Наказ від 07.06.2010 № 176 Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів

МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 7 червня 2010 року N 176

Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами" та з метою належної організації діяльності у сфері поводження з побутовими відходами, в тому числі - щодо організації робіт із санітарного очищення районів індивідуального житлового будівництва населених пунктів, наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів, що додаються.

2. Департаменту благоустрою, комунального обслуговування та міського електротранспорту (Ігнатенко О. П.) надіслати цей наказ до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для використання у роботі та подальшого доведення до відома місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 11.08.2008 N 247 "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів".

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Зіміна С. Г.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів

1. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів (далі - Методичні рекомендації) спрямовані на організацію належного збирання, перевезення, перероблення, утилізацію побутових відходів (далі - ПВ).

1.2. У кожному населеному пункті збирання, перевезення, перероблення, утилізацію ПВ рекомендується проводити за єдиною планово-регулярною системою відповідно до встановлених державних правил і норм.

1.3. Організацію збирання, перевезення, перероблення та утилізації ПВ рекомендується створити раціональною, ефективною, економічно обґрунтованою, своєчасною і регулярною, а також передбачати запасну схему збирання і перевезення ПВ.

1.4. Терміни, що використовуються у Методичних рекомендаціях, вживаються у значеннях, які наведені в Законах України "Про житлово-комунальні послуги", "Про благоустрій населених пунктів" та "Про відходи", постанові Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 N 1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів".

1.5. Методи та засоби збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації ПВ рекомендується обирати з урахуванням складу та властивостей побутових відходів, їх річного обсягу утворення, кліматичних умов регіону, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших вимог. Порядок поводження з ПВ у населеному пункті (селі, селищі, місті) визначається затвердженими органом місцевого самоврядування Правилами благоустрою, Схемою санітарної очистки та місцевими програмами поводження з ПВ.

Під час обрання органами місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями схеми санітарного очищення рекомендується перевагу надавати пропозиціям, що передбачають більший ступінь перероблення чи утилізації ПВ.

1.6. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок, згідно з вимогами законодавства, укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення ПВ, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання ПВ.

1.7. Збирання, перевезення, перероблення та утилізація ПВ здійснюється із дотриманням санітарних правил і норм та екологічного законодавства.

1.8. У населених пунктах України рекомендується організовувати проведення постійної агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному та екологічному відношенні поводження з ПВ та необхідністю свідомої активної організації впровадження роздільного збирання компонентів ПВ.

2. Збирання побутових відходів

2.1. Тверді, великогабаритні та ремонтні відходи, окремі компоненти твердих відходів

2.1.1. У населених пунктах збирання твердих, ремонтних і великогабаритних відходів рекомендується здійснювати за контейнерною та безконтейнерною схемами.

2.1.2. За контейнерною схемою тверді, великогабаритні і ремонтні відходи збирають окремо у контейнери різної місткості, розміщені на контейнерному майданчику.

Контейнерні майданчики повинні мати водонепроникне покриття, з обов'язковим облаштуванням його навісом та сітчастою огорожею для обмеження доступу тварин до цих об'єктів та за можливості огородженим зеленими насадженнями.

Майданчики для контейнерів на коліщатах рекомендується обладнувати пандусом від проїзної частини та огородженням (бордюром) висотою 7 - 10 см, що унеможливлює скочування контейнерів убік.

2.1.3. У багатоквартирних будинках із сміттєпроводами тверді відходи збирають у спеціальні ємності об'ємом до 40 л на колесах, розташовані безпосередньо у сміттєприймальній камері, які після наповнення перевозять та розміщують на контейнерному майданчику або з яких тверді відходи перевантажують у стаціонарні контейнери, розміщені на такому майданчику.

Після набуття позитивного досвіду з роздільного збирання для підвищення ефективності його впровадження рекомендується закриття сміттєпроводів у багатоквартирних будинках.

2.1.4. У тих районах індивідуального житлового будівництва, де існуючі умови вулично-дорожньої мережі ускладнюють можливість розміщення контейнерних майданчиків, тверді відходи, що утворюються в одноквартирних житлових будинках, та їх окремі компоненти рекомендується збирати в контейнери ємністю до 0,24 м³, розміщені на присадибній ділянці одноквартирного житлового будинку.

