ДСТУ ISO 4134:2004 М’ясо та м’ясопродукти. Контрольний метод визначення вмісту L-(+)-глютамінової кислоти (ISO 4134:1999, IDT)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

М’ЯСО ТА М’ЯСНІ ПРОДУКТИ

Контрольний метод визначання
вмісту L-(+)-глутамінової кислоти
(ISO 4134:1999, IDТ)

ДСТУ ISO 4134:2004

Не є офіційним виданням.
Офіційне видання розповсюджує національний орган стандартизації
(ДП «УкрНДНЦ» http://uas.gov.ua)

ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: Технологічний інститут молока та м’яса УААН спільно з Технічним комітетом стандартизації «Молоко, м’ясо та продукти їх переробки» (ТК 140)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: Г. Єресько, д-р техн, наук; Н. Левитська; А. Плотницька; О. Козаченко; П. Лопата; С. Вербицький

2 НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 30 листопада 2004 року № 268 з 2006-04-01

3 Національний стандарт відповідає ISO 4134:1999 Meat and meat products — Determination of L-(+)-glutamic acid content — Reference method (М’ясо та м’ясні продукти. Визначання вмісту L-(+)-глутамінової кислоти. Контрольний метод)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

ЗМІСТ

Національний вступ

1 Сфера застосування

2 Нормативні посилання  

3 Термін та визначення поняття

4 Суть методу

5 Реактиви  

6 Апаратура 

7 Відбирання проб

8 Готування проби  

9 Вимірювання

10 Розраховування та опрацьовування результатів

11 Точність 

12 Протокол дослідження

Додаток А Правила безпеки

Додаток В Приклад побудови графіка та екстраполяція значень поглинання.

Додаток С Виведення рівняння для розраховування вмісту L-(+)-глутамінової кислоти

Бібліографія

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад ISO 4134:1999 Meat and meat products — Determination of L-(+)-glutamic acid content — Reference method (М’ясо та м’ясні продукти. Визначання вмісту 1-(+)-глутамінової кислоти. Контрольний метод).

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 140 «Молоко, м’ясо та продукти їх переробки». Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Стандарт установлює контрольний метод визначання вмісту L-(+)-глутамінової кислоти у м’ясі та м’ясних продуктах, а також у м’ясі птиці.

До стандарту вміщено такі редакційні зміни:

— слова «міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;

— структурні елементи стандарту: «Обкладинку», «Передмову», «Зміст», «Національний вступ» та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

— у розділі 2 «Нормативні посилання» та в «Бібліографії» подано «Національні пояснення», виділені рамкою;

— у розділі 6 «Апаратура» подано «Національні примітки» щодо використовування піпеток згідно з ГОСТ 29169-91 (ИСО 648-77) «Посуда лабораторная стеклянная. Пипетки с одной отметкой» та ГОСТ 29228-91 (ИСО 835-2-81) «Посуда лабораторная стеклянная. Пипетки градуированные. Часть 2. Пипетки градуированные без установленного времени ожидания»;

— у розділі 7 «Відбирання проб» подано «Національну примітку» щодо відбирання проб згідно з ГОСТ 9792-73 «Колбасные изделия и продукты из свинины, баранины, говядины и мяса других видов убойных животных и птиц. Правила приемки и методы отбора проб» та ГОСТ 7269-79 «Мясо. Методы отбора образцов и органолептические методы определения свежести»;

— одиниці фізичної величини об’єму «мл» і «л» замінено на «см³» і «дм³» (система SI) згідно з ДСТУ 3651-1997 Метрологія. Одиниці фізичних величин.

ISO 1442, на який є посилання у тексті стандарту, в Україні прийнято як ДСТУ ISO 1442:2005, IDT.

Копії стандартів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати в Головному фонді нормативних документів ДП «УкрНДНЦ».

