2016 році 159 об'єднаних територіальних громад перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Доходи цих об'єднаних територіальних громад за 2016 рік (з урахуванням трансфертів з державного бюджету) збільшилися майже у сім разів порівняно з надходженнями 2015 року бюджетів рад, що увійшли до об'єднаних територіальних громад. Власні доходи бюджетів об'єднаних територіальних громад збільшилися майже у три рази (з 1,1 млрд. гривень до 3,3 млрд. гривень); у розрахунку на одного жителя - збільшилися майже у три рази з 700 гривень до 2345 гривень.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" для всіх об'єднаних територіальних громад передбачена державна підтримка у вигляді субвенції на формування інфраструктури - 1,5 млрд. гривень (у 2016 році - 1 млрд. гривень).

Крім того, у 2017 році передбачена державна підтримка місцевого самоврядування у вигляді державного фонду регіонального розвитку - 3,5 млрд. гривень та субвенції на соціально-економічний розвиток територій - 4 млрд. гривень.

Збільшено розміри освітньої субвенції на 8,1 млрд. гривень (з 44,5 млрд. гривень у 2016 році до 52,6 млрд. гривень у 2017 році), а також медичної субвенції на 11 млрд. гривень (з 44,8 млрд. гривень у 2016 році до 55,5 млрд. гривень у 2017 році).

Державним бюджетом у 2017 році передбачена додаткова дотація у розмірі 14,9 млрд. гривень з державного бюджету місцевим бюджетам на охорону здоров'я та освіту.

Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства (довідково: із 49 органів місцевого самоврядування, які станом на грудень 2016 року перебрали на себе ці повноваження, одна об'єднана територіальна громада - Ювілейна селищна рада Дніпропетровської області):

передано на місця повноваження щодо надання адміністративних послуг з видачі документів дозвільного характеру;

передано органам місцевого самоврядування повноваження щодо надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг щодо:

- реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- надання відомостей з Державного земельного кадастру;

у соціальній сфері - близько 20 об'єднаних територіальних громад виступили засновниками центрів з надання соціальних послуг.

Мета, якої передбачається досягнути

Формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг. Зміцнення правової основи місцевого самоврядування щодо визначення предмета статуту територіальної громади.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Утворення центрів надання адміністративних послуг: у 2017 році в 20 відсотках об'єднаних територіальних громадах, у 2018 році - 50 відсотках, у 2019 році - 80 відсотках, у 2020 році - у всіх об'єднаних територіальних громадах.

Передача повноважень органам місцевого самоврядування базового та регіонального рівня відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Реалізація органами місцевого самоврядування повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю у 2017 році в 25 відсотках територіальних громад, у 2018 році - 50 відсотках, у 2019 році - 75 відсотках, у 2020 році - у всіх об'єднаних територіальних громадах.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. N 333.

Результати роботи за попередній період

Розширено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері архітектурно-будівельного контролю з видачі та прийняття документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будівництва, які можуть забезпечуватися через центри надання адміністративних послуг (Закон України від 9 квітня 2015 р. N 320-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства").

Внесено зміни до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відповідно до яких з 4 жовтня 2015 р. ліквідовано дозвільні центри як окрему складову центрів надання адміністративних послуг та передбачено видачу документів дозвільного характеру через адміністраторів центрів надання адміністративних послуг.

Прийнято ряд законів щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг, зокрема реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; надання відомостей з Державного земельного кадастру.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях за принципом субсидіарності;

завершення формування нормативно-правового підґрунтя з питань діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з урахуванням конституційної реформи;

запровадження державних стандартів надання публічних послуг;

формування оптимальної мережі закладів освіти, охорони здоров'я на відповідних рівнях;

недопущення дублювання повноважень, функцій і завдань органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях (оптимізація структури та граничної чисельності працівників районних держадміністрацій з урахуванням утворення об'єднаних територіальних громад, територія яких повністю або більше половини охоплює територію району; підготовка пропозицій щодо шляхів забезпечення виконання районними радами визначених законом повноважень, де утворено об'єднані територіальні громади, територія яких повністю або більше половини охоплює територію району);

запровадження механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг;

максимального залучення населення і фахової спільноти до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії та професійного саморегулювання.

4. Реформування системи управління державними фінансами

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Побудова ефективної та конкурентоздатної економіки в Україні передбачає проведення системної реформи управління державними фінансами у складі системи державного управління. На сьогодні така система відстає від вимог часу. Проявом її недостатньої ефективності є низький рівень задоволення потреб населення у державних послугах та неспроможність державних інституцій та порівняно великий розмір видатків сектору загального державного управління.

Бюджетно-податкова політика є непередбачуваною у середньостроковій перспективі. Як наслідок, платники податків не знають, які податки будуть запроваджені найближчим часом; державні установи не знають, який обсяг коштів буде їм доступний у середньостроковій перспективі, а громадяни - на які цілі будуть виділятися бюджетні кошти та на які послуги з боку держави вони можуть розраховувати.

Відсутність цілісної системи стратегічного планування не дає змоги скерувати процес бюджетного планування належним чином та призводить до послаблення зв'язків між бюджетними програмами та пріоритетами розвитку держави. Розвиток програмно-цільового методу бюджетування в Україні та покращення управління державними інвестиціями також стримуються неузгодженостями державної політики у середньостроковій перспективі.

Система управління державними фінансами в Україні досі сфокусована передусім на механізмах контролю витрат, що змушує осіб, відповідальних за надання державних послуг, зосереджувати свої зусилля на дотриманні формальних вимог, приділяючи меншу увагу підвищенню ефективності надання послуг.

Все це стримує інвестиції, призводить до неефективного витрачання обмежених ресурсів та незадоволеності громадян послугами з боку держави.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Великий розмір видатків сектору загального державного управління, що, за оцінками МВФ, становив на кінець 2015 року близько 43 відсотків валового внутрішнього продукту, а на кінець 2016 року - 40,6 відсотка.

Відповідно до Звіту про ефективність управління державними фінансами (PEFA), підготовленого Світовим банком у 2015 році, рівень передбачуваності Державного бюджету України був нижчим за середній рівень для країн Східної Європи та Центральної Азії з рівнем доходу вище середнього. Відхилення від прогнозу в обсягах отриманих доходів у 2012 році становило 4 відсотки, а в 2013 та 2014 роках було відповідно на 7 відсотків та 10 відсотків нижчим за прогнозований рівень. Значними також є розбіжності між плановими та фактичними видатками за окремими категоріями функціональної та економічної класифікації.

Затверджений у Законі про Державний бюджет України (із змінами) показник дефіциту державного бюджету у 2015 році становив 4,1 відсотка валового внутрішнього продукту (фактичний - 2,3 відсотка), у 2016 році - 3,7 відсотка валового внутрішнього продукту (фактичний - 2,9 відсотка).

Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2015 та 2016 роках залишилася незмінною та була на рівні 32,8 відсотка валового внутрішнього продукту.

Рівень державного та гарантованого державою боргу на кінець 2015 року становив 79,1 відсотка валового внутрішнього продукту та на кінець 2016 року - 81 відсоток прогнозного валового внутрішнього продукту.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення фінансової стабільності шляхом більш послідовної та передбачуваної бюджетної та податкової політики в середньостроковій перспективі, посилення бюджетної дисципліни, підвищення ефективності планування і здійснення державних видатків.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Утримання дефіциту державного бюджету у 2017 році на рівні 3 відсотки валового внутрішнього продукту.

Утримання у середньостроковій перспективі дефіциту державного бюджету у 2018 році на рівні 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту, у 2019 році - 2,3 відсотка валового внутрішнього продукту, у 2020 році - 2,1 відсотка валового внутрішнього продукту.

Досягнення на кінець 2020 року відношення державного боргу та гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту на рівні 72 відсотки.

Відхилення фактичних показників валового внутрішнього продукту та доходів державного бюджету від їх прогнозних значень - не більше ніж на 10 відсотків.

Утримання частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2017 році на рівні 2016 року.

Утримання у середньостроковій перспективі частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет у 2018 році - 33 відсотки валового внутрішнього продукту, у 2019 році - 31 відсоток валового внутрішнього продукту, у 2020 році - 30 відсотків валового внутрішнього продукту.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Здійснено заходи щодо суттєвої бюджетної консолідації, підвищення бюджетної дисципліни та оптимізації видатків, проведення бюджетної децентралізації, розширення повноважень та ресурсної бази органів місцевого самоврядування.

У 2016 році вперше включено до проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік основні бюджетні параметри - індикативні прогнозні показники та завдання Державного бюджету України на 2018 і 2019 роки.

Схвалено Стратегію реформування системи управління державними фінансами на 2017 - 2020 роки.

Внесено зміни до Бюджетного кодексу України з метою інтегрування державних інвестицій у бюджетний процес, покращення рівня проектних пропозицій та запровадження їх економічного аналізу та більш прозорої процедури прийняття рішень, утворення міжвідомчої комісії для відбору проектів, гарантування послідовності фінансування розпочатих проектів.

Внесено зміни до статті 52 Бюджетного кодексу України з метою підвищення бюджетної дисципліни в частині визначення чіткого переліку підстав внесення змін до закону про Державний бюджет України в процесі його виконання.

Прийнято Закон України "Про відкритість використання публічних коштів" та створено єдиний веб-портал використання публічних коштів розпорядниками коштів державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними підприємствами, фондами обов'язкового соціального страхування та Пенсійним фондом України.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Для побудови сучасної та ефективної системи управління державними фінансами, яка здатна надавати якісні державні послуги, ефективно акумулювати ресурси та розподіляти їх у чіткій відповідності з пріоритетами розвитку держави у середньо- та довгостроковій перспективі, необхідно забезпечити реалізацію завдань за такими пріоритетними напрямами:

дотримання загальної бюджетно-податкової дисципліни у середньостроковій перспективі; реформування податкової системи, спрощення адміністрування податків, удосконалення системи макроекономічного та бюджетного прогнозування, запровадження середньострокового бюджетного планування, ефективне управління державним боргом, управління фіскальними ризиками, управління ліквідністю;

підвищення ефективності розподілу ресурсів на рівні формування державної політики; запровадження стратегічного планування, дотримання програмно-цільового методу під час формування бюджетних програм, удосконалення міжбюджетних відносин та продовження фіскальної децентралізації;

забезпечення ефективного виконання бюджету; підвищення ефективності системи публічних закупівель, управління державними інвестиціями, удосконалення бухгалтерського обліку в державному секторі, посилення державного фінансового контролю та державного внутрішнього фінансового контролю, а також незалежного зовнішнього фінансового контролю (аудиту);

підвищення рівня прозорості та підзвітності в управлінні державними фінансами, підвищення прозорості бюджету та забезпечення участі громадян у бюджетному процесі, впровадження інформаційних технологій в управлінні державними фінансами.

Основою реформи є впровадження середньострокового бюджетного планування, забезпечення його чітких зв'язків з галузевими стратегічними пріоритетами та підвищення ефективності державних видатків.

Перехід до середньострокового бюджетного планування в Україні є системною зміною бюджетної політики, яка має забезпечити стратегічний підхід до визначення пріоритетних заходів та відповідний розподіл обмежених ресурсів, посилення бюджетної дисципліни шляхом визначення та відображення наслідків поточної політики протягом наступних років і забезпечення дотримання граничних обсягів видатків, а також підвищення передбачуваності бюджетних ресурсів та планування заходів політики відповідно.

Цільові показники бюджетної політики та середньострокові ліміти видатків (на кожний рік трирічного періоду) затверджуватимуться у складі Бюджетної декларації на середньостроковий період (Основні напрями бюджетної політики) Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.

Буде посилено роль та відповідальність головних розпорядників бюджетних коштів, передусім міністерств, у бюджетному процесі з одночасним наданням більшої гнучкості та повноважень на використання коштів в рамках затверджених граничних обсягів видатків для досягнення стратегічних цілей.

Рівень фінансової обґрунтованості нових заходів політики буде підвищено, жодні ініціативи не можуть бути підтримані, якщо не розрахована вартість їх реалізації та вплив на бюджетні показники, а також якщо обсяг їх фінансування виходить за рамки ресурсних можливостей бюджету.

Бюджетна реформа передбачає не лише встановлення числових обмежень, але і зміну підходів до планування витрат та розподілу бюджетних ресурсів від утримання бюджетних установ до надання якісних державних послуг. Цей процес відбуватиметься паралельно із секторальною децентралізацією у сфері освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, спрямованою на розширення доступності, підвищення якості та зниження вартості публічних послуг з урахуванням реальних потреб соціальних груп, оптимізацію мережі бюджетних установ, підвищення рівня ефективності та результативності видатків місцевих бюджетів.

В умовах передачі більшої кількості повноважень і ресурсів на місцевий рівень необхідне посилення прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування. Для цього будуть визначені відповідні повноваження органів державного фінансового контролю та місцевих фінансових органів. Виконання цього завдання потребує також запровадження на постійній основі механізмів контролю з боку громадськості за управлінням місцевими фінансами та комунальним майном.

5. Реформування системи державного фінансового контролю на центральному, регіональному та місцевому рівні

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Обсяги порушень бюджетного законодавства (незаконного, зокрема нецільового) та неефективного використання бюджетних ресурсів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, які виявляються контролюючими органами, є надзвичайно масштабними та щороку зростають. Відтак вкрай необхідним є підсилення інституційної основи попереднього та поточного контролю за станом управління доходами та витратами бюджетів усіх рівнів. Зокрема, орієнтування державного фінансового контролю протягом десятків років на усунення порушень та покарання винних осіб не сприяло підвищенню ефективності управління та використання фінансових ресурсів розпорядниками коштів державного бюджету та місцевого бюджету, їх одержувачами.