На присадибній ділянці одноквартирного житлового будинку місця розташування контейнерів визначають самі власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок. Мінімальна відстань від місць розміщення контейнерів до огорожі присадибної ділянки іншого одноквартирного житлового будинку повинна складати не менше ніж 6  - 8 м згідно з вимогами санітарних правил і норм.

2.1.5. Для збирання твердих, великогабаритних, ремонтних відходів, а також окремих компонентів твердих відходів рекомендується застосовувати типові заводського виготовлення металеві або пластмасові контейнери, які дозволені для використання в Україні. Доцільно використовувати контейнери обладнані кришками та з пристроєм для відкривання кришки за допомогою ніг. Вимоги до розміщення контейнерів, контейнерних майданчиків та їх розмірів регламентуються санітарними правилами і нормами.

2.1.6. Для збирання окремих компонентів твердих відходів рекомендується використовувати контейнери із спеціальними отворами з кришкою, що замикається, або контейнери закритого типу.

Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів з урахуванням вимог статті 34 Закону України "Про відходи", а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

2.1.7. Для збирання твердих відходів, що не вміщують органічну речовину, та окремих компонентів твердих відходів, що утворюються у багатоквартирних житлових будинках, на підприємствах, установах та організаціях, об'єктах благоустрою, можуть бути використані підземні та напівпідземні контейнери.

Підземні та напівпідземні контейнери рекомендується встановлювати на вільних від інженерних комунікацій місцях об'єктів благоустрою, поблизу багатоквартирних житлових будинків.

Підземну камеру, у якій розташовані контейнери, рекомендується обладнувати таким перекриттям, яке не буде заважати пішохідному та дорожньому руху.

Рекомендується забезпечити умови для вологого прибирання підземної камери, відведення стічних, талих та зливових вод. З метою унеможливлення надходження зливових вод у підземну камеру, де розміщені контейнери, рекомендується облаштування її зверху бетонним обведенням профільної форми.

2.1.8. Великогабаритні та ремонтні відходи у складі ПВ мають збиратися окремо від інших видів ПВ.

Великогабаритні та ремонтні відходи за контейнерною схемою рекомендується збирати у контейнери місткості вище 2 м³ (далі - бункери-накопичувачі), які можуть бути встановлені не тільки на контейнерних майданчиках, а й у спеціально відведених місцях, доступних для під'їзду спеціального автотранспорту.

2.1.9. На контейнери для збирання твердих, великогабаритних, ремонтних, небезпечних відходів та окремих компонентів твердих відходів рекомендується наносити інформацію способом, що забезпечує її наочність, механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:

назву організації, у власності якої знаходиться контейнер, - у лівому верхньому куті фронтальної стінки контейнера.

вид ПВ - в середині на фронтальній стінці контейнера:

на контейнері для збирання скла - "Скло";

на контейнері для збирання різних видів паперу - "Папір";

на контейнері для збирання різних видів пластмас - "Полімери";

на контейнері для збирання органічної речовини, що є у складі твердих відходів - "Харчові відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання небезпечних відходів у складі побутових відходів - "Небезпечні відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання твердих відходів (якщо не впроваджено роздільне збирання) - "Змішані відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання великогабаритних відходів - "Великогабаритні відходи" (у два рядки);

на контейнері для збирання ремонтних відходів - "Ремонтні відходи" (у два рядки);

у разі збирання компонентів твердих відходів (паперу, скла, полімерів) у одному контейнері - "Вторинна сировина" (у два рядки).

Напис доцільно виконувати за допомогою трафарету великими літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для контейнерів ємністю до 0,75 м³ рекомендується висота букв тексту - 50 мм, ширина - 30 мм, товщина ліній букв - 5 мм. Рекомендований інтервал між буквами - 10 мм, інтервал між словами - 12 мм, між строками - 14 мм. Рекомендована кількість букв у строчці - 11. Для контейнерів більшої ємності доцільно збільшити розмір букв тексту за умови збереження пропорцій. Нанесення написів рекомендується проводити не допускаючи розмазувань та патьоків фарби.

