Значна роль в протипожежному захисті належить вогнегасникам, які є основним видом первинних засобів пожежогасіння. Як зарубіжний, так і вітчизняний досвід свідчать, що за допомогою вогнегасників персонал об’єктів в змозі ліквідувати 15-20% від загальної кількості пожеж на початковій стадії їх розвитку.

Ефективність застосування вогнегасників суттєво залежить від знання та додержання персоналом і посадовими особами об’єктів норм належності, правил розміщення вогнегасників, їх своєчасного технічного обслуговування, володіння навичками безпосереднього застосування вогнегасників різних типів тощо.

Метою даного посібника є надання інформації про вогнегасники в обсязі, найбільш необхідному для осіб відповідальних за протипожежний захист об’єктів і споживачів, а також може використовуватись працівниками Державної пожежної охорони МВС України та фахівцями Добровільного пожежного товариства України.

Перші вогнегасники придумав німецький лікар М. Фушес у 1734 році. Це були скляні банки з соляним розчином, які потрібно було кидати у вогонь. Реклама із зображенням сім’ї, яка з радісним виразом на обличчях кидала ці банки у вогонь, спалахнувший у кімнаті, друкувалася у журналах аж до Першої світової війни.

Перший автоматичний вогнегасник сконструював англійський винахідник Джордж Менбі, який був свідком жахливої пожежі в Единбурзі у 1813 році. Пожежа виникла і розповсюдилася на п’ятому поверсі, до якого не дотягувалися пожежні рукави.

У 1816 році Менбі створив вогнегасник, який являв собою металевий циліндр висотою 60 см і об’ємом 24 л, заповнений водою, яка вилітала з вогнегасника під дією стисненого повітря.

                Першими вогнегасниками також можна вважати винаходи інженера Кюна, який в 1846 році запропонував вогнегасні коробки, що споряджались сіркою, селітрою та вугіллям. При згоранні цієї суміші виділялись гази, що відігравали роль вогнегасної речовини.