Конвенция № 157 Об установлении международной системы сохранения прав в области социального обеспечения

КОНВЕНЦІЯ 157
про установлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення

Додатково див. Статус Конвенції
станом на 25 лютого 2008 року

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 2 червня 1982 року на 68-му сесію,

нагадуючи принципи, закріплені у Конвенції 1962 року про рівноправність у галузі соціального забезпечення, які стосуються не лише рівності звертання, але й збереження набутих прав і прав, що набуваються, щодо всіх галузей соціального забезпечення, на які поширюється Конвенція 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо збереження прав працівників мігрантів у галузі соціального забезпечення (перегляд Конвенції 48), що є пунктом 4 порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює 21 червня 1982 року нижченаведену конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1982 року про збереження прав у галузі соціального забезпечення:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "держава-член" означає будь-яку державу-члена Міжнародної організації праці, для якої ця Конвенція є чинною;

b) термін "законодавство" включає закони і постанови, а також правила у галузі соціального забезпечення;

c) термін "компетентна держава-член" означає державу-члена, за законодавством якої відповідна особа може звернутися за допомогою;

d) термін "установа" означає орган чи відомство, який безпосередньо відповідає за повне або часткове застосування законодавства держави-члена;

e) термін "біженець" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 липня 1951 року про статус біженців і в пункті 2 статті 1 Протоколу від 31 січня 1967 року про статус біженців;

f) термін "особа без громадянства" має те саме значення, що й у статті 1 Конвенції від 28 вересня 1954 року про статус апатридів;

g) термін "члени родини" означає осіб, яких визначають або визнають як таких чи як членів домашнього господарства на підставі законодавства, за яким відповідно призначаються чи сплачуються допомоги, чи осіб, яких визначають за взаємною угодою відповідних держав-членів; проте, якщо законодавством членами родини або домашнього господарства визнаються лише особи, що мешкають рядом з відповідною особою, то ця умова вважається виконаною щодо осіб, які перебувають на утриманні відповідної особи;

h) термін "особи, що втратили годувальника" означає осіб, яких визначають або визнають такими за законодавством, відповідно з яким призначаються допомоги; у випадках, коли за цим законодавством розглядаються лише особи, які мешкали з померлим, як ті, що втратили годувальника, цю умову вважатимуть виконаною щодо осіб, які були на його утриманні;

i) термін "проживання" означає звичайне проживання;

j) термін "перебування" означає тимчасове перебування;

k) термін "періоди страхування" означає періоди сплачування внесків, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, які визначають або визнають періодами страхування на підставі законодавства, відповідно з яким їх набуто, а також будь-які інші періоди, прирівнювані за цим законодавством до періодів страхування;

l) терміни "періоди роботи за наймом" і "періоди професійної діяльності" означають періоди, визначені або визнані як такі законодавством, відповідно з яким їх було набуто, а також будь-які інші періоди, визнані цим законодавством відповідно еквівалентним періодам роботи за наймом чи професійній діяльності;

m) термін "періоди проживання" означає періоди проживання, визначені або визнані як такі законодавством, відповідно з яким їх набуто;

n) термін "не обумовлений сплачуванням внесків" поширюється на допомоги, призначення яких не залежить ні від прямої фінансової участі осіб, що підлягають забезпеченню, або їх наймача, ні від наявності стажу професійної діяльності, а також на системи, що надають виключно такі допомоги;

o) термін "допомоги, призначені по перехідних системах" охоплює допомоги, призначені особам, вік яких на день набуття чинності застосовуваного законодавства перевищує установлений, а також допомоги, призначені як перехідний захід з урахуванням подій, які мали місце, або періодів, набутих за межами існуючих кордонів територій держави-члена.

