Конвенція № 128 Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв`язку з втратою годувальника

КОНВЕНЦІЯ 128.
Конвенція про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 29.06.67 р.
ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.11.69 р.

Додатково див.
 Рекомендацію
 від 29 червня 1967 року № 131,
Статус Конвенції станом
на 25 лютого 2008 року

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 7 червня 1967 року на свою 51-у сесію,

постановивши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції 1933 року про страхування по старості в промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування по старості у сільському господарстві, Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності в промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському господарстві, Конвенції 1933 року про страхування на випадок втрати годувальника в промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування у випадку втрати годувальника у сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1967 року про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

1. В цій Конвенції:

a) термін "законодавство" означає будь-які закони і постанови, а також правила у галузі соціального забезпечення;

b) термін "установлений" означає: визначений законодавством країни або на основі законодавства країни;

c) термін "промислове підприємство" охоплює всі підприємства, що стосуються таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість; обробна промисловість; будівництво; електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування; транспорт, склади і служби зв'язку;

d) термін "проживання" означає звичайне проживання на території члена Організації, термін "житель" означає особу, яка звичайно проживає на території члена Організації;

e) термін "на утриманні" стосується передбачуваного стану залежності, який існує в установлених випадках;

f) термін "дружина" означає дружину, що перебуває на утриманні свого чоловіка;

g) термін "удова" означає жінку, яка перебувала на утриманні свого чоловіка до моменту його смерті;

h) термін "дитина" охоплює:

i) дитину молодшу від віку закінчення обов'язкової шкільної освіти або молодшу від 15 років, причому враховується більш дорослий вік; і

ii) за встановлених умов дитину молодшу від встановленого віку, але дорослішу зазначеного в абзаці "i", що проходить курси учнівства, або продовжує своє навчання, або ж хворіє хронічним захворюванням, або є інвалідом, що не дозволяє їй займатися будь-якою діяльністю, що дає прибуток; проте вимоги конвенції вважатимуться виконаними, якщо національне законодавство визначає цей термін просто як такий, що стосується будь-якої дитини молодшої від віку, що значно перевищує вік, зазначений в абзаці "і" цього підпункту;

i) термін "стаж" означає, в залежності від того, як це може бути встановлено, або період, протягом якого сплачувались внески, або стаж роботи, або тривалість проживання в даній країні, або будь-який збіг цих умов;

j) терміни "допомоги, зумовлені сплатою внесків" і "допомоги, не зумовлені сплатою внесків" означають, відповідно, допомоги, надання яких залежить чи не залежить від прямої фінансової участі осіб, що підлягають забезпеченню, чи їхніх роботодавців, або ж від стажу професійної діяльності.

Стаття 2

1. Кожний член Організації, відносно якого ця Конвенція є чинною, дотримується:

a) положень розділу I;

b) положень принаймні одного з розділів II, III і IV;

c) відповідних положень розділів V і VI; і

d) положень розділу VII.

2. Кожний член Організації зазначає у своєму документі про ратифікацію, відносно яких із розділів II - IV він бере на себе зобов'язання Конвенції.

Стаття 3

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що він бере на себе зобов'язання, що випливають з конвенції, відносно одного або декількох розділів II - IV, які не були зазначені в його документі про ратифікацію.

2. Зобов'язання, передбачені в пункті 1 цієї статті, розглядаються як невід'ємна частина документа про ратифікацію і мають однакову з ним чинність з дня повідомлення.

Стаття 4

1. Через заяву, яка супроводжує документ про ратифікацію, кожний член Організації, економіка якого ще не досягла достатнього ступеню розвитку, може скористуватися тимчасовими виключеннями, передбаченими у таких статтях: стаття 9, пункт 2; стаття 13, пункт 2; стаття 16, пункт 2; стаття 22 пункт 2. У будь-якій такій заяві наводяться причини для таких виключень.

2. Кожний член Організації, зробивший заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, вказує у своїх доповідях про застосування конвенції, наданих згідно з статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, відносно кожного такого виключення:

a) або що причини для такого виключення все ще існують;

b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від свого права припускать вищезазначені виключення.

3. Кожний член Організації, який зробив заяву на підставі пункту 1 цієї статті, збільшує, у міру того, як це дозволяють обставини, кількість охоплених працівників.

Стаття 5

Коли для проведення в життя якого-небудь з розділів II - IV цієї Конвенції, зазначених у документі про ратифікацію, член Організації повинен надати забезпечення встановленій категорії осіб, яка складає не менш певного відсотка усіх працюючих за наймом або усього самодіяльного населення, то до прийняття зобов'язання про проведення в життя цього розділу він переконується, що відповідний відсоток досягнуто.

Стаття 6

При проведенні в життя розділів II, III або IV цієї Конвенції кожний член Організації може враховувати захист, надаваний через страхування, котре хоча й не є обов'язковим за законом відносно осіб, що підлягають забезпеченню, але:

a) контролюється державними органами або знаходиться у відповідності з установленими нормами під спільним керуванням роботодавців і працівників;

b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого працівника чоловічої статі;

c) задовольняє, в сукупності з іншими видами забезпечення, якщо такі існують, відповідні постанови конвенції.

Розділ II. Допомоги по інвалідності

Стаття 7

Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання допомог по інвалідності, згідно з наступними статтями цього розділу.

Стаття 8

Охоплюваний випадок містить нездатність, в установленій мірі, займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, коли припускається, що ця нездатність буде постійною або коли вона не усувається до моменту закінчення установленого періоду тимчасової або початкової непрацездатності.

Стаття 9

1. Забезпеченню належать такі особи:

a) або усі працюючі за наймом, учні включно;

b) або встановлені категорії самодіяльного населення, що становить не менш 75 відсотків усього самодіяльного населення;

c) або усі жителі чи ті жителі, засоби яких за період охоплюваного випадку не перевищують меж, установлюваних згідно з положеннями статті 28.

2. Коли чинною є заява, зроблена на основі статті 4, то забезпеченню підлягають такі особи:

a) або встановлені категорії працюючих за наймом, що становить не менше 25 відсотків від усіх працюючих за наймом;

b) або встановлені категорії працюючих за наймом на промислових підприємствах, що становить не менше 50 відсотків усіх працюючих за наймом на промислових підприємствах.

Стаття 10

Допомога по інвалідності надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким способом:

a) коли забезпеченням охоплено працюючих за наймом або категорії самодіяльного населення, - згідно з положеннями статті 26 або статті 27;

b) коли забезпеченням охоплено усіх жителів або тих жителів, засоби яких за період охоплюваного випадку не перевищують установлених меж, - згідно з положеннями статті 28.

Стаття 11

1. Допомога, зазначена в статті 10, коли настає охоплюваний випадок, забезпечується принаймні:

a) особі, яка підлягає забезпеченню, що до настання охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами стаж, який може бути 15-річним стажем сплати внесків або роботи за наймом, або 10-річним стажем проживання в країні;

b) коли у принципі забезпеченням охоплено усе самодіяльне населення - особі, яка підлягає забезпеченню і яка до настання охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено установлену річну або середньорічну кількість внесків.

2. Коли сплата допомоги по інвалідності обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків, роботи за наймом або проживання, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) особі, яка підлягає забезпеченню, котра до настання охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами п'ятирічний стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання;

b) коли в принципі забезпеченням охоплене усе самодіяльне населення - особі, яка підлягає забезпеченню, котра до настання охоплюваного випадку набула згідно з встановленими правилами трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено половину середньорічної або річної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом "b" пункту 1 цієї статті.

3. Положення пункту 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, що обчислювана згідно з положеннями розділу V, але на 10 відсотків менше розміру, зазначеного в додатку до даного розділу для відповідного типового одержувача, видається, принаймні, тим особам, які підлягають забезпеченню і які набули згідно з установленими правилами п'ятирічний стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання в країні.

4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання, який потрібен для отримання відповідної скороченому відсоткові допомоги, перевищує 5 років, але менший 15 років сплати внесків або роботи за наймом, або 10 років проживання; зменшена пенсія виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.

5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями розділу V, надається, принаймні, тим особам, які підлягають забезпеченню, які набули згідно з установленими правилами стаж сплати внесків або роботи за наймом, який не перевищує п'яти років у встановленому мінімальному віці і який може буть збільшено зі зростанням віку, але не може перебільшити встановлену максимальну кількість років.

Стаття 12

Допомога, зазначена у статтях 10 і 11, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку або до тих пір, доки дана особа не набуде права на отримання пенсії по старості.

Стаття 13

1. Кожний член Організації, для якого розділ II цієї Конвенції є чинним, за встановлених умов:

a) створює служби відновлення працездатності, метою яких є підготовка інвалідів до поновлення їх попередньої діяльності в усіх випадках, коли це можливо, або, якщо це неможливо, до іншої, найбільш підхожої оплачуваної праці, з врахуванням їхніх можливостей та здібностей;

b) вживає заходів для того, щоб сприяти влаштуванню інвалідів на підхожу роботу.

2. Коли є чинною заява, зроблена на основі статті 4, член Організації може допускати виключення з положень пункту 1 цієї статті.

Розділ III. Допомоги по старості

Стаття 14

Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є чинним, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, допомогу по старості згідно з нижченаведеними статтями даного розділу.

Стаття 15

1. Охоплюваним випадком є досягнення встановленого віку.

2. Встановлений вік не перевищує 65 років. Проте компетентний орган влади може встановити більш високу вікову межу з належним обліком демографічних, економічних і соціальних критеріїв, виправдуваних статистикою.

3. Якщо встановлений вік дорівнюється 65 рокам або старіший, вік знижується за певних умов щодо осіб, які були зайняті на таких роботах, які для цілей надання допомоги по старості національне законодавство розглядає як тяжкі або шкідливі.

Стаття 16

1. Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або усі працюючі за наймом, учні включно;

b) або встановлені категорії самодіяльного населення, що становить не менше 75 відсотків усього самодіяльного населення;

c) або усі жителі чи ті жителі, засоби яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлюваних згідно з положеннями статті 28.

2. Коли є чинною заява, зроблена на основі статті 4, то забезпеченню підлягають такі особи:

a) або встановлені категорії працюючих за наймом, що становить не менше 25 відсотків усіх працюючих за наймом;

b) або встановлені категорії працюючих за наймом на промислових підприємствах, що становить не менше 50 відсотків усіх працюючих за наймом на промислових підприємствах.

Стаття 17

Допомога по старості надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким способом:

a) коли забезпеченням охоплено категорії працюючих за наймом або категорії самодіяльного населення, - згідно з положеннями статті 26 або статті 27;

b) коли забезпеченням охоплено усіх жителів або тих жителів, засоби яких за час охоплюваного випадку не перевищують встановлених меж, - згідно з положеннями статті 28.

Стаття 18

1. Допомога, зазначена в статті 17, забезпечується принаймні:

a) особі, яка підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами стаж, що може бути 30-річним стажем сплати внесків або роботи за наймом, або 20-річним стажем проживання в країні;

b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне населення - особі, яка підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного випадку набула встановленого стажу сплати внесків і за яку у період її працездатного віку було внесено установлену середньорічну кількість внесків.

2. Коли виплата допомоги по старості обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) особі, яка підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного випадку набула відповідно до установлених правил 15-річний стаж сплати внесків або роботи за наймом;

b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне населення - особі, яка підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного випадку набула установлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено половину середньорічної кількості внесків, установленої відповідно до підпункту "b" пункту 1 цієї статті.

3. Положення пункту 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але на 10 відсотків менше розміру, зазначеного у додатку до даного розділу для відповідного типового одержувача, видається, принаймні, тим особам, які підлягають забезпеченню, які набули відповідно до установлених правил 10-річний стаж сплати внесків чи роботи за наймом, чи 5-річний стаж проживання в країні.

4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків чи роботи за наймом, який потрібний для одержання відповідної скороченому відсоткові допомоги, перевищує 10 років сплати внесків чи роботи за наймом, чи 5 років проживання, але менше 30 років сплати внесків чи роботи за наймом, чи 20 років проживання; якщо такий стаж перевищує 5 років сплати внесків чи роботи за наймом, виплачується скорочена допомога відповідно до пункту 2 цієї статті.

Стаття 19

Допомога, визначена у статтях 17 і 18, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку.

Розділ IV. Допомоги у зв'язку з втратою годувальника

Стаття 20

Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції є чинний, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, надання допомоги у зв'язку зі смертю годувальника відповідно до нижченаведених статей цього розділу.

Стаття 21

1. Охоплюваний випадок включає втрату засобів до існування удовою або дитиною внаслідок смерті годувальника.

2. Для удови право на допомогу може обумовлюватися досягненням установленого віку. Такий вік не може бути вище віку, установленого для отримання допомог по старості.

3. Жодної вимоги щодо віку не установлюється, якщо удова:

a) є інвалідом у встановленому розумінні; або

b) виховує дитину, яка була на утриманні померлого.

4. Для того, щоб удова, яка не має дітей, мала право на допомогу у зв'язку з втратою годувальника, може бути потрібною певна тривалість стану в шлюбі з померлим.

Стаття 22

1. Забезпеченню підлягають такі особи:

a) або дружини, діти та інші установлені національним законодавством утриманці будь-яких годувальників, які працювали за наймом чи були учнями;

b) або дружини, діти та інші установлені національним законодавством утриманці годувальників, які належали до установлених категорій самодіяльного населення, що становить не менше 75 відсотків всього самодіяльного населення;

c) або всі удови, всі діти та всі інші установлені національним законодавством утриманці, що втратили годувальників, які проживають у країні і, якщо це застосовно, засоби яких за час охоплюваного випадку не перевищують меж, установлених відповідно до положень статті 28.

2. Коли чинною є заява, зроблена на основі статті 4, то забезпеченню підлягають принаймні такі особи:

a) або дружини, діти і, як це може бути запроваджено законом, інші утриманці годувальників, які належали до установлених категорій працюючих за наймом на промислових підприємствах, що становить не менше 50 відсотків усіх працюючих за наймом;

b) або дружини, діти і, як це може бути запроваджено законом, інші утриманці годувальників, які належали до установлених категорій працюючих за наймом на промислових підприємствах; що становить не менше 50 відсотків усіх працюючих за наймом на промислових підприємствах. 

Стаття 23

Допомоги у зв'язку з втратою годувальника надаються у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким способом:

a) коли забезпеченням охоплено категорії працюючих за наймом чи категорії самодіяльного населення, - згідно з положеннями статті 26 або статті 27;

b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів чи тих жителів, засоби яких за час охоплюваного випадку не перевищують установлених меж, - згідно з положеннями статті 28.