Доцільно наносити на контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види ПВ, які збираються.

2.1.10. Рекомендований колір контейнерів:

сірий - для збирання твердих відходів (якщо не впроваджено роздільне збирання);

помаранчевий - для збирання великогабаритних відходів;

білий - для збирання ремонтних відходів;

жовтий - для збирання полімерних відходів;

зелений - для збирання скла;

синій - для збирання паперу;

коричневий - для збирання органічної речовини, що є у складі побутових відходів;

червоний - для збирання небезпечних відходів, що є у складі побутових відходів;

блакитний - у разі збирання окремих компонентів твердих відходів (паперу, скла, пластмаси) у одному контейнері.

Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ПВ та їх компонентів рекомендується фарбувати стійкими барвниками. Фарбування контейнерів рекомендується виконувати не рідше двох разів на рік - навесні і восени.

2.1.11. Миття та дезінфекцію контейнерів та бункерів - накопичувачів проводять відповідно до вимог санітарних правил та норм.

2.1.12. Рекомендується не спалювати ПВ у контейнерах та на контейнерних майданчиках у зв'язку з екологічною та санітарно-гігієнічною небезпекою. У районах індивідуального житлового будівництва з опаленням на твердому паливі контейнерні майданчики рекомендується обладнувати місткостями з водою для гасіння локальних пожеж.

2.1.13. З метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя рекомендується не допускати попадання відходів тваринного і рослинного походження у контейнери для збирання побутових відходів, особливо - у районах індивідуального житлового будівництва. Вимоги щодо поводження з відходами тваринного походження визначено статтею 35² Закону України "Про відходи".

2.1.14 Для визначення необхідної кількості контейнерів для збирання твердих, великогабаритних та ремонтних відходів слід виходити з чисельності населення, що користується контейнерами, норм надання послуг з вивезення побутових відходів, графіків роботи транспортних засобів. Сумарний об'єм контейнерів для збирання твердих побутових відходів має перевищувати фактичний об'єм утворення твердих побутових відходів на 25 відсотків.

Кількість контейнерів рекомендується визначати за формулою:

де N_b - необхідна кількість контейнерів, шт.,

Q_Дmax - максимальний добовий об'єм утворення кожного виду ПВ у частині населеного пункту, для якої проводиться розрахунок, м³/добу,

t - періодичність перевезення кожного виду ПВ, діб,

K₁ - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення кожного виду ПВ,

K2 - коефіцієнт, який враховує кількість контейнерів, що перебувають у ремонті та в резерві,

C - місткість одного контейнера, м³,

K₃ - коефіцієнт заповнення контейнера.

Максимальний добовий об'єм утворення кожного виду ПВ Q_Дmax рекомендується визначати за формулою:

де q - добовий об'єм утворення кожного виду ПВ на одного мешканця, м³/добу,

m - чисельність населення,

K₁ - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення кожного виду ПВ,

T_кр - кількість неробочих днів на рік для спеціально обладнаних транспортних засобів, що здійснюють збирання та перевезення кожного виду ПВ.

Рекомендується використовувати такі значення коефіцієнтів: K₁ = 1,4; K₂ = 1,05; K₃ = 0,9.

Для рекомендованих розрахунків кількості контейнерів для роздільного збирання окремих компонентів твердих відходів у формулі (1) значення Q_Дmax - максимального добового утворення ПВ - рекомендується замінити на значення Q_Д - максимального добового об'єму утворення окремого компонента, для якого проводиться розрахунок, визначеного на підставі морфологічного складу ПВ.

2.1.15 Безконтейнерна схема рекомендується для застосування у районах індивідуального житлового будівництва, де обмежена можливість проїзду спеціально обладнаних транспортних засобів, їх маневрування.

