Енергооптімізм - 2017: що попереду?

Рік, що минає 2016 р. приніс значні зміни в роботу ПЕК України. Втім, частина завдань залишилася невирішеною і переходить в наступний 2017 р.

Новий енерговектор

Одним з найбільш важливих подій стало прийняття Верховною Радою Закону «Про ринок електроенергії». Документ передбачає поетапний, протягом 2 років, перехід до моделі двосторонніх договорів споживачів і постачальників і покликаний усунути дисбаланси у ціноутворенні на електроенергію, що існують при нинішній моделі єдиного покупця в особі ДП «Енергоринок».

Наскільки це чутлива і довгограюча тема, можна судити хоча б по тому факту, що ще в 2007 р. Національна комісія регулювання енергетики України за фінансової підтримки Світового банку уклала договір з консорціумом КЕМА-ЕСА на розробку нормативної бази для ринку двосторонніх договорів з балансуючим механізмом.

Але лише через майже 10 (!) років парламент впритул наблизив до нього українську енергетику. Та й нинішній законопроект був готовий ще в 2014 р., але тільки в 2015 р . внесений на розгляд ВР і поки прийнятий в першому читанні. Тому остаточна лібералізація українського ринку електроенергії відповідно до III енергопакету ЄС може затягнутися.

Проте, дуже важливо, що крига скресла і в 2017 р. залишилося зробити всього один рішучий крок.

Член парламентського комітету з ПЕК Наталія Кацер-Бучковська вважає, що для початку практичної реалізації Закону «Про ринок електроенергії» буде потрібно мінімум рік.

Її колега Ольга Белькова налаштована більш оптимістично. На її думку, профільний комітет з ПЕК схвалить законопроект у другому читанні до кінця року, а ВР прийме в I кв. 2017 р.

«Цей законопроект - один з найскладніших для нашого комітету. Особливість ринку електроенергії в тому, що в ньому дуже багато типів гравців, інтереси яких перетинаються. На ринку газу було значно менше гравців, хоча обсяг ринку теж великий», - сказала О. Белькова в коментарі Енергетика України.

Серед проблемних моментів, що стопорить остаточне прийняття закону, вона назвала очевидний внутрішній конфлікт між різними типами генерації.

«Одине з найскладніших питань - як знайти можливість для підтримки альтернативних типів енергії, не порушуючи балансу на ринку. Як створити передумови для переходу атомної і теплової генерації на ринкові умови без перекосу цін в перехідному періоді? Які методи балансування в принципі необхідно включити на законодавчому рівні? Хто повинен балансувати? Яким має бути перехідний період для повного переходу на ринкові умови? Як уникнути крос-субсидування між різними типами генерації, при цьому забезпечивши підтримку видам генерації, які є пріоритетними?», - підкреслила О. Белькова.

Поки всі ці питання не вирішені, говорити про злагоджене голосування в залі практично неможливо, попередила вона.

«Навіть в рамках комітету намітилася варіативність з деяких питань. Це нормально, тому що закон приймається на довгий період. Вже перше засідання комітету показало, що бої будуть активні. Але нам не звикати - будемо системно йти по всім поправкам і просувати реформу. Наша мета - створити єдині ринкові умови для нормального розвитку ринку за європейською моделлю, що має привести до поліпшення кінцевої ціни для споживача за допомогою конкуренції між виробниками, постачальниками і іншими гравцями», - резюмувала О. Белькова.

Ще одне важливе питання, що визначає майбутнє українського ПЕК - створення нової Енергетичної стратегії, про яку 11 жовтня повідомив прем'єр Володимир Гройсман. Він озвучив ключові положення документа - це зниження енергоємності економіки, в т.ч. через механізм створення Фонду енергоефективності, а також зменшення залежності від газового імпорту.

«Вистрибнути з тієї кабальної угоди, яка була укладена в 2009 р.», як висловився В. Гройсман, маючи на увазі чинний до січня 2019 р. контракт НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», планується в т.ч. за рахунок посилення ролі атомної генерації.

З цієї цілю 9 листопада Кабінет міністрів вже схвалив концепцію держпрограми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 р. Якщо вдасться реалізувати закладені в неї положення - українська енергетика реально вийде на зовсім інший рівень.

Це дозволяє зробити висновок, що розвиток атомної галузі, як найбільш екологічного і економічно вигідного напрямку, офіційно стає державною політикою України. Що, в свою чергу, може служити чітким сигналом для потенційних інвесторів і вже наявних ділових партнерів. Таким чином, інвестиційний потенціал українського атомпрому істотно зростає.

