Постанова від 17.12.2025 № 1673 Про затвердження принципів, критеріїв і меж розумного пристосування та універсального дизайну

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 грудня 2025 р. N 1673

Київ

Про затвердження принципів, критеріїв і меж розумного пристосування та універсального дизайну

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити принципи, критерії і межі розумного пристосування та універсального дизайну, що додаються.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2026 року.

Прем'єр-міністр України

Ю. СВИРИДЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 грудня 2025 р. N 1673

ПРИНЦИПИ, КРИТЕРІЇ І МЕЖІ
розумного пристосування та універсального дизайну

1. Ці принципи, критерії і межі призначені для встановлення загальних підходів до заходів розумного пристосування та універсального дизайну.

2. Розумне пристосування та універсальний дизайн формуються на принципах, що забезпечують дотримання вимог щодо гідності, рівності, інклюзивності, безпеки, адаптивності і доступності середовища для осіб з інвалідністю.

Критерії розумного пристосування та універсального дизайну використовуються для оцінювання ефективності, доцільності та необхідності впровадження відповідних заходів.

Принципи, критерії і межі розумного пристосування та універсального дизайну застосовуються під час надання послуг у сфері охорони здоров'я, соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості, під час працевлаштування осіб з інвалідністю та в інших сферах суспільного життя.

3. У цих принципах, критеріях і межах терміни вживаються в такому значенні:

критерії розумного пристосування - показники, за якими оцінюється відповідність заходу потребам особи з інвалідністю для забезпечення ефективної реалізації нею прав і свобод, виконання функцій та/або завдань нарівні з іншими особами або на рівні, максимально наближеному до такого;

критерії універсального дизайну - показники, за якими оцінюється відповідність дизайну предметів, середовища, програм і послуг вимогам щодо можливості використання всіма особами без необхідності адаптації чи спеціального дизайну;

непропорційний або невиправданий тягар розумного пристосування - значні витрати фінансових або інших ресурсів, яких може зазнати суб'єкт впровадження в разі здійснення заходів розумного пристосування, якщо їх залучення є складним або надміру затратним для нього;

суб'єкт впровадження - фізична або юридична особа, яка здійснює заходи розумного пристосування.

Терміни "розумне пристосування", "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін "особа з інвалідністю" - у значенні, наведеному в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

4. Розумне пристосування має базуватися на таких принципах:

індивідуальність - забезпечення відповідності індивідуальним потребам особи з інвалідністю із урахуванням наявних у неї порушень повсякденного функціонування;

рівність і доступність - створення умов для рівного доступу до реалізації прав для особи з інвалідністю нарівні з іншими особами;

інклюзивність - сприяння інтеграції особи з інвалідністю в різні сфери життя;

простота використання - забезпечення умов для простоти розуміння, легкості використання розумного пристосування;

ефективність - створення чи покращення умов для реальної участі особи з інвалідністю в суспільному житті нарівні з іншими особами;

безпечність - забезпечення захисту життя і здоров'я особи з інвалідністю шляхом недопущення вжиття заходів, що створюють або можуть створити потенційні чи реальні загрози для її життя та здоров'я;

еквівалентність - заходи розумного пристосування для особи з інвалідністю мають здійснюватися у спосіб, ідентичний або максимально наближений до доступного для інших осіб.

5. Предмети, середовище, програми і послуги мають створюватися та/або надаватися із дотриманням принципів універсального дизайну, а саме:

рівність і доступність використання - створення умов для рівного доступу до реалізації прав для осіб з інвалідністю;

гнучкість використання - урахування різноманіття індивідуальних здібностей і можливостей осіб з інвалідністю і спроможність адаптуватися до змін їх потреб;

простота використання - забезпечення умов для простоти розуміння, легкості використання предмета, середовища, програми чи послуги для будь-якої особи незалежно від її досвіду, знань, мовних навичок, віку чи рівня концентрації уваги;

доступність викладеної інформації - забезпечення донесення необхідної інформації із застосуванням методу спрощеної мови та у форматі легкого читання до осіб незалежно від їх сенсорних можливостей або зовнішніх умов;

мінімізація ризиків під час використання - зведення до мінімуму виникнення ризиків і негативних наслідків у разі випадкових або непередбачуваних дій осіб з інвалідністю;

мінімізація фізичних зусиль - використання предмета, середовища, програми чи послуги не має потребувати докладання значних фізичних зусиль з боку особи з інвалідністю;

достатність простору - розмір предметів, простір або середовище є зручним для доступу та використання будь-якою особою незалежно від її фізичних параметрів, віку та рівня мобільності.

Універсальний дизайн застосовується в усіх сферах суспільного життя.

6. Критеріями розумного пристосування є:

спрямованість на забезпечення ефективної реалізації прав і свобод особи з інвалідністю та виконання нею функцій та/або завдань нарівні з іншими особами або на рівні, максимально наближеному до такого;

відповідність індивідуальним потребам особи з інвалідністю із урахуванням рівня та характеру її функціональних можливостей;

необхідність для реалізації особою з інвалідністю її прав і свобод, виконання функцій та/або завдань у конкретному випадку;

спрямованість на досягнення максимально можливого ступеня самостійності особи з інвалідністю.

7. Критеріями відповідності предмета, середовища, програми чи послуги універсальному дизайну є:

доступність для сприйняття та використання особами з різними потребами незалежно від їх фізичних, когнітивних або сенсорних можливостей;

можливість адаптації до потреб осіб із різними функціональними можливостями;

легкість і зручність для сприйняття та використання;

функціональне призначення та послідовність дій під час використання є інтуїтивно зрозумілими, без необхідності попереднього навчання або ознайомлення з інструкцією;

забезпечення повноцінного і ефективного використання та виконання функцій;

можливість вибору способів використання;

використання різних форматів для подання інформації;

чітка видимість важливих елементів;

попередження про небезпеку або можливу помилку, доступне для сприйняття будь-якою особою незалежно від її фізичних, когнітивних або сенсорних можливостей;

запобігання несвідомим діям;

ізоляція небезпечних елементів;

використання не має потребувати докладання значних зусиль;

мінімізація повторюваних дій;

розмір предмету і простору забезпечує можливість для використання допоміжних засобів або сторонньої допомоги;

естетична привабливість і комфортність використання.

8. Розумне пристосування та універсальний дизайн впроваджуються в межах, що забезпечують особі з інвалідністю можливості для реалізації її прав і свобод, виконання функцій та/або завдань на рівних умовах з іншими особами.

Впровадження заходів розумного пристосування не має становити непропорційного або невиправданого тягаря для суб'єкта впровадження. Обов'язок доведення, що здійснення заходів розумного пристосування в конкретному випадку становить непропорційний або невиправданий тягар, покладається на суб'єкта впровадження.

Під час визначення, чи становить розумне пристосування непропорційний або невиправданий тягар, суб'єкт впровадження оцінює такі фактори:

фінансові, матеріальні, організаційні витрати, необхідні для здійснення заходу;

фінансово-організаційна спроможність суб'єкта впровадження;

потенційний вплив заходу на основні процеси та ресурси суб'єкта впровадження;

інші фактори, що мають суттєве значення в конкретній ситуації.

Під час вибору заходу розумного пристосування суб'єкт впровадження має розглядати альтернативні рішення, спрямовані на досягнення мети, і надавати перевагу варіанту найбільш оптимальному для нього та особи з інвалідністю.