Наказ від 01.02.2007 № 32 Про затвердження Програми перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери житлово-комунального господарства у сфері поводження з твердими побутовими відходами

Даний документ доступний безкоштовно зареєстрованим користувачам.

У Вас є питання стосовно документа? Ми раді на них відповісти!Перелік безкоштовних документівПомітили помилку в документі або на сайті? Будь ласка, напишіть нам про це!Залишити заявку на документ
              МIНIСТЕРСТВО БУДIВНИЦТВА, АРХIТЕКТУРИ
           ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

                            Н А К А З

                         01.02.2007  N 32


                    Про затвердження Програми
                   перепідготовки та підвищення
                   кваліфікації фахівців сфери
                житлово-комунального господарства
                  у сфері поводження з твердими
                       побутовими відходами


     Відповідно до  постанови  Кабінету  Міністрів   України   від
04.03.2004 N   265   "Про  затвердження  Програми
поводження з твердими побутовими  відходами"  з  метою  формування
тематичного    матеріалу    для   перепідготовки   та   підвищення
кваліфікації фахівців підприємств,  установ,  організацій, органів
виконавчої  влади та місцевого самоврядування у сфері поводження з
твердими побутовими відходами в контексті розвитку та реформування
житлово-комунального господарства Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити    Програму    перепідготовки   та   підвищення
кваліфікації фахівців сфери  житлово-комунального  господарства  у
сфері поводження з твердими побутовими відходами, що додається.

     2. Управлінню   благоустрою  та  комунального  обслуговування
Я.А.Стеценко)   довести цей  наказ  до  відома  місцевих  органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

     3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра Г.М.Семчука.

 Перший заступник Міністра                               А.О.Орлов


                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      і житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                             ПРОГРАМА
        перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців
         сфери житлово-комунального господарства у сфері
            поводження з твердими побутовими відходами


                        ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Програма   перепідготовки   та   підвищення   кваліфікації
фахівців   сфери   житлово-комунального   господарства   у   сфері
поводження  з  твердими  побутовими  відходами  (далі  - Програма)
розроблена згідно з  постановою  Кабінету  Міністрів  України  від
04.03.2004 N   265   "Про  затвердження  Програми
поводження з твердими побутовими відходами".

     2. Ця Програма призначена для  перепідготовки  та  підвищення
кваліфікації фахівців підприємств,  установ,  організацій, органів
виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері поводження  з
твердими побутовими відходами (далі - ТПВ).

     3. Метою Програми є перепідготовка та підвищення кваліфікації
фахівців, діяльність яких пов'язана із сферою поводженням з ТПВ, а
саме:   збиранням,   зберіганням,   перевезенням,   переробленням,
утилізацією,  знешкодженням  та  захороненням  ТПВ,  а   також   з
виготовлення обладнання для цієї сфери.

     4. Положення   Програми  відповідають  Законам  України  "Про
відходи",  "Про  благоустрій  населених   пунктів"
,  "Про житлово-комунальні послуги",  "Про
охорону навколишнього природного середовища" ,  "Про
забезпечення санітарного  та  епідемічного благополуччя населення"
,  іншим законодавчим і  нормативно-правовим  актам  та
нормативним документам.

     5. Рекомендується  здійснювати  перепідготовку  та підвищення
кваліфікації  фахівців,  діяльність  яких  пов'язана   із   сферою
поводженням з ТПВ, в термін один раз на п'ять років.

     6. Програма  дасть  змогу  забезпечити  отримання відповідних
знань за напрямом: поводження з твердими побутовими відходами.

     7. Передбачається одержання фахівцями знань щодо:
     - правових аспектів у сфері поводження з ТПВ;
     - вимоги  щодо  охорони  навколишнього  середовища  у   сфері
поводження з ТПВ,
     - ціноутворення та тарифної політики  у  сфері  поводження  з
ТПВ;
     - якості надання послуг у сфері поводження з ТПВ та співпраці
із споживачами;
     - сучасних методів та технологій у сфері поводження з ТПВ;
     - вимог  техніки безпеки,  охорони праці та здоров'я людини у
сфері поводження з ТПВ.

     8. Програма містить тематичний матеріал з питань поводження з
ТПВ,  з  урахуванням  зарубіжного  досвіду в цій сфері та напрямів
розвитку та реформування житлово-комунального господарства.
     До проведення  занять,  крім  вітчизняних спеціалістів можуть
залучаються і іноземні.

     9. Доцільно під час викладання тематичного матеріалу з питань
поводження  з  ТПВ  для  перепідготовки та підвищення кваліфікації
фахівців,  діяльність яких пов'язана із сферою поводження  з  ТПВ,
застосовувати  слайди,  графічні  матеріали,  а  також прогресивні
методи  навчання  -  практичні  заняття,  ділові  ігри,  практичні
розрахунки тощо.

     10. Відповідно  до  змін у законодавстві в сфері поводження з
ТПВ при потребі слід проводити корегування змісту матеріалу,  який
використовується під час перепідготовки та підвищення кваліфікації
фахівців, діяльність яких пов'язана із сферою поводження з ТПВ.

     11. Навчання  фахівців  при  перепідготовці   та   підвищенні
кваліфікації   фахівців,   діяльність  яких  пов'язана  із  сферою
поводження з ТПВ, базується на наступному переліку тем:
     - стан у сфері поводження з ТПВ (додаток 1);
     - законодавство у сфері поводження з ТПВ (додаток 2);
     - повноваження  органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування у сфері поводження з твердими побутовими  відходами
(додаток 3);
     - ціноутворення та тарифна політика у сфері поводження з  ТПВ
(додаток 4);
     - сучасні методи збирання ТПВ (додаток 5);
     - організація та управління перевезеннями ТПВ (додаток 6);
     - переробка та утилізація ТПВ (додаток 7);
     - безпечне захоронення ТПВ на полігонах (додаток 8).
     В додатках викладено примірний лекційний тематичний матеріал,
дані  якого  мають оновлятися під час перепідготовки та підвищення
кваліфікації  фахівців,  діяльність  яких  пов'язана   із   сферою
поводження з ТПВ.


                                      Додаток 1
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                               СТАН
                  у сфері поводження з твердими
                       побутовими відходами


     В Україні щорічно утворюється близько 39 млн.куб.м ТПВ,  а це
близько 10  млн.т,  які  в  основному  захоронюються  на  3   тис.
сміттєзвалищах і  полігонах,  загальною  площею  близько 5 тис.га.
     Кількість сміттєзвалищ,  які перевантажені,  дорівнює 177 од.
(5%) та 467 од.  (14%) не відповідають нормам екологічної безпеки.
Вкрай  незадовільно  проводиться  робота   по   санації   існуючих
сміттєзвалищ   та   їх  рекультивації,  кількість  яких  становить
відповідно 362 (11%) та 280 (8%) одиниць.
     Потужності значної кількості існуючих полігонів значною мірою
вже вичерпали свій ресурс,  а самі  сміттєзвалища  стали  фактором
антропогенного навантаження на довкілля.
     Через протидію з боку населення, природозахисних, громадських
організацій  та  відсутність  у  місцевих  органів  влади практики
надання гарантій та компенсацій - виділення земельних ділянок  під
будівництво  нових  полігонів ТПВ стає в Україні дедалі складнішою
проблемою.
     Лише близько    2,5%    спалюється    в   містах   Києві   та
Дніпропетровську  на  двох  діючих  сміттєспалювальних  заводах  з
чотирьох побудованих в Україні за радянських часів. Припинили своє
існування  заводи  в  містах   Севастополі   та   Харкові.   Діючі
сміттєспалювальні   заводи  є  джерелом  інтенсивного  забруднення
атмосфери і потребують реконструкції.
     У приватному секторі,  як правило, через відсутність належної
системи збирання ТПВ щорічно утворюється 3,3 тис. несанкціонованих
звалищ, що займають території близько 400 га.
     Одночасно в більшості  сіл,  садівничих  товариствах  взагалі
відсутні будь-які організовані місця складування відходів. В таких
випадках очевидний наслідок - стихійні звалища,  які безумовно  не
покращують екологію.
     Методи поводження з ТПВ в Україні,  які використовуються,  не
відповідають   загально  прийнятим  світовим  стандартам.  Сучасні
технології сортування та переробки ТПВ практично відсутні.
     Лише у м. Києві за рахунок вітчизняних приватних інвестицій у
2005 році  реалізовано  проект  з  будівництва  сміттєсортувальної
станції з переробки ТПВ потужністю - 200 тис. тонн на рік.
     У сфері санітарної очистки населених пунктів України  задіяно
більше 1 тис. підприємств, майже 28 відсотків з яких альтернативні
підприємства різних форм власності.  Кількість людей, які працюють
у підгалузі,  складає  більше  19  тис.чол.,  у тому числі близько
12 тис.чол. - на підприємствах комунальної власності.
     Середній тариф  станом  на  01.01.2005  за  перевезення ТПВ в
країні дорівнює 10 грн./куб.м,  а за захоронення -  5  грн./куб.м.
Такий  тариф  не  забезпечує  підприємствам,  що працюють в сфері,
можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та  правил
при  здійсненні  своєї  діяльності.  Особливо  при  захороненні на
полігонах.
     В багатьох   містах  тарифи  в  сфері  поводження  з  ТПВ  не
переглядалися протягом  5-6  років,  оскільки   вони   входять   в
квартирну  плату  і  їх  підвищення  викликає  соціально-політичну
напругу.   За   цей   період   значно   підвищилися   тарифи    на
паливно-мастильні   матеріали,  збільшилася  мінімальна  заробітна
плата, експлуатаційні матеріали тощо.
     Разом з  тим  витрати  населення  на  поводження з побутовими
відходами становлять 0,1% середнього доходу, хоча світова практика
показує, що такі витрати дорівнюють 1%, а то й більше.
     Як наслідок  підприємства  галузі  працюють  в   збиток,   не
оновлюють   техніку,  збільшується  заборгованість  із  заробітної
плати,  порушуються графіки вивезення ТПВ,  тим  самим  погіршуючи
санітарно-епідемічну     ситуацію    та    порушуючи    відповідне
законодавство,  що може стати  причиною  виникнення  та  поширення
інфекційних хвороб.
     Зокрема, в  останні  роки  загальна   кількість   сміттєвозів
зменшилась майже  на  2  тис.  одиниць і стала дорівнювати близько
4 тис.  одиниць.  Зношеність парку  сміттєвозів  в  середньому  по
країні становить  72  відсотків,  а  в Чернівецькій області - 92%,
Львівській та Запорізькій - 90%.
     Для багатьох  населених  пунктів,  через відсутність коштів в
бюджетах органів місцевого самоврядування, придбання хоча б одного
сміттєвоза,    не   кажучи   про   приведення   сміттєзвалища   до
екологічно-безпечного  стану,  стало  проблемою,   яку   неможливо
вирішити без допомоги держави.  Разом з тим такі видатки державним
бюджетом не передбачені.
     Через відсутність     системи    управління    стихійним    і
неорганізованим ринком послуг,  а також у гонитві  за  прибутками,
організації,  що  займаються перевезенням ТПВ не зупиняються перед
порушенням законодавства про охорону довкілля. В багатьох випадках
відходи з великих міст вивозяться на полігони малих міст та селищ,
що створює  додаткове  навантаження  на  природне  середовище  цих
населених пунктів.
     Зазначені проблеми     передусім      викликані      складним
фінансово-економічним  станом житлово-комунальної галузі в цілому,
низькою платою за поводження  з  ТПВ  та  обмеженими  можливостями
місцевих  бюджетів  в  частині  фінансування розвитку та утримання
об'єктів  поводження  з  ТПВ.  Через  незадовільний  контроль   за
суб'єктами  поводження  з  ТПВ  скорочуються обсяги відходів,  які
вивозяться на організовані  полігони.  Дедалі  більше  з'являється
стихійних,  несанкціонованих сміттєзвалищ у лісосмугах, приміських
та незайнятих міських територіях.
     Разом з проблемами забруднення довкілля останнім часом набули
актуальності питання оцінки ресурсного потенціалу,  пов'язаного  з
ТПВ.  Зокрема,  це  стосується  вкрай  недостатнього  використання
побутових відходів як джерела вторинної сировини та в енергетичних
цілях,  а також використання полігонного газу на полігонах великих
міст в рамках Кіотського протоколу.