В умовах бюджетної децентралізації значно зростає потреба здійснення належного контролю за роботою органів влади різних рівнів, зокрема під час планування та виконання ними бюджетів, управління і використання фінансових ресурсів. Проте для забезпечення ефективного механізму поточного контролю щодо виявлення та попередження порушень фінансово-бюджетної дисципліни, забезпечення ефективного формування, розподілу, управління, використання та збереження публічних ресурсів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання державного та комунального секторів необхідним є розв'язання таких проблем:

низький рівень поточного контролю та відповідно коригуючого впливу на ефективність управлінської діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання державного та комунального секторів, досягнення ними прогнозних цілей та результатів під час використання державних ресурсів;

відсутність вибудованої законодавчої бази для можливості проведення органами Держаудитслужби IT-аудиту, аудиту коштів і грантів ЄС, аудиту державних програм та аудиту інвестиційних проектів тощо;

недосконалість нормативно-правового, організаційного методологічного, інформаційного, кадрового та фінансового забезпечення діяльності органів державного фінансового контролю;

низький рівень відповідальності і підзвітності органів державної влади та суб'єктів господарювання державного сектору економіки щодо ефективності управлінської діяльності, забезпечення виконання вимог та впровадження пропозицій органів Держаудитслужби, наданих за результатами контрольних заходів.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Протягом 2015 року та дев'яти місяців 2016 року проведення ревізій займало більшу частку (близько 94 відсотки контрольних заходів) у загальній структурі здійснених контрольних заходів, тоді як державні фінансові аудити - 3,5 відсотка контрольних заходів та перевірки і моніторинг державних закупівель - 2,5 відсотка контрольних заходів.

Водночас у разі встановлення значних фінансових порушень під час проведення інспектування (близько 6 млрд. гривень, з яких вагому частку (понад 42 відсотки, або близько 2,5 млрд. гривень) становили порушення під час використання бюджетних коштів) рівень відшкодування завданих втрат державі є вкрай низький - майже 22 відсотки виявлених порушень.

Показник	Фактично досягнуто у 2015 році	Фактично досягнуто у 2016 році
Обсяги охоплення фінансових ресурсів державного бюджету та місцевих бюджетів за результатами контрольних заходів (млрд. гривень)	195,4	111,2
Попереджено порушень за результатами контрольних заходів (млн. гривень)	3260,3	4975,9
Рівень впровадження пропозицій щодо підвищення ефективності та результативності управління державними фінансами за результатами проведення державних фінансових аудитів (відсотків)	80	90

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення ефективного державного фінансового контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час управління та використання бюджетних ресурсів, зокрема спрямування державного фінансового контролю на підвищення рівня ефективного, законного, цільового, раціонального, результативного використання та збереження фінансових (матеріальних) ресурсів держави, необоротних та інших активів, досягнення росту економії бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами, усунення виявлених порушень, недоліків і запобігання їм надалі в процесі їх діяльності, підвищення відповідальності керівників органів державного сектору за ефективність діяльності.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Здійснення ряду заходів щодо удосконалення інституційної спроможності органів Держаудитслужби призведе до збільшення якісних та кількісних показників їх діяльності у разі здійснення контролю за ефективністю управління державними фінансами.

Показник	2017 рік	2020 рік
Обсяги охоплення фінансових ресурсів державного бюджету та місцевих бюджетів за результатами контрольних заходів, відсотків до відповідних обсягів 2016 року	110	130
Попереджено порушень в результаті здійснення контрольних заходів, відсотків порівняно з 2016 роком	105	125
Рівень впровадження пропозицій щодо підвищення ефективності та результативності управління державними фінансами за результатами проведення державних фінансових аудитів, відсотків	90	100
Питома вага попереджених порушень в загальній структурі порушень, виявлених в результаті здійснення контрольних заходів	30	50

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію;

Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017 - 2020 роки, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. N 142.

Результати роботи за попередній період

Певні кроки в модернізації діяльності органів державного фінансового контролю (Держфінінспекції) Уряд зробив у 2015 році. Зокрема, з метою підвищення ефективності урядового контролю, розвитку та посилення функції аудиту, підвищення його дієвості як інструменту Уряду для попередження порушень, усунення виявлених порушень і недопущення їх надалі, оцінки ефективного, законного, цільового, раціонального, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів у 2015 році розпочато реформування діяльності органів державного фінансового контролю шляхом реорганізації в Держаудитслужбу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. N 868 утворено Держаудитслужбу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого (на сьогодні) спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію, та прийнято інші нормативно-правові акти, що регламентують її діяльність. Розподіл функцій аудиту та інспектування здійснюється шляхом утворення відділів аудиту Держаудитслужби за відповідним галузевим спрямуванням.

У 2016 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. N 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" реорганізовано територіальні органи Держфінінспекції шляхом оптимізації та утворення міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби. Зокрема, із 27 територіальних органів передбачено утворення п'яти офісів Держаудитслужби, а саме Північний офіс Держаудитслужби; Північно-східний офіс Держаудитслужби; Південний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби; Східний офіс Держаудитслужби. На сьогодні зазначені міжрегіональні територіальні підрозділи Держаудитслужби утворені та розпочали свою діяльність.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі з метою реалізації пріоритету щодо реформування та створення ефективної і якісної системи державного фінансового контролю планується здійснити заходи, зокрема щодо:

виконання завдань, визначених у Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017 - 2020 роки, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. N 142, за напрямом державний фінансовий контроль та досягнення очікуваних результатів реалізації завдань;

погодження та впровадження Держаудитслужбою Концепції реалізації державної політики у сфері реформування системи державного фінансового контролю на період до 2021 року, яка на даний час перебуває на стадії розроблення;

розвитку правового поля та методологічного забезпечення державного фінансового аудиту шляхом гармонізації з міжнародними стандартами (Інститут внутрішніх аудиторів (IIA), Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC), INTOSAI) та методологією, а також кращою практикою ЄС щодо аудиту в сфері державних фінансів;

модернізації та підвищення ефективності і результативності діяльності органів державного фінансового контролю, впровадження результатів аудитів і отримання економічного ефекту;

запровадження механізму підзвітності органів державної влади за законність та ефективність їх діяльності і прийняття рішень;

чіткого розподілу функцій та повноважень між органами державної влади у сфері державного фінансового контролю;

визначення і унормування переліку та механізму надання органами Держаудитслужби адміністративних послуг для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання;

удосконалення інформаційного забезпечення системи державного фінансового контролю шляхом створення єдиної інформаційно-аналітичної бази державного фінансового контролю;

зміцнення кадрового потенціалу органів державного фінансового контролю та розбудови ефективної моделі розвитку і підготовки висококваліфікованих кадрів у сфері державного фінансового контролю.

6. Запобігання зміні клімату та адаптація до неї

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Законодавча неврегульованість основних засад реалізації державної політики у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Не чіткий розподіл функцій, низький рівень координації дій та інституційної спроможності органів державної влади щодо планування і реалізації дій у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Неузгодженість політики у сфері зміни клімату та захисту озонового шару із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами в інших соціально-економічних сферах.

Недостатність фінансових ресурсів.

Відсутність системного підходу до створення наукового підґрунтя діяльності у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Недостатня обізнаність громадянського суспільства та органів державної влади з усіх аспектів проблеми зміни клімату, захисту озонового шару та низьковуглецевого розвитку держави, використання озонобезпечних технологій.

Реінтеграція постраждалої території зони відчуження, зокрема шляхом скорочення викидів парникових газів під час виробництва електроенергії за рахунок заміщення джерел теплової генерації, які для виробництва електроенергії використовують традиційні викопні первинні енергоносії (природний газ, кам'яне вугілля та інше), альтернативними джерелами енергії.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Загальні антропогенні викиди парникових газів у різних секторах економіки України у 2014 році становлять близько 37 відсотків проти рівня викидів у 1990 році.

Відповідно до вимог Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, та рішень Наради Сторін Монреальського протоколу дозволений рівень споживання гідрохлорфторвуглеців визначений 51,3 тонни озоноруйнівного потенціалу у 2014 році; 16,42 тонни озоноруйнівного потенціалу у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках. Крім того, рівень споживання озоноруйнівних речовин у 2014 році становив 49,06 тонни озоноруйнівного потенціалу.

Мета, якої передбачається досягнути

Вдосконалення державної політики у сфері зміни клімату для досягнення сталого розвитку держави, створення правових та інституційних передумов для забезпечення поступового переходу до низьковуглецевого розвитку за умови економічної, енергетичної та екологічної безпеки і підвищення добробуту громадян.

Впровадження механізмів, спрямованих на скорочення споживання озоноруйнівних речовин та стимулювання переходу до використання альтернативних речовин та технологій.

Збільшення кількості реалізованих проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів, підвищення ефективності використання коштів, отриманих від продажу одиниць (частин) установленої кількості, та завершення співпраці в межах договорів продажу одиниць (частин) установленої кількості.

Реінтеграція постраждалої території зони відчуження, зокрема шляхом створення об'єктів з вироблення електроенергії з альтернативних джерел енергії.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Обмежити до 2020 року щорічні загальні антропогенні викиди парникових газів у різних секторах економіки України рівнем, який не перевищує середньорічного рівня викидів парникових газів в Україні протягом 2008 - 2012 років - першого періоду дії зобов'язань Сторін за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Забезпечити споживання гідрохлорфторвуглеців у 2017, 2018 та 2019 роках в обсягах, що не перевищують 16,42 тонни озоноруйнівного потенціалу, нульової кількості до 1 січня 2020 р., за виключенням споживання для обслуговування обладнання в обсязі не більше 0,8 тонни озоноруйнівного потенціалу.

Розроблення нормативно-правових документів: два закони і дві стратегії.

Створення умов для розміщення до трьох об'єктів сонячної енергетики на території зони відчуження.

Створення максимально сприятливого інвестиційного клімату для успішної реалізації інвестиційних проектів з будівництва у зоні відчуження електростанцій на відновлюваних джерелах енергії (сонячних, вітрових, біопаливних), з яких два пілотних інвестиційних проекти з будівництва фотоелектричних сонячних електростанцій невеликої потужності мають бути реалізовані вже у 2017 році (встановлена потужність кожної з них має становити понад 1 МВт), а до 2030 року загальна встановлена пікова потужність всіх фотоелектричних сонячних електростанцій у зоні відчуження має перевищити 1 ГВт.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Паризькій угоді;

Кіотському протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

Віденській конвенції ООН про збереження озонового шару;

Монреальському протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар;

Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Результати роботи за попередній період

Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. N 980 "Про схвалення Очікуваного національно визначеного внеску України до проекту нової глобальної кліматичної угоди".

Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. N 932 "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року".

Підписано та ратифіковано Паризьку угоду.

Розроблено проект Закону України "Про охорону озонового шару".

Наказом Мінприроди від 2 грудня 2015 р. N 460 затверджено Порядок розподілу розрахункового обсягу споживання озоноруйнівних речовин.

Прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким створено механізм передачі земель зони відчуження у користування.

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. N 912 "Деякі питання стимулювання розвитку зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення", якою встановлено понижувальний коефіцієнт 0,15 до орендної ставки за використання державного майна, розташованого у зоні відчуження, що стимулюватиме використання існуючого майна Чорнобильської АЕС в інвестиційних проектах, пов'язаних із створенням об'єктів альтернативної енергетики у зоні відчуження.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечення законодавчого та нормативно-правового регулювання відносин у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Підвищення технічної та технологічної спроможності системи спостережень за кліматичною системою та виконання програми досліджень клімату України.

Сприяння створенню і постійному оновленню моделей прогнозування викидів парникових газів за різними сценаріями розвитку економіки держави та її окремих секторів.

Сприяння проведенню на постійній основі оцінки фактичних та очікуваних змін клімату та їх наслідків, включаючи регіональний розподіл, визначення ризиків та вразливості до зміни клімату на рівні об'єднаних територіальних громад, секторів економіки.

Забезпечення мобілізації фінансових ресурсів на національному та місцевому рівнях, сприяння залученню зовнішніх і внутрішніх інвестицій.

Забезпечення виконання зобов'язань України за міжнародними угодами у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Забезпечення рівного доступу громадян до інформації про всі аспекти розв'язання проблеми зміни клімату та низьковуглецевого розвитку держави, включаючи проведення освітньої та просвітницької роботи.

Забезпечення участі громадськості у прийнятті управлінських рішень у сфері зміни клімату та захисту озонового шару.

Впровадження механізму скорочення використання озоноруйнівних речовин, у тому числі шляхом поступової заборони на імпорт обладнання, яке працює з їх використанням, та встановлення вимог щодо проведення моніторингу та перевірки витоків підконтрольних речовин, визначення зобов'язань щодо відновлення, регенерації та знищення підконтрольних субстанцій.

Інвентаризація земель зони відчуження.

Проведення інформаційних кампаній.

7. Збереження природної спадщини

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Наближення національного природоохоронного законодавства до європейських стандартів, зокрема Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2009/147/ЄС про захист диких птахів та Директиви Ради N 92/43/ЄС про збереження природного середовища існування, дикої флори та фауни, із змінами і доповненнями, внесеними Директивами Ради N 97/62/ЄС, N 2006/105/ЄС та Регламентом (ЄС) N 2003/1882.

Збільшення активності та відповідальності місцевих органів влади і населення за розвиток мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду та збереження природи.

Розвиток малого бізнесу, пов'язаного із збереженням та сталим використанням природних ресурсів.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

На сьогодні лише близько 60 відсотків видів рослин і тварин, що потребують суворої охорони за директивами ЄС, внесені до Червоної книги України. Рідкісні та зникаючі в Європі природні оселища в Україні не підлягають спеціальному збереженню.

Площа територій та об'єктів природно-заповідного фонду на цей час становить близько 6,3 відсотка території держави, тоді як у більшості країн ЄС площа природоохоронних територій перевищує/становить 15 - 30 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Метою реалізації пріоритету у 2017 році є:

запровадження європейських принципів збереження, невиснажливого використання та відтворення біорізноманіття в природоохоронній сфері, створення ефективної системи збереження рідкісних та зникаючих в Європі видів рослин і тварин та природних оселищ, впровадження системи моніторингу за збереженням зникаючих та рідкісних в Європі видів та оселищ;

формування мережі природоохоронних територій згідно з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року та міжнародними зобов'язаннями в рамках виконання Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) та Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція).

