Постанова від 28.01.2002 № 178/2002 Встановлення загальних принципів і вимог харчового законодавства, створених Європейською Владою Безпеки харчових продуктів і встановлюючи принципи з питань нешкідливості ха...

Постанова (ЄС) № 178/2002 Європейського парламенту і Ради від 28 січня 2002

Встановлення загальних принципів і вимог харчового  законодавства, створених Європейською Владою Безпеки харчових продуктів і встановлюючи принципи з питань нешкідливості харчових продуктів

Офіційний протокол L 031, с. 01/02/2002 0001 - 0024

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Враховуючи Договір встановлення Європейського Об'єднання, а особливо Статей 37, 95, 133 і Статті 152 (4) (b) цих договорів

 

Враховуючи пропозицію від Комісії(1) ,

Враховуючи думку Економічного і Соціального Комітетів (2),

Враховуючи думку Комітету Областей (3),

Виконуючи відповідно до процедури, встановленої в Статті 251 Договору (4),

Враховуючи, що:

(1) вільне переміщення безпечних і корисних харчових продуктів – невід’ємна сторона внутрішнього ринку, а також, це значно сприяє  здоров'ю і добробуту громадян, та їх соціальним і економічним інтересам.

(2) високий рівень захисту людського життя і здоров'я повинен гарантуватися в цілях політики Об'єднання.

(3) вільне переміщення харчових продуктів і кормів у межах Об'єднання може бути досягнуте тільки якщо вимоги по безпеці харчових продуктів і кормів не значно відрізняються  в Держав - членів.

(4) існують важливі розходження щодо понять, принципів і процедур між харчовими законодавствами Держав - членів. Коли Держави - члени вживають заходи по управлінню харчовими продуктами, ці розходження можуть перешкоджати вільному руху харчових продуктів, створювати нерівні умови конкуренції, і можуть у такий спосіб прямо впливати на функціонування внутрішнього ринку.

(5) Відповідно, необхідно апроксимувати ці поняття, принципи і процедури, узяті в Держав - членів  до норм Об'єднання, щоб сформувати загальну базу для мір управління харчовими продуктами і кормами, . Однак необхідно передбачити достатній час для адаптації будь-яких суперечливих положень в існуючому законодавстві, і в національному й у нормах Об'єднання, і передбачити це упродовж такої адаптації, доречне законодавство буде застосовуватися в принципах, викладених в існуючій постанові.

(6) Вода поглинається прямо або побічно подібно іншій їжі, таким чином, сприяючи повсюдній взаємодії споживача з поглиненою їжею, включаючи хімічні і мікробіологічні забруднюючі домішки. Однак, оскільки якість води, призначеної для споживання людиною вже контролюється Радою Директив 80/778/EEC (5) і 98/83/EC (6), вони вказують, щоб розглянути воду в момент угоди, згаданої в Статті 6 Директиви 98/83/EC.

(7) До контексту харчового законодавства властиво включити вимоги для кормів, включаючи їхнє виробництво і використання, так як ці корми призначені для виробництва продуктів із тварин. Це без упереджень до подібних вимог, які застосовувались до сьогоднішнього часу і які будуть застосовуватися в майбутньому в кормовому законодавстві, що застосовується до усіх тварин, включаючи і домашніх тварин.

(8) Об'єднання вибрало високий рівень охорони здоров’я, як відповідний, у розвитку законодавства продуктів харчування , яке його застосовує нерозпізнаним способом в торгівлі і харчовими продуктами, і кормами і на внутрішньому ринку й скрізь.

(9) необхідна гарантія що споживачі, інші співвласники і торгові партнери мають довіру до процесів прийняття рішень, які обґрунтовують харчове законодавство, його наукову підставу і структуру і незалежність від установ охорони здоров’я й інших інтересів.

(10) Досвід показав що  необхідно прийняти міри, націлені на гарантування непопадання небезпечних харчових продуктів на ринок і забезпечити існуючі системи визначенням і реагуванням на проблеми нешкідливості харчових продуктів, щоб гарантувати надійне функціонування внутрішнього ринку й охороняти людське здоров'я. На подібні проблеми, що відносяться до безпеки кормів, необхідно звертати увагу.

(11), Для того щоб вибрати досить всебічний і комплексний підхід до безпеки харчових продуктів, необхідно ясне формулювання харчового законодавства, яке охоплює широкий діапазон положень із прямим чи непрямим впливом на безпеку  продуктів і кормів, включаючи положення про матеріали і вироби, пов'язані з харчовими продуктами, кормами й іншими сільськогосподарськими витратами на рівні первинної продукції.

(12), щоб гарантувати безпеку продуктів, необхідно розглянути всі положення системи виробництва харчових продуктів як від континуума і включаючи первинну продукцію і виробництво корму, а також включаючи продаж чи постачання харчових продуктів  споживачу, тому що кожен елемент може мати потенційний вплив на нешкідливість харчових продуктів.

(13) Досвід показав що з цієї причини необхідно розглянути продукцію, виробництво, транспортування і розподіл кормів, які згодовуються виробляючим продукти тваринам, включаючи продукцію тварин, що може використовуватися як корм на рибних розплідниках, починаючи з ненавмисної чи навмисної контамінації корму, чи примішування, чи шахрайства, чи інших поганих дій щодо цього, може викликати прямий чи непрямий вплив на нешкідливість харчових продуктів.

(14) По тій же самій причині, необхідно розглянути інші дії і сільськогосподарські витрати на рівні первинної продукції і їхнього потенційного впливу на повну безпеку харчового продукту.

(15) Високопрофесійна робота мережі лабораторій, на регіональному чи міжрегіональному рівні, з метою забезпечення безупинного контролю нешкідливості харчових продуктів, могла б відігравати важливу роль у запобіганні потенційних факторів ризику для громадян.

(16) Міри, прийняті Державами - членами й Об'єднанням, які керують продуктами і кормами повинні взагалі бути основані на аналізі ризику крім випадків, де вони не відповідають  обставинам чи природі мір. Підхід до аналізу ризику перед прийняттям таких мір необхідно полегшити аннулюванням необґрунтованих бар'єрів до вільного пересування харчових продуктів.

(17), де харчове законодавство націлене на зниження, усунення чи запобігання ризику для здоров'я, три зв'язаних компоненти аналізу ризику - оцінка ризику, керування ризиком, і передача ризику - передбачають систематичну методологію для визначення ефективних, пропорційних і цілеспрямованих мір або інших дій з охорони здоров’я.

(18) Для того, щоб була довіра до наукової підстави харчового законодавства, оцінку ризику необхідно почати незалежним, об'єктивним і зрозумілим способом, на основі отриманої наукової інформації і даних.

(19) визнано, що наукова оцінка ризику, у деяких випадках, одна не може надати всієї інформації, відповідно до якої управління ризику прийме необхідні обґрунтовані рішення, і що інші важливі фактори для розгляду питання  повинні законно прийматися до уваги, включаючи соціальний, економічний, традиційний, етичний фактори і фактор навколишнього середовища, а також виконання контролю.

(20) попереджувальний принцип був прийнятий для гарантування охорони здоров’я в Об'єднанні, таким чином підвищуючи бар'єри до вільного пересування харчових продуктів чи кормів. Тому необхідно прийняти однорідну основу у всім Об'єднанні для використання цього принципу.

(21) В окремих обставинах, де є ризик для життя чи здоров'я, а наукова невизначеність зберігається, попереджувальний принцип надає механізм для визначення мір управління ризиком  або інші дії, для гарантування високого рівня охорони здоров’я, обраного в Об'єднанні.

(22) Безпека харчових продуктів і захист  інтересів споживача мають велике значення для основної маси населення, неурядових організацій, професійних асоціацій, міжнародних торгових партнерів і торгових організацій. Необхідно гарантувати, що довіра споживача і довіра торгових партнерів охороняються через відкритий і зрозумілий проект харчового законодавства і через суспільні органи, які приймають відповідні кроки, щоб пояснити населенню, де існують прийнятні підстави для підозри, що продукти можуть представляти ризик здоров'ю.

(23) безпека і довіра споживачів у межах Об'єднання, і в третіх країнах, мають першочергове значення. Об'єднання - головний світовий торговець продуктами і кормами і, у цьому контексті, воно увійшло в Угоду міжнародної торгівлі, яка сприяє розробці міжнародних стандартів, що підтримують харчове законодавство, і це сприяє принципам вільної зовнішньої торгівлі  безпечними кормами і безпечними, корисними харчовими продуктами упередженим способом, слідуючи ринку й етичним  торговим діям.

(24) необхідно гарантувати, що експортовані чи ре-експортовані продукти і корма від Об'єднання - виконують закони Об'єднання або вимоги, встановлені країною імпортером. В інших обставинах, продукти і корма можуть експортуватися чи реекспортуватися тільки якщо країна імпортер явно погодилася. Однак, необхідно гарантувати, що навіть якщо існує угода країни імпортера, продукти, шкідливі для здоров'я, чи небезпечні корми, - не будуть експортуватися чи реекспортуватися.

(25) необхідно установити загальні принципи, при яких, продуктами і кормами можна торгувати, а також цілі і принципи для співпраці Об'єднання в розробці міжнародних стандартів і торгових угод.

(26) Деякі Держави - члени прийняли горизонтальне законодавство на виробництво безпечних продуктів, зокрема, загальні зобов'язання економічних операторів, щоб продавати тільки безпечні продукти. Однак, ці Держави - члени застосовують різні основні критерії для встановлення безпеки харчових продуктів. Враховуючи ці різні підходи, а також при  відсутності горизонтального законодавства в інших Держав - членів, бар'єри в торгівлі продуктами можуть відновлятися. Аналогічно такі бар'єри можуть відновлятися й у торгівлі кормами.

(27)Тому необхідно установити основні вимоги тільки для безпечних продуктів і кормів, що будуть доречні для ринку, і будуть гарантувати, що внутрішній ринок за таких умов ефективніший.

(28) Досвід показав що існування внутрішнього ринку продуктів чи кормів може підлягати небезпеці при якій неможливо простежити продукти і корма. Тому необхідно встановити всесторонню систему виявлення серед підприємців продуктів і кормів для того, щоб ціль і правильність вилучення могли бути застосовані, або інформація, дана споживачу чи контролюючій посадовій особі, таким чином, відхилення потенціалу для непотрібного більш широкого розпаду, навіть у проблемі безпеки продуктів.

(29) необхідно гарантувати, що підприємці продуктів і кормів, включаючи імпортера, можуть установити хоча б підприємця, від якого надійшли продукти, корма, тварини чи матеріал, який може реєструватися як продукти чи корма, а також гарантувати, що дослідження,  виявлення можуть гарантуватися на всіх стадіях.

(30)  Адміністрація продажу продуктів - найкраще місце для розробки системи безпеки щодо постачання харчових продуктів, і гарантії безпеки продуктів, які вона поставляє; так, вона повинна мати основну офіційну відповідальність за забезпечення безпеки продуктів. Не дивлячись на те, що цей принцип існує в деяких країнах-членах, і в інших областях харчового законодавства, все це  не щиро, або відповідальність все ще підробляється компетентними органами через активізацію контролю, що вони проводять. Така невідповідність породжує створення бар'єрів у торгівлі і деформує конкуренцію між адміністраціями продажу продуктів  різних держав-членів.

(31) Подібні вимоги повинні застосовуватися до кормів та адміністрації продажу кормів.

(32) науково-технічна база законодавства Об'єднання, що стосується безпеки продуктів і кормів повинна сприяти досягненню високого рівня захисту здоров'я в межах Об'єднання. Об'єднання повинне мати доступ до високоякісного, незалежного і раціонального науково-технічного забезпечення.

(33) науково-технічні видання, що мають відношення до  безпеки продуктів і кормів, стають усе більш і більш важливими і комплексними. Встановлення Європейського Органа Безпеки продуктів, (надалі буде згадуватися як "Орган") необхідне для  зміцнення існуючої системи науково-технічної основи, яка більше не в змозі нести відповідальність за наростаючі вимоги з цього приводу.

(34) Відповідно до загальних принципів харчового законодавства, Орган повинен узяти на себе роль незалежного наукового пункту оцінки ризику, і таким чином сприяти в забезпеченні гладкого функціонування внутрішнього ринку. Він може бути покликаний давати висновки щодо спірних наукових видань, у такий спосіб відкриваючи установам Об'єднання і Державам – членам прийняття рішення управління ризику, необхідне для гарантії безпеки продуктів і кормів, поки допомога відміняє фрагментацію внутрішнього ринку крізь прийняття необґрунтованих чи непотрібних перешкод вільному руху продуктів і кормів.

(35) Орган повинен бути незалежним науковим джерелом порад, інформації і передачі ризику, щоб збільшити довіру споживачів; однак, для того, щоб підтримувати зв'язок між оцінкою ризику, управлінням ризику і функцією передачі ризику, зв'язок між оцінкою ризику і керуванням ризику повинен бути посилений.

(36) Орган повинен надавати всебічну незалежну наукову оцінку безпеці й іншим сторонам всієї системи поставок харчових продуктів і кормів, що представляють всебічні обов'язки Органа. Вони повинні включати результати, що мають прямий чи непрямий вплив на безпеку систем поставок харчових продуктів і кормів,  здоров'я і добробут тварин, і здоров'я рослин. Однак, необхідна гарантія, що Орган зосереджений на безпеку харчових продуктів, тому що його завдання відноситься до  здоров'я і  добробуту тварин, а також до проблем здоров'я рослин, що не взаємозалежні з безпекою системи постачань продуктів, і повинні бути обмежені умовою наукових поглядів. Завдання Органа має також охоплювати наукові консультації і науково-технічне сприяння харчуванню населення щодо законодавства Об'єднання і допомоги Комісії при його запиті про інформацію, пов'язану з програмами здоров'я Об'єднання.

(37), Оскільки деякі продукти, санкціоновані харчовим законодавством, типу корма, що містять пестициди чи добавки, можуть приводити до ризику в навколишнім середовищі чи до безпеки працівників, деякі види захисту навколишнього середовища, і  працівників повинні також оцінюватися Органом відповідно до доречного законодавства.

(38)Для того, щоб уникати дубльованих наукових оцінок і взаємозалежних наукових поглядів щодо генетично змінюваних організмів (GMOs), Орган повинен також надавати наукові погляди щодо інших продуктів, ніж продуктів і кормів, що стосуються GMOs, як визначено відповідно до Директиви 2001/18/EC (7) і без упереджень процедур, установлених там.

(39) Орган повинен сприяти через положення основ наукових питань - ролі Об'єднання і Держав - членів у розробці і встановленні міжнародних стандартів безпеки харчових продуктів і торгових угод.

(40) довіра установ Об'єднання, основного населення і зацікавлених сторін до Органа суттєва. З цієї причини, важливо гарантувати його незалежність, високу наукову якість, чіткість і ефективність. Співробітництво з Державами - членами також необхідне.

(41) Щоб досягти цього, Рада Адміністрації повинна бути призначена таким чином, щоб забезпечити найвищий стандарт компетентності, широкий діапазон важливої експертизи, наприклад в адміністрації й у суспільній адміністрації, і самому широкому можливому географічному діапазоні в межах Об'єднання. Це полегшується чергуванням різних країн-виробників членів Ради Адміністрації без любого зарезервованого повідомлення для співвітчизників будь-якої питомої Держави - члена.

(42) Орган повинен мати спосіб виконання всіх необхідних завдань, щоб дати можливість йому виконувати свою роль.

(43) Рада Адміністрації повинна мати необхідні повноваження, щоб установлювати бюджет, перевіряти його виконання, складати внутрішні правила, приймати фінансові правила, призначати членів Наукового Комітету і Наукових Комісій і призначати виконавчого директора.

(44) Орган повинен тісно співробітничати з компетентними сторонами в Державах - членах, якщо це буде ефективно. Консультативний Форум повинен бути створений, щоб надавати поради виконавчому директору в складанні механізмів обміну інформацією, і гарантувати тісне співробітництво, особливо у відношенні роботи з системою мережі. Співробітництво і відповідний обмін інформацією повинні також мінімізувати потенціал для відхилення наукових поглядів.

(45) Орган повинен прийняти роль Наукових Комітетів, приєднаних до Комісії у випуску наукових думок у його сфері компетенції. Необхідно реорганізувати ці Комітети, щоб гарантувати велику наукову послідовність щодо системи постачання продуктів і можливості їх працювати більш ефективно. Тому Науковий Комітет і Перманентні Наукові комісії повинні  бути встановлені в межах Органа, щоб забезпечити ці погляди.

(46), щоб гарантувати незалежність, членами Наукового Комітету і Комісій повинні бути незалежні вчені, призначені на основі відкритої прикладної процедури.

(47) роль Органа, як незалежного наукового пункту відноситься на те, що науковий погляд може бути затребуваний не тільки Комісією, але також і Європейським парламентом і Державами - членами. Щоб гарантувати якість керування і послідовність процесів наукового повідомлення, Орган повинен бути в змозі відхиляти чи виправляти вимоги, передбачені для цього реабілітацією і на основі визначених критеріїв. Також необхідно зробити крок щодо можливості запобігання відхилень наукових поглядів і, у випадку відхилення наукових поглядів між науковими сторонами, процедури повинні бути на місці, щоб вирішити розбіжність чи забезпечити керування ризику чіткою основою наукової інформації.

(48) Орган повинен також могти уповноважити наукові вивчення, необхідні для досягнення його режимів роботи, при гарантуванні, що зв'язки, встановлені ним з Комісією і Державами - членами, запобігають дублюванню спроби. Це необхідно виконати відкритим і чітким способом, і Орган повинен узяти до уваги існуючий досвід і структуру Об'єднання.

(49) відсутність у нормах Об'єднання ефективної системи збереження й аналізу даних щодо системи постачання продуктів - визнаний як головний недолік. Тому система збереження й аналізу необхідних даних у сфері збору Органом, повинна бути встановлена у формі мережі, скоординованої Органом. Огляд мережі зібраних даних Об'єднання, що вже існують у сферах, закритих Органом, - запитують.

(50) Поліпшене визначення появи ризику може в короткий термін бути головним профілактичним приладом у використанні Державами - членами і Об'єднанням для здійснення їхньої політики. Тому необхідно призначити Органу дострокове завдання збору інформації і контролю пильності і забезпечення оцінки й інформації щодо появи ризику з метою його запобігання.

(51) встановлення Органа надасть можливість Державам - членам стати більш тісно залученими в наукові процедури. Тому з цією метою  необхідне тісне співробітництво між Органом і Державами - членами. Особливо Орган повинен могти призначати визначені завдання організаціям у Державах - членах.

(52) необхідно гарантувати, що рівновага спрямована між потребою використовувати національні організації для виконання завдання Органа, і потребою гарантування мети повної послідовності, тобто, що такі завдання проведені відповідно до критеріїв, встановлених для таких завдань. Існуючі процедури для розподілу наукових завдань Державам - членам, зокрема у відношенні оцінки справ, представлених промисловістю для авторизації деяких виробів, чи продуктів, - повинні бути повторно розглянуті в межах року з метою прийняття до уваги встановлення Органа і пропонованих нових засобів, оцінних процедур, збережених принаймні настільки ж строгими як колись.

(53)  Остаток Комісії цілком відповідальний за зв'язок заходів керування ризиком. Тому відповідною інформацією потрібно обмінюватися між Органом і Комісією. Тісне співробітництво між Органом, Комісією і Державами - членами також необхідне для гарантії, що  взаємозв'язок глобального зв'язку обробляється.

(54) незалежність Органу і його роль в інформуванні суспільства, що він зможе автономно повідомити в сферах його компетентності його ціль, яка є об'єктивною, достовірною і легко зрозумілою інформацією.

(55) Відповідне співробітництво з Державами - членами й іншими зацікавленими сторонами необхідне в граничній сфері суспільних інформаційних кампаній, щоб узяти до уваги будь-які регіональні параметри і будь-яку кореляцію зі стратегією здоров'я.

(56) Крім його принципів дії, основаних на незалежності і чіткості, Орган повинен бути організацією, відкритою для контактів зі споживачами і з іншими зацікавленими сторонами.

(57) Орган повинен фінансуватися загальним бюджетом Європейського Союзу. Однак, у світлі придбаного досвіду, особливо у відношенні обробки авторизационных справ, представлених промисловістю, можливість оплати повинна бути досліджена в межах трьох років, після вступу в силу цієї Постанови. Бюджетні процедури  Об'єднання залишаються застосовними настільки довго, наскільки будь-які субсидії підлягають оплаті в загальний бюджет Європейського Союзу. Крім того, ревізія рахунків повинна бути почата Судом Аудиторів.

(58) необхідно врахувати участь Європейських країн, що - не є членами Європейського Союзу але які уклали угоди, що зобов'язують їх транспортувати і виконувати закон Об'єднання, у сфері, підвладній цій Постанові.

(59) система  швидкого реагування вже існує в структурі Ради Директиви 92/59/EEC від 29 червня 1992 по загальній безпеці продуктів (8). Область існуючої системи включає харчові продукти і промислові вироби, але не корма. Криза зі свіжими харчовими продуктами продемонструвала необхідність встановлення поліпшеного і розширеного швидкого попередження, що охоплює харчові продукти і корми. Ця виправлена система повинна керуватися Комісією і включати як членів мережі Держав - членів, так і Комісію й Орган. Система не повинна охоплювати заходи Об'єднання для раннього обміну інформацією у випадку радіологічної аварії, як визначено в Рішенні Ради 87/600/Euratom (9).

(60) Обставини безпеки свіжих харчових продуктів продемонстрували потребу встановити відповідні міри, у випадку аварійних ситуацій, які гарантують, що всі продукти, незалежно від їхнього типу і походження, і усі корма будуть підкорятися загальним мірам у випадку серйозного ризику для здоров'я суспільства, здоров'я  тварин чи навколишнього середовища. Такий комплексний підхід до аварійних мір безпеки харчових продуктів повинен надати ефективні дії, які потрібно прийняти й уникнути штучної невідповідності у видаленні серйозного ризику щодо харчових продуктів чи кормів.

(61) Криза свіжих харчових продуктів також показала вигоди Комісії, належним образом пристосованої: більш швидкими процедурами для регулювання кризи. Ці організаційні процедури повинні давати можливість поліпшити координацію зусиль і визначити найбільш ефективні заходи на основі кращої наукової інформації. Тому, виправлені процедури повинні братися до уваги як обов'язки Органа і повинні забезпечити їх науково-технічну допомогу у формі повідомлення у випадку кризи харчових продуктів.

(62), щоб гарантувати більш ефективний, комплексний підхід до системи харчування, необхідно встановити Комітет із системи харчування і Здоров'я Тварин, що заміщає Постійний Ветеринарний Комітет, Постійний Комітет для Харчових продуктів і Постійний Комітет для кормів. Відповідно, Рішення Ради 68/361/EEC (10), 69/414/EEC (11), і 70/372/EEC (12), повинні бути анульовані. По тій же самій причині Комітет із системи харчування і Здоров'я Тварин  повинен також замінити Постійний Комітет зі Здоров'я Рослин щодо його компетентності (для Директив 76/895/EEC (13), 86/362/EEC (14), 86/363/EECU5), 90/642/EECU6) і 91/414/EEC (17)) на захист продуктів   рослин і установку максимальних залишкових норм.

(63) міри, необхідні для виконання цієї Постанови, повинні бути прийняті відповідно до Рішення Ради, 1999/468/EC від 28 червня 1999. Установлення процедур для застосування ступенів виконання, що обговорювалися на Комісії (18).

(64) необхідно, щоб керівники мали достатньо часу для адаптації до деяких вимог, встановлених існуючою Постановою і щоб Європейський Орган Безпеки харчових продуктів почав ці дії 1 січня 2002.

(65) важливо уникнути мішанини між завданнями Органу і Європейського Агенства з Оцінки Лікарських препаратів (EMEA) встановленого  Радою Постанови (ЄЕС) Номер 2309/93 (19). Отже, необхідно установити, що ця Постанова без збитку компетентності, обговорюваної на EMEA відповідно до законодавства Об'єднання, включаючи повноваження, обговорені Радою Постанови (ЄЕС) Номер 2377/90 від 26 червня 1990, встановлює процедури Об'єднання для встановлення максимальних меж залишку ветеринарних лікарських препаратів у харчових продуктах тваринного походження (20).

(66) необхідне й відповідне виконання базисних цілей цієї Постанови, щоб передбачити деяку відповідність понять, принципів і процедур, що формують загальну підставу для харчового законодавства в Об'єднанні й установити Європейський Орган Безпеки харчових продуктів. Відповідно до принципу співрозмірності як обговорено в Статті 5 Угоди, ця Постанова не йде поза тим, що є необхідним, щоб досягти переслідувані цілі.

ПРИЙНЯТИ ЦЮ ПОСТАНОВУ:

ГЛАВА I

ОХОПЛЕННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 1

Мета й охоплення

1. Ця Постанова є основою для забезпечення високого рівня захисту здоров'я населення й інтересів споживачів щодо харчових продуктів, зокрема, приймаючи до уваги розходження в постачанні харчових продуктів, включаючи традиційні продукти, поки забезпечується ефективне функціонування внутрішнього ринку. Воно встановлює загальні принципи й обов'язки, можливість надання сильної наукової бази, ефективних організаційних заходів і процедур, що підтримують прийняття рішень з питань безпеки харчових продуктів і кормів.

2. Ціль абзацу 1, цієї Постанови - надання Загальних принципів управління харчовими продуктами і кормами взагалі, і безпекою харчових продуктів і  кормів в основному, у нормах Об'єднання і національних.

Вона встановлює Європейський Орган Безпеки харчових продуктів.

Вона надає процедури з питань  прямого чи непрямого впливу на безпеку харчових продуктів і кормів.

3. Ця Постанова повинна застосовуватися до всіх стадій виробництва, обробки і поширення харчових продуктів і кормів. Вона не повинна застосовуватися до первинної продукції для приватного внутрішнього використання чи домашнього приготування, обробки та збереження харчових продуктів для приватного домашнього споживання.

Стаття 2

Визначення "харчові продукти"

У цій Постанові, "харчовий продукт" (чи "харчові продукти") означає будь-яку речовину або виріб, так чи інакше оброблений, частково оброблений чи необроблений, призначений, чи попередньо спрямований, для споживання людьми.

"Харчовий продукт" включає напої, жувальну гумку і будь-які матерії, включаючи воду, попередньо змішану з харчовим продуктом протягом його виробництва, підготовки чи обробки. Визначення включає воду після точки згоди, як визначено в Статті 6 Директиви 98/83/EC і без упереджень вимогам Директив 80/778/EEC і 98/83/EC.

"Харчовий продукт" не повинен включати:

( A) корма;

( B) живих тварин, якщо вони не підготовлені до поміщення на ринок для споживання людиною;

( C) рослини, що передують збору врожаю;

(D) лікарські препарати в межах значення Ради Директив 65/65/EEC (21) і 92/73/EEC (22);

( E) косметичні вироби в межах значення Ради Директиви 76/768/EEC (23);

( F) тютюн і вироби з тютюну в межах значення Ради Директиви 89/622/EEC (24); ( G) чи наркотичні психотропні речовини в межах значення Одиночної Угоди Організації Об'єднаних Націй по Наркотичних речовинах, 1961, та Угоди Організації Об'єднаних Націй по Психотропних речовинах, 1971;

( H) залишки і забруднюючі домішки.

Стаття 3

Інші визначення

З метою цієї Постанови:

1. "Харчове законодавство" - закони, постанови й адміністративні положення керування харчовими продуктами взагалі, і безпекою харчових продуктів зокрема, і в нормах Об'єднання й в національних нормах; воно охоплює будь-які стадії виробництва, обробки і поширення харчових продуктів, а також кормів, виготовлених для згодовування тваринам, що виробляють харчові продукти;

2. " Комерція харчових продуктів " означає будь-яку діяльність, або для доходу або ні, і або суспільне, або приватне виконання будь-яких дій, зв'язаних з будь-якою стадією виробництва, обробки і поширення харчових продуктів;

3. " Керівник комерції харчових продуктів " означає звичайних чи юридичних осіб, відповідальних за виконання вимог харчового законодавства в межах комерції харчових продуктів, що перебувають під їхнім контролем;

4. "корма"  означає будь-яка речовина чи виріб, включаючи добавки, оброблені, частково оброблені чи необроблені, призначені, для використання при оральній годівлі тварин;

5. " Комерція кормів " означає будь-які дії, чи для  доходу чи ні, і суспільне чи приватне виконання будь-яких дій виробництва, виготовлення, обробки, збереження, транспортування чи поширення кормів, включаючи будь-яке виробництво, виготовлення,  обробку чи збереження кормів для годівлі тварин на його власній ділянці землі;

6. " Керівник комерції кормів " означає звичайних чи юридичних осіб, відповідальних за забезпечення виконання вимог харчового законодавства в межах комерції кормів. що перебувають під їхнім контролем;

7. "Роздрібний продаж" означає приготування чи обробку харчових продуктів і їхнє збереження в торговому пункті чи доставка кінцевому споживачу, а також включає кінцевий розподіл, поставні операції, фабричним їдальням, установам постачання, ресторанам і інші подібні дії обслуговування харчовими продуктами, магазинам, мережі супермаркетів і оптовим ринкам;

8. " Поміщення на ринок " означає закріплення харчових продуктів чи кормів з метою продажу, включаючи запропоновані для продажу чи будь-які інші форми переміщення, або безкоштовно або ні,  для продажу, поширення, і інших форм передачі;

9. "Ризик" означає функцію ймовірного шкідливого впливу на здоров'я і серйозності цього впливу, що приводить до небезпеки;

10. " Аналіз ризику " означає процес, що складається з трьох зв'язаних компонентів: оцінки ризику, керування ризиком і передачі ризику;

11. " Оцінка ризику " означає науково обгрунтований процес, що складається з чотирьох стадій: ідентифікація небезпеки, характеристика небезпеки, встановлення оцінки і характеристика ризику;

12. "Управління ризиком" означає процес, відмінний від оцінки ризику, зважування стратегічних альтернатив у консультації з зацікавленими сторонами, розгляд оцінки ризику й інші законні фактори, і, якщо буде потреба, вибір відповідного запобігання і вибір керування;

13. " Передача ризику " означає інтерактивний обмін інформацією і думками на всьому протязі процесу аналізу ризику , тобто, небезпек і ризиків, факторів, зв'язаних з ризиком і розумінням ризику, серед аналітиків ризику, управлінням ризику, споживачів,  підприємців харчових продуктів і кормів, академічним об'єднанням і іншими зацікавленими сторонами, включаючи пояснення результатів оцінки ризику і підстави рішень управління ризику;

14. "Небезпека" означає біологічний, хімічний чи фізичний агент , чи стан, харчових продуктів чи кормів з потенційними причинами несприятливого впливу на здоров'я;

15. "Виявлення" означає здатність виявлення і простежування харчових продуктів, кормів, виробляючих продукти тварин, чи речовин, призначених, чи очікуваних, що вони будуть  харчовим продуктом чи кормом, на протязі всіх стадій виробництва, обробки і розподілу;

16. " Стадії виробництва , обробки і розподілу " означають будь-яку стадію, включаючи  ввіз, від включення первинної продукції харчових продуктів, до включення її збереження, транспортування, чи продажі постачання кінцевому споживачу і, якщо доречно, імпортування, виробництва, збереження, транспортування, розподілу, продажі і постачання кормів;

17. "Первинна продукція" означає виробництво, вирощування або ріст первинних продуктів, включаючи збір врожаю, доїння і викуп тваринницької продукції до забою худоби. Це також включає полювання і ловлю тварин і збір врожаю диких рослин;

18. " Кінцевий споживач " означає остаточного споживача харчових продуктів, що не буде використовувати харчовий продукт як частину будь-якої комерційної діяльності з харчовими продуктами.

ГЛАВА II

ОСНОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Стаття 4

 Охоплення

1. Ця Глава стосується всіх стадій виробництва, обробки і розподілу харчових продуктів, а також кормів, зроблених для, чи згодовуваних, тваринам, що виробляють продукти .

2. Принципи, встановлені в Статтях від 5 до 10 повинні формувати загальну структуру єдиного розвитку, що буде послідовним після вживання заходів.

3. Існуючі принципи і процедури харчового законодавства повинні бути приняті якомога швидше, саме пізніше до 1 січня 2007, щоб дотримуватися Статті 5 - 10.

4. Доти, і шляхом часткового скасування абзацу 2, існуюче законодавство буде брати до уваги принципи, встановлені в Статтях від 5 до 10.

ЧАСТИНА 1

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ХАРЧОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 5

Основні цілі

1. Харчове Законодавство повинне переслідувати одну або кілька головних цілей високого рівня захисту  життя і здоров'я суспільства і захисту інтересів споживачів, включаючи ринкові дії в торгівлі продуктами, приймаючи в увагу, де це доречно, захист  здоров'я і добробуту тварин, здоров'я рослини і навколишнього середовища.

2. Харчове Законодавство повинне прагнути досягти вільного пересування в Об'єднанні продуктів і кормів, виготовлених чи проданих відповідно до загальних принципів і необхідних умов  цієї Глави.

3. Де міжнародні стандарти існують, чи їхнє забезпечення неминуче, вони повинні бути прийняті на розгляд для розробки чи пристосування харчового законодавства, крім того, де такі стандарти або доречні частини були б неефективним чи невідповідним способом для виконання законних цілей харчового законодавства, або де є наукове виправдання, чи де вони привели б до різних рівнів захисту від стандарту, визначеного як відповідний в Об'єднанні.

Стаття 6

Аналіз Ризику

1. Щоб досягти основних цілей високого рівня захисту здоров'я і життя громадськості,  харчове законодавство повинне бути засноване до аналізу ризику, крім випадків, де це не відповідає обставинам чи походженню мір.

2. Оцінка Ризику повинна бути основана на наявному науковому доказі і починатись незалежним, об'єктивним і чітким способом.

3. Управління ризиком повинне взяти до уваги результати оцінки ризику, і особливо, думки Органа, згаданого в Статті 22, та інші законні фактори, по розглянутому питанню, і попереджувальні принципи, де умови, встановлені в Статті 7 (1) доречні, щоб досягти загальних цілей  харчового законодавства, встановлених у Статті 5.

Стаття 7

Попереджувальні принципи

1. У окремих обставинах, де, випливаючи на оцінку наявної інформації, можливість несприятливого впливу на здоров'я встановлена, але наукова невизначеність зберігається, необхідні попередні міри управління ризиком, які  гарантують, що може бути прийнятий високий рівень захисту здоров'я, обраний в Об'єднанні, під час очікування подальшої наукової інформації з більш всебічною оцінкою ризику.

2. Міри, прийняті на основі абзацу 1, повинні бути пропорційні, і не більш обмежувальні для торгівлі, чим це потрібно, щоб досягти високого рівня охорони здоров’я, обраного в Об'єднанні, відношення технічного й економічного виконання й інші фактори, розцінюються в питанні як законні, при розгляді. Міри повинні бути розглянуті в межах прийнятного проміжку часу, що залежить від впливу встановленої природи ризику на життя чи здоров'я, а також від виду наукової інформації, необхідної, щоб роз'яснити наукову невизначеність і провести більш всебічну оцінку ризику.

Стаття 8

Захист інтересів споживачів

1. Харчове законодавство має прагнути до захисту інтересів споживачів, а також повинно надати підстави для споживачів щодо альтернативи, яка пояснюється, і щодо харчових продуктів, які вони споживають. Воно повинне прагнути до запобігання:

( A) шахрайських  дій, або дій, що вводять в оману;

( B) підробки харчових продуктів; і

( C) будь-яких інших дій, що можуть вводити в оману споживача.

ЧАСТИНА 2

ПРИНЦИПИ ПРОНИКНОСТІ

Стаття 9

Суспільна консультація

Суспільна консультація повинна бути відкритою і проникливою, що прямо чи побічно представляє організацію, протягом підготовки, оцінки і перегляду  харчового законодавства, за винятком випадків, де невідкладність питання не дозволяє цього.

Стаття 10

Суспільна інформація

Без упереджень відповідних положень Об'єднання і національного законодавства щодо доступу до документів, де маються прийнятні підстави для підозри, що харчові продукти чи корма можуть представляти ризик для людського чи тваринного здоров'я, тоді, у залежності від природи, серйозності і ступеню цього ризику, суспільні органи повинні почати відповідні кроки, щоб пояснити населенню характер впливу  ризику на здоров'я, установити найбільш повний  можливий ступінь харчових продуктів чи кормів, чи тип харчових продуктів чи кормів, ризик, що вони можуть представляти, і міри які приймаються або що збираються прийматися для запобігання, зниження чи усунення цього ризику.

ЧАСТИНА 3

ЗАГАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТОРГІВЛІ ХАРЧОВИМИ ПРОДУКТАМИ

Стаття 11

Харчові продукти і корма, імпортовані в Об'єднання

Харчові продукти і корма, імпортовані в Об'єднання для поміщення на ринок у межах Об'єднання, повинні підкорятися необхідним вимогам харчового законодавства чи умовам, схваленим Об'єднанням, для того, щоб бути принаймні відповідними їм, або, де існує визначена угода між Об'єднанням і країною-експортером , - підкорятися необхідним умовам, встановленим у цьому відношенні.

Стаття 12

Харчові продукти і корма, експортовані Об'єднанням

1. Харчові продукти і  корма, експортовані чи ре-експортовані Об'єднанням для поміщення на ринок третьої країни, повинні підкорятися визначеним вимогам  законодавства харчових продуктів, якщо інше не потрібно органами країни, у яку продукти імпортуються, чи установленими відповідно до законів положеннями, стандартами, кодексами, практичними посібниками, і іншими юридичними й адміністративними процедурами, що можуть бути діючими в країні імпортування.

В інших обставинах, крім випадків, де харчові продукти шкідливі для здоров'я або корма  небезпечні, харчові продукти і корма можуть тільки експортуватися чи ре-експортуватися, якщо компетентні органи приймаючої країни явно погодилися, з повним поясненням причин і обставин, по яких харчові продукти чи корм, не можуть бути поміщені на ринку Об'єднання.

2. Де положення двосторонньої угоди, укладеної між Об'єднанням чи однією з цих Держав - членів і третьою країною відповідні, харчові продукти і корма, експортовані Об'єднанням, чи Державою - членом  третій країні повинні виконувати згадані положення.

Стаття 13

Міжнародні стандарти

Без упереджень їхніх прав і зобов'язань, Об'єднання і Держави - члени повинні:

( A) сприяти розробці міжнародних технічних норм для харчових продуктів і кормів, а також санітарних і фітосанітарних стандартів;

( B) підтримувати координацію роботи над стандартами харчових продуктів і кормів, започаткованими міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;

( C) сприяти, де це доречно і відповідно, розробці угод по розпізнаванню відповідності визначених, зв'язаних з харчовими продуктами і кормами мір;

( D) приділяти особливу увагу спеціальній розробці, фінансовим і торговим потребам країн, що розвиваються, з наданням гарантії, щоб міжнародні стандарти не створили непотрібних перешкод експорту від країн, що розвиваються;

( E) підтримувати взаємодію між міжнародними технічними нормами і харчовим законодавством, при забезпеченні, що високий рівень захисту, прийнятий в Об'єднанні не занижений.

ЧАСТИНА 4

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ  ХАРЧОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 14

Вимоги до Безпеки харчових продуктів

1. Харчові продукти не повинні бути поміщені на ринку, якщо це небезпечно.

2. Харчові продукти повинні вважатися небезпечними, якщо вони розглядаються як:

( A) шкідливі для здоров'я;

( B) непридатні для споживання людиною.

3. У визначенні, чи є будь-який харчовий продукт небезпечним, увагу необхідно приділяти:

( A) нормальним умовам використання харчових продуктів споживачем, а також кожній стадії виробництва, обробки і розподілу,

( B) інформації, призначеній для споживача, включаючи інформацію щодо етикетки, чи іншу інформацію, узагалі корисну для споживача, щодо запобігання визначеної шкідливості визначених харчових продуктів чи категорій харчових продуктів.

4. У визначенні, чиє будь-який харчовий продукт шкідливим для здоров'я, увагу необхідно приділяти:

( A) не тільки на імовірність безпосередньої короткочасної чи тривалої дії цього харчового продукту на здоров'я споживача, але також і на наступні покоління;

( B) на ймовірний кумулятивний токсичний вплив;

( C) на специфічну чутливість здоров'я визначеної категорії споживачів, якщо харчові продукти призначені для цієї категорії споживачів.

5. У визначенні, чиє будь-який харчовий продукт непридатним для споживання людиною, увагу необхідно приділяти тому, чи є харчовий продукт неприпустимим для споживання людиною, відповідно до його призначеного використання, із причин зараження, чи домішок, чи через гниття, чи псування, розкладання.

6. Якщо будь-який харчовий продукт, що є небезпечним - частина партії, серії чи вантажу харчових продуктів того ж самого класу чи сорту, необхідно припускати, що всі харчові продукти в цій партії, серії чи вантажі також небезпечні, якщо наступна детальна оцінка не доведе що партія, що залишилася, серія чи вантаж безпечні.

7. Харчові продукти, що виконують визначені положення Об'єднання, щодо управління безпекою харчових продуктів, необхідно вважати безпечними, оскільки положення охоплюються визначеними порушеними положеннями Об'єднання.

8. Відповідність харчових продуктів з визначеними положеннями, застосовними до цих харчових продуктів, не повинне перешкоджати компетентним органам вживати відповідних заходів, щоб встановлювати обмеження на їхнє розміщення на ринок чи вимагати їхнього видалення з ринку, якщо існують причини підозрювати, що, незважаючи на таку відповідність, харчові продукти небезпечні.

9. Де немає ніяких визначених положень Об'єднання, харчові продукти будуть вважатися безпечними, якщо вони відповідають визначеним положенням національного  харчового законодавства тієї Держави - члена, на чию територію харчові продукти продаються, такі положення,  складаються і застосовуються без збитку до Угоди, в основних Статтях 28 і 30 цього Положення.

Стаття 15

Вимоги до безпеки кормів

1. корми не повинні поміщатись на ринок, або згодовуватися  будь-яким тваринам, що виробляють харчові продукти, якщо вони небезпечні.

2. корма будуть вважатися небезпечними для їх призначеного використання, якщо вони розглядаються як:

- ті, що мають несприятливий ефект на здоров'я населення чи тварин;

- зроблені з продуктів отриманих від тварин, що виробляють продукцію,, небезпечну для

споживання людиною.

3. Якщо корма, що були опреділені як не задовольняючі вимоги безпеки кормів - є частиною партії, серії чи вантажу кормів того ж самого класу чи сорту; необхідно припускати, що усі корма в цій партії, серії чи вантажі мають такий же вплив, якщо при наступній детальній оцінці не  доказалось що інша частина партії, серії чи вантажу задовольняє вимоги безпеки кормів.

4. корма, що виконують визначені положення , керівництва безпеки кормів Об'єднання, повинні вважатися безпечними, оскільки вимоги задовольняють необхідні положення Об'єднання.

5. Відповідність кормів з визначеними положеннями, застосовуваними до цих кормів, не повинне  перешкоджати компетентним органам уживати відповідних заходів, щоб встановлювати обмеження на їхнє розміщення на ринок, чи вимагати їхнього видалення з ринку, якщо існують причини підозрювати, що, незважаючи на таку відповідність, корми небезпечні.

6. Якщо немає ніяких визначених положень Об'єднання, корми повинні вважатися безпечними, якщо вони відповідають визначеним положенням внутрішньодержавного законодавства управління безпекою кормів Держави - члена, на чиїй території корма знаходяться в обороті, такі положення,  складаються і застосовуються без збитку до Угоди, особливо Статей 28 і 30 цієї Постанови.

Стаття 16

Представлення

Без збитку до більш визначених положень законодавства харчових продуктів, етикетування,  реклама і представлення харчових продуктів чи кормів, включаючи їхню форму, зовнішній вигляд чи упаковку, використовуваний пакувальний матеріал, спосіб,  яким вони розміщені й оформлення, у якому вони відображені, і інформація, зазначена відносно їхнім яким-небудь способом, - не повинні вводити в оману споживачів.

Стаття 17

Зобов'язання

1. Керуючі комерцією харчових продуктів і кормів, на всіх стадіях виробництва, обробки і поширення серед підприємців під їхнім контролем, повинні гарантувати, що їжа чи корм задовольняють вимоги харчового законодавства, що є важливим в їхніх діях, а також повинні перевірити, що такі вимоги виконані.

2. Держави - члени повинні виконувати харчове законодавство, а також контролювати і перевіряти, що доречні вимоги  харчового законодавства виконуються  керуючими комерцією харчових продуктів і кормів на всіх стадіях виробництва, обробки і поширення.

З цією метою, вони повинні затвердити систему офіційного контролю й інших дій, що відповідають обставинам, включаючи інформування громадськості про безпеку і ризик харчових продуктів і кормів, контролю безпеки харчових продуктів і кормів, а також інших контролюючих дій, що охоплюють усі стадії виробництва, обробки і поширення.

Держави - члени повинні також установити правила про міри і штрафи, що застосовуються до порушень законодавства харчових продуктів і кормів. Передбачені міри і штрафи повинні бути ефективні, пропорційні і що переконуючі.

Стаття 18

Виявлення

1. Виявлення харчових продуктів, кормів, тварин, що виробляють харчові продукти , і

будь-яких інших речовин, що повинні бути, чи ймовірно є, вхідними у харчовий продукт, чи корм, повинно бути встановлена на всіх стадіях виробництва, обробки і поширення.

2. Керуючі комерцією харчових продуктів і кормів повинні кваліфіковано встановлювати будь-яку особистість, що їм поставляла харчові продукти, корми, тварин, що виробляють харчові продукти, чи будь-яку речовину, що повинна бути, чи ймовірно є в харчовому продукті чи кормі.  З цією метою, такі керуючі повинні мати на місці системи і процедури, що дозволяють цій інформації бути доступною компетентним органам за вимогою.

3. Керуючі комерцією харчових продуктів і кормів повинні мати на місці системи і процедури, щоб встановлювати інших підприємців,  яким їхні продукти були поставлені. Ця інформація повинна бути доступною компетентним органам за вимогою.

4. Харчові продукти чи корма, що поміщаються на ринок чи, імовірно,  будуть поміщені на ринку в Об'єднанні, будуть відповідно етикетуйовані чи визначені, щоб полегшити їх виявлення, крізь доречну документацію чи інформацію відповідно до доречних вимог більш визначених положень.

5. Положення, з метою застосування вимог цієї Статті щодо окремих областей, можуть бути прийняті відповідно до процедури, встановленої в Статті 58 (2).

Стаття 19

Відповідальність за харчові продукти: керуючий комерцією харчових продуктів

1. Якщо керуючий комерцією харчових продуктів розглядає, чи існує причина вірити, що харчові продукти, які ввозяться, виробляються, обробляються чи розподіляються, не погоджуються з вимогами безпеки харчових продуктів,  необхідно негайно почати процедури вилучення даних харчових продуктів з ринку, відкіля харчові продукти відправляються на негайний контроль, початий керуючим комерцією харчових продуктів і інформувати компетентні органи про це. Якщо продукти, можливо, досягли споживача, керуючий повинний ефективно і точно пояснити споживачам причини їхнього вилучення, і, у разі потреби, вилучити продукти в  споживачів, уже постачених ними, якщо інших мір не досить для досягнення високого рівня охорони здоров’я.

2. Керуючий комерцією харчових продуктів відповідальний за роздрібні чи поширювальні дії, що не впливають на упаковку, етикетуювання, чи безпеку цілісності харчових продуктів, повинний, у межах його відповідних дій, ініціювати процедури вилучення з ринку продуктів, неузгоджених з вимогами безпеки харчових продуктів і повинен взяти участь у сприянні безпеки харчових продуктів,  передаючи доречну інформацію, необхідну для виявлення харчових продуктів, співпрацюючи в діях, прийнятих постачальниками, чи обслуговуючим персоналом, виготовлювачами чи компетентними органами.

3. Керуючий комерцією харчових продуктів повинен негайно інформувати компетентні органи, якщо вони розглядаються, або якщо існує причина повірити, що харчові продукти, що розмістили на ринку, можуть бути шкідливими для людського здоров'я. Керуючі повинні повідомити компетентні органи про дії, прийняті для запобігання ризику кінцевих споживачів і не повинні запобігати чи перешкоджати будь-яким сторонам у співробітництві, відповідно до національного законодавства і юридичної практики, з компетентними органами, де це може запобігти, чи знизити виключення ризику, що походить від харчових продуктів.

4. Керуючі комерцією харчових продуктів повинні співробітничати з компетентними органами в діях, прийнятих для запобігання чи зниження ризику, що походить від харчових продуктів, що вони поставляють чи уже поставили.

Стаття 20

Відповідальність за корма: керуючі комерцією кормів

1. Якщо керуючий комерцією кормів розглядає, чи якщо існує причина вірити, що корма, які імпортовані, поставлені, оброблені, виготовлені чи поширені, не задовольняють норми  безпеки кормів, він повинен негайно ініціювати процедури по вилученню даних кормів з ринку і повідомити компетентні органи про це. У цих обставинах, чи у випадку, оговореному в Статті 15 (3), де партія, серія чи вантаж не задовольняють вимоги безпеки кормів, ці корми мають бути знищені, якщо компетентний орган не установив інакше. Керуючий повинен ефективно і точно повідомити споживачам кормів причини їхнього вилучення, і в разі потреби, вилучити в них продукти, уже продані, якщо інші міри не достатні для досягнення високого рівня охорони здоров’я.

2. Керуючий бізнесом кормів відповідальний за роздрібні чи поширювальні дії, що не впливають на упаковку, етикетуювання, безпеку чи цілісність кормів, повинен, у межах своїх відповідних дій, ініціювати процедури по вилученню з ринку продуктів, що не відповідають нормам безпеки кормів і повинен займатися наданням допомоги щодо безпеки харчових продуктів,  передаючи доречну інформацію, необхідну для виявлення кормів, співпрацюючи в діях, прийнятих постачальниками, обслуговуючим персоналом, виготовлювачами чи компетентними органами.

3. Керуючий бізнесом кормів повинен негайно повідомити компетентні органи, якщо корми розглядаються, або якщо існує причина вірити, що корма, що розміщені на ринку, не можуть відповідати вимогам безпеки кормів. Він повинен повідомити компетентні органи про дії, прийняті для запобігання ризику, що походить від використання цих кормів, а також, він не повинен запобігати чи перешкоджати співробітництву будь-яких сторін, відповідно до національного законодавства і юридичної практики, з компетентними органами, де це може запобігти, зменшити чи анулювати ризик, що походить від кормів.

4. Керуючі бізнесом кормів повинні співробітничати з компетентними органами в діях, прийнятих для запобігання ризику, що походить від кормів, що вони поставляють чи уже поставили.

Стаття 21

Зобов'язання

Положення цієї Глави повинні бути без збитку для Ради Директив 85/374/EEC  від 25 липня 1985 Про відповідність законів, постанов і адміністративних положень Держав - членів відносно зобов’язань про дефектні продукти (25).

ГЛАВА III

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОРГАН БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

ЧАСТИНА 1

МІСІЯ І ЗАВДАННЯ

Стаття 22

Місія Органа

1. Європейський Орган Безпеки харчових продуктів, іменований надалі як "Орган", цим самим встановлений.

2. Орган повинен надати наукове повідомлення і науково-технічну основу для законодавства Об'єднання і політики у всіх напрямках, що мають пряме чи непряме відношення до безпеки харчових продуктів і кормів. Він повинен надати незалежну інформацію щодо всіх питань у межах цих напрямків і зв'язків з ризиком.

3. Орган повинен сприяти високому рівню захисту людського життя і здоров'я, і в цьому відношенні брати до уваги здоров'я і добробут тварин, здоров'я рослин і навколишнього середовища, у контексті існування внутрішнього ринку.

4. Орган повинен збирати й аналізувати дані, щоб надати характеристику і моніторинг ризику, що мають прямий чи непрямий вплив на безпеку харчових продуктів і кормів.

5. Місія Органа повинна також включати умови:

( A) наукового повідомлення і науково-технічної підстави по харчуванню населення щодо законодавства Об'єднання і, на прохання Комісії, допомогти щодо зв'язку харчових проблем у межах структури програми здоров'я Об'єднання;

( B) наукових думок щодо інших питань, які стосуються  здоров'я і добробуту тварин а також здоров'я рослин;

( C) наукових думок щодо інших продуктів, ніж харчові продукти і корма, пов'язаних з генетичною зміною організму, як визначено відповідно до Директиви 2001/18/EC і без збитку до процедур, установленим там.

6. Орган повинен надати наукові думки, що будуть служити як наукова підстава для складання і вживання заходів Об'єднання на місцях зниження в межах цієї місії.

7. Орган повинен виконати свою місію в умовах, що надають право йому, служити як довідковий пункт на підставі його незалежності, науково-технічної якості думок, що він випускає й інформації, що він поширює, чіткість його процедур і методів дії, і його завзятості у виконанні завдань, покладених на нього. Він повинен діяти в тісній взаємодії з компетентними організаціями в Державах - членах, що виконують подібну місію, як і Орган.

8. Орган, Комісія, і Держави - члени повинні співробітничати, щоб підтримувати ефективний зв'язок між оцінкою ризику, управлінням ризику і функціями передачі ризику.

9. Держави - члени повинні співробітничати з Органом, щоб гарантувати виконання його місії.

Стаття 23

Завдання  Органа

Завдання Органа повинні бути наступні:

( A), надавати установам Об'єднання і Держав - членів кращі можливі наукові думки у всіх випадках, передбачених відповідно до законодавства Об'єднання і по будь-якому питанню в межах його місії;

( B),  підтримувати і координувати розробку однорідних методологій оцінки ризику в напрямках, що входять у межі його місії;

( C), надати науково-технічну основу Комісії, що входить у межі його місії і, коли необхідно, витлумачити і розглянути думки по оцінці ризику;

( D), уповноважити наукові вивчення, необхідні для виконання його завдання;

( E), шукати, збирати, перевіряти, аналізувати, і підбивати підсумок науково-технічним даним в напрямку його завдання;

( F), почати дії, для визначення і характеристики ризику, що з'явився, у межах його завдання;

( G), установити мережну систему організацій, що працюють у напрямках його завдання і відповідати за їхні дії;

( H), надавати науково-технічну оцінку, щодо дій Комісії в процедурах регулювання кризи, здійснюваних Комісією у відношенні безпеки харчових продуктів і кормів;

( I), надати науково-технічну оцінку, коли потрібно, щодо дій Комісії, з метою поліпшення співробітництва між Об'єднанням, зацікавленими країнами, міжнародними організаціями і третіми країнами, у межах його завдання;

( J), гарантувати, що суспільство і зацікавлені сторони приймають швидку, достовірну, об'єктивну і зрозумілу інформацію в межах його завдання;

( K), пересилати незалежно його власні висновки й орієнтації з питань у межах його завдання;

( L) почати будь-яке інше завдання, призначене на це Комісією в межах його завдання.

ЧАСТИНА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ

Стаття 24

Організації Органа

Орган повинен включати:

( A) Управління Адміністрації;

( B) Виконавчого директора і його штат;

( C) Консультативний Форум;

( D) Науковий Комітет і Наукові Комісії.

Стаття 25

Управління Адміністрації

1.Управління Адміністрації повинне складатися з 14 членів, призначених Радою в консультації з Європейським парламентом зі списку, складеного Комісією, що включає ряд кандидатів, в основному більший, ніж число членів, що будуть призначені, плюс ще представник Комісії. Четверо з членів повинні мати походження з організацій, що представляють споживачів і інші інтереси в системі харчування.

Список, складений Комісією, супроводжуваний доречною документацією, повинен бути відправлений Європейському парламенту. Якомога швидше, але в межах трьох місяців після передачі, Європейський парламент може зробити свої дійсні переконання для розгляду Радою, яка потім призначить Управління Адміністрації.

Члени Управління повинні бути призначені таким способом, щоб гарантувати найвищі стандарти компетентності, широкий діапазон доречної експертизи і, сумісне з ними, саме по можливості широке  географічне поширення в межах Об'єднання.

2. Термін повноважень Членів повинен тривати чотири роки, і може обновлятися тільки один раз. Однак, при першому призначенні, цей період повинен бути шість років для половини членів.

3. Управління Адміністрації має прийняти внутрішні правила повноважень на основі пропозиції виконавчого Директора. Ці правила повинні бути обнародувані.

4. Управління Адміністрації повинне вибрати одного зі своїх членів як їхнього суддю на двох-літній період, що має бути заміненим.

5. Управління Адміністрації повинне прийняти свої процесуальні норми. Якщо інакше не вказано, Управління Адміністрації буде діяти більшістю його членів.

6. Управління Адміністрації повинне приймати пропозиції Судді, при схваленні принаймні третьої частини його членів.

7. Управління Адміністрації повинне гарантувати, що Орган виконує свої завдання, а також виконує завдання, призначені йому в умовах, встановлених у цій Постанові.

8. До 31 січня кожного року, Управління Адміністрації повинне прийняти програму роботи Органа впродовж наступаючого року. Воно повинне також прийняти зміни придатні для  багаторічних програм. Управління Адміністрації повинне гарантувати, що ці програми сумісні з законодавчими і стратегічними пріоритетами Об'єднання в області безпеки харчових продуктів.

До 30 Березня щороку, Управління Адміністрації повинне прийняти загальний звіт щодо дій Органа протягом попереднього року.

9. Управління Адміністрації, одержавши схвалення Комісії і думку Суду Аудиторів, повинне прийняти фінансове розпорядження Органа, що визначає в основному процедуру для складання і виконання бюджету Органа, відповідно до Статті 142 Фінансової Постанови від 21 грудня 1977 застосовного до загального бюджету Європейських Співтовариств (26) і з законодавчими вимогами щодо досліджень, проведених Європейським Анти-шахрайським Офісом.

10. Виконавчий Директор повинен брати участь у зустрічах Управління Адміністрації, без права голосу, і повинен представляти Секретаріат. Управління Адміністрації повинне запросити Суддю Наукового Комітету відвідувати ці зустрічі без права голосу.

Стаття 26

Виконавчий Директор

1. Виконавчий Директор повинен бути призначений Управлінням Адміністрації, на основі списку кандидатів, запропонованих Комісією після відкритого конкурсного іспиту, який буде опублікований в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств і в інших зацікавлених виданнях, що представляють інтереси, - терміном на п'ять років, і повинен  замінятися. Перед призначенням, кандидат, висунутий Управлінням Адміністрації, повинен бути запрошений без затримок робити заяву перед Європейським парламентом і відповісти на питання, поставлені членами цієї установи. Виконавчий Директор може бути усунутий з офісу більшістю голосів Управління Адміністрації.

2. Виконавчий Директор повинен бути юридичним представником Органа і повинен бути відповідальним за:

(A) щоденне керування Органа;

(B) складання пропозицій про  програми роботи Органа в консультації з Комісією;

(C) виконання робочих програм і рішень, прийнятих Управлінням Адміністрації;

(D) забезпечення положень відповідної наукової, технічної й адміністративної підстави для Наукового Комітету і Наукової Комісії;

(E) гарантування, що Орган виконав свої завдання відповідно до вимог його споживачів, особливо у відношенні адекватності представлених служб і фактичного часу;

(F) підготовку твердження доходів і витрат і прийняття бюджету Органа;

(G) усіх питань штату;

(H) розробку і підтримування контактів з Європейським Парламентом, і за забезпечення регулярного спілкування з їхніми доречними комітетами.

3. Щороку, Виконавчий Директор повинен представляти Управлінню Адміністрації для схвалення:

(A) проект загального звіту, що охоплює всі дії Органа в попередньому році;

(B) опис ппрограм роботи;

(C) проект річної звітності за попередній рік;

(D) проект бюджету на наступний рік.

Виконавчий Директор повинен, згідно прийняття Управлінням Адміністрації, відправити загальний звіт і програми Європейському парламенту, Раді, Комісії і Державам - членам, які повинні мати їх опублікованими.

4. Виконавчий Директор повинен схвалити усі фінансові витрати Органа і повідомити щодо дій Органа Управлінню Адміністрації.

Стаття 27

Консультативний Форум

1. Консультативний Форум повинен складатися з представників компетентних організацій у Державах - членах, що виконують завдання, подібні таким як Орган, на основі одного представника, від кожної Держави - члена. Представники можуть замінятися заступниками, призначеними в той же самий час.

2. Члени Консультативного Форуму не можуть бути членами Управління Адміністрації.

3. Консультативний Форум повинен давати поради Виконавчому Директору щодо виконання його режимів роботи під цією Постановою, особливо в складанні пропозицій про робочу програму Органа. Виконавчий Директор може також запитувати поради Консультативний Форум  про призначення попиту про наукові думки.

4. Консультативний Форум повинен скласти механізм для обміну інформацією про потенційний ризик і об'єднання пізнань. Він повинний гарантувати тісну взаємодію між Органом і компетентними організаціями в Державах - членах особливо по наступним об'єктам:

( A) в запобіганні дублювання наукових розробок Органа з Державами - членами, відповідно до Статті 32;

( B) у тих обставинах, що надані в Статті 30 (4), де Орган і національна організація зобов'язана співробітничати;

( C) в підтримці Європейської мережі організацій, що працюють у межах завдання Органа, відповідно до Статті 36 (1);

( D), де Орган чи Держава - член встановлює ризик, що з'явився.

5. Консультативний Форум повинен бути під головуванням виконавчого Директора. Він повинен збиратися регулярно через запрошення Судді чи на прохання принаймні третьої частини його членів, і не менше ніж чотири рази щорічно. Його порядок дій повинен бути визначений у внутрішніх правилах Органа і повинен бути обнародуваний.

6. Орган повинен надати технічну і логічну підставу, необхідну для Консультативного Форуму і надати Секретаріат для його зборів.

7. Представники департаментів Комісії можуть займатися роботою Консультативного Форуму. Виконавчий Директор може запрошувати представників Європейського парламенту й інших доречних організацій брати участь. Де Консультативний Форум обговорює питання, згадані в Статті 22 (5) (b), представники від компетентних організацій у Державах - членах, що виконують завдання, подібні тим, що згадано в Статті 22 (5) (b), можуть займатися роботою Консультативного Форуму, надаючи одного представника, призначеного кожною Державою - членом.

Стаття 28

Науковий Комітет і Наукова Комісія

1. Науковий Комітет і постійні Наукові Комісії повинні відповідати за забезпечення наукових думок Органа, кожний у межах їхніх власних сфер компетентності, і повинні мати можливість, при необхідності, організовувати суспільне слухання.

2. Науковий Комітет повинен відповідати за загальну координацію, необхідну для гарантування сумісності наукової процедури думки, особливо у відношенні прийняття робочих процедур і гармонізації технологій виробництва. Він повинен надати думки багатосерійних видань, що попадають у межі компетентності більш ніж однієї Наукової Комісії, і на виданнях, що не попадають  у компетентність кожної з Наукових Комісій. Якщо необхідно, і особливо у випадку, коли не попадають під  компетентність кожної з Наукових Комісій, Науковий Комітет повинен встановити робочі групи. У таких випадках, він повинен провести експертизу цих робочих груп при встановленні наукових думок.

3. Науковий Комітет повинен складатися із Суддів Наукових Комісій і шести незалежних наукових експертів, що не належать кожній з Наукових Комісій.

4. Наукові Комісії повинні складатися з незалежних наукових експертів. Коли Орган установлений, слідуючі Наукові Комісії повинні бути встановлені:

(A) Комісія з харчових добавок, ароматизуючих речовин, оброблюючих допоміжних засобів і матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;

(B) Комісія з добавок і виробів чи речовинам, що використовуються у кормах;

(C) Комісія зі здоров'я рослин, продуктів захисту рослин і їхніх залишків;

(D) Комісія з генетично змінених організмів;

(E) Комісія з дієтичних продуктів, харчування й алергій;

(F) Комісія з біологічних небезпек;

(G) Комісія з забруднюючих домішок у системі харчування;

(H) Комісія зі  здоров'я і добробуту тварин.

Число і назви Наукових Комісій можуть змінюватися у світлі технічної і наукової розробки

Комісії, при запиті Органа, відповідно до процедури, згаданої в Статті 58 (2).

5. Члени Наукового Комітету, хто не є членом Наукових Комісій, і члени Наукових Комісій, повинні призначатися Управлінням Адміністрації, впливаючи на пропозицію від виконавчого Директора, - на трирічний термін повноважень, що повинні замінятися, з послідуючою публікацією в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств, у доречних ведучих наукових виданнях і на вебсайті Органа.

6. Науковий Комітет і Наукові Комісії кожна повинні вибирати Суддю і двох Віце-суддів з числа їхніх членів.

7. Науковий Комітет і Наукові Комісії повинні діяти більшістю їхніх членів. Думки Меншої частини повинні бути зареєстровані.

8. Представники відділів Комісії повинні мати право бути присутніми на зборах Наукового Комітету, Наукових Комісій і їхніх робочих груп. Якщо запрошені так роблять, вони можуть допомогти з метою роз'яснення чи інформації, але не повинні впливати на обговорення.

9. Процедури для дій і співробітництва Наукового Комітету і Наукових Комісій повинні бути установлені у внутрішніх правилах Органа. Ці процедури, зокрема, повинні мати відношення до:

(A) кількості разів, що член може послідовно служити в Науковому Комітеті чи Науковій Комісії;

(B) числа членів у кожній Науковій Комісії;

(C) процедур для відшкодування витрат членів Наукового Комітету і Наукових Комісій;

(D) способу, яким завдання і запити щодо наукових думок призначені Науковому Комітету і Науковим Комісіям;

(E) створення й організації робочих груп Наукового Комітету і Наукових Комісій, і до можливості зовнішніх експертів бути  включеними в ці робочі групи;

(F) можливості оглядачам бути запрошеними на збори Наукового Комітету і Наукових Комісій;

(G) можливості організації суспільних слухань.

ЧАСТИНА 3

ДІЇ

Стаття29

Наукові думки

1. Орган повинен опублікувати наукову думку:

(A) на прохання Комісії, щодо будь-якого питання в межах його завдання, і у всіх випадках, де законодавство Об'єднання приймає положення для Органа, яке буде консультуватися;

(B) по його власній ініціативі, з питань, що виникають у межах його завдання.

Європейський парламент чи Держава - член можуть попросити Орган випустити наукову думку при виникненні питань в області його завдання.

2. Запити, згадані в абзаці 1, повинні супроводжуватися основною інформацією, що пояснює наукову публікацію, яка буде адресована і цікава Об'єднанню.

3. Де законодавство Об'єднання вже не визначає мінімальну кількість раз передачі наукової думки, Орган має випускати наукові думки в межах мінімальної кількості раз, зазначеної в проханні про думки, за винятком нормалізованих обставин.

4. Де різні питання ставляться в тих же самих публікаціях, або де питання не відповідають абзацу 2, або неясні, Орган може або відмовлятися, або запропонувати зміни до прохання про думку в консультації з установою чи Державою (ами) - членом(ами), що зробило запит. Виправдання для відмовлення повинні даватися установі чи Державі (ам) - члену, що зробило запит.

5. Де Орган має уже випущену наукову думку щодо визначеної теми запиту, він може відмовитися від запиту, якщо це полягає в тім, що немає ніяких нових наукових елементарних доказів повторної  експертизи. Докази для відмовлення повинні даватися установі чи Державі (ам) - члену, що зробило запит.

6. Забезпечення норм для застосування цієї Статті повинне бути встановлено Комісією після консультації з Органом, відповідно до процедури, передбаченої в Статті 58 (2). Ці правила особливо повинні визначити:

( A) процедуру, що буде застосовуватися Органом до питань, згаданим ним;

( B) рекомендації керування науковою оцінкою речовин, продуктів чи процесів, що відповідають законодавству Об'єднання, системі, що передує санкціонуванню чи вступу в позитивний список, особливо, де законодавство Об'єднання приймає положення для, чи схвалює, щоб справа була представлена з цією метою позивачем.

7. Внутрішні правила Органа повинні визначити вимоги щодо формату, пояснювальних передумов і публікації наукової думки.

Стаття 30

Відхилення наукові думки

1. Орган повинен бути пильним, для того, щоб визначати на ранньому етапі будь-яке джерело відхилення між його науковими думками і науковими думками, випущеними іншими Організаціями, що виконують подібні завдання.

2. Якщо Орган визначає джерело відхилення, він повинен ввійти в контакт з організацією,  щоб гарантувати, що вся доречна наукова інформація доступна і щоб визначити потенційно спірні наукові випуски.

3. Де існуючі відхилення від наукових публікаціях були визначені, і організація з питань -  впливає на Об'єднання чи на один з Наукових Комітетів Комісії, Орган, і порушена організація зобов'язана співробітничати з метою усунення відхилень чи представлення спільного документа Комісії, що роз'яснює спірні наукові публікації і визначає доречну невизначеність даних. Цей документ має бути обнародуваний.

4. Де існуючі відхилення з наукових видань були визначені, і розглянута організація - є організацією Держави - члена, Орган і національна організація повинні співробітничати з метою усунення відхилень чи підготовки спільного документа, що роз'ясняє спірні наукові видання і визначення доречної невизначеності в даних. Цей документ має бути обнародуваний.

Стаття 31

Науково-технічна допомога

1. Комісія може вимагати від Орган представлення науково-технічної допомоги в будь-якій області в межах його завдання. Завдання забезпечення науково-технічною допомогою повинні складатися з наукової чи технічної роботи, що включає застосування відомих наукових чи технічних принципів, що не вимагають наукової оцінки Наукового Комітету чи Наукової Комісії. Такі завдання можуть включатися в специфічну допомогу Комісії для встановлення чи оцінки технічних критеріїв а також для допомоги Комісії в розробці технічних рекомендацій.

2. Якщо Комісія передає запит про науково-технічну допомогу Органу, вона повинна визначити, у згоді з Органом, мінімальну кількість спроб, у межах яких завдання має бути закінчене.

Стаття 32

Наукові вивчення

1. Використовуючи кращі незалежні доступні наукові ресурси, Орган повинен уповноважити наукові вивчення, необхідні для виконання його завдання. Такі вивчення повинні бути укомплектовані відкритою і чіткою дією. Орган повинен прагнути уникати дублювання з Державою – членом чи дослідницькими програмами Об'єднання, а також повинен стимулювати співробітництво, крізь відповідну координацію.

2. Орган  повинен повідомити Європейському парламенту, Комісії і Державам - членам результати його наукових вивчень.

Стаття 33

 Нагромадження даних

1. Орган повинен шукати, нагромаджувати, перевіряти, аналізувати і підбивати підсумок доречним науково-технічним даним в області його завдання. Особливо це повинно стосуватися нагромадження даних, які стосуються:

(A) споживання харчових продуктів і виділення індивідуального ризику, зв'язаного зі споживанням харчових продуктів;

(B) ступінь і поширеність біологічного ризику;

(C) забруднюючі домішки в харчових продуктах і кормах;

(D) осад.

2. З метою абзацу 1, Орган повинен працювати в тісному співробітництві з всіма організаціями, що працюють в області збору даних, включаючи країни позивачі, треті країни чи міжнародні організації.

3. Держави - члени повинні вживати необхідних заходів, щоб пристосувати зібрані ними дані в областях, згаданих в абзацах 1 і 2, щоб передати Органу.

4. Орган має відправити Державам - членам і Комісії відповідні рекомендації, що могли б поліпшити технічну порівнянність даних, що він приймає й аналізує, щоб полегшити поєднання норм Об'єднання.

5. У межах одного року, після дати вступу в силу цієї Постанови, Комісія повинна видати список систем збору даних, що існують у нормах Об'єднання в межах завдання Органа.

Має бути супутній звіт, в якому, зокрема, треба указати:

(A) для кожної системи, роль, що має бути призначена Органу, і будь-які модифікації чи удосконалення, що могли б вимагатися, щоб дати можливість Органу виконати його завдання, у співробітництві з Державами - членами;

(B) недоліки, що повинні бути виправлені, щоб дати можливість Органу збирати і підбивати підсумок у нормах Об'єднання, доречним науково-технічним даним у межах його завдання.

6. Орган повинен відправити результати своєї роботи в області  збору даних, - Європейському парламенту, Комісії і Державам - членам.

Стаття 34

Визначення появи ризику

1. Орган має встановити процедури контролю для систематично пошуку, збору, зіставлення й аналізу інформації і даних з метою визначення появи ризику в області  меж його завдання.

2. Де Орган має інформацію, що дає привід до підозри появи ризику, він має запросити додаткову інформацію від Держав - членів, інших агенств Об'єднання і Комісії. Держави - члени, порушені агенства Об'єднання і Комісія повинні відповісти, оскільки питання невідкладні,  і повинні прискорити одержання будь-якої доречної інформації в його користування .

3. Орган повинен використовувати всю інформацію, яку він отримує для визначення появи ризику.

4. Орган має відправити оцінку й інформацію, зібрану про появу ризику Європейському парламенту, Комісії і Державам - членам.

Стаття 35

Система Швидкого реагування

Включити її виконувати його завдання з контролю ризику для здоров'я і для харчових продуктів  настільки ефективно, наскільки це можливо,

Орган має бути реципієнтом будь-яких повідомлень, відправлених через систему швидкого реагування. Він повинен аналізувати зміст такого повідомлення з метою забезпечення Комісії і Держав - членів будь-якою інформацією, даною з метою аналізу ризику.

Стаття 36

Робота з мережею організацій, в межах завдання Органа

1. Орган має сприяти в організації роботи Європейської мережі, працюючої в області завдання Органа. Ціль такої роботи мережі, зокрема, полегшити наукове співробітництво структур координації дій, обміну інформацією, розробки і виконання спільних проектів, обміну експертизи і кращих дій у межах завдання Органа.

2. Управління Адміністрації, що діє за пропозицією виконавчого Директора, повинне скласти список, що буде обнародуваний компетентною організацією, призначеною Державами - членами, що можуть допомагати Органу, чи індивідуально в мережі, з його завданням. Орган може доручати цим організаціям деякі завдання, особливо підготовчі роботи щодо наукових думок, науково-технічної допомоги, збирання даних і визначення появи ризику. Деякі з цих завдань можуть бути придатними для фінансової підстави.

3. Здійснення норм для застосування абзаців 1 і 2 повинно бути встановлене Комісією, після консультації з Органом, відповідно до процедури, згаданої в Статті 58 (2). Ці правила повинні визначити, зокрема, критерії для входження інституту в список компетентних організацій, призначених Державами - членами, заходи для відправлення погоджених якісних вимог і фінансових правил керування будь-якими фінансовими підставами.

4. У межах одного року після вступу в силу цієї Постанови, Комісія має видати список систем Об'єднання, що існують в області завдання Органа, що приймають положення для Держав - членів, щоб виконувати деякі завдання в області наукової оцінки, особливо, експертизи санкціонованих справ. Звіт, що має супроводжувати відповідно до пропозицій, повинний указати, зокрема для кожної системи, будь-які модифікації чи удосконалення, що могли б вимагатися, для виконання завдання, у співробітництві з Державами - членами.

ЧАСТИНА 4

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЧІТКІСТЬ, КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ І ЗВ'ЯЗОК

Стаття 37

Незалежність

1. Члени Управління Адміністрації, члени Консультативного Форуму і виконавчий директор повинні відповідати за дії незалежно в суспільному інтересі.

З цією метою, вони повинні прийняти декларацію зобов'язання і декларації інтересів, що вказують на відсутність будь-яких інтересів, що могли б розглядатися як шкідливі їх незалежності чи будь-які прямі чи непрямі інтереси, що могли б розглядатися як шкідливі для їх інтересів. Ці декларації приймаються щорічно в писемній формі.

2. Члени Наукового Комітету і Наукових Комісій виконують дії незалежно від будь-якого зовнішнього впливу.

З цією метою, вони приймають декларацію зобов'язання і декларації інтересів, що вказують на відсутність будь-яких інтересів, що могли б розглядатися як шкідливі їх незалежності чи будь-які прямі чи непрямі інтереси, що могли б розглядатися як шкідливі для їх незалежності. Ці декларації приймаються щорічно в писемній формі.

3. Члени Управління Адміністрації, виконавчий директор, члени Консультативного Форуму, члени Наукового Комітету і Наукових Комісій, також як і зовнішні експерти, що беруть участь у  робочих групах повинні оголосити на кожній        зустрічі будь-які інтереси, що могли б розглядатися як шкідливі для їх незалежності відносно статей на порядку денному.

Стаття 38

Чіткість

1. Орган повинен гарантувати виконання його дій з високим рівнем чіткості. Зокрема, він обнародує без затримки:

(a) Порядок денний Наукового Комітету і Наукових Комісій;

(b)Думки щодо Наукового Комітету і Наукових Комісій негайно після прийняття, думки меншості завжди включаються ;

(c) Без збитку Статтям 39 і 41, інформація на якій  основані ці думки;

(d) Щорічні декларації інтересів, прийнятих членами Управління Адміністрації, виконавчим директором, членами Консультативного Форуму і членами Наукового Комітету і Наукових Комісій, також як і декларації інтересів, прийнятих щодо пунктів на повістках дня зустрічей;

(e) Результати його наукових занять;

(f) Щорічне повідомлення його дій;

(g) Запити від Європейського парламенту,  Комісії чи Держави - члена щодо наукових думок, від яких відмовилися чи які були змінені, а також пояснення на відмовлення чи модифікацію.

