У разі якщо працівник перебуває на території, де можливо проводяться бойові дії, чи має право працівник вважати це загрозою для його життя та відмовитися від виконання дорученої роботи, як це передбачається з...

Охорона праці

У разі якщо працівник перебуває на території, де можливо проводяться бойові дії, чи має право працівник вважати це загрозою для його життя та відмовитися від виконання дорученої роботи, як це передбачається згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці»?

Лист Держгірпромнагляду України від 29.01.2015 № 500/0/8-02/6/15

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на належні, безпечні і здорові умови праці.

ГОСТ 12.0.003-74 «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация» не містить такого небезпечного та шкідливого чинника, як бойові дії

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнє середовище.

Частина друга ст. 6 Закону України «Про охорону праці» також гарантує працівникові право на відмову від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.

Джерелами (носіями) небезпеки можуть бути як природні процеси та явища, елементи техногенного середовища, так і людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці (частина 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці»).

Конвенція № 155 про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище (далі — Конвенція), яка застосовується до всіх працівників охоплених галузей економічної діяльності, відповідно до ст. 13 актує працівнику, який залишив робочу ситуацію, яку він мав достатні підстави вважати такою, що становить безпосередню й серйозну небезпеку для його життя або здоров’я. з неправомірних наслідків згідно з національними умовами та практикою.