«Ювілей» вугільної реформи: 20 років реструктуризації

В Європі лише дві країни - Україна та Польща - зберегли вугільну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і для металургійного секторів економік. При цьому, якщо Польща практично до сьогоднішнього дня завершила її реструктуризацію, то Україна досить непослідовна в подібних процесах. Вітчизняна реструктуризація стартувала 20 років тому, тобто в 1996 р, згідно з указом Президента «Про структурну перебудову вугільної промисловості», але їй завжди не вистачало системності та комплексності. Протягом останніх 30-40 років багато країн досить успішно вирішили проблеми своїх вугледобувних промисловостей. Крім Польщі, аналогічні реформи відбулися в Великобританії, Бельгії, Іспанії, Німеччини та Франції.

У пошуках марки «Г»

Що ми сьогодні спостерігаємо в Україні? По-перше, за останні 2 роки різко знизилося фінансування вугільної галузі з держбюджету. По-друге, в значній мірі скоротилася кількість підприємств (багато з них опинилися на окупованих територіях). По-третє, ми відмовилися від закупівель російського газу, і, як наслідок, зріс попит на енергетичне вугілля, особливо зараз, в осінньо-зимовий період. По-четверте, ми часто купуємо вугілля сумнівної якості та походження...

Таким чином, сама реальність диктує необхідність вирішити давню українську проблему.

Зараз на території, підконтрольній Україні, знаходиться 85 шахт різних форм власності, що становить 57% від їх загальної кількості по Україні. З них 33 шахти підкоряються Міненерговугілля. В цілому Україна використовує 24.5 млн. т. вугілля на рік. З них 9.2 млн. т. - вугілля антрацитної групи, яка видобувається на окупованих територіях. У планах уряду - скорочення залежності від поставок вугілля антрацитної групи, тобто переклад енергоблоків на спалювання вугілля марки «Г».

Сьогодні в Міністерстві є два варіанти подальшого розвитку подій. Очевидно, що держчиновники самі ще не визначилися, який варіант для них кращий.

Варіант №1: приватизація і ліквідація

Цей варіант озвучив міністр Ігор Насалик в липні цього року на прес-конференції, присвяченій 100 дням роботи уряду. Він, зокрема, розповів про підготовлену Державною цільовою програмою реформування вугільної промисловості до 2020 р. У програмі визначені проблеми кожної окремої шахти й розроблені пропозиції щодо їх вирішення. Озвучена тоді концепція базувалася на таких пропозиціях:

• приватизувати 7 шахт;
• надати держпідтримку 15 шахтам;
• 11 шахт, які завершують свій «життєвий цикл», готувати до ліквідації.

Тоді було заявлено, що закривати необхідно тільки найменш рентабельні шахти. А більшість державних шахт можуть працювати ефективно ще не один рік за умови інвестування та структурних змін на таких підприємствах. Ці ж цифри, наміри і відповідні фінансові показники, до речі, були закладені в проект держбюджету-2017. Він передбачає фінансування галузі в розмірі 1.8 млрд. гривень.

Варіант №2: модернізація і спецорган

З огляду на той факт, що зараз в країні існує проблема з антрацитовим вугіллям, який видобувається на непідконтрольній території, необхідно, в першу чергу, звернути увагу на такі шахти.

Нещодавно на засіданні профільного парламентського комітету представники Міністерства презентували ще один план дій реформування вугільної галузі. Сенс їх пропозиції зводиться до необхідності надати «друге дихання» 12-15 шахтам з 33.

Чиновники стверджують, що, ліквідувавши системні проблеми в галузі (нецільове використання коштів, значні витрати на управлінський апарат, непрозорі тендерні закупівлі, реалізація вугілля через посередників і ін.), галузь може отримати додатково понад 1 млрд. грн.

Ці кошти, як стверджує І. Насалик, можна буде використовувати на модернізацію підприємств і запуск нових лав. «Зловживань у вугільній галузі більше не буде», — пообіцяв міністр і дещо пізніше сказав, що станом на 1 січня 2017 року заборгованість із зарплати перед шахтарями буде повністю погашена.

Також під час цього засідання представники Міністерства підготували нову структуру держпідприємств вугільної галузі після реорганізації. Вони пропонують створити Національну вугільну компанію. Її структура буде наступною: дирекція з видобутку вугілля, дирекція по реструктуризації, дирекція з обслуговування та надання послуг. Крім того, існує ідея скоротити апарат управління на деяких шахтах, що дасть можливість зекономити понад 150 млн. грн.

У той же час деякі члени парламентського комітету без оптимізму сприйняли такі ідеї. Зокрема, «мастодонти» галузі вважають, що все ж потрібно ліквідувати деякі шахти, оскільки собівартість їх видобутку вугілля значно вище, ніж можна покрити за рахунок продажу.

Що далі?

Нескладно спрогнозувати, що Прем'єр-міністр підтримає таку пропозицію і кошти, передбачені в держбюджеті-2017 сумі 1.8 млрд. грн., будуть спрямовані на модернізацію вугільної галузі, а не на «проїдання».

Незалежно від того, який варіант буде обраний, в результаті Україна повинна досягти наступних цілей:

• забезпечити економіку країни вітчизняним вугіллям;
• забезпечити економічну рентабельність і екологічну безпеку роботи вугільних підприємств;
• гарантувати соціально-економічну стабільність у вугільних регіонах.

Найактуальніше питання — людський, соціальний фактор. У проекті бюджету-2017 передбачено сума в розмірі 1 млрд. грн., яку, в разі необхідності, направлять на зарплати шахтарям, якщо заборгованість або соціальна напруга досягне «вибухонебезпечних» розмірів.

Соціальні наслідки реструктуризації вугільної промисловості значно відрізняються від соціальних наслідків, викликаних реформуванням інших галузей економіки. Це пов'язано з тим, що вугільна промисловість має регіональний характер діяльності. Шахти знаходяться в певних межах вугільного басейну і мають велику концентрацію виробництва в окремих районах. Підтримувати такі території певний час через дотації — обов'язок держави, якщо воно говорить про реструктуризацію галузі.

Однак, часто виходить, що шахтарі для одних представників влади — електорат, для інших — спосіб накопичення коштів, для третіх — проблема.

Сьогодні саме вугільна промисловість все ще є гарантом енергетичної безпеки України навіть не дивлячись на ті, чи інші проблеми, які накопичувалися роками. Якщо плани уряду забезпечити Україну власним газом здійсняться в найближчі 3-5 років, і, таким чином, буде забезпечена газова незалежність від Росії, це ще не означатиме, що ми перестанемо потребувати вугілля.

Тому, саме час взятися нарешті за справу, а не губитися серед безлічі ідей і планів. Від початку української реструктуризації пройшло цілих 20 років. І це — світовий рекорд, вірніше, антирекорд …

Джерело: http://uaenergy.com.ua