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

М’ЯСО ТА М’ЯСНІ ПРОДУКТИ
Контрольний метод визначання
вмісту L-(+)-глутамінової кислоти

МЯСО И МЯСНЫЕ ПРОДУКТЫ
Контрольный метод определения
содержания L-(+)-глугаминовой кислоты

MEAT AND MEAT PRODUCTS
Reference method of
determination of L-(+)-glutamic acid content

Чинний від 2006-04-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює контрольний метод визначання вмісту L-(+)-глутамінової кислоти у м’ясі та м'ясних продуктах, а також у м’ясі птиці.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наступні нормативні документи містять положення, які через посилання в цьому тексті становлять положення цього стандарту. Для датованих посилань ці публікації не враховують змін і доповнень, зроблених пізніше. Проте сторонам угод, які базуються на цьому стандарті, рекомендовано знайти можливість використовування останніх видань стандартів, указаних нижче. У випадку недатованих посилань чинні останні видання нормативних документів. Члени ISO та ІЕС ведуть реєстри чинних стандартів.

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ISO 648 Laboratory glassware — One-mark pipettes

ISO 835-2 Laboratory glassware — Graduated pipettes — Part 2: Pipettes for which no waiting time is specified

ISO 1042 Laboratory glassware — One-mark volumetric flasks

ISO 1442 Meat and meat products — Determination of moisture content (Reference method).

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 648 Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією позначкою

ISO 835-2 Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 2. Піпетки, для яких не зазначено час очікування

ISO 1042 Посуд лабораторний скляний. Колби мірні з однією позначкою

ISO 1442 М’ясо та м’ясні продукти. Визначання вмісту вологи (Контрольний метод).

3 ТЕРМІН ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Нижче наведено термін, вжитий у цьому стандарті, та його визначення:

3.1 вміст L-(+)-глутамінової кислоти у м’ясі та м’ясних продуктах (L-(+)-glutamic acid content of meat and meat products)

Масова частка L-(+)-глутамінової кислоти, визначена за процедурою, викладеною у цьому стандарті.

Примітка. Вміст L-(+)-глутамінової кислоти виражено у відсотках.

4 СУТЬ МЕТОДУ

L-(+)-глутамінову кислоту, присутню в досліджуваній пробі, екстрагують перхлорною кислотою за температури 0 °С. Екстракт центрифугують, декантують та фільтрують, pH доводять до 10,0. Нікотинамідадєніндинуклеотид (НАД) відновлюється L-(+)-глутаміновою кислотою у присутності глутаматдегідрогенази (рівняння (1)). Одержаний внаслідок реакції нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД-Н) реагує з хлоридом йодонітротетразолію у присутності діафорази (рівняння (2)). Одержаний формазан вимірюють за довжини хвилі 492 нм та обчислюють вміст L-(+)-глутамінової кислоти.

5 РЕАКТИВИ

Реактиви, які використовують, повинні бути аналітично чисті.

За винятком розчинів неорганічних сполук (5.2 та 5.3), усі розчини зберігають у закритих пробками пляшках з коричневого скла, які були ретельно вимиті та пропарені або простерилізовані.

5.1 Вода, двічі дистильована, або демінералізована та дистильована, причому останню дистиляцію здійснюють у повністю скляному апараті.

Примітка. Вода, дистильована лише один раз, може містити сліди іонів, а демінералізована вода може містити мікроорганізми. Іони металів можуть зменшити активність ферментів, а мікроорганізми можуть спричинити зростання неспецифічної фонової ферментної активності, що може шкідливо вплинути на результати аналізу.

5.2 Розчин перхлорної кислоти, с(НСІО₄) = 1,0 моль/дм³.

ЗАСТОРОГА! Внаслідок контакту з матеріалами, що легко окислюються або займаються, а також зі зневоднювальними або відновлювальними реактивами, може виникнути пожежа або вибух. Особи, які використовують цю кислоту, повинні точно знати всі фактори небезпеки, пов’язані з нею. Див. правила безпеки, перераховані в додатку А.