Метою реалізації пріоритету в середньостроковій перспективі є:

продовження формування мережі природоохоронних територій;

створення умов для розвитку малого бізнесу, пов'язаного із збереженням та сталим використанням природних ресурсів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року буде:

створено/розширено не менше п'яти територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, зокрема розширено три національних природних парки в Карпатському регіоні, створено національний природний парк "Дніпровсько-Тетерівський";

завершено створення бази даних щодо потенційних територій особливого природоохоронного значення Смарагдової мережі Європи (аналог мережі NATURA 2000);

створено транскордонний українсько-польський біосферний резерват в регіоні Розточчя;

взяті під охорону рідкісні в Європі природні оселища;

запроваджено пілотні проекти із розвитку малого бізнесу, пов'язаного із збереженням та "зеленим" використанням природних ресурсів.

До кінця 2020 року буде:

створено мережу природоохоронних територій на площі 15 відсотків території України;

впроваджено механізм розвитку малого бізнесу, пов'язаного із збереженням та сталим використанням природних ресурсів.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 385;

Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі;

Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів.

Результати роботи за попередній період

У 2014 - 2016 роках з метою реалізації директив ЄС розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. N 475 "Про схвалення розробленого Міністерством екології та природних ресурсів плану імплементації деяких актів законодавства ЄС" затверджено плани імплементації директив про захист диких птахів та про збереження природних оселищ та інших видів тварин і рослин. У рамках проекту ЄС "Підтримка України в апроксимації законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища" організовано і проведено чотири семінари для представників установ природно-заповідного фонду та обласних держадміністрацій.

Відсоток територій та об'єктів природно-заповідного фонду збільшився з 6,08 відсотка до 6,7 відсотка, зокрема, створено національний природний парк "Нижньодніпровський" площею 80,1 тис. гектарів та Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник площею 226,9 тис. гектарів; визначено 271 потенційний об'єкт Смарагдової мережі Європи; у Список водно-болотних угідь міжнародного значення включено 33 українських водно-болотних угіддя.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Для реалізації пріоритету планується:

підготувати окремий проект Закону України про збереження природних оселищ та видів природної флори і фауни, зникаючих та рідкісних в Європі, і запропонувати зміни до іншого природоохоронного законодавства;

завершити внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" у частині передачі повноважень щодо формування мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду до обласних держадміністрацій;

співпрацювати з облдержадміністраціями щодо виконання Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. N 385, та міжнародних зобов'язань України;

розробити базу даних щодо потенційних територій особливого природоохоронного значення Смарагдової мережі Європи та започаткувати систему моніторингу за збереженням зникаючих та рідкісних в Європі видів та оселищ;

запровадити пілотні проекти з розвитку малого бізнесу, пов'язаного із збереженням та сталим використанням природних ресурсів, і впровадження цієї практики на державному рівні.

8. Належне екологічне врядування

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Реалізація екологічної політики потребує ефективного функціонування системи законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, спрямованого на досягнення національних пріоритетів. Основними вимогами до такого законодавства є його відповідність Конституції України, наближення до відповідних директив ЄС, забезпечення впровадження багатосторонніх екологічних угод (конвенцій, протоколів тощо), стороною яких є Україна, соціальна прийнятність, реалістичність, економічна ефективність.

На сьогодні система організації державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства недосконала: високий рівень корупції, застаріла матеріально-технічна база, непрозора система прийняття рішень щодо порушників законодавства, відсутня адекватна система відповідальності суб'єктів за порушення законодавства, відсутні єдині електронні реєстри природних ресурсів та неналежний рівень інформаційного обміну і, як наслідок, практично повна недієздатність Держекоінспекції в реалізації своїх повноважень.

Має місце розпорошення та дублювання наглядових (контрольних) функцій держави між органами виконавчої влади, відсутність єдиного підходу до здійснення наглядових та контрольних функцій. Державний нагляд (контроль) у природоохоронній сфері на даний час здійснюють сім органів виконавчої влади - Держекоінспекція, Держгеонадра, Держлісагентство, Держсільгоспінспекція, Держрибагентство, Держпродспоживслужба, Укртрансбезпека.

Фактична відсутність громадського екологічного контролю.

Фактичний стан державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища не забезпечує повноцінного доступу громадян України до інформації про стан довкілля та наявних екологічних ризиків для безпечної життєдіяльності.

Існуюча система управління охорони навколишнього природного середовища формується навколо її окремих галузей (охорона атмосферного повітря, поводження з відходами, охорона та раціональне використання водних ресурсів, надрокористування тощо) та поміж різними органами виконавчої влади.

Така ситуація призводить до неможливості надання громадськості та іншим заінтересованим особам якісної та повної інформації про стан довкілля, а також створює додаткове дозвільне і контрольне навантаження на суб'єктів господарювання.

Інтеграція державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища повинна здійснюватися комплексно, як за галузями, так і за функціональними напрямами (дозвільна система, звітність, система моніторингу тощо).

Впровадження інтегрованої електронної системи екологічного врядування з урахуванням європейських підходів до управління екологічною інформацією усуне "розпорошеність" екологічної інформації між різними органами виконавчої влади та забезпечить наявність інформації в єдиній базі не лише про стан довкілля, а і про видачу дозволів, лімітів, рішень про оцінки впливу на довкілля тощо.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За 2016 рік територіальними органами Держекоінспекції на об'єктах державного нагляду (контролю) у частині додержання ними вимог природоохоронного законодавства проведено 30066 ресурсних перевірок.

За порушення вимог природоохоронного законодавства складено 31312 протоколів про адміністративні правопорушення.

Штрафні санкції накладено на 27103 порушника природоохоронного законодавства на загальну суму 5 млн. 310 тис. гривень. До державного бюджету стягнуто 5 млн. 15 тис. гривень.

До правоохоронних органів скеровано 251 матеріал за статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України. За 2016 рік відкрито 251 кримінальне провадження (з урахуванням скерованих матеріалів у попередній звітний період).

Загальна сума розрахованих збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, становить 735 млн. 823 тис. гривень. Сума шкоди, нанесена невстановленими особами, становила 144 млн. 634 тис. гривень.

З метою відшкодування збитків пред'явлено претензій та позовів на загальну суму 591 млн. 479 тис. гривень. Стягнуто претензій та позовів (з урахуванням раніше пред'явлених) на загальну суму 121 млн. 439 тис. гривень.

Для припинення негативного впливу на навколишнє природне середовище під час провадження виробничої діяльності у 126 випадках за рішенням суду обмежено або зупинено діяльність суб'єктів господарювання.

На сьогодні документообіг здійснюється в паперовому вигляді, ведення реєстрів відкритих даних - без використання інформаційно-обчислювальних систем, повністю в електронному вигляді надається лише одна адміністративна послуга у сфері екології - декларація про відходи.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення стабільної екологічної політики та інтеграція екологічної політики до інших галузевих політик, що стане передумовою створення чітких і прозорих механізмів управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Створення єдиного інтегрованого органу природоохоронного нагляду та усунення дублювання функцій державного нагляду у зазначеній сфері; конкурсний відбір усіх працівників; створення умов для запобігання корупції у сфері державного природоохоронного нагляду.

Створення інтегрованої електронної системи екологічного врядування є надзвичайно важливим кроком для України, адже це не лише надасть можливість гарантованого та вільного доступу громадян до екологічної інформації, а стане інструментом для усунення зловживань та корупційних складових в управлінні охорони довкілля загалом.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Перегляд основних стратегічних завдань державної екологічної політики, що базуються насамперед на виявлених причинах екологічних проблем України та фінансовій спроможності країни до їх вирішення.

Зменшення кількості перевірок.

Утворення єдиного органу природоохоронного нагляду та формування нової організаційної структури його територіальних органів із створенням 10 територіальних еколого-ресурсних округів.

Передача окремих функцій природоохоронного контролю місцевим громадам.

Організація діяльності інституту громадських "екологічних шерифів" на базі місцевих громад.

Переведення Мінприроди на електронний документообіг.

Ведення реєстрів відкритих даних Мінприроди з використанням інформаційно-обчислювальної системи.

Надання в електронному вигляді двох - трьох адміністративних послуг у сфері екології (дозвіл про відходи, видача повідомлення на транскордонне перевезення безпечних та небезпечних відходів).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію;

Директиві Європейського Парламенту та Ради N 2010/75/ЄС про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення);

Директиві Ради N 96/82/ЄС про контроль за загрозами значних небезпек, пов'язаних з небезпечними речовинами, із змінами і доповненнями, внесеними Директивою Ради N 2003/105/ЄС та Регламентом (ЄС) N 2003/1882.

Результати роботи за попередній період

Розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р. N 612 "Питання розроблення політики в деяких пріоритетних сферах діяльності" визначено реформу системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища пріоритетною сферою діяльності, яка потребує затвердження політичної пропозиції. Мінприроди підготовлено відповідну політичну пропозицію.

Розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні".

Розпочато роботу з оновлення офіційного веб-сайту Мінприроди.

Проведено закупівлю Єдиної системи управлінської діяльності міністерства.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечення законодавчого врегулювання реалізації державної екологічної політики.

Утворення єдиного інтегрованого державного органу природоохоронного нагляду і моніторингу - Державної природоохоронної служби, перехід від неефективного тотального природоохоронного контролю до системи попередження правопорушень і моніторингу стану довкілля, зменшення тиску на бізнес-середовище, широке залучення громадськості до природоохоронного контролю.

Здійснення організаційно-методичних та інформаційних заходів з метою реформування системи державного нагляду та утворення єдиного інтегрованого органу контролю.

Здійснення організаційно-методичних заходів для створення загальнодержавної автоматизованої системи екологічних даних.

9. Стале управління водними ресурсами

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Існуюча система державного управління у сфері охорони вод та раціонального використання водних ресурсів є недостатньо ефективною. Вона не сприяє досягненню цілей і завдань сталого розвитку та потребує реформування шляхом переходу від адміністративно-територіальної моделі управління до басейнової, в якій одиницею управління виступає річковий басейн, а не його частина у межах адміністративної одиниці (інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом).

Такий інтегрований підхід відповідає Директиві Європейського Парламенту та Ради N 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики та сприяє максимальному досягненню цілей і завдань охорони та відтворенню водних екосистем, забезпеченню раціонального використання водних ресурсів.

На сьогодні управління водними ресурсами в Україні здійснюється за адміністративно-територіальним поділом, що зумовлено недосконалістю законодавчої і нормативно-правової бази.

Перехід від адміністративно-територіального до басейнового управління водними ресурсами потребує удосконалення законодавства насамперед в частині встановлення правових норм, спрямованих на практичне запровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, таких як гідрографічне та водогосподарське районування території України, повноважень органів державного управління та органів місцевого самоврядування тощо.

На інституційному рівні запровадження інтегрованого управління водними ресурсами потребує:

оптимізації функцій і повноважень центральних (у тому числі шляхом децентралізації владних повноважень) та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розпорядження та управління водними ресурсами;

удосконалення діючої структури басейнових та обласних управлінь водних ресурсів, що належать до сфери управління Держводагентства;

здійснення оцінки сучасного екологічного стану основних річкових басейнів України та розроблення на їх основі елементів планів управління річковими басейнами.

Сьогодні питання поліпшення екологічного стану Чорного та Азовського морів не мають належного відображення у жодному з програмних документів, ухвалених на державному рівні.

Питання охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів набули особливого значення у зв'язку із тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим і втратою Україною контролю над частиною її акваторії у Чорному та Азовському морях.

Нагальними екологічними проблемами Азовського та Чорного морів є:

високий рівень забруднення морських вод: у 2015 році у межах України до Азовського та Чорного морів було скинуто 513 млн. куб. метрів стічних та інших вод, зокрема до Чорного моря - близько 73 млн. куб. метрів, до Азовського моря - понад 440 млн. куб. метрів;

загроза здоров'ю населення і незворотної втрати біорізноманіття та біоресурсів моря;

зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;

зниження якості морських рекреаційних ресурсів;

руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів;

відсутність системи інтегрованого управління морським природокористуванням;

загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України;

зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн Європи та світу. В середні за водністю роки на території України формується 52 млрд. куб. метрів стоку.

Відповідно до визначення Європейської Економічної Комісії ООН держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. куб. метрів на одну особу, вважається водонезабезпеченою.

Загалом (за даними офіційної статистики (форма N 2ТП-водгосп) у 2015 році в межах України (без тимчасово окупованих та неконтрольованих територій) до поверхневих водних об'єктів скинуто 5343 млн. куб. метрів  стічних та інших вод, у тому числі зворотних (стічних) вод 4915 млн. куб. метрів, з них без очистки - 183,8 млн. куб. метрів; недостатньо очищених - 691,3 млн. куб. метрів; нормативно очищених - 1389 млн. куб. метрів.

Територіальні води України у Чорному морі до анексії території Автономної Республіки Крим займали 24850 кв. кілометрів, а площа шельфу становила близько 57 відсотків загальної довжини Чорноморського шельфу. У межах України розташовано 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 1952 кв. кілометри, 8 заток площею 1770 кв. кілометрів, 19 приморських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. гектарів.

Мета, якої передбачається досягнути

Головною метою є реформування державної системи управління у сфері охорони вод (поверхневих, підземних, морських), раціонального використання водних ресурсів шляхом переходу від адміністративно-територіальної моделі управління до басейнового управління, за якого основною одиницею управління виступатиме район річкового басейну. Передбачається визначити об'єктом управління річковий басейн у встановлених межах, а не адміністративно-територіальну одиницю.

Нагальною потребою у вирішенні питання охорони та відтворення морського довкілля є застосування європейських підходів щодо встановлення стратегічних природоохоронних цілей та індикаторів політики у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі на основі базової оцінки морських вод та реалізації плану природоохоронних заходів для досягнення хорошого екологічного стану.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року планується встановлення меж районів дев'яти річкових басейнів.

До кінця 2020 року планується розробити дев'ять проектів планів управління річковими басейнами, встановити межі басейнів Азовського та Чорного морів (українська частина).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Директиві Європейського Парламенту та Ради N 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики.

