Директива Совета 92/43/ЕЕС от 21.05.1992 Об охране природных местообитаний, дикой флоры и фауны. Разъясниние

Законодавство України частково відповідає вимогам Директиви (ступінь відповідності середній).

Базою для формування екологічної мережі та основним інструментом збереження місць природного існування дикої флори і фауни в Україні є Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. № 2456-12.

Принципи, критерії та порядок формування екологічної мережі в Україні також визначені в Законі України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 р. № 1864-IV. Окремі положення щодо охорони природних середовищ існування визначені у Законі України «Про тваринний світ» вiд 13 грудня 2001 р. № 2894-14; Законі України «Про рослинний світ» від 09 квітня 1999 р. № 591-XIV; Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08 липня 2011 р. № 3677-VI; Законі України «Про Червону книгу України» від 07 лютого 2002 р. № 3055-III та відповідних підзаконних актах.

Також, Україна є Стороною ряду міжнародних договорів:

- Конвенція про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція);

- Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES);

- Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція).

В основі виділення територій, перспективних для включення до екологічної мережі Nature 2000 відповідно до Директиви 92/43/EEC, лежить виділення середовищ існування (біотопів, екосистем, місць існування, тощо), яким характерна наявність відповідних складових (як біотичних, так і абіотичних), що визначають їхню особливу роль у збереженні умов виживання й розвитку популяцій видів, котрі потребують охорони. Даний підхід має обмежене застосування в Україні.

Українським законодавством запроваджені дещо інші критерії до формування екологічної мережі, які визначені у Законі України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 р. № 1864-IV. Зокрема, підхід базується не на критерії виділення середовищ існування як основи вибору складових елементів екомережі, а екомережа створюється на базі територій та об’єктів природно-заповідного фонду як основи екомережі з подальшим залученням природоохоронних територій іншого статусу (водоохоронних, рекреаційних тощо).

Зокрема, відповідно до ст. 14 Закону України «Про екологічну мережу України» до складових структурних елементів екомережі включаються території та об'єкти природно-заповідного фонду; землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; землі лісового фонду; полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду; землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів; інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність); земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо; радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом. Відповідно до ст.17 цього Закону «включення територій та об'єктів до переліків територій та об'єктів екомережі здійснюється з урахуванням їх значення з точки зору екології, ботаніки, зоології та ландшафтознавства. У першу чергу до переліків включаються території та об'єкти, що мають загальнодержавне значення з точки зору ландшафтного та біорізноманіття».

Таким чином, необхідно внести зміни до законодавства про природно-заповідний фонд, Зеленої книги, Червоної книги України щодо оселищ, а також необхідно внести зміни до законодавства що регулює питання створення та функціонування екологічної мережі або розробити та затвердити нове законодавство щодо екомережі та охорони природних середовищ існування, яке б відповідало вимогам Директиви, перш за все, в частині критеріїв формування екологічної мережі. Серед можливих рішень може бути запропоновано розробити проект Закону України «Про види і середовища їх існування», взявши за основу Директиву 79/409/ ЄЕС та Директиву 92/43/ЄЕС, а також внести зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у частині введення нових категорій природно-заповідного фонду з зазначенням опису цих категорій, визначенням загального режиму їх управління, а також процедури їх створення.

Враховуючи вимоги Директиви і різницю у системі формування та управління природоохоронними територіями в Україні та країнах Європейського союзу питання гармонізації законодавства потребує прискіпливої уваги та детального опрацювання профільними фахівцями та науковцями. В подальшому необхідно провести біогеографічні огляди за окремими регіонами щодо достатності визначених об’єктів-кандидатів Смарагдової мережі для збереження видів флори і фауни та оселищ, визначених Директивою.

В частині охорони видів флори і фауни заходи, закріплені в законодавстві, відповідають вимогам Директиви. Окремі правові акти в сфері охорони тваринного та рослинного світу містять положення щодо охорони природних середовищ існування, однак ці положення потребують деталізації та узгодження з нормами Директиви та Додатків до неї.

Додатки до Директиви потребують додаткового аналізу профільними фахівцями. Списки видів потребують глибокого опрацювання та узгодження із за залученням науковців та профільних фахівців.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI було встановлено новий порядок затвердження проектів і отримання дозволів на будівництво, який не передбачає участі громадськості на стадії розгляду та затвердження проектів. Відповідні зміни було внесено й до Закону України «Про екологічну експертизу» від 09 лютого 1995 р. № 45/95-ВР, згідно з якими було також вилучено положення щодо необхідності проведення державної екологічної експертизи проектів будівництва.

Таким чином, система оцінки впливу на навколишнє середовище при прийнятті рішень про реалізацію проектів потребує вдосконалення, в т.ч. щодо ролі національних органів, консультацій з громадськістю, тощо. Відсутність належної оцінки впливу проектів на природоохоронні території суперечитиме вимогам Директиви (п. 3 ст. 6).

Article of the EU Direc-tive/ Стаття Дирек-тиви ЄС

Text of the provision or obligation in English/ Текст англійською

Translation into Ukrainian/ Переклад українською

National legislation of Ukraine (including draft legislation) / Законодавство України (в т.ч. проекти)

Level of corres-pondence / Рівень відпо-відності

Identification of changes needed to Ukrainian legislation / Потреба у змінах законо-давства України

Responsible institution(s) / Відпові-дальний(ні) орган(и)

Timetable for trans-position / Термін транс-позиції

1

2

3

4

5

6

7

8

1

Definitions

For the purpose of this Directive:

(a) conservation means a series of measures required to maintain or restore the natural habitats and the populations of species of wild fauna and flora at a favourable status as defined in (e) and (i);