Стаття 2

1. З урахуванням положень пункту 1 і підпункту 3 "a" статті 4 ця Конвенція поширюється на ті з нижчеперерахованих галузей соціального забезпечення, відносно яких держава-член має чинне законодавство:

a) медичне обслуговування;

b) допомоги по хворобі;

c) допомоги по материнству;

d) допомоги по інвалідності;

e) допомоги по старості;

f) допомоги по втраті годувальника;

g) допомоги у разі трудового каліцтва і професійного захворювання;

h) допомоги по безробіттю;

i) родинні допомоги.

2. Ця Конвенція поширюється на допомоги по реабілітації, передбачені законодавством, що стосується будь-якої з галузей соціального забезпечення, зазначених у пункті 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція поширюється на всі загальні й спеціальні системи соціального забезпечення, як обумовлені, так і не обумовлені сплачуванням внесків, а також на системи, пов'язані з обов'язками, покладеними законодавством на підприємства, відносно будь-якої галузі соціального забезпечення, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

4. Ця Конвенція не поширюється ні на соціальні системи для службовців, ні на спеціальні системи для жертв війни, ні на системи соціальної і медичної допомоги.

Стаття 3

1. З урахуванням положень пункту 1 і пункту 3 "b" статті 4 і пункту 1 статті 9 ця Конвенція застосовується до осіб, на яких поширюється або поширювалось законодавство однієї чи кількох держав-членів, до членів їхніх родин, а також до членів цих родин, що втратили годувальника, у всіх випадках, коли міжнародна система збереження прав, установлена цією Конвенцією, зобов'язує враховувати законодавство іншої держави-члена, а не тієї, на території якої проживають чи перебувають відповідні особи.

2. Цією Конвенцією не передбачається застосування державою-членом її положень до осіб, які з огляду на міжнародні акти виключені зі сфери застосування законодавства цієї держави-члена.

Стаття 4

1. Держави-члени можуть здійснювати обов'язки, що випливають із розділів II - VI цієї Конвенції, дво- або багатосторонніми актами, які гарантують виконання цих обов'язків на умовах, визначених за взаємною угодою відповідних держав-членів.

2. Незалежно від положень пункту 1 цієї статті, положення пункту 4 статті 7, пунктів 2 і 3 статті 8, пунктів 1 і 4 статті 9, статті 11, статті 12, статті 14 і пункту 3 статті 18 цієї Конвенції безпосередньо застосовуються кожною державою-членом з моменту набуття чинності цією Конвенцією для даної держави-члена.

3. В актах, що згадуються у пункті 1 цієї статті, визначаються, зокрема:

a) галузі соціального забезпечення, до яких вони застосовуються з урахуванням принципу взаємності, зазначеного в статтях 6 і 10 цієї Конвенції; ці галузі включають принаймні допомоги по інвалідності, старості, втраті годувальника і в разі трудового каліцтва і професійного захворювання, в тому числі допомоги у зв'язку зі смертю, а також, з урахуванням положень пункту 1 статті 10, медичне обслуговування, допомоги по хворобі, материнству і у зв'язку з трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, крім пенсій і допомоги у разі смерті, для держав-членів, які мають чинне законодавство в цих галузях;

b) категорії осіб, до яких вони застосовані; до них відносяться принаймні працюючі за наймом працівники (включаючи, при необхідності, працівників прикордонних районів і сезонних працівників), а також члени їхніх родин і члени тих родин, що втратили годувальника, які є громадянами однієї з відповідних держав-членів або біженцями чи особами без громадянства, що проживають на території однієї з цих держав-членів;

c) порядок відшкодування виплаченої допомоги та інших витрат, яких зазнала установа однієї держави-члена за рахунок іншої держави-члена, крім випадків відмови від відшкодування;

d) правила, мета яких уникнути неправомірного підсумовування внесків чи інших виплат і допомог.

