ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ ПО ЗАПАСАХ КОРИСНИХ КОПАЛИН
ПРИ ДЕРЖАВНОМУ КОМІТЕТІ З ГЕОЛОГІЇ І ВИКОРИСТАННЯ НАДР
Н А К А З
N 100 від 14.12.98 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
10 лютого 1999 р.
за N 90/3383
Про затвердження Інструкції із застосування
Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин
державного фонду надр до родовищ уранових руд
Відповідно до пункту 16 Положення про порядок проведення
державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня
1994 р. N 865, а також пункту 7 Класифікації запасів
і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432
, Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів
і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ
уранових руд додається).
2. Інструкція є обов'язковою для виконання суб'єктами
підприємницької діяльності, що здійснюють геологорозвідувальні
роботи, проектування і будівництво уранодобувних підприємств,
розроблення родовищ урану.
3. Ввести в дію Інструкцію з 1 липня 1999 року.
4. Із введенням у дію Інструкції вважати такою, що не
застосовується в Україні, Інструкцію із застосування Класифікації
запасів до родовищ радіоактивних руд (ДКЗ СРСР, 1985).
5. Начальнику відділу ДКЗ Панкратову І. М. подати Інструкцію
на державну реєстрацію до Мін'юсту України.
6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Голова ДКЗ України В.Ловинюков
Затверджено
Наказ ДКЗ України
14 грудня 1998 р. N 100
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 лютого 1999 р.
за N 90/3383
Інструкція із застосування Класифікації запасів і
ресурсів корисних копалин державного фонду надр до
родовищ уранових руд
1. Галузь використання
1.1. Інструкція із застосування Класифікації запасів і
ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ
уранових руд (далі - Інструкція) встановлює: групування родовищ
урану за промисловими типами; розподіл родовищ уранових руд за
величиною запасів, вмістом урану і складність геологічної будови;
принципи розподілу запасів урану за їхнім промисловим значенням,
техніко-економічною і геологічною вивченістю; вимоги до вивченості
родовищ урану, підрахунку запасів і підготовленості до
промислового освоєння; принципи оцінки ресурсів урану
перспективних ділянок надр відповідно до Класифікації запасів і
ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів Україні від 5 травня 1997 р. N 432
(далі - Класифікація). Інструкція також враховує
основні положення Класифікації ресурсів урану Міжнародного
агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) та Міжнародної рамкової
класифікації ООН запасів і ресурсів родовищ (ЕКОСОР, 1997).
1.2. Положення та вимоги Інструкції є обов'язковими для
виконання підприємствами, організаціями й установами всіх форм
власності, що здійснюють планування, фінансування й виконання
геологорозвідувальних робіт, проектування й будівництво
гірничодобувних підприємств та розроблення родовищ уранових руд.
2. Нормативні посилання
Інструкція опрацьована на основі таких актів законодавства:
- Кодекс України про надра;
- Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного
фонду надр (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від
5 травня 1997 р. N 432;
- Положення про порядок проведення державної експертизи і
оцінки запасів корисних копалин (затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 22 грудня 1994 р. N 865;
- Інструкція про зміст, оформлення і порядок подання на
розгляд Державною комісією України по запасах корисних копалин при
Державному комітеті України по геології і використанню надр
матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і
неметалічних корисних копалин (затверджена наказом Державної
комісії України по запасах корисних копалин від 4 вересня 1995 р.
N 35 зареєстрована в Мін'юсті України 1 листопада
1995 р. N 394/930).
3. Терміни та визначення
В Інструкції наведені нижче терміни та визначення вживаються
в такому значенні:
3.1. Уранова руда - природне або техногенне мінеральне
утворення, що містить уран у концентрації достатній та у формі
доступній для його промислового вилучення.
3.2. Поклад уранової руди - скупчення уранової руди в надрах
або на поверхні землі, оконтурене відповідно до вимог кондицій
щодо якості, кількості й умов залягання уранової сировини.
3.3. Родовище уранових руд - сукупність зближених покладів
уранових руд у надрах, а також у місцях складування відходів
виробництва або втрат продуктів перероблення уранової сировини,
які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для
промислового використання. Родовище може бути однопокладовим і
багатопокладовим. Межі родовища визначаються контурами розвіданих
і попередньо розвіданих запасів.
3.4. Запаси урану (загальні запаси урану) - кількість урану,
виявлена та підрахована на місці залягання за даними геологічного
вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ (покладів) уранових
руд за сіткою вимірів чи досліджень (перетинів).
3.5. Видобувні запаси урану - частина загальних запасів
урану, видобування і перероблення якої в товарну продукцію
гірничого підприємства економічно доцільні за умови раціонального
використання сучасних технічних засобів і технологій та виконання
вимог щодо охорони надр і довкілля. Видобувні запаси урану
визначаються згідно з прийнятою оптимальною системою розроблення
родовища й ураховують втрати й розубожування при видобуванні й
переробленні уранової руди в товарну продукцію
гірничо-металургійного виробництва.