                                      Додаток 2
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                 ЗАКОНОДАВСТВО У СФЕРI ПОВОДЖЕННЯ
                 З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВIДХОДАМИ


     Прийнято цілу  низку  законодавчих актів в сфері поводження з
ТПВ.  Однак діюча нормативна-правова база у цій сфері відстає  від
сучасних   вимог,   вимагає   кардинальних  зрушень,  розробку  та
прийняття відповідних нормативно-правових  актів  щодо  поліпшення
ситуації в цій сфері.
     Закон України "Про відходи"  являється  базовим
для  всіх  відходів,  направлений більше на промислові відходи,  в
ньому викладені загальні аспекти поводження з відходами, включаючи
ТПВ.
     Верховною Радою України у 2004 р.  вже прийнято вагомий Закон
України "Про  житлово-комунальні  послуги".  Цей закон
передбачає правила гри на ринку житлово-комунальних послуг, у тому
числі   у   сфері  поводження  з  побутовими  відходами,  а  також
стратегічні напрямки розвитку цієї галузі,  створення  нормативної
бази тощо. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначив
основні  засади   організаційних,   господарських   відносин,   що
виникають   у  сфері  надання  та  споживання  житлово-комунальних
послуг,  і зокрема в сфері поводження з побутовими відходами,  між
їх  виробниками,  виконавцями  і споживачами,  а також їх права та
обов'язки.   Згідно    вимог    цього    закону    прийнято    ряд
нормативно-правових актів, зокрема:
     - Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових
відходів.  Основною метою прийняття акта є визначення
структури   формування   економічно   обгрунтованих   тарифів   та
встановлення  єдиної  методології  планування,  ведення  обліку  і
калькулювання операційної собівартості послуг у сфері поводження з
твердими побутовими відходами.
     - Порядок визначення виконавця житлово-комунальних  послуг  у
житловому фонді. Ним надано право органам місцевого
самоврядування самим вирішувати питання щодо  виведення  послуг  з
вивезення  побутових відходів і квартирної плати в окрему послугу.
Крім  цього,  ним  врегульовано  повноваження  органів   місцевого
самоврядування  застосовувати  порядок  надання послуг з вивезення
побутових відходів з певної територій.
     - Порядок  формування тарифів на послуги з утримання будинків
і споруд  та  прибудинкових  територій  і  типового  договору  про
надання  послуг  з  утримання  будинків  і споруд та прибудинкових
територій.
     - Порядок встановлення тимчасових норм споживання, нормативів
якості та    режимів    надання     житлово-комунальних     послуг
.
     - Порядок проведення конкурсу з  надання  житлово-комунальних
послуг;
     Законом України   "Про   благоустрій    населених    пунктів"
 встановлено вимоги до поводження з твердими побутовими
відходами та санітарної  очистки  населених  пунктів  на  ринкових
засадах.  У  розвиток  цього  закону  Кабінетом  Міністрів України
затверджено  Порядок  визначення   відновної   вартості   об'єктів
благоустрою  а  Мінбудом  України  Положення про
порядок  конкурсного  відбору  підприємств  з  утримання  об'єктів
благоустрою  населених  пунктів  та  Методику визначення відновної
вартості об'єктів благоустрою.
     У 2004 році Урядом затверджено Програму поводження з твердими
побутовими відходами,  виконання  якої  передбачає
створення    необхідних    нормативно-правових    механізмів   для
забезпечення  повного   збирання,   транспортування,   утилізації,
знешкодження  та  захоронення ТПВ і обмеження їх шкідливого впливу
на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
     Програмою  передбачається  розв'язати  такі
основні завдання:
     - зменшити   обсяги  захоронення  побутових  відходів  шляхом
впровадження нових сучасних високоефективних методів їх  збирання,
перевезення, зберігання, переробки, утилізації та знешкодження;
     - розробити та впровадити нове обладнання у сфері  поводження
з побутовими відходами;
     - реформувати систему санітарного очищення;
     - забезпечити  організацію  контролю  за діючими та закритими
полігонами побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на
довкілля та здоров'я людини, рекультивацію земельних ділянок після
закриття полігонів;
     - створити   умови  для  ефективного  використання  побутових
відходів як енергоресурсу  та  дослідно-промислового  впровадження
комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів;
     - забезпечити    впровадження    механізованого    сортування
побутових   відходів   з   вилученням  ресурсоцінних  компонентів,
переробкою їх на матеріали та вироби.
     У 2005   році   Мінбудом   України   з   метою  удосконалення
нормативно-правової  бази  реалізовано  наступні  пункти   заходів
Програми:

     1. Розроблено  та  затверджено  наказом  Мінбуду  України від
10.01.2006 N  2  Рекомендації  щодо  підготовки
місцевих програм поводження з ТПВ.
     Основна мета  Рекомендацій  - встановлення
орієнтирів  для  місцевих  органів  виконавчої  влади  і   органів
місцевого   самоврядування  та  визначення  напрямків  розроблення
заходів у місцевих  Програмах  поводження  з  твердими  побутовими
відходами для прискорення реформування і розвитку цієї сфери.
     Основні цілі  місцевої   Програми   поводження   з   твердими
побутовими відходами - координація дій органів всіх гілок місцевої
влади,  суб'єктів  господарювання  та  активізація  населення  для
забезпечення  реалізації  загальнодержавної  Програми поводження з
ТПВ і  державної  політики  в  цій   сфері,   яка
спрямована  на розвиток технологічних,  технічних,  інституційних,
регуляторних,  фінансових,  економічних,  соціальних, екологічних,
санітарно-гігієнічних  та інших аспектів цієї сфери для підвищення
ресурсозбереження,  зменшення  шкідливого   впливу   відходів   на
навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

     2. Розроблено та  затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
10.01.2006 N 4 Правила експлуатації полігонів ТПВ.
     Основною метою акта є створення єдиних підходів та  вимог  до
експлуатації полігонів ТПВ для всіх організацій незалежно від форм
власності,  які здійснюють свою діяльність  у  сфері  експлуатації
полігонів ТПВ.
     Прийняття акта забезпечує організацію роботи на полігонах ТПВ
відповідно до проектних показників щодо обсягів накопичення, класу
небезпеки  відходів,  що  захоронюються,  та  створює  умови   для
запобігання  шкідливого  впливу  на довкілля і здоров'я людини під
час експлуатації та після закриття полігонів.

     3. Розроблено та  затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
10.01.2006 N  8 Методика розроблення оцінки впливу
на навколишнє природне середовище для об'єктів поводження з ТПВ.
     Основною метою   розробки   Методики  є
встановлення єдиних підходів та вимог до розроблення  в  проектній
документації   розділу   "Оцінка  впливу  на  навколишнє  природне
середовище"  для  об'єктів  поводження   з   твердими   побутовими
відходами (ТПВ).
     Вимоги цього акта  обов'язкові  під  час  розробки  проектної
документації  на  нове будівництво,  розширення,  реконструкцію та
технічне переоснащення об'єктів поводження з ТПВ.

     4. Розроблено та  затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
10.01.2006 N  5  Рекомендації  з  удосконалення
експлуатації  діючих  полігонів  та   звалищ   твердих   побутових
відходів.
     Цей акт поліпшить існуючу ситуацію  на  полігонах  (звалищах)
ТПВ. Рекомендації призначені для застосування на
полігонах (звалищах) ТПВ,  які не мають проектів,  роботи на  яких
виконуються з порушенням технології захоронення ТПВ, а персонал не
забезпечений необхідними санітарно-гігієнічними умовами.
     Зазначений акт  забезпечує  організацію  роботи  на полігонах
(звалищах) ТПВ відповідно до екологічних вимог і норм та  створить
умови  для  запобігання  шкідливого  впливу на довкілля і здоров'я
людини  під  час   їх   експлуатації   за   рахунок   впровадження
організаційних і технологічних заходів.

     5. Розроблено  та  затверджено  наказом  Мінбуду  України від
10.01.2006 N 6 Рекомендації  із  розроблення  схем
санітарної очистки населених пунктів.
     Основною метою Рекомендацій  є  уніфікація
вимог  до проектів схем санітарної очистки та прибирання населених
пунктів;  вирішення  комплексу  робіт  із  організації,  збирання,
видалення,  перероблення,  знешкодження, утилізації та захоронення
побутових відходів та прибирання територій населених пунктів.

     6. Розроблено та  затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
10.01.2006 N  7  Норми утворення твердих побутових
відходів для населених пунктів.
     Основною метою   акта   є  встановлення  рекомендованих  норм
утворення твердих побутових відходів,  що  відповідають  фактичним
обсягам ТПВ,  які утворюються нині у житловому секторі та об'єктах
невиробничої сфери.

     7. Розроблено та  затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
10.01.2006 N   3   Санітарно-технічний  паспорт
полігона ТПВ.
     Метою Санітарно-технічного    паспорта    полігона    твердих
побутових відходів  є  створення   внутрішнього
управлінського контролю за санітарно-технічним станом полігонів та
звалищ твердих побутових відходів.
     Санітарно-технічний паспорт   полігона   є
паспортом  об'єкта  будівництва,   реконструкції   чи   технічного
переоснащення,  який  має  включати  основні техніко-економічні та
експлуатаційні характеристики полігона,  а також найважливіші дані
і показники стосовно його впливу на довкілля.

     8. Розроблено  та  затверджено  наказом  Мінбуду  України від
19.09.2006 N  309  Систему  моніторингу   сфери
поводження з твердими побутовими відходами.
     Метою Системи  моніторингу  сфери   поводження   з   твердими
побутовими відходами  є впорядкування спостережень
і звітності  та  інформаційне  забезпечення  реалізації  державної
політики і управління у сфері поводження з ТПВ.

     9. Розроблено  та  затверджено  наказом  Мінбуду  України від
19.09.2006 N 308 Форму звітності N 1-ТПВ "Звіт  про  поводження  з
твердими побутовими відходами" та Iнструкцію щодо її заповнення.
     Мета -  забезпечення   проведення   спостережень,   збирання,
передавання,  збереження  та  оброблення  даних про утворення ТПВ,
стан об'єктів сфери поводження з ТПВ  та  їх  вплив  на  довкілля;
підвищення  оперативності та якості прийняття управлінських рішень
в сфері поводження з ТПВ.

     10. Розроблено та затверджено  наказом  Мінбуду  України  від
30.11.2006 N 396 Методику впровадження двоетапного
перевезення твердих побутових відходів.
     Метою Методики  впровадження  двоетапного перевезення твердих
побутових відходів є  впровадження  двоетапного
перевезення твердих побутових відходів.

     11. Розроблено  та  затверджено  наказом  Мінбуду України від
11.12.2006 N 407 Правила з  організації  збирання,
перевезення,   перероблення   та   утилізації   твердих  побутових
відходів.
     Метою Правил    з    організації    збирання,    перевезення,
перероблення та    утилізації    твердих    побутових     відходів
  є  встановлення  технічних  вимог  до  збирання,
перевезення,  перероблення   та   утилізації   твердих   побутових
відходів.
     Залишаються діючими  наступні  нормативи,  норми,  порядки  і
правила:

     1. Правила  надання послуг із збирання та вивезення твердих і
рідких побутових відходів,  наказ Держбуду України від  21.03.2000
N 54.

     2. Типові норми часу на роботі з механізованого прибирання та
санітарного очищення населених пунктів,  наказ Держжитлокомунгоспу
України від 12.09.97 N 71 .

     3. Правила   прибирання   та  утримання  територій  населених
пунктів України, КТМ 204 України 042-93.

     4. СанПиН  42-128-4690-88,  Санитарные   правила   содержания
территорий населенных мест.

     5. СанПиН   N   2811-83,   Санитарные  правила  устройства  и
содержания полигонов для твердых бытовых отходов .
     Крім того,  розроблено  Національну  стратегію  поводження  з
твердими  побутовими  відходами  (ТПВ)   в   Україні,   в   рамках
міжнародної   технічної   допомоги   Данського  агентства  охорони
навколишнього середовища,  для  створення  єдиного  орієнтиру  для
органів   місцевого   самоврядування   щодо   оптимальних   шляхів
інтегрування сфери до стандартів ЄС.  Національна  стратегія  була
підтримана  Урядом  та  була  направлена  в регіони для подальшого
керівництва в роботі. Національну стратегію розміщено на веб-сайті
http://www.ukrwaste.com.ua.


                                      Додаток 3
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


              ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНIВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
           ТА ОРГАНIВ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРI
            ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВIДХОДАМИ


     Вищим органом  системи  органів  виконавчої  влади  є Кабінет
Міністрів України,  який відповідальний перед Президентом  України
та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
     До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері  поводження
з ТПВ  відповідно  до  Закону  України "Про відходи"
належить:
     - реалізація  державної політики у сфері поводження з ТПВ;
     - забезпечення розроблення і  виконання  загальнодержавних  і
міждержавних    програм   поводження   з   ТПВ   і   запровадження
маловідходних енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій;
     - забезпечення   організаційно-економічних   засад   у  сфері
поводження  з  ТПВ,   впровадження   маловідходних,   безвідходних
технологій, стимулювання роздільного збирання та утилізації ТПВ;
     - координація  роботи  міністерств,  інших   центральних   та
місцевих органів виконавчої влади у сфері поводження з ТПВ;
     - затвердження переліку окремих видів відходів  як  вторинної
сировини;
     - затвердження переліку операцій, пов'язаних з утилізацією та
видаленням відходів;
     - організація  підготовки  фахівців  у  сфері  поводження   з
відходами;
     - забезпечення участі України у міжнародному  співробітництві
у сфері поводження з відходами;
     - вирішує інші питання у сфері поводження з ТПВ відповідно до
законодавства.
     Компетенція центральних  органів  виконавчої  влади  в  сфері
поводження  з  ТПВ  регулюється  Законами  України  "Про  відходи"
,  "Про благоустрій населених пунктів"
"Про житлово-комунальні   послуги"  ,  "Про  охорону
навколишнього природного   середовища"  ,    "Про
забезпечення  санітарного  та епідемічного благополуччя населення"
 тощо.
     Центральний орган      виконавчої      влади     з     питань
житлово-комунального господарства України в сфері поводження з ТПВ
діє    згідно   з   його   Положенням,   Законами   України   "Про
відходи",  "Про  благоустрій  населених   пунктів"
, "Про житлово-комунальні послуги".
     Діяльність центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань
житлово-комунального    господарства   України   спрямовується   і
координується Кабінетом Міністрів України. Основні повноваження:
     - організовує   виконання   актів   законодавства,   здійснює
систематичний контроль  за  їх  реалізацією,  узагальнює  практику
застосування   законодавства   з   питань,  що  належать  до  його
компетенції,  розробляє  пропозиції   щодо   вдосконалення   цього
законодавства;
     - організовує  в  межах  своїх  повноважень   розроблення   і
реалізацію  державних та регіональних програм в сфері поводження з
ТПВ;
     - затверджує  в  установленому  порядку  методики  визначення
нормативів споживання послуг  з  вивезення  ТПВ,  витрат  і  втрат
ресурсів,  що використовуються у сфері поводження з ТПВ,  вартості
утримання та технічного обслуговування об'єктів поводження з ТПВ;
     - здійснює  заходи  щодо підвищення ефективності діяльності з
надання послуг у сфері поводження з ТПВ;
     - здійснює   нормативно-методичне   забезпечення   з   питань
поводження з побутовими відходами,  благоустрою населених пунктів,
розробляє  в  установленому  законом  порядку  державні стандарти,
норми і правила у цій сфері;
     - реалізує  в  межах  своєї  компетенції  державну політику у
сфері благоустрою населених пунктів;
     - розробляє  в  межах  своєї компетенції загальні вимоги щодо
поводження з побутовими відходами;
     - розробляє  в  межах повноважень системи нормативно-правових
актів  щодо  формування  тарифів  на  послуги  з  вивезення   ТПВ,
стандартів,  нормативів, норм, порядків та правил у сфері послуг з
вивезення ТПВ;
     - забезпечує  контроль  за  дотриманням  виконавцями послуг з
вивезення ТПВ  вимог  стандартів,  нормативів,  норм,  порядків  і
правил  та  видання  приписів  щодо  усунення  порушень  у  межах,
встановлених законодавством;
     - розробляє типові договори;
     - координує діяльність місцевих органів виконавчої  влади  та
органів місцевого самоврядування у сфері послуг з вивезення ТПВ;
     - проводить  моніторинг  стану  розрахунків  за   послуги   з
вивезення ТПВ;
     - здійснює   нормативно-правове    забезпечення    діяльності
місцевих  державних  адміністрацій для здійснення контролю тарифів
на послуги з вивезення ТПВ;
     - вирішує інші питання у сфері поводження з ТПВ відповідно до
законодавства.
     Центральний орган   виконавчої   влади   з   питань   охорони
навколишнього природного середовища діє згідно з його  Положенням,
Законами України   "Про  відходи" ,  "Про  охорону
навколишнього природного середовища".
     Центральний орган   виконавчої   влади   з   питань   охорони
навколишнього природного середовища - є  спеціально  уповноважений
центральний  орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього
природного середовища та екологічної безпеки.
     Діяльність спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів
України,  організовує виконання  актів  законодавства  і  здійснює
контроль  за  їх  реалізацією,  узагальнює  практику  застосування
законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє
пропозиції    щодо   вдосконалення   законодавства,   є   основним
розпорядником державного фонду охорони навколишнього середовища.
     До компетенції належить:
     - координація роботи інших спеціально  уповноважених  органів
виконавчої  влади  у  сфері  поводження з відходами та контролю за
дотриманням вимог екологічної безпеки;
     - здійснення   державного   контролю   за  дотриманням  вимог
екологічної безпеки;
     - проведення в установленому законодавством порядку державної
екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних  розробок
та    проектно-кошторисної    документації    на   будівництво   і
реконструкцію  підприємств,  установок,   полігонів,   комплексів,
споруд,   інших  спеціально  відведених  місць  чи  об'єктів  щодо
дотримання вимог законодавства та нормативів  під  час  утворення,
оброблення, утилізації та видалення відходів;
     - внесення  пропозицій  Кабінету   Міністрів   України   щодо
встановлення нормативів плати за розміщення відходів, затвердження
загальнодержавних нормативів поводження з відходами;
     - здійснення  контролю за веденням суб'єктами підприємницької
діяльності  первинного  обліку  утворення,  збирання,  оброблення,
утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією;
     - створення інформаційно-аналітичних систем  і  банків  даних
про обсяги утворення та поводження з відходами;
     - встановлення відповідно до законодавства порядку здійснення
операцій у сфері поводження з відходами;
     - погодження проектів  лімітів  на  утворення  та  розміщення
відходів;
     - погодження   місць   розміщення   об'єктів   поводження   з
відходами;
     - здійснення  контролю  за  складанням  і  веденням   реєстру
об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів;
     - участь у розробленні та погодженні нормативних  документів,
що регулюють питання поводження з відходами;
     - забезпечення обміну  інформацією  з  відповідними  органами
влади   інших   держав   та  міжнародними  організаціями  у  сфері
поводження з відходами;
     - інші функції, передбачені законами України.
     Центральний орган виконавчої влади у галузі охорони  здоров'я
України  діє  згідно  з  його  Положенням,  Законами  України "Про
відходи",   "Про   забезпечення   санітарного   та
епідемічного благополуччя населення".
     Діяльність центрального  органу  виконавчої  влади  у  галузі
охорони  здоров'я  України спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України.
     До компетенції у сфері поводження з відходами належить:
     - здійснення державного  санітарно-епідеміологічного  нагляду
за  дотриманням  державних  санітарних норм,  правил,  гігієнічних
нормативів під час утворення,  збирання,  перевезення, зберігання,
оброблення,  утилізації,  видалення,  знешкодження  та захоронення
відходів;
     - визначення   пріоритетних  заходів  щодо  охорони  здоров'я
людини від негативного впливу відходів;
     - проведення  державної санітарно-епідеміологічної експертизи
проектно-кошторисної  документації  з   метою   визначення   місць
розташування   та   техніко-економічного   обгрунтування  проектів
будівництва,  розширення,  реконструкції  об'єктів  поводження   з
відходами;
     - видача   висновків   державної   санітарно-епідеміологічної
експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;
     - встановлення санітарно-гігієнічних вимог до  продукції,  що
виробляється    з   відходів,   та   видача   висновку   державної
санітарно-епідеміологічної експертизи на неї;
     - методичне   забезпечення   та   здійснення   контролю   при
визначенні небезпечності відходів;
     - інші функції, передбачені законами України.
     Iнші центральні  органи  виконавчої  влади  здійснюють   свою
діяльність   в   сфері   поводження  з  ТПВ  в  межах,  визначених
законодавством.
     До повноважень  Автономної Республіки Крим у сфері поводження
з відходами належить:
     - виконання  Конституції  та законів України,
актів  Президента  України,  Кабінету  Міністрів  України,   інших
центральних органів виконавчої влади;
     - участь у формуванні державної політики у сфері поводження з
ТПВ;
     - здійснення заходів у сфері поводження з ТПВ  відповідно  до
законодавства України;
     - забезпечення виконання на території  Автономної  Республіки
Крим загальнодержавних програм та програм поводження з ТПВ;
     - затвердження та забезпечення виконання  програм  Автономної
Республіки Крим щодо поводження з ТПВ;
     - координація  і  сприяння   розробленню   місцевих   програм
поводження з ТПВ;
     - контроль за виконанням на території  Автономної  Республіки
Крим  загальнодержавних  програм  та програм Автономної Республіки
Крим поводження з ТПВ;
     - контроль   за   дотриманням  законодавства  підприємствами,
установами,   організаціями   та   громадянами,   які   здійснюють
діяльність  у  сфері  поводження  з  ТПВ  на  території Автономної
Республіки Крим;
     - інші функції,  передбачені законами України.
     До повноважень  місцевих  державних  адміністрацій  у   сфері
поводження з відходами належить:
     - виконання Конституції  та  законів  України,
актів   Президента  України,  Кабінету  Міністрів  України,  інших
центральних органів виконавчої влади;
     - участь     у    розробленні    загальнодержавних    програм
раціонального використання ТПВ і  вжиття  необхідних  заходів  для
запровадження маловідходних та енергозберігаючих технологій;
     - організація  розроблення  та  здійснення   регіональних   і
місцевих програм поводження з ТПВ, а також забезпечення реалізації
загальнодержавних програм;
     - координація та сприяння розвитку підприємницької діяльності
у сфері поводження з ТПВ;
     - здійснення  контролю  за використанням ТПВ з урахуванням їх
ресурсної  цінності  та  вимог  безпеки  для  здоров'я   людей   і
навколишнього природного середовища;
     - здійснення контролю за  діяльністю  об'єктів  поводження  з
ТПВ;
     - взаємодія з органами місцевого самоврядування;
     - розроблення схем санітарного очищення населених пунктів;
     - організація   та   сприяння    створенню    спеціалізованих
підприємств   усіх   форм   власності  для  збирання,  оброблення,
утилізації та видалення ТПВ,  а також для виготовлення, монтажу та
сервісного обслуговування відповідного устаткування;
     - залучення  та  об'єднання  на  договірних  засадах   коштів
підприємств, установ, організацій та громадян, місцевого бюджету і
позабюджетних   фондів   для   фінансування   будівництва   нових,
розширення  та  реконструкції діючих об'єктів поводження з ТПВ,  а
також для вивчення можливості утилізації ТПВ, їх маркетингу тощо;
     - складання і ведення реєстру об'єктів утворення,  оброблення
та утилізації ТПВ і реєстру місць видалення ТПВ;
     - організація    ведення    обліку   утворення,   оброблення,
знешкодження, утилізації та видалення ТПВ, їх паспортизації;
     - організація  збирання і видалення ТПВ,  створення полігонів
для  їх  захоронення,  а  також  здійснення  роздільного  збирання
корисних компонентів;
     - затвердження за поданням органів спеціально  уповноваженого
центрального   органу   виконавчої  влади  у  сфері  поводження  з
відходами лімітів на утворення та розміщення ТПВ для  підприємств,
установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності;
     - забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих
звалищ  відходів  самостійно  або  за рішенням уповноважених на те
органів;
     - сприяння   роз'ясненню   законодавства  про  відходи  серед
населення,  створення необхідних умов для  стимулювання  залучення
населення  до  збирання  і  заготівлі  окремих  видів  відходів як
вторинної сировини;
     - здійснення  контролю  за діяльністю суб'єктів господарської
діяльності у сфері поводження з ТПВ відповідно до закону;
     - надання  дозволів  на будівництво або реконструкцію об'єкта
поводження з ТПВ на відповідній території у  порядку,  визначеному
законом;
     - інші функції, передбачені законами України.
     Повноваження органів   місцевого   самоврядування   в   сфері
поводження з ТПВ:
     - виконання вимог законодавства про ТПВ;
     - розроблення  та  затвердження  схем  санітарного   очищення
населених пунктів;
     - організація збирання і видалення ТПВ,  створення  полігонів
для  їх  захоронення,  а  також  організація  роздільного збирання
корисних компонентів ТПВ;
     - затвердження  місцевих  і регіональних програм поводження з
ТПВ та контроль за їх виконанням;
     - вжиття  заходів  для стимулювання суб'єктів господарювання,
які здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ;
     - вирішення   питань   щодо  розміщення  на  своїй  території
об'єктів поводження з ТПВ;
     - координація     діяльності     суб'єктів    підприємницької
діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції;
     - здійснення   контролю   за  раціональним  використанням  та
безпечним поводженням з ТПВ на своїй території;
     - ліквідацію   несанкціонованих   і  неконтрольованих  звалищ
відходів;
     - сприяння  роз'ясненню  законодавства  про  поводження з ТПВ
серед  населення,  створення  необхідних  умов  для   стимулювання
залучення  населення  до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як
вторинної сировини;
     - надання  дозволу  на відведення на території села,  селища,
міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення  ТПВ,  сфера
екологічного   впливу   функціонування   яких   згідно  з  діючими
нормативами   включає   відповідну   адміністративно-територіальну
одиницю;
     - надання дозволів на будівництво або  реконструкцію  об'єкта
поводження  з  ТПВ  на  відповідній  території  селища або міста у
порядку, визначеному законодавством;
     - здійснення  контролю  за діяльністю суб'єктів господарської
діяльності у сфері поводження з ТПВ відповідно до законодавства;
     - затвердження   правил   благоустрою   територій   населених
пунктів;
     - встановлення  тарифів на послуги з вивезення ТПВ відповідно
до законодавства;
     - затвердження  норм  споживання та якості послуг з вивезення
ТПВ, контроль за їх дотриманням;
     - визначення  виконавця  послуг з вивезення ТПВ відповідно до
законодавства;
     - визначення  на  конкурсних  засадах  підприємств,  установ,
організацій, відповідальних за утримання об'єктів сфери поводження
з ТПВ;
     - управління об'єктами у сфері послуг  з  вивезення  ТПВ,  що
перебувають  у  комунальній  власності  відповідних територіальних
громад,  забезпечення  їх  належного   утримання   та   ефективної
експлуатації;
     - забезпечення   населення   послугами   з   вивезення    ТПВ
необхідного рівня та якості;
     - встановлення   зручного   для   населення   режиму   роботи
виконавців послуг з вивезення ТПВ;
     - інформування  населення  відповідно  до  законодавства  про
реалізацію місцевих програм у сфері поводження з ТПВ, а також щодо
відповідності якості послуг з вивезення  ТПВ  нормативам,  нормам,
стандартам та правилам;
     - укладання договорів з підприємствами різних форм  власності
на виконання послуг з вивезення ТПВ;
     - здійснення  контролю  за  дотриманням  законодавства   щодо
захисту прав споживачів у сфері послуг з вивезення ТПВ;
     - здійснення інших повноважень відповідно до законів України.


                                      Додаток 4
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                ЦIНОУТВОРЕННЯ ТА ТАРИФНА ПОЛIТИКА
        У СФЕРI ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВIДХОДАМИ


     Тарифна політика  органів  місцевого  самоврядування  в сфері
вивезення  побутових  відходів  в  основному  направлена  лише  на
примітивні   способи   збирання,   транспортування  та  звалювання
побутових   відходів   з   порушенням   технологічних   вимог   на
сміттєзвалищах  та  полігонах,  більшість  з  яких  не  відповідає
світовим екологічним нормам або заповнені.
     Світовий досвід  та  практика  показує,  що  вирішити питання
пов'язані з вивезенням побутових відходів можливо завдяки введенню
місцевого  податку  або  збору з утворювачів побутових відходів та
податку з виробників  і  імпортерів  тари  та  упаковки,  а  також
товарів,  що  при  завершенні  їх  використання  стають екологічно
небезпечними для навколишнього середовища.
     Однак така  ініціатива  іде  в  розріз  з існуючими процесами
реформи   законодавства   житлово-комунального   господарства   та
задекларованими  політичними  партіями обов'язками перед виборцями
щодо зменшення податкового тиску.
     У сфері    поводження   з   твердими   побутовими   відходами
повноваження щодо регулювання (встановлення) тарифів відповідно до
статей  14  та  31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
 мають органи місцевого самоврядування.
     Виконавці послуг     здійснюють     розрахунки     економічно
обгрунтованих витрат на виробництво (надання) послуг  з  вивезення
побутових  відходів і подають їх на затвердження органам місцевого
самоврядування в установленому законодавством порядку.
     Порядок формування  тарифів  на послуги з вивезення побутових
відходів визначає Кабінет Міністрів України.
     Такий Порядок  був  затверджений  Кабінетом Міністрів України
постановою від 26 липня 2006 р. N 1010.
     Органи місцевого   самоврядування   затверджують   тарифи  на
послуги  з  вивезення  побутових  відходів  в  розмірі  економічно
обгрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
     У разі затвердження тарифів на послуги з вивезення  побутових
відходів нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх
виробництво (надання) органи місцевого самоврядування  зобов'язані
відшкодувати   з   місцевого   бюджету   виконавцям   різницю  між
затвердженим  розміром  тарифів   та   економічно   обгрунтованими
витратами на виробництво (надання) цих послуг.
     Відповідно до    статті    13     Закону     України     "Про
житлово-комунальні послуги"    послуга  з  вивезення
побутових відходів може надаватися споживачам як окрема комунальна
послуга або бути в складі послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій, зокрема це стосується житлового фонду.
     Однак, враховуючи  те  що  питання  встановлення  тарифів  на
житлово-комунальні  послуги  завжди   має   соціально   політичний
резонанс,  перебування  послуг  з  вивезення  побутових відходів в
складі послуг з  утримання  будинків  і  споруд  та  прибудинкових
територій стримує їх приведення до економічно обгрунтованих витрат
на їх виробництво (надання). Наприклад, якщо підіймається вартість
палива,  що  використовувати  при  перевезенні побутових відходів,
орган місцевого самоврядування має переглянути не тільки тариф  на
послугу  з  вивезення  побутових  відходів,  а  й  тариф послуги з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
     У зв'язку  із  цим,  Державним  комітетом  України  з  питань
житлово-комунального господарства наказом від 25  квітня  2005  р.
N 60  при затвердженні Порядку визначення виконавця
житлово-комунальних послуг у житловому  фонді,  статтею  3.4  було
передбачено наступне.
     У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про
виключення робіт з вивезення побутових відходів із складу послуг з
утримання  будинків  і  споруд  та  прибудинкових  територій   або
комунальних    послуг,   виконавець   таких   робіт   визначається
відповідним органом місцевого самоврядування або  його  виконавчим
органом.  Рішення  про  визначення  виконавця  робіт  з  вивезення
побутових  відходів  протягом  трьох  робочих  днів  з  дати  його
прийняття   має  бути  доведено  до  відома  виконавців  послуг  з
управління будинком,  спорудою або групою будинків  для  укладання
відповідних договорів з виконавцями таких робіт.
     Таким чином,  цим Порядком надано право  органам
місцевого  самоврядування  самим вирішувати питання щодо виведення
послуг з вивезення  побутових  відходів  із  плати  за  послуги  з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирної
плати) в житловому фонді окрему послугу.
     Згідно зі  статтею  27 Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" орган місцевого самоврядування  може  обирати
на  конкурсних  засадах  виконавця  послуг  з  вивезення побутових
відходів з певної території у відповідності до вимог  цієї  статті
та  статей 28 і 29 цього Закону,  за умови включення такої послуги
до переліку житлово-комунальних послуг,  право на здійснення  яких
виборюється  на конкурсних засадах.  Це вирішує проблемні питання,
коли в один двір заїжджають три сміттєвоза різних компаній -  один
обслуговує  житловий фонд,  другий - магазин,  третій - кафе,  всі
забруднюють  атмосферне  повітря,  створюють  шумове  навантаження
тощо.
     Статтею 1 Порядку формування тарифів на послуги  з  вивезення
побутових відходів  встановлено,  що до послуг з
вивезення ТПВ належать операції поводження з побутовими  відходами
(збирання,   зберігання,  перевезення,  перероблення,  утилізація,
знешкодження та захоронення),  що здійснюються у населеному пункті
згідно  з  правилами благоустрою,  затвердженими органом місцевого
самоврядування.
     Врахування зазначених   операцій   поводження   з  побутовими
відходами в  складі  послуг  забезпечує  дотримання  вимог  Закону
України "Про відходи".
     Згідно зі статтею 8 Порядку тарифи на послуги
з  вивезення  побутових  відходів  визначаються  окремо  за кожною
операцією поводження з побутовими відходами.
     Одиницею калькулювання  послуг з вивезення побутових відходів
при затвердженні тарифів прийнято 1 куб. метр побутових відходів.
     До планованої    собівартості    послуг   включаються   прямі
матеріальні витрати,  прямі витрати з  оплати  праці,  інші  прямі
витрати та загальновиробничі витрати.
     До складу прямих  матеріальних  витрат  включаються  витрати,
пов'язані з використанням:
     палива та електроенергії. Такі витрати визначаються на основі
діючих  цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси,  але не вище
цін,  що склалися на  відповідному  ринку.  У  розрахунку  витрат,
пов'язаних   з   використанням  електроенергії  для  технологічних
потреб,  також враховуються витрати на зумовлену  електромагнітною
незбалансованістю     електроустановок    технологічно    шкідливу
циркуляцію  електроенергії  між  джерелами  електропостачання   та
приймачами   змінного  електричного  струму  (у  разі  відсутності
приладів обліку величина її потужності визначається відповідно  до
нормативів);
     матеріалів, запасних   частин,   купованих   комплектувальних
виробів,   напівфабрикатів  та  інших  матеріальних  ресурсів  для
забезпечення  технологічного  процесу  (витрати  визначаються   на
основі норм використання таких ресурсів та діючих цін (тарифів) на
них з виключенням вартості зворотних відходів).
     До складу прямих витрат з оплати праці включаються:
     витрати з основної заробітної  плати  виробничого  персоналу,
діяльність  якого безпосередньо пов'язана з технологічним процесом
надання послуг,  що визначаються виходячи з чисельності  персоналу
за штатним розписом,  установлених на підприємстві тарифних ставок
(окладів),  відрядних розцінок для робітників та посадових окладів
для керівників, фахівців, технічних службовців;
     витрати з додаткової заробітної плати виробничого  персоналу,
що визначаються виходячи з розміру встановлених доплат,  надбавок,
гарантійних і  компенсаційних  виплат  згідно  із  законодавством,
премій,  пов'язаних  з  виконанням  виробничих  завдань і функцій,
оплатою відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
     інші заохочувальні   та   компенсаційні  виплати  виробничому
персоналу.
     До складу інших прямих витрат включаються:
     внески на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування
для виробничого персоналу;
     амортизація основних виробничих  засобів,  інших  необоротних
матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення;
     інші виробничі витрати,  безпосередньо пов'язані з конкретним
об'єктом витрат.
     Сума амортизаційних відрахувань  для  розрахунку  тарифів  на
послуги  визначається  з урахуванням руху основних засобів,  інших
необоротних  матеріальних  і  нематеріальних  активів  виробничого
призначення у планованому періоді.
     Для розрахунку   амортизації    основних    засобів,    інших
необоротних  матеріальних  і  нематеріальних  активів  виробничого
призначення застосовуються норми, встановлені Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств".
     До складу загальновиробничих витрат включаються:
     1) витрати, пов'язані з:
     управлінням виробництвом,   що   визначаються   виходячи    з
чисельності       персоналу       за       штатним       розписом,
тарифно-кваліфікаційного  складу  апарату  управління   цехів   та
дільниць  і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів)
(основна і додаткова заробітна плата,  гарантійні та компенсаційні
виплати,   внески   на   загальнообов'язкове   державне  соціальне
страхування,  оплата службових відряджень, витрати з підготовки та
перепідготовки кадрів);
     утриманням, експлуатацією,  ремонтом,  страхуванням,  орендою
основних  засобів та інших необоротних активів загальновиробничого
призначення,  пожежною і сторожовою охороною об'єктів  виробничого
призначення,  утриманням  санітарних  зон,  оплатою  послуг  інших
спеціалізованих  підприємств,  освоєнням  нових   потужностей   та
проведенням   планових   перевірок  стану  обладнання,  виконанням
регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;
     опаленням, освітленням, дезінфекцією, дератизацією виробничих
приміщень,  вивезенням  сміття,  та  інші  витрати,  пов'язані   з
експлуатацією виробничих приміщень,  які розраховуються виходячи з
обсягів зазначених робіт, послуг та цін на них;
     обслуговуванням виробничого   процесу   та  інших  допоміжних
виробництв (використання малоцінних і швидкозношуваних  предметів,
забезпечення  охорони  праці,  дотримання  вимог  техніки безпеки,
обов'язкове страхування водіїв автотранспортних  засобів,  послуги
інших  підприємств,  службові  відрядження  працівників  ремонтних
цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв'язку);
     охороною навколишнього середовища;
     удосконаленням технології та виробництва;
     2) розрахована   відповідно   до   законодавства  амортизація
основних засобів,  інших необоротних матеріальних і нематеріальних
активів загальновиробничого призначення;
     3) податки, збори (обов'язкові платежі).
     До складу  планованої  собівартості  послуг можуть включатися
розподілені та нерозподілені постійні  загальновиробничі  витрати,
розмір яких не може перевищувати їх фактичну величину.
     До складу  адміністративних   витрат   включаються   витрати,
пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством,  зокрема
з:
     утриманням апарату   управління   та   персоналу,   зайнятого
обслуговуванням  адміністративної  інфраструктури.  Такі   витрати
визначаються   виходячи   з  чисельності  за  штатним  розписом  і
встановлених на підприємстві ставок (окладів) (основна і додаткова
заробітна  плата,  гарантійні та компенсаційні виплати,  внески на
загальнообов'язкове   державне   соціальне   страхування,   оплата
службових  відряджень,  витрати  з  підготовки  та  перепідготовки
кадрів);
     амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних
і нематеріальних активів адміністративного призначення;
     утриманням основних  засобів,  інших необоротних матеріальних
активів адміністративного призначення;
     оплатою професійних  послуг (юридичні,  аудиторські),  послуг
зв'язку,  розрахунково-касового  обслуговування  та  інших  послуг
банків, наданих відповідно до укладених договорів;
     сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів),  крім тих,
що включаються до планованої собівартості послуг.
     До складу  адміністративних  витрат  включаються  також  інші
витрати  (використання  малоцінних  і  швидкозношуваних предметів,
канцелярські  витрати,  розв'язання  спорів  у  судах,  передплата
періодичних професійних видань тощо).
     До складу витрат із збуту послуг включаються:
     1) витрати з операційної діяльності,  безпосередньо пов'язані
з наданням послуг, зокрема з:
     оплатою праці   та  сплатою  внесків  на  загальнообов'язкове
державне  соціальне  страхування,  оплати   службових   відряджень
персоналу;
     оплатою інформаційних послуг;
     виготовленням розрахункових документів;
     2) амортизація   та   утримання   основних   засобів,   інших
необоротних  матеріальних і нематеріальних активів,  пов'язаних із
збутом послуг;
     Витрати із   збуту   послуг   визначаються  із  застосуванням
нормативного методу або за результатами аналізу  фактичного  рівня
витрат за попередні роки з урахуванням змін,  які передбачаються у
планованому періоді.
     Планування інших витрат з операційної діяльності здійснюється
на основі їх економічного обгрунтування.
     До складу  інших  витрат  з  операційної діяльності не можуть
включатися:
     суми безнадійної дебіторської заборгованості;
     витрати з утримання об'єктів соціальної інфраструктури;
     суми, що   відраховуються   профспілковим   організаціям  для
проведення  культурно-масової  роботи  і   фізкультурно-оздоровчої
діяльності;
     суми неустойки (штраф, пеня);
     суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;
     витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної  валюти,  та
втрати від операційної курсової різниці;
     суми спонсорської та благодійної допомоги;
     собівартість реалізованих виробничих запасів.
     До фінансових витрат належать витрати з виплати відсотків  за
користування   кредитами   та  витрати,  пов'язані  із  залученням
позикового  капіталу  для  цілей   інвестиційної   (пов'язаної   з
основною) діяльності.
     Розмір фінансових витрат визначається відповідно до кредитних
та інших договорів і законодавства.
     У розрахунок тарифів на послуги включаються плановані витрати
з  податку  на  прибуток  від звичайної діяльності виходячи з суми
податкового і облікового  прибутку.  Під  час  планування  витрат,
пов'язаних   із   сплатою   податку   на   прибуток  підприємства,
враховується наявність постійної і тимчасової різниці між  оцінкою
активу  або  зобов'язання  за  даними  бухгалтерського  обліку  та
податковою  базою  активу  або  зобов'язання.  До  тарифів   також
включаються  витрати,  пов'язані  із  сплатою  податку на прибуток
підприємств,  розраховані виходячи з розміру планованого  прибутку
для  здійснення  капітальних  вкладень  та  досягнення інших цілей
відповідно до законодавства.
     До тарифів   на  послуги  включаються  витрати  із  створення
резервного капіталу,  що спрямовується на  капітальні  інвестиції,
гранична  величина  яких визначається з урахуванням обсягу коштів,
необхідних  для  забезпечення  відтворення  і  розвитку   основних
засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
     Витрати із  здійснення   капітальних   вкладень,   створенням
спеціальних    резервних    інвестиційних   фондів,   забезпечення
прибутковості інвестованого капіталу  включаються  до  тарифів  на
послуги  на підставі затвердженої в установленому порядку програми
поводження з побутовими відходами. У процесі формування тарифів на
послуги  підприємство  визначає  джерела  фінансування капітальних
інвестицій за рахунок амортизації та планованого прибутку (чи його
частки).
     Програма поводження   з   побутовими   відходами   передбачає
здійснення   заходів,   пов'язаних  з  удосконаленням  технологій,
реконструкцією  об'єктів,   автоматизацією   і   диспетчеризацією,
ресурсозбереженням,  підвищенням  екологічної безпеки і надійності
роботи систем,  та необхідні кошти (з виділенням тієї частини,  що
фінансується з прибутку).
     До зазначеної    програми    додаються     техніко-економічні
розрахунки  або  бізнес-план,  якими  підтверджується ефективність
передбачуваних  вкладень  та  визначаються  джерела  інвестиційних
ресурсів і строк реалізації проектів.
     З метою стимулювання скорочення питомих витрат  матеріальних,
паливно-енергетичних  та  трудових  ресурсів кошти,  що надійшли в
результаті здійснення заходів з енергозбереження  протягом  строку
дії  тарифів,  які  передбачають витрати із здійснення капітальних
вкладень,  використовуються підприємством для відновлення  активів
та матеріального заохочення працівників.
     До тарифів  на  послуги  включаються   витрати   з   ремонту,
реконструкції  та  іншого  відновлення  основних  фондів  у межах,
визначених законодавством.
     Розрахунок тарифу   включає   визначення  розміру  економічно
обгрунтованих   планованих   витрат   підприємства   на    одиницю
калькулювання собівартості послуги з урахуванням потреби в кожному
ресурсі у натуральному виразі.
     Розмір індивідуальної складової статті витрат (Bj у грошовому
виразі (вартість окремого ресурсу) визначається за формулою

                          Bj = Pj х Цj,

     де
     Pj - потреба у відповідному ресурсі в натуральному виразі;
     Цj - ціна одиниці відповідного ресурсу.

     Розраховані індивідуальні складові групуються в окремі статті
витрат за формулою

                                 m
                          Bi =   S   Bj,
                               j = l

     де
     Bi - розмір окремої статті витрат у грошовому виразі;
     m - кількість індивідуальних складових статті витрат.
     S - знак суми.

     Розмір витрат  за  окремою  статтею  у  грошовому  виразі   в
розрахунку  на  одиницю  калькулювання  собівартості  послуг  (Ai)
визначається за формулою

                                Bi
                          Ai = ----,
                                Qn

     де
     Qn - запланований обсяг надання послуги, куб. метрів.

     Розмір групи  витрат  у  розрахунку  на одиницю калькулювання
собівартості послуг (ГВк) визначається за формулою

                                  n
                          ГВк =   S   Ai,
                                i = l

     де
     n - кількість статей витрат у кожній групі.

     Повна планована    собівартість    одиниці    послуги    (ПС)
визначається за формулою

                                l
                         ПС =   S   ГВк,
                              к = l

       l
       S   ГВк,  -    сума    витрат   за  всіма   групами витрат,
     к = l

гривень за 1 куб. метр;
     l - кількість груп витрат.

     Економічно обгрунтований тариф (Т) на послугу визначається за
формулою

                              Т = ПС + П,

     де
     П -    витрати   із   здійснення   капітальних   вкладень   з
відрахуванням податку на прибуток, гривень за 1 куб. метр.

     Тарифи збільшуються на суму податку на додану вартість.
     Тарифи формуються  для  трьох  груп  споживачів  - населення,
бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів визначаються
на  основі оцінки економічної обгрунтованості розподілу витрат між
групами споживачів.
     Тарифи, які   встановлюються  на  рівні  повної  собівартості
послуг, фіксуються на один рік.
     Тарифи, які   включають  витрати  на  здійснення  капітальних
вкладень, фіксуються на строк, передбачений для виконання програми
розвитку підприємства.
     У разі зміни протягом установленого  строку  дії  тарифів  на
послуги   ставок   податків   і  зборів  (обов'язкових  платежів),
мінімального рівня заробітної плати,  ставок орендної плати, інших
обов'язкових  платежів  і зборів,  цін і тарифів на матеріальні та
паливно-енергетичні ресурси запроваджується  механізм  коригування
тарифів.
     Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрат,
за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що
сприятиме забезпеченню економічної обгрунтованості  та  прозорості
запровадження зазначеного механізму.
     Iндекс зміни цін індивідуальної складової  витрат  (за  якими
відбулися зміни) розраховується за формулою

                                Цjнов
                          kj = -------,
                                 Цj

     де
     kj - індекс зміни цін індивідуальної складової витрат;
     Цjнов - нова підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу;
     Цj - ціна одиниці j-го ресурсу,  врахована під час формування
тарифів, які потребують коригування.

     Груповий індекс    зміни    кожного   елемента   собівартості
визначається за формулою

                           m
                           S  (Bj x kj)
                         j = l
                  li = ----------------
                           m
                           S   Bj
                          j =l

     де
     li -    груповий   індекс   зміни   i-го   елемента   одиниці
калькулювання собівартості послуги (Ai).

     Для статей витрат,  за якими неможливо виділити індивідуальні
складові  витрат,  груповий  індекс  (Ii)  розраховується   шляхом
ділення  нового  рівня цієї статті витрат на тариф,  який потребує
коригування.
     Скоригований тариф  на послугу є сумою планованого прибутку в
розрахунку на одиницю послуги (П) та статей витрат в розрахунку на
одиницю   калькулювання   собівартості   послуги  (Ai),  за  якими
відбулися зміни і які залишилися незмінними:

                                n
                      Тскор =   S   Ai x Ii) + П,
                              i = l

     де
     Тскор - скоригований тариф.

     Метою коригування    тарифів    є    забезпечення     повного
відшкодування економічно обгрунтованих планованих витрат.


                                      Додаток 5
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                          СУЧАСНI МЕТОДИ
               збирання твердих побутових відходів


     Збирання ТПВ здійснюється відповідно до затверджених  наказом
Мінбуду України  від  11.12.2006  N  407  Правил з
організації  збирання,  перевезення,  перероблення  та  утилізації
твердих   побутових   відходів.   Однак,   згідно  з  прикінцевими
положеннями цього  нормативу,  деякі  норми  вступають  в  силу  в
майбутньому.
     У населених   пунктах   збирання   ТПВ    слід    здійснювати
контейнерним та безконтейнерним методами.
     Безконтейнерний метод слід застосовувати  на  тих  територіях
населених пунктів, де обмежена можливість проїзду сміттєвоза, його
маневрування.
     За вказаним  методом збирання та завантаження ТПВ у сміттєвоз
здійснюють безпосередньо мешканці будинків.
     За контейнерним методом:
     - у будинках, не обладнаних сміттєпроводами, ТПВ слід збирати
у контейнери, розміщені на майданчиках;
     - у будинках з сміттєпроводами - в спеціальні  контейнери  на
колесах, розташовані безпосередньо у сміттєприймальній камері, які
після наповнення слід  вивозити  та  розміщувати  на  спеціальному
майданчику, або в спеціальні місткості об'ємом до 40 л, з яких ТПВ
слід перевантажувати у стаціонарні контейнери, розміщені на такому
майданчику.
     Збирання ТПВ здійснюють:
     - за  унітарною (валовою) системою - коли ТПВ збирають в один
сміттєзбірник (контейнер);
     - роздільною  -  коли  окремі компоненти ТПВ збирають в різні
контейнери.
     На контейнери   для  збирання  ТПВ  та  їх  компонентів  слід
наносити  інформацію  способом,  що   забезпечує   її   наочність,
механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:
     - назву організації,  у власності якої знаходиться контейнер,
- у лівому верхньому куті фронтальної стінки контейнера.
     - вид ТПВ - в середині на фронтальній стінці  контейнера:
     на контейнері  для збирання скла - "Скло";
     на контейнері для збирання різних видів паперу - "Папір";
     на контейнері   для   збирання   різних   видів   пластмас  -
"Полімери";
     на контейнері   для   збирання   харчових  відходів  "Харчові
відходи" (у дві строчки);
     на контейнері  для  збирання  небезпечних  ТПВ  - "Небезпечні
відходи" (у дві строчки);
     на контейнері  для  збирання змішаних ТПВ - "Змішані відходи"
(у дві строчки);
     на контейнері  для  збирання  негабаритних ТПВ - "Негабаритні
відходи" (у дві строчки);
     у разі  збирання  ресурсоцінних складових ТПВ (паперу,  скла,
полімерів) у  одному  контейнері  -  "Вторинна  сировина"  (у  дві
строчки).
     Напис виду ТПВ виконується за  допомогою  трафарету  великими
літерами,  колір  яких  є  контрастним до кольору контейнера.  Для
контейнерів ємністю до 0,75 куб.м висота  букв  тексту  -  50  мм,
ширина - 30 мм,  товщина ліній букв - 5 мм. Iнтервал між буквами -
10 мм,  інтервал між словами -  12  мм,  між  строками  -  14  мм.
Максимальна кількість букв у строчці - 11. Для контейнерів більшої
ємності допускається  збільшення  розміру  букв  тексту  за  умови
збереження   пропорцій.   Нанесення   написів  слід  проводити  не
допускаючи розмазувань та патьоків фарби.
     Виконавцю послуг  з  перевезення ТПВ дозволяється наносити на
контейнери іншу інформацію та зображення,  що уточнюють види  ТПВ,
які збираються.
     Конструкції та розміри контейнерів для  збирання  ТПВ  та  їх
компонентів  мають  відповідати  європейським стандартам (DIN,  EN
тощо).  Колір контейнерів для збирання ТПВ,  зібраних за унітарною
системою, має бути сірим.
     Забороняється використання відкритих контейнерів без  кришок.
Слід  використовувати  контейнери  із  пристроєм  для  відкривання
кришки за допомогою ніг.
     Для унітарної   системи   збирання  ТПВ  кількість  незмінних
контейнерів визначається за формулою:

                              Q     t К  К
                               Дmax    1  2
                       N  = ---------------- шт.,
                        b         CK
                                    3

     де
     N  - необхідна кількість контейнерів, шт.,
      b
     Q     - максимальне добове утворення ТПВ у частині населеного
      Дmax
пункту, для якої проводиться розрахунок, куб.м/добу,
     t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
     K  - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
      1
     K  - коефіцієнт,   який враховує кількість контейнерів,    що
      2
перебувають у ремонті та в резерві,
     C - місткість одного контейнера, куб.м,
     K  - коефіцієнт заповнення контейнера.
      3

     Максимальне добове   утворення   ТПВ  Q     визначається   за
                                            Дmax
формулою:

                         qm 365
               Q     =  ---------  К , куб.м/добу,
                Дmax     365 - Т    1
                                кр

     де
     q -  добова  норма  утворення   ТПВ   на   одного   мешканця,
куб.м/добу,
     m - чисельність населення,
     K  - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ,
      1
     T   - кількість неробочих днів на рік для спецавтотранспорту.
      кр

     Можливо використовувати такі значення коефіцієнтів: K  = 1,4;
                                                          1
K  = 1,05; K  = 0,9.
 2          3

     Кількість змінних контейнерів визначається за формулою:

                             Q     t К  К  К
                              Дmax    1  2  3
                    N   =  ------------------, шт.,
                     зм          СК
                                   3

     де
     N   - необхідна кількість контейнерів, шт.,
      зм
     Q      -  максимальне  добове   утворення   ТПВ   у   частині
      Дmax
населеного пункту, для якої провадиться розрахунок, куб.м/добу,
     t - періодичність перевезення ТПВ, діб,
     K  - добовий коефіцієнт нерівномірності утворення ТПВ;
      1
     K  -  коефіцієнт,  який  враховує кількість контейнерів,   що
      2
перебувають в ремонті та в резерві;
     C - місткість одного контейнера, куб.м,
     K  - коефіцієнт заповнення контейнера,
      3
     K - коефіцієнт змінності, враховуючий кількість  контейнерів,
      4
що  знаходяться  на  розвантаженні,  навантаженні  та  на  машині,
визначається за формулою:

                                          П
                                           1
                              К  =  1 + -----,
                               4          П
                                           2

     де
     П  -  кількість  контейнерів,  які  одночасно встановлюють на
      1
платформі сміттєвоза, шт.,
     П  -  кількість контейнерів, які вивозяться однією машиною за
      2
період зберігання ТПВ, шт.

     Якщо для збирання ТПВ, що утворюються як населенням, так і на
підприємствах   невиробничої   сфери,  використовують  ті  ж  самі
контейнери,  розрахунок  кількості  контейнерів   здійснюється   з
врахуванням   загального   об'єму   утворення   ТПВ  для  вказаних
суб'єктів.
     Підземні та  напівпідземні контейнери призначені для збирання
ТПВ та їх окремих компонентів, що утворюються в житловій забудові,
на підприємствах невиробничої сфери та об'єктів благоустрою.
     Підземні та напівпідземні контейнери  слід  встановлювати  за
узгодженням   органів  місцевого  самоврядування  на  вільних  від
інженерних комунікацій місцях міських площ, скверів, проспектів чи
вулиць поблизу громадських і житлових будинків.
     У підземні та  напівпідземні  контейнери,  як  правило,  слід
збирати   ТПВ,   що   не  вміщують  харчові  відходи.  Також  слід
забезпечити умови для  вологого  прибирання,  відведення  стічних,
талих та зливових вод.
     Підземна камера,  у якій розташовані контейнери, повинна мати
таке  перекриття,  по  якому  можна ходити мешканцям чи проїжджати
автомобілем.
     Підземна камера,  у якій розташовані контейнери, повинна мати
верхнє обведення профільної форми,  що не дозволяє зливовим  водам
проникати в камери.
     На території кожного домоволодіння,  на всіх площах, у садах,
парках,  на  вокзалах,  ринках,  зупинках  громадського транспорту
необхідно  встановити   урни.   В   обов'язковому   порядку   урни
встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари,
кафе,  їдальні,  ресторани   тощо),   побутового   обслуговування,
культурно-видовищні  підприємства  й установи,  навчальні заклади,
лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, при входах
в   офіси,   організації,   установи   і  підприємства,  у  місцях
організації вуличної торгівлі.
     Відстань між    урнами   визначається   чинними   санітарними
правилами і нормами.
     Урни слід очищати від ТПВ протягом дня по мірі їх наповнення,
але не рідше одного разу на добу.  Фарбувати урни  слід  не  рідше
одного  разу на рік у контрастний,  яскравий колір,  що не порушує
загальної  естетики  об'єктів   благоустрою   території   житлової
забудови. На урни слід наносити інформацію способом, що забезпечує
її механічну стійкість, про:
     - назву  або  шифр організації,  у власності якої знаходиться
урна - у правому верхньому куті кожної бокової стінки урни,
     - назву  або  шифр  організації,  яка  здійснює  збирання  та
перевезення ТПВ з урни - посередині кожної бокової стінки урни.
     Урни встановлюють   й   очищають   за   рахунок  підприємств,
організацій і установ,  власників об'єктів, на території яких вони
знаходяться (будуть знаходитися).
     Термін зберігання ТПВ у контейнерах не  повинен  перевищувати
термін,  встановлений  чинними  санітарними  правилами та нормами.
Миття та дезінфекцію  контейнерів  слід  проводити  відповідно  до
вимог чинних санітарних правил та норм.
     Стінки і кришки металевих контейнерів для збирання ТПВ та  їх
компонентів,   слід   фарбувати  стійкими  барвниками.  Фарбування
контейнерів необхідно виконувати не рідше  двох  разів  на  рік  -
навесні і восени.
     Вимоги до розміщення контейнерних майданчиків та їх  розмірів
регламентуються чинними санітарними правилами і нормами.
     Майданчики для  контейнерів  на  коліщатах  слід  обладнувати
пандусом від  проїзної  частини  й огородженням (бордюром) висотою
7-10 см,  що унеможливлює скочування контейнерів убік.
     Спалювання ТПВ  у  контейнерах та на контейнерних майданчиках
забороняється.
     Забороняється встановлення   контейнерів  ТПВ  на  тротуарах,
проїздах та в інших,  не відведених для цього місцях  якщо  це  не
погоджено  з  органами  місцевого  самоврядування  та  санітарними
органами.  Забороняється  використовувати   не   за   призначенням
контейнери для збирання ТПВ.
     Під'їзди до майданчиків мають бути освітлені  і  мати  тверде
покриття з урахуванням маневрування транспортних засобів і випуску
стріли підйому або маніпулятора.  Вільний під'їзд  до  майданчиків
забезпечує споживач послуг.
     Відповідальність за технічний і санітарний  стан  контейнерів
несуть їхні власники або балансоутримувачі.
     Відповідальність за технічний і санітарний стан  контейнерних
майданчиків,  майданчиків  для  негабаритних  відходів,  чистоту і
порядок навколо них несе споживач послуг.
     У випадку  утворення звалища ТПВ на контейнерному майданчику,
що виникло через зрив графіка перевезення ТПВ,  ліквідацію звалища
здійснює виконавець послуг з перевезення ТПВ.
     Підприємства невиробничої сфери та  малі  архітектурні  форми
повинні  мати  контейнери  для  збирання  ТПВ  у разі,  якщо об'єм
утворення відходів перевищує 0,35 куб.м на добу, що розраховується
відповідно  до затверджених у встановленому порядку норм утворення
ТПВ для даного типу споживачів.
     Якщо об'єм   утворення   ТПВ   менше   0,35  куб.м  на  добу,
допускається використання на договірній основі  контейнерів  інших
споживачів.
     Після вивантаження ТПВ з контейнерів  у  сміттєвоз  працівник
спеціалізованого  автотранспортного підприємства,  що проводить ці
роботи, зобов'язаний прибрати місце завантаження ТПВ.
     Роздільне збирання  -  це  метод  збирання,  за  яким  кожний
компонент  ТПВ,   визначений   для   подальшого   надходження   на
перероблення  чи  повторне використання (перероблювані матеріали),
збирається окремо у спеціальні контейнери.
     Колір контейнерів має бути:
     - сірий - для збирання змішаних ТПВ;
     - жовтий - для збирання полімерних відходів;
     - зелений - для збирання скла;
     - синій - для збирання паперу;
     - коричневий - для збирання харчових відходів;
     - червоний - для збирання небезпечних відходів;
     - помаранчевий - для збирання негабаритних відходів;
     - блакитний  -  у  разі  збирання ресурсоцінних складових ТПВ
(паперу, скла, пластмаси) в одному контейнері.
     Для збирання   окремих  складових  ТПВ  слід  використовувати
контейнери із спеціальними отворами для складування  ресурсоцінних
складових  ТПВ.  Контейнери мають бути з кришкою,  що замикається,
або закритого типу.
     Для розрахунків  кількості  незмінних або змінних контейнерів
для збирання  окремих  компонентів  ТПВ  у  формулах  (1)  та  (3)
значення Qд max - максимального добового утворення ТПВ - необхідно
замінити  на  значення  Qд  -  максимального  добового   утворення
окремого компонента, для якого проводиться розрахунок, визначеного
на підставі морфологічного складу ТПВ.
     Перевезення окремих  компонентів  ТПВ,  які  не  псуються (не
розкладаються),  допускається здійснювати рідше, ніж ТПВ, зібраних
за  унітарною системою.  Режим перевезення окремих компонентів ТПВ
визначається виконавцем послуг з перевезення  та  узгоджується  із
замовником.
     У населених пунктах України органи місцевого  самоврядування,
суб'єкти  господарювання мають організовувати проведення постійної
агітаційної роботи щодо безпечного в санітарному  та  екологічному
відношенні  поводження  з  ТПВ  та  необхідності свідомої активної
участі усіх верств населення у впровадженні  роздільного  збирання
компонентів ТПВ.
     Для підвищення ефективності впровадження роздільного збирання
компонентів  ТПВ у багатоповерховій забудові допускається закриття
сміттєпроводів   тільки   після   набуття   позитивного    досвіду
роздільного  збирання  компонентів  ТПВ та проведення громадського
обговорення цього питання.
     Допускається здійснення  роздільного  збирання органічних,  в
тому числі - харчових відходів  (з  перевезенням  їх  на  подальше
біологічне  перероблення)  та решти ТПВ з подальшим їх сортуванням
на сортувальних комплексах.
     Обов'язково слід  здійснювати  роздільне збирання компонентів
ТПВ на пляжах,  ринках,  у  парках,  скверах,  площах,  садах,  на
вокзалах.
     Негабаритні відходи,  залишки від поточного  ремонту  квартир
тощо  слід  зберігати  на  спеціально відведених майданчиках або в
бункерах-накопичувачах  і  вивозити   спеціальними   транспортними
засобами  для  перевезення  негабаритних  відходів  або  звичайним
вантажним транспортом.
     Небезпечні складові  ТПВ  слід  збирати  роздільно  від інших
видів  ТПВ,  а  також  відокремлювати  на  стадії  сортування   та
передавати спеціалізованим підприємствам, які одержали ліцензії на
здійснення операції у сфері поводження з  небезпечними  відходами.
Підприємства,   організації   та   установи,   які  є  виробниками
небезпечних відходів,  зобов'язані вести облік  об'ємів  утворення
таких  відходів,  забезпечити  їх  видалення  через спеціалізовані
підприємства.
     Забороняється скидати            специфічні           відходи
лікувально-профілактичних установ у контейнери ТПВ.
     Відпрацьовані паливно-мастильні матеріали, автомобільні шини,
акумулятори,  відпрацьоване електричне та  електронне  обладнання,
інші  небезпечні  відходи  слід  збирати у спеціально відведених і
обладнаних місцях для обов'язкової наступної утилізації відповідно
до чинного законодавства.
     Власники або орендарі житлових та  нежитлових  приміщень  під
час  виконання  ремонтних  робіт повинні не пізніше ніж за тиждень
попередити  житлово-експлуатаційне  підприємство,  що   обслуговує
даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт, погодити місце
тимчасового розміщення  будівельних  відходів  та  забезпечити  їх
видалення в спеціально відведені місця.
     На територіях садівничих  і  дачних  об'єднань,  товариств  і
кооперативів  (далі  іменованих  -  дачні об'єднання) збирання ТПВ
здійснюється у контейнери на  спеціально  обладнаних  майданчиках.
Забороняється  зберігати  і  складувати  ТПВ  в  будь-якому іншому
місці.
     Спеціально обладнані  майданчики  мають відповідати наступним
вимогам:
     розміщення і   будівництво   майданчиків   слід   здійснювати
відповідно до проекту  організації  і  забудови  території  дачних
об'єднань;
     майданчики повинні бути бетонованими й  огородженими  з  усіх
боків;
     майданчики повинні бути обладнані контейнерами;
     майданчики слід  розміщувати на відстані не менше 20 метрів і
не більше 100 метрів від границі садових ділянок;
     питомий розмір земельних ділянок, зайнятих під майданчики для
збирання і тимчасового зберігання ТПВ,  повинний складати 0,1 кв.м
на одну садову ділянку на території дачних об'єднань.
     Правління дачного  об'єднання   відповідає   за   організацію
будівництва,  ремонту  і  утримання  майданчиків,  де  розташовані
контейнери для збирання і тимчасового  зберігання  ТПВ,  та  самих
контейнерів, а також за своєчасне вивезення ТПВ.


                                      Додаток 6
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


             ОРГАНIЗАЦIЯ ТА УПРАВЛIННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ
                    ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВIДХОДIВ


     Перевезення ТПВ  здійснюється  відповідно   до   затверджених
наказом Мінбуду  України  від  11.12.2006  N  407 
Правил  з  організації  збирання,  перевезення,  перероблення   та
утилізації твердих побутових відходів.
     Перевезення ТПВ дозволяється  тільки  спеціально  обладнаними
для  цього  транспортними  засобами  за наявності дозволу місцевих
державних адміністрацій та  ліцензії  на  провадження  відповідної
діяльності.
     Транспортні засоби для перевезення ТПВ мають бути пофарбовані
у   помаранчевий   колір.  На  транспортних  засобах  допускається
розміщення  логотипу  перевізника   та   напису   виду   ТПВ,   що
перевозиться.
     Кількість машин для перевезення  ТПВ  за  унітарною  системою
визначається  шляхом розрахунку,  в залежності від обсягу ТПВ,  що
перевозяться,   періодичності   перевезення   та    продуктивності
транспортного засобу.
     Під час  визначення  потрібної   кількості   автотранспортних
одиниць  для  перевезення  ТПВ  враховуються:  дані  про фактичний
розвиток  житлового  фонду  та  підприємств  невиробничої   сфери,
технічна   готовність   автотранспорту,   відстань   до   об'єктів
поводження з ТПВ та  інші  місцеві  умови  конкретного  населеного
пункту.

     Кількість сміттєвозів визначається за формулою:

                                     Q
                                      Дmax
                            N   = ---------, од.,
                             са     В К
                                       вик

     де
     N  - необхідна кількість сміттєвозів, од.,
      са
     Q     -  максимальне  добове  утворення  ТПВ  з   урахуванням
      Дmax
нерівномірності накопичення, куб.м/добу,
     B - продуктивність сміттєвоза за робочий день, куб.м,
     K    -  коефіцієнт використання рухомого  складу  для  даного
      вих
виконавця послуг.

     Продуктивність роботи спецавтотранспорту залежить від  об'єму
ТПВ,  що  перевозяться  за  один  рейс,  способів  завантаження та
вивантаження ТПВ, відстані перевезення його до об'єктів поводження
з ТПВ та експлуатаційної швидкості руху.

     Продуктивність сміттєвозів  за  робочий час доби визначається
за формулою:

                            B = nq, куб.м,

     де
     n - кількість рейсів транспорту, який перевозить ТПВ,
     q - обсяг ТПВ, який перевозиться за один рейс, куб.м.

     Кількість рейсів сміттєвоза за робочий час доби  визначається
за формулою:

                     |      l     |
                     |       0    |
                     | Т - ------ |
                     |      V     |
                     |       0    |
               n =  -------------------,                       (7)
                            l  2
                             c
                      t  + ------ + t
                       n     V       p

     де
     T - тривалість робочого дня, год.,
     l  -    нульовий   пробіг   (пробіг   від  гаражу  до  району
      0
обслуговування), км,
     v  - середня швидкість подачі сміттєвоза, км/год.,
      0
     v -    експлуатаційна    швидкість    сміттєвоза,    км/год.,
визначається експериментальним шляхом або приймається за  досвідом
роботи,
     t  -  термін  повного  навантаження  сміттєвоза  на   ділянці
      n
збирання  ТПВ  (враховуючи переїзди від одного пункту завантаження
до іншого та під'їзди до місць знаходження контейнерів), год.,
     l  - середня відстань перевезення відходів, км,
      c
     t  - термін розвантаження сміттєвоза, годин.
      р

     Середня відстань перевезення ТПВ визначається таким чином: за
допомогою   плану   населеного   пункту   обирають   райони,   які
прикріплюють до тих чи інших об'єктів поводження з ТПВ, а потім за
планом  населеного  пункту  встановлюють  географічні  центри  цих
районів та визначають середню відстань між знайденими центрами  та
відповідними об'єктами поводження з ТПВ.
     Загальний пробіг залежить від середньої відстані  перевезення
ТПВ між кінцевими навантажувально-розвантажувальними пунктами, від
пробігу під час навантаження ТПВ та  нульового  пробігу,  який,  у
свою чергу, залежить від віддаленості району збирання від гаражу.
     ТПВ, зібрані   за   унітарною   або   роздільною   системами,
перевозять за планово-регулярною або заявочною системами.
     Планово-регулярна система  передбачає  регулярне  перевезення
ТПВ   з   території   обслуговування  на  договірних  засадах  без
спеціальних замовлень  з  встановленою  періодичністю,  за  чітким
маршрутним графіком із закріпленням транспортних засобів за певним
районом обслуговування.
     За заявочною   системою   перевозять   негабаритні   відходи,
будівельні відходи та вуличний змет.
     За заявочною   системою   власник   житла   або   представник
підприємства   невиробничої   сфери    звертається    до    послуг
спеціалізованого автотранспортного підприємства кожного разу, коли
в них  накопичується  певна  кількість  незапланованого  договором
об'єму  ТПВ.  При  цьому  розрахунки  за  перевезення  проводяться
одноразово, в цілому за перевезений обсяг ТПВ.
     За планово-регулярною  системою  усі  замовники  укладають  з
виконавцями послуг із вивезення ТПВ договір,  в якому  наведені  з
розбивкою по кварталах об'єми ТПВ, які необхідно перевозити, умови
розрахунків за перевезені відходи.  Учасники  договору  періодично
уточнюють обсяги робіт з перевезення ТПВ.
     Для правильної організації роботи  з  перевезення  ТПВ  треба
мати   вичерпні  відомості  про  об'єкти  обслуговування.  Для  їх
одержання представники виконавця  разом  з  замовниками  проводять
обстеження цих об'єктів.
     Представники виконавця  перевіряють  наведені  у  спеціальних
паспортах   дані   про   типи   покриття   проїздів  та  їх  стан,
відповідність місць розміщення контейнерів ТПВ та мережі  проїздів
умовам  роботи сміттєвозів.  Автотранспортні підприємства заносять
відомості з спеціальних паспортів до журналу  реєстрації  об'єктів
обслуговування,  в  якому  відображаються  можливі подальші зміни.
Спеціальний паспорт додається до договору.
     Замовники відповідно   до   укладених  договорів  заздалегідь
сплачують вартість перевезення певного об'єму ТПВ.
     В залежності  від  об'єму  ТПВ,  що  утворюються  на дільниці
обслуговування,  та  способу  збирання  ТПВ   (контейнерного   або
безконтейнерного), встановлюють режим роботи сміттєвозів.
     Основою для  встановлення  режиму  роботи  з  перевезення  є:
загальна   кількість   ТПВ,  що  утворюються,  відстань  до  місць
обслуговування,  наявна кількість,  тип транспортних засобів та їх
продуктивність,  необхідність  обов'язкового  додержання  графіків
перевезення ТПВ з дотриманням чинних санітарних норм і правил.
     Виконавець послуг   з   вивезення   ТПВ   за  узгодженням  із
замовником для кожного сміттєвоза розробляє маршрут -  послідовний
порядок  руху  від одного до іншого об'єкта обслуговування в межах
одного  виробничого   циклу,   тобто   до   повного   завантаження
сміттєвоза.
     Під час розробки  маршрутів  руху  транспортних  засобів  для
збирання ТПВ необхідно враховувати:
     - докладну    характеристику    об'єктів,    що    підлягають
обслуговуванню;
     - об'єми утворення ТПВ на  кожному  об'єкті;
     - кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;
     - стан під'їздів і освітленості;
     - докладну      характеристику     району     обслуговування,
інтенсивність руху по вулицях,  планування  кварталів  і  дворових
територій.
     Розроблений маршрут  руху  спецавтотранспорту   по   дільниці
обслуговування перевіряється на місці,  після чого в нього вносять
відповідні корективи.
     Маршрут відображається   у   вигляді  маршрутного  графіка  у
масштабі 1:2000 або маршрутної картки  сміттєвоза,  де  послідовно
перелічені адреси домоволодінь або підприємств невиробничої сфери,
кількість   пунктів   збирання   ТПВ,    кількість    контейнерів,
встановлених  у  цих  пунктах,  періодичність перевезення за днями
тижня, а також докладний розклад руху за часом.
     З метою   найбільш   ефективного   використання  транспортних
засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного
виконання  завдання,  а  також  приймання  оперативних заходів для
своєчасного усунення порушень нормальної роботи  слід  забезпечити
оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення
ТПВ.
     Перевезення і  захоронення  ТПВ,  що  утворилися на території
дачного об'єднання, здійснюється на основі обов'язкового укладання
сезонних договорів з виконавцями послуг з перевезення ТПВ.
     З території дачного об'єднання допускається  перевезення  ТПВ
за   заявочною   системою   зі   збиранням   ТПВ  безпосередньо  в
спеціалізований  автотранспорт  і  перевезенням  відразу  ж  після
збирання.
     У цьому випадку збирання і перевезення ТПВ має відбуватися за
погодженими  і  доведеними до всіх членів дачного об'єднання днем,
маршрутом і графіком.
     Виконавці, що  здійснюють  лише функції перевізника,  повинні
представляти правлінням дачних об'єднань документ,  що підтверджує
факт передачі ТПВ на об'єкти поводження з ТПВ.
     Негабаритні відходи,  навантаження яких є небезпечним чи може
призвести до ушкодження спеціалізованого автотранспортного засобу,
слід вивозити спеціальним  автотранспортом  за  окремими  заявками
виробників цих відходів.
     Перевезення ТПВ  не   повинно   призводити   до   забруднення
навколишнього середовища.
     Сміттєперевантажувальні станції доцільно застосовувати,  якщо
відстань від  місць  збирання  до місць знешкодження ТПВ перевищує
20 км при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.
     Станції призначені  для  централізованого перевантаження ТПВ,
які доставляють  до  них  від  місць  збирання,  у  великовантажні
транспортні сміттєвози.


                                      Додаток 7
                                      до наказу Міністерства
                                      будівництва, архітектури
                                      та житлово-комунального
                                      господарства України
                                      01.02.2007  N 32


                     ПЕРЕРОБКА ТА УТИЛIЗАЦIЯ
                    ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВIДХОДIВ


     Переробка та  утилізація  ТПВ  здійснюється   відповідно   до
затверджених   наказом   Мінбуду  України  від  11.12.2006  N  407
  Правил  з  організації  збирання,   перевезення,
перероблення та утилізації твердих побутових відходів.
     Переробка ТПВ.
     Основними факторами,    які    обумовлюють    вибір   методів
перероблення ТПВ, є:
     - склад,  властивості,  кількість ТПВ,  методи їх збирання;
     - місцеві умови - наявність місцевих підприємств,  які можуть
переробляти окремі компоненти ТПВ;
     - можливість використання корисних  властивостей  компонентів
ТПВ;
     - капітальні та інші початкові  витрати  на  впровадження  та
перероблення ТПВ;
     - експлуатаційні витрати на перероблення  ТПВ  з  урахуванням
повернених сум вартості продуктів перероблення.
     Оброблення ТПВ - це підготовка ТПВ до подальшого використання
чи поводження, шляхом брикетування, магнітної сепарації, дроблення
і подрібнення тощо.
     Брикетування ТПВ  здійснюють  на спеціальних пресах з питомим
тиском не менше 20 кг/кв.см.
     Сортування ТПВ   -   механічний   розподіл   відходів  за  їх
фізико-хімічними властивостями,  технічними складовими,  товарними
показниками  тощо  з  метою  підготовки  ТПВ  для їх перероблення,
утилізації чи захоронення.
     Сортування здійснюється на сортувальних комплексах - об'єктах
для відокремлення змішаних перероблюваних  матеріалів  ручним  (із
додержанням  чинних  санітарних  норм  і  правил)  або  механічним
способом.

     Рекомендовані способи механізованого сортування ТПВ:

Повна версія документа доступна БЕЗКОШТОВНО авторизованим користувачам.

Увійти в Особистий кабінет Детальніше про тарифи

БУДСТАНДАРТ Online