Розділ II. Застосовуване законодавство

Стаття 5

1. Ухиляючись від колізії правових норм і небажаних наслідків, які можуть виникнути для відповідних осіб, чи у зв'язку з відсутністю захисту, чи в результаті неправомірного підсумовування внесків або інших виплачувань та допомог, законодавство, застосовуване до осіб, на яких поширюється ця Конвенція, визначається за взаємною угодою відповідних держав-членів такими правилами:

a) працівники, які звичайно працюють за наймом на території однієї з держав-членів, підпадають під дію законодавства цієї держави-члена, навіть якщо вони проживають чи якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншої держави-члена чи їхній наймач проживає на території іншої держави-члена;

b) працівники, які працюють не за наймом і звичайно здійснюють свою діяльність на території однієї з держав-членів, підпадають під дію законодавства цієї держави-члена, навіть якщо вони проживають на території іншої держави-члена;

c) працівники, які працюють за наймом і які працюють не за наймом на борту судна, що плаває під прапором однієї з держав-членів, підпадають під дію законодавства цієї держави-члена, навіть якщо вони проживають або якщо підприємство, де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншої держави-члена чи їхній наймач проживає на території іншої держави-члена;

d) особи, які не належать до економічно активного населення, підпадають під дію законодавства тієї держави-члена, на території якої вони проживають, в тій мірі, в якій на них поширюється захист, передбачений підпунктами "a" - "c" цього пункту.

2. Попри положення підпунктів "a" - "c" пункту 1 цієї статті, відповідні держави-члени можуть досягти домовленості про те, що певні категорії працівників, зокрема, працівники, які працюють не за наймом, підпадають під дію законодавства тієї держави-члена, на території якої вони проживають.

3. За взаємною угодою відповідні держави-члени можуть запроваджувати в інтересах відповідних осіб інші виключення з правил, викладених у пункті 1 цієї статті.

Розділ III. Збереження набуваних прав

Стаття 6

З урахуванням положень пункту 3 "a" статті 4 цієї Конвенції кожна держава-член прагне брати участь разом з будь-якою іншою відповідною державою-членом у системі збереження набуваних прав щодо будь-якої галузі соціального забезпечення, що згадується в пункті 1 статті 2 цієї Конвенції, за якою кожна з держав-членів має чинне законодавство щодо осіб, послідовно чи по черзі підпадаючих під дію законодавства зазначених держав-членів.

Стаття 7

1. Система збереження набуваних прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, передбачає необхідною мірою підсумовування періодів страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, в залежності від випадку, нагромаджених на підставі законодавств відповідних держав-членів, в цілях:

a) участі у добровільному страхуванні або продовження участі у страхуванні за власним розсудом, у разі необхідності;

b) набуття, збереження чи поновлення прав і, у відповідному випадку, обчислення допомог.

2. Періоди, нагромаджені на підставі законодавств двох чи більше держав-членів, ураховуються лише один раз.

3. Відповідні держави-члени за взаємною угодою запроваджують при необхідності спеціальні правила підсумовування різних за характером періодів і періодів, що надають право на допомоги по спеціальних системах.

4. У разі, коли особою нагромаджені періоди на підставі законодавств трьох чи більше держав-членів, що є сторонами різних дво- чи багатосторонніх актів, кожна держава-член, для якої водночас є чинними два або кілька відповідних актів, підсумовує, необхідною мірою, ці періоди відповідно до положень вищезгаданих актів для цілей набуття, збереження чи поновлення прав на допомоги.

Стаття 8

1. До того ж, система збереження набуваних прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, визначає порядок надання:

a) допомог по інвалідності, старості і втраті годувальника;

b) допомог у випадку професійного захворювання, а також у разі необхідності, пропорційний розподіл пов'язаних з цим витрат.

2. У разі, зазначеному в пункті 4 статті 7 цієї Конвенції, кожна держава-член, для якої водночас є чинними два чи декілька відповідних актів, запроваджує положення цих актів для цілей обчислення допомог, наданих згідно з її законодавством, беручи до уваги періоди, підсумовувані на підставі законодавств відповідних держав-членів.

3. Якщо держава-член, запроваджуючи положення пункту 2 цієї статті, повинна на підставі двох або декількох дво- або багатосторонніх актів надати одній і тій самій особі допомоги однакового характеру, то вона зобов'язана надати лише допомоги, які найбільшою мірою відповідають інтересам даної особи, у розмірах, установлених при початковому призначенні цих допомог.

4. Незалежно від положень пункту 2 цієї статті відповідні держави-члени можуть, при необхідності, взяти за згодою додаткові положення для обчислення зазначених у пункті 2 допомог.

Розділ IV. Збереження набутих прав і виплачування допомог за кордоном

Стаття 9

1. Кожна держава-член гарантує виплачування грошових допомог по інвалідності, старості, втраті годувальника, пенсій у разі трудового каліцтва, а також допомог у разі смерті, право на які набуто за її законодавством, правочинним особам, які є громадянами будь-якої держави-члена, біженцями чи особами без громадянства, незалежно від місця їх проживання, з врахуванням заходів, яких, при необхідності, буде вжито в цих цілях за згодою між державами-членами чи з відповідними державами.

2. Незалежно від положень пункту 1 цієї статті, відповідні держави-члени, що беруть участь в системі збереження набуваних прав, згаданій у статті 6 цієї Конвенції, можуть прийти до угоди гарантувати надання допомог, зазначених у попередньому пункті, правочинним особам, які проживають на території не компетентної, а іншої держави-члена, в рамках дво- або багатосторонніх угод, згаданих у пункті 1 статті 4 цієї Конвенції.

3. До того ж, у разі необумовлених сплачуванням внесків допомог відповідні держави-члени визначають за взаємною згодою умови, за яких гарантується виплачування цих допомог правочинним особам, які проживають на території не компетентної, а іншої держави-члена, незалежно від положень пункту 1 цієї статті.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті можуть не поширюватися на:

a) спеціальні не обумовлені сплачуванням внесків допомоги, призначені в порядку допомоги або у разі потреби;

b) допомоги, призначені відповідно до перехідних систем.

Стаття 10

1. Крім того, відповідні держави-члени прагнуть брати участь у системі збереження прав, набутих на підставі їх законодавства, з урахуванням положень розділу III цієї Конвенції, в галузі кожної з нижчеперерахованих галузей соціального забезпечення, відносно яких кожна з цих держав-членів має чинне законодавство: медичне обслуговування, допомоги по хворобі, допомоги по материнству і допомоги у разі трудового каліцтва, крім пенсій і допомог у разі смерті. Ця система гарантує виплачування таких допомог особам, які проживають чи перебувають на території будь-якої іншої, а не компетентної держави-члена, на умовах і в межах, визначуваних за взаємною згодою відповідних держав-членів.

2. Якщо передбачений пунктом 1 цієї статті принцип взаємності не забезпечується чинним законодавством, він може забезпечуватися заходами, вживаними державою-членом, щоб гарантувати відповідність надаваних їм допомог допомогам, наданим на підставі законодавства іншої держави-члена, за згодою цієї держави-члена.

3. З урахуванням положень розділу III цієї Конвенції відповідні держави-члени прагнуть брати участь в системі збереження прав, набутих на підставі їх законодавства, в галузі кожної з нижчеперерахованих галузей соціального забезпечення, відносно яких кожна з цих держав-членів має чинне законодавство: допомоги по безробіттю, родинні допомоги і, незалежно від положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції і пункту 1 цієї статті, допомоги по реабілітації. Ця система гарантує виплачування таких допомог особам, які проживають на території однієї з цих держав-членів, а не на території компетентної держави-члена, на умовах і в межах, визначуваних за взаємною згодою відповідних держав-членів.

Стаття 11

Правила перерахунку допомог, передбачені законодавством держави-члена, застосовуються до допомог, які підлягають виплачуванню за цим законодавством на підставі положень цієї Конвенції.

Розділ V. Адміністративна взаємодопомога і допомога особам, на яких поширюється ця Конвенція

Стаття 12

1. Відомства та установи держав-членів подають взаємну допомогу в цілях сприяння застосуванню цієї Конвенції і відповідного національного законодавства.

2. Адміністративна взаємодопомога цих відомств і установ надається в принципі безкоштовно. Проте держави-члени можуть домовлятися про відшкодування певних витрат.

3. Відомства, установи та юридичні інстанції однієї держави-члена не мають права відмовляти у розгляданні наданих їм заяв чи інших документів на тій підставі, що вони укладені офіційною мовою іншої держави-члена.

Стаття 13

1. У разі, коли той, хто звертається за допомогою, проживає на території не компетентної, а іншої держави-члена, він може на законній підставі подати свою заяву в установу за місцем свого проживання, яка направить її в установу (установи), зазначену в заяві.

2. Заяви, прохання чи скарги, які повинні бути надані в строк, передбачений законодавством однієї держави-члена, відомству, установі чи юридичній інстанції цієї держави-члена, за умови дотримання цих строків, приймаються відомством, установою чи юридичною інстанцією іншої держави-члена, на території якої проживає той, хто звертається за допомогою. У цьому разі відомство, установа чи юридична інстанція, які отримали заяву, прохання чи скаргу, негайно направляють їх відомству, установі чи юридичній інстанції першої держави-члена. Дата надання заяви, прохання чи скарги відомству, установі чи юридичній інстанції другої держави-члена вважається датою їх подання органові, установі чи юридичній інстанції для їх розгляду.

3. За угодою між відповідними державами-членами виплачування допомог, надаваних державою-членом правочинній особі, яка проживає або тимчасово перебуває на території іншої держави-члена, може здійснюватись або безпосередньо установою, що провадить такі виплачування, або за посередництвом установи, призначеної цією державою-членом, за місцем проживання чи тимчасового перебування правочинної особи.

Стаття 14

Кожна держава-член сприяє розвитку соціальних служб, покликаних надавати особам, на яких поширюється ця Конвенція, особливо працюючим мігрантам, допомогу в їхніх зносинах з відомствами, установами і юридичними інстанціями, зокрема, щодо надання і отримання належних їм допомог і здійснення їхнього права на оскарження, а також для сприяння їхньому добробуту і добробуту їхніх родин.

Розділ VI. Різні положення

Стаття 15

За винятком допомог по інвалідності, старості, втраті годувальника або у випадку професійного захворювання, витрати по яких розподіляються пропорційно між двома чи більше державами-членами, ця Конвенція не передбачає і не зберігає права на отримання декількох допомог одного й того ж виду, яке виникло на підставі одного й того ж періоду обов'язкового страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання.

Стаття 16

1. Виплачені допомоги та інші витрати, яких зазнала установа держави-члена за рахунок установи іншої держави-члена, відшкодовуються згідно з процедурами, установлюваними за взаємною згодою цих держав-членів, крім випадків, коли ухвалено рішення про несплачування відшкодування.

2. Перекази сум, що випливають із застосування цієї Конвенції, провадяться при необхідності, згідно з чинними угодами між відповідними державами-членами в момент переказу.

Стаття 17

1. Держави-члени можуть виключати з положень цієї Конвенції за допомогою спеціальних угод у межах дво- і багатосторонніх актів, укладених між двома чи більше державами-членами за умови, що вони не порушують прав і обов'язків інших держав-членів і регулюють зберігання прав у положеннях, які загалом принаймні такі ж сприятливі, як і положення цієї Конвенції.

2. Вважається, що держава-член виконує положення пункту 1 статті 9 і положення статті 11 цієї Конвенції:

a) якщо вона на дату її ратифікації гарантує виплату відповідних допомог в чималому розмірі, передбаченому його законодавством, усім правочинним особам, незалежно від їхнього громадянства і місця проживання;

b) якщо вона здійснює положення пункту 1 статті 9 і статті 11 на основі дво- або багатосторонніх актів, згаданих в пункті 1 статті 4 цієї Конвенції.