Результати роботи за попередній період

Верховною Радою України прийнято Закон України від 4 жовтня 2016 р. N 1641-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. N 371 схвалено розроблений Мінприроди план імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради N 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

На законодавчому рівні - прийняття нормативно-правових актів, передбачених Законом України від 4 жовтня 2016 р. N 1641-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом", загалом - 14 нормативно-правових актів, у тому числі до кінця 2017 року - чотири.

На інституційному рівні - оптимізація функцій і повноважень центральних (у тому числі шляхом децентралізації владних повноважень) та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розпорядження та управління водними ресурсами; удосконалення діючої структури басейнових та обласних управлінь водними ресурсами, що належать до сфери управління Держводагентства.

Запропонований підхід передбачає визначити об'єктом управління район річкового басейну у встановлених межах, а не окрему його частину в межах адміністративно-територіальної одиниці.

Крім того, інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом потребує проведення оцінки сучасного екологічного стану основних річкових басейнів України та розроблення на їх основі елементів планів управління річковими басейнами.

У сфері охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів передбачається:

перегляд (актуалізація) цілей і завдань державної природоохоронної політики, розроблення Стратегії морської природоохоронної політики;

здійснення базової оцінки морських вод (у межах української частини акваторії Чорного та Азовського морів), визначення екологічного стану та встановлення природоохоронних цілей та індикаторів;

запровадження програми моніторингу для здійснення поточної оцінки та регулярного оновлення цілей;

розроблення плану заходів щодо досягнення хорошого екологічного стану морського довкілля.

III. РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

1. Створення нової системи організації охорони здоров'я на засадах медичного страхування

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Проблема перша: фінансова незахищеність пацієнтів.

Загальний обсяг (сума державних, приватних) витрат на охорону здоров'я в Україні у 2015 році становив 7,8 відсотка валового внутрішнього продукту. Це нижче, ніж в середньому в європейському регіоні (9,5 відсотка валового внутрішнього продукту у 2014 році), але приблизно стільки ж і навіть більше ніж, наприклад, у сусідніх Польщі та Румунії (6,4 та 5,6 відсотка валового внутрішнього продукту у 2014 році). Однак, якщо в середньому у 2014 році в країнах ЄС частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров'я становила 75,4 відсотка (у Польщі - 71 відсоток, у Румунії - 84 відсотки), в Україні у 2015 році державні витрати в цій сфері становили лише 48,7 відсотка, майже всі решта 49,3 відсотка витрат (або понад 76,5 млрд. гривень) було сплачено безпосередньо пацієнтами в момент отримання медичних послуг або придбання лікарських засобів. Таким чином, українці, які порівняно з жителями країн ЄС поки що мають значно нижчий рівень доходу та соціальних стандартів, є набагато менш захищеними у випадку хвороби - вони мусять платити за утримання системи охорони здоров'я з власної кишені значно більшу частку своїх доходів, ніж більш заможні жителі країн ЄС. Розподіл серед пацієнтів лікарських засобів та медичних послуг, закупівля яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, пов'язаний із корупційними ризиками, внаслідок чого не забезпечується справедливий та рівний доступ громадян навіть до тих обмежених ресурсів, які надаються державою. Як наслідок, близько 3,8 відсотка домогосподарств в Україні (або 640 тис. родин) потерпають від катастрофічних витрат на медицину. В результаті 92 відсотки населення боїться потрапити у фінансову скруту у випадку хвороби.

Проблема друга: низька якість та ефективність послуг.

Середня тривалість життя при народженні в Україні є значно нижче від середньої тривалості життя при народженні в країнах ЄС, при цьому Україна є четвертою в світі державою за кількістю лікарняних ліжок та другою у європейському регіоні за середнім рівнем тривалості госпіталізації. Отже, маючи значно більшу мережу закладів охорони здоров'я, кількість лікарняних ліжок та лікарів, українці значно частіше від жителів країн ЄС звертаються до лікарів, частіше і довше лежать у лікарнях, при цьому мають значно гірші показники здоров'я, більшу смертність та меншу середню тривалість життя. І причини цього однозначно полягають не у кількісному дефіциті медичної інфраструктури, а в її якісній відсталості, неефективній моделі загальної організації української системи охорони здоров'я, передусім в організації її фінансування та управління нею.

Проблема третя: марнування бюджетних коштів - "гроші ходять за інфраструктурою, а не за пацієнтом".

Фінансування медичних закладів відбувається за постатейним кошторисним принципом. Нормативи витрачання коштів, затверджені МОЗ, чітко визначають структуру фінансування окремих поліклінік та лікарень. Такий підхід має цілий ряд недоліків: у керівництва закладів не залишається управлінської гнучкості, щоб оптимізувати їх діяльність, зменшувати неефективні видатки та запроваджувати інноваційні, не передбачені організаційними та клінічними настановами організаційні практики; відсутні стимули для будь-якого покращення роботи закладу - адже отримання фінансування жодним чином не залежить від результатів діяльності (ані від кількості наданих послуг, ані від їх якості), гроші з бюджету бюджетній медичній установі надаються лише на підставі того, що вона існує, а заробітна плата її персоналу - за вихід на роботу та відпрацьований час.

Ефективне фінансування охорони здоров'я вимагає пулінгу (акумулювання) коштів для того, щоб перерозподілити ризик витрат на лікування (ризик страхового випадку) між якомога більшою кількістю застрахованих осіб. На відміну від інших державних зобов'язань витрати на лікування окремого громадянина важко передбачити з причини ймовірності таких витрат та їх обсягу. Загалом, чим більшою є величина страхового пулу, тим стійкішим він є фінансово, однак мінімальні обсяги покриття становлять від 450 тис. до 1,5 млн. застрахованих осіб. В Україні станом на 2016 рік існує 793 регіональних пули коштів, що призводить до надзвичайно високої фрагментації у фінансуванні.

Проблема четверта: застарілі та неефективні механізми обліку та звітності.

Розв'язання проблем якості та ефективності в галузі охорони здоров'я, як і запровадження сучасних підходів до фінансування, ускладнюється недосконалим та застарілим обліком пацієнтів та медичних послуг, що базується на паперовій статистичній звітності часів СРСР. Впровадження засобів електронної охорони здоров'я (eHealth) та сучасних інструментів обліку носить несистемний та фрагментарний характер. Управління галуззю, особливо в умовах реформування, має відбуватися на основі актуальної та надійної інформації щодо обсягу та результатів медичної допомоги, що потребує запровадження сучасних інструментів eHealth. Державна політика в цій сфері на сьогодні відсутня.

Проблема п'ята: слабка первинна ланка медичної допомоги.

Більшість проблем пацієнтів мають вирішуватися на первинному рівні. Проте в Україні тільки 20 відсотків пацієнтів звертаються до лікарів первинної ланки у разі виникнення проблем із здоров'ям, тоді як інші 80 відсотків звертаються до лікарів-спеціалістів, до фармацевтів в аптеках, займаються самолікуванням. Така ситуація призводить до неефективного витрачання ресурсів системи, а також становить небезпеку для здоров'я пацієнтів.

Поточне фінансування первинної ланки є вкрай низьким, не працює механізм стимулювання праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу, лікарі отримують заробітну плату без урахування результатів роботи. Рівень забезпеченості обладнанням є низьким.

Слабка первинна ланка медичного обслуговування, на якій відбувається найбільше контактів пацієнта із системою охорони здоров'я, не сприяє попередженню та виявленню захворювань на ранніх стадіях, а також зниженню факторів ризику розвитку захворювань.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Україна суттєво відстає від сусідніх держав за показниками середньої очікуваної тривалості життя при народженні - 71,38 року у 2015 році, тоді як в країнах ЄС він становить 80,6 року, Польщі - 77,5, Словаччині - 76,7, Литві - 73,6 року.

Україна має суттєво вищі показники тривалості госпіталізації порівняно з країнами ЄС - 11,2 дня (2015 рік), тоді як в країнах ЄС - 8,2, Польщі - 6,9, Словаччині - 7,3, Литві - 8.

Мета, якої передбачається досягнути

До кінця 2017 року - запровадження нових методів фінансування первинної допомоги з використанням нормативу на одного жителя, визначення гарантованого пакета послуг, а також фінансування спеціалізованої допомоги за принципами глобального бюджету, забезпечення доступу до якісної первинної медичної допомоги для всього населення України.

У середньостроковій перспективі - створення та запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає чіткі та прозорі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги, кращий фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних коштів та скорочення неформальних платежів, створення стимулів до поліпшення якості медичної допомоги, що надається населенню державними та комунальними закладами охорони здоров'я, та підвищення ефективності процесу її надання.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

В результаті запровадження реформи фінансування системи охорони здоров'я очікується покращення таких показників:

Показник	2015 рік	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік
Середня тривалість госпіталізації, днів	11,2	11	10,5	9,5	9,2
Рівень госпіталізації пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (випадків на 1000 населення)	36,2	36	35	33	30
Лікарі первинної ланки, що надають послуги первинної медичної допомоги згідно з договорами, укладеними із населенням, осіб		7000	10000	15000	20000

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Угоді про асоціацію;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Прийнято постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. N 932 "Про затвердження Порядку створення госпітальних округів" та від 30 листопада 2016 р. N 875 "Про внесення змін до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. N 1013 "Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я".

Розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної служби здоров'я України".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проведено аналіз трьох можливих варіантів розв'язання проблеми: фінансування системи охорони здоров'я шляхом добровільного приватного медичного страхування; запровадження обов'язкового медичного страхування з оплатою індивідуальних внесків як нарахувань на фонд заробітної плати; універсальне медичне солідарне страхування з повною оплатою з державного бюджету. За результатами аналізу було обрано варіант універсального медичного страхування. Універсальне медичне солідарне страхування передбачає, що фінансування системи охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що надійшли у вигляді загальнонаціональних податків. Таким чином, досягається перший елемент медичного страхування, суть якого полягає в тому, що посильні грошові внески на випадок хвороби сплачуються великою кількістю громадян заздалегідь, а зібрані кошти спрямовуються на лікування тих, кого спіткала хвороба.

Ця частина моделі не потребує змін, оскільки в Україні передоплата громадянами за медичне обслуговування вже сьогодні здійснюється у вигляді сплати загальних податків до державного бюджету. Подібна практика поширена в багатьох високорозвинутих країнах світу, у тому числі майже у половині країн ЄС (зокрема Велика Британія, Іспанія, Італія, Ірландія, усі Скандинавські країни), і набуває дедалі більшого поширення.

Пропонується запровадити другий обов'язковий елемент медичного страхування - чіткі правила передоплати за конкретно одержану у разі настання хвороби необхідну медичну допомогу. Необхідно буде змінити не принцип збору коштів, а принцип їх використання. На сьогодні бюджет охорони здоров'я розподіляється між закладами незалежно від кількості та якості наданих ними послуг. Після запровадження страхової моделі постачальники послуг повинні будуть перейти на договірні стосунки з державою, змагаючись за право обслуговувати громадян за кошти державного медичного страхування.

2. Розвиток системи громадського здоров'я

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

В Україні відсутня функціональна система громадського здоров'я, яка б забезпечувала аналіз, розробляла рекомендації для Уряду щодо попередження захворюваності та збереження здоров'я населення, реагувала на проблеми у сфері здоров'я населення на популяційному рівні, забезпечувала координацію інших органів державної влади щодо порушених питань. Така ситуація призводить до цілого ряду системних проблем, зокрема:

відсутня достовірна інформація на державному рівні про стан захворюваності населення. Існують паралельні, фрагментовані системи епідеміологічного нагляду за захворюваннями. Електронні інформаційні системи наявні лише у системі епідеміологічного нагляду за туберкульозом та частково ВІЛ;

лабораторна мережа є розгалуженою (існують окремі лабораторні мережі МОЗ, лабораторії центрів СНІДу, лабораторії протитуберкульозних диспансерів, лабораторії служби крові тощо) та неефективною (кількість досліджень у рази перевищує їх кількість у розвинутих державах, при цьому відсоток виявлених патогенів надзвичайно низький, якість досліджень низька, особливо на районному рівні, новітнє обладнання не використовується на повну потужність);

найбільший тягар захворюваності населення формується за рахунок неінфекційних захворювань, смертність від яких становить понад 80 відсотків. Найефективнішим методом боротьби є запобігання таким захворюванням шляхом управління факторами ризику (тютюнопаління, алкоголізм, харчування, фізична активність). На державному рівні відповідні заходи потребують високого рівня уваги та скоординованих дій;

система не готова відповідати на нові загрози для здоров'я населення України - нові захворювання (Ебола, Зіка), проблема антибіотикорезистентності, біотероризм;

наукове супроводження МОЗ у даній галузі, незважаючи на велику кількість формально науково-дослідних установ у системі МОЗ і Національної академії медичних наук, є недостатнім та не забезпечує відповідного рівня доказовості для формування пропозицій для політичних рішень;

критичні рівні охоплення щепленнями.

В Україні катастрофічно знизився рівень охоплення дітей вакцинацією, який до 2008 року перевищував 95 відсотків з усіх дитячих інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики.

Україна залишається країною з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції та однією з п'яти країн з найвищим рівнем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у Східній Європі та Центральній Азії.

Служба крові в Україні децентралізована і характеризується нестачею важливих ресурсів: фінансових, матеріально-технічних, кадрових. У результаті громадяни не мають рівного та своєчасного доступу до якісних та безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні найвищий у Європі рівень смертності від хвороб системи кровообігу та мультирезистентного туберкульозу. На долю України припадає 25 відсотків смертей від ВІЛ у країнах Східної Європи та Центральної Азії.

Мета, якої передбачається досягнути

До кінця 2017 року - гармонізація законодавчої і нормативно-правової бази в сфері громадського здоров'я з європейським законодавством; поєднання принципів централізації та децентралізації через передачу окремо визначених функцій у сфері громадського здоров'я та ресурсів органам місцевого самоврядування; впровадження автоматизованої системи обліку в службі крові та створення єдиного національного реєстру донорів крові; запуск оновлених спеціальних мобільних протиепідемічних бригад.

