Закон України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 7 липня 2011 року N 3609-VI,
від 17 листопада 2011 року N 4061-VI,
Митним кодексом України
від 13 березня 2012 року N 4495-VI,
Кримінальним процесуальним кодексом України
від 13 квітня 2012 року N 4651-VI,
Законами України
від 24 травня 2012 року N 4834-VI,
від 5 липня 2012 року N 5083-VI,
від 21 червня 2013 року N 357-VII,
від 19 вересня 2013 року N 584-VII,
від 27 лютого 2014 року N 794-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
від 14 липня 2015 року N 595-VIII,
від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
від 18 січня 2018 року N 2269-VIII,
Виборчим кодексом України
від 19 грудня 2019 року N 396-IX,
Законами України
від 16 грудня 2020 року N 1089-IX,
від 18 листопада 2021 року N 1909-IX
(який вводиться в дію з 1 січня 2024 року),
від 14 грудня 2021 року N 1953-IX
(який вводиться в дію з 1 січня 2024 року),
від 21 травня 2024 року N 3720-IX
(який вводиться в дію з 1 січня 2025 року),
від 18 червня 2024 року N 3817-IX

Верховна Рада України постановляє:

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356):

1) текст статті 93 викласти в такій редакції:

"1. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку";

2) частину першу статті 203 викласти в такій редакції:

"1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам";

3) у статті 228:

назву статті викласти в такій редакції:

"Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства";

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

"3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави";