Закон України від 15.05.2003 № 742-IV Про особисте селянське господарство

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особисте селянське господарство

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 листопада 2005 року № 3108-IV,
від 25 грудня 2008 року № 799-VI,
від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI,
від 12 лютого 2015 року № 191-VIII,
від 21 липня 2020 року № 819-IX
(який вводиться в дію з 15 листопада 2020 року),
від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері здійснення особистого селянського господарства регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

(статтю 2 доповнено частиною згідно із
Законом України від 10.10.2024 р. № 4017-IX)

Дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Особисті селянські господарства підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

(частина друга статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. № 5462-VI)