ДСТУ 3565-97 Шлаки металлургического производства. Методы определения оксида кремния (ГОСТ 30511.2-97, IDT)

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ДСТУ 3565-97
(ГОСТ 30511.2-97)

ШЛАКИ МЕТАЛУРГІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА
Методи визначення оксиду кремнію

Не є офіційним виданням.
Офіційне видання розповсюджує
національний орган стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.gov.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Українським державним науково-дослідним інститутом металів (ТК 3)

2 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Держстандарту України від 26 травня 1997 р. № 298

ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 27 лютого 1998 р. № 125

3 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4 РОЗРОБНИКИ: Д. К. Нестеров, канд. техн, наук; С. В. Спіріна (керівник розробки), канд. хім. наук; Н. М. Гриценко (керівник розробки), канд. хім. наук; Л. І. Березова; А. М. Моісеєва

© Держстандарт України, 1999

Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держстандарту України

ЗМІСТ

1 Галузь використання

2 Нормативні посилання

3 Загальні вимоги

4 Гравіметричний метод

5 Фотометричний метод

6 Норми точності

7 Вимоги безпеки

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ШЛАКИ МЕТАЛУРГІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА
Методи визначення оксиду кремнію

ШЛАКИ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКОГО ПРОИЗВОДСТВА
Методы определения оксида кремния

SLAGS OF METALLURGIC PRODUCTION
Methods for the determination of silica oxide

Чинний від 1999—07—01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт встановлює гравіметричний (за масової частки оксиду кремнію від 0,5 % до 60,0 %) та фотометричний (за масової частки оксиду кремнію від 0,1 % до 20,0 %) методи визначення оксиду кремнію у шлаках металургійного виробництва.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:

ГОСТ 12.1.004—91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.007—76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.010—76 ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.019—79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты

ГОСТ 83—79 Натрий углекислый. Технические условия

ГОСТ 3118—77 (СТ СЭВ 4276—83) Кислота соляная. Технические условия

ГОСТ 3652—69 Кислота лимонная моногидрат и безводная. Технические условия

ГОСТ 3765—78 Аммоний молибденово-кислый. Технические условия

ГОСТ 4165—78 Медь (II) серно-кислая 5-водная. Технические условия

ГОСТ 4198—75 Калий фосфорно-кислый однозамещенный. Технические условия

ГОСТ 4199—76 Натрий тетраборно-кислый 10-водный. Технические условия

ГОСТ 4204—77 Кислота серная. Технические условия

ГОСТ 4208—72 Соль закиси железа и аммония двойная серно-кислая (соль Мора). Технические условия

ГОСТ 4328—77 Натрия гидроокись. Технические условия

ГОСТ 4332—76 Калий углекислый — натрий углекислый. Технические условия

ГОСТ 4461—77 Кислота азотная. Технические условия

ГОСТ 6344—73 Тиомочевина. Технические условия

ГОСТ 6563—75 Изделия технические из благородных металлов и сплавов. Технические условия

ГОСТ 9428—73 Кремний (IV) оксид. Технические условия

ГОСТ 10484—78 (СТ СЭВ 3857—82) Кислота фтористоводородная. Технические условия

ГОСТ 11293—89 Желатин. Технические условия

ГОСТ 15054—80 Руды железные, концентраты, агломераты и окатыши. Методы отбора и подготовки проб для химического анализа и определения содержания влаги

ГОСТ 23581.0—80 (СТ СЭВ 1224—78) Руды железные, концентраты, агломераты и окатыши. Общие требования к методам химического анализа

ГОСТ 28473—90 (СТ СЭВ 463—86, СТ СЭВ 487—77) Чугун, сталь, ферросплавы, хром, марганец металлические. Общие требования к методам анализа

3 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

3.1 Загальні вимоги до методів аналізу — згідно з ГОСТ 23581.0 та ГОСТ 28473.

3.2 Відбір проб — згідно з ГОСТ 15054.

3.3 Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки оксиду кремнію наведені в розділі 6.

4 ГРАВІМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

4.1 Суть методу

Метод грунтується на виділенні кремнію у вигляді полімеризованої кремнієвої кислоти з кислого розчину, її дегідратації, прожарюванні до оксиду кремнію та видаленні у вигляді фториду кремнію.

Масову частку оксиду кремнію знаходять за різницею між масою осаду до та після оброблення фтористоводневою кислотою.

4.2 Апаратура, реактиви та розчини

Піч муфельна будь-якого типу, що забезпечує нагрівання до температури 1000 °С.

Натрію карбонат згідно з ГОСТ 83.

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118 та розведена 1:1, 1:20, 1:50.

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461.

Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204 та розведена 1:1.

Кислота хлорна ч. д. а. або х. ч.

Кислота фтористоводнева згідно з ГОСТ 10484.

Калію карбонат — натрію карбонат згідно з ГОСТ 4332.

Калію дигідроортофосфат згідно з ГОСТ 4198.

Натрію пероксид за нормативною документацією.

Желатин згідно з ГОСТ 11293, розчин з масовою концентрацією 10 г/дм³: 1 г желатину вміщують у стакан, додають 30-40 см³ води і дають постояти протягом 1 год, періодично перемішуючи. Потім стакан нагрівають до розчинення желатину, після чого розводять водою до 100 см³.

Вироби технічні з благородних металів та сплавів згідно з ГОСТ 6563.

Тиглі нікелеві.

Тиглі залізні.

4.3 Проведення аналізу

4.3.1 Наважку шлаку, залежно від масової частки оксиду кремнію (таблиця 1), тонкоподрібненого, просіяного та попередньо звільненого від металевого заліза, розкладають одним з указаних нижче способів.

Таблиця 1

Масова частка оксиду кремнію, %					Маса наважки, г
Від	0,5	до	2,0	включ.	1,00
Понад	2,0	»	10,0	»	0,50
»	10,0	»	50,0	»	0,25
»	50,0	»	60,0	»	0,20

 

4.3.1.1 Спосіб 1. Наважку шлаку вміщують у стакан місткістю 200—250 см³, змочують 1 2 см³ води, підливають 40—60 см³ соляної кислоти, накривають стакан годинниковим склом і нагрівають до повного розчинення проби. Після розчинення наважки до розчину обережно підливають 3—5 см³ азотної кислоти і випарюють вміст стакана насухо, охолоджують, додають 20 см³ соляної кислоти і знову випарюють насухо. Сухий залишок витримують за температури 135 °С не менш як 20 хв і охолоджують.

4.3.1.2 Спосіб 2. Якщо під час кислотного розкладання наважка шлаку повністю не розчинилася, нерозчинену частину відфільтровують на фільтр середньої щільності і промивають 6—8 разів розчином соляної кислоти, розведеної 1:50, а потім 3—5 разів гарячою водою. Фільтрат зберігають, а фільтр з осадом вміщують у платиновий тигель, висушують, озолюють і прожарюють за температури 1000 °С протягом 10—15 хв.

Потім залишок у тиглі змішують з 2—3 г суміші карбонату калію — карбонату натрію або пірофосфату калію і сплавляють за температури 1000 °С протягом 15—20 хв. Після охолодження тигель зі сплавом вміщують у стакан місткістю 200—250 см³ та вилуговують плав у 50 см³ соляної кислоти, розведеної 1:1. Одержаний розчин об’єднують з фільтратом, випарюють до невеликого об'єму, окислюють 3—5 см³ азотної кислоти і випарюють насухо. Потім вміст стакана охолоджують, підливають 20 см³ соляної кислоти і знову випарюють насухо. Сухий залишок витримують за температури 135 °С не менш як 20 хв.