В середньостроковій перспективі - функціонування нової моделі системи громадського здоров'я, яка орієнтована на збереження та зміцнення здоров'я, зниження смертності та покращення якості життя, попередження захворювань, продовження активного та працездатного віку та, як результат, зменшення економічного навантаження на бюджет охорони здоров'я.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року - створення інструментів і механізмів реалізації державної політики, зокрема прийняття стратегічних документів, планів дій (заходів) у сфері розвитку системи громадського здоров'я.

В середньостроковій перспективі:

зниження на чверть передчасної смертності населення, зупинення епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу: кількість хворих з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ до 30,9 та туберкульозу до 51,7 на 100 тис. населення;

збільшення рівня охоплення імунопрофілактикою до 95 відсотків;

досягнення рівня добровільного безоплатного донорства, наближеного до 100 відсотків; впровадження автоматизованої системи обліку в службі крові та створення єдиного національного реєстру донорів крові; налагодження надійної та чіткої автоматизованої системи тестування на трансфузійно-трансмісивні інфекції; створення структури національної системи крові.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Національній стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року "Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація", схваленій Указом Президента України від 9 лютого 2016 р. N 42;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. N 1002 "Про схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров'я".

Розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Стратегії розвитку національної системи крові".

Утворено державну установу "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України" та обрано за результатами відкритого конкурсу генерального директора.

Передано майнові комплекси лабораторних центрів Держсанепідслужби до сфери управління МОЗ, проводиться їх аудит та оптимізація.

Проведено пілотування електронної інформаційної системи спостереження за захворюваннями. До впровадження проекту були залучені Київська, Львівська, Одеська, Дніпропетровська області та м. Київ.

Покращено ситуацію в Україні із забезпеченням вакцинами: вперше за останні роки наявні всі вакцини для проведення планових щеплень дітям, в процесі закупівель вакцин забезпечено економію бюджетних коштів.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Впровадження нових підходів та програм для розв'язання проблем громадського здоров'я, посилення ролі профілактичної складової. Переорієнтація фокусу системи охорони здоров'я від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров'я і попередження захворювань відповідно до Концепції розвитку системи громадського здоров'я в Україні.

3. Підвищення рівня доступності лікарських засобів

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Україна на сьогодні залишається єдиною країною Європи, де громадяни несуть на собі значний тягар необхідності сплати вартості лікарських засобів під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті. Через недоступність медичної допомоги склалася така ситуація, що більше половини населення України не лікується або робить це безсистемно.

Незважаючи на те, що більшість генеричних лікарських засобів в Україні є дешевшими, ніж у сусідніх державах, їх вартість є суттєвою для громадян, адже вони змушені оплачувати повну вартість курсів лікування за власний рахунок, що призводить до того, що українці:

споживають менше лікарських засобів, ніж потребують;

вживають здебільшого генеричні препарати низького та середнього цінового сегмента (близько 85 - 90 відсотків загального обсягу реалізації);

споживають велику кількість лікарських засобів, які не є життєво необхідними та не використовуються в настановах та формулярах держав Європи (серед топ-30 лідерів продажу роздрібного сектору 50 відсотків становлять другорядні засоби).

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Обсяг ринку лікарських засобів, які продаються через роздрібну аптечну мережу, становив у 2015 році близько 45 млрд. гривень, за дев'ять місяців 2016 року - близько 35 млрд. гривень, що на 18,5 відсотка більше, ніж за аналогічний період 2015 року, при цьому 100 відсотків з таких витрат були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян.

Невирішеною проблемою первинної медичної допомоги є великий масштаб самолікування населення, яке ще не стало хронічно хворим:

до спеціалістів вузького профілю звернулося 79 відсотків пацієнтів;

до стаціонарів звернулося 17 відсотків пацієнтів;

до аптек за ліками без рецептів та рекомендацій лікаря звернулося 85 відсотків пацієнтів;

65,9 відсотка пацієнтів отримали неадекватний захворюванню рівень обслуговування, у тому числі для 43,3 відсотка він був вище, ніж того вимагало захворювання.

У той же час до сімейних лікарів звернулося 37,3 відсотка населення і здійснено 47081702 візити, у тому числі з приводу профілактики - 14125329 (30 відсотків), з приводу захворювання - 32956373 (70 відсотків), після чого 1792870 осіб (5,4 відсотка) направлено до спеціалістів вузького профілю, 810803 (2,5 відсотка) - до спеціалістів спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Решта 30352700 осіб (92 відсотки) отримали медичну допомогу.

Мета, якої передбачається досягнути

Запровадження системи відшкодування вартості основних лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів, дасть змогу зменшити видатки домогосподарств, що були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті.

Реформування принципів державного регулювання цін на лікарські засоби з урахуванням досвіду та принципів Європейського Союзу, а саме держава регулює ціни виключно на лікарські засоби, що закуповуються або відшкодовуються за державні (муніципальні) кошти. Регулювання ціни на вільному ринку відбувається за принципами вільної конкуренції.

Регулювання цін на лікарські засоби, за які відшкодовуються державні (муніципальні) кошти або у системі реімбурсації, здійснюється із застосуванням зовнішнього та/або внутрішнього реферування цін лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів. Зовнішнє реферування має здійснюватися із сусідніми країнами із схожими соціально-економічними показниками життя населення.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Збільшення доступності медичної допомоги під час лікування пріоритетних хвороб, захворювань та станів, визначених з урахуванням рівня захворюваності населення, поширеності хвороб і смертності та інших показників стану здоров'я населення і результатів діяльності системи охорони здоров'я за рахунок раціонального споживання лікарських засобів через застосування програм відшкодування їх вартості та втілення стандартів медичної та фармацевтичної допомоги.

Через відпрацювання механізмів раціонального призначення та відпуску ліків, зменшення споживання лікарських засобів, які не є життєво необхідними та не використовуються в клінічних настановах та формулярах держав Європи, втілення стандартів відповідального самолікування в аптечних закладах, обов'язкового застосування для публічних закупівель або у системі реімбурсації Національного переліку основних лікарських засобів будуть створені умови для масштабного впровадження страхової медицини. Це насамперед дозволить зменшити на 20 відсотків показники смертності, інвалідності та викликів швидкої допомоги через гіпертонію та цукровий діабет та суттєво покращить в Україні загальні показники системи охорони здоров'я.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України від 31 травня 2016 р. N 1396-VIII "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів", яким спрощено механізм реєстрації в Україні лікарських засобів, що зареєстровані для застосування, виробляються, а також застосовуються у країнах із суворими регуляторними актами: США, Канаді, Австралії, Японії, Швейцарії та країнах ЄС із централізованою процедурою реєстрації ліків; скорочено строк ухвалення рішення щодо їх реєстрації чи відмови у реєстрації до 10 робочих днів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:

від 8 серпня 2016 р. N 558 "Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів";

від 23 серпня 2016 р. N 557 "Про затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод (договорів) щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2016 році за бюджетною програмою 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру";

від 23 листопада 2016 р. N 850 "Про внесення змін до переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод (договорів) щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2015 році за бюджетною програмою 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру";

від 30 листопада 2016 р. N 874 "Про внесення змін до Положення про Державний реєстр лікарських засобів".

Видано накази МОЗ:

від 8 липня 2016 р. N 690 "Про затвердження складу експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів";

від 7 жовтня 2016 р. N 1050 "Про затвердження Положення про здійснення відбору лікарських засобів для внесення до Національного переліку основних лікарських засобів";

від 17 листопада 2016 р. N 1245 "Про затвердження Порядку розгляду реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), та матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення на лікарські засоби, які зареєстровані компетентними органами Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади, лікарських засобів, що за централізованою процедурою зареєстровані компетентним органом Європейського Союзу".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Запровадження комплексного підходу до опрацювання механізму взаємодії різних ланок системи охорони здоров'я, включаючи системи регуляції цін на ліки і відшкодування вартості основних лікарських засобів, що застосовуються для лікування найбільш поширених захворювань населення України, є передумовою втілення страхової медицини у процесі реформування системи надання медичної допомоги у вигляді фармакотерапії в амбулаторних умовах.

Опрацювання такого механізму дозволить втілити ефективну методологію забезпечення доступності лікування пріоритетних хвороб (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальна астма), захворювань та станів, визначених з урахуванням рівня захворюваності населення, поширеності хвороб і смертності та інших показників стану здоров'я населення і результатів діяльності системи охорони здоров'я лікарськими засобами, включеними до Національного переліку основних лікарських засобів, дасть змогу зменшити видатки домогосподарств, що були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті.

4. Реформування системи екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Створення регіональних оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями передбачає значні фінансові витрати. За інформацією центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, розвиток оперативно-диспетчерських служб потребує додаткового фінансування у сумі 641581,73 тис. гривень.

Освітні програми з підготовки працівників екстреної медичної допомоги та медицини катастроф не відповідають сучасному рівню розвитку медичної науки.

Відсутні наскрізні протоколи надання допомоги на догоспітальному та госпітальному етапі.

Спеціалізований санітарний транспорт та медична техніка в середньому на 60 - 70 відсотків застарілі, фізично зношені та потребують заміни.

Загальна потреба на 2017 рік у спеціалізованому санітарному транспорті типу B та типу C становить 2004 одиниці, з них типу B - 1488 одиниць, типу C - 516 одиниць.

Необхідність введення нових професій "Інструктор з надання домедичної допомоги", "Парамедик", "Екстрений медичний технік" до Національного класифікатора України, затвердженого МОЗ.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

На даний час в Україні функціонують оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у Дніпропетровській, Харківській, Херсонській областях та м. Києві. У тестовому режимі зазначені служби функціонують в Полтавській, Вінницькій та Сумській областях.

Загальна наявна кількість спеціалізованого санітарного транспорту становить 2680 одиниць, з них типу B - 2440 одиниць, типу C - 240 одиниць.

Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, що відповідають вимогам Закону України "Про екстрену медичну допомогу" відсутні.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення своєчасною та якісною екстреною медичною допомогою населення України.

Утворення оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями.

Оновлення автопарку центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Підвищення рівня компетенції медичних працівників системи екстреної медичної допомоги.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Завершення утворення оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у всіх областях України.

Закупівля спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у кількості 2004 одиниці, з них типу B - 1488 одиниць, типу C - 516 одиниць.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

На сьогодні функціонують у штатному режимі оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у м. Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській областях; у режимі тестування апаратно-програмного комплексу оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф функціонують у Вінницькій, Полтавській та Сумській областях.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Утворення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб, закупівля спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Проведення аналізу протоколів надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах.

Вивчення досвіду розвинутих європейських країн щодо діяльності відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги та запровадження їх в Україні, врахувавши особливості національної системи охорони здоров'я.

Впровадження нових програм для вдосконалення знань працівників системи екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Розроблення та затвердження програми підготовки екстреного медичного техніка, парамедика та інструктора з надання домедичної допомоги. Створення реєстру працівників системи екстреної медичної допомоги.

Розроблення та створення стандартів для інструкторських центрів, створення системи акредитації зазначених центрів, сертифікації інструкторів з надання домедичної допомоги.

5. Удосконалення надання високоспеціалізованої медичної допомоги

Боротьба із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Хвороби системи кровообігу - одна з найважливіших медико-біологічних та соціальних проблем в Україні. Вони посідають перше місце у структурі хвороб, зумовлюють майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності. Смертність від хвороб системи кровообігу серед населення України залишається найвищою у Європі.

Щороку від серцево-судинних захворювань в Україні помирає понад 405 тис. осіб, тобто в середньому щодня помирає майже 1 тис. осіб.

У ситуації, коли бюджетне фінансування вкрай обмежено, необхідні нестандартні підходи з удосконалення надання медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями на всіх рівнях.

Остаточно не визначено питому вагу коштів державного бюджету на фінансування обсягу медичної допомоги для забезпечення лікуванням осіб із хворобами системи кровообігу відповідно до потреби, в тому числі гарантованого обсягу при гострій серцево-судинній патології.

Не створено механізмів стимулювання праці медичних працівників закладів охорони здоров'я/наукових установ, які провадять діяльність, пов'язану із застосуванням високотехнологічних процедур.

Недостатнє забезпечення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я/наукових установ, які провадять діяльність, пов'язану з наданням високоспеціалізованої допомоги особам із хворобами системи кровообігу (у тому числі закладів охорони здоров'я, у яких може здійснюватися трансплантація).

Недостатнє кадрове забезпечення.

Потребує удосконалення нормативно-правова база з питань надання кардіохірургічної та інтервенційної кардіологічної допомоги населенню України.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2015 році в Україні працювало 23 центри/відділення серцево-судинної хірургії, у яких було виконано більше 24 тис. оперативних втручань на відкритому серці за розрахункової потреби 140 тис., тобто потреба пацієнтів задоволена на 17,2 відсотка. Летальність становила 1,3 відсотка.

Виконано більше 29 тис. коронарографій за потреби 200 тис. діагностичних процедур, потреба задоволена на 14,6 відсотка.

Кількість кардіохірургічних втручань на 1 млн. населення в Україні становить лише 211, тоді як у країнах Європи - 569, у США - 1222.

Середній показник первинних коронарних втручань у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда у Європейському товаристві кардіологів становить 373 пацієнта на 1 млн. населення, в Україні у 2015 році середній показник первинних коронарних втручань - 146 пацієнтів на 1 млн. населення, у 2014 році - 128 пацієнтів на 1 млн. населення, що є недостатнім.

За даними Реєстру первинних коронарних втручань, реперфузійна терапія у 2015 році була проведена у 47,8 відсотка, у 2014 році - у 42,7 відсотка, у 2013 році - 23,4 відсотка пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією ST.

У 2015 році в Україні сталося 96319 випадків гострого мозкового інсульту (274,1 на 100 тис. населення) та 36553 випадки транзиторних ішемічних розладів (104 на 100 тис. населення); було виконано всього 243 (0,25 відсотка) процедури внутрішньовенних тромболітичних втручань (в Європі - до 15 відсотків). Смертність від мозкового інсульту в 2015 році становила 33753 особи (78,9 на 100 тис. населення).