Збирання твердих відходів за безконтейнерною схемою рекомендується здійснювати такими способами:

власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок виносять тверді відходи у власних сміттєзбірниках у певну годину доби та самостійно завантажують їх безпосередньо у спеціально обладнаний транспортний засіб;

власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок збирають тверді відходи у пластикові (полімерні) пакети (мішки) об'ємом від 120 л до 150 л, які виносять і встановлюють або біля свого будинку, або на спеціально відведеному (можливо - контейнерному) майданчику, персонал спеціально обладнаного транспортного засобу самостійно завантажує ці пакети (мішки) у спеціально обладнаний транспортний засіб.

2.1.16. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок можуть купувати пластикові пакети (мішки) для збирання ПВ самостійно через торгівельну мережу або придбати їх у виконавця послуг з вивезення побутових відходів.

У разі, якщо умовами договору визначено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок збирають побутові відходи виключно у пластикові пакети (мішки), які придбані у виконавця послуг з вивезення побутових відходів, то:

на пакет (мішок) наносяться логотип та реквізити цього виконавця послуг з вивезення побутових відходів;

виконавець послуг з вивезення побутових відходів може відмовитися завантажувати у спеціально обладнані транспортні засоби пакети (мішки), на яких відсутній його логотип та реквізити.

Для збирання твердих відходів рекомендується використовувати пластикові пакети (мішки), виготовлені з поліетилену підвищеної міцності та споряджені одноразовим замком - зав'язкою, що виключає повторне розкриття пакетf.

Пластикові пакети (мішки) з твердими відходами обов'язково треба зав'язувати.

Ремонтні відходи, за можливості, рекомендується пакувати у спеціальні поліетиленові пакети (мішки) з метою унеможливлення виділення пилу.

2.1.17. Для збирання та тимчасового зберігання малих об'ємів побутових відходів застосовують урни, встановлення та очищення яких відбувається відповідно до санітарних правил та норм.

Фарбувати урни рекомендується не рідше одного разу на рік у контрастний, яскравий колір, що не порушує загальної естетики об'єктів благоустрою території. На урни рекомендується наносити способом, що забезпечує її механічну стійкість, інформацію про:

назву або шифр організації, у власності якої знаходиться урна - у правому верхньому куті кожної бокової стінки урни,

назву або шифр організації, яка здійснює збирання та перевезення ПВ з урни - посередині кожної бокової стінки урни.

2.2. Рідкі відходи

2.2.1. У районах індивідуального житлового будівництва за відсутності централізованого водопостачання та каналізації для збирання рідких відходів застосовують, як правило, вигрібні ями з періодичним видаленням накопичених рідких відходів, та локальні очисні споруди, де рідкі відходи знешкоджують шляхом відстоювання та біологічного очищення.

2.2.2. В залежності від конкретних умов можливі різні варіанти збирання рідких відходів з використанням як вигрібних ям, так і локальних очисних споруд. Вибір варіантів збирання рідких відходів регламентується санітарними нормами і правилами та залежить від гідрогеологічних умов території, де розташований одноквартирний будинок, природно кліматичних умов, містобудівних вимог, потреби у добривах, наявності присадибної ділянки достатньої площі тощо.

2.2.3. Об'єм рідких відходів залежить від наявності або відсутності водопостачання, а також санітарно-технічного обладнання одноквартирного житлового будинку.

2.2.4. Вигрібні ями доцільно створювати у таких одноквартирних житлових будинках, де об'єм рідких відходів, що утворюються, не перевищує 1 м³/добу та є можливість їх перероблення у межах присадибної ділянки.

2.2.5. Заборонено використання вигрібних ям без дна з фільтрацією у ґрунт неочищених стоків.

2.2.6. Заборонено використання вигрібних ям у районах індивідуального житлового будівництва, де є централізоване водопостачання та каналізація.

2.2.7. Рекомендується на заміну вигрібних ям використовувати септики - споруди для очищення невеликих об'ємів стічних вод (до 25 м³/добу). Проектування септиків виконують згідно з СНіП 2.04.03-85. Відстань від будинку до септика може дорівнювати від 5 м до 20 м. Відстань від септика до дворового (питного) колодязя не повинна бути меншою ніж 20 м.

2.2.8. Для збирання та перероблення рідких відходів можуть використовуватися біотуалети безперервної дії, призначені для сумісного перероблення (компостування) органічної речовини, що є у складі побутових відходів, зібраної роздільно, та рідких відходів.