3. Кожна держава-член, яка скористалася положеннями пункту 2 цієї статті, у своїх доповідях щодо застосування цієї Конвенції, наданих відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації права, зазначає, що:

a) продовжують існувати причини, які спонукали його діяти таким чином; або

b) вона відмовляється, починаючи із зазначеної дати, від права застосовувати положення вищезгаданого пункту цієї статті.

Розділ VII. Перехідні і заключні положення

Стаття 18

1. Ця Конвенція не надає будь-якого права на допомоги відносно періоду, що передував її набуттю чинності для відповідної держави-члена.

2. В цілях застосування положень цієї Конвенції всі періоди страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання, нагромаджені відповідно до законодавства держави-члена до дати набуття для відповідної держави-члена чинності системи збереження набуваних прав, згаданих у статті 6 цієї Конвенції, враховуються для цілей установлення прав відповідно до цієї системи, починаючи з дати її набуття чинності, за умови дотримання спеціальних положень, які передбачаються, при необхідності, відповідними державами-членами.

3. Будь-яка допомога, зазначена в пункті 1 статті 9 цієї Конвенції, яка не виплачувалася або виплачування якої було припинено на тій підставі, що особа, яка звертається за допомогою, проживає на території не компетентної, а іншої держави-члена, за проханням цієї особи виплачується чи її виплачування поновлюється з дня набуття Конвенцією чинності у компетентній державі-члені або з дня її набуття чинності в державі-члені, громадянином якої є відповідна особа, в залежності від того, де вона згодом набуде чинності, якщо тільки відповідна особа раніше не отримала одноразової грошової винагороди замість цієї допомоги. Положення законодавства компетентної держави-члена щодо строку давності прав не є перешкодою для правочинної особи, що подала клопотання протягом двох років з цього дня чи з дня набуття чинності заходів, передбачених пунктом 1 статті 9, залежно від випадку.

4. Відповідні держави-члени за взаємною угодою визначають, якою мірою система збереження набуваних прав, згадана у статті 6 цієї Конвенції, поширюється на випадки, що мали місце до набуття чинності даної системи для цих держав-членів.

Стаття 19

1. Денонсація Конвенції державою-членом не порушує її обов'язків щодо випадків, які мали місце до дати набуття чинності денонсацією.

2. Набувані права, які зберігаються через цю Конвенцію, не втрачаються через її денонсацію державою-членом; їхнє подальше зберігання після дати набуття чинності денонсації визначатиметься дво- або багатосторонніми актами в галузі соціального забезпечення, укладеними цією державою-членом, або, у випадку відсутності таких актів, законодавством цієї держави-члена.

Стаття 20

1. Ця Конвенція на підставі положень, викладених у подальших пунктах цієї статті, переглядає Конвенцію 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав (48).

2. Набуття чинності конвенцією для будь-якої держави-члена, пов'язаної обов'язками по Конвенції 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав, не спричиняє, ipso jure, негайну денонсацію останньої.

3. Проте Конвенція 1935 року про збереження за мігрантами пенсійних прав втрачає свою чинність у зносинах держав-членів, які її ратифікували, з часом набуття чинності в їхніх зносинах системи збереження набуваних прав у відповідності до статті 6 цієї Конвенції.

Стаття 21

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 22

1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуде чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуде чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його ратифікаційної грамоти.

Стаття 23

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років з дня її початкового набуття чинності, може денонсувати її заявою про денонсацію, направленою Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованою ним. Денонсація набуде чинності через рік після дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому пункті десяти років не скористався передбаченим в цій статті правом на денонсацію, конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і згодом він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

Стаття 24

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, направлених йому членами Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 25

Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості щодо всіх ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 26

У разі, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність включення до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.

Стаття 27

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) з дати набуття чинності новою, переглядною конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували переглядну конвенцію.

Стаття 28

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.