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення лікування невідкладних станів, які загрожують життю пацієнтів із хворобами системи кровообігу, зниження показників інвалідності та смертності від їх ускладнень, зниження коефіцієнту смертності дітей у віці до 1 року з вродженими вадами серця, а також збільшення тривалості і підвищення якості життя пацієнтів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Основні діагностичні і лікувальні процедури у пацієнтів з гострою серцево-судинною патологією	2017 рік	2018 рік
Кількість проведених коронарографій пацієнтам із симптомами стабільної ішемічної хвороби серця	30000	35000
Кількість первинних коронарних стентувань (механічна реперфузійна терапія пацієнтів з гострим інфарктом міокарда)	15000	18000
Кількість оперативних кардіохіругічних втручань	30000	35000
Кількість внутрішньовенних тромболітичних втручань при гострому ішемічному інсульті	500	1000

У 2017 році збільшення на 20 відсотків кількості високотехнологічних процедур на наявних потужностях кардіоцентрів.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

У 2015 році в Україні відкрито два нових регіональних кардіохірургічних центри в мм. Чернігові та Житомирі.

У 2015 році проведено 146 первинних коронарних втручань з гострим інфарктом міокарда на 1 млн. населення, працювало 23 центри/відділення серцево-судинної хірургії, у яких було виконано більше 24 тис. оперативних втручань на відкритому серці за розрахункової потреби 140 тисяч. Виконано більше 29 тис. коронарографій.

Найбільша кількість тромболітичних втручань в 2015 році виконано у таких областях: Вінницька - 61, Дніпропетровська - 15, Запорізька - 13, Львівська - 12, Тернопільська - 12, Одеська - 15.

У 2016 році в Україні відкрито три нових регіональних кардіохірургічних центри у мм. Вінниці, Івано-Франківську, Кропивницькому.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Створення інституційних основ для поліпшення якості надання високоспеціалізованої медичної допомоги хворим із серцево-судинною патологією, в тому числі в гострих станах, що передбачає ефективне та своєчасне лікування пацієнтів, організацію чіткої взаємодії служби екстреної медичної допомоги та системи цілодобової (24/7) кардіохірургічної та кардіологічної допомоги.

Створення та розвиток "регіональних реперфузійних мереж" з урахуванням наявних кардіохірургічних центрів забезпечить впровадження системного підходу в перкутанній реперфузійній терапії (первинне стентування) та догоспітальне застосування фібринолітиків (у разі тривалого транспортування) з подальшою перкутанною ангіопластикою інфарктної артерії.

Створення та розвиток "мережі лікарень, готових до прийняття пацієнта з гострим інсультом" з урахуванням наявних неврологічних центрів та створення первинних (районних) інсультних блоків, які нададуть змогу забезпечити госпіталізацію пацієнтів в інсультні відділення, які мають у своєму складі мультидисціплінарний штат працівників, впровадження системного підходу в лікуванні гострого мозкового інсульту та збільшення випадків виконання реперфузійної терапії мозкового інсульту (внутрішньовенний тромболізис).

Розвиток служби трансплантації

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Останнім часом процес формування національної служби трансплантації тимчасово припинено, а на деяких територіях відбуваються регресійні процеси. Ряд проблем організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення ефективного функціонування служби трансплантації залишаються нерозв'язаними.

Основними причинами відставання трансплантаційної служби України від загальносвітових тенденцій розвитку галузі є:

відсутність єдиного Національного організаційно-методичного центру трансплантації;

відсутність державних трансплантаційних центрів. На даний час трансплантацією органів займаються відділення обласних клінічних лікарень, керівництво більшості яких не заінтересовано в розвитку високоспеціалізованого та водночас високовартісного методу лікування;

відсутність адекватного потребам фінансування трансплантації. Трансплантаційні втручання та розвиток матеріально-технічної бази лежить тягарем на і так обмежених обсягах фінансування обласних лікарень. При чому трансплантаційну допомогу в зазначених лікарнях отримують громадяни з інших регіонів країни, на високовартісне лікування яких кошти місцевих бюджетів не розраховані;

відсутність або вкрай спотворене уявлення суспільства про трансплантацію, в тому числі у зв'язку з відсутністю суспільного контролю за зазначеною діяльністю;

удосконалення законодавчої бази з питань трансплантації;

невизначення питомої ваги коштів державного бюджету на фінансування трансплантації відповідно до 100 відсотків потреби;

недостатнє забезпечення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я/наукових установ, які провадять діяльність, пов'язану з трансплантацією (у тому числі закладів охорони здоров'я, в яких здійснюється вилучення органів та інших анатомічних матеріалів ("бази вилучення органів");

недостатнє кадрове забезпечення.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні функціонують п'ять центрів (відділень) трансплантації (в Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській, Одеській, Харківській областях) та державна установа "Національний інститут хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова" Національної академії медичних наук. У 2014 році перестали функціонувати центри (відділення) трансплантації в Донецькій та Луганській областях.

Середня кількість операцій з трансплантації органів становить близько 130 на рік, з них від донорів-трупів не перевищує 10 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Надання високоякісної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню шляхом збільшення кількості трансплантацій органів та інших анатомічних матеріалів.

Утворення Національного організаційно-методичного центру трансплантації.

Створення державних трансплантаційних округів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році передбачається:

утворення Національного організаційно-методичного центру трансплантації;

збільшення кількості трансплантацій, зокрема пересадок органів до 200 та інших анатомічних матеріалів (кістковий мозок) до 200.

У середньостроковій перспективі передбачається:

створення державних трансплантаційних округів на базі державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова" Національної академії медичних наук та у м. Запоріжжі;

збільшення до 350 - 400 пересадок органів та інших анатомічних матеріалів (кістковий мозок) до 350 - 400.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. N 501;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Сформована мережа закладів охорони здоров'я/наукових установ, які провадять діяльність, пов'язану з трансплантацією.

У першому читанні Верховною Радою України прийнято проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров'я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині".

Видано накази МОЗ:

від 22 грудня 2014 р. N 988 "Про затвердження показників безпеки і якості гомотрансплантата - серця донора-трупа";

від 12 січня 2016 р. N 9 "Про затвердження методик планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, та забезпечення ендопротезування";

від 22 січня 2016 р. N 38 "Про затвердження показників безпеки і якості гомотрансплантата - кишківника донора-трупа".

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Створення інституційної основи для поліпшення якості надання високоспеціалізованої медичної допомоги хворим з тяжкою патологією, що передбачає проведення трансплантації органів, тканин і клітин.

6. Розвиток соціальних та реабілітаційних послуг у територіальних громадах

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Низький рівень охоплення високоякісними соціальними, реабілітаційними та психологічними послугами вразливих верств населення, передусім осіб з інвалідністю, дітей, літніх людей, учасників антитерористичної операції; внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від торгівлі людьми та домашнього насильства.

Застарілі підходи до планування, адміністрування та надання соціальних послуг, низький рівень розвитку спеціальних та превентивних соціальних послуг.

Наявність великої кількості інтернатних установ обласного рівня, зокрема таких, в яких проживають громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, у тому числі з психічними розладами.

Обмежена кількість соціальних працівників, які надають послуги в територіальних громадах.

Збільшення чисельності людей, які потребують соціальної підтримки, зокрема учасників антитерористичної операції, внутрішньо переміщених осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Понад 2 тис. суб'єктів надають соціальні та реабілітаційні послуги для понад 3 млн. осіб.

В 151 реабілітаційній установі у 2016 році отримували послуги понад 17 тис. осіб.

Більше 1 тис. осіб щороку стають жертвами торгівлі людьми.

Близько 100 тис. осіб, постраждалих від домашнього насильства, звертаються за допомогою.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення надання високоякісних соціальних, превентивних, реабілітаційних та психологічних послуг та запровадження єдиної системи планування та організації їх надання на рівні територіальної громади.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Забезпечення щонайменше 85 відсотків потреби надання соціальних послуг особам похилого віку, особам з інвалідністю, учасникам антитерористичної операції, сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах, особам, які постраждали від домашнього насильства, торгівлі людьми, та дітям, які зазнали жорстокого поводження.

Зменшення чисельності осіб, що отримують соціальні послуги у стаціонарних інтернатних установах, на 10 відсотків.

Забезпечення надання реабілітаційних послуг щонайменше 10 відсоткам осіб з інвалідністю у кожній об'єднаній територіальній громаді.

Започаткування в об'єднаних територіальних громадах реалізації пілотних проектів щодо запровадження нових моделей надання соціальних послуг для вразливих категорій населення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. N 501;

Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Результати роботи за попередній період

Передано повноваження у сфері надання соціальних послуг об'єднаним територіальним громадам.

Наказами Мінсоцполітики затверджено 19 державних стандартів соціальних послуг, у тому числі у 2016 році - 7.

Прийнято закони щодо гармонізації законодавства України у сфері запобігання та протидії дискримінації з європейськими нормами.

До Верховної Ради України подано проекти Законів України "Про соціальні послуги" (нова редакція) (реєстраційний номер 4607) та "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (реєстраційний номер 5294).

Розроблено нормативно-правову базу щодо здійснення видатків на проведення психологічної реабілітації та соціальної і професійної адаптації учасників антитерористичної операції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N 111 затверджено Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечити:

розвиток системи надання соціальних, реабілітаційних та психологічних послуг у кожній об'єднаній територіальній громаді, насамперед розташованої в сільській місцевості;

поступове скорочення інституційного догляду осіб похилого віку та осіб з інвалідністю за межами територіальної громади;

подальше розроблення державних стандартів реабілітаційних та соціальних послуг;

забезпечення доступності послуг з реабілітації та психологічної підтримки для учасників антитерористичної операції.

7. Забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти ("Нова українська школа")

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Головним викликом є невідповідність стану загальної середньої освіти в Україні потребам суспільства XXI століття.

Симптоматичними проявами зазначеної проблеми є поступове погіршення показників якості середньої освіти внаслідок дії таких чинників:

низька соціально-економічна мотивація суспільства до високоякісної освіти;

зменшення обсягів фінансування;

неможливість забезпечити здобуття дошкільної освіти дітей дошкільного віку у дошкільних навчальних закладах відповідно до потреб;

зниження соціального статусу вчителя;

недостатнє матеріальне забезпечення шкіл, моральна і фізична зношеність обладнання та устатковання;

забюрократизованість системи управління освітою.

Внаслідок цього:

зростає відтік вмотивованої до навчання молоді за кордон для здобуття вищої освіти;

стагнація чи погіршення показників держави у міжнародних порівняльних дослідженнях і дослідженнях конкурентоспроможності та інноваційної привабливості, які впливають на економічний розвиток України.

Розв'язанню проблеми сприятиме системне реформування всіх складових частин системи середньої освіти: змісту, системи управління, структури, системи державного фінансування, системи підготовки та професійного розвитку педагогічних працівників, нормативно-правового забезпечення.

Реформування середньої освіти передбачає насамперед модернізацію змісту освіти на підставі нового за освітньою філософією Державного стандарту середньої освіти. Новостворений стандарт повинен ґрунтуватися на компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах до навчання, враховувати вікові особливості психофізичного розвитку дитини на кожному рівні освіти, бути зорієнтованим на набуття школярами умінь і вироблення навичок, необхідних сучасній людині для успішної самореалізації в професійній діяльності, особистому житті, громадській активності. Посилення ролі природничо-математичної освіти.

Водночас зміст початкової освіти повинен враховувати державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини шести (семи) років; набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи, що відповідають Базовому компоненту дошкільної освіти та визначають і забезпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу - школяра.

Зміст середньої освіти повинен задовольнити освітні потреби кожної дитини відповідно до її інтересів, здібностей, життєвих намірів. Стандарти освіти будуть визначати базові компетентності, необхідні особі для життя відповідно до вимог часу та які вона повинна здобути протягом навчання у школі.

Пріоритетом реформування загальної середньої освіти є упорядкування системи документообігу в системі управління середньою освітою (дебюрократизація), що вимагатиме скорочення звітних документів між органами управління різних рівнів та школами, перегляду, оновлення або відміни ряду регуляторних документів, санітарних норм і правил, що регулюють роботу загальноосвітніх навчальних закладів.

Підготовка вчителів на сучасному етапі не відповідає вимогам Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року; якість підготовки вчителів не відповідає вимогам державних і суспільних інституцій; навчально-виховний процес у навчальних закладах не справджує очікувань і сподівань дітей та їх батьків щодо його якості, ефективності, забезпечення індивідуального підходу, врахування індивідуальних особливостей тощо.

Виникнення проблем обумовлено невідповідністю існуючої системи підготовки педагогічних працівників вимогам суспільства і держави на сучасному етапі їх розвитку, низькою спроможністю випускників педагогічних вищих навчальних закладів задовольняти в нових умовах об'єктивні вимоги дітей та їх батьків до якості надання освітніх послуг.

Реформування середньої освіти передбачатиме запровадження широких можливостей для використання різних форм здобуття освіти, що сприятиме реалізації принципу дитиноцентризму, урахуванню здібностей, нахилів і потреб кожного учня.

Пріоритетом реформування загальної середньої освіти є формування системи управління навчальними закладами на принципах партнерства між всіма учасниками освітнього процесу, що передбачає партнерську участь батьків в управлінні школою, формуванні стратегії її розвитку з визначенням основних напрямів діяльності, формуванні індивідуальної освітньої траєкторії учня, що відповідає Загальній декларації прав людини (пункт 3 статті 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 2 протоколу N 1 до зазначеної Конвенції), Хартії Європейського Союзу про основні права (пункт 1 статті 14).

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Державні стандарти освіти та навчальні програми не відповідають вимогам суспільства та є застарілими.

В умовах децентралізації потребує розвитку мережа навчальних закладів, у тому числі опорних (протягом 2016 року створено 137 опорних шкіл).