3. Перевезення

3.1. Тверді, великогабаритні, ремонтні, небезпечні відходи, окремі компоненти твердих відходів

3.1.1. Перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами.

Спеціально обладнані транспортні засоби для перевезення твердих, великогабаритних, ремонтних, небезпечних відходів, а також окремих компонентів твердих відходів, отриманих під час роздільного збирання (далі - транспортні засоби) рекомендується фарбувати у помаранчевий колір.

3.1.2. На транспортних засобах рекомендується розміщувати логотип перевізника та напис виду ПВ, що перевозиться.

3.1.3. Кількість транспортних засобів рекомендується визначати шляхом розрахунку, в залежності від об'єму кожного виду ПВ, що перевозяться, періодичності перевезення та продуктивності транспортного засобу.

Під час визначення потрібної кількості транспортних засобів рекомендується враховувати: інформацію про фактичний розвиток житлового фонду та підприємств, установ, організацій, технічну готовність транспортних засобів, відстань до об'єктів поводження з ПВ та інші місцеві умови конкретного населеного пункту.

Кількість транспортних засобів рекомендується визначати за формулою:

де N_ca - необхідна кількість транспортних засобів, од.,

Q_Дmax - максимальний добовий об'єм утворення ПВ з урахуванням нерівномірності накопичення, м³/добу,

B - продуктивність транспортних засобів за робочий день, м³,

K_вих - коефіцієнт використання рухомого складу для даного виконавця послуг з вивезення побутових відходів.

Під час визначення продуктивності роботи транспортних засобів рекомендується враховувати об'єм кожного виду ПВ, що перевозиться за один рейс, спосіб завантаження та вивантаження кожного виду ПВ, відстань перевезення їх до об'єктів поводження з ПВ та експлуатаційну швидкість руху.

Продуктивність транспортних засобів за робочий час доби рекомендується визначати за формулою:

де n - кількість рейсів транспортного засобу, який перевозить ПВ,

q - об'єм ПВ, який перевозиться за один рейс, м³_.

Кількість рейсів транспортних засобів за робочий час доби рекомендується визначати за формулою:

де T - тривалість робочого дня, год,

l₀ - нульовий пробіг (пробіг від гаражу до району обслуговування), км,

v₀ - середня швидкість подачі транспортного засобу, км/год.,

v - експлуатаційна швидкість транспортного засобу, км/год., доцільно визначати експериментальним шляхом або приймати за досвідом роботи,

t_n - термін повного навантаження транспортного засобу (враховуючи переїзди від одного пункту завантаження до іншого та під'їзди до контейнерних майданчиків), год.,

l_c - середня відстань перевезення відходів, км,

t_p - термін розвантаження спеціально обладнаного транспортного засобу, годин.

Середню відстань перевезення кожного виду ПВ рекомендується визначити таким чином: за допомогою плану населеного пункту рекомендується обирати райони, які прикріплюють до тих чи інших об'єктів поводження з ПВ, а потім за планом населеного пункту рекомендується встановлювати географічні центри цих районів та визначати середню відстань між знайденими центрами та відповідними об'єктами поводження з ПВ.

Загальний пробіг рекомендується визначати в залежності від середньої відстані перевезення кожного виду ПВ між кінцевими навантажувально-розвантажувальними пунктами, від пробігу під час навантаження кожного виду ПВ та нульового пробігу, який, у свою чергу, залежить від віддаленості району збирання від гаражу.

3.1.4. Тверді, великогабаритні, ремонтні, небезпечні відходи, а також окремі компоненти твердих відходів, отримані під час їх роздільного збирання, рекомендується перевозити за планово-регулярною або заявочною системами.

За планово-регулярною системою рекомендується передбачити регулярне перевезення кожного виду ПВ з території обслуговування з встановленою періодичністю та маршрутним графіком.

3.1.5. Для правильної організації роботи з перевезення кожного виду ПВ рекомендується проводити обстеження об'єктів обслуговування.