Залишилося тільки дочекатися затвердження відповідної держпрограми Кабміном - за логікою, не пізніше кінця I кв. 2017 р. і приступати до її виконання. Знову-таки з надією, що її не спіткає доля попередниці, держпрограми з розвитку атомпрому на 2009-2013 рр., яка так і залишилася на папері.

Директор енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко, який брав безпосередню участь у розробці нової Енергостратегії, в коментарі Енергетиці України зазначив, що документ передбачає збереження ролі атомної енергетики в забезпеченні енергетичної безпеки України.

«Ставка робиться на атомно-газовий сценарій плюс розвиток відновлюваної енергетики», - сказав він.

За словами експерта, документ також містить положення про продовження термінів роботи діючих енергоблоків АЕС, включаючи заходи з підвищення їх безпеки, про будівництво енергомоста з ХАЕС в Польщу - з метою отримання джерела фінансування добудови енергоблоків №3,4 на ХАЕС. Окремо прописані положення про диверсифікацію поставок ядерного палива на АЕС України.

Диверсифікація: мета і засіб

З нереалізованих в році, що минає можна відзначити проект по відновленню і нарощування експорту електроенергії. За 11 міс. 2016 року в грошовому вираженні він виріс на 0.3%, до $ 137.79 млн. Раніше, в 2015 р., було зафіксовано падіння в 3.2 рази, до $ 150.1 млн.

І тут теж надії на 2017 р., а також на НАЕК «Енергоатом», яка підписала рамкову угоду з ВАТ «Біленерго» про постачання електроенергії. Однак з комерційної точки ще більш цікавим є інший проект «Енергоатому»: згаданий вище «Енергоміст». Він передбачає приєднання енергоблоку №2 Хмельницької АЕС до Бурштинського енергоострова, а також відновлення ЛЕП 750 кВ ХАЕС- Жешув (Польща) - за рахунок чого Україна зможе експортувати додаткові обсяги електроенергії.

Це, в свою чергу, вимагає реалізації раніше прийнятої програми підвищення ефективності АЕС України з урахуванням стандартів Асоціації ядерного регулювання Західної Європи WENRA. Виконання даної умови розширить експортні можливості «Енергоатому» в напрямку ЄС.

Ну а підвищити вироблення товарної продукції «Енергоатома» покликана дуже перспективна програма співпраці з корпорацією Westinghouse Electric, розпочата в кінці вересня ц.р. Тоді сторони домовилися про початок робіт над підвищенням ефективності АЕС України. Цьому передувало досягнення угоди про передачу технологій та інформації для підвищення безпеки і оптимізації експлуатації АЕС.

Як зазначав раніше глава Westinghouse Денні Родерік, корпорація має значний досвід в цьому напрямку. Технології Westinghouse є базовими для майже половини робочих атомних електростанцій світу, в тому числі для більш 50% АЕС в Європі.

При відносно невеликих витратах запропоновані Westinghouse заходи дозволять збільшити продуктивність АЕС на 8-10%.

Крім того, в рамках даної програми в березні ц.р. Westinghouse підписала меморандум про співпрацю з ПАТ «Турбоатом». Разом вони будуть працювати над проектом збільшення потужності реакторів ВВЕР-1000 на АЕС України до 110% від номіналу.

Для харківського об'єднання партнерство з Westinghouse - не тільки нові замовлення, доходи, відрахування в бюджет і збереження робочих місць. Не менш важливо, що «Турбоатом» таким чином виходить на новий рівень складності виробництва і отримує можливість роботи з західними замовниками поза пострадянських ядерних технологій.

Диверсифікація у році, що минає була поставлена на чільне місце і самим «Енергоатомом». Компанія з цією метою активно розвивала співпрацю з Westinghouse щодо постачання ядерного палива.

Як відомо, цей досить непростий з інженерної точки зору проект стартував ще в 2000 р. І тільки з 2015 р. перейшов у активну стадію реалізації, коли 42 модернізовані ТВС WR завантажили у активну зону реактора на енергоблоці №3 ЮУАЕС — на додаток до раніше встановлених для дослідно-промислової експлуатації 36 ТВЗ W.

У році, що минає роботи на даному напрямку були успішно продовжені: після завершення змішаного завантаження у травні там знаходиться у цілому 80 російських паливних касет виробництва «ТВЕЛ» і 83 зміцнені тепловиділяючі збірки Westinghouse.

Далі у червні 42 збірки ТВЗ WR встановлені на енергоблоці №5 ЗАЕС. Паралельно були виконані роботи з адаптації обладнання АЕС до продукції Westinghouse.