Мета, якої передбачається досягнути

У середньостроковій перспективі - поліпшення якості середньої освіти в цілому, подолання територіальних відмінностей в якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетентнісного підходу.

Формування змісту освіти з метою розвитку креативної та ініціативної особистості, здатної до ефективної діяльності в суспільстві, яка завдяки умінню критично мислити, набутим компетентностям, сформованим переконанням і ціннісним ставленням спроможна приймати адекватні рішення на благо українського народу, суспільно-економічного розвитку людства.

Визначення і впровадження принципово нових підходів до реалізації змісту освіти у навчальних програмах і підручниках, визначення навчальних результатів і способів їх вимірювання, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Створення педагогічних експериментальних майданчиків, на базі яких здійснюватиметься відповідна апробація змісту освіти, проведення експериментальної перевірки нових навчальних програм і підручників.

Якісні зміни у процесі професійного розвитку вчителів - підготовка вчителів, які є компетентними, вмотивованими, здатними до професійної рефлексії, відкритими до змін та новацій нової української школи, готовими допомагати учням розвивати життєві уміння.

Реалізація в системі роботи шкіл педагогіки партнерства як на рівні учитель - учень і вчитель - батьки, так і на рівні системи управління навчальним закладом.

Запровадження системи управління школою на принципах державно-громадського партнерства.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

оновлення програми розвитку дітей дошкільного (старшого дошкільного) віку "Впевнений старт";

створення додатково близько 10 тис. місць у дошкільних навчальних закладах для дітей раннього та дошкільного віку;

затвердження нового Державного стандарту початкової освіти та 20 навчальних програм;

оновлення 16 навчальних програм для учнів 5 - 9 класів основної школи.

Розроблення типових навчальних планів та 42 навчальних програм для старшої школи.

Підготовка 10 тис. вчителів початкових класів до запровадження нового Державного стандарту початкової освіти та нових навчальних програм.

Придбання 500 кабінетів природничо-математичного циклу для загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація та формування інструментарію для дослідження рівня читацької та математичної компетентностей, а також чинників, що впливають на якість навчання учнів початкової школи.

Розроблення Концепції розвитку педагогічної освіти, галузевої рамки кваліфікацій педагогічних працівників, професійного стандарту вчителя початкової школи та 20 стандартів вищої освіти для педагогічних спеціальностей/спеціалізацій.

У середньостроковій перспективі:

створення системи освітньої статистики у сфері загальної середньої освіти;

забезпечення дітей дошкільного віку якісною дошкільною освітою відповідно до потреб;

збільшення обсягу охоплення учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які вивчають дві іноземні мови;

збільшення на 50 відсотків обсягу охоплення дітей з особливими освітніми потребами інклюзивною освітою;

зменшення розриву між якісними показниками середньої освіти у сільських та міських школах (за результатами зовнішнього незалежного оцінювання);

входження за результатами участі у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти PISA-2018 до 50 кращих держав - учасниць дослідження.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Подано до Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту" щодо розширення можливостей для створення та діяльності дошкільних навчальних закладів різних форм власності" (реєстраційний номер 6164).

Прийнято новий Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів.

Схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року; розроблено основи нового Державного стандарту. Верховною Радою України схвалено 6 жовтня 2016 р. у першому читанні проект Закону України "Про освіту" (реєстраційний номер 3491-д).

Удосконалено навчальні програми початкової школи. Вперше обговорення програм відбулося на відкритій платформі Ed-Era.com, під час якого 4 тис. учасників надали 8,5 тис. коментарів та пропозицій. Осучаснено 14 навчальних програм 1 - 4 класів, виключено інформацію, що не відповідає віковим особливостям дітей, підвищено рівень практичної спрямованості, усунено дублювання. З 1 вересня 2016 р. учні 1 - 4 класів навчаються за оновленими програмами.

Впроваджено інформаційно-комунікаційну систему "Державна інформаційна система освіти", що має широкі можливості для застосування, зокрема для подання та оброблення звітності в електронному вигляді (у тому числі статистичної).

Кількість дітей з особливими потребами, охоплених інклюзивною освітою, збільшилася на 53,6 відсотка, кількість спеціальних класів - на 7,7 відсотка.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Трансформація змісту освіти на компетентнісних засадах:

забезпечення відповідно до Базового компонента дошкільної освіти якісної підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі;

визначення і реалізація принципово нових підходів до формування змісту освіти, його реалізації у навчальних програмах і підручниках, визначення освітніх результатів і способів їх вимірювання;

широка апробація навчальних програм і підручників, створення педагогічних експериментальних майданчиків, на базі яких здійснюватиметься апробація змісту початкової освіти;

створення національної освітньої платформи з метою забезпечення вільного доступу всіх дітей шкільного віку до якісних сучасних навчальних ресурсів, а вчителів та батьків до якісних педагогічних, навчально-методичних, дидактичних, психологічних ресурсів тощо;

упорядкування системи документообігу в системі управління середньою освітою;

запровадження якісної підготовки педагогічних працівників відповідно до суспільних та державних потреб, оновлення системи професійного розвитку вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів;

створення можливостей для побудови індивідуальних освітніх траєкторій учнями залежно від їх здібностей, нахилів і потреб з використанням різних форм здобуття освіти;

реалізація в системі роботи шкіл педагогіки партнерства як на рівні учитель - учень і вчитель - батьки, так і на рівні системи управління навчальним закладом. Запровадження системи управління школою на принципах державно-громадського партнерства;

запровадження рівноправних підходів як у виконанні загальноосвітніми навчальними закладами незалежно від форми власності обов'язків щодо забезпечення якості освіти, так і у використанні для цього матеріально-технічних ресурсів (навчально-методичного забезпечення, нерухомого майна, земельних ділянок, комунальних послуг тощо);

забезпечення доступу до здобуття української освіти дітьми з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

8. Модернізація професійно-технічної освіти

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Наявна система професійно-технічної освіти не дає змоги повною мірою виконувати покладені на неї завдання щодо реалізації державної політики.

Дефіцит кваліфікованих кадрів у галузях матеріального виробництва. Особливої актуальності набуває питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації працівників. Виникають нові кваліфікації та нові вимоги до змісту і процесу підготовки працівників.

Зміст професійно-технічної освіти потребує постійного оновлення з урахуванням потреб підприємств - замовників кадрів.

У зв'язку з дефіцитом бюджетних асигнувань не були передбачені видатки на капітальний та поточний ремонт, оновлення матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів, що унеможливлювало запровадження в навчально-виробничому процесі сучасної техніки та технологій.

Також професійно-технічна освіта не є привабливою в Україні.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Станом на 1 січня 2017 р. функціонує 806 професійно-технічних навчальних закладів, що підпорядковані МОН (крім професійно-технічних навчальних закладів Донецької та Луганської областей, які розташовані у районі проведення антитерористичної операції), із загальним контингентом 284,8 тис. осіб.

Загальний відсоток виконання плану регіонального (державного) замовлення становить 93 відсотки (згідно з планом прийому 127 тис. осіб, зараховано на навчання - 118,5 тис. осіб (з них 112,5 тис. осіб - за регіональним замовленням та 6 тис. осіб - за державним замовленням).

Збережено контингент вступників на базі базової загальної середньої освіти - у 2015 році контингент даної категорії становив 53 відсотки (65969 учнів) загального контингенту вступників, у 2016 році - 56 відсотків (60040 учнів).

У 2016 році випуск становив 153,2 тис. кваліфікованих робітників, з них 121,3 тис. учнів та 31,9 тис. слухачів з числа працюючого та незайнятого населення. Дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" отримали 4,2 тис. осіб, або 2,7 відсотка загального випуску.

У 2015/16 навчальному році всього працевлаштовані за професією 137,6 тис. осіб, або 89,8 відсотка.

Триває робота з осучаснення змісту професійно-технічної освіти. Протягом 2016 року розроблено та затверджено 72 державних стандарти професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій.

Мета, якої передбачається досягнути

Модернізація професійно-технічної освіти спрямована на створення сприятливих умов для якісної підготовки конкурентоспроможних робітничих кадрів, які здатні задовольнити вимоги сучасного ринку праці регіону та забезпечити рівний доступ до професійно-технічної освіти.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Модернізація мережі професійно-технічних навчальних закладів відповідно до потреб економіки держави та регіонального ринку праці:

здійснення реорганізації закладів професійно-технічної освіти для створення оптимальних умов для забезпечення якісної професійної підготовки: 2017 рік - 789 професійно-технічних навчальних закладів; 2018 - 779, 2019 - 771, 2020 - 765 таких закладів;

збільшення середнього контингенту професійно-технічних навчальних закладів (без урахування навчальних закладів при кримінально-виконавчих установах закритого типу, професійних училищ соціальної реабілітації та професійно-технічних училищ при виховних колоніях): 2017 рік - 390 осіб; 2018 - 400; 2020 - 410 осіб.

Розроблення Концепції розвитку системи підготовки молодшого спеціаліста як вищого рівня професійної невищої освіти до кінця 2017 року.

Розроблення та впровадження щороку 15 державних стандартів з конкретних професій на основі компетентнісного підходу на базі професійних стандартів.

Створення сучасних навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням:

із залученням інвестицій роботодавців: 2017 рік - п'ять центрів, 2018 - 2020 роки - 10 центрів;

за рахунок коштів державного бюджету: 2017 рік - 25 центрів.

Упровадження елементів дуальної форми професійного навчання у 30 професійно-технічних навчальних закладах.

Підвищення кваліфікації (стажування) 500 педагогічних працівників на базі галузевих навчально-практичних центрів.

Відновлення престижності робітничих професій та проведення ефективної профорієнтації населення: щороку проведення п'яти всеукраїнських конкурсів фахової майстерності, 25 регіональних "ярмарків професій", 27 регіональних та всеукраїнських виставок; участь у міжнародних конкурсах фахової майстерності, зокрема WorldSkills.

У середньостроковій перспективі:

створення центрів оцінювання професійних кваліфікацій не менш як за п'ятьма професіями загальнодержавного значення;

забезпечення передачі професійно-технічних навчальних закладів з державної у комунальну власність.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Подано до Верховної Ради України проект Закону України "Про професійну освіту" (реєстраційний номер 5160-1).

Затверджено регіональні плани розвитку професійно-технічної освіти у 24 областях та м. Києві. Протягом 2016 року видано 18 наказів МОН щодо припинення 36 професійно-технічних навчальних закладів шляхом приєднання до більш потужних закладів, зміни типу та назви 13 професійно технічних училищ. Ліквідовано два навчальних центри при установах виконання покарань.

Створено регіональні ради професійної освіти у 25 регіонах України.

Підготовлено проект Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо регіонального замовлення на підготовку кадрів, фахівців".

Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. N 818 "Про затвердження переліку професій загальнодержавного значення, підготовка за якими здійснюється за кошти державного бюджету", до якого включено 19 професій.

Реалізовано пілотний проект щодо створення 25 навчально-практичних центрів галузевого спрямування на базі професійно-технічних навчальних закладів з таких професій, як "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва", "Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування", "Швачка. Кравець. Закрійник". Для придбання сучасного обладнання, устатковання, інструменту для забезпечення роботи зазначених навчально-практичних центрів передбачено 50 млн. гривень. Затверджено стандарти із зазначених професій.

Створюються навчально-практичні центри за галузевим спрямуванням за участю соціальних партнерів.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Модернізація змісту професійної освіти на компетентнісних засадах шляхом розроблення освітніх стандартів нового покоління на базі професійних стандартів.

Забезпечення доступності та якості професійної освіти шляхом впровадження сучасних виробничих технологій та незалежного оцінювання результатів навчання.

Відновлення престижності робітничих професій шляхом проведення ефективної профорієнтації населення.

Вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів для реалізації принципів освіти і навчання відповідно до Європейської політики навчання протягом життя.

9. Забезпечення якості вищої освіти

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Важливими проблемами, на розв'язання яких повинні бути спрямовані дії Кабінету Міністрів України, є:

недостатній рівень якості та інтенсивності наукових розробок в університетах;

дистанціювання університетів від виробництва, ринку і економічних відносин у цілому;

неефективність системи управління та низька якість менеджменту у вищих навчальних закладах;

недостатнє матеріально-технічне забезпечення.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Станом на 1 січня 2017 р. за активною участю стейкхолдерів розроблено 130 проектів стандартів вищої освіти, зокрема за освітніми рівнями бакалавра - 102, магістра - 28.

Єдиною формою державного фінансування вищої освіти в Україні на даний момент залишається система державного замовлення на підготовку фахівців, яка не забезпечує повною мірою потреби економіки та суспільства.

Мета, якої передбачається досягнути

Створення системи забезпечення та постійного поліпшення якості вищої освіти, яка відповідає європейським рекомендаціям і стандартам вищої освіти, враховує кращі світові практики та є основною технологією досягнення відповідності освітньої системи вимогам і потребам суспільства та особистості.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

розроблення стандартів вищої освіти за освітнім рівнем бакалавра - 120, магістра - 80;

забезпечення функціонування Національного репозитарію академічних текстів - універсальної за змістом загальнодержавної електронної бази, фонди якої міститимуть кваліфікаційні роботи випускників системи вищої освіти, академічні тексти наукового, науково-технічного та освітнього (навчального) характеру;

забезпечення вільного і безоплатного доступу до академічних текстів в установленому порядку.

У середньостроковій перспективі:

розроблення та затвердження 125 стандартів вищої освіти освітнього рівня бакалавра; 127 стандартів вищої освіти освітнього рівня магістра; 117 стандартів освітньо-наукового рівня доктора філософії;

створення відкритого реєстру вищих навчальних закладів, який буде давати змогу зручно переглядати та обробляти статистичну інформацію про кожен вищий навчальний заклад і, таким чином, забезпечить доступ абітурієнтів до інформації про вищі навчальні заклади та рівень професійного розвитку їх випускників;

підвищення не менш як на п'ять позицій рейтингових показників якості менеджмент-освіти за результатами Глобального індексу конкурентоспроможності Світового економічного форуму;

подання заявки на включення Національного агентства забезпечення якості вищої освіти до Європейського реєстру агентств забезпечення якості вищої освіти.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

На сьогодні громадське обговорення пройшли понад 30 відсотків стандартів за освітнім рівнем "бакалавр", інтенсивно розробляються стандарти за освітнім рівнем "магістр" і освітньо-науковим рівнем "доктор філософії". У питаннях формування сучасних систем забезпечення якості вищої освіти видимих успіхів не досягнуто - початок роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти відтерміновано більше ніж на рік порівняно з вимогами Закону України "Про вищу освіту", а вищі навчальні заклади не отримали жодної методичної допомоги у формуванні системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти.