Доводять 8,6 см³ перхлорної кислоти, 70 % (за масою), р₂₀=1,67 г/см³, водою до об’єму 100 см³ (5.1). Беруть значну кількість води та додають до неї кислоту, поки не буде досягнуто потрібного об’єму, та перемішують.

5.3 Розчин гідроксиду калію, с(КОН) = 2 моль/дм³.

Розчиняють 56,1 г гідроксиду калію у воді (5.1). Після охолодження доводять до 500 см³ та перемішують.

5.4 Буферний розчин триетаноламінфосфату, pH = 8,6.

Розчиняють 1,86 г триетаноламінфосфату у воді (5.1) та розчином гідроксиду калію (5.3) доводять pH до 8,6, користуючись pH-метром. Додають 0,68 г октилфенолдекаетиленгликольного ефіру (наприклад, Тритону Х-100). Доводять водою до 100 см³ та перемішують (розчин А).

Розчиняють 0,86 г дикалійгідрофосфату (К₂НРО₄) та 7 мг калійдигідрофосфату (КН₂РО₄) у воді (5.1). Доводять водою до 100 см³ та перемішують (розчин В).

Перемішують 20 см³ розчину А з 5 см³ розчину В.

Розчин стійкий протягом 2 міс. за умови зберігання за температури від 0 °С до 6 °С.

5.5 Розчин нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАД).

Відважують 25 мг НАД у малу колбу, що закривається пробкою. Додають 5,0 см³ води (5.1) та перемішують.

Розчин стійкий протягом 2 міс. за умови зберігання у темряві за температури від 0 °С до 6 °С.

5.6 Розчин йодонітротетразолійхлориду (ЙНТ), 2-(4-йодофеніл)-3-(4-нітрофеніл)-5-фенілтетразолійхлорид.

Відважують 30 мг ЙНТ до малої колби, що закривається пробкою. Додають 50 см³ води (5.1) та перемішують.

Розчин стійкий протягом 4 тижнів за умови зберігання у темряві за температури від 0 °С до 6 °С.

5.7 Розчин діафорази (ліпоаміддегідрогенази, ЕС¹⁾ 1.8.1.4).

Розчиняють 3 мг ліофілізованої діафорази в 1 см³ води (5.1) та перемішують.

Розчин стійкий протягом 4 тижнів за умови зберігання за температури від 0 °С до 6 °С.

5.8 Розчин глутаматдегідрогенази (ГЛДГ) ЕС¹⁾ 1.4.1.3), 10 мг/см³, вільний від сульфату амонію, етилендинітротетраоцтової кислоти (ЕДТК) та глутамінази.

Розчин постачають у готовому вигляді (наприклад, порціями по 1,0 см³), і він є стабільним протягом 12 міс. за умови зберігання за температури від 0 °С до 6 °С.

5.9 L-(+)-глутамінова кислота, стандартний розчин.

Розчиняють 50,0 мг L-(+)-глутамінової кислоти (С₅Н₉О₄N) у 25 см³ води (5.1). Розчином гідроксиду калію (5.3) доводять рН до 7,0. Доводять до 50 см³ та перемішують.

Цей розчин зберігають за температури від 0 °С до 6 °С та доводять 1:49 безпосередньо перед використанням.

_______________
¹⁾ Номер ЕС — це номер за класифікатором ферментів згідно з: Міжнародна біохімічна спілка, Номенклатура ферментів, Ельсев'є, Амстердам, 1965.

6 АПАРАТУРА

Використовують звичайну лабораторну апаратуру, зокрема таку.

6.1 Устатковання для гомогенізації, механічне або електричне, придатне для гомогенізації проби. Зокрема, можна використовувати кутер з високою швидкістю обертання або вовчок, оснащений решіткою, отвори якої не перевищують 4,0 мм у діаметрі.

6.2 Лабораторна мішалка.

6.3 Лабораторна центрифуга з пробірками місткістю 50 см³ або 100 см³, що працює за радіального прискорення, яке приблизно дорівнює 2000 g_n.

6.4 рН-метр.

6.5 Гофрований фільтрувальний папір діаметром приблизно 15 см, швидкої або середньої фільтрації.

6.6 Мірні колби з однією позначкою місткістю 100 см³ або 250 см³, які відповідають ISO 1042, клас В.

6.7 Піпетки з однією позначкою для внесення 100 см³, 50 см³ та 25 см³, що відповідають ISO 648, клас В.

Національна примітка

В Україні використовують піпетки згідно з ГОСТ 29169 (ИСО 648).

6.8 Поградуйовані (автоматичні) піпетки для внесення 2,50 см³, 0,50 см³, 0,20 см³ та 0,05 см³, що відповідають ISO 835-2, клас А.

Національна примітка

В Україні використовують піпетки згідно з ГОСТ 29228 (ИСО 835-2).

6.9 Малий пластмасовий шпатель, зігнутий під кутом 90° для перемішування вмісту кювет.

6.10 Фотоелектричний колориметр, оснащений фільтром, що має максимальний коефіцієнт пропускання за довжини хвилі 492 нм, або спектрометр.

6.11 Кювети з довжиною оптичного шляху 10 мм.

6.12 Аналітичні ваги, за допомогою яких можна вимірювати з точністю до ± 0,1 мг.

7 ВІДБИРАННЯ ПРОБ

Відбирання проб не є частиною методу, визначеного цим стандартом. Рекомендований метод відбирання проб наведений у ISO 3100-1.

Національна примітка

В Україні відбирання проб проводять згідно з ГОСТ 9792-73 та ГОСТ 7269-79.

Важливо, щоб одержана лабораторією проба була насправді представницькою, щоб її не було пошкоджено чи змінено під час транспортування або зберігання.

Починають з представницької проби масою не меншою ніж 200 г. Зберігають пробу таким чином, щоб запобігти псуванню або зміненню складу проби.

8 ГОТУВАННЯ ПРОБИ

Лабораторну пробу гомогенізують за допомогою відповідного устатковання (6.1). Слідкують за тим, щоб температура матеріалу проби не перевищувала 25 °С. Якщо використовують вовчок, пробу пропускають крізь нього щонайменше двічі.

Кладуть підготовлену пробу у відповідну тару, що не допускає проникнення повітря. Тару закривають та зберігають таким чином, щоб запобігти псуванню або зміненню хімічного складу. Аналізують пробу якнайшвидше, проте завжди протягом 24 год після гомогенізації.

9 ВИМІРЮВАННЯ

Примітка. Якщо необхідно перевірити, чи дотримано умов збіжності, виконують два поодинокі визначання згідно з 9.1 —9.3.

9.1 Досліджувана проба

Зважують близько 50 г досліджуваної проби (див. розділ 8) з точністю до 0,01 г та кладуть досліджувану пробу в посудину для лабораторної мішалки (6.2).

9.2 Готування екстракту

9.2.1 Додають 100 см³ розчину перхлорної кислоти (5.2) за температури 0 °С до досліджуваної проби та гомогенізують суміш.

9.2.2 Кладуть частину гомогенату у пробірку центрифуги (6.3). Центрифугують протягом 10 хв за радіального прискорення приблизно 2000 g_n. Обережно зсувають убік шар жиру та де- кантують верхній шар рідини крізь гофрований фільтрувальний папір (6.5) у конічну колбу місткістю 200 см³. Перші 10 см³ фільтрату не використовують і зливають.

9.2.3 За допомогою піпетки (6.7) вносять 50 см³ розчину (який може бути лише злегка каламутним) у склянку місткістю 100 см³ та розчином гідроксиду калію (5.3) доводять рН до 10,0, використовуючи рН-метр (6.4).

9.2.4 Вміст склянки повністю вміщають у мірну колбу (6.6) місткістю 100 см³. Доводять водою (5.1) до позначки та перемішують.

9.2.5 Охолоджують розчин на льоду протягом 10 хв та фільтрують крізь гофрований фільтрувальний папір (6.5). Перші 10 см³ фільтрату не використовують і зливають.

9.2.6 За допомогою піпетки вносять 25 см³ або інший відповідний об’єм (V) фільтрату у мірну колбу місткістю 250 см³ (6.6) та доводять до позначки водою.

Примітка. Об’єм V треба обирати таким чином, щоб вміст L-(+)-глутамінової кислоти у розчині був менший ніж 30 мг/дм³.

9.3 Визначання

9.3.1 Доводять буферний розчин (5.4) та фільтрат (9.2.6) до температури від 20 °С до 25 °С.

За допомогою піпетки у кожну з двох кювет (6.11) вносять по 2,50 см³ буферного розчину (5.4), 0,20 см³ розчину НАД (5.5), 0,20 см³ розчину ЙНТ (5.6) та 0,05 см³ розчину діафорази (5.7).

Після додавання ЙНТ слідкують, щоб час, протягом якого задіяна в реакції суміш підпадає під дію світла, був якнайкоротший.

До однієї з кювет за допомогою піпетки вносять 0,50 см³ фільтрату (9.2.6); одержаний розчин використовують як досліджувану пробу.

До другої кювети за допомогою піпетки вносять 0,50 см³ води (5.1); одержаний розчин використовують як пробу для сліпого досліду.

Перемішують розчини за допомогою шпателя (6.9) та знімають показники поглинання А₁ для кожної з кювет за довжини хвилі 492 нм відносно води. Температура розчину повинна бути від 20 °С до 25 °С.

9.3.2 За допомогою піпетки до кожної з двох кювет вносять по 0,05 см³ розчину ГЛДГ (5.8). Перемішують вміст кювет збовтуванням або рухаючи шпатель вниз і вгору.

Через 10 — 15 хв починають знімати показники поглинання А₂ Для кожної з кювет за довжини хвилі 492 нм відносно води, знімаючи їх кожні 2 хв, поки поглинання не почне постійно зростати. Будують графік змінення поглинання у часі. Екстраполюють значення поглинання до моменту початку реакції (див. додаток В).

9.3.3 Повторюють операції, зазначені у 9.3.1 та 9.3.2, замінивши 0,50 см³ фільтрату (9.2.6) в першій кюветі на 0,50 см³ стандартного розчину L-(+)-глутамінової кислоти (5.9).

9.3.4 Визначають вміст вологи у досліджуваній пробі згідно з ISO 1442.

10 РОЗРАХОВУВАННЯ ТА ОПРАЦЬОВУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

10.1 Різниця поглинання для стандартного розчину

Із такого рівняння розраховують різницю поглинання стандартного розчину:

ΔA_S = (A_2s - A_1s) – (A_2b - A_1b),

де ΔA_S — різниця поглинання для стандартного розчину;

A_1b — поглинання розчину для сліпого досліду, виміряне у 9.3.3 згідно з 9.3.1;

A_2b — поглинання розчину для сліпого досліду, виміряне у 9.3.3 згідно з 9.3.2;

A_1s — поглинання стандартного розчину, виміряне у 9.3.3 згідно з 9.3.1;

A_2s — поглинання стандартного розчину, виміряне у 9.3.3 згідно з 9.3.2.

10.2 Різниця поглинання для досліджуваного розчину

Із такого рівняння розраховують різницю поглинання досліджуваного розчину:

ΔA = (A₂ - A₁) – (A_2b - A_1b),

де ΔA — різниця поглинання для досліджуваного розчину;

A₁ — поглинання досліджуваного розчину, виміряне у 9.3.1;

А₂ — поглинання досліджуваного розчину, виміряне у 9.3.2;

A_1b — поглинання розчину для сліпого досліду, виміряне у 9.3.1;

A_2b — поглинання розчину для сліпого досліду, виміряне у 9.3.2.

10.3 Вміст L-(+)-глутамінової кислоти

Вміст L-(+)-глутамінової кислоти вираховують з такого рівняння:

де w_g —  числове значення вмісту L-(+)-глутамінової кислоти у сухій досліджуваній пробі, виражене у відсотках (масових);

ΔA — різниця поглинання для досліджуваного розчину (див. 10.2);

ΔA_S — різниця поглинання для стандартного розчину (див. 10.1);

V — числове значення об’єму, в см³, фільтрату, взятого у 9.2.6;

W_m — числове значення вмісту вологи у пробі (9.3.4), виражене у відсотках (масових);

m — числове значення маси, у грамах, досліджуваної проби (9.1).

Примітка. Повне роз'яснення виведення цього рівняння наведено у додатку С.

Результат округлюють до 0,01 %.

11 ТОЧНІСТЬ

11.1 Міжлабораторні випробовування

Точність методу було встановлено міжлабораторними випробовуваннями, виконаними згідно з ISO 5725¹⁾.

Результати цих досліджень було опубліковано (див. посилання [5] та [6]). Значення, одержані внаслідок цього випробовування, не можуть бути застосовані до рівнів концентрації та матриць інших, ніж задані.

11.2 Збіжність

Абсолютна різниця між результатами двох незалежних поодиноких дослідів, одержаних за допомогою того самого методу на ідентичному дослідному матеріалі у тій самій лабораторії тим самим оператором на тому самому устаткованні за короткий проміжок часу, не повинна більш ніж у 5 % випадків перевищувати 0,02 % (за масою), якщо вміст L-(+)-глутамінової кислоти менший ніж 0,14 %.

11.3 Відтворність

Абсолютна різниця між результатами двох незалежних поодиноких дослідів, одержаних за допомогою того самого методу на ідентичному дослідному матеріалі у різних лабораторіях різними операторами на різному устаткованні, не повинна більш ніж у 5 % випадків перевищувати 0,04 % (за масою), якщо вміст L-(+)-глутамінової кислоти менший ніж 0,14 %.

______________
¹⁾ Дані з точності було одержано згідно з ISO 5725:1986 (зараз вилучено).

12 ПРОТОКОЛ ДОСЛІДЖЕННЯ

У протоколі дослідження мають зазначати:

— всю інформацію, необхідну для повної ідентифікації проби;

— використаний метод відбирання проб, якщо він відомий;

— Використаний метод з посиланням на цей стандарт;

— усі деталі процесу, не зазначені у цьому стандарті або зазначені як варіант, а також деталі будь-яких процесів, що могли вплинути на результат(и) дослідження;

— одержаний результат досліджень або результати двох досліджень, якщо було перевірено збіжність.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

Нижче наведено правила безпеки, яких треба дотримуватися під час роботи з перхлорною (НСlO₄) кислотою.

a) у разі розлиття НСlO₄ її видаляють, негайно і ретельно змиваючи великою кількістю води;

b) витяжки, вентиляційні труби та інше устатковання для видалення випаровувань НСlО₄ повинні бути виготовлені з хімічно інертних матеріалів, а їхня конструкція повинна передбачати можливість ретельного промивання їх водою. Випуск з витяжної системи повинен здійснюватися у безпечному місці, а вентилятори повинні бути доступними для чищення;

c) уникають проводити роботи з органічними речовинами у тих самих витяжках та інших пристроях для видалення випаровувань, які використовують для окислення НСlО₄;

d) використовують захисні окуляри, захисні екрани та інші пристрої, необхідні для особистого захисту; використовують рукавички з полівінілхлориду, негумові;

е) під час «мокрого» спалювання з НСlО₄ пробу спочатку обробляють азотною кислотою, щоб зруйнувати органічну речовину, яка легко окиснюється, якщо тільки не зазначено інше. Не дозволено випаровувати до повного висихання;

f) результатом контакту НСlO₄ з такими сильними зневоджувачами, як пентаоксид фосфору або концентрована сірчана кислота, може стати утворення безводного НСlО₄, реакція якого з органічними речовинами або сильними розкислювачами супроводжується вибухом. Аналізування, що вимагає спільного використовування НСlО₄ та таких реактивів, виконують з особливою обережністю. Ця кислота особливо чутлива до ударів та нагрівання, коли концентрація дорівнює 72 % (за масою).

Примітка. Наведено за «Офіційними методами аналізування АОАС» (1995), Техніка безпеки в лабораторіях, додаток В, ч. 3.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ПРИКЛАД ПОБУДОВИ ГРАФІКА ТА ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ ЗНАЧЕНЬ ПОГЛИНАННЯ

Рисунок В.1

ДОДАТОК С
(довідковий)

ВИВЕДЕННЯ РІВНЯННЯ ДЛЯ РОЗРАХОВУВАННЯ ВМІСТУ L-(+)-ГЛУТАМІНОВОЇ КИСЛОТИ

С.1 Коефіцієнт молярного поглинання формазану

Вираховують числове значення коефіцієнта молярного поглинання формазану з такого рівняння:

де k — числове значення коефіцієнта молярного поглинання, у дм³ на мілімоль-сантиметр, формазану за довжини хвилі 492 нм;

ΔA_s — різниця поглинання для стандартного розчину.

С.2 Вміст L-(+)-глутамінової кислоти

Числове значення вмісту L-(+)-глутамінової кислоти на сухій випробувальній пробі вираховують з наступного рівняння:

де w_g — числове значення вмісту L-(+)-глутамінової кислоти у сухій досліджуваній пробі, виражене у відсотках (за масою);

ΔA — різниця поглинання для досліджуваного розчину;

k — числове значення коефіцієнта молярного поглинання, у дм³ на мілімоль-сантиметр, формазану за довжини хвилі 492 нм;

147,1 — відносна молекулярна маса L-(+)-глутамінової кислоти;

V — числове значення об’єму, в см³, фільтрату, взятого у 9.2.6;

w_m — числове значення вмісту вологи у пробі (9.3.4), виражене у відсотках (за масою);

m — числове значення маси, у грамах, досліджуваної проби (9.1).

БІБЛІОГРАФІЯ

1 ISO 3100-1:1991 Meat and meat products — Sampling and preparation of samples — Part 1: Sampling (М’ясо та м’ясні продукти. Відбирання та готування проб для дослідження. Частина 1. Відбирання проб)

2 ISO 5725:1986 Precision of test methods — Determination of repeatability and reproducibility for a standard test method by inter-laboratory tests (Точність методів дослідження. Визначання збіжності та відтворності стандартного методу дослідження через міжлабораторні досліди)

3 ISO 5725-1:1994 Accuracy (trueness and precision) of measurement methods and results — Part 1: General principles and definitions (Точність (вірогідність і похибка) методів і результатів вимірювання. Частина 1. Загальні принципи і визначення)

4 ISO 5725-2:1994 Accuracy (trueness and precision) of measurement methods and results — Part 2: Basic method for determination of repeatability and reproducibility for a standard measurement method (Точність (вірогідність і похибка) методів і результатів вимірювання. Частина 2. Базовий метод визначання збіжності та відтворності для стандартного методу випробовування)

5 Amtliche Sammlung von Untersuchungsverfahen nach Par. 35 LMBG. Bestimmung von L-Glutaminsaure (L-Glutamat) in Fleischerzeugnissen. L07.00-17, November 1981 (Офіційна збірка методів дослідження згідно з параграфом 35 Закону про харчові продукти та предмети повсякденного вжитку. Визначення L-глутамінової кислоти у м’ясних продуктах. L07.00-17, листопад 1981 р.)

6 Hattula М.Т. and Wallin H.C.J. AOAC International, 74, 1991, pp. 921—925.

 

УКНД 67.120.10

Ключові слова: м’ясо, м’ясні продукти, хімічне випробовування, визначання вмісту, глута- мінова кислота.