Зокрема, на ЮУАЕС і ЗАЕС у листопаді з'явився спеціальний перевантажувач для роботи з контейнерами TRAVELLER VVER, у яких паливо з шведського заводу Вестерос доставляється у Україну. Ліцензія на застосування цього контейнера видана Державною інспекцією ядерного регулювання України. Також у листопаді енергоблок №2 ЮУАЕС зупинений на ремонт, у ході якого у його реакторну зону встановлять партію ТВС Westinghouse.

Крім того, на ЗАЕС з січня почалося тестування програмного комплексу BEACON-TSM, призначеного для аналізу активної зони реактора, у якому спільно працює паливо двох виробників — російського ТВЕЛ і Westinghouse. На ЮУАЕС такий комплекс був встановлений раніше і вже довів свою ефективність.

Все це дало підстави президенту НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашківському в середині серпня повідомити про готовність у разі форс-мажорних обставин забезпечити всі АЕС України альтернативними поставками палива. І тут дуже важливо, що на досягнутому сторони не мають наміру зупинятися.

Чинний контракт «Енергоамтома» з дочірньою компанією Westinghouse Electric Sweden AB передбачає також поставки ТВЗ для енергоблоків №1,3,4,5 ЗАЕС та №2 ЮУАЕС — горизонти для взаємовигідного партнерства в 2017 р. відкриті.

Це підтвердив міністр енергетики України Ігор Насалик, повідомивши 25 квітня ц.р. на зустрічі з тодішнім послом США Джеффрі Пайеттом про намір збільшити річний обсяг поставок ядерного палива виробництва Westinghouse до 30% від потреби українських атомників.

Але вже 21 жовтня, виступаючи у Верховній Раді, міністр наголосив на необхідності підняти цей показник вище, до 40%.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова В. Омельченко вважає, що в питанні диверсифікації слід йти ще далі і залишити за російською корпорацією «ТВЕЛ» не більше 30-35% поставок ядерного палива. «Думаю, на це буде потрібно до 5 років», & mdash; сказав експерт.

У свою чергу, екс-міністр енергетики України Юрій Продан в коментарі Енергетику України висловив думку, що АЕС України слід перевести на ще більшу частку палива виробництва Westinghouse. «Якщо у Westinghouse вийшло створити ТВС такого дизайну, які підходять для наших реакторів, то чому ні, враховуючи наші складні відносини з Російською Федерацією? Це необхідно зробити. Так, є контракт з ТВЕЛ, але він же колись закінчиться. Думаю, що з ними треба укласти новий договір, передбачивши поставку на випадок форс-мажорних обставин, а більшу частину закупівлі робити у Westinghouse. Думаю, що це і повинно бути метою диверсифікації», — сказав екс-глава Міненерговугілля.

Резюмуючи, слід зазначити, що диверсифікація поставок ядерного палива в Україну, раніше на 100% залежала від «ТВЕЛ», вже відбулася за фактом.

Але, звичайно ж, мета партнерства з Westinghouse не тільки в диверсифікації, як страховку від політичних ризиків і непередбачуваного форс-мажору. Це ще і синергія від використання найбільш передових технологій в ядерній енергетиці. І, нарешті, інструмент на переговорах з російськими атомниками, що дозволяє домагатися від них більш вигідних комерційних умов.

Єврооптимізм і європесимізм

У цьому контексті особливого значення набуває і розвиток енергетичної співпраці з Євросоюзом і його структурами — в т.ч. Європейським співтовариством з атомної енергії «Євроатом». У ході саміту «Україна-ЄС» в Брюсселі 24 листопада був підписаний відповідний меморандум. Він прийшов на зміну попередньому меморандуму, підписаного ще в 2005 р. і передбачає в т.ч. намір ЄС приділяти особливу увагу оновленню стратегічного партнерства з Україною в енергетиці.

З точки зору енергетичної дипломатії, це дуже значуща подія не тільки року, що минає, а й більш віддаленої перспективи.

Однак, як зазначає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, статус документа залишає бажати кращого: це всього лише рамкова угода, яка не є юридично зобов'язуючим для жодної зі сторін.

«Факт підписання саме меморандумів, як 11 років тому, свідчить, що Київ і Брюссель займаються бігом по колу», — підкреслив він.

На думку експерта, для переведення двосторонніх відносин в енергетиці на новий рівень необхідно підписання договору про асоціацію між Україною та Енергетичним союзом ЄС — за аналогією з договором про асоціацію «Україна-ЄС».

Тим часом, в Україні досі немає закону «Про енергетичну безпеку», зазначає член парламентського комітету з ПЕК Н. Кацер-Бучковська. Цей документ повинен на законодавчому рівні визначити цілі і принципи державної політики в сфері енергетичної безпеки. Яка, в свою чергу, потрібна не просто як самоціль, а для захисту інтересів національної енергетики.

Джерело: http://uaenergy.com.ua