Стаття 24

1. Допомога, визначена в статті 23, забезпечується в охоплюваному випадку принаймні:

a) або особі, яка підлягає забезпеченню, годувальник якої мав відповідно до встановлених правил стаж, який може бути 15-річним стажем сплати внесків чи роботи за наймом чи 10-річним стажем проживання; проте щодо допомоги, виплачуваної удові, замість такого стажу може бути потрібною наявність установленого строку проживання такої удови в даній країні;

b) або, коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і діти всіх осіб, які належать до самодіяльного населення, - особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув на підставі установлених правил трирічний стаж сплати внесків і за годувальника якого під час його працездатного віку було внесено установлену річну або середньорічну кількість внесків.

2. Коли виплата допомоги у зв'язку з втратою годувальника обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:

a) або особі, яка підлягає забезпеченню, годувальник якої набув відповідно до установлених правил 5-річний стаж сплати внесків чи роботи за наймом;

b) або, коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і діти всіх осіб, що належать до самодіяльного населення, - особі, яка підлягає забезпеченню, годувальник якої набув на підставі установлених правил трирічний стаж сплати внесків, - за умов, що за даного годувальника під час його працездатного віку було внесено половину середньорічної або річної кількості внесків, установленої відповідно до підпункту "b" пункту 1 цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але на 10 відсотків менше розміру, зазначеного в додатку до даного розділу для відповідного типового одержувача, забезпечується принаймні особі, яка підлягає забезпеченню, годувальник якої набув відповідно до установлених правил 5-річний стаж сплати внесків, роботи за наймом чи проживання в країні.

4. Пропорційне скорочення відсотка, зазначеного в додатку до розділу V, може бути здійснене у тому разі, якщо стаж сплати внесків, роботи за наймом чи проживання, що дає право на допомогу, відповідну скороченому відсотку, перевищує п'ять років, але менше 15 років сплати внесків чи роботи за наймом, чи 10 років проживання; якщо таким стажем є стаж сплати внесків чи роботи за наймом, скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, видається принаймні особі, яка підлягає забезпеченню, годувальник якої виконав відповідно до установлених правил стаж сплати внесків чи роботи за наймом, що не перевищує п'яти років в установленому мінімальному віці і який з підвищенням віку може бути збільшений, але не може перевищити установлену мінімальну кількість років.

Стаття 25

Допомога, визначена в статтях 23 і 24, надається протягом усієї тривалості охоплюваного випадку.

Розділ V. Норми періодичних виплат допомог

Стаття 26

1. Під час періодичних виплат, до яких застосовна ця стаття, ставка допомоги, виплачуваної в охоплюваному випадку, збільшена на суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час охоплюваного випадку, становить відносно даного випадку для типового одержувача, визначеного в додатку до цього розділу, принаймні зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми колишнього доходу одержувача допомоги чи його годувальника і від суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, яка підлягає забезпеченню і яка має однакові з типовим одержувачем родинні зобов'язання.

2. Колишні заробітки одержувача допомоги чи його годувальника обчислюються у відповідності з установленими правилами, і там, де особи, що підлягають забезпеченню, чи їхні годувальники діляться на категорії за розмірами заробітку, розмір їхнього колишнього заробітку може обчислюватись виходячи з базового заробітку тієї категорії, до якої вони належали.

3. Можуть буть встановлені максимальні межі для ставки допомоги або для розміру заробітку, що береться до уваги для обчислювання допомоги, за умови, що ці максимальні межі встановлюються таким чином, щоб у тому разі, якщо попередній заробіток одержувача допомоги або його годувальника дорівнює заробітній платі кваліфікованого працівника чоловічої статі або нижче її, дотримувались положення пункту 1 цієї статті.

4. Колишній заробіток одержувача допомоги або його годувальника, заробітна плата кваліфікованого працівника чоловічої статі, розмір допомоги та будь-які родинні допомоги обчислюються на основі одного й того ж періоду часу.

5. Для інших одержувачів розмір допомог обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача.

6. Для цілей цієї статті кваліфікованим працівником чоловічої статі є:

a) або слюсар чи токар на машинобудівельному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудівництва;

b) або особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці, вибрана у відповідності до положень наступного пункту;

c) або особа, чия заробітна плата дорівнює або вище заробітної плати 75 відсотків усіх осіб, що підлягають забезпеченню; така заробітна плата визначається, як це може бути встановлено, за рік або більш короткий період;

d) або особа, чия заробітна плата дорівнює 125 відсоткам від середньої заробітної плати всіх осіб, які підлягають забезпеченню.

7. Типовим кваліфікованим працівником для цілей підпункту "b" попереднього пункту вважається особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників (чоловіків), що підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку, самодіяльного населення, або, в залежності від випадку, годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, в категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників, з цією метою використовується Міжнародна стандартна промислова класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року і наведена з поправками 1958 року у додатку до цієї Конвенції, або та ж класифікація з будь-якими додатковими змінами, які можуть бути внесені до неї.

8. У разі, якщо ставка допомоги змінюється в залежності від району, кваліфікований працівник (чоловік) може визначатися для кожного району у відповідності до пунктів 6 і 7 цієї статті.

9. Заробітна плата кваліфікованого працівника (чоловіка) визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, установлених або колективними договорами, або законодавством країни або у відповідності до нього, в залежності від випадку, або звичаєм, та включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по районах, але при цьому не застосовується пункт 8 цієї статті, береться медіанна ставка.

Стаття 27

1. Під час періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття, ставка допомоги в охоплюваному випадку становить у відношенні до даного випадку для типового одержувача, визначуваного у додатку до цього розділу, принаймні зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми заробітної плати звичайного дорослого працівника (чоловіка) та від суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, яка збільшена на суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час охоплюваного випадку, підлягає забезпеченню і має однакові з типовим одержувачем родинні зобов'язання.

2. Заробітна плата звичайного дорослого працівника чоловічої статі, допомога та будь-які родинні допомоги обчислюються на основі одного й того ж періоду часу.

3. Для інших одержувачів допомога обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача.

4. Для цілей цієї статті звичайним дорослим працівником чоловічої статі є:

a) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці на машинобудівельному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудування; або

b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці, вибрана у відповідності до положень наступного пункту.

5. Типовим працівником некваліфікованої праці в цілях підпункту "b" попереднього пункту вважається особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників (чоловіків), що підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку, із самодіяльного населення, або, в залежності від випадку, годувальників осіб, які підлягають забезпеченню, в категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб або їх годувальників; з цією метою застосовується Міжнародна стандартна промислова класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року та наведена з поправками 1958 року в додатку до цієї Конвенції, або ця ж класифікація з будь-якими додатковими змінами, які можуть бути до неї внесені.

6. У разі, коли розмір допомоги змінюється в залежності від району, звичайний дорослий працівник чоловічої статі може визначатися для кожного району у відповідності до пунктів 4 і 5 цієї статті.

7. Заробітна плата звичайного дорослого працівника чоловічої статі визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, установлених або колективними угодами, або у відповідному випадку законодавством країни чи у відповідності з ним, або звичаєм, та включаючи надбавку на дорогожнечу, якщо така передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по районах, але попередній пункт цієї статті не застосовується, береться медіанна ставка.

Стаття 28

Під час періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття:

a) розмір допомоги визначається у відповідності до встановленої шкали або у відповідності до шкали, визначуваної компетентним органом влади у відповідності до встановлених правил;

b) розмір допомоги може бути скорочений тільки тією мірою, якою інші засоби родини одержувача перевищують встановлені значні суми або значні суми, визначувані компетентним державним органом встановлених правил;

c) загальна сума допомоги та будь-яких інших засобів за відрахуванням сум, відповідних значним сумам, згаданим у підпункті "b", має бути достатньою для підтримання здоров'я і належного матеріального становища родини одержувача і не може бути меншою, ніж відповідна допомога, обчислена у відповідності до вимог статті 27;

d) положення підпункту "c" вважаються виконаними, якщо загальна сума допомог, виплачуваних через положення відповідного розділу, перевищує принаймні на 30 відсотків загальну суму допомог, які були б надані внаслідок застосування положень статті 27 і положень:

i) підпункту "b" пункту 1 статті 9 для розділу II;

ii) підпункту "b" пункту 1 статті 16 для розділу III;

iii) підпункту "b" пункту 1 статті 22 для розділу IV.

Стаття 29

1. Розміри періодичних грошових допомог, вже виплачуваних на підставі статті 10, статті 17 і статті 23, переглядаються у разі суттєвих змін у загальному рівні заробітної плати або суттєвих змін у вартості життя.

2. Кожний член Організації включає результати таких переглядів у свої доповіді про застосування цієї Конвенції, надавані у статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, і зазначає будь-які ухвалені у зв'язку з цим заходи.

Додаток до розділу V

Періодичні виплати типовому одержувачу

 

Розділ VI. Положення, уживані до всіх розділів

Стаття 30

Національним законодавством забезпечується за встановлених умов збереження набуваних прав у відношенні до допомог по інвалідності, по старості та у зв'язку з втратою годувальника, виплачуваних у межах систем, обумовлених сплатою внесків.

Стаття 31

1. Виплата допомог по інвалідності, по старості або у зв'язку з втратою годувальника може бути припинена за встановлених умов, коли одержувач займається діяльністю, що дає прибуток.

2. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з втратою годувальника, надавані у межах системи, зумовленої сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток одержувача перевищує встановлену суму; розмір скорочення допомоги не може перевищувати розмір заробітку.

3. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з втратою годувальника, надавані у межах системи, не зумовленої сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток одержувача, або інші його засоби, або і заробіток і засоби взяті разом перевищують встановлену суму.

Стаття 32

1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню, мала би право на підставі будь-якого з розділів II - IV цієї Конвенції, може бути тимчасово припинена такою мірою, якою це може бути встановлено:

a) на весь час відсутності даної особи на території даного члена Організації, за винятком того випадку, за встановлених умов, коли допомога зумовлена сплатою внесків;

b) на весь час, протягом якого дана особа перебуває на громадському утриманні або на утриманні якої-небудь установи або служби соціального забезпечення;

c) якщо дана особа поставила вимогу щодо видання допомоги на хибній підставі;

d) якщо охоплюваний випадок трапився внаслідок кримінального злочину, здійсненого даною особою;

e) якщо охоплюваний випадок був навмисно спричинений серйозною провиною даної особи; та

f) у відповідних випадках, коли дана особа без будь-якої підстави зневажає послугами медичного обслуговування або органів по перекваліфікації, наданими у його підпорядкування, або не виконує правил, установлених для засвідчення виникнення або продовження страхового випадку, або ж правил поведінки одержувачів;

g) у разі допомоги удові у зв'язку з втратою годувальника, на весь час, протягом якого вона живе з чоловіком як його дружина.

2. У встановлених випадках та межах частина допомоги, яка належала би даній особі, виплачується її утриманцям.

Стаття 33

1. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала би право одночасно на більше ніж одну допомогу, передбачену цією Конвенцією, то розмір цих допомог може бути скорочений за встановлених умов та меж; особа, яка підлягає забезпеченню, отримує в цілому суму, яка принаймні дорівнює найвигіднішій допомозі.

2. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала би право на допомогу, передбачену в цій Конвенції, та отримує іншу грошову допомогу по соціальному забезпеченню за той самий страховий випадок, крім родинної допомоги, допомога, виплачувана згідно з цією Конвенцією, може бути зменшена або припинена за відповідних встановлених умов та в установлених межах за умови, що частина допомоги, яка зменшується або виплата якої припиняється, не перевищує іншої допомоги.

Стаття 34

1. Кожний претендент на отримання допомоги має право на оскарження у разі відмови у наданні допомоги і право на подання скарги у відношенні до її характеру або розміру.

2. Встановлюється процедура, яка дає подавачу скарги змогу, коли це доцільно, бути представленим компетентною особою за своїм вибором або делегатом представницької організації осіб, які підлягають забезпеченню, або користуватися їх допомогою.

Стаття 35

1. Кожний член Організації бере на себе загальну відповідальність за належне надання допомог, видаваних у відповідності до цієї Конвенції, та вживає з цією метою всіх необхідних заходів.

2. Кожний член Організації бере на себе загальну відповідальність за належне керування закладами та службами, що відають застосуванням цієї Конвенції.

Стаття 36

У разі, якщо керування соціальним забезпеченням не доручене будь-якій установі, що перебуває під державним контролем, або урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть участь у керуванні на встановлених умовах; національне законодавство може також передбачати участь представників як роботодавців, так і державних органів.

Розділ VII. Різні положення

Стаття 37

Будь-який член Організації, законодавство якого охоплює забезпеченням працюючих за наймом, може у разі необхідності виключити зі сфери застосування Конвенції:

a) осіб, робота яких має випадковий характер;

b) членів родини роботодавця, що мешкають разом з ним, у відношенні до роботи, виконуваної для нього;

c) інші категорії працюючих за наймом осіб, загальна кількість яких не перевищує 10 відсотків від загальної кількості працюючих за наймом, окрім тих, які вже виключені через підпункти "a" і "b" цієї статті.

Стаття 38

1. Будь-який член Організації, законодавство якого охоплює забезпечення осіб, які працюють за наймом, може заявою, яка супроводжує його ратифікацію, тимчасово виключити із застосування цієї Конвенції осіб, що працюють за наймом у секторі, що охоплює сільськогосподарську зайнятість, які до моменту ратифікації ще не забезпечені його законодавством.

2. Кожний член Організації, який зробив заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, надаваних згідно з статтею 22 Статуту, якою мірою здійснюється і якою мірою припускається здійснити положення Конвенції у відношенні до працюючих за наймом у секторі, що охоплює сільськогосподарську зайнятість, та про будь-який прогрес, якого можна було досягти з метою застосування Конвенції до таких працюючих за наймом осіб, або, у тому разі, коли зміни не відбулися, надає всі потрібні пояснення.

3. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, збільшує кількість працюючих за наймом у сільськогосподарському секторі, які охоплюються забезпеченням, до таких розмірів і такими темпами, які припускаються обставинами.

Стаття 39

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може заявою, доданою до документа про ратифікацію, виключити із сфери застосування Конвенції:

a) моряків, морських рибалок включно;

b) державних службовців,

коли ці категорії охоплюються спеціальними системами, які забезпечують загалом допомоги, що, принаймні, дорівнюють тим, котрі передбачаються цією Конвенцією.

2. Коли є чинною заява, передбачена в пункті 1 цієї статті, член Організації може виключити осіб, що належать до категорії або до категорій, виключених із сфери застосування Конвенції, з осіб, яких беруть до уваги при підрахунку відсотків, передбачених у підпункті "b" пункту 1 та підпункті "b" пункту 2 статті 9, у підпункті "b" пункту 1 і підпункті "b" пункту 2 статті 16, підпункті "b" пункту 1 і підпункті "b" пункту 2 статті 22 та підпункті "c" статті 37.

3. Будь-який член Організації, зробивший заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, може надалі повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття ним на себе зобов'язань, що випливають з цієї Конвенції, у відношенні до тієї категорії або тих категорій осіб, які були ним виключені на момент ратифікації.

Стаття 40

Якщо у випадку смерті годувальника особа, яка підлягає забезпеченню, має право на підставі національного законодавства на періодичні допомоги інші, ніж допомоги у зв'язку з втратою годувальника, то такі періодичні допомоги можуть в цілях застосування цієї Конвенції рівнятися з допомогами у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 41

1. Член Організації, який:

a) взяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції, відносно розділів II, III і IV; та

b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка принаймні на 10 відсотків більше, ніж та, яка вимагається підпунктом "b" пункту 1 статті 9, підпунктом "b" пункту 1 статті 16 і підпунктом "b" пункту 1 статті 22, або задовольняє умови підпункту "c" пункту 1 статті 9, підпункту "c" пункту 1 статті 16 і підпункту "c" пункту 1 статті 22; та

c) надає у відношенні не менше до двох страхових випадків, охоплених у розділах II, III і IV, допомоги, що перевищують принаймні на 5 відсотків ставки, наведені у додатку до розділу V, може скористатись положеннями наступного пункту.

2. Такий член Організації може:

a) замінити в цілях підпункту "b" пункту 2 статті 11 і підпункту "b" пункту 2 статті 24 встановлений у них трирічний стаж п'ятирічним стажем;

b) визначити одержувачів допомог у зв'язку з втратою годувальника інакше, ніж у статті 21, але так, щоб загальна кількість одержувачів не була нижчою кількості одержувачів, яка була би встановлена внаслідок застосування статті 21.

3. Кожний член Організації, який користується положеннями пункту 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, наданих з огляду на статтю 22 Статуту Міжнародної організації праці, положення свого законодавства та практики відносно питань, які є предметом цього пункту, та відносно будь-якого прогресу в напрямку повного застосування Конвенції.

Стаття 42

1. Член Організації, який:

a) взяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції, у відношенні до розділів II, III і IV; та

b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка принаймні на 10 відсотків більше, ніж та, яка вимагається підпунктом "b" пункту 1 статті 9, підпунктом "b" пункту 1 статті 16 та підпунктом "b" пункту 1 статті 22 або задовольняє вимоги підпункту "c" пункту 1 статті 9, підпункту "c" пункту 1 статті 16 і підпункту "c" пункту 1 статті 22,

може відхилятися від деяких окремих положень розділів II, III і IV за умови, що загальна сума допомог, що виплачується на підставі відповідного розділу, дорівнює, принаймні, 110 відсоткам загальної суми, яка виходила б внаслідок застосування всіх положень даного розділу.

2. Кожний член Організації, який припускає таке відхилення, зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, надаваних з огляду на статтю 22 Статуту Міжнародної організації праці, становище свого законодавства та практики у відношенні до такого відхилення та будь-якого прогресу в напрямку повного застосування Конвенції.

Стаття 43

Ця Конвенція не застосовується до:

a) страхових випадків, що виникли до набуття чинності відповідного розділу цієї Конвенції для даного члена Організації;

b) допомог по страхових випадках, що виникли після набуття чинності відповідного розділу цієї Конвенції для даного члена Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в період, передуючий цій даті.

Стаття 44

1. Згідно з положеннями цієї статті, ця Конвенція є переглядом Конвенції 1933 року про страхування по старості у промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування по старості у сільському господарстві, Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності в промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському господарстві, Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою годувальника в промисловості і та ін., Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою годувальника у сільському господарстві.

2. Для члена Організації, який є стороною однієї або кількох переглянутих Конвенцій, прийняття на себе зобов'язань, які випливають з цієї Конвенції, коли вона набуде чинності, спричиняє за собою такі юридичні наслідки:

a) прийняття зобов'язань, які випливають з розділу II цієї Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у промисловості і та ін. і Конвенції 1933 про страхування по інвалідності у сільському господарстві і та ін.; 

b) прийняття зобов'язань, які випливають з розділу III цієї Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію Конвенції 1933 року про страхування по старості у промисловості і та ін. та Конвенції 1933 року про страхування по старості у сільському господарстві;

c) прийняття зобов'язань, які випливають з розділу IV цієї Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою годувальника у промисловості і та ін. та Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою годувальника у сільському господарстві.

Стаття 45

1. Згідно з положеннями статті 75 Конвенції 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення, такі розділи названої Конвенції і відповідні положення інших її розділів не застосовуються до будь-якого члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію, починаючи з дати, коли ця Конвенція набула чинності для даного члена Організації та не була чинною жодна заява згідно зі статтею 38:

a) розділ IX, якщо член Організації прийняв зобов'язання цієї Конвенції відносно розділу II;

b) розділ V, якщо член Організації прийняв зобов'язання цієї Конвенції відносно розділу III;

c) розділ X, якщо член Організації прийняв зобов'язання цієї Конвенції відносно розділу IV.

2. Прийняття зобов'язань, які випливають з цієї Конвенції, за умови, що не було зроблено заяви згідно зі статтею 38, розглядається в цілях статті 2 Конвенції 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення як прийняття зобов'язань по таких розділах цієї Конвенції та по відповідних положеннях інших її розділів:

a) розділ IX, якщо член Організації прийняв зобов'язання цієї Конвенції відносно розділу II;

b) розділ V, якщо член Організації прийняв зобов'язання відносно розділу III;

c) розділ X, якщо член Організації прийняв зобов'язання цієї Конвенції відносно розділу IV.

Стаття 46

У тому разі, коли це може бути передбачено в якій-небудь конвенції, яка може бути ухвалена пізніше Конференцією по одному чи декількох питаннях, розглядуваним у цій Конвенції, положення цієї Конвенції, які будуть спеціально вказані у новій конвенції, не застосовуватимуться до будь-якого члена Організації, який ратифікував нову конвенцію з дня її набуття чинності відносно даного члена Організації.

Стаття 47

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 48

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації документа про ратифікацію.

Стаття 49

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту її початкового набуття чинності денонсувати її або будь-який її розділ або розділи від II до IV актом про денонсацію, направленим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення зазначеного у попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період у десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію або будь-який її розділ або розділи від II до IV після закінчення кожного десятирічного періоду у порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 50

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, одержаних ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 51

Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості відносно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.

Стаття 52

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний чи частковий перегляд.

Стаття 53

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачене інше, то: 

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 49, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) починаючи з дати набуття чинності новою, переглядною конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглядну конвенцію.

Стаття 54

Англійський та французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

 

Додаток

Міжнародна стандартна промислова класифікація всіх галузей господарської діяльності

(Переглянута у 1958 році)

Перелік розділів та груп

Група	Розділ
Розділ 0. Сільське господарство, лісівництво, мисливство та рибна ловля
01.	Сільське господарство.
02.	Лісівництво та лісове господарство.
03.	Мисливство, розставлення капканів та відновлення поголів'я дичини.
04.	Рибна ловля.
Розділ 1. Добувна промисловість
11.	Видобуток вугілля.
12.	Видобуток руд.
13.	Неочищена нафта та природний газ.
14.	Добування будівельного каменю, глини та піску.
15.	Добування інших неметалевих мінералів.
Розділи 2 - 3. Обробна промисловість
20.	Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв.
21.	Виробництво напоїв.
22.	Тютюнова промисловість.
23.	Текстильна промисловість.
24.	Виробництво взуття, готового одягу та різних текстильних виробів.
25.	Деревообробна та пробкова промисловість, за винятком виготовлення меблів.
26.	Виробництво меблів.
27.	Виробництво паперу та паперових виробів.
28.	Поліграфічна промисловість, видавнича справа та суміжні види  діяльності.
29.	Шкіряна промисловість, хутра та вироби з шкіри та хутра, за винятком взуття та інших частин одягу.
30.	Каучукова промисловість.
31.	Хімічна промисловість.
32.	Переробка нафти та вугілля.
33.	Виробництво мінеральних неметалевих виробів, за винятком похідних нафти та вугілля.
34.	Основна металургійна промисловість.
35.	Металообробна промисловість, за винятком машинобудівництва та виробництва транспортного обладнання.
36.	Машинобудівельна промисловість, за винятком електромашин.
37.	Виробництво електромашин, апаратів, приладів та предметів електрозабезпечення.
38.	Виробництво транспортного обладнання.
39.	Різні види обробної промисловості.
Розділ 4. Будівництво
40.	Будівництво.
Розділ 5. Електроенергія, газ, вода та санітарне обслуговування
51.	Електроенергія, газ та пара.
52.	Водопостачання та санітарне обслуговування.
Розділ 6. Торгівля
61.	Оптова та роздрібна торгівля.
62.	Банки та інші фінансові установи.
63.	Страхування
64.	Нерухоме майно.
Розділ 7. Транспорт, склади та зв'язок
71.	Транспорт.
72.	Товарні склади.
73.	Служби зв'язку.
Розділ 8. Різні види обслуговування
81.	Урядові установи.
82.	Громадське обслуговування.
83.	Обслуговування підприємств.
84.	Розваги.
85.	Особисте обслуговування.
Розділ 9. Різні види діяльності, які не піддаються точному визначенню
91.	Різні види діяльності, які не піддаються точному визначенню.