Постанова від 07.07.2010 № 565 Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, і визначається пе...

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 липня 2010 р. № 565

Київ

Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством внутрішніх справ

(назва із змінами, внесеними згідно з постановами
 Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 р. № 100,
від 23.09.2014 р. № 480,
від 09.08.2017 р. № 582)

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
 від 11 лютого 2013 року № 100,
від 23 вересня 2014 року № 480,
від 9 серпня 2017 року № 582

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством внутрішніх справ, згідно з додатком.

(постановляюча частина із змінами, внесеними згідно з
постановами Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 р. № 100,
від 23.09.2014 р. № 480,
від 09.08.2017 р. № 582)

КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством внутрішніх справ

1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, є:

строк провадження ліцензіатом охоронної діяльності;

наявність матеріально-технічної бази;

дотримання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 960 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 94, ст. 3221);

кількість персоналу охорони.

2. Відповідно до встановлених критеріїв ліцензіати незалежно від форми власності належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього або незначного.

3. До ліцензіатів з високим ступенем ризику належать ліцензіати, які:

протягом останніх двох років, що передують плановому, допустили порушення Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності;

мають право на використання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, електрошокових пристроїв;

використовують пункти централізованого спостереження та власний транспорт реагування;

мають у штаті 100 та більше працівників, що належать до персоналу охорони.

4. До ліцензіатів із середнім ступенем ризику належать ліцензіати, які:

провадять охоронну діяльність до двох років;

мають у штаті від 50 до 100 працівників, що належать до персоналу охорони.

5. До ліцензіатів із незначним ступенем ризику належать ліцензіати, які:

провадять охоронну діяльність більше двох років;

мають у штаті до 50 працівників, що належать до персоналу охорони.

6. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю ліцензіатів здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п'ять років.

7. У разі коли за результатами двох останніх планових заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю ліцензіата не виявлено фактів порушення ним вимог законодавства, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) за діяльністю такого ліцензіата проводиться не раніше ніж через період, установлений для відповідного ступеня ризику, збільшений в 1,5 раза.

8. У разі коли ліцензіат може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий ліцензіат належить до більш високого ступеня ризику.

(додаток із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 р. № 1001,
у редакції постанов Кабінету
 Міністрів України від 23.09.2014 р. № 480,
від 09.08.2017 р. № 582)