У 2014 році Законом України "Про вищу освіту" передбачено створення незалежної системи оцінки якості вищої освіти, визначені суб'єкти забезпечення якості вищої освіти та встановлені санкції у зв'язку з виявленням академічної недоброчесності, зокрема академічного плагіату. Розгорнуто інформаційну кампанію щодо підвищення академічної доброчесності серед науковців та учасників освітнього процесу. У 2015 році МОН запроваджено оприлюднення текстів дисертацій у режимі читання на офіційних веб-сторінках спеціалізованих вчених рад. У 2016 році Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією МОН про створення Національного репозитарію академічних текстів. Водночас МОН розробляються заходи щодо створення та введення в експлуатацію Національного репозитарію.

У 2016 році як експеримент у дев'яти вищих навчальних закладах проведено вступні випробування під час вступу на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 "Право" з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Створення відкритого реєстру вищих навчальних закладів, який дасть змогу переглядати та обробляти статистичну інформацію про кожен вищий навчальний заклад. Така інформація повинна містити публічно доступну деперсоніфіковану (зведену) інформацію про зайнятість випускників конкретних спеціальностей кожного вищого навчального закладу.

Упровадження системи гарантування якості вищої освіти, яка ґрунтується на поєднанні стандартів вищої освіти, що містять державні вимоги до її змісту, самостійного розроблення вищими навчальними закладами освітніх програм, навчальних планів, спеціалізацій, напрацюванні методичної бази та наданні практичної допомоги вищим навчальним закладам у створенні системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти. Важливим інструментом сполучення освітніх та професійних стандартів повинно стати запровадження (орієнтовно з 2019 року) єдиного державного кваліфікаційного іспиту з окремих спеціальностей відповідно до нових стандартів вищої освіти. Проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту можливо лише з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання, що потребує проведення вступних випробувань до магістратури з окремих спеціальностей.

Реформування системи державного фінансування вищої освіти (включаючи розширення фінансової автономії вищих навчальних закладів) та сфери публічних закупівель на підготовку фахівців з вищою освітою.

Розроблення та пілотне впровадження нової моделі управління та підвищення якості менеджменту у системі вищої освіти.

Врегулювання статусу вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації з метою забезпечення їх діяльності як провідної ланки професійної освіти.

Розвиток академічного підприємництва.

Удосконалення механізму формування Національного агентства забезпечення якості вищої освіти на конкурсній основі з урахуванням досвіду імплементації Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Створення Національного репозитарію академічних текстів та забезпечення його наповнення існуючими текстами. Нові тексти будуть надходити до Національного репозитарію з вищих навчальних закладів та наукових установ. У розрізі функціонування Національного репозитарію буде врахована можливість перевірки текстів щодо академічного плагіату.

10. Створення нової системи управління та фінансування науки

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Наукова сфера України потребує суттєвого реформування, оскільки на сьогодні вітчизняна наука втратила функції впливу на соціально-економічний розвиток держави, показник вітчизняного науково-технічного потенціалу знизився до критичного рівня, що стало загрозою національній безпеці. Основу вітчизняної економіки становлять сировинні та низькотехнологічні галузі, що істотно знижує потенціал розвитку України як конкурентоспроможної держави в довгостроковій перспективі. Результати наукових досліджень і науково-технічних розробок лише незначною мірою впливають на зростання валового внутрішнього продукту України.

Основними проблемами наукової сфери України є:

недостатні обсяги фінансування;

відсутність реальної фінансової автономії наукових установ у частині використання власних коштів;

відсутність координації між органами державної влади, наукою, бізнесом та громадянським суспільством під час вирішення стратегічних питань розвитку наукової сфери. Національна рада з питань розвитку науки і технологій як основна ланка забезпечення цієї координації, створення якої передбачено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", перебуває у процесі створення;

відсутність сучасних процедур оцінювання ефективності діяльності наукових установ та наукової діяльності вищих навчальних закладів щодо бюджетного фінансування;

застаріла та неефективна система проектного фінансування у системі Національної академії наук та національних галузевих академій наук;

застаріла дослідницька інфраструктура, осучаснення якої потребує значних коштів та визначення стратегії її розвитку;

відтік висококваліфікованих кадрів, зокрема молодих вчених. В Україні через мізерне фінансування наукової діяльності і, зокрема, проектів молодих вчених на даний час практично відсутні умови для професійної реалізації в науці, а також стимули для молодих вчених у ній залишатися;

відсутність дієвого механізму комерціаліазації досліджень, обміну даними та знаннями між наукою, економікою (бізнесом) та суспільством (розв'язання соціальних проблем);

несистемність дій у напрямі інтеграції України до Європейського дослідницького простору та системного використання його можливостей.

Розв'язання проблеми координації, а також підвищення результативності та ефективності бюджетного фінансування на наукові дослідження і розробки можливе шляхом утворення Національної ради з питань розвитку науки і технологій, що передбачено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Відповідно до зазначеного Закону Рада матиме повноваження щодо визначення стратегічних орієнтирів та ключових принципів державного управління розвитком сектору досліджень і розробок, підготовки пропозицій щодо засад функціонування в Україні системи державної атестації наукових установ, а також оцінювання ефективності роботи національних галузевих академій наук, фінансової підтримки науки органами виконавчої влади та Національним фондом досліджень.

Розв'язання проблеми утворення фінансуючої установи з широкими міжвідомчими можливостями можливе шляхом утворення Національного фонду досліджень, що передбачено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Крім того, повинно бути відновлено формування та виконання державних цільових науково-технічних програм за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки як інструменту активного впливу держави на технологічний розвиток галузей економіки.

Додатковий шанс для модернізації української науки і залучення додаткових коштів у наукову сферу сприяє участі у міжнародному науково-технічному співробітництві, зокрема в програмах Європейського Союзу "Горизонт 2020" і Євратом. Кінцевою метою слід вважати інтеграцію української науки в Європейський дослідницький простір, використання повною мірою тих можливостей, що передбачені Угодою про асоціацію.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

На сьогодні фінансування наукової і науково-технічної діяльності за рахунок бюджетних коштів досягло історичного мінімуму і, за прогнозними даними, у 2016 році становило близько 0,16 відсотка валового внутрішнього продукту, близько 90 відсотків якого спрямовано на забезпечення діяльності державних наукових установ за принципом базового фінансування.

Причинами зниження наукоємності валового внутрішнього продукту, а також зниження ролі науки та її впливу на науково-технологічний та інноваційний розвиток держави є не лише дефіцит коштів, застаріла матеріально-технічна база наукової сфери, стан кадрового наукового потенціалу, неефективне використання наявних ресурсів, але і неефективна система державного управління у сфері науки, відсутність координації зусиль, що не дає змоги сконцентруватися на конкретних завданнях розвитку національної економіки та обороноздатності держави.

Мета, якої передбачається досягнути

Основними завданнями на середньостроковий період є відновлення статусу вітчизняної науки як основного інструменту технологічного та соціально-економічного розвитку держави, підвищення соціального статусу наукових та науково-педагогічних працівників, припинення масового відпливу висококваліфікованих наукових кадрів з України.

Утворення у 2017 році Національної ради з питань розвитку науки і технологій, до складу якої увійдуть представники наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки, дасть змогу у подальші роки спрямувати вектор наукових досліджень і розробок та кошти державного бюджету, що витрачаються на такі цілі, у бік найбільш важливих та пріоритетних для держави напрямів, зокрема тих, що забезпечуватимуть її обороноздатність та безпеку.

У середньостроковій перспективі очікується:

поетапне зростання обсягу фінансування наукової діяльності, в тому числі зростання обсягу грантового фінансування;

здійснення заходів щодо забезпечення реальної фінансової автономії наукових установ у частині використання зароблених коштів;

побудова нової системи оцінювання ефективності діяльності наукових установ та наукової діяльності вищих навчальних закладів на основі кращих світових практик;

створення та забезпечення роботи Національного фонду досліджень на основі системи проектного фінансування, яка передбачає прозорі процедури оцінювання, що базуються на кращих світових практиках, та залучення іноземних експертів та "наукової діаспори" для експертизи проектів Фонду;

розроблення та впровадження стратегії входження України до Європейського дослідницького простору та системного використання його можливостей.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році утворено Національну раду з питань розвитку науки і технологій, затверджено Положення про Національний фонд досліджень, сформовано наукову раду Фонду, дирекцію Фонду та обрано його керівництво. Під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2018 рік повинно бути заплановано додаткові асигнування на забезпечення діяльності Національного фонду досліджень та забезпечення базового фінансування наукової діяльності вищих навчальних закладів.

У середньостроковій перспективі:

збільшення обсягу фінансової підтримки наукової та науково-технічної діяльності за рахунок коштів загального фонду державного бюджету до рівня не менше 0,5 відсотка валового внутрішнього продукту;

обсяг фінансової підтримки наукових і науково-технічних проектів через Національний фонд досліджень повинен зрости до 10 - 15 відсотків загального обсягу фінансування наукової діяльності за рахунок загального фонду державного бюджету;

здійснення державної атестації не менше 80 відсотків наукових установ, для яких проходження державної атестації на законодавчому рівні визначено як обов'язкове;

розширення обсягів фінансової підтримки наукових проектів та стипендіальних програм для молодих вчених до рівня не менше 2 відсотків загального обсягу фінансування наукової діяльності за рахунок загального фонду державного бюджету;

ефективне використання програмно-цільового бюджетного фінансування шляхом формування та виконання державних цільових наукових та науково-технічних програм;

інтенсифікація участі України в міжнародних науково-технічних програмах та організаціях ("Горизонт 2020", Євратом, EUREKA, Європейська організація ядерних досліджень (ЦЕРН) тощо).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яким передбачено основні законодавчі передумови та процедури утворення та функціонування Національного фонду досліджень.

Сформовано Ідентифікаційний комітет з питань науки, розроблено проект Положення про Національну раду з питань розвитку науки і технологій та порядку формування персонального складу її наукового комітету як органу, на який покладатимуться функції наглядової ради Національного фонду досліджень.

Проведено незалежний міжнародний аудит науково-технічної та інноваційної системи України з використанням інструментів політики підтримки програми Європейського Союзу "Горизонт 2020", за результатами якого сформульовано сім ключових послань та 30 рекомендацій органам державної влади з метою підвищення ефективності роботи наукової та інноваційної системи України.

Ратифіковано угоди про асоційовану участь України в програмах Європейського Союзу "Горизонт 2020" і Євратом.

Вперше затверджено Положення про проведення МОН конкурсу проектів наукових робіт та науково-технічних (експериментальних) розробок молодих учених, які працюють (навчаються) у вищих навчальних закладах та наукових установах, що належать до сфери управління МОН, подальше виконання таких робіт і розробок за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та управління ними. За результатами проведеного конкурсу відібрано 79 проектів та розпочато їх фінансування.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Імплементація положень Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яким передбачено створення єдиного координаційного органу з питань, що стосуються формування пропозицій щодо державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності та методів її реалізації, а також створення нових потужних інституцій грантової підтримки наукових досліджень і розробок незалежно від відомчої ознаки.

Створення нормативно-правової бази для забезпечення діяльності Національної ради з питань розвитку науки і технологій, Національного фонду досліджень, дослідницьких університетів та державних ключових лабораторій з наступним запровадженням діяльності таких інституцій.

11. Створення справедливої системи пенсійного страхування

Основні проблеми, які передбачається розв'язати

Диспропорція в розмірах пенсій, призначених у різні роки, наявність доплат до мінімальних розмірів сприяє процесу "зрівнялівки" розмірів пенсій та послаблює страхові принципи в пенсійному забезпеченні.

Майже 7,6 млн. пенсіонерів, або 64 відсотки, отримують однаковий розмір пенсії.

Бюджет Пенсійного фонду України є дефіцитним. У 2016 видатки державного бюджету на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України зросли з 31,7 млрд. гривень в 2015 році до 84,9 млрд. гривень. У 2017 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України становить 71,7 млрд. гривень.

Солідарна система функціонує в умовах високого демографічного навантаження.

Фінансування виплати пенсій для 12 млн. пенсіонерів забезпечують 12,8 млн. застрахованих осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Розмір пенсій, призначених до 2009 року, і розмір пенсій, які призначаються на даний час, може різнитися у більш як 2,7 раза.

У складі пенсійної виплати 8,6 млн. осіб мають різні доплати та підвищення.

Мета, якої передбачається досягнути

Підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян.

Запровадження єдиних та справедливих підходів до обчислення пенсій.

Створення умов для фінансової стійкості Пенсійного фонду України.

Підвищення привабливості солідарної системи для стимулювання легалізації заробітної плати та зайнятості серед працюючого населення.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Перерахування страхових пенсій для 10,9 млн. пенсіонерів.

Зменшення з 8 до 3,8 млн. пенсіонерів, або на 45 відсотків, у яких страхова пенсія є меншою за мінімальну.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, іншим стратегічним документам, міжнародним зобов'язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. N 5;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

У 2014 - 2016 роках здійснено заходи для збалансування солідарної системи:

проведено заходи з легалізації відносин у сфері оплати праці для наповнення бюджету Пенсійного фонду України шляхом зменшення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 22 відсотків, прийнято рішення щодо подвоєння розміру мінімальної заробітної плати, розширено повноваження інспекції праці; посилено відповідальність недобросовісних роботодавців через збільшення розмірів штрафних санкцій;

здійснено заходи щодо підвищення справедливості серед отримувачів пенсій за рах