2. Управління Адміністрації  має проводити його зустрічі привселюдно, крім випадків, коли воно діє на пропозицію від виконавчого директора, це вирішується інакше для визначених адміністративних пунктів його порядку денного, і може уповноважувати представників споживачів чи інших зацікавлених сторін проводити слухання деяких з діючих органів .

3. Органи повинні установити внутрішні правила практичних мір для виконання чітких правил, згаданих у параграфах 1 і 2.

Стаття 39

Конфіденційність

1. Як зазначено в Статті 38, Орган не має розголошувати третім сторонам конфіденційну інформацію, за винятком інформації яка необхідна для лікування й інших виправданих цілей, якщо так вимагають обставини, для захисту охорони здоров'я.

2. Члени Управління Адміністрації, виконавчий директор, члени Наукового Комітету і Наукових Комісій також як зовнішні експерти, що беруть участь у робочих групах, члени Консультативного Форуму і членів штату Органу, навіть незважаючи на їхні обов'язки, повинні підчинятись вимогам конфіденційності у відповідності до Статті 287  Угоди.

3. Висновки наукових думок, встановлених Органом, що стосуються помітних ефектів здоров'я, не будуть зберігатися конфіденційними.

4. Орган установлює в своїх внутрішніх правилах практичні міри для здійснення правил конфіденційності, згаданих в параграфах 1 і 2.

Стаття 40

Зв’язок з Органом

1, Орган має повідомляти з його власної ініціативи в області його місії без збитку компетентності Комісії повідомити його керівництво ризику.

2.  Орган повинні гарантувати, що населення і інші зацікавлені сторони швидко розкривають мету, надійно і легко доступну інформацію, особливо у відношенні результатів її роботи. Для досягнення цих цілей, Органи повинні розвити і поширити інформаційний матеріал для широкого кола населення.

3. Орган повинен діяти в тісному співробітництві з Комісією і Державами - членами, щоб дотримуватись необхідної послідовності в процесі передачі ризику.

Органи повинні привести всі думки, видані у відповідності зі Статтею 38.

4. Орган повинен гарантувати відповідне співробітництво з компетентними органами в Державах - членах і з іншими зацікавленими сторонами у відношенні суспільних інформаційних кампаній.

Стаття 41

Доступ до документів

1. Орган повинен гарантувати широкий доступ до документів, якими вони володіють.

2. Управління Адміністрації, що діє з пропозиції виконавчого директора, повинне прийняти умови, застосовні до доступу до документів, згаданих у параграфі 1, керуючись загальними принципами й умовами, що керують правом доступу до документів установ Співтовариства.

Стаття 42

Споживачі, виробники й інші зацікавлені сторони

Орган має розвивати ефективні контакти з представниками споживачів, представниками виробників, і будь-якими іншими зацікавленими сторонами.

ЧАСТИНА 5

ФІНАНСОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 43

Прийняття бюджету Органу

1. Доходи Орган повинні складатися з внесків від Об’єднання і, від будь-якої Держави, з якою Об’єднання уклало угоди, згадані в Статті 49, а також витрат на публікації, конференції, навчання і будь-які інші подібні дії, забезпечені Органом.

2. Витрати Органу повинна включати штатні, адміністративні, інфраструктурні й експлуатаційні витрати, і витрати, що випливають з контрактів, складених з третіми сторонами чи внаслідок фінансової підтримки, згаданої в Статті 36.

3. Вчасно, перед датою, згаданою в абзаці 5, виконавчий директор складає оцінку доходів Органу і витрат протягом фінансового року, і відправляє їх Управлінню Адміністрації, супроводжуючи тимчасовим списком посад.

4. Доходи і витрати повинні бути в балансі.

5. Не пізніше 31 березня щороку, Управління Адміністрації приймає проект оцінок, включаючи тимчасовий список посад, супроводжуваних відповідно до попередньої програми роботи і відправити їх Комісії, і Державам, з якими Об’єднання уклало угоди, згадані в Статті 49. На основі цього проекту, Комісія входить в доречні оцінки попереднього проекту загального бюджету Європейського Союзу, що буде поміщений перед Радою у відповідності зі Статтею 272  Угоди.

6. Після прийняття загального бюджету Європейського Союзу бюджетним органом, Управління  Адміністрації повинне прийняти кінцевий бюджет Органу і розробити програму, що регулює їх  внески для Об’єднання. Воно направляю без затримки  Комісії і бюджетному органу.

Стаття 44

Виконання бюджету Органу

1. Виконавчий директор приймає бюджет Органу.

2. Контроль зобов'язань й оплати усіх витрат і контроль існуючого і відновленого доходу Органу виконується фінансовим контролером Комісії.

3. Не пізніше 31 березня щороку, виконавчий директор відправляє Комісії, Управлінню Адміністрації і Суду Аудиторів детальні рахунки на всі доходи і витрати попереднього фінансового року. Суд Аудиторів розглядає рахунки у відповідності зі Статтею 248  Угоди. Це необхідно для складання звіту щороку щодо дій органів.

4. Європейський парламент, що діє за рекомендацією Ради, дає розписку виконавчому директору щодо виконання бюджету.

Стаття 45

Платежі, отримані Органом

Протягом трьох років після дати вступу в силу цієї Постанови і після консультації з Органом, Державами - членами і зацікавленими сторонами, Комісія повинна видати повідомлення відносно виконання і бажання представлення законодавчої пропозиції відповідно до процедури рішення компанії і відповідно до Угоди і для інших послуг, забезпечених органами.

ЧАСТИНА  6

ЗАГАЛЬНІ УМОВИ 

Стаття 46

Юридична особа і привілеї

1. Орган повинен мати юридичну особу. В усіх Державах - членах він повинен мати самимі широкі повноваження, надані відповідно до закону юридичним особам. Зокрема це може поширюватися на придбання і розпорядження рухомою і нерухомою власністю і збуджувати юридичні слухання.

2. Протокол на привілеї і імунітет Європейських Об’єднань надається  Органу.

Стаття 47

Відповідальність

1. Договірна відповідальність Органу повинна здійснюватися відповідно до закону, застосовного до розглянутого контракту. Суд Юстиції Європейських Об’єднань повинен мати юрисдикцію, щоб давати висновки відповідно до будь-якого пункту арбітражу, що міститься у контракті, укладеному Органом.

2. У випадку недоговірної відповідальності, Орган буде, відповідно до загальних принципів закону Держав - членів, - робити позитивним будь-який збиток, викликаний ним чи його службовцями при виконанні їхніх обов'язків. Суд Юстиції повинен мати юрисдикцію в будь-якій суперечці, що стосується компенсації за такі збитки.

3. Особиста відповідальність службовців Органу повинна керуватися відповідно до доречних положень, що застосовуються до штату Органу.

Стаття 48

 Штати

1. Штат Органа підчиняються правилам і інструкціям, застосовним до посадових осіб і іншого штату Європейських Об’єднань.

2. Щодо  штату, Орган повинен виконувати повноваження, що були встановлені відповідним органом.

Стаття 49

Участь третіх країн

Орган повинен бути відкритим для участі країн, що уклали угоди з Європейським Об’єднанням, на підставі чого вони прийняли і застосовують законодавство Об’єднання в області, що охоплюється цією Постановою. Міри повинні бути прийняті відповідно до доречних умов  угод, визначаючи  особливості характеру, ступінь і манеру, у якій ці країни будуть брати участь у роботі органа, включаючи умови, що стосуються участі в зв'язках, використовуваних органами, включення в список компетентних організацій, яким деякі задачі можуть бути доручені органами, фінансовими внесками і штатом.

ГЛАВА IV

СИСТЕМА ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ, РЕГУЛЮВАННЯ КРИЗИ І НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН

ЧАСТИНА 1

СИСТЕМА ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ

Стаття 50

Система швидкого реагування

1. Система швидкого реагування для повідомлення про прямий чи непрямий ризик  людському здоров'ю, що походить від продовольства чи кормів тим самим установлена як мережа. Вона включає в себе Держави - члени, Комісію й Орган. Держави - члени, Комісія й Орган  кожен визначає пункт контакту, який є членом мережі. Комісія відповідає за управління мережею.

2. Якщо член мережі має будь-яку інформацію, що стосується наявності серйозного прямого чи непрямого ризику до людського здоров'я, що походить від продуктів харчування чи кормів, ця інформація негайно сповіщається Комісії системою швидкого реагування. Комісія негайно передає цю інформацію членам мережі.

Орган може додавати повідомлення з будь-якою науково-технічною інформацією, що забезпечить швидкість  дії управління ризику Державами - членами.

3. Без збитку іншому законодавству Об’єднання, Держави - члени негайно повідомляють Комісію  системою швидкого реагування:

(a) Будь-які міри, що вони приймають, націлені на обмеження розміщення на ринку чи примусового вилучення з ринку чи продуктів харчування чи кормів для захисту людського здоров'я  і застосування швидких дій;

(b) Будь-які рекомендації чи угоди з професійними операторами, що націлені на добровільній чи обов'язковій підставі, при запобіганні, обмеженні чи накладанні визначених умов на розміщення на ринку чи можливість використання продуктів харчування чи кормів через серйозний ризик  людському здоров'ю, що вимагає швидких дій;

(c) Будь-яке відхилення, пов'язане з прямим чи непрямим ризиком , партії, серії чи вантажу продуктів харчування чи кормів для здоров'я людей, компетентних органів на границі відправляється поштою в межах Європейського Союзу.

Повідомлення повинне супроводжуватися детальним поясненням причин дій, прийнятих компетентним органом Держави - члена, в якій повідомлення було випущено. Необхідно супроводжувати вчасно додатковою інформацією, особливо де міри, на яких повідомлення основане, змінюються чи забираються. Комісія негайно передає членам мережі повідомлення і супровідну інформацію, отриману згідно першого і другого підабзаців. Якщо партія, серія чи вантаж відхилені компетентним органом на прикордонному посту в межах Європейського Союзу, Комісія негайно повідомляє всі прикордонні пости в межах Європейського Союзу, також як і при походженні з третьої країни .

4. Якщо продукти харчування чи корма, що були предметом повідомлення системи швидкого реагування, відіслані третій країні, Комісія  забезпечує останню відповідною інформацією.

5. Держави – члени негайно повідомляють Комісію про виконання дій чи заходів, прийнятих після одержання повідомлення і супровідної інформації, переданих системою швидкого реагування. Комісія негайно передає цю інформацію членам мережі.

6. Участь у системі швидкого реагування може бути відкритою для країн претендентів, третім країнам або міжнародним організаціям, на основі угод між Об’єднанням і цими країнами чи міжнародними організаціями, відповідно до процедур, що визначені в цих угодах. Останні  основані на взаємності і дотримуються мір конфіденційності, еквівалентних  застосованим у Об’єднанні.

Стаття 51

Виконання мір

Міри для виконання Статті 50 приймаються Комісією, після обговорення з Органом, відповідно до процедури, згаданої в Статті 58 (2). Ці міри визначатимуть специфіку, зокрема, визначені умови і процедури, застосовувані до передачі повідомлень і супровідної інформації.

Стаття 52

Конфіденційні правила для системи швидкого реагування

1. Інформація, доступна членам мережі, стосується ризику для здоров'я населення, що походить від продуктів харчування та кормів, буде в загальному доступна публіці відповідно до інформаційного принципу, передбаченого у Статті 10. Узагалі, публіка повинна мати доступ до інформації щодо визначення продуктів, природи ризику і вжитих заходів.

Однак, члени мережі повинні ужити заходів, щоб гарантувати, що члени їхнього штату виконують вимоги нерозкриття інформації, отриманої з метою цієї ЧАСТИНИ, яка по своїй природі покрита професійною таємницею в належним образом виправданих випадках, крім  інформації, яка повинна бути обнародувана, якщо обставини такі, щоб  захистити здоров'я людей.

2. Захист професійної таємниці не запобігає поширенню інформації компетентним органам, яка доречна для ефективності ринкового спостереження і діючих дій в області продуктів харчування і кормів. Органи, що одержують інформацію, закриту професійною таємницею повинні гарантувати її захист відповідно до параграфа 1.