3.1.6. В залежності від об'єму кожного виду ПВ, що утворюються на дільниці обслуговування та схеми збирання кожного виду ПВ (контейнерної або безконтейнерної), рекомендується встановлювати графіки роботи транспортних засобів.

3.1.7. Графік роботи рекомендується визначати в залежності від об'єму кожного виду ПВ, що утворюються, відстані до місць обслуговування, наявної кількості, типу транспортних засобів та їх продуктивності, необхідності обов'язкового додержання встановлених санітарними правилами і нормами термінів перевезення кожного виду ПВ.

3.1.8. У районах індивідуального житлового будівництва, де збирання виконується за безконтейнерною схемою, графіки роботи транспортних засобів рекомендується складати, враховуючи ранкові та вечірні години для зручності власників або наймачів, користувачів, у тому числі орендарів одноквартирних житлових будинків, земельних ділянок.

3.1.9. У разі збирання ПВ за безконтейнерною схемою суб'єктам господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів, рекомендується оприлюднювати через засоби масової інформації графіки здійснення перевезення кожного виду ПВ з території районів індивідуального житлового будівництва. У разі зміни графіків здійснення перевезення побутових відходів з території районів індивідуального житлового будівництва рекомендується у 10-денний термін оприлюднювати внесені зміни у засобах масової інформації.

3.1.10. Маршрутом рекомендується вважати послідовний порядок руху від одного до іншого об'єкта обслуговування в межах одного виробничого циклу, тобто до повного завантаження транспортного засобу, який рекомендується розробляти за узгодженням із замовником для кожного сміттєвоза.

3.1.11. Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів рекомендується враховувати:

докладну характеристику об'єктів, що підлягають обслуговуванню;

об'єми утворення кожного виду ПВ на кожному об'єкті;

кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;

стан під'їздів і освітленості;

докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.

3.1.12. У районах індивідуального житлового будівництва у разі збирання ПВ за безконтейнерною схемою, час, що витрачається на виконання маршруту, рекомендується встановлювати шляхом хронометражу на характерних ділянках залежно від типу транспортного засобу, складу бригади та інших факторів.

3.1.13. Розроблений маршрут руху транспортних засобів дільницею обслуговування рекомендується перевіряти на місці, після чого в нього вносити відповідні корективи.

3.1.14. Маршрут рекомендується відображати у вигляді маршрутного графіка у масштабі 1:2000 або маршрутної картки транспортного засобу, де послідовно перелічені адреси житлової забудови або підприємств, установ та організацій, у разі контейнерної системи збирання - кількість контейнерних майданчиків, кількість місць встановлення бункерів-накопичувачів, кількість контейнерів або бункерів-накопичувачів, встановлених у цих пунктах, у разі безконтейнерної схеми збирання - кількість одноквартирних будинків, або місць, де зберігаються пакети з твердими відходами, періодичність перевезення за днями тижня, а також докладний розклад руху за часом.

3.1.15. З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення кожного виду ПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи доцільно забезпечувати оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення кожного виду ПВ шляхом впровадження GPS - технологій із відстеженням руху.

3.1.16. З метою належного та безпечного виконання договірних зобов'язань щодо збирання та перевезення побутових відходів у районах індивідуального житлового будівництва рекомендується повідомляти органи місцевого самоврядування про вулиці, дороги, проїзди у районах індивідуального житлового будівництва, стан яких не відповідає вимогам нормативів, стандартів, правил щодо утримання вулиць і доріг.

3.1.17. Великогабаритні відходи, навантаження яких є небезпечним чи може призвести до ушкодження спеціально обладнаного транспортного засобу для перевезення побутових відходів, рекомендується вивозити спеціальним автотранспортом.

Для перевезення бункерів-накопичувачів рекомендується використовувати великовантажні бункеровози, що обладнані спеціальними підйомниками.

3.1.18. Сміттєперевантажувальні станції доцільно застосовувати, якщо відстань від місць збирання до об'єктів поводження з ПВ перевищує 20 км при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

Станції рекомендується застосовувати для централізованого перевантаження ПВ, які доставляють до них від місць збирання, у великовантажні спеціально обладнані транспортні засоби.

3.2. Рідкі відходи

3.2.1. Перевезення рідких відходів рекомендується здійснювати спеціально обладнаним транспортним засобом - вакуумною асенізаційною машиною згідно з санітарними правилами і нормами не пізніше ніж через дві доби після прийняття замовлення від власника або наймача, користувача, у тому числі орендаря одноквартирного житлового будинку, земельної ділянки.

3.2.2. З метою унеможливлення забруднення транспортних засобів та ґрунту, інфікування обслуговуючого персоналу під час вивантажування вигрібних ям і перевезення рідких відходів, асенізаційний транспорт має легко завантажуватися, розвантажуватися й очищатися. Найраціональнішим видом транспорту є пневматичні асенізаційні автоцистерни, які засмоктують нечистоти через шланг, опущений у вигрібну яму. Під час роботи необхідно користуватися спецодягом.

3.2.3. Використання асенізаційного транспорту для інших цілей та його промивання у тих місцях, де промивають транспортні засоби іншого призначення, заборонено.

4. Перероблення

4.1. Основними факторами, які обумовлюють вибір методів перероблення ПВ, можуть бути:

склад, властивості, кількість ПВ, методи їх збирання;

місцеві умови - наявність місцевих підприємств, які можуть переробляти окремі компоненти ПВ;

можливість використання корисних властивостей компонентів ПВ;

капітальні та інші початкові витрати на впровадження та перероблення ПВ;

експлуатаційні витрати на перероблення ПВ з урахуванням повернених сум вартості продуктів перероблення.

4.2. Під час оброблення ПВ рекомендується підготувати ПВ до подальшого використання чи поводження, шляхом брикетування, магнітної сепарації, дроблення і подрібнення тощо.

4.2.1. Брикетування ПВ рекомендується здійснювати на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/см².

4.3. Сортування ПВ

4.3.1. Під час сортування ПВ рекомендується проводити механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, товарними показниками тощо з метою підготовки ПВ для їх перероблення, утилізації чи захоронення.

4.3.2. Сортування доцільно здійснювати на сортувальних комплексах із подальшим переробленням.

4.3.3. Рекомендовані способи механізованого сортування ПВ:

4.3.4. Впровадження сортувальних комплексів доцільно здійснювати паралельно із впровадженням роздільного збирання, враховуючи необхідність підвищення якості та вартості прийняття на перероблення окремих компонентів ПВ.

4.4. Біологічне перероблення ПВ

4.4.1. Під час біологічного перероблення ПВ рекомендується передбачити перероблення органічної речовини, що є у складі побутових відходів і здатна біологічно розкладатися, за умови контролювання процесу і використання мікроорганізмів, у результаті якого утворюються стабільні органічні відходи, а також, метан - в умовах відсутності кисню (анаеробне розкладання). До біологічного перероблення ПВ рекомендується включати компостування, анаеробне розкладання органічного матеріалу з утворенням біогазу або будь-який інший процес оброблення відходів, що біологічно розкладаються.

4.4.2. Компостуванням рекомендується вважати природний аеробний процес розкладання органічних речовин різними видами бактерій та грибків, в результаті чого органічні відходи, такі як харчові та садові відходи, перетворюються на ґрунтоподібний матеріал, який називається компост. Компостування ПВ може проводитись шляхом польового компостування або компостування у біобарабанах та камерах за умов контрольованого внутрішнього середовища, механічного перемішування та аерації.

4.4.3. Компостування ПВ ефективне, якщо вміст у ПВ органічних речовин більше ніж 25 %, які легко розкладаються, та гарантованих споживачів компосту.

Для компостування придатні такі складові побутових відходів:

тверді відходи - харчові відходи, господарчий папір, не забруднений небезпечними речовинами; натуральні волокна (хлопок, льон, шерсть); дерев'яна стружка, тирса, не оброблена антисептиком деревина, кора, щепа, торф; садові та городні відходи, опале листя;

рідкі відходи, рідини, пов'язані з приготуванням їжі; відходи від домашніх тварин (корів, свиней, кіз, коней, птахів та інших тварин);

для компостування не придатні такі складові побутових відходів:

тверді відходи - пластик, скло, метал, відходи виробів з синтетичних волокон, шкіри та гуми; попіл, зола, шлак; змет з присадибної ділянки, недопалки тощо;

небезпечні відходи - мастило, бензин, фарби, пестициди, дезінфікуючі засоби тощо.

4.4.4. Компостування доцільно здійснювати після попереднього сортування ПВ з вилученням металів, скла, полімерних матеріалів, каміння тощо.

4.4.5. Компост з ПВ може знайти застосування у зеленому та тепличному господарствах як біопаливо.

4.4.6. Анаеробним розкладанням органічного матеріалу з утворенням біогазу рекомендується вважати складний мікробіологічний процес мінералізації, в ході якого органічна речовина без доступу повітря трансформується в газоподібний метан (CH₄) та діоксид вуглецю (CO₂). Цей процес умовно можна поділити на три основні стадії: гідроліз, утворення кислот (кислотогенна стадія), і утворення метану (метаногенна стадія). Продукти метаболізму кожної стадії є субстратом для наступної стадії.

4.4.7. Основними спорудами анаеробного розкладання доцільно вважати метантенки. Метантенками рекомендується вважати ємнісні споруди, які називаються реакторами або резервуарами метантенків, для зброджування органічної речовини, в яких процеси інтенсифікуються підігрівом і перемішуванням завантаженого субстрату із зрілим збродженим субстратом.

4.4.8. Біогаз може використовуватися безпосередньо на місці одержування, сприяючи тим самим компенсації витрат на електроенергію та паливо з інших джерел.

4.5. Рекомендується не приймати на перероблення ПВ, що вміщують відходи, небезпечні у санітарному відношенні (ветеринарні відходи 1-го класу небезпеки; відходи лікувально-профілактичних установ; ветеринарні конфіскати; відходи перукарень).

5. Утилізація

5.1. Термічне оброблення (спалювання) побутових відходів дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об'єктах.

5.2. Спалювання ПВ

5.2.1. Спалювання ПВ доцільно здійснювати із отриманням енергії, а саме теплової або електричної.

5.2.2. Спалювання ПВ рекомендується здійснювати після попереднього сортування на фракції на сортувальних комплексах (станціях).

5.2.3. Спалювання ПВ доцільно дозволяти тільки на енергетичні цілі, тобто з одержанням та утилізацією теплової та електричної енергії.

5.2.4. Захист атмосферного повітря від забруднення продуктами спалювання рекомендується здійснювати шляхом встановлення спеціальних димоуловлювачів та газоочисного обладнання з дотриманням вимог законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та охорону навколишнього природного середовища.

5.2.5. Для інтенсифікації процесу спалювання вологість ПВ, як правило, має бути не більше 40 - 45 відсотків. Якщо вологість ПВ перевищує цей показник, перед спалюванням рекомендується підсушувати його, використовуючи димові гази сміттєспалювальної печі.

5.2.6. Спалювання ПВ, як правило, здійснюється у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, де температура спалювання становить не менше 1000° C - 1300° C.

5.2.7. Для економії палива та найбільш ефективної роботи печей доцільно експлуатувати їх цілодобово.

5.3. Піроліз ПВ

5.3.1. Піролізом, як правило, здійснюється із хімічним розкладанням речовини теплом за відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні вуглеводневі гази та подібні до вуглецю рештки.

5.3.2. На піроліз рекомендується подавати некомпостовану частину ПВ, яка утворюється після проходження процесу компостування та відсіву компостованої частини.

5.3.3. До процесу піролізу, як правило, рекомендується включати:

сушіння ПВ у сушильному барабані при температурі 60 - 70° C; димові гази з піролізного барабану використовуються при цьому як сушильний агент;

піроліз ПВ, тобто їх термічне оброблення без доступу повітря при різних температурних режимах: низькотемпературний (450 - 600° C), середньотемпературний (до 800° C), високотемпературний (вище 800° C);

охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та утилізацію;

утилізацію (спалювання, очистку тощо) газових продуктів піролізу та газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;

очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням та використанням смолоподібних продуктів;

утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.