Разъяснение относительно определения терминов жилых и нежилых помещений

Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень

При визначенні житлових і нежитлових приміщень потрібно керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення” та ДБН В.22-9-99 “Громадські будинки та споруди”, а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпеченням проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності.

Згідно з додатком Б "Терміни та визначення понять" ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення”: 

Житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.

Нежитлове приміщення  - приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 2.50 розділу “Нежитлові поверхи (приміщення)” ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому та цокольних поверхах житлових будинків  допускається розміщувати приміщення адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо згідно з переліком та відповідними вимогами щодо загальної площі та кількості відвідувачів. 

Щодо нормативного визначення “об’єкт житлового будівництва”, то згідно з додатком Б “Терміни та визначення” ДБН А.2.2-3-2004 “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва” є визначення “об’єкт цивільного призначення”, до якого входять об’єкти житлового та комунального господарства тощо.