4.3.1.3 Спосіб 3. Наважку шлаку, висушеного за температури 105 °С, змішують у платиновому тиглі з 8 г карбонату натрію або карбонату калію — карбонату натрію, ставлять у холодний муфель, поступово нагрівають його до 1000 °С і витримують 20—30 хв. Після охолодження тигель зі сплавом вміщують у стакан місткістю 200—250 см³ та вилуговують плав у 50 см³ соляної кислоти, розведеної 1:1. Розчин випарюють до невеликого об’єму, окислюють азотною кислотою і випарюють насухо. Сухий залишок змочують 20 см³ соляної кислоти і вдруге випарюють насухо. Залишок витримують протягом 30—40 хв за температури 135 °С.

4.3.1.4 Спосіб 4. Наважку шлаку, висушеного за температури 105 °С, вміщують у залізний або нікелевий тигель, у який попередньо насипано 5—6 г пероксиду натрію. Вміст тигля ретельно перемішують, зверху додають ще 1—2 г пероксиду натрію і накривають кришкою. Обережно нагрівають за температури 300—400 °С до розплавлення проби, а потім сплавляють за температури 700—850 °С протягом 5—6 хв. Після цього тигель, що містить плав, охолоджують, вміщують у стакан місткістю 400—500 см³, додають 80—100 см³ води і вилуговують плав без нагрівання.

Після вилуговування плаву тигель виймають, протирають його стінки скляною паличкою з гумовим наконечником і обполіскують водою. Одержаний розчин обережно нейтралізують соляною кислотою, розведеною 1:1, додаючи 10 см³ краплями. Після нейтралізації до розчину додають 20 см³ соляної кислоти. Розчин випарюють до невеликого об'єму, окислюють азотною кислотою і випарюють насухо. Сухий залишок змочують 20 см³ соляної кислоти і випарюють насухо вдруге. Залишок витримують протягом 30—40 хв за температури 135 °С.

4.3.1.5 Незалежно від способу розкладання вміст стакана охолоджують, обережно підливають 20 см³ соляної кислоти, потім 100—150 см³ гарячої води і нагрівають до розчинення солей.

4.3.2 Солянокислотний метод

4.3.2.1 Осад кремнієвої кислоти відфільтровують на фільтр середньої щільності, що містить фільтропаперову масу. Осад промивають 6—7 разів гарячою соляною кислотою, розведеною 1:20, а потім 10—12 разів гарячою водою. Фільтр з осадом зберігають. Фільтрат переносять у той самий стакан, у якому проводили виділення кремнієвої кислоти, і випарюють насухо, додають 10—20 см³ соляної кислоти, знову випарюють насухо і додатково виділяють кремнієву кислоту, як зазначено вище.

4.3.2.2 Фільтри з осадами кремнієвої кислоти об’єднують, вміщують у платиновий тигель, висушують, озолюють та прожарюють протягом 40 хв за температури 1000—1100 °С.

Після охолодження у тигель з осадом додають 1 см³ сірчаної кислоти, розведеної 1:1, випарюють до видалення парів сірчаної кислоти і прожарюють до сталої маси. Тигель з осадом охолоджують в ексикаторі і зважують. Осад змочують 3—5 краплями води, підливають 1—2 см³ сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 5—6 см³ фтористоводневої кислоти і обережно випарюють вміст тигля до видалення парів сірчаної кислоти. Потім тигель з осадом прожарюють за температури 1000—1100 °С до сталої маси, охолоджують в ексикаторі і зважують. Одночасно через увесь хід аналізу проводять контрольний дослід на вміст оксиду кремнію у реактивах.

4.3.3 Хлорнокислотний метод

У стакан з солянокислим розчином, одержаним, як зазначено у 4.3.1.5, підливають 20 см³ хлорної кислоти і випарюють розчин до виділення парів хлорної кислоти. Стакан накривають годинниковим склом і продовжують випарювати протягом 15—20 хв. Після цього вміст стакана охолоджують, обмивають стінки стакана невеликою кількістю води і знову випарюють до початку виділення парів хлорної кислоти, яким дають виділятися протягом 10—15 хв. Вміст стакана охолоджують, обережно підливають 20 см³ соляної кислоти, розведеної 1:1, нагрівають протягом 2—3 хв, додають 150 см³ гарячої води, ретельно перемішують і дають осаду відстоятися протягом 10 хв.