ЧАСТИНА  2

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН

Стаття 53

Надзвичайні заходи для продуктів харчування і кормів, виготовлених Об’єднанням чи імпортованих від третіх країн

Де очевидно, що продукти харчування чи корма виготовлені в Об’єднанні чи  імпортовані  третьою країною, можлива присутність серйозного ризику  для здоров’я людей, тварин чи навколишнього середовища, і що такий ризик не може  стримуватися за допомогою мір, прийнятих Державою (ами) - членом, Комісією, що діє відповідно до процедури, передбаченої в Статті 58 (2) по її власній ініціативі чи на прохання Держави - члена, -- необхідно негайно прийняти одне або більше наступних рішень, у залежності від серйозності ситуації:

(a)   у випадку походження продуктів харчування чи кормів з Об’єднання:

(і) припинити розміщення на ринку чи використання даного продукту;

(іі) припинити розміщення на ринку чи використання даного корму;

(iii) Установити спеціальні умови для даних продуктів харчування чи кормів;

(iv) Будь-які інші відповідні тимчасові міри;

(b)   У випадку імпортування продуктів харчування чи кормів від третьої країни:

(і) припинити імпорт продуктів чи кормів від усіх або частини третіх країн і, де можливо, транзит від третіх країн;

(ii) встановити спеціальні умови для продуктів чи кормів від усіх чи частини третіх країн, яких це стосується;

(iii) будь-які інші відповідні тимчасові міри.

2. Однак, при надзвичайному стані, Комісія може тимчасово вжити заходи, згадані в абзаці 1 після консультації з Державою (ами) - членом і інформуванням інших Держав - членів.

Якомога швидше, але в термін не більший 10 робочих днів, ужиті заходи необхідно підтвердити, виправити, скасувати чи продовжити відповідно до процедури, згаданої в Статті 58 (2), і причини рішення Комісії повинні бути обнародувані без затримки.

Стаття 54

Інші надзвичайні заходи

1. Держава - член офіційно повідомляє Комісію про потребу вжити надзвичайні заходи, і якщо Комісія не діяла у відповідності зі Статтею 53, Держава - член може приймати тимчасові захисні міри. У цьому випадку, вона негайно повідомляє іншим Державам - членам і Комісії.

2. У межах 10 робочих днів, Комісія ставить питання перед Комітетом, вказаним у Статті 58 (1) відповідно до процедури, передбаченої в Статті 58 (2) з метою продовжити, виправити чи скасувати національні тимчасові захисні міри.

3. Держава - член може підтримувати його національні тимчасові захисні міри, поки не будуть прийняті міри Об’єднання.

ЧАСТИНА  3

УПРАВЛІННЯ КРИЗОЮ

Стаття 55

Загальний план управління кризою

1. Комісія складає, у тісному співробітництві з Органом і Державами - членами, загальний план управління кризою в межах безпеки продуктів харчування і кормів (надалі згаданий як "загальний план").

2. Загальний план має визначити типи ситуації, що стосуються прямого чи непрямого ризику  для людського здоров'я, що походить від продуктів і кормів, який, навряд чи, буде відвернутий, усунутий чи зменшений до дозволеного рівня  положенням в місці чи не  може  відповідно керуватись винятково за допомогою застосування Статей 53 і 54.

Загальний план також визначає практичні процедури, необхідні для управління кризою, включаючи принципи чіткості, які потрібно застосувати.   

Стаття 56

Сектор Кризи

1. Без упереджень до його ролі в забезпеченні застосування законодавства Об’єднання, де Комісія визначає ситуацію ступеня серйозності прямого чи непрямого ризику  для людського здоров'я, що походить від продуктів харчування і кормів, і ризик не може бути відвернутий, усунутий чи зменшений прийнятими положеннями, чи не може відповідно керуватися при застосуванні Статей 53 і 54,  необхідно негайно повідомити Держави - члени й Орган.

2. Комісія засновує сектор кризи негайно, у якій Орган приймає участь, і забезпечує науково-технічну допомогу при необхідності.

Стаття 57

Завдання сектору кризи 

1. Сектор кризи відповідає за збір і оцінку всієї доречної інформації й визначає альтернативи, доступні для запобігання, усунення чи зменшення до прийнятного рівня ризику  для людського здоров'я  - настільки ефективно і швидко, наскільки це можливо.

2. Сектор кризи може потребувати допомоги будь-якої суспільної чи приватної особи, чия експертиза  вважається необхідною для ефективного управління кризою .

3. Сектор кризи інформує населення щодо існуючого ризику і вжитих заходів.

ГЛАВА V

ПРОЦЕДУРИ І КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

ЧАСТИНА  1

КОМІТЕТ І ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ПРОЦЕДУРИ

Стаття 58

Комітет

1. Комісія допомагає Постійному Комітету з системи Продовольства і здоров'я тварин, надалі згадуватиметься як "Комітет", складений з представників Держав - членів  під головуванням представника Комісії. Комітет організовується у секціях, щоб мати справи з усіма доречними питаннями.

2. Де приведене посилання до цього параграфа, процедура, встановлена в Статті 5 Рішення 1999/468/EC застосовується, у згоді зі Статтями 7 і 8 цієї Постанови.

3. Період, передбачений у Статті 5 (6) Рішення 1999/468/EC становить три місяці.

Стаття 59

Функції, покладені на Комітет

Комітет виконує функції, покладені на нього цією Постановою і іншими відповідними положеннями Об’єднання, у випадках і умовах, передбачених у цих положеннях. Він може також досліджувати будь-яку проблему, що підлягає під ці положення, чи по ініціативі Голови  або з письмового запиту одного з його членів.

Стаття 60

Посередницька Процедура

1. Без упереджень до прийняття інших положень Об’єднання, де Держава - член має думку, що міри, прийняті іншою Державою - членом в області безпеки продуктів харчування є несумісна з цією Постановою чи, можливо, перешкоджає функціонуванню внутрішнього ринку,  вона передає це питання Комісії, яка негайно повідомить інші  Держави - члени.

2. Дві зацікавлені Держави - члени і Комісія прикладають всі зусилля, щоб вирішити проблему. Якщо угоди не досягнуто, Комісія запитує погляду будь-якого доречного спірного наукового видання Органу. Терміни цього запиту і термін, у межах якого Орган зобов’язаний дати висновок, установлюються на взаємній угоді між Комісією й Органом, після консультації з цими двома зацікавленими Державами - членами.

ЧАСТИНА  2

КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття  61

Перегляд статті

1. До 1 січня 2005 і кожні шість років після цього, Орган, у співробітництві з Комісією, обнародуватиме незалежну зовнішню оцінку їх досягнень на основі термінів рекомендацій, випущеної Управлінням  Адміністрації у згоді з Комісією. Оцінка визначатиметься робочими методами і впливом Органу. Оцінка приймається до уваги представниками зацікавлених сторін,  і Об’єднання, і на національному рівні. Управління Адміністрації  Органу досліджуватиме висновки оцінки і  направлятиме Комісії, ті рекомендації які можуть бути необхідні для змін в Органі і в його робочих методах. Оцінка і рекомендації повинні бути обнародувані.

2. До 1 січня 2005, Комісія повинна видати звіти щодо дослідів, наведених в Частинах 1 і 2  Глави IV.

3. Звіт і рекомендації, згадані в абзацах 1 і 2 направлятимуться Раді і Європейському парламенту.

Стаття 62

Посилання до Європейського Органу Безпеки Продовольства і Постійного Комітету з системи Продовольства і Здоров'я тварин

1. Кожне посилання до законодавства Об’єднання Наукового Комітету з Продовольства, Наукового Комітету з годівлі тварин, Наукового Ветеринарному Комітету, Наукового Комітету з пестицидів, Наукового Комітету з рослин і Наукового Регулюючого Комітету необхідно замінити посиланням до Європейського Органу  Безпеки Продовольства.

2. Кожне посилання в законодавстві Об’єднання до Постійного Комітету з Харчових продуктів, Постійного Комітету з кормів і Постійного Ветеринарного Комітету необхідно  замінити посиланням до Постійного Комітету системи Продовольства і здоров'я тварин.

Кожне посилання до Постійного Комітету з здоров'я рослин у законодавстві Об’єднання, заснованому на і включеному в Директиви 76/895/EEC, 86/362/EEC, 86/363/EEC, 90/642/EEC і 91/414/EEC, що стосуються захисту продуктів рослинництва й встановлення максимально допустимих рівнів залишків необхідно замінити посиланням до Постійного Комітету системи Продовольства і здоров'я тварин.

3. В абзацах 1 і 2, "законодавство Об’єднання " - означає всі Постанови Об’єднання, Директиви і Рішення.

4. Рішення 68/361/EEC, 69/414/EEC і 70/372/EEC тим самим анульовані.

Стаття 63

Компетентність Європейського Агентства з оцінки  лікарських препаратів

Ця Постанова без упереджень до компетентності, надається Європейському Агентству з оцінки лікарських препаратів Постановою(ЄЕС)№2309/93, Постановою(ЄЕС)№2377/90, Радою Директиви 75/319/EEC 27 Радою Директиви  81/851/EEC 28 Ради.

Стаття 64

Дії компетентних  органів

Орган повинен розпочати свої  дії з 1 січня 2002.

Стаття 65

Введення в дію

Ця Постанова вводиться в дію на 20-ий день після її публікації в Офіційному Журналі Європейських Об’єднань.

Статті 11 і 12 і Статті від 14 до 20 повинні застосуватися з 1 січня 2005.

Статті 29, 56, 57 і 60 і Стаття 62 (1) повинні застосуватися від дати призначеної членами Наукового Комітету і Наукових Комісій, які повідомлять через повідомлення в "C" серії Офіційного Журналу.

Ця Постанова буде обов'язково для її введення і безпосередньо застосовується у всіх Державах - членах.

 

Підготовлена у Брюсселі, 28 січня 2002.

Для Європейського парламенту

Президент

  Р. Cox

Для Ради

Президент

J. Pique i Camps

(1) OJ C 96 E, 27.3.2001, p. 247.

(2) OJ C 155, 29.5.2001, p. 32.

(3) Думка передана 14 червня 2001 (ще не видана в Офіційному Журналі).

(4) Думка Європейського парламенту від 12 червня 2001 (ще не видана в Офіційному Журналі), Рада Загальних Положень від 17 вересня 2001 (ще не видана в Офіційному Журналі) і Рішення Європейського парламенту від 11 грудня 2001 (ще не видане в Офіційному Журналі). Рішення Ради від 21 січня 2002.

(5) OJ L 229, 30.8.1980, p. 11. Директива, анульована  Директивою 98/83/EC.

(6) OJ L 330, 5.12.1998, p. 32.

(7) Директива 2001/18/EC Європейського парламенту і Рада від 12 березня 2001 по навмисному випуску в навколишнє середовище генетично змінених організмів і анульована Радою Директиви 90/220/EEC(OJ L 106, 17.4.2001, p. 1).

(8) OJ L 228, 11.8.1992, p. 24.

(9) OJ L 371, 30.12.1987, p. 76.

(10) OJ L 255, 18.10.1968, p. 23.

(11) OJ L 291, 19.11.1969, p. 9.

(12) OJ L 170, 3.8.1970, p. 1.

(13) OJ L 340, 9.12.1976, p. 26. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2000/57/EC (OJ L 244, 29.9.2000, p. 76).

(14) OJ L 221, 7.8.1986, p. 37. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2001/57/EC (OJ L 208, 1.8.2001, p. 36).

(15) OJ L 221, 7.8.1986, p. 43. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2001/57/EC.

(16) OJ L 350, 14.12.1990, p. 71. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2001/57/EC.

(17) OJ L 230, 19.8.1991, p. 1. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2001/49/EC (OJ L 176, 29.6.2001, p. 61).

(18) OJ L 184, 17.7.1999, p. 23.

(19) OJ L 214, 24.8.1993, p. 1. Постанова, виправлена Комісією Постанов(ЄС) Номер 649/98 (OJ L 88, 24.3.1998, p. 7).

(20) OJ L 224, 18.8.1990, p. 1. Постанова як останнє виправлення Комісії Постанов (ЄС) Номер 1553/2001 (OJ L 205, 31.7.2001, p. 16).

(21) OJ 22, 9.2.1965, p. 369. Директива як останнє виправлення  Директиви 93/39/EEC (OJ L 214, 24.8.1993, p. 22).

(22) OJ L 297, 13.10.1992, p. 8.

(23) OJ L 262, 27.9.1976, p. 169. Директива як останнє виправлення Комісії Директив 2000/41/EC (OJ L 145, 20.6.2000, p. 25).

(24) OJ L 359, 8.12.1989, p. 1. Директива як останнє виправлення Директиви 92/41/EEC) (OJ L 158, 11.6.1992, p. 30).

(25) OJ L 210, 7.8.1985, p. 29. Директива як останнє виправлення Директиви 1999/34/EC Європейського парламенту і Ради (OJ L 141, 4.6.1999, p. 20).

(26) OJ L 356, 31.12.1977, p. 1. Постанова як останнє виправлення Постанови (ЄС, ECSC, Евроатом) Номер 762/2001 (OJ L 111, 20.4.2001, p. 1).

(27) OJ L 147, 9.6.1975, p. 13. Директива, виправлена відповідно до Директиви 2001/83/EC Європейського парламенту і Ради (OJ L 311, 28.11.2001, p. 67).

(28) OJ L 317, 6.11.1981, p. 1. Директива, виправлена відповідно до Директиви 2001/82/EC Європейського парламенту і Ради (OJ L 311, 28.11.2001, p. 1).