3.6. Ресурси урану - кількість урану в невідкритих родовищах
(покладах) певного геолого-промислового типу, оцінена як можлива
для видобутку й перероблення при сучасному техніко-економічному
рівні розроблення родовищ та перероблення уранової сировини за
даними вивчення геологічної будови ділянок надр або окремих
вимірів чи досліджень уранових проявів.
3.7. Товарна продукція уранового підприємства - продукція,
вироблена на гірничо-металургійному урановому підприємстві
відповідно до визначених стандартів і підготовлена до реалізації.
Практично кінцевою товарною продукцією гірничо-металургійного
підприємства є закис-окис урану (U3O8). Подальше перероблення
його, включаючи збагачення за ізотопом 235 u та виготовлення
тепловидільних елементів (ТВЕЛів), здійснюється на окремих
підприємствах.
3.8. МАГАТЕ - Міжнародне агентство з атомної енергії.
4. Загальні відомості про уран
4.1. Уран (238 u) - радіоактивний елемент III групи
періодичної системи Д.І.Менделєєва (родина актиноїдів), атомний
номер z = 92, атомна маса А = 238,029. Уран - сріблясто-білий
метал, легко піддається обробленню, порівняно м'який, густина його
в a-формі рівна 19,05 +- 0,2 г/куб.см, твердість за Брінелем -
19,6-21,6х10 в ступ 2 Мн/кв.м (200 - 220 кгс/кв. мм).
Природний уран складається із суміші трьох ізотопів: 238u
(99,2739 +- 0,0007%), 235u (0,7204 +- 0,0007%) і 234u (0,0057 +-
0,002%). Періоди напіврозпаду цих ізотопів відповідно рівні:
4,51х10 в ступ.9 років, 7,13 х 10 в ступ. 8 років і 2,48 х 10 в
ступ.5 років.
Ізотопи урану 238 u і 235u в результаті радіоактивного
розпаду утворюють два радіоактивні ряди: уранорадієвий і
актиноурановий. Кінцевими продуктами розпаду радіоактивних рядів
урану 238u і 235u є стійкі ізотопи 206Pb і 207Pb та гелій. Через
деякий час у радіоактивних рудах настає радіоактивна рівновага,
при якій число атомів усіх елементів ряду, що розпадаються за
одиницю часу, однакове. Оскільки основними гамма-випромінювачами в
ряді урану є швидкорозпадні елементи - продукти розпаду радію, то
при вимірах радіоактивності гамма-методом визначається вміст
радію. Для переходу від вмісту радію до вмісту урану потрібно
знати значення радіоактивної рівноваги між ними. Радіоактивна
рівновага між ураном і радієм настає через 8 х 10 в ступ.5 років і
спостерігається в стародавніх, добре збережених породах і
мінералах. Під час радіоактивної рівноваги одному грамові урану
відповідають 3,4 х 10 в ступ.мінус 7 грама радію. Внаслідок
вибіркового розчину і виведення в природних умовах деяких
елементів радіоактивного ряду відбувається порушення радіоактивної
рівноваги між ураном і радієм, що характеризується
CRa
коефіцієнтом Крр = ---- х 2,94 х 10 в ступ.6,
Cu
де СRa й Сu - вміст радію й урану.
Уран хімічно дуже активний елемент. Він швидко окиснюється на
повітрі, розкладає воду при 102 град.C, легко реагує з усіма
неметалами, утворює ряд інтерметалевих сполук. Уран виявляє в
сполуках валентності +2, +3, +4, +5, +6. У природних умовах стійкі
лише сполуки U в ступ.4+ і U в ступ.6+. З киснем уран утворює
двооксид UO2, триоксид і велику кількість проміжних оксидів,
найважливіший з яких U3O8. Уран і його сполуки радіаційно та
хімічно токсичні.
4.2. Уран є сировиною для виготовлення ядерного палива та
виробництва електричної і теплової енергії (АЕС, АСТ, АТЕЦ).
До ядерного палива належать природний ізотоп 235u (природне
ядерне паливо) і штучні ізотопи 239u і 233u (вторинне ядерне
паливо), що використовуються в ядерних реакторах на теплових та
швидких нейтронах. Використання реакторів на швидких нейтронах
дозволяє підвищити відсоток використання ядерної енергії з 1-1,5
до 40-50%, забезпечити розширене перероблення вторинного ядерного
палива 239Pu, 233u і в максимальній мірі використовувати природний
ізотоп 238u, кількість якого в сотню разів більше, ніж ізотопу
235u.
4.3. Уран належить до числа поширених у земній корі
елементів. Кларк урану - 2,7х10 в ступ.мінус 4% (за Р.Тейлором).
Число відомих у нинішній час уранових мінералів, а також
мінералів, що містять цей метал, перевищує 200. Найважливіші з них
наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
|