Осад кремнієвої кислоти відфільтровують на фільтр середньої щільності, який містить невелику кількість фільтропаперової маси, і промивають його 8—10 разів теплим розчином соляної кислоти, розведеної 1:20, а потім ще 5 — 6 разів гарячою водою.

Фільтрат та промивні води переносять у стакан, у якому проводили виділення кремнієвої кислоти, додають 20 см³ хлорної кислоти і проводять виділення кремнієвої кислоти вдруге, як зазначено вище.

Далі проводять аналіз, як зазначено у 4.3.2.2.

4.3.4 Солянокислотний метод із застосуванням желатину як коагулятора

До розчину, одержаного, як зазначено у 4.3.1.5, та нагрітого до температури 50—60 °С, перемішуючи, підливають 10—15 см³ розчину желатину і дають постояти протягом 15—20 хв.

Осад кремнієвої кислоти відфільтровують на фільтр середньої щільності, який містить невелику кількість фільтропаперової маси, і промивають його 8—10 разів гарячим розчином соляної кислоти, розведеної 1:20, а потім 6—8 разів гарячою водою.

Фільтрат та промивні води переносять у той самий стакан, у якому проводили виділення кремнієвої кислоти, додають 15 см³ азотної кислоти, випарюють насухо і ще раз проводять оброблення соляною кислотою. Вдруге кремнієву кислоту виділяють, як зазначено вище. Далі аналіз проводять, як зазначено у 4.3.2.2.

4.3.5 Опрацювання результатів

Масову частку оксиду кремнію Х₁ у відсотках обчислюють за формулою

де т₁ — маса тигля з осадом оксиду кремнію до оброблення фтористоводневою кислотою, г;

т₂ — маса тигля із залишком після оброблення фтористоводневою кислотою, г;

т₃ — маса тигля з осадом контрольного досліду до оброблення фтористоводневою кислотою, г;

m₄ — маса тигля із залишком контрольного досліду після оброблення фтористоводневою кислотою, г;

т — маса наважки проби, г.

5 ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

5.1 Суть методу

Метод грунтується на утворенні жовтої кремнемолібденової гетерополікислоти у кислому середовищі (pH 1,0—1,5) з подальшим відновленням цієї сполуки сульфатом амонію — заліза (II) (сіллю Мора) або тіосечовиною у присутності каталізатора сульфату міді або аскорбінової кислоти до кремнемолібденової сині.

5.2 Апаратура, реактиви та розчини

Піч муфельна будь-якого типу, яка забезпечує нагрівання до температури 1000 °С.

Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118.

Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204 і розведена 1:3, 1:4, 1:100.

Натрію карбонат згідно з ГОСТ 83.

Натрію тетраборат згідно з ГОСТ 4199, зневоджений: кристалічний тетраборат натрію поступово нагрівають до температури 350—400 °С та прожарюють протягом 1,5 год.

Амонію молібдат згідно з ГОСТ 3765, розчин з масовою концентрацією 50 г/дм³.

Тіосечовина згідно з ГОСТ 6344, розчин з масовою концентрацією 50 г/дм³.

Міді сульфат 5-водний згідно з ГОСТ 4165, розчин з масовою концентрацією 10 г/дм³ у сірчаній кислоті, розведеній 1:3.

Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, розчин з масовою концентрацією 100 г/дм³.

Кислота аскорбінова фармакопейна.

Кислота лимонна згідно з ГОСТ 3652.

Відновлювальна суміш (свіжоприготована): 1 г аскорбінової кислоти та 5 г лимонної кислоти розчиняють у 100 см³ води.

Желатин згідно з ГОСТ 11293, розчин з масовою концентрацією 5—10 г/дм³.

Амонію-заліза (II) сульфат (сіль Мора) згідно з ГОСТ 4208, розчин з масовою концентрацією 40 г/дм³: 40 г солі Мора розчиняють у 500—600 см³ води, обережно підливають 50 см³ сірчаної кислоти, охолоджують, доливають водою до 1 дм³, перемішують та фільтрують через сухий фільтр середньої щільності.

Кремнію (IV) оксид згідно з ГОСТ 9428, прожарений за температури 1000—1100 °С.

Стандартні розчини кремнію:

Розчин А: наважку 0,2 г оксиду кремнію сплавляють у платиновому тиглі з 2 г карбонату натрію. Плав вилуговують у гарячій воді, додають 40 см³ розчину гідроксиду натрію з масовою концентрацією 100 г/дм³, переводять розчин у мірну колбу місткістю 1 дм³, доливають до позначки водою та перемішують.

1 см³ стандартного розчину А містить 0,0002 г оксиду кремнію.

Розчин Б: 20 см³ розчину А вміщують у мірну колбу місткістю 200 см³, доливають до позначки водою та перемішують.

1 см³ стандартного розчину Б містить 0,00002 г оксиду кремнію.

Розчини зберігають у поліетиленовому посуді.

Встановлення масової концентрації стандартного розчину оксиду кремнію: 50 см³ стандартного розчину А вміщують у стакан місткістю 200 см³ і встановлюють титр гравіметричним методом (солянокислотним або хлорнокислотним з подвійним випарюванням).

5.3 Проведення аналізу

5.3.1 Наважку шлаку, залежно від масової частки оксиду кремнію (таблиця 2), тонкоподрібненого, просіяного та попередньо звільненого від металевого заліза, розкладають одним із зазначених нижче способів.

Таблиця 2

Масова частка оксиду кремнію, %					Маса наважки, г	Розведення, см3	Аліквотна частина розчину, см3 (на 100 см3)
Від	0,1	до	0,4	включ.	0,5	100	5
Понад	0,4		1,0	»	0,2	100	5
»	1,0	»	5,0	»	0,2	500	5
»	5,0	»	10,0	»	0,1	500	5
»	10,0	»	20,0	»	0,1	500	2

 

5.3.1.1 Наважку шлаку вміщують у конічну колбу місткістю 200 см³, змочують 3—5 краплями води, підливають 60 см³ киплячої води та 20 см³ соляної кислоти і розчиняють пробу, безперервно перемішуючи. Після розчинення наважки розчин переводять у мірну колбу місткістю залежно від масової частки оксиду кремнію (див. таблицю 2), доливають до позначки водою та ретельно перемішують.

5.3.1.2 Якщо проба шлаку не розчиняється у кислоті, то її змішують у платиновому тиглі з 2—3 г карбонату натрію і сплавляють у муфельній печі за температури 1000 °С протягом 2—3 хв.

Можна сплавляти з 2—3 г суміші (натрію тетраборат — натрію карбонат, узятих у співвідношенні 1:2) за температури 1000 °С протягом 5—10 хв.

Тигель охолоджують і вміщують у стакан місткістю 200—250 см³, підливають 50—60 см³ киплячої води, додають 20 см³ соляної кислоти та вилуговують плав, обережно перемішуючи. Після вилуговування плаву тигель виймають, протирають його стінки скляною паличкою з гумовим наконечником та обполіскують водою. Охолоджений розчин переводять у мірну колбу місткістю згідно з таблицею 2, доливають до позначки водою та ретельно перемішують.

5.3.2 Аліквотну частину розчину 2—5 см³, згідно з таблицею 2, вміщують у мірну колбу місткістю 100 см³, додають 10 см³ розчину сірчаної кислоти, розведеної 1:100, 5 см³ розчину молібдату амонію і перемішують. Через 5—6 хв підливають 25 см³ розчину сірчаної кислоти, розведеної 1:4, перемішують і через 1 хв додають 5 см³ розчину солі Мора і знову перемішують. Розчин набуває синього забарвлення. Одержаний розчин доливають водою до позначки, перемішують і одразу ж вимірюють оптичну густину на спектрофотометрі за довжини хвилі 810 нм або на фотоелектроколориметрі зі світлофільтром, що має максимум пропускання в інтервалі довжин хвиль 600—650 нм. Як розчин порівняння використовують воду.

Одночасно через увесь хід аналізу проводять контрольний дослід на вміст оксиду кремнію у реактивах.

Від значення оптичної густини аналізованого розчину віднімають значення оптичної густини контрольного досліду.

5.3.3 Як відновник замість солі Мора можна використовувати розчин тіосечовини у присутності сульфату міді. У цьому випадку через 5—6 хв після додавання розчину молібдату амонію до розчину у мірній колбі підливають 25 см³ сірчаної кислоти, розведеної 1:4, 2 см³ розчину сульфату міді та 20 см³ розчину тіосечовини. Розчин розводять водою до позначки і перемішують. Далі аналіз проводять, як зазначено у 5.3.2.

5.3.4 У разі використання аскорбінової кислоти як відновника у мірну колбу, що містить аліквотну частину досліджуваного розчину, додають 50 см³ води, 5 см³ молібдату амонію, перемішують, дають постояти протягом 10 хв і підливають 5 см³ відновлювальної суміші, доливають до позначки водою і перемішують. Через 40 хв вимірюють оптичну густину розчину, як зазначено у 5.3.2, Масу оксиду кремнію знаходять за градуювальним графіком або методом порівняння зі стандартним зразком, близьким за складом до аналізованої проби та проведеним через усі стадії аналізу.

5.3.5 Побудова градуювального графіка

У шість мірних колб місткістю 100 см³ послідовно підливають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0 см³ стандартного розчину Б, що відповідає 0,00002; 0,00004; 0,00006; 0,00008; 0,00010; 0,00012 г оксиду кремнію. Сьома колба служить для проведення контрольного досліду. В усі колби підливають по 10 см³ сірчаної кислоти, розведеної 1:100, 5 см³ розчину молібдату амонію і перемішують. Далі аналіз проводять, як зазначено у 5.3.2, 5.3.3 або 5.3.4.

За знайденими значеннями оптичної густини та відповідними до них значеннями маси оксиду кремнію будують градуювальний графік. Допускається побудова градуювального графіка в координатах оптична густина — масова частка оксиду кремнію.

5.3.6 Опрацювання результатів

Масову частку оксиду кремнію Х₂ у відсотках обчислюють за формулою

де т₁ — маса оксиду кремнію в аналізованій пробі шлаку, знайдена за градуювальним графіком, г;

т — маса наважки проби, що відповідає аліквотній частині розчину, г.

6 НОРМИ ТОЧНОСТІ

Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки оксиду кремнію наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

У відсотках

Масова частка оксиду кремнію					∆	Допустима розбіжність			δ
						dk	d2	d3
Від	0,10	до	0,20	включ.	0,029	0,036	0,030	0,036	0,019
Понад	0,2	»	0,5	»	0,046	0,058	0,048	0,059	0,030
»	0,5	»	1,0	»	0,07	0,08	0,07	0,08	0,04
»	1,0	»	2,0	»	0,09	0,12	0,10	0,12	0,06
»	2,0	»	5,0	»	0,15	0,19	0,15	0,19	0,10
»	5,0	»	10,0	»	0,21	0,26	0,22	0,27	0,14
»	10,0	»	20,0	»	0,3	0,4	0,3	0,4	0,2
»	20,0	»	50,0	»	0,5	0,6	0,5	0,6	0,3
»	50,0	»	60,0	»	0,7	0,8	0,7	0,8	0,4

 

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

7.1 Під час проведення аналізів слід дотримуватися вимог техніки безпеки, викладених в інструкціях, що діють у хімічних лабораторіях та розроблених на підставі ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.007, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.019 та чинної нормативної документації.

7.2 Особливо слід звернути увагу на вибухонебезпечність хлорної кислоти у присутності аміаку, сполук азоту та будь-яких органічних матеріалів.

 

УДК 620.17/.18      77.040         В19

Ключові слова: шлак, оксид, кремній, гравіметричний